Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №747/168/26 — Талалаївський районний суд Чернігівської області

Справа № 747/168/26

Провадження№ 3/747/87/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 року селище Талалаївка

Талалаївський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючої судді Тіщенко Л.В.

секретаря Зірки В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Талалаївка матеріали, що надійшли з Прилуцького РВП ГУНП України в Чернігівській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, мешканця АДРЕСА_1 , такого, що не працює, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 633171 від 06.04.2026 року 06 квітня 2026 року на автодорозі Красний Колядин – Дмитрівка (1-й км) ОСОБА_1 передав керування транспортним засобом Богдан 211040, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_2 , яка перебувала в стані алкогольного сп`яніння. Огляд водія ОСОБА_2 проводився у встановленому законом порядку за допомогою газоаналізатора «Драгер Алкотест 6810», результат 0, 46 проміле. Таким чином ОСОБА_1 порушив п 2.9 г ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст 130 КУпАП.

В судових засіданнях по справі ОСОБА_1 свою винність у скоєному не визнав, і суду показала, що 05 квітня 2026 року він разом із сестрою поїхали в гості до знайомого в с Красний Колядин, де він вживав алкогольні напої, а сестра поїхала з ним, щоб бути тверезим водієм. В обідній час 05 квітня 2026 року вона випила 2 бокали пива, більше нічого в той день не вживала, тому він вважав, що сестра твереза і тому може керувати автомобілем, жодних ознак алкогольного сп`яніння у неї не було. Коли їх зупинили працівники поліції, то ніби-то виявили у неї якісь ознаки та пропонували пройти огляд на місці зупинки, сестра пройшла, показало 0, 46 проміле.

Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_3 в судовому засіданні заявив клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст 130 КУпАП. Так, при складанін зазначеного протоколу інспектор поліції повинен був довести, що ОСОБА_1 усвідомлював або повинен був усвідомлювати, що ОСОБА_2 перебуває у стані сп`яніння. Сам по собі факт родинного зв`язку між ними усвідомлення ОСОБА_1 про стан сестри не доводить. Крім того, сам факт сп`яніння ОСОБА_2 належними і допустимими доказами не доведено.

Суд, заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, захисника, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно з п 2.9 г ПДР України водієві забороняється передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані. Диспозиція ч.1 ст 130 КУпАП передбачає відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно з п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», яка є чинною на даний час, вбачається, що відповідальність за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані сп`янінням чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції (ч. 1 ст 130 КУпАП), настає за умови, що тому, хто це робить, відомо про такий стан. Для настання відповідальності за ч.1ст 130 КУпАП за передачу керування особі, що перебуває у стані сп`яніння, необхідною є наявність таких обставин: 1) особа, якій передано керування автомобілем, перебуває у стані сп`яніння, і це є явним, очевидним; 2) власнику автомобіля достовірно відомо, що він передає керування особі, яка перебуває у стані сп`яніння, однак незважаючи на цю обставину, відбувається передача керування транспортним засобом.

Але в ході розгляду справи судом встановлено, що в її матеріалах відсутні будь-які докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 було відомо, що на момент передачі сестрі права керування автомобілем його сестра ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння.

Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, повне і об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність у відповідності до ст 9 КУпАП. Відповідно до ст 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний зокрема з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з ст 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в т.ч. протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.

Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй у відповідності до ч.2 ст 8 Конституції України. Один із найважливіших конституційних принципів щодо захисту основоположних прав та свобод людини при здійсненні процедури притягнення особи до адміністративної та/або кримінальної відповідальності (презумпція невинуватості) закріплено у ст 62 Конституції України, згідно якого особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При цьому в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282). Судова практика свідчить, що у відповідності до цього рішення, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

На підставі ст 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» («Malafeyeva у Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява №36673/04) та «Карелін проти Росії» («Karelin у. Russia» заява № 926/08, рішення від 20 вересня 2016 року), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). З огляду на зазначене, ЄСПЛ дійшов висновку, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції.

Відповідно до ст 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Положення ч. 2 ст 7 КУпАП вказують на те, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За таких умов сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, не може бути беззаперечним доказом його вини в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», оскільки не випливає зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.

Належних, допустимих, достатніх доказів, котрі б давали можливість поза розумним сумнівом зробити висновок, що ОСОБА_1 було відомо, що на момент передачі керування транспортним засобом його сестра ОСОБА_2 перебувала в стані алкогольного сп`яніння, тобто вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП, суду не надано, а суд позбавлений можливості самостійно збирати такі докази. Протокол відносно ОСОБА_1 містить посилання на те, що ОСОБА_4 керувала транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння з результатом 0, 46 проміле, і огляд проведений 06.04.2026 року в 00:22 год, тобто виявилось це вже після зупинки транспортного засобу працівниками поліції. У матеріалах справи відсутні докази, що які-небудь ознаки алкогольного сп`яніння у сестри існували до початку керування нею транспортним засобом, і були очевидними для ОСОБА_1 , сприймалися ним особисто або були йому повідомлені. Немає жодного доказу, що ОСОБА_1 перебував у таких умовах, за яких він міг оцінити стан ОСОБА_2 як стан алкогольного сп`яніння. Неможливо покласти на ОСОБА_1 обов`язок передбачити або встановити стан іншої особи, як стан алкогольного сп`яніння, твердження про те, що ОСОБА_1 мав знати про цей стан, є юридично неспроможним. Таким чином, у суду відсутні підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, зважаючи на те, що достатніх доказів порушення ним п 2.9 г ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення, визначеного ч.1 ст 130 КУпАП під час розгляду справи в суді не здобуто, а ті, що надані в якості підтвердження вчинення правопорушення - суд оцінює критично з наведених вище обставин.

Згідно з ч.3ст 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Відповідно до п. 1 ст 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутня подія і склад адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 245, 247, 252, 268, 269, 272, 283, 285, 287-289 КУпАП, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція в Чернігівський апеляційний суд протягом десяти днів з дня винесення.

Суддя: Л.В.Тіщенко