Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №440/1085/26 — Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/1085/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Удовіченка С.О.,

за участю

секретаря судового засідання – Назарко Л.О.

представника позивача – Міняйло Я.В.,

представників відповідачів – Гавриленко Д.В., Стрельченко С.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 в якому просив:

Визнати протиправним та скасувати пункт 7 Наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) №358/нагд від 31.10.2025 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення "попередження про неповну службову відповідність" на ОСОБА_1 .

Визнати протиправним та скасувати Наказ командира військової частини НОМЕР_2 в частині притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності та стягнення з нього визначеної шкоди в порядку встановленому Законом України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі".

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що висновки службового розслідування не підтверджені належними й достовірними доказами, а зібраних матеріалів є недостатньо для притягнення позивача до матеріальної відповідальності.

Крім того, акт службового розслідування не містить переконливих і допустимих доказів, які б свідчили про вину позивача у розкраданні паливно-мастильних матеріалів, а також не встановлює причинно-наслідкового зв`язку між його діями та заподіяною державі шкодою. У зв`язку з цим позивач звертається до суду з вимогою скасувати накази командирів військових частин про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної та матеріальної відповідальності.

Військовою частиною НОМЕР_1 не було проведено всебічного, повного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення, що в свою чергу призвело до винесення неправильного рішення та безпідставно притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності.

Висновки службового розслідування були зроблені без дослідження первинної облікової документації, що є основним джерелом інформації для встановлення наявності чи відсутності порушень у сфері використання ПММ. Це свідчить про неповноту та формальний характер проведеного службового розслідування, а також про неможливість на підставі наявних матеріалів достовірно встановити обставини, на які посилається відповідач, у тому числі щодо причетності позивача до інкримінованих йому дій.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 06.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 440/1085/26 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Військова частини НОМЕР_1 у відзиві проти задоволення позову заперечувала, вказуючи, що відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 15.10.2025 № 330/нагд “Про призначення службового розслідування”, було призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли можливій причетності військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 до розкрадання палива.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно- господарської діяльності) від 31.10.2025 № 358/нагд "Про результати службового розслідування", було доведено неправомірні дії позивача, яким вчинено правопорушення, причинний зв`язок між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов`язків військової служби, ступінь вини позивача, порушення нормативно-правових актів, інших актів законодавства, причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, виникнення матеріальної шкоди, її розмір та винних осіб.

В результаті притягнуто позивача до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення – попередження про неповну службову відповідність. Командир військової частини НОМЕР_1 користується дисциплінарними правами командира корпусу щодо всіх підпорядкованих військовослужбовців, в тому числі військової частини НОМЕР_2 .

У відповіді на відзив позивач зазначив, що підставою притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є неналежне виконання ним службових обов`язків, порушення військової дисципліни. Для притягнення військовослужбовця до такої відповідальності необхідно, щоб був зафіксований сам факт порушення, вину військовослужбовця повністю доведено, встановлено ступінь його вини та з`ясовано причини і умови, що сприяли вчиненню ним правопорушення.

Відповідачем під час службового розслідування не вчинено дій, передбачених Порядком № 608 та спрямованих на досягнення мети і завдань службового розслідування, - належним чином не встановлювлені обставини, які підтверджують або спростовують інформацію щодо скоєння правопорушення, характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки; причини та умови, що сприяли його вчиненню. Тобто, відповідачем не вжито всіх заходів для всебічного, повного і об`єктивного розслідування обставин вчиненого правопорушення. Як наслідок, службовим розслідуванням не було встановлено прямого причинного зв`язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням позивачем обов`язків військової служби, а формальне посилання відповідача на те, що позивач не дотримався своїх посадових обов`язків та положень Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України не може бути належним та допустимим доказом притягнення його до матеріальної відповідальності.

