Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №591/11781/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/11781/25

Провадження № 2/591/2939/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі:

головуючого судді Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання Митник Ю.А.,

представника позивача Пєтухова А.Ю.,

представника відповідача Бабченко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми цивільну справу №591/11781/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Сумській області, Державної казначейської служби України, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Автокредит Плюс» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2025 року позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що 16.06.2020 позивач уклала з ТОВ «Автокредит Плюс» договір, за яким отримала у лізинг автомобіль марки ВАЗ 2170330. Строк лізингу – 60 місяців. Ухвалою суду від 03.03.2021 транспортний засіб було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, накладено на нього арешт та поміщено його на спеціальний майданчик. У періоді з 24.02.2022 по 15.03.2022 цей транспортний засіб разоим з іншими було викрадено з території штрафмайданчику ГУНП в Сумській області. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження, у якому позивачку визнано потерпілою. За укладеним договором лізингу остаточно право власності на транспортий засіб повино було перейти до позивача по закінченню строку лізингу. Внаслідок викрадення автомобіля позивач був позбавлений можливості користуватися транспортним засобом та надалі набути його у власність. Посилається на положення ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг», що лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізинку нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника.

Позивач має право на відшкодування майнової шкоди за арештоване майно, оскільки воно не може бути повернуто внаслідок порушення прави зберігання службовими особами Сумського РУП ГУНП в Сумській області.

Відповідно до укладеного договору сума загальних щомісячних платежів складає 211734,15 грн., з яких вартіст автомобіля – 110 000 грн. Станом на 03.10.2025 заборгованість за укладеним договором складає 101400 грн., тобто позивач частково виконав свої зобов`язання. Позивачем на час звернення до суду сплачено за договором фінансового лізингу 110 333,85 грн., що є для позивача внаслідок викрадення автомобіля збитками та повинні бути відшкодовані у повному обсязі.

Також позивачу заподіяна моральна шкодачерез викрадення транспортного засобу. Незабезпечення посадовими особами належних умов зберігання транспортного засобу спричмнило неможливість його повернення призвело до душевних стражданьстану постійного стресу. Розмір моральної шкоди оцінює в 25 000 грн.

Просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача 110 333,85 грн. на відшкодування майнової шкоди, 25 000 грн. – на відшкодування моральної шкоди. Також просить стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 46 000 грн.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ГУНП в Сумській області із позовом не погодився, зазначив, що матеріали справи не містять доказів оплати позивачем лізингових платежів у розмірі 110 333,85 грн. Транспортний засію на праві власності належить ТОВ «Автокредит Плюс» та позивач не є його власником. Право на відшкодування шкоди у позивачки не виникає за відсутності у неї правва власності на транспортний засіб. Відносно вимог про стягнення моральної шкоди зазначив, що вони не підтверджені доказами та не обгрунтовані. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача ДКС України проти позову заперечував. Позивачем не надано доказів неправомірності дій працівників поліції, заподіяння моральної шкоди. Казначейство не порушувало прав позивача. Просить відмовити у задоволенні позову.

У відповіді на відзив відповідача ГУНП в Сумській області представник позивача вказував, що відповідачем не наведено аргументів на спростування можливості застосування до спірних правовідносин положень ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг» у редакції, що діяла на час укладення договору та ст. 386 ЦК України, а також не спростовано вимог про відшкодування моральної шкоди.

У відповіді на відзив відповідача ДКС України представник позивача вказував, що позивач має право на відшкодування майнової шкоди за викрадений зі штрафмайданчику автомобіль та на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

У поданих запереченнях представник ГУНП в Сумській області зазначив про недоведеність позовних вимог.

Ухвалою суду від 22.10.2025 відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано докази. Ухвалою від 18.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, зазначених у позові.

У судовому засіданні представник відповідача ГУНП в Сумській області заперечувала проти позову з підстав, вказаних у відзиві на позов.

