Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №460/8865/26 — Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 року м. Рівне№460/8865/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - відповідач), в якому просить суд: 1) визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка викладена у аркуші доведення до інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги зенітно-артилерійської групи другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування сержанта ОСОБА_1 у звільненні з військової служби сержанта ОСОБА_1 на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити сержанта ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить військову службу у відповідача на підставі контракту, укладеному 12.06.2024 строком на 1 рік з 12.06.2024 по 11.06.2025. До 11.06.2025 позивач із рапортом про звільнення з військової служби до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався. Однак, у зв`язку з неможливістю позивача у встановлені законодавством строки особисто подати рапорт на звільнення із військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту, 09.03.2026 адвокатом Романчук Іванною Іванівною на виконання умов договору про надання правової допомоги від 10.09.2024 в інтересах позивача на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 було надіслано рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту. Крім того, 11.04.2026 особисто, інспектором прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги зенітно-артилерійської групи другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування сержантом ОСОБА_1 було подано рапорт начальнику прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування майору ОСОБА_2 про звільнення з військової служби згідно підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу). Проте, аркушем доведення до інспектора прикордонної служби 3 категорії - номера обслуги зенітно-артилерійської групи другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування сержанта ОСОБА_1 було повідомлено, що: «Так як сержант ОСОБА_1 не звертався до керівництва прикордонного загону про звільнення його з військової служби по закінченню контракту, то дію контракту йому було продовжено до закінчення дії воєнного стану відповідно до підпункту 1 пункту 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Таку відмову позивач вважає протиправною, оскільки строк дії контракту закінчився та підтверджує право позивача на звільнення на підставах, визначених цим пунктом. Просить позов задовольнити повністю.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти вимог і вказує, що на момент подачі рапорту про звільнення строк дії контракту не закінчився, а був продовжений у порядку, встановленому законом у відповідність до норми абзаців 2, 3 п. 2 ч. 9 ст. 23 Закону № 2232-ХІІ. Відповідно до Положення військовослужбовець, у якого закінчується строк попереднього контракту та/або своєчасно не виявляє бажання укласти новий контракт, не пізніше ніж за три місяці до закінчення зазначеного строку подає у порядку підпорядкування рапорт із зазначенням свого волевиявлення з даного приводу. Позивач звернувся з рапортом про звільнення 11.03.2026, тобто не попередив відповідача про не бажання продовжувати військову службу за три місяці до закінчення зазначеного строку. Протягом 2025 року позивач продовжував проходити військову службу та виконувати обов`язки військової служби, що було передбачено ст. 24 Закону № 2232-XII, окрім цього ним використовувались державні пільги і гарантії (відпустки, допомога на оздоровлення, тощо) після завершення дії контракту (1 рік), що свідчить про мовчазну згоду з його боку на продовження терміну дії контракту. Також зазначає, що в п.1 Контракту, підписаного позивачем 12.06.2024 вказано, що ОСОБА_1 добровільно вступає на військову службу за контрактом і бере на себе зобов`язання протягом дії Контракту, а в разі настання особливого періоду понад установлений в контракті строк проходити військову службу на посадах осіб сержантського та старшинського складу. З огляду на викладене, у позивача відсутні підстави для звільнення з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-ХІІ. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 25.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою суду поновлений процесуальний строк для звернення до суду з позовом.

09.06.2026 через систему «Електронний суд» надійшла заява позивача, зареєстрована судом 10.06.2026 про збільшення розміру позовних вимог, а фактично заява про зміну предмету позову, в якій позивач просить суд: 1) визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка викладена у аркуші доведення до інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги зенітно-артилерійської групи другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування сержанта ОСОБА_1 у звільненні з військової служби сержанта ОСОБА_1 на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану; 2) зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 звільнити сержанта ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану; 3) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № 628-ОС від 17.04.2025 про продовження дії контракту понад встановлені строки.

Ухвалою суду від 11.06.2026 прийнято заяву про зміну предмету позову у справі № 460/8865/26 для спільного розгляду з первісним позовом.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 та начальником НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України полковником ОСОБА_3 , 12.06.2024 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України на посадах сержантського та старшинського складу строком на 1 рік з 12.06.2024 по 11.06.2025.

Позивач стверджує, що до 11.06.2025 він із рапортом про звільнення з військової служби до керівництва ІНФОРМАЦІЯ_1 не звертався.

Наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 628-ОС від 17.04.2025 молодшому сержанту ОСОБА_1 інспектору прикордонної служби 3 категорії – трактористу інженерно-позиційної групи тринадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації н. п. «С…») ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації п. п. «В…»), з 12 червня 2025 року продовжено дію контракту на період дії воєнного стану.

Підставою для видання наказу про продовження дії контракту слугував Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (із змінами).

09.03.2026 адвокатом Романчук Іванною Іванівною на виконання умов договору про надання правової допомоги від 10.09.2024 в інтересах ОСОБА_1 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 через Державну прикордонну службу України було надіслано звернення та рапорт ОСОБА_1 про звільнення з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту.

Листами відповідача № 08/4157-26 від 18.03.2026 та № 08/4518-26 від 25.03.2026 адвоката повідомлено про те, що, зокрема, так як сержант ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - номера обслуги зенітно-артилерійської групи другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування, то з усіх питань, у тому числі питання щодо звільнення з військової служби, він повинен звертатися по команді до коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування.

11.04.2026 позивачем особисто було подано рапорт начальнику прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування майору ОСОБА_2 про звільнення з військової служби згідно підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу).

Аркушем доведення до інспектора прикордонної служби 3 категорії – номера обслуги зенітно-артилерійської групи другого зенітно-ракетного відділення прикордонної зенітної ракетно-артилерійської застави прикордонної комендатури швидкого реагування сержанта ОСОБА_1 повідомлено останнього, що його рапорт від 22.04.2026 розглянуто. Також повідомлено, що сержант ОСОБА_1 уклав контракт про проходження військової служби 12.06.2024 терміном на один рік, тобто термін дії контракту закінчився 11.06.2025. Так як сержант ОСОБА_1 не звертався до керівництва прикордонного загону про звільнення його з військової служби по закінченню контракту, то дію контракту йому було продовжено до закінчення дії воєнного стану відповідно до підпункту 1 пункту 8 статті 23 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Вважаючи наказ про продовження строку дії контракту та відмову відповідача у звільненні з військової служби на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам даного спору, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією а законами України.

За приписами статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» (затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX) введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб.

В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався і станом на дату розгляду цієї справи воєнний стан в Україні триває.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (редакція чинна на момент звернення позивача з рапортом).

Частинами першою, п`ятою статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.

Відповідно до частини шостої статті 2 Закону № 2232-XII одним із видів військової служби є військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу.

Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону № 2232-XII, а у частині п`ятій цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, зокрема: у мирний час (пункт 1); під час дії особливого періоду (крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану) (пункт 2); під час проведення мобілізації та дії воєнного стану (пункт 3).

Відповідно до підпункту ж пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби під час проведення мобілізації та дії воєнного стану у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Вищевказаний пункт був доповнений та стаття викладена у цій редакції зі змінами внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-ІХ від 11.04.2024 (далі Закон № 3633-ІХ), який набув чинності 18.05.2024.

Аналізуючи наведену правову норму, можна дійти висновку, що право військовослужбовця на звільнення з військової служби на підставі підпункту ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ виникає на наявності таких обставин: 1) укладення контракту під час дії воєнного стану; 2) закінчення строку дії такого контракту; 3) відсутність у військовослужбовця бажання продовжувати військову службу.

Зміни внесені до Закону № 2232-ХІІ Законом № 3633-ІХ узгодили між собою положення статті 23 Закону № 2232-ХІІ та підпункту ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ.

Так, відповідно до пункту 2 частини восьмої статті 23 Закону № 2232-ХІІ (у редакції чинній станом на час звернення позивача з рапортом про звільнення з військової служби), під час дії особливого періоду для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, дія контракту продовжується понад встановлені строки:

на період проведення мобілізації, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону;

до дня завершення виконання завдань в інтересах оборони України, безпосередньої участі у веденні воєнних (бойових) дій, у тому числі на території проведення антитерористичної операції, а також у районах здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії держави, що формально чи фактично є учасником воєнних дій проти України;

на період дії воєнного стану, крім випадків, визначених пунктом 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

В особливий період, крім періодів проведення мобілізації та дії воєнного стану, військова служба для військовослужбовців, строк контракту яких закінчився, може бути продовжена за новими контрактами на строки, визначені частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частиною сьомою статті 26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Указом Президента України від 29.12.2009 № 1115/2009 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Положення № 1115).

Цим Положенням визначається порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

За змістом ст. 20 Положення № 1115, строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі:

для осіб рядового складу - на 3 роки;

для осіб сержантського і старшинського складу - на строк від 3 до 5 років;

для осіб офіцерського складу - на строк від 5 до 10 років.

