Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №742/3677/26 — Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

Провадження № 1-кп/742/611/26

Єдиний унікальний № 742/3677/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м.Прилуки

Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області

в складі: головуючого-судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Прилуки матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №12026270330000398 від 10.06.2026 р., за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Нувокуйбишевськ, Російська Федерація, громадянина України, розлученого, офіційно непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України

за участі сторін кримінального провадження:

прокурор - ОСОБА_4 ,

обвинувачений - ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним:

У період часу з 17 по 18 квітня 2026 року, точної дати та часу в ході судового розгляду не встановлено, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , спільно з ОСОБА_5 , помітив у останнього коробку синього кольору з бантиком, у якій знаходилися ювелірні вироби із золота, що належали потерпілій ОСОБА_6 .

Після того як ОСОБА_5 залишив територію домоволодіння ОСОБА_3 , останній виявив на території свого домоволодіння біля хвіртки зазначену коробку з ювелірними виробами.

У цей момент у ОСОБА_3 , який усвідомлював, що вказані ювелірні вироби є чужим майном та належать ОСОБА_6 , достовірно знав обставини їх втрати та мав реальну можливість повернути їх законному власнику, виник протиправний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна (крадіжку) з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, в умовах воєнного стану.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 , діючи умисно, таємно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, приховав факт знаходження вказаних ювелірних виробів від їх власника та інших осіб, залишив їх у своєму протиправному володінні, не повернув законному власнику, після чого розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим обернув його на свою користь.

Відповідно до висновку експерта від 19.06.2026 № СЕ-19/125-26/7600-ТВ, ринкова вартість викраденого ОСОБА_3 майна становить: персня із золота 585 проби масою 1,74 г - 12 580 грн 93 коп.; пари сережок із золота 585 проби масою 2,56 г - 18 509 грн 87 коп.

Вказаними діями, які виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), в умовах воєнного стану, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України.

ІІ. Позиція прокурора та показання обвинуваченого.

2.1 Прокурор підтримав обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті, просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі з застосуванням процедури звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

2.2 У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у пред`явленому обвинуваченні визнав повністю та пояснив, що в квітні 2026 р. до нього за місцем проживання дійсно приходив ОСОБА_5 . Після того, як останній пішов, ОСОБА_3 побачив біля калітки (хвіртки) коробку з ювелірними прикрасами. Згодом до нього телефоном звертався ОСОБА_5 та запитував, чи не знаходив він вказану коробку, однак обвинувачений промовчав і не признався у знахідці. Надалі він разом зі своєю знайомою здав викрадені золоті вироби до ломбарду, а гроші витратив. У вчиненому щиро кається, визнає вартість викраденого та просить суд суворо його не карати.

ІІІ. Позиція потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_6 , будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, до суду не з`явилась. Надіслала письмові заяви про небажання приймати участь в судових засіданнях, зазначила про відшкодування обвинуваченим завданих збитків та відсутність до претензій матеріального та морального характеру. При обранні обвинуваченому покарання покладається на розсуд суду.

Судом, у зв`язку з можливістю з`ясування всіх обставин під час судового розгляду за відсутності потерпілої, керуючись положеннями ст.325 КПК України, було вирішено питання про проведення розгляду справи без її участі, про що не заперечували сторони провадження.

ІV. Оцінка Суду.

4.1 З`ясувавши думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та порядок їх дослідження, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, суд, вважає за недоцільне досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, оскільки про таке не заперечують всі учасники судового провадження, які показали, що правильно розуміють зміст цих обставин, така їх позиція є добровільною, вони розуміють, що будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Враховуючи показання обвинуваченого, які співвідносяться з пред`явленим обвинуваченням, добровільність його відмови від свого права на повний розгляд кримінального провадження, та приймаючи до уваги, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд вважає за необхідне дослідити виключно матеріали, що характеризують особу обвинуваченого.

4.2 За таких обставин суд вважає, що пред`явлене обвинувачення ОСОБА_3 у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому в умовах воєнного стану, знайшло своє підтвердження в ході судового розгляду, а відтак його дії кваліфікує за ч.4 ст.185 КК України.

V. Призначення покарання.

5.1 Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.

Судом враховується, що щире каяття ОСОБА_3 під час судового розгляду проявилося в критичній оцінці ним свого діяння шляхом визнання вини, запевнення, що він більше подібного не вчинить і бажає виправитись.

Добровільне відшкодування завданих збитків виразилося у повній компенсації потерпілій ОСОБА_6 вартості викраденого майна ще на стадії досудового розслідування, що підтверджується її письмовою заявою, долученою до матеріалів кримінального провадження.