Військова частина НОМЕР_1 у запереченнях на відповідь на відзив зазначила, що стосовно викладених у відповіді на відзив ОСОБА_1 пояснень, міркувань та аргументів пояснюю наступне: - пункт 3.3. акту службового розслідування містить оцінку підстав застосування статті 9 Закону України “Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі”. Підстави, що виключають матеріальну відповідальність не встановлені; - пункт 4.8. акту службового розслідування містить відомості про Позивача (Суб`єкт), повний склад вчиненого правопорушення із вказанням неправомірних дій Позивача та причинного зв`язку між діями військовослужбовця та подією, що трапилась (Об`єктивна сторона), вини Позивача (Суб`єктивна сторона), та порушення конкретних вимог керівних документів (Об`єкт); - пункт 3.1. акту службового розслідування містить посилання на пояснення військовослужбовців, які вказують на протиправну поведінку Позивача; - пункт 5.11. акту службового розслідування містить конкретні пропозиції щодо притягнення до відповідальності позивача із вказанням порушених керівних документів, конкретного допущеного порушення, керівних документів на підставі яких підтверджена відповідна дисциплінарна влада та вид дисциплінарного стягнення. Відповідач дотримався всіх вимог чинного законодавства при проведенні службового розслідування щодо позивача та прийняття рішення про притягнення до юридичної відповідальності.

Військова частина НОМЕР_2 у відзиві проти задоволення позовних вимог заперечувала, зазначаючи, що військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.10.2025 № 358/нагд "Про результати службового розслідування". Відповідно до змісту даного наказу встановлено, що у військовій частині НОМЕР_1 було проведено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли можливій причетності військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 до розкрадання палива, яке перебуває на балансі військової частини НОМЕР_2 , а також встановлення ступеня вини посадових осіб, чиї дії або бездіяльність стали причиною правопорушення. За результатами проведеного службового розслідування складено акт від 30.10.2025 № 49911 та встановлено вину військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 , зокрема командира автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_1 .

Таким чином, було встановлено наявність прямої дійсної шкоди заподіяної державі шляхом незаконного списання ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 30507 кг на суму 1 107 099,03 грн.

Також вказаним наказом у зв`язку із викладеним командиру військової частини НОМЕР_2 визначено у відповідності до вимог статей 5, 6, 10, 13 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі» притягнути до матеріальної відповідальності винних посадових осіб військової частини НОМЕР_2 . 06.11.2025 до військової частини НОМЕР_2 надійшов витяг із акту вищевказаного службового розслідування від 30.10.2025 № 49911 з метою належного виконання пункту 19 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 31.10.2025 № 358/нагд "Про результати службового розслідування".

На підставі вказаних документів було винесено наказ командира військової частини НОМЕР_2 (з адміністративно-господарської діяльності) від 08.11.2025 № 229/нагд «Про притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 ».

Відповідно до пункту 6 цього наказу, за неналежну організацію ведення військового господарства та контролю за ним, зокрема, незабезпечення належної організації внутрішнього порядку у підпорядкованій роті, невжиття дієвих заходів щодо організації належного використання матеріальних засобів та збереження пального, що призвело до умисного розкрадання матеріальних засобів служби пально-мастильних матеріалів та нанесення шкоди державі, з урахуванням того, що відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІV, командир роти відповідає за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, зобов`язаний організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки, казарменого інвентарю, речового, технічного та іншого майна роти, є матеріально відповідальною особою, притягнуто командира автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності на суму 334 959 (триста тридцять чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 03 копійок.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що ні в акті службового розслідування, ні у самому Наказі про притягнення до матеріальної відповідальності Відповідач не навів жодних розрахунків, формул чи мотивів, які б пояснювали механізм визначення частки кожної особи. Відсутні посилання на конкретні дії чи бездіяльність кожного військовослужбовця, які б обґрунтовували саме такий розмір покладених зобов`язань. Фактично рішення про визначення сум виглядає довільним та не підтвердженим належними доказами, що, у свою чергу, свідчить про недоведеність як самого розміру шкоди, так і підстав для її розподілу. Крім того, відповідачем не доведено причин відступлення від норм законодавства, де вказано, що розмір не може перевищувати 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, хоча визначений розмір шкоди інших осіб визначений правильно.

Окремо вказував на відсутність обґрунтування встановленої комісією нестачі дизельного палива марки ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 30 507,00 кг на загальну суму 1 107 099 (один мільйон сто сім тисяч дев`яносто дев`ять) гривень 03 копійки. Ні в акті службового розслідування, ні в наказах про притягнення до відповідальності, ні у поданих відповідачем поясненнях по суті справи не наведено джерел походження таких розрахунків, методики визначення обсягу нестачі, способу її фіксації та документального підтвердження. Не зазначено, на підставі яких первинних бухгалтерських чи складських документів встановлено саме таку кількість палива, що нібито підлягає відшкодуванню. Відсутність цих даних свідчить про недоведеність як факту, так і розміру завданої шкоди.

