Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №127/41600/24 — Вінницький апеляційний суд

Справа № 127/41600/24

Провадження № 22-ц/801/1355/2026

Категорія: 48

Головуючий у суді 1-ї інстанції Дернова В. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 рокуСправа № 127/41600/24м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Матківської М.В., Стадника І.М., секретар Кулішко Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2026 року, ухвалене суддею Дерновою В.В. у м. Вінниці, повне рішення складено 30 березня 2026 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої пожежею,

встановив:

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із даним позовом, в якому просила:

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 155 106,65 грн за майнову шкоду, що була завдана приміщенню квартири АДРЕСА_1 , внаслідок пожежі у квартирі АДРЕСА_2 , та яка належить відповідачеві на праві приватної власності;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 161 808,25 грн за відновлювальний ремонт приміщення квартири АДРЕСА_1 , внаслідок пожежі у квартирі АДРЕСА_2 , та яка належить відповідачеві на праві приватної власності;

- стягнути з ОСОБА_2 на її користь 20 000 грн моральної шкоди, яка була спричинена пошкодженням квартири АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що їй на підставі договору купівлі-продажу від 13 жовтня 2000 року на праві власності належить трьохкімнатна квартира АДРЕСА_3 .

27 серпня 2004 року в багатоквартирному житловому будинку по АДРЕСА_4 сталася пожежа, причиною якої є необережність під час куріння.

Згідно довідки №47-24-01-5071147-38 від 05 вересня 2024 року Вінницького районного управління ГУ ДСНС України у Вінницькій області, 27 серпня 2024 року у житлові квартирі АДРЕСА_2 сталася пожежа, внаслідок чого була пошкоджена квартира АДРЕСА_5 , а саме кіптява на стелі площею 49,3 кв.м. та кіптява на стінах площею 79,5 кв.м..

Вказана квартира на підставі договору дарування від 27 лютого 2010 року належить ОСОБА_3 ..

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 26 листопада 2024 року, вартість відновлювального ремонту приміщень квартири АДРЕСА_5 , необхідність проведення якого виникла внаслідок пожежі в квартирі АДРЕСА_6 , станом на 25 листопада 2024 року тановить 161 808,25 грн.

На підставі проведеного дослідження, наданих матеріалів, враховуючи результати проведеного натурального обстеження об`єкту дослідження встановлено, що розмір майнової шкоди станом на 25 листопада 2024 року становить 155 106,65 грн.

Позивач вказує, що квартира, в якій вона проживає, є єдиним житловим приміщенням, яке в неї є, проживати там важко, так як квартира в незадовільному стані, частина квартири пошкоджена, в квартирі постійно відчувається стійкий запах гару, на поверхні стелі та стін кіптяви чорного кольору, на стінах патьоки чорного кольору. На її пропозицію щодо врегулювання питання щодо відшкодування шкоди відповідач відмовилась від спілкування.

Також ОСОБА_1 зазначає, що їй було завдано моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з пошкодженням майна. У зв`язку з відсутністю коштів на ремонт вона вимушена проживати у квартирі, де постійно відчувається запах гару, тому вікна квартири постійно знаходяться у відкритому стані, температура в квартирі не більше п`ятнадцяти градусів, що призводить до того, що вона постійно хворіє на простудні захворювання. Моральну шкоду позивач оцінює у 20 000 гривень.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2026 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої пожежею, у частині позовних вимог про стягнення майнової шкоди у розмірі 155 106,65 грн закрито у зв`язку з відмовою від позову.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу (нова редакція), в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути з ОСОБА_2 на її користь 161 808,25 грн за відновлювальний ремонт приміщення квартири та 20 000 гривень моральної шкоди.

У скарзі зазначає, що суд першої інстанції безпідставно послався на постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №200/20064/15-ц та від 24 червня 2019 року у справі №902/435/18, оскільки правовідносини не є тотожними тим, які виникли у даній справі. Матеріали справи містять достатньо доказів, які свідчать про те, що саме бездіяльність відповідачки призвела до наслідків, які спричинили пожежу та смерть її батька. Відповідачем не було доведено відсутності вини у формі бездіяльності, яка призвела до складу цивільно-правового правопорушення.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що позивач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7-12 т.1).

Відповідач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 13, 45-47 т.1).

У квартирі, яка належить відповідачу на праві власності, з 21 січня 2005 року проживав ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є батьком відповідача, що підтверджується довідкою МКП «УК «Житло-Гарант» №236 від 21 лютого 2025 року. Дата вибуття – 29 серпня 2024 року (а.с.48 т.1).

ОСОБА_5 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_7 (а.с.50 т.1).

