Рішення від 28 червня 2026 р. у справі №591/10915/25 — Зарічний районний суд м. Сум

Справа № 591/10915/25

Провадження № 2/591/2644/25

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2026 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі головуючого судді Зері Ю.О., за участю секретаря судового засідання Горб А.Д., представника позивачки Кузченко Т.М., представників відповідача Коротенко М.М., Матюхи Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни до відповідача Сумського обласного центру зайнятості, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

установив:

25.09.2025 до Зарічного районного суду надійшла вказана позовна заява.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачка з 30.10.2023 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. Відповідно до наказу директора Сумського обласного центру зайнятості № 144-к від 22.08.2024 позивачці була запроваджена дистанційна робота з 26.08.2024 відповідно до частини 11 статті 602 КЗпП України на підставі заяви позивачки у зв`язку з непридатністю її житла до проживання внаслідок збройної агресії РФ. 25.08.2025 директором Сумського обласного центру зайнятості населення був прийнятий наказ № 159-к «Про припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 », яким припинено позивачці дистанційний режим роботи з 01.09.2025, наказано приступити позивачці до роботи з 01.09.2025 за звичайним режимом роботи Сумського обласного центру зайнятості за адресою: м. Суми, майдан Незалежності, 3-1 із збереженням попередніх функцій та умов оплати праці, ознайомлено позивачку з даним наказом та попереджено її про зміну істотних умов праці до 26.08.2025. 25.08.2025 позивачка ознайомлена з Попередженням про зміну істотних умов праці, власним підписом засвідчила незгоду з дотриманням порядку повідомлення (ст. 32 КЗпП України) та відмовилась від запропонованої зміни істотних умов праці. Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 161-к від 28.08.2025 позивачку 29.08.2025 звільнено з роботи на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із зміною істотних умов праці. Позивачка не погоджується з наказами № 159-к від 25.08.2025 «Про припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 », № 161-к від 28.08.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 », вважає їх протиправними та такими, що грубо порушують її трудові права, а своє звільнення пов`язує з особистою неприязню до неї нового директора, оскільки її звільнено з роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, у той час як припинення дистанційного режиму роботи про таку зміну не свідчить, змін в організації виробництва та роботи у відповідача не відбувалось. Відтак позивачка вважає, що її безпідставно було звільнено за пунктом 6 частини першої статті 36 КЗпП України, тому звернулась до суду за захистом порушених трудових прав.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.09.2025 матеріали даної справи передані на розгляд судді Зері Ю.О.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 30.09.2025 відкрито провадження у даній справі, постановлено розглядати справу в порядку спрощеного провадження з повідомленням сторін, судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 30.10.2025, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

20.10.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, проти позову заперечує, звільнення позивачки вважає законним та обґрунтованим, оскільки припинення дистанційного режиму роботи свідчить про зміну істотних умов праці, позивачка власним підписом підтвердила відмову від запропонованих змін, а тому цілком правомірно була звільнена на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України.

29.10.2025 до суду надійшла відповідь на відзив, у якій позивачка наполягає на задоволенні позову.

У судовому засіданні, яке відбулось 30.10.2025, за клопотанням представника позивачки протокольною ухвалою витребувано від Сумського обласного центру зайнятості оригінали Посадової інструкції провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій, затвердженої наказом № 609 від 01.11.2024, Положення про відділ комунікацій, затвердженого наказом № 609 від 01.11.2024, задоволено клопотання представників відповідача про виклик свідків та у судовому засіданні оголошено перерву до 12.12.2025 для виклику свідків та надання позивачці та її представнику можливості ознайомитись н наданими відповідачем оригіналами Положення та Посадової інструкції.

04.11.2025 відповідачем подані до суду заперечення (на відповідь на відзив), у яких наведені додаткові обґрунтування на підтвердження позиції відповідача щодо безпідставності позову та правомірності винесення оскаржуваних наказів.

13.11.2025 представник відповідача подала додаткові пояснення по справі на підтвердження своєї позиції.

За клопотанням представника позивачки судове засідання, призначене на 12.12.2025, було відкладене до 11.02.2026.

10.02.2026 до суду надійшло клопотання представника позивачки про виклик свідка ОСОБА_2 , яка володіє інформацією щодо обставин запровадження дистанційної роботи для позивачки.