Крім того, відповідачем не доведено у встановленому законом порядку наявність вини позивача у формі прямого умислу, що має принципове значення для визначення виду матеріальної відповідальності — обмеженої чи повної. У своєму відзиві відповідач формально зазначає, що "в пункті 4.10 визначено, що виходячи із матеріалів службового розслідування, вина лейтенанта ОСОБА_1 виражається у формі прямого умислу", та робить висновок про доведеність вини військовослужбовця у завданні шкоди. Однак такі твердження носять декларативний характер і не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

02.03.2026 позивач подав уточнення до позовної заяви в яких просив пункт 3 прохальної частини позову читати в такій редакції:

- визнати протиправним та скасувати пункт 6 Наказу командира військової частини НОМЕР_2 №229/нагд від 08.11.2025 "Про притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 " в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності та стягнення з нього визначеної шкоди у розмірі 334 959,03 грн".

Військова частини НОМЕР_2 у запереченнях на відповідь на відзив проти позовних вимог заперечувала.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.03.2026 суд перейшов від розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи до її розгляду з повідомленням (викликом) сторін в порядку загального позовного провадження. Призначив підготовче судове засідання з розгляду справи.

10.03.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшли додаткові пояснення позивача.

10.03.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_1 про участь представника в режимі відеоконференції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2026 задоволено заяву про участь представника Військової частини НОМЕР_1 у засіданні в режимі відеоконференції у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

17.03.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_2 про участь представника в режимі відеоконференції.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.03.2026 задоволено заяву про участь представника Військової частини НОМЕР_2 у засіданні в режимі відеоконференції у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

08.05.2026 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява Військової частини НОМЕР_2 про зупинення провадження у справі.

Протокольною ухвалою від 12.05.2026 відмовлено у задоволенні заяви про зупинення провадження у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступні обставини та відповідні правовідносини.

Як встановлено судом та підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 19.11.2024 №347 ОСОБА_1 , заступника командира роти матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 , призначеного командиром військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) №300 від 15.11.2024 на посаду командира автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 та вважати таким, що з 19.11.2024 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків.

15.10.2025 начальником логістики - заступником командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_3 , з метою встановлення причин та передумов, які виникли 15.10.2025 під час проведення слідчих дій Службою безпеки України разом із Державним бюро розслідування відповідно до ухвали суду про кримінальне провадження від 11.04.2025 №42025222750000504 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 410 КК України за фактом реалізації військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 дизельного палива у кількості 8-9 м3 , подано командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про призначення службового розслідування.

Відповідно до вимог статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.12.2017 № 1503/31371, на підставі рапорту начальника логістики — заступника командира військової частини НОМЕР_1 полковника ОСОБА_4 (вх. №3340/р від 15.10.2025), з метою з`ясування причин та умов, що сприяли можливій причетності військовослужбовців військової частини НОМЕР_2 до розкрадання палива, що перебуває на балансі військової частини НОМЕР_2 , а також з метою встановлення ступеня вини посадових осіб чиї дії або бездіяльність стали причинами правопорушення, командиром військової частини НОМЕР_1 15.10.2025 винесено наказ №330/нагд про призначення службового розслідування та затверджено склад комісії.

У період з 15.10.2025 по 30.10.2025 комісією проведено службове розслідування, результати якого відображено у відповідному акті.

Так, в ході службового розслідування, зокрема, встановлено, що: "... у період з 23.20 14.10.2025 по 04.00 15.10.2025 представниками Служби безпеки України разом із Державним бюро розслідування в межах кримінального провадження від 11.04.2025 № 42025222750000504 проведено слідчі дії за результатами яких було вилучені наступні службові документи та матеріальні засоби військової частини НОМЕР_2 , а саме:

- DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_3 , який відповідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2025 № 44 “Про закріплення автомобіля” закріплений за старшим водієм відділення автомобільного взводу підвозу боєприпасів роти підвозу боєприпасів старшим солдатом ОСОБА_5 ;

- журнал інструктажу водіїв та старших машин автомобільної роти підвозу боєприпасів від 25.12.2024 № 26/6;

- журнал реєстрації виходу та повернення машин в парк від 25.12.2024 № 26/9;