У судове засідання представники відповідача ДКСУ та третьої особи не з`явились. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не заявляли.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 16.06.2020 позивачка подала до ТОВ «Автокредит плюс» заяву про приєднання до публічного договору №АРSU000000000103221, за яким їй було передано у лізинг автомобіль згідно спеціфікації, викладеної у додатку 1. Строк лізингу – 60 місяців з моменту підписання додатку 2 (графіку лізингових платежів). Умови договору містяться у заяві, інші умови, передбачені у ч. 1 ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» зазначаються в Публічному договорі (а.с. 16).

Відповідно до специфікації та акту приймання – передачі (додаток 1 до договору фінансового лізингу) ОСОБА_2 16.06.2020 передано транспортний засіб ВАЗ 217030, рік випуску 2007, вартість 110000 грн., кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Додатком 2 до вказаного договору є графік платежів, відповідно до якого у періоді з 16.06.2020 по 16.06.2025 позивачка мала сплачувати щомісячно платежі у рахунок відшкодування вартості предмета лізингу, відсотки за користування предметом лізингу, комісії лізингової компанії (загальний лізинговий платіж щомісяця складав 2730 грн.), крім того, позивачка мала сплачувати щомісяця платежі за страхуванння предмета лізингу (а.с. 18-19).

Позивачем також надано копію публічного договору про надання фінансового кредиту у редакції чинній з 01.12.2019 (а.с. 20-33).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що лізингодавець на умовах фінансового лізингу передає у платне володіння та користування предмет лізингу, а лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати щомісячні платежі та платежі по відшкодуванню витрат лізингодавця, пов`язаних з виконанням договору, на умовах цього договору. По закінченню строку лізингу до лізингоодержувача переходить право власності на предмет лізингу згідно умов цього договору.

Пунктом 8.1. публічного договору передбачено, що подією дефолту вважається будь-яка з наступних подій: а) затримання сплати Лізингоодержувачем Щомісячних платежів частково або в повному обсязі щонайменше на один календарний місяць; з) у випадку викрадення або втрати Предмета лізингу, незалежно від того був такий випадок визнаний страховим чи ні

Пунктом 8.2 Публічного договору передбачено наслідки настання Події Дефолту:

8.2.1 У разі настання Події Дефолту Лізингодавець надає Лізингоодержувачу Каналами зв`язку повідомлення про настання Події Дефолту (надалі –“Повідомлення про Дефолт”) та повернення Предмета лізингу. У Повідомленні про Дефолт, окрім зазначеної інформації, Лізингодавець ставить вимогу про повернення Заборгованності за фактичний строк користування Предметом лізингу та виконання в повному обсязі усіх інших грошових зобов`язань за цим Договором. Повернення Предмета лізинга здійснюється за адресою, вказаною у Повідомленні про Дефолт. Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України сторони узгодили змінити умови Договору, встановивши, що з дня направлення Лізингодавцем Каналами зв`язку повідомлення Лізингоодержувачу (у зв`язку з малоймовірністю отримання економічних вигід від зазначеної операції) усі грошові зобов`язання Лізингоодержувача вважаються простроченими.

8.2.4. Якщо протягом 10 календарних днів з моменту отримання Повідомлення про Дефолт, Лізингоодержувач не усунув Подію Дефолту, Лізингоодержувач зобов`язаний негайно повернути в повному обсязі Заборгованність за цим Договором та повернути Предмет лізингу, а Лізингодавець має право згідно ст. 651 Цивільного кодексу України здійснити одностороннє розірвання Договору з надсиланням Лізингоодержувачу відповідного повідомлення. Договір вважається розірваним у дату, зазначену в повідомленні.

Одностороннє розірвання Договору не звільняє Лізингоодержувача від відповідальності за порушення зобов`язань за цим Договором.

Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 03.03.2021 у справі №592/2408/21 накладено у кримінальному провадженні №12021200480000487 арешт на вилучений транспортний засіб ВАЗ 217030, номерний знак НОМЕР_2 , зареєстрований за ТОВ «Автокредит Плюс». Постановлено транспортний засіб зьерігати відповідно до Порядку зберігання речових доказів стороною обвинуваяення, затвердженого постановою КМУ від 19.11.2012 №1104 (а.с. 34-35).

Транспортний засіб було поміщено на штрафмайданчик ГУНП в Сумській області, що розміщений на вул. Чернігівська, 18, м. Суми. Вказана обставина не заперечується сторонами у справі.

Указом Президента України від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан.

У період часу з 24.02.2022 по 15.03.2022 невстановлені особи незаконно заволоділи транспортними засобами або їх частинами та пошкодили транспортні засоби, які перебували на території спецмайданчику ГУНП в Сумській області, у тому числі незаконно заволоділи належним позивачу напівпричепом та пошкодили/заволоділи деталями та складовими частинами автомобіля.

16.03.2022 до ЄРДР внесено відомості про кримінальне провадження №12022200480000416 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України у зв`язку з тим, що у період з 24.02.2022 по 15.03.2022 невстановлені особи з метою вчинення таємного викрадення майна, розуміючи, що вони діють в умовах воєнного стану, проникли на територію штрафмайданчику ГУНП в Сумській області, що на вул. Чернігівська, 16, звідки таємно викрали транспортні засоби, на які накладено арешт, та запчастини з автомобілів. Вказане підтверджується витягом з ЄРДР (а.с. 36).

Відповідно до довідки від 28.06.2022 ГУНП в Сумській області під час досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні встановлено, що у період часу з 24.02.2022 по 15.03.2022 невстановлена особа незаконно заволоділа транспортним заобом ВАЗ 217030, номерний знак НОМЕР_2 (а.с. 37).

У кримінальному провадженні №12022200480000416 позивачку було визнано потерпілою (а.с. 38-42).

Згідно з відповіддю від 28.01.2026 РСЦ ГСЦ МВС в Харківській, Полтавській та Сумській областях згідно з обліковими даними автомобіль ВАЗ 217030, кузов № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 з 16.06.2020 станом на 28.01.2026 зареєстрований за ТОВ «Автокредит Плюс» (а.с. 163 зв.).

Відповідно до відповіді ТОВ «Автокредит Плюс» на запит суду 18.10.2021 договір страхування №FA-00091377 від 16/06/2020 було розірвано з ініціативи лізингоодержувача.

Додатком до цієї відповіді є копія договору добровільного страхування наземного транспорту, який ОСОБА_1 уклала з ПАТ «Страхова група «ТАС» (а.с. 155-157).

Вироком від 01.12.2025 Сумського апеляційного суду у справі №591/1547/22 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Ухвалено речовий доказ – автомобіль ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2 повернути володільцю (або уповноваженій особі) зі скасуванням накладеного на нього арешту.

За обставинами цієї справи ОСОБА_3 обвинувачувався у тому, що 10.03.2021, керуючи автомобілем ВАЗ 217030, реєстраційний номер НОМЕР_2 , він допустив наїзд на пішохода, внаслідок чого пішохід отримав тяжкі тілесні ушкодження (а.с. 174-181).

Позивачем надано копії фіскальних чеків про сплату лізингових платежів до 22.02.2022 на загальну суму 92200 грн. (а.с. 181-190).

Відповідно до довідки та відповіді ТОВ «Автокредит Плюс» загальна сума коштів, внесених ОСОБА_1 за період з 16.06.2020 по 01.10.2025 становить 92 200 грн.

Станом на 15.10.2025 сума заборгованості за договором фінансового лізингу становить 101400,30 грн., у тому числі 66218,12 – прострочена заборгованість по вартості предмета лізигну, 0,97 грн. – прострочена заборгованість по відсотках, 35181,21 грн. – за простроченою комісією (а.с. 214).