Також 10.02.2026 представник позивачки подала до суду клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, оскільки за твердженням ОСОБА_1 , вона не підписувала посадову інструкцію, а тому умови праці в частині повноважень не були зафіксовані належним чином.

11.02.2026 представник відповідача подав до суду клопотання про виключення з числа письмових доказів по справі Посадової інструкції провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій, затвердженої наказом Сумського обласного центру зайнятості № 609 від 01.11.2024, Положення про відділ комунікацій, затвердженого наказом Сумського обласного центру зайнятості № 609 від 01.11.2024.

Ухвалою суду від 11.02.2026 було задоволено клопотання представника позивачки та призначено у справі судову почеркознавчу експертизу з метою вирішення питання належності підпису на посадовій інструкції позивачці; виключено з числа письмових доказів Положення про відділ комунікацій, затверджене наказом Сумського обласного центру зайнятості № 609 від 01.11.2024, оригінал якого повернуто відповідачу без дослідження; провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи.

10.04.2026 до суду надійшов висновок експерта № 231, складений 09.04.2026 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 , рукописний запис « ОСОБА_1 » у графі «Ознайомлена з посадовою інструкцією» у Посадовій інструкції провідного фахівця із зв`язків громадськістю та пресою відділу комунікацій, затвердженій наказом Сумського обласного центру зайнятості від 01.11.2024 №609, виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Ухвалою суду від 13.04.2026 поновлено провадження у справі, судове засідання призначено на 27.04.2026.

23.04.2026 до суду надійшло клопотання представника позивачки про долучення до матеріалів справи копії довідки про середню заробітну плату позивачки.

У судовому засіданні, яке відбулось 27.04.2026, оголошувались перерви до 25.06.2025 та до 29.06.2026.

У судовому засіданні представник позивачки позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити, оскільки з припиненням дистанційної роботи для позивачки не відбулось змін в організації праці, а тому не відбулось і зміни істотних умов праці, з посадовою інструкцією, яка визначає обсяг обов`язків позивачки як провідного фахівця із зв`язків громадськістю та пресою відділу комунікацій, позивачка не ознайомлювалась, що підтвердив висновок судового експерта. А тому звільнення позивачки на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України її представник вважає незаконним.

Представники відповідача проти позову заперечували, посилаючись на те, що встановлення чи припинення дистанційної роботи є виключним правом роботодавця, а тому відповідач цілком правомірно, виходячи з виробничої необхідності, припинив для позивачки дистанційний режим роботи. Також представники вважали безпідставним і встановлення дистанційного режиму роботи для позивачки, оскільки статус внутрішньо переміщеної особи вона отримала до написання заяви про встановлення їй дистанційної роботи, доказів на підтвердження того, що її житло пошкоджене та непридатне для проживання та вона не має де проживати у місті Суми позивачкою не надано. Представники окремо звертали увагу, що Сумський обласний центр зайнятості працює у звичайному режимі, працівники мають можливість під час небезпеки перебувати в укритті, при цьому обсяг роботи відділу комунікацій є значним і дійсно потребує перебування працівників за місцем розташування установи, оскільки дистанційно виконувати роботу на належному рівні не є можливим.

Допитана у судовому засідання у якості свідка ОСОБА_3 повідомила, що працює у Сумському обласному центрі зайнятості на посаді провідного фахівця із зв`язків громадськістю та пресою відділу комунікацій з жовтня 2025 року. Працівники відділу ведуть активну роботу у режимі оффлайн – проводять фото- та відео зйомки, перебувають у відрядженнях по Сумській та іншим областям, супроводжують керівництво на нарадах, готують виступи, ведуть сторінку установи у соціальній мережі «Фейсбук».

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 повідомила, що працює на посаді начальника відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості з початку листопада 2024 року. Роботу їй запропонувала позивачка, яка повідомила, що сама працює дистанційно. Як пояснила свідок, майже усю роботу вона робила сама, оскільки лише вона перебувала безпосередньо на робочому місці. Звернення до керівництва Сумського обласного центру зайнятості з приводу обсягів виконуваної роботи свідком та позивачкою результатів не дали, тому свідок, не бажаючи одна виконувати значний обсяг роботи на початку червня 2025 року звільнилась. На початку вересня 2025 року свідку запропонували повернутись на роботу, вона поцікавилась, чи працює на даний час позивачка, і коли їй повідомили про звільнення ОСОБА_1 ,, свідок погодилась. З того часу обсяг роботи значно зріс, майже усю роботи працівники виконують фізично, значно збільшилась кількість інтерв`ю, різноманітних звітів. Майже 95 % роботи виконується оффлайн.