- дорожні листи №№ 3802, 3805, 3806, 3807, 3812, 3813, 3819, 3820, 3821, 3822, 3823, 3825, 3826, 3827, 3828;

Відповідно пояснень командира автомобільної роти підвозу боєприпасів лейтенанта ОСОБА_6 , з`ясовано, що він був присутнім при вилучені матеріальних засобів та дізнався від правоохоронця, що військовослужбовці АРПБП затримані та перебувають під вартою, а саме: - командир взводу підвозу боєприпасів старший сержант ОСОБА_7 , старші водії взводу підвозу боєприпасів старші солдати ОСОБА_5 , ОСОБА_8 та зі слів правоохоронців розкрадали матеріальні засоби (дизельне пальне).Крім того, пояснив наступне, що ним були визначені завдання старшому сержанту ОСОБА_9 , щодо розподілу автомобільної техніки за маршрутами, визначення завдань водіям, догляд технічного стану та ремонт несправної автомобільної техніки роти, також повідомив, що за його відсутності обов`язки командира роти покладав на старшого сержанта ОСОБА_10 .

Разом з тим, на його думку старшим сержантом ОСОБА_11 , можливо проведені в облікових документах (дорожніх листах) приписки кілометражу з метою штучного утворення надлишків пального, які він у взаємодії з водієм-заправником та іншими водіями роти реалізовував пальне, хоча реальним фактами не підтверджується оскільки під час перевірки мною правильності заповнення дорожніх листів.

З пояснень командира автомобільного взводу АРПБП старшого сержанта ОСОБА_10 , з`ясовано, що з квітня 2025 року йому надавались усні вказівки лейтенантом ОСОБА_12 стосовно створення економії дизельного палива із розрахунку 600-700 літрів на добу, а ним особисто у свою чергу визначались завдання водіям АРПБП, а саме: - ОСОБА_13 , Олегу ДРОГОВОЗУ, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ДОНСЬКИХ, ОСОБА_18 ДРЕЛЮШУ, ОСОБА_19 , створення надлишків дизельного палива здійснювати шляхом приписки кілометражу у дорожніх листах автомобільної техніки з подальшим змотуванням кілометражу одометру за допомогою спеціального електронного засобу, у таких випадків водій отримував від нього 50% об`єму надлишкового дизельного палива, також ним проводились особисто змотування одометру та заповнення дорожні документації. Таким чином автомобіль фактично не виїжджав, а пальне списувалось як використане. Створені надлишки зберігались на пункті заправки пальним АРПБП в районі населеного пункту Златопіль, Харківської обл., у заздалегідь заготовлених лейтенантом ОСОБА_12 вільних ємностях об`ємом 1 м3. В подальшому створені надлишки дизельного палива реалізовувались старшими солдатами ОСОБА_5 та ОСОБА_20 , невідомим цивільним особам. Кошти які отримувались після реалізації дизельного палива передавались старшому сержанту ОСОБА_9 , з подальшою передачею ним частини коштів лейтенанту ОСОБА_21 , частини водіям, які проводили приписку у дорожніх листах, частину витрачав на ремонту автомобільної техніки. При цьому, у схемі реалізації дизельного палива приймав участь старший водій заправної машини старший солдат ОСОБА_22 , але чи отримував він кошти йому не відомо, оскільки лейтенант КУЗУБ спілкувався з ним особисто. Разом з тим, що 14.10.2025 року представниками правоохоронних органів під час обшуку у нього були вилучені кошти готівкою у сумі 264000,00 грн, які йому передали від реалізації дизельного палива старші солдати ОСОБА_5 , та ОСОБА_20 . Крім того, також за командою лейтенанта ОСОБА_6 здійснювалось заправлення дизельним пальним сторонні цивільні автомобілі об`ємом до 2 м3.

У своєму пояснені головний сержант-командир відділення взводу підвозу боєприпасів АРПБП сержант ОСОБА_23 , повідомив, що отримував неправомірні вказівка від лейтенанта ОСОБА_6 та старшого сержанта ОСОБА_24 , щодо фіктивного відправлення резервних та технічно не справних автомобілів у рейси з метою створення надлишку пального, яке перекачувалось у вільні ємності об`ємом 1 м3, які належали лейтенанту ОСОБА_21 : з подальшою реалізацією, також сержант ОСОБА_23 підтверджує, що у разі відсутності старшого сержанта ОСОБА_25 виконував неправомірні вказівки командира роти, чим підтверджує пояснення старшого сержанта ОСОБА_25 .