Для осіб офіцерського складу, які мають право на пенсію за вислугу років, за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 2 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Під час дії особливого періоду для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Відповідно до пункту 26 Положення № 1115, контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до пункту 267 Положення № 1115 контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці Держприкордонслужби, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби з підстав, визначених частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», зокрема з ініціативи військовослужбовця за наявності підстав, передбачених підпунктом ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 цього Закону.

Відповідно до пункту 288 Положення № 1115, у разі прийняття рішення про звільнення військовослужбовець подає по команді рапорт та в разі необхідності документи, які підтверджують підстави звільнення.

У разі звільнення військовослужбовця з військової служби за рішенням командування за розпорядженням начальника органу Держприкордонслужби, в якому проходить службу військовослужбовець, кадровий підрозділ органу забезпечує підготовку подання про його звільнення.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців з військової служби та перелік документів, які додаються до нього, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України.

Відповідно до пункту 270 Положення № 1115, звільнення військовослужбовців Держприкордонслужби здійснюється посадовими особами, визначеними цим Положенням, у межах наданих їм повноважень.

Звільнення військовослужбовців, крім Голови Державної прикордонної служби України, здійснюється лише тими посадовими особами, у яких вони перебувають у прямому підпорядкуванні згідно з номенклатурою посад.

Наказ про звільнення військовослужбовця з військової служби видається відповідною посадовою особою.

Форма та порядок подання про звільнення військовослужбовців Держприкордонслужби з військової служби та перелік документів, які додаються до нього, визначаються наказом Міністерства внутрішніх справ України (п.288 Положення № 1115).

Судом встановлено, що згідно з пунктом 1 Контракту, позивач, ознайомившись із законами та іншими нормативно-правовими актами України, які регулюють порядок проходження військової служби в Державній прикордонній службі України, добровільно бере на себе зобов`язання: протягом дії цього контракту, а в разі настання особливого періоду - понад установлений строк Контракту, проходити військову службу на посадах осіб сержантського складу.

Також згідно з пунктом 1 Контракту, позивач добровільно взяв на себе зобов`язання, зокрема, за наявності бажання продовжити військову службу після закінчення строку дії контракту не пізніше ніж за три місяці до дня закінчення цього строку подати відповідний рапорт у порядку підпорядкування посадовій особі, уповноваженій укладати новий контракт.

Зазначений Контракт згідно його п. 3, є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на один рік з 12.06.2024 по 11.06.2025. Контракт може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи органу Державної прикордонної служби України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Пунктом 6 контракту визначено, що під час вирішення питань, які безпосередньо не обумовлені цим контрактом, сторони керуються вимогами законодавства, що регулює порядок проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України.

Відповідно до пункту 6 Положення № 1115, початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на військовій службі визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Отже, під час розгляду рапорту позивача відповідач був зобов`язаний керуватись Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», який відсилає до Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, яке визначено для вирішення відповідних питань у контракті.

Згідно з пунктом 23 Положення № 1115 строк контракту обчислюється з дня набрання ним чинності.

Перший контракт набирає чинності з дня зарахування до списків особового складу Держприкордонслужби або з дня видання наказу про прийняття військовослужбовця на військову службу за контрактом.

У цьому випадку контракт набрав чинності 12.06.2024, є строковим та укладався на один рік, тобто до 11.06.2025.

11.04.2026 позивач подав рапорт на звільнення з військової служби за встановленим порядком по команді.

Обставини подання рапорту сторонами не оспорюються.

Суть спору зводиться до того, що позивач не звернувся до керівництва з рапортом про звільнення з військової служби по закінченню дії строку контракту, тому його дію було продовжено відповідачем в одноособовому порядку.

Так, абз.4 ч.3 ст. 23 Закону № 2232 встановлено, що під час дії воєнного стану для осіб (крім осіб офіцерського складу), які приймаються на військову службу за контрактом, із числа громадян віком від 18 до 25 років, строк військової служби встановлюється один рік.

За змістом ч. 4 ст. 23 Закону № 2232 строк проходження військової служби може бути продовжено за новим контрактом до досягнення граничного віку перебування на військовій службі, зокрема, для військовослужбовців, які проходять військову службу на посадах сержантського і старшинського складу, - на строк від 3 до 5 років.

Під час дії особливого періоду для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Вказані норми права кореспондують нормативним приписам пункту 20 Положення № 1115, зокрема, відповідно до абз.6 пункту 20 Положення № 1115 під час дії особливого періоду для військовослужбовців за їх бажанням строк проходження військової служби за новим контрактом може бути продовжено на строк від 1 до 10 років, але не більше ніж до досягнення граничного віку перебування на військовій службі.