Відповідно до виписки по особовому рахунку за укладеним договором позивачкою було сплачено у періоді з 16.06.2020 по 20.03.2022 кошти в загальному розмірі 92200 грн. (а.с. 216-217)

Відповідно до п. 2 розділу Розділ III «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про фінансовий лізинг» 1201-IX від 04.02.2021 (який діє на час подання позову та розгляду справи) , відносини, що виникли на підставі договорів фінансового лізингу, укладених до набрання чинності цим Законом, регулюються відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно статті 806 ЦК України унормовано, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Відносини, які виникають у зв`язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Так, згідно із частиною 2 статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

У частині 1 статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про фінансовий лізинг" у редакції, що діяла на час укладення договору лізингу, лізингоодержувачу (сублізингоодержувачу) забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Лізингоодержувач (сублізингоодержувач) має право вимагати, у тому числі й від лізингодавця, усунення будь-яких порушень його прав на предмет лізингу.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Noaooa? 56 Eiinoeooo?? Oe?a?ie кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до noaoo? 22 OE Oe?a?ie особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальними положеннями, передбаченими noaooa? 1166 OE Oe?a?ie, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені noaooa? 1176 OE Oe?a?ie. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою noaoo? 1176 OE Oe?a?ie, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди вказаними органами діють правила частини шостої цієї статті і завдана шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 ЦК України).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності.

Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Згідно із частинами другою, четвертою статті 100 КПК України речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. У разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй документа вона зобов`язана відшкодувати володільцю витрати, пов`язані з втратою чи знищенням документа та виготовленням його дубліката.

У пункті 20 Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 р. № 1104 передбачено, що зберігання речових доказів у вигляді автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, здійснюється на спеціальних майданчиках і стоянках територіальних органів Національної поліції для зберігання тимчасово затриманих транспортних засобів.

Схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у зв`язку з припиненням тимчасового вилучення майна або до постановлення слідчим суддею, судом ухвали про накладення арешту на майно (пункт 27 Порядку).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.

Відповідно до пункту 1 Положення про Національну поліцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року № 877, до основних завдань Національної поліції України належить реалізація державної політики у сферах забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.

Крім того, Національна поліція України здійснює досудове розслідування кримінальних правопорушень у межах визначеної підслідності (підпункт 9 пункту 4 вищевказаного Положення).

З наведених норм вбачається наявність у посадових осіб Національної поліції України обов`язку забезпечити схоронність та повернення транспортного засобу позивачці, який був визнаний речовим доказми у кримінальному провадженні та на який було накладено арешт.

Судом встановлено, що транспортний засіб, який перебував у користуванні позивачки на підставі договору фінансового лізингу, ухвалою слідчого судді від 03.03.2021 був визнаний речовим доказом та переданий на зберігання ГУНП в Сумській області.

Сторонами не заперечується той факт, що транспортний засіб позивачки було передано у встановленому порядку для зберігання на спеціальний майданчик, відтак, саме посадові особи Національної поліції України зобов?язані були зберегти їх у стані та комплектації, в якій вони передавалися на майданчик для зберігання транспортних засобів, розташований за адресою: м. Суми, вул. Чернігівська, 16.

Внаслідок незабезпечення належної схоронності майна посадовими особами відповідача, у період з 24.02.2022 по 15.03.2022 вказаний автомобіль був викрадений зі спеціального майданчику поліції.

Заперечення відповідача ГУНП в Сумській області щодо відсутності у позивачки права на відшкодування шкоди з огляду на те, що вона не є власником автомобіля (оскільки право власності зареєстроване за ТОВ «Автокредит Плюс»), суд відхиляє з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на момент укладення договору), лізингоодержувачу забезпечується захист його прав на предмет лізингу нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту прав власника. Крім того, згідно з ч. 4 ст. 100 КПК України, у разі втрати чи знищення стороною кримінального провадження наданого їй речового доказу, вона зобов`язана повернути володільцю таку саму річ або відшкодувати її вартість. Позивачка на законних підставах володіла та користувалася вказаним автомобілем, а вироком Сумського апеляційного суду арешт скасовано та ухвалено повернути автомобіль саме володільцю. Таким чином, позивачка, як володілець майна, має право вимоги відшкодування шкоди, заподіяної у зв`язку з втратою майна, визнаного речовим доказом у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір майнової шкоди, яка підлягає стягненню, суд зазначає таке.