5.2 Обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

5.3. Вирішуючи питання про вид покарання ОСОБА_3 , суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та відповідно до ст.ст.65-67 КК України враховує:

- ступінь тяжкості вчинених кримінального правопорушення, яке згідно зі ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких злочинів;

- фактичні обставини вчинених кримінального правопорушення (час, місце, спосіб, мотиви, наслідки, поведінку обвинуваченого після його вчинення та значення викраденого майна для потерпілої, відшкодування потерпілій завданих матеріальних збитків);

- особу обвинуваченого (загально-соціальні дані): його вік, освіту, незадовільний стан здоров`я, сімейний стан, те, що він офіційно не працевлаштований, суспільно корисною працею не займається, за місцем проживання характеризується посередньо;

- позицію потерпілої, яка не наполягала на призначенні обвинуваченому суворої міри покарання, покладаючись у вирішенні цього питання на розсуд суду;

- раніше не судимого в силу ст.89 КК України та відсутність відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності;

- перебування обвинуваченого на обліку в лікаря-нарколога та не перебування на обліку в лікаря-психіатра;

- наявність обставин, що пом`якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання;

- позицію прокурора, який наполягав на призначенні обвинуваченому покарання за ч.4 ст.185 КК України у виді позбавлення волі з застосуванням процедури звільнення його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, та думку обвинуваченого щодо виду та міри покарання.

5.4 Частиною 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно є недостатнім для досягнення мети покарання.

Оцінюючи вищезазначені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що для виправлення ОСОБА_3 , а також для запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, йому слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах мінімальної санкції, передбаченої ч. 4 ст. 185 КК України. Таке покарання буде справедливим, співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети, визначеної ст. 50 КК України.

Водночас, вирішуючи питання про можливість звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, суд зазначає, що вчинення злочину в умовах воєнного стану автоматично підвищує рівень суспільної небезпеки самого діяння, проте не позбавляє суд обов`язку індивідуалізувати покарання та всебічно оцінювати ступінь небезпеки особи винного.

Зокрема, суд враховує, що протиправний умисел обвинуваченого виник раптово - лише після виявлення залишеного іншою особою майна без нагляду, а характер його дій не був пов`язаний із застосуванням насильства, погрозами чи протиправним проникненням до житла, іншого приміщення чи сховища, що суттєво знижує фактичну суспільну небезпеку як самого діяння, так і особи обвинуваченого.

Наявність двох вагомих обставин, які істотно знижують ступінь суспільної небезпеки особи ОСОБА_3 - його щире каяття та добровільне відшкодування матеріальних збитків потерпілій ще на стадії досудового розслідування, у сукупності з першою судимістю (в силу ст. 89 КК України) та відсутністю обтяжуючих обставин переконують суд у наявності високого потенціалу обвинуваченого до самовиправлення.

Ізоляція ОСОБА_3 від суспільства у виді реального відбування покарання за вказаних обставин буде надмірним та неспівмірним заходом примусу, який не відповідатиме загальним засадам гуманізму та індивідуалізації покарання. На переконання суду, виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення належного контролю за його поведінкою.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75 КК України, суд вважає за доцільне звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому мінімальний іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік. Даний строк є достатнім та справедливим для того, щоб засуджений під контролем органу пробації довів своє виправлення.

На засудженого також слід покласти обов`язки, передбачені п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України, для забезпечення належного контролю за його поведінкою з боку органів пробації.

VІ. Інші рішення, щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

6.1 Рішення щодо речових доказів необхідно прийняти відповідно до ст.100 КПК України.

6.2 Процесуальні витрати по справі за проведення судових експертиз в розмірі 1925,44 грн, з огляду на вимоги ч.2 ст.124 КПК України, підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави в повному обсязі.

6.3 Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , у вигляді домашнього арешту на певний період доби, - залишити без змін, оскільки існують ризики переховування від суду та перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.

Керуючись ч.3 ст.349,368,373-376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 5 /п`яти/ років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк тривалістю 1 /один/ рік.

На підставі п.п.1,2 ч.1 ст.76 КК України на ОСОБА_3 покласти такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Початок іспитового строку ОСОБА_3 обчислювати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді домашнього арешту на певний період доби - залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати пов`язані із залученням експертів в сумі 1925,44 грн.

Речові докази в кримінальному провадженні: DVD диск з відеозаписом оформлення застави та лист із відповіддю ТОВ «Ломбард 24» - зберігати в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Чернігівського апеляційного суду через Прилуцький міськрайонний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.2 ст.394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1