Контракт припиняється (розривається), а військовослужбовець, який проходить військову службу за контрактом, звільняється з військової служби з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (пункт 26 Положення № 1115/2009).

За приписами пп. 1 пункту 34 Положення № 1115 новий контракт про проходження військової служби повинен бути укладений уповноваженими на те посадовими особами з військовослужбовцями, в яких закінчується строк попереднього контракту, - не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту.

Відповідно до пункту 35 Положення № 1115 для укладення нового контракту військовослужбовець, у якого закінчується строк попереднього контракту, не пізніше ніж за три місяці до закінчення зазначеного строку подає у порядку підпорядкування рапорт посадовій особі, зазначеній у пункті 29 цього Положення.

Начальник, уповноважений укласти новий контракт з військовослужбовцем, який виявив таке бажання, приймає рішення про укладення нового контракту або про відмову в його укладенні не пізніше ніж за два місяці до закінчення строку чинного контракту.

Строки, зазначені в абзацах першому та другому цього пункту, можуть бути скорочені за згодою сторін, але не менше ніж до двох тижнів.

Згідно із п. 39 Положення № 1115, військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом та своєчасно не виявили бажання укласти новий контракт, звільняються з військової служби в установленому порядку, крім випадків, визначених пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У справі, що розглядається, судом встановлено, що позивачем не подавалися рапорти на продовження строку дії контракту від 12.06.2024.

Суд наголошує, що за умовами Контракту, такий може бути достроково припинено (розірвано) з ініціативи ДПС України або громадянина України в порядку та на підставах, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України. Зміни та доповнення до Контракту вносяться тільки за згодою сторін у письмовій формі та не можуть суперечити законодавству.

Однак, наказом начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України № 628-ОС від 17.04.2025 молодшому сержанту ОСОБА_1 інспектору прикордонної служби 3 категорії – трактористу інженерно-позиційної групи тринадцятої прикордонної застави (з місцем дислокації н. п. «С…») ІНФОРМАЦІЯ_4 (з місцем дислокації п. п. «В…»), з 12 червня 2025 року продовжено дію контракту на період дії воєнного стану.

Надалі, в квітні 2026 року позивач подав рапорт про звільнення у зв`язку із закінченням дії означеного контракту на підставі підпункту «ж» пункту 3 частини 5 статті 26 Закону № 2232-XII.

В аспекті встановлених обставин суд зауважує, що позивач, будучи обізнаним під час підписання контракту про необхідність завчасно (за три місяці) повідомити про бажання або небажання укладати новий контракт чи відмову в його укладенні, (про що свідчить його особистий підпис в укладеному контракті), звернувся по команді із відповідним рапортом щодо звільнення лише 11.04.2026, через 10 місяців після завершення строку дії контракту, тобто, із порушенням пункту 1 узгодженого сторонами контракту.

Разом з тим, проаналізувавши зміст пункту 1 контракту та п. 39 Положення № 1115, суд звертає увагу на те, що вказане положення Контакту встановлює обов`язок позивача щодо інформування та узгодження наміру продовжити або припинити контракт, натомість, п. 39 Положення № 1115 встановлює обов`язок відповідачу у разі, якщо військовослужбовець своєчасно не виявив бажання укласти новий контракт, звільнити його з військової служби в установленому порядку, крім випадків, визначених пунктом 2 частини восьмої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

У даному випадку відповідач не довів, що позивач надавав згоду чи бажання укласти новий контракт з метою продовження військової служби. Будь-яких документів, які підтверджують вжиття відповідачем заходів узгодження з позивачем внесення змін та доповнень до контракту, а також досягнення між сторонами відповідної згоди на продовження дії контракту чи укладення нового, що засвідчується підписами сторін контракту, матеріали справи не містять.

Отже відповідач порушив процедуру пролонгування контракту та всупереч Положення № 1115 прийняв спірний наказ, яким в одноособовому порядку продовжив строк дії контракту, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

За наведеного вище регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про протиправність та скасування підпункту 5.3. пункту 5 наказу відповідача № 628-ОС, від 17.04.2025, яким продовжено дію контракту позивача понад встановлені строки.

Також суд зазначає, що у даному випадку як укладення, так і закінчення строку контракту позивача відбулось під час дії положень законодавства, якими визначено, що контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Тож у зв`язку з закінченням строку дії контракту у військовослужбовця (позивача) виникає право на звільнення з військової служби, а у відповідного органу військового управління обов`язок забезпечити його реалізацію.