27 серпня 2024 року близько 20:20 год. у квартирі АДРЕСА_2 виникла пожежа, внаслідок якої було пошкоджено сусідню квартиру АДРЕСА_8 на стінах площею 79,5 кв.м. Вказане підтверджується копією Акту про пожежу від 27 серпня 2024 року та довідкою Вінницького районного управління ГУ ДСНС України у Вінницькій області №47-24-01-5071/47-33 від 05 вересня 2024 року (а.с. 18-19 т.1).

З постанови про закриття кримінального провадження від 30 вересня 2024 року, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024020030000443 встановлено, що причиною виникнення пожежі у квартирі є необережність під час куріння (а.с.105 т.1).

Під час пожежі від токсичної дії монооксиду вуглецю загинув ОСОБА_5 (батько відповідача ОСОБА_2 ), який був попереднім власником квартири та після дарування 27 лютого 2010 року квартири дочці продовжував бути зареєстрованим у квартирі та проживати у ній.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення будівельно-технічного дослідження від 26 листопада 2024 року №ОС-506, вартість відновлювального ремонту приміщень квартири АДРЕСА_1 , необхідність проведення якого виникла внаслідок пожежі у квартирі АДРЕСА_2 , що сталася 27 серпня 2024 року, становить 161 808,25 грн (а.с. 15-17 т.1).

Відповідно до висновку експерта від 16 січня 2026 року №КСЕ-19/102-25/13859, причиною потрапляння кіптяви до квартири АДРЕСА_1 була пожежа, яка мала місце 27 серпня 2024 року у крватирі №6 за цією ж адресою (а.с.8-23 т.2).

ОСОБА_1 , зважаючи на те, що внаслідок пожежі у сусідній квартирі її майну (квартирі) було завдано шкоди і через це виникла необхідність у проведенні відновлювального ремонту, вартість якого становить 161 808,25 грн, звернулась до суду із вказаним позовом.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для відповідальності у деліктних правовідносинах має бути наявний склад цивільного правопорушення: шкода; протиправна поведінка особи; причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою; вина особи.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2020 року у справі № 925/1478/16).

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди (постанова Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 686/11256/16-ц).

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи дійшов до висновку, що матеріали справи не містять належних, достатніх, допустимих та достовірних доказів наявності у діях/бездіяльності відповідача ОСОБА_2 складу цивільно-правового правопорушення (зокрема, її вини та протиправності дій), що є підставою для відшкодування завданої позивачеві ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди, хоча наявність шкоди, її розмір й причинно-наслідковий зв`язок позивачем доведено.

Також судом зазначено, що відповідачем ОСОБА_2 жодного майна після смерті ОСОБА_5 успадковано не було, а тому положення ст. 1282 ЦК України також не можуть бути застосовані.

Апеляційний суд не погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини.

Частиною 3 статті 13 Конституції України визначено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Частинами першою, четвертою та п`ятою статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Тобто, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 322 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 151 ЖК УРСР, громадяни, які мають у приватній власності квартиру, зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт.

Згідно з частиною першою статті 177 ЖК УРСР громадяни зобов`язані забезпечувати схоронність жилих приміщень, бережно ставитися до санітарно-технічного та іншого обладнання, до об`єктів благоустрою, додержувати правил утримання жилого будинку і придомової території, правил пожежної безпеки, додержувати чистоти і порядку в під`їздах, кабінах ліфтів, на сходових клітках і в інших місцях загального користування.

Статтею 179 ЖК УРСР передбачено, що користування квартирами, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

У пункті 3.7.2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових території, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17 травня 2005 року № 76, забезпечення пожежної безпеки в жилих будинках покладається на власників цих будинків або на уповноважені ними органи, а в жилих приміщеннях (квартирах) також і на їх власників, наймачів (орендарів). Взаємні зобов`язання власника будинку, власника, наймача (орендаря) жилого приміщення щодо забезпечення пожежної безпеки повинні визначатися договором.

Частиною шостою статті 55 Кодексу цивільного захисту населення передбачено, що обов`язок із забезпечення пожежної безпеки в житлових приміщеннях державного, комунального, громадського житлового фондів, фонду житлово-будівельних кооперативів та об`єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлових приміщеннях приватного житлового фонду та інших спорудах, приватних житлових будинках садибного типу, дачних і садових будинках з господарськими спорудами та будівлями покладається на їхніх власників (співвласників), користувачів або наймачів, якщо це обумовлено договором найму.

Встановлено, що 27 серпня 2024 року у квартирі АДРЕСА_2 , яка належить на праві власності ОСОБА_2 , виникла пожежа, внаслідок якої було пошкоджено сусідню квартиру АДРЕСА_5 за цією ж адресою, власником якої є ОСОБА_1 ..

Пожежа у квартирі АДРЕСА_6 за вказаною адресою сталася внаслідок необережності під час куріння.