23.06.2026 представник позивачки подала до суду клопотання про стягнення судових витрат, у якому просила суд у разі задоволення позову відшкодувати позивачці за рахунок відповідача витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн, 22052,16 грн витрат за проведення експертизи, 15000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

24.06.2026 до суду надійшли письмові пояснення позивачки щодо обсягу виконуваної нею роботи з огляду на показання свідків, у яких вона також наголосила, що була не згодна із протиправною зміною істотних умов праці, при цьому мала намір вийти на роботу за місцем знаходження відповідача з 01.09.2025.

24.06.2025 до суду надійшло клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги з урахуванням принципів співмірності, розумності, з огляду на надані адвокатом послуги.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.06.2026, представник позивачки відмовилась від поданого клопотання про виклик свідка, оскільки їй стало відомо про виїзд свідка за кордон, у зв`язку з чим її допит став неможливим.

Судом прийнято дану відмову та залишено без розгляду клопотання про виклик свідка ОСОБА_2

26.06.2026 до суду надійшло клопотання представника позивачки про виправлення технічної помилки у прохальній частині позовної заяви, у якій вона посилаючись на допущення описки у назві відділу, просить вважати вірною викладену у пункті 3 позовну вимогу про поновлення позивачки на посаді провідного фахівця із зв`язків громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості.

29.06.2029 представником відповідача надані заперечення на вказану вище заяву представника позивачки, оскільки на думку представника подання такої заяви свідчить про зміну предмета позову.

Також 29.06.2026 представник відповідача подав письмові пояснення стосовно наданих письмових пояснень позивачки.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.06.2026, судом прийнято до розгляду заяву представника позивачки про виправлення технічної описки, оскільки факту зміни предмета позову не встановлено, а із змісту позовних вимог вбачається, що позивачка дійсно була переведена з відділу організаційно-інформаційної роботи Сумського обласного центру зайнятості до відділу комунікацій, посада залишилась незмінною, позивачку звільнено з посади з відділу комунікацій, що може свідчити про помилковість зазначення назви відділу у прохальній частині позову, а тому наявні підстави для прийняття заяви.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення присутніх учасників справи, дослідивши наявні у справі докази, суд встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.

Відповідно до наказу директора Сумського обласного центру зайнятості № 244-к від 31.10.2023 «Про призначення ОСОБА_1 » позивачку призначено за основним місцем роботи на посаду провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу організаційно-інформаційної роботи Сумського обласного центру занятості з 1 листопада 2023 року. З даним наказом позивачка ознайомлена 01.11.2023, про що свідчить її особистий підпис.

30.10.2023 позивачка власним підписом засвідчила факт ознайомлення з умовами роботи, правами та обов`язками, правилами внутрішнього трудового розпорядку тощо, погодилася на отримання наказів, повідомлень, інших документів з кадрових питань та трудових відносин у будь-який доступний спосіб електронної комунікації, а також з використанням соціальних месенджерів.

01.11.2023 між сторонами була підписана Угода про порядок обміну кадровими документами у період воєнного стану.

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Водночас матеріали справи містять відомості про те, що з 15.08.2024 позивачка зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_2 .

22.08.2024 позивачка звернулась до директора Сумського обласного центру зайнятості з заявою, у якій, посилаючись на те, що її житло є непридатним до проживання внаслідок збройної агресії РФ, просила перевести її на дистанційну роботу з 26.08.2024.

22.08.2024 на підставі наказу директора Сумського обласного центру зайнятості № 144-к «Про запровадження дистанційної роботи ОСОБА_1 » позивачці, яка на час винесення наказу працювала на посаді провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу організаційно-інформаційної роботи Сумського обласного центру занятості, відповідно до частини 11 статті 602 КЗпП України запроваджено з 26.08.2024 дистанційний режим роботи з дотриманням Колективного договору та Правил внутрішнього трудового розпорядку. Наказом визначено, що на час дистанційної роботи ОСОБА_1 самостійно обирає місце роботи, про яке повідомляє безпосереднього керівника.