Враховуючи наведене правове регулювання та встановлені у цій справі обставини, суд приходить до висновку, що позивач станом на 11.04.2026 мав право на звільнення зі служби за підпунктом ж пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (як такий, що уклав контракт під час дії воєнного стану), яке він і реалізував, звернувшись до відповідача з відповідним рапортом, а тому дії відповідача щодо відмови у звільненні позивача з військової служби є протиправними.

Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у спірних відносинах, суд виходить з того, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, а практичне застосування ефективного механізму захисту для адміністративного суду є обов`язковим, оскільки протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Відповідно до п. 270 Положення № 1115 звільнення військовослужбовців з військової служби з підстав, передбачених частинами другою - шостою статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, здійснюється:

1) начальниками органів охорони державного кордону, загонів Морської охорони, навчальних центрів, науково-дослідних установ, а також органів забезпечення, які мають право видання наказів по особовому складу, - усіх військовослужбовців, у військових званнях до майора (капітана 3 рангу) включно, які проходять військову службу в цих органах Держприкордонслужби;

2) начальниками регіональних управлінь, ректором вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби - військовослужбовців, зазначених у підпункті 1 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно, які проходять службу у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах, вищому військовому навчальному закладі відповідно;

2-1) керівником розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби - усіх військовослужбовців у військових званнях до полковника (капітана 1 рангу) включно, які проходять службу в цьому розвідувальному органі (крім заступників керівника розвідувального органу Адміністрації Держприкордонслужби);

3) Головою Державної прикордонної служби України - військовослужбовців, зазначених у підпунктах 1 та 2 цього пункту, а також усіх військовослужбовців у військових званнях до генерал-лейтенанта (віце-адмірала) включно;

4) Президентом України - військовослужбовців у військовому званні генерала (адмірала).

Звільнення військовослужбовців, крім Голови Державної прикордонної служби України, здійснюється лише тими посадовими особами, у яких вони перебувають у прямому підпорядкуванні згідно з номенклатурою посад.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Разом з тим, позиція Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 245 КАС України, а саме, щодо можливості зобов`язання суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, висловлена у постановах від 04.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 14.09.2021 у справі № 320/5007/20, від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 13.10.2022 у справі № 380/13558/21.

Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 823/59/17 зробив наступний правовий висновок:...повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Комітет Міністрів Ради Європи сформулював принципи, які слугують змістовими гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями; дотримується принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які його рішення може мати для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною при цьому метою; приймає своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.

У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № З-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною у Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України виходить із того, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби на підставі пп. ж п.3 ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд зауважує, що в ході розгляду справи відповідач не довів правомірності своєї позиції у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача обґрунтовані, підтверджені належними та допустимими доказами, тому позов не підлягає до задоволення.

Судовий збір відшкодовується позивачу у порядку ч. 1 ст. 139 КАС України.

При цьому, як встановлено судом, за подання даного позову в первинній редакції позивачем сплачений судовий збір у сумі 2662,40грн, в той час, як сума судового збору мала б бути сплачена у розмірі 1064,96грн (одна позовна вимога + знижена ставка судового збору за позов, поданий через систему «Електронний суд»).

В подальшому, позивачем змінено предмет позову і додатково сплачено судовий збір у сумі 1331грн. Таким чином загальна сума сплаченого судового збору у даній справі складає 3993,40грн.

Разом з тим, з урахуванням первісного позову та зміни предмету позову фактично позивачем заявлено дві позовні вимоги і сума судового збору мала б бути сплачена у розмірі 2129,92грн (дві позовні вимоги + знижена ставка судового збору за позов, поданий через систему «Електронний суд» (3328 х 0,4 х 0,8 х 2).

Отже, сума судового збору у розмірі 1863,48грн сплачена позивачем надмірно та належить йому до повернення.

Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати пп. 5.3 п. 5 наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) № 628-ОС від 17.04.2025 про продовження дії контракту понад встановлені строки молодшому сержанту ОСОБА_1 .

Визнати протиправною відмову НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) у звільненні з військової служби сержанта ОСОБА_1 на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби (військова частина НОМЕР_1 ) прийняти рішення про звільнення сержанта ОСОБА_1 з військової служби на підставі підпункту "ж" пункту 3 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" у зв`язку з закінченням строку служби (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у разі закінчення строку контракту, укладеного під час дії воєнного стану.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 2129,92грн.

Повернути ОСОБА_1 надмірно сплачений судовий збір у сумі 1863,48грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 02 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_3 )

Відповідач - ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_4 )

Суддя Т.О. Комшелюк