Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №499/891/26 — Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/891/26

Провадження № 3/499/346/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 липня 2026 року селище Іванівка

Суддя Іванівського районного суду Одеської області Кравчук Олександр Олександрович, розглянув протокол з матеріалами справи щодо ОСОБА_1 (далі також – особа), ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає в будинку АДРЕСА_1 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП),

У С Т А Н О В И В:

1.Опис обставин, установлених під час розгляду справи та нормативний акт, що передбачає відповідальність особи такий

30 червня 2026 року начальник відділення поліції № 1 Березівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області (далі також – відділення) подав протокол від 10 червня 2026 року серії ВБА №181246 (далі – протокол) з матеріалами справи, які свідчать, що особа 10 червня 2026 року о 11 годині 15 хвилин, перебувала на вулиці Незалежності села Бузинове, Березівського (раніше Іванівського) району, Одеської області виражалася нецензурною лайкою до ОСОБА_2 (далі також – матеріали, справа).

2. Мотиви розгляду справи за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності такі

Особа подала заяву, в якій просила закрити провадження у справі та зазначила, що між нею і ОСОБА_2 відбувся побутовий лише кофлікт на городі, бо вона не мала наміру порушувати громадський порядок та спокій громадян (далі – заява).

3. Докази на підтвердження встановлених обставин такі

Іванівський районний суд Одеської області постановою від 17 червня 2026 року (далі також – постанова) повертав справу до відділення для усунення недоліків.

Особою, яка склала протокол не забезпечено усунення недоліків.

4. Норми права якими керувався суд такі

4.1. Зважаючи на приписи пункту 3-1 Розділ ХІІ Закону України «Про судоустрій і статус суддів», до набрання чинності законом України щодо зміни системи місцевих судів на території України у зв`язку з утворенням (ліквідацією) районів, Іванівський районний суд Одеської області продовжує здійснювати свої повноваження у межах відповідної територіальної юрисдикції.

4.2. Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).

Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (частина 7 КУпАП).

Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина 1 статті 9 КУпАП).

Статтею 173 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайка у в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують громадський порядок і спокій громадян .

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (частина 1 статті 245 КУпАП).

Провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення (пункт 1 частина перша статті 247 КУпАП).

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина 1, 2 статті 251 КУпАП).

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (частина 1 статті 252 КУпАП).

4.3. Для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: громадське місце - частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони (абзац 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення», далі – Закон № 2899-IV).

5. Мотиви якими керувався суд такі

5.1. Суд зазначає, що стаття 173 КпАП встановлює адміністративну відповідальність за дрібне хуліганство, тобто нецензурну лайку в громадських місцях, образливе чіпляння до громадян та інші подібні дії, що порушують власне громадський порядок і спокій громадян.

Суд наголошує, що за диспозицією статті 173 КУпАП об`єктивну сторону складу дрібного хуліганства становлять такі діяння: нецензурна лайка в громадських місцях; образливе чіпляння до громадян; інші подібні дії, за умови, що кожне із цих діянь порушує громадський порядок і спокій громадян, а обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони цього правопорушення є хуліганський мотив поведінки особи, яка вчиняє такі дії.

Об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері громадського порядку. Громадський порядок – це обумовлена потребами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що виникли, сформувалися, змінюються та існують у громадських місцях в процесі спілкування людей, під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традиції, інших поза юридичних чинників, і яка має на меті забезпечення громадського спокою, охороні здоров`я, честі, гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочинок, усталених правил співжиття, комунікації (спілкування), в поведінці в побуті, в повазі і ставленні членів спільноти один до одного, в нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю. Посягання на ці відносини здійснюються в активній формі, в основному з ініціативи правопорушника або через використання незначного (нікчемного) приводу. Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок та інші зазначені вище об`єкти захисту. Зміст та спрямованість цього діяння висновуються із характеру дій особи, яка їх вчиняє, а також із стосунків, які склалися між такою особою та потерпілим.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого цією статтею, полягає у нецензурній лайці в громадських місцях, образливому ставленні до громадян та інших діях, що порушують громадський порядок і спокій громадян. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є місце його вчинення, а саме – громадське місце, поняття якого законодавець визначив у абзаці 2 частини 1 статті 1 Закону № 2899-IV. Тобто, громадським місцем визначається вільна в доступі необмеженому колу осіб територія нежитлового та невиробничого призначення, яка використовується для задоволення особистих потреб, у межах якої здійснюється державне регулювання суспільних відносин з охорони громадського порядку. Отже громадське місце є публічним і знаходиться у вільному доступі для необмеженого кола осіб, незалежно від соціальної, групової чи іншої належності й без будь-яких спеціальних дозволів. До таких місць можна віднести під`їзди житлових будинків, підземні переходи, ліфти, таксофони, заклади охорони здоров`я, навчальні та освітньо-виховні заклади, дитячі майданчики, спортивні майданчики та приміщення закритих спортивних споруд, громадський транспорт; стадіони, приміщення відкритих та закритих спортивних споруд, заклади громадського харчування, приміщення закладів культури, зокрема й приміщення органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших державних установ, приміщення підприємств, установ та організацій всіх форм власності.

Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого або непрямого умислу. Тобто особа усвідомлює, що такі її дії протиправні, вона передбачає, що в результаті їх здійснення будуть порушені громадський порядок і прагне цього. Суб`єктивна сторона полягає у неповазі до суспільства, в прагненні показати свою зневагу до існуючих правил і норм поведінки в суспільстві, самоутвердитися за рахунок приниження інших осіб, протиставити себе іншим громадянам, суспільству, державі, державним органам. Елементом суб`єктивної сторони дрібного хуліганства є також мотив задоволення індивідуальних потреб самоствердження шляхом ігнорування гідності інших людей. Особливість мотиву хуліганства полягає в причинній зумовленості. Спонуки вчинити такі дії можуть бути різні. Поєднує їх те, що вони, здебільшого, позбавлені будь-якої необхідності, нерідко постають із бажання особи показати свою ніби вищість (винятковість), чи з розгнузданого самолюбства, пов`язаного з неповагою до особи, людської гідності, байдужим ставленням до законів і правил поведінки.

Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони правопорушення передбаченого статтею 173 КУпАП, є місце його скоєння, зокрема - громадське місце, поняття якого визначене в статті 1 Закону № 2899-IV.

Відтак під час розгляду адміністративних справ про хуліганство необхідно встановити всі фактичні обставини справи, зокрема спрямованість умислу, мотиви, мету, характер дій кожного з учасників хуліганства, з`ясувати чи порушила особа своїми діями громадський порядок, чи були вони вчинені з мотивів явної неповаги до суспільства, чи супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, а також з`ясувати причини й умови, що призвели до вчинення хуліганства.

Себто для юридичної оцінки діяння за статтею 173 КУпАП обов`язковим є поєднання ознак об`єктивної сторони цього правопорушення у виді порушення громадського порядку і суб`єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.

Суд звертає увагу, що хуліганство, як правопорушення виключається за наявності таких умов: конфлікт має місце між особами, на ґрунті особистих неприязних відносин, тобто без мотивів явної неповаги до суспільства. У такому випадку дії сторін у конфлікті визнаються правопорушенням в залежності від шкоди, яка спричинена фактично та від передбачення кримінальної чи адміністративної відповідальності за спричинення такої шкоди.

5.2. Під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.

Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.

5.3. Однак особа, яка склала протокол, усунення недоліків наведених у постановах не забезпечив, не зазначив у протоколі відомості та докази (пояснення свідків, фото- або відео зйомки чи інших доказів), що підтверджують факт правопорушення щодо бажання особою не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразити явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, яка порушує якраз громадський порядок і спокій громадян.

Ба більше, заява свідчить, що між особою та ОСОБА_2 фактично виник конфлікт.

Отже складений протокол зазначеним вимогам закону не відповідає, а тому можливість притягнення особи до відповідальності за статтею 173 КУпАП, зважаючи на приписи статті 247 КУпАП виключається.

5.4. Загалом, на підставі відповідної практики Європейського суду з прав людини необхідно зазначити, що суд не має права перебирати на себе функцію обвинувача у справах про адміністративні правопорушення, які в розумінні Конвенції прирівнюються до кримінального провадження, оскільки в цьому разі суд перестає бути незалежним та неупередженим органом з розгляду спорів, що є безумовним порушенням статті 6 Конвенції в частині права кожного на справедливий суд. Тобто суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збір додаткових доказів, що підтверджували б або спростовували б вину особи, бо судовий розгляд здійснюється на підставі наданих суду доказів.

Таке повністю узгоджується з приписами частини 2 статті 251 КУпАП, згідно яких обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП.

5.5. Оскільки, протокол складений з порушенням встановленого законом порядку, за відсутності беззаперечних доказів того, що особа вчинила дрібне хуліганство, тому в діях останньої не вбачається ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 173 КУпАП.

6. Висновок такий

З огляду на зазначене суд доходить висновку, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 247, пункту 3 частини першої статті 284 КУпАП, провадження по справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої статтею 173 КУпАП необхідно закрити через відсутність в діях особи події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись статтями 173, 247, 256, 278 КУпАП, суддя,

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 173 КУпАП, через відсутність в її діях події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її ухвалення, способом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області.

Суддя:Олександр КРАВЧУК