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 564 від 11.10.2024 «Про введення в дію штатних розписів апарату та філій Сумського обласного центру зайнятості на 2024 рік» введено в дію штатні розписи, зокрема, Сумського обласного центру зайнятості (апарат) з 01.11.2024.

Відповідно до штатного розпису Сумського обласного центру зайнятості (апарат) на 2024 рік, затвердженого Директором Державного центру зайнятості, до структури центру зайнятості входить відділ комунікацій, у складі якого наявна посада начальника відділу та провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою.

Сторонами у справі не заперечується, що з 01.11.2024 позивачку ОСОБА_1 переведено на посаду провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості.

Наказом Сумського обласного центру зайнятості від 01.11.2024 № 609 затверджено Положення про відділ комунікацій, а також Посадову інструкцію провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій.

На переконання суду саме зміни до штатного розпису та зміни обсягу посадових обов`язків відповідно до посадової інструкції, затвердженої 01.11.2024, свідчать про зміну істотних умов праці ОСОБА_1 , при цьому висновком експерта було підтверджений той факт, що підпис від імені позивачки про ознайомлення з посадовою інструкцією проставлений іншою особою.

Відтак з 01.11.2024 позивачка фактично продовжила роботу за зміненими істотними умовами праці.

Також у ході розгляду справи було встановлено, що обсяг виконуваної працівниками відділу комунікацій роботи значно збільшився, що підтверджено показаннями свідків, наданими у судовому засіданні, а також змістом службової записки № 65/08-25 від 25.08.2025 начальника відділу комунікацій, у якій вона з метою покращення роботи відділу та оперативного вирішення невідкладних питань та завдань, які стоять перед відділом та виконання яких можливе лише оффлайн, у зв`язку з великим навантаженням та об`ємом роботи, виконання якої передбачає присутність фахівця безпосередньо на робочому місці, просила запровадити для позивачки звичайний режим роботи з 01.09.2025.

Наказом директора Сумського обласного центру зайнятості № 159-к від 25.08.2025 «Про припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 », з метою покращення якості роботи відділу комунікацій, оперативного вирішення невідкладних питань та завдань, які стоять перед відділом та виконання яких можливо лише оффлайн, у зв`язку з великим навантаженням та об`ємом роботи, виконання якої передбачає присутність фахівця безпосередньо на робочому місці, наказано припинити ОСОБА_1 , провідному фахівцю із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості, дистанційний режим роботи з 01 вересня 2025 року; ОСОБА_5 приступити до роботи 01 вересня 2025 року за звичайним режимом роботи Сумського обласного центру зайнятті за адресою: майдан Незалежності, 3-1, м. Суми зі збереженням попередніх функцій та умов оплати праці; Начальнику відділу по роботі з персоналом Олександру РАСЕНКУ ознайомити ОСОБА_1 з вимогами цього наказу та попередити її про зміну істотних умов праці до 26 серпня 2025 року.

Як свідчить напис на наказі, зроблений позивачкою власноруч, вона ознайомлена з наказом 25.08.2025 у день його видання. Вважає, що порядок повідомлення про зміну істотних умов праці порушений (ст. 32 КЗпП України), оскільки попередження отримано одночасно з наказом. Згоду на зміну істотних умов праці не надано.

Аналогічні пояснення щодо незгоди з запропонованими змінами істотних умов праці зазначені позивачкою на Попередженні про зміну істотних умов праці провідному фахівцю із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості Єлізаренко Ю.Ю. від 25.08.2025.

Відповідно до наказу директора Сумського обласного центру зайнятості № 161-к від 28.08.2025 «Про звільнення ОСОБА_1 » звільнено ОСОБА_1 з посади провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості 29.08.2025 у зв`язку із зміною істотних умов праці, пункт 6 частини першої статті 36 КЗпП України. Також даним наказом наказано виплатити позивачці вихідну допомогу та компенсацію за невикористані дні відпусток.

Позивачка вважає накази про припинення дистанційної роботи та про її звільнення незаконними та просить суд їх скасувати, поновивши її на посаді та стягнувши з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Суд не може у повній мірі погодитись з позицією позивачки з огляду на таке.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою, отже трудовий договір є основною, базовою формою виникнення трудових правовідносин.