У своїх поясненнях, водії АРПБП солдати: ОСОБА_18 ДРЕЛЮШ, ОСОБА_26 ДРОГОВОЗ, ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_17 ДОНСЬКИХ, ОСОБА_29 підтверджують факти втручання в одометри службових автомобілів, з метою накручення кілометражу та внесення неправдивих даних в шляхові листи, але при цьому стверджують, що коштів від реалізованого дизельного палива не отримували, що підтверджує пояснення старшого сержанта ОСОБА_25 .

Комісії не вдалося отримати пояснення у водії АРПБП старшого солдата ОСОБА_30 та старшого солдата ОСОБА_31 , у зв`язку з їх затриманням 14.10.2025 працівниками правоохоронних органів в рамках кримінального провадження від 11.04.2025 № 42025222750000504 по підозрі скоєння злочину передбаченого ч.4 ст.410 Кримінального кодексу України. Станом на 29.10.2025 вказані військовослужбовці перебувають під вартою на підставі судового рішення.

З пояснень старшого водія-машиніста заправної машини взводу матеріального забезпечення старшого солдата ОСОБА_32 , з`ясовано, що ним за вказівкою командира АРПБП лейтенанта ОСОБА_6 та командира взводу АРПБП старшого сержанта ОСОБА_25 організовував дозаправлення ОВТ АРПБП на меншу кількість дизельного палива чим вказував у дорожньому листі. Таким чином утворені надлишки дизельного палива перекачував у вільну ємність об`ємом 1 м3, які належать лейтенанту ОСОБА_21 . Також старший солдат ОСОБА_22 повідомив, що за вказівкою лейтенанта ОСОБА_6 здійснював дозаправлення цивільних автомобілів загальною кількість до 2000 літрів, чим підтверджує пояснення старшого сержанта ОСОБА_33 ГОРБАЧЕВА ... .

... посадові особи військової частини НОМЕР_2 , від керівництва роботи служби військової техніки та ПММ самоусунулись, безпосередньо контроль за використанням автомобільної техніки не здійснюється, вимоги статутів та відповідні посібники, порадники, положення, інструкції, в частині забезпечення належної організації використання військової техніки, ощадливе витрачання ПММ та перевірки фактичної наявності ПММ знають слабо та не виконують у повному обсязі, що у свою чергу призвело до нанесення збитків державі ДП у кількості 35890 літрів та враховуючи щільність ДП, яка станом на 17.10.2025 складала під час зняття залишків пального у баках машин 0,85, проведено шляхом математичного розрахунку переведення літрів у кілограми, що становить:

35890 л.х 0,85 = 30507 кг.

За довідкою-розрахунком майна служби паливно-мастильних матеріалів на відшкодування завданих збитків від 29.10.2025 реєстраційний № 1847/4515, наданою фінансово-економічною службою військової частини НОМЕР_2 ціна однієї тони ДП-Л-Євро5-ВО - 36,29 грн.

Вартість 30507 кг ДП-Л-Євро5-ВО становить:

30507 кг х 36,29 грн = 1 107 099,03 гри.

Таким чином проведеним службовим розслідуванням встановлено наявність прямої дійсної шкоди заподіяної державі шляхом:

незаконного списання ДП-Л-Євро5-ВО - 30507 кг на загальну суму 1 107 099,03 грн.

Отже, слід зробити висновок, що посадові особи військової частини НОМЕР_2 , від керівництва роботи служби військової техніки та ПММ самоусунулись, безпосередньо контроль за використанням автомобільної техніки не здійснюється, вимоги статутів та відповідні посібники, порадники, положення, інструкції, в частині забезпечення належної організації використання військової техніки, ощадливе витрачання ПММ та перевірки фактичної наявності ПММ знають слабо та не виконують у повному обсязі, що у свою чергу призвело до прямої дійсної шкоди заподіяної державі збитків ДП у кількості 30507 кг на суму 1 107 099,03 грн., що підтверджено довідкою про вартісну оцінку завданої шкоди ... .

... Військовослужбовець: командир автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_34 , 1983 року народження, термін військової служби - з 07.05.2023 по т. ч., термін перебування на останній посаді - з 19.11.2024 по т. ч.