Саме ОСОБА_2 , як власник майна, несе повну відповідальність за пожежну безпеку у квартирі.

За змістом ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Обставин, за яких ОСОБА_2 звільняється від відповідальності, судом не встановлено.

Як пояснила ОСОБА_2 працівникам поліції, з батьком разом не проживала, бачилася з ним раз в тиждень. Зазначила, що батько потребував нагляду, який здійснював соціальний працівник. Батько все життя пив та курив. Близько двох років тому у батька був інсульт, після чого він не міг нормально пересуватись. Пожежа могла статися через те, що її батько пив та курив у ліжку.

Навпаки встановлено, що ОСОБА_2 знала про те, що її батько зловживав спиртними напоями та часто курив у ліжку.

Загальновідомою обставиною є те, що паління в ліжку є однією із найчастіших причин смертельних пожеж.

Тобто ОСОБА_2 усвідомлювала можливість настання негативних наслідків, зокрема, пожежі внаслідок паління в ліжку.

ОСОБА_2 , як власник квартири, повинна була вжити протипожежних заходів для виявлення та гасіння загорянь на ранній стадії, щоб уникнути пошкоджень як власного майна, так і майна сусідів.

Твердження ОСОБА_2 , що в пожежі винен батько, який повинен був нести відповідальність, апеляційний суд не приймає до уваги, адже ОСОБА_2 своїми діями (чи бездіяльністю) фактично схвалила та підтримувала небезпечну поведінку (паління в ліжку) свого батька, а доказів того, що вона протидіяла цій проблемі, немає.

Суд першої інстанції вважав, що винною особою у спричиненні пожежі був ОСОБА_5 , однак відповідачем ОСОБА_2 жодного майна після його смерті успадковано не було, що унеможливлює застосування положень ст.1282 ЦК України, яка передбачає обов`язок спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Разом з тим, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження тієї обставини, що ОСОБА_5 на відповідній правовій підставі (договір найму чи оренди) проживав у квартирі відповідача, ОСОБА_5 (його спадкоємці) не може відповідати за завдану ОСОБА_1 майнову шкоду. Тому ці збитки слід покласти на власницю квартири АДРЕСА_2 – ОСОБА_2 .

Посилання суду першої інстанції на постанови Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі №200/20064/15-ц та від 24 червня 2019 року у справі №902/435/18 відхиляються колегією суддів, оскільки судові рішення у згаданих справах та оскаржуване рішення у даній справі ухвалено за різних фактичних обставин.

Відтак, витрати за відновлювальний ремонт підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 161 808,25 грн.

Вказаний розмір збитків визначений висновком експерта і відповідачем під час розгляду справи не спростований, а тому береться судом до уваги.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то апеляційний суд виходить з наступного.

У статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

У даному випадку моральна шкода позивача полягає в її душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку із пошкодженням її майна.

Враховуючи характер правопорушення, глибину душевних страждань, зважаючи на те, що подія мала місце у серпні 2024 року і до цього часу шкода не була відшкодована позивачу у добровільному порядку, приймаючи до уваги неможливість позивача здійснити ремонт власним силами, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, апеляційний суд вважає, що моральну шкоду слід визначити у розмірі 20 000 грн.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням вимог позову та апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, сплачений за подання позовної заяви в розмірі 1 818,08 грн, а також за подання апеляційної скарги в розмірі 2 727,12 грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просила також стягнути з відповідача на її користь витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 20 000 грн.

На підтвердження витрат на правову допомогу заявником надано: ордер на надання правничої допомоги серії АВ №1293749 від 24 квітня 2026 року; договір про надання правничої допомоги від 16 квітня 2026 року, укладений між адвокатом Шишковською А.Б. та ОСОБА_1 ; квитанція до прибуткового касового ордера №125 від 24 квітня 2026 року на суму 10 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У ч. 3, 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з того, що за умовами п.4.1 договору про надання правничої допомоги від 16 квітня 2026 року сторони визначили плату у розмірі 10 000 грн і проти такого розміру не заперечив відповідач, колегія суддів дійшла висновку, що витрати на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, слід визначити у розмірі 10 000 гривень.

Керуючись ст. 137, 141, 367, 374, 381-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 19 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої пожежею, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) 161 808 (сто шістдесят одна тисяча вісімсот вісім) гривень 25 копійок витрат на відновлювальний ремонт квартири АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) моральну шкоду в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ): судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, в розмірі 1 818 (одна тисяча вісімсот вісімнадцять) гривень 08 копійок; судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги в розмірі 2 727 (дві тисячі сімсот двадцять сім) гривень 12 копійок; витрати на правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді М.В. Матківська

І.М. Стадник