Відповідно до статті 60-2 КЗпП України дистанційна робота - це форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

Типова форма трудового договору про дистанційну роботу затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.

Укладення трудового договору про дистанційну роботу за наявності небезпечних і шкідливих виробничих (технологічних) факторів забороняється.

У разі запровадження дистанційної роботи працівник самостійно визначає робоче місце та несе відповідальність за забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на ньому.

При дистанційній роботі працівник розподіляє робочий час на власний розсуд, на нього не поширюються правила внутрішнього трудового розпорядку, якщо інше не визначено трудовим договором. При цьому загальна тривалість робочого часу не може перевищувати норм, передбачених статтями 50 і 51 цього Кодексу.

За погодженням між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом виконання дистанційної роботи може поєднуватися з виконанням працівником роботи на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу. Особливості поєднання дистанційної роботи з роботою на робочому місці у приміщенні чи на території власника підприємства, установи, організації або уповноваженого ним органу встановлюються трудовим договором про дистанційну роботу.

Працівнику, який виконує дистанційну роботу, гарантується період вільного часу для відпочинку (період відключення), під час якого працівник може переривати будь-який інформаційно-телекомунікаційний зв`язок з власником або уповноваженим ним органом, і це не вважається порушенням умов трудового договору або трудової дисципліни. Період вільного часу для відпочинку (період відключення) визначається у трудовому договорі про дистанційну роботу.

Як вбачається з матеріалів справи, наказ № 144-к від 22.08.2024 «Про запровадження дистанційної роботи ОСОБА_1 » винесений відповідно до частини 11 статті 602 КЗпП України.

Так відповідно до вказаної норми закону на час загрози поширення епідемії, пандемії, необхідності самоізоляції працівника у випадках, встановлених законодавством, та/або у разі виникнення загрози збройної агресії, надзвичайної ситуації техногенного, природного чи іншого характеру дистанційна робота може запроваджуватися наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу в письмовій формі. З таким наказом (розпорядженням) працівник ознайомлюється протягом двох днів з дня його прийняття, але до запровадження дистанційної роботи. У такому разі норми частини третьої статті 32 цього Кодексу не застосовуються.

Аналіз указаної норми свідчить про те, що за певних умов запровадження дистанційної форми роботи законодавець відносить до повноважень роботодавця, який без обов`язкового укладення трудового договору про дистанційну роботу на власний розсуд відповідним наказом (розпорядженням) визначає дистанційну форму роботи для працівника. Тобто вирішення питання про скасування таких змін також належить компетенції роботодавця. Чинне законодавство про працю не передбачає обов`язку роботодавця узгоджувати з працівником скасування дистанційної форми роботи, встановленої у зв`язку зі збройною агресією.

Як вказувала у ході розгляду справи представник позивачки, дистанційна робота запроваджувалась для позивачки на період збройної агресії, яка триває дотепер, а тому підстав для припинення дистанційної роботи немає.

Суд звертає увагу на те, що наказ № 144-к від 22.08.2024 «Про запровадження дистанційної роботи ОСОБА_1 » не може бути підтвердженням укладення між сторонами типового договору про дистанційну роботу, як того вимагають положення статті 602 КЗпП України з тих підстав, що цей наказ не відповідає Типовій формі трудового договору про дистанційну роботу, затвердженій Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 05 травня 2021 року № 913-21, що також свідчить про відсутність змін істотних умов праці фактом запровадження дистанційної роботи для позивачки.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» на території України запроваджено правовий режим воєнного стану, який триває і на даний час.

15 березня 2022 року прийнято Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», відповідно до якого на період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України.

Відповідно до частини другої статті 3 цього Закону період дії воєнного стану повідомлення працівника про зміну істотних умов праці та зміну умов оплати праці, передбачених частиною третьою статті 32 та статтею 103 Кодексу законів про працю України, здійснюється не пізніш як до запровадження таких умов.

Слід зауважити, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

Вказаний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 05.08.2020 у справі № 205/1312/17.

Пленум Верховного Суду України у пункті 10 постанови від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» навів приклади можливих змін в організації виробництва і праці. Так, під змінами в організації виробництва і праці варто розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних та соціальних показників, запобігання банкрутству і масовому вивільненню працівників та збереження кадрового потенціалу в період тимчасових зупинок у роботі, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов. Змінами в організації виробництва і праці слід вважати також удосконалення систем заробітної праці, нормування праці, ліквідацію шкідливих робіт, раціоналізацію робочих місць після їх атестації тощо. У зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою.