Неправомірні дії військовослужбовця та причинний зв`язок між діями військовослужбовця та подією, що трапилась: лейтенантом ОСОБА_35 , не організовано належним чином ведення ротного господарства та не вжито дієвих заходів щодо організації належного використання матеріальних засобів.

Вказані вище неправомірні дії призвели до розкрадання матеріальних засобів служби ПММ та нанесенні прямої дійсної шкоди, завданої неналежним виконанням службових обов`язків.

Вчиненні викладенні вище правопорушення підтверджуються фактами та обставинами, що були встановленні в ході службового розслідування та зазначенні в пунктах Розділу 3 акту службового розслідування.

Вина військовослужбовця: виходячи з матеріалів службового розслідування, вина лейтенанта ОСОБА_36 , виражається у формі, прямого умислу, що призвело до неналежного виконання своїх службових обов`язків.

Своїми діями командир автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 лейтенант ОСОБА_37 , порушив вимоги наступних нормативно-правових актів:

Статут внутрішньої служби ЗС України, відповідно:

- статті 16 - в частині виконання службових обов`язків, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою;

- статті 111 - командир роти в мирний та воєнний час відповідає за підтримання внутрішнього порядку, стан і збереження матеріальних засобів роти;

- статті 112 — командир роти зобов`язаний досконало знати і вміло володіти всіма видами зброї і техніки роти, правильно їх зберігати, використовувати та особисто перевіряти їх наявність, утримання, проводити планові та позапланові перевірки наявності пально-мастильних матеріалів та майна роти, організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження майна роти, перевіряти не рідше одного разу на місяць їх наявність, стан та облік.

Наказ Міністра оборони України від 16.07.97 № 300, відповідно:

- пункту 5.18.1.3. - головним завданням ротного господарства є правильне використання, збереження, економне витрачання призначених коштів

- пункту 5.18.1.4. - ротне господарство організовує командир роти. Він керує ротним господарством і несе відповідальність за його стан та за забезпечення особового складу належними матеріальними засобами.

- пункту 5.8.1.5. - посадові особи роти з питань ведення ротного господарства повинні знати діючі накази, положення, настанови, керівництва та інструкції щодо ведення господарства роти, здійснювати контроль за правильним використанням та витрачанням матеріальних засобів, проводити перевірки, наявності та якісного стану матеріальних засобів у визначені строки".

На підставі висновків акту службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 31.10.2025 винесено наказ №358/нагд, яким, зокрема, за порушення вимог статей 11, 16, 111, 112 Статуту внутрішньої служби ЗС України, пунктів 2.4, 2.10, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.97 № 300 (зі змінами) в частині не належної організації ведення військового (корабельного) господарства та контролю за ним, зокрема за не забезпечення належної організації внутрішнього порядку у роті, неналежного збереження пального, що призвело до його розкрадання та нанесенні прямої дійсної шкоди, завданої неналежним виконанням службових обов`язків, у відповідності до вимог статей 45, 48, 56 Дисциплінарного Статуту ЗС України вирішено командира автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_36 притягнуто до дисциплінарної відповідальної і накладено дисциплінарне стягнення "попередження про неповну службову відповідність".

Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 08.11.2025 №229/нагд за неналежну організацію ведення військового господарства та контролю за ним, зокрема, незабезпечення належної організації внутрішнього порядку у підпорядкованій роті, невжиття дієвих заходів щодо організації належного використання матеріальних засобів та збереження пального, що призвело до умисного розкрадання матеріальних засобів служби пально-мастильних матеріалів та нанесення шкоди державі, з урахуванням того, що відповідно до Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548-ХІУ, командир роти відповідає за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, зобов`язаний організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки, казарменого інвентарю, речового, технічного та іншого майна роти, є матеріально відповідальною особою, притягнути командира автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 лейтенанта ОСОБА_2 до повної матеріальної відповідальності на суму 334 959,03 грн.

Не погодившись з прийнятими наказами в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та притягнення до матеріальної відповідальності, позивач звернувся до суду.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Завданням адміністративного судочинства, згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно - правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та відповідним доводам сторін, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок та військову службу" (далі – Закон України "Про військовий обов`язок та військову службу") військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно зі статтею 3 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу" правовою основою військового обов`язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закон України "Про оборону України", "Про Збройні Сили України", "Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію", інші закони України, а також прийняті відповідно до них укази Президента України та інші нормативно-правові акти щодо забезпечення обороноздатності держави, виконання військового обов`язку, проходження військової служби, служби у військовому резерві та статусу військовослужбовців, а також міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб полку і його підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України "Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 548-XIV.