Позивачка просить стягнути 110 333,85 грн., зазначаючи, що це сума сплачених лізингових платежів, які стали для неї збитками. Проте, як вбачається з довідки та виписки по особовому рахунку, наданих ТОВ «Автокредит Плюс», а також копій наданих самою позивачкою фіскальних чеків фактично за період з 16.06.2020 по 22.02.2022 (до часу викрадення авто) позивачкою було сплачено кошти в загальному розмірі 92 200 грн. Доказів сплати більшої суми позивачкою суду не надано.

Оскільки автомобіль був викрадений зі спецмайданчику через незабезпечення посадовими особами внутрішніх справ його схоронності, як речового доказу, позивачка втратила можливість користуватися майном та у майбутньому набути його у власність, попри здійснення регулярних платежів. Таким чином, сума фактично внесених коштів у розмірі 92 200 грн є реальними збитками позивачки (майновою шкодою), які підлягають відшкодуванню за рахунок держави на підставі ст. 1174 ЦК України та ч. 4 ст. 100 КПК України. У задоволенні решти майнових вимог (на суму 18 133,85 грн) слід відмовити.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення на його користь моральної шкоди в сумі 25 000 грн.

Частинами першою та другою статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Положеннями частини третьої статті 23 ЦК України визначено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, коли закон передбачає її відшкодування незалежно від вини заподіювана шкоди.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст. 1173 ЦК України).

Тлумачення ст. ст.2,11,172,1167,1173 ЦК України дозволяє зробити висновок, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу місцевого самоврядування при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом моральною шкодою.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що внаслідок порушення прав позивача їй була заподіяна моральна шкода, що виразилося в моральних стражданнях, необхідності зміни життєвих стосунків, додаткових зусиллях для захисту свого порушеного права.

Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що достатнім та належним для компенсації моральної шкоди позивача є розмір такої компенсації – 10 000 грн.

Представником позивача заявлено клопотання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 46000 грн.

Статтею 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

На підтвердження понесених витрат представником позивача подано копію договору про надання правничої допомоги за яким вартість послуг адвоката розраховується пропорційно кількості витраченого часу за формулами, визначеними у розділі 5 договору; квитанціє. №10/10 від 10.10.2025 відповідно до якої оплата за підготовку та направлення до суду позовної заяви склала 46000 грн. (а.с. 46-57).

Відповідач заперечував проти заявленого клопотання у тому числі з підстав неспівмірності заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Позивач підтвердив належними і допустимими доказами факт понесення ним витрат на правничу допомогу . Відтак, ці витрати підлягають розподілу.

На переконання суду заявлені час та перелік наданих робіт та послуг не є співмірними зі складністю справи, фактично витраченим часом на представництво інтересів позивача у суді, обсягом фактично виконаних адвокатом робіт, пов`язаних із представництвом інтересів клієнта.

На підставі ст.ст. 137, 141 ЦПК України, враховуючи наявність відповідного клопотання відповідачів, часткове, на 75% від заявлених, задоволення позовних вимог, суд вважає необхідним зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню позивачу до 5 000 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 142, 206, 256, 264, 265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції України в Сумській області, третя особа: Державна казначейська служба України, про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 92200 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн.

В іншій частині вимог відмовити у зв?язку з необгрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Сумській області, місцезнаходження: вул. Герасима Кондратьєва, 23, м. Суми, код ЄДРПОУ 40108777.

Відповідач: Державна казначейська служба України, місцезнаходження: вул. Бастіонна,6, м. Київ, код ЄДРПОУ 37567646.

Суддя О.О.Ніколаєнко