Проведення власником заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника, про що наголошував Верховний Суд у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 761/8658/16-ц, від 22 квітня 2019 року у справі № 176/3792/14-ц.

Так у ході розгляду справи встановлено, що позивачці за її заявою було тимчасово запроваджено дистанційну роботу, передбачену колективним договором, посадовою інструкцією, про що був виданий відповідний наказ.

Як вже зазначалось вище, дистанційна робота є формою організації праці, за якої працівник виконує роботу поза робочими приміщеннями чи територією роботодавця, в будь-якому місці за своїм вибором та з використанням інформаційно-комунікаційних технологій. При цьому працівник виконує саме ту роботу, яка передбачена трудовим договором, йому здійснюється виплата заробітної плати відповідно до умов, встановлених у трудовому договорі, за фактично виконану роботу (відпрацьований час), розповсюджуються всі гарантії, визначені діючим законодавством. Впровадження, або скасування дистанційної форми роботи не є змінами істотних умов праці в розумінні вимог статті 32 Кодексу законів про працю.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці.

Згідно з частинами третьою-четвертою статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Аналіз частини третьої статті 32 КЗпП України також свідчить про те, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов.

Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 22 травня 2023 року у справі № 212/2542/22 дійшов висновку, що роботодавець вправі впроваджувати зміни в організації виробництва і праці як в цілому по підприємству, так і в окремих підрозділах, або по відношенню до окремих працівників, які вважає за доцільне для покращення ефективності своєї діяльності.

Оскільки у ході розгляду справи не було встановлено наявності змін істотних умов праці припиненням дистанційної роботи для ОСОБА_1 , при цьому питання запровадження чи припинення дистанційної форми роботи є виключною компетенцією роботодавця, у суду відсутні підстави визнавати неправомірним наказ директора Сумського обласного центру зайнятості № 159-к від 28.08.2025 «Про припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 » в частині припинення ОСОБА_1 , провідному фахівцю із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості, дистанційного режиму роботи з 01 вересня 2025 року та зобов`язання ОСОБА_5 приступити до роботи 01 вересня 2025 року за звичайним режимом роботи Сумського обласного центру зайнятті за адресою: майдан Незалежності, 3-1, м. Суми зі збереженням попередніх функцій та умов оплати праці.

Водночас враховуючи, що у ході розгляду справи суд дійшов висновку, що припинення дистанційної роботи ОСОБА_1 не свідчить про зміну істотних умов праці, вказаний вище наказ слід визнати протиправним та скасувати в частині попередження ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці до 26 серпня 2025 року, оскільки попередження про зміну істотних умов праці та подальше звільнення позивачки внаслідок відмови працювати із зміненими умовами праці за реальної відсутності таких змін є неправомірним.

Також з огляду на встановлені вище обставини суд вважає правомірною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимогу позивачки про визнання протиправним та скасування наказу Сумського обласного центру зайнятості від 28 серпня 2025 року № 161-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості з 30.08.2025, оскільки відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Враховуючи, що позивачка була звільнена з посади провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості, вона підлягає поновленню на вказаній посаді.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню (частина восьма статті 235 зазначеного КЗпП України).

Системний аналіз приписів статті 235 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення його на роботі та вирішення питання щодо відшкодування останньому середнього заробітку.

Відповідний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 758/9164/16-ц.

Стаття 43 Конституції України гарантує право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток за частиною другою статті 235 КЗпП України за своїм змістом є заробітною платою, право на отримання якої виникло у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою трудову функцію з незалежних від нього причин, оскільки особа поновлюється на роботі з дня звільнення, тобто вважається такою, що весь цей час перебувала в трудових відносинах.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Позивачкою заявлено вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з період з 30.08.2025 по час ухвалення судом рішення у справі.

На підтвердження розміру середнього заробітку ОСОБА_1 суду надана довідка Сумського обласного центру зайнятості, з якої вбачається, що середньоденна заробітна плата позивачки становить 1164,78 грн, середньомісячна – 25625,00 грн.

Відтак за період з 30.08.2025 по 29.06.2026 (дату ухвалення рішення у справі) позивачці належить до виплати 251592,48 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Щодо вирішення питання розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 141 ЦПК України позивачці за рахунок відповідача підлягають відшкодуванню витрати по сплаті судового збору у сумі 1211,20 грн, сплаченого за позовну вимогу про визнання протиправним та скасування наказу про припинення дистанційної роботи. Також враховуючи, що позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» за інші позовні вимоги, з відповідача належить стягнути у дохід держави судовий збір у сумі 3727,12 грн за позовні вимоги про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Також позивачці за рахунок відповідача підлягають витрати по оплаті вартості судової почеркознавчої експертизи у розмірі 22052,16 грн

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

За приписами частин другої-четвертої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так представником позивачки адвокатом Кузченко Т.М. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн наданий договір б/н про надання правової допомоги від 28.08.2025, доповнення від 27.04.2026 до договору про надання правової допомоги від 28.08.2025, якими визначений розмір гонорару адвоката за виконання доручення по веденню у Зарічному районному суді м. Суми справи № 591/10915/25 у сумі 15000,00 грн, акт приймання-передачі виконаних робіт та наданих послуг від 23.06.2026, у якому визначений обсяг наданих адвокатом послуг, квитанція до прибуткового касового ордера № 8 від 23.06.2026, згідно з якою адвокатом прийнято від позивачки 15000,00 грн за договором про надання правової допомоги.

Судом врахований висновок Верховного Суму, сформований у постанові від 23.12.2021 у справі №755/7943/20-ц про те, які документи можуть бути подані для підтвердження складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги. Відповідно до викладеного у постанові висновку цей перелік не є вичерпним. Питання оцінки достатності доказів, поданих у підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу чи тих, які будуть понесені, перебуває у межах дискреції суду.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема у рішеннях від 12.10. 2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Вказаний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 26.09.2018 у справі №753/15683/15.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У поданому відзиві та окремому клопотанні про зменшення розміру витрат на правничу допомогу представник відповідача наголошував, що з урахуванням характеру спору та ступеня складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, кількості складених документів у справі, розмір витрат у сумі 15000,00 грн є завищеним та вважає достатньою сумою витрат на професійну правничу допомогу 0 грн.

Суд погоджується, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн не відповідають ступеню складності справи, яка відповідно до статті 19 ЦПК України є малозначною справою та підлягає розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, кількості судових засідань, проведених у справі, а тому з урахуванням принципів об`єктивності, справедливості та розумності, враховуючи, що у спірних правовідносинах судова практика є сталою, а обсяг документів на підтвердження позовних вимог не є значним, наявні підстави для задоволення клопотання відповідачки та зменшення розміру таких витрат до 5000,00 грн.

Відповідно до положень частини першої статті 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати їй середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

Керуючись статтями 10, 12, 81, 133, 141, 258, 259, 264, 265, 268, 272, 273, 352-355, 430 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Кузченко Тетяни Миколаївни до Сумського обласного центру зайнятості, про скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Сумського обласного центру зайнятості від 25 серпня 2025 року № 159-к «Про припинення дистанційного режиму роботи ОСОБА_1 » в частині попередження ОСОБА_1 про зміну істотних умов праці до 26 серпня 2025 року.

Визнати протиправним та скасувати наказ Сумського обласного центру зайнятості від 28 серпня 2025 року № 161-к «Про звільнення ОСОБА_1 », поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу комунікацій Сумського обласного центру зайнятості з 30.08.2025.

Стягнути з Сумського обласного центру зайнятості, м. Суми, майдан Незалежності, 3-1, код ЄДРПОУ 03491406 на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30.08.2025 по 29.06.2026 (включно) в сумі 251592,48 грн з утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів; 1211,20 грн витрат по сплаті судового збору; 22052,16 грн витрат по оплаті судової почеркознавчої експертизи; 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Допустити негайне виконання рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі та виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах платежу за один місяць.

В іншому відмовити.

Стягнути з Сумського обласного центру зайнятості, м. Суми, майдан Незалежності, 3-1, код ЄДРПОУ 03491406 у дохід держави судовий збір у сумі 3727,12 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Сумський обласний центр зайнятості, м. Суми, майдан Незалежності, 3-1, код ЄДРПОУ 03491406.

Повне судове рішення складено 02.07.2026.

Суддя Ю. О. Зеря