Згідно статей 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Відповідно до статей 28, 30, 36 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов`язаний перевіряти їх виконання. Підлеглий зобов`язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою. Командир (начальник) відповідає за відданий наказ, його наслідки та відповідність законодавству, а також за невжиття заходів для його виконання, за зловживання, перевищення влади чи службових повноважень.

Згідно статей 58, 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) відповідно до посади, яку він займає, повинен діяти самостійно і вимагати від підлеглих виконання вимог Конституції України, законів України, статутів Збройних Сил України та інших нормативно-правових актів.

Командир (начальник) зобов`язаний: планувати роботу і здійснювати заходи щодо підтримання та удосконалення бойової та мобілізаційної готовності і вимагати їх виконання, своєчасно вносити до планів роботи необхідні зміни (уточнення), вживати заходів для охорони державної таємниці, забезпечення прихованого управління військами; знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі(у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; проводити роботу щодо зміцнення військової дисципліни, запобігання надзвичайним подіям, кримінальним та іншим правопорушенням серед особового складу, своєчасно виявляти й усувати їх причини; аналізувати стан військової дисципліни і об`єктивно доповідати про це старшому командирові (начальникові); організовувати своєчасну видачу всіх видів забезпечення та перевіряти його повноту; організовувати та здійснювати заходи, спрямовані на захист особового складу, озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки і майна від зброї масового ураження, звичайних засобів ураження; вживати заходів для відшкодування матеріальних збитків, заподіяних військовій частині, кораблю (підрозділу).

Згідно із пунктом 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України командир роти (корабля 4 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти (корабля), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти (корабля), за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі), за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти (корабля), за успішне виконання ротою (кораблем) бойових завдань, за ведення ротного (корабельного) господарства. Командир роти (корабля 4 рангу) підпорядковується командирові батальйону (дивізіону кораблів) і є прямим начальником усього особового складу роти (корабля). Командир роти (корабля 4 рангу) зобов`язаний: підтримувати особовий склад роти (корабля), озброєння, бойову та іншу техніку в постійній бойовій готовності; організовувати в роті (на кораблі) бойову підготовку, складати розклад занять на тиждень, проводити заняття з військовослужбовцями офіцерського, сержантського (старшинського) складу, а також з підрозділами роти (корабля); знати тактику дій роти в різних видах бою, управляти вогнем і підрозділами роти під час навчань і в бою; досконало знати і вміло володіти всіма видами зброї і техніки роти, правильно їх зберігати, використовувати та особисто перевіряти їх наявність, утримання та бойову готовність, проводити планові та позапланові (раптові) перевірки наявності та стану озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пально-мастильних матеріалів та майна роти; перевіряти знання і практичні навички військовослужбовців роти (корабля); постійно вдосконалювати свої знання за спеціальністю і методичні навички, подавати підлеглим приклад зразкового виконання військового обов`язку; організовувати проведення ранкової фізичної зарядки; з пошаною ставитися до підлеглих, дбати про виховання військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу та згуртування військового колективу; знати військове звання, прізвище, строк служби, посаду чи спеціальність, родинний стан, ділові та морально-психологічні якості кожного військовослужбовця роти (корабля), постійно проводити з ними індивідуально-виховну роботу; виховувати особовий склад роти (корабля) в дусі поваги до військової служби, набутого фаху, бережливого ставлення до озброєння, бойової техніки та майна роти (корабля); піклуватися про підлеглих, знати їх потреби, порушувати перед старшими начальниками питання про задоволення їх прохань; суворо стежити за виконанням особовим складом заходів безпеки під час проведення занять і робіт, за поводженням зі зброєю, боєприпасами і технікою, їх обслуговуванням та бойовим застосуванням, за своєчасним здаванням на склад невитрачених боєприпасів та вибухових речовин; доповідати командирові батальйону про потреби підлеглих, а також про застосовані заохочення і накладені стягнення на особовий склад роти (корабля); організовувати розміщення особового складу в місцях постійної дислокації та в польових умовах, підтримувати внутрішній порядок і дисципліну в роті (на кораблі); підтримувати в належному стані та вдосконалювати навчальну матеріально-технічну базу роти; стежити за утриманням і правильною експлуатацією всіх приміщень, відведених для роти, за чистотою ділянки території, закріпленої за ротою (на кораблі - оглядати жилі та службові приміщення, постійно стежити за станом корпусу корабля), а також за проведенням заходів пожежної безпеки у роті (на кораблі); готувати особовий склад добового наряду від роти (корабля) та контролювати несення ним служби; проводити огляд та інструктувати військовослужбовців роти перед їх відпусткою, відрядженням і контролювати їх повернення; періодично бути присутнім на ранковому підйомі та вечірній повірці в роті (на кораблі); вести встановлений облік занять з бойової підготовки та облік особового складу роти (корабля), знати чисельність (наявність і відсутність) особового складу за списком, а також наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів; щотижня підбивати підсумки бойової підготовки, військової дисципліни та внутрішнього порядку; здійснювати добір кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом на посадах рядового, сержантського (старшинського) складу та вступу до вищих військових навчальних закладів; рекомендувати військовослужбовців рядового, сержантського (старшинського) складу до присвоєння чергових військових звань та на заміщення вакантних посад; своєчасно забезпечувати належне постачання особового складу роти (корабля), дбати про побут своїх підлеглих, їх здоров`я, стежити за додержанням правил особистої гігієни кожним військовослужбовцем; одержувати в установлені строки у фінансовій службі частини грошове забезпечення готівкою і своєчасно виплачувати його військовослужбовцям строкової військової служби свого підрозділу; стежити за зовнішнім виглядом підлеглих, виконанням ними правил носіння військової форми одягу, правильним припасуванням спорядження, обмундирування, взуття; організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки, казарменого інвентарю, речового, технічного та іншого майна роти (корабля), перевіряти не менше ніж один раз на місяць їх наявність, стан та облік (командирові корабля - не менше ніж один раз на місяць робити огляд корабля, його озброєння, боєприпасів, технічних засобів і здійснювати щоденний обхід корабля). Результати огляду озброєння, боєприпасів та техніки записувати до книги огляду (перевірки) озброєння, техніки та боєприпасів (додаток 11 до цього Статуту); перевіряти підготовку та стан озброєння і техніки роти (корабля) перед кожним виходом на навчання чи заняття, а також їх наявність після повернення із занять та навчань, вживати заходів до запобігання катастрофам, аваріям і поломкам, втратам зброї та боєприпасів (командирові корабля, крім того, забезпечувати живучість корабля та безпеку його плавання); один раз на місяць звіряти дані ротного (корабельного) обліку особового складу, а також матеріальних засобів з обліковими даними військової частини; керувати господарством роти. Крім того, командир окремої роти зобов`язаний: проводити контрольні заняття з підрозділами після закінчення їх бойового злагодження; організовувати охорону роти, контроль за несенням служби, не менше ніж один раз на тиждень особисто перевіряти стан її несення; затверджувати розкладку продуктів на тиждень, організовувати щоденний контроль за якістю приготування та повнотою видачі їжі для особового складу, особисто перевіряти не менше ніж один раз на тиждень якість приготування їжі; забезпечувати збереження коштів під час доставлення їх до роти; для доставлення коштів надавати транспорт і озброєну охорону; забезпечувати правильне утримання та експлуатацію житлового фонду та інших споруд на території роти, а також їх пожежну безпеку; вживати заходів для охорони навколишнього природного середовища та раціонального використання природних ресурсів у місці розташування роти під час проведення заходів з бойової підготовки, повсякденної діяльності.

Згідно пункту 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300 усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні: організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, казармено-житлового фонду, інженерних та спеціальних споруд у підпорядкованих службах (службі); здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням; організовувати проведення (у встановлені терміни) перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризацію матеріальних засобів у підпорядкованих службах (службі).

Відповідно до пункту 3.2.27 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 16.07.1997 №300, 3.2.27. Командир автотранспортної роти (взводу) частини відповідає за виконання плану перевезення матеріальних засобів автотранспорту роти та виконує свої обов`язки згідно з вимогами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України ( 548-14 ) і пункту 3.1.9 цього Положення. { Абзац перший пункту 3.2.27 в редакції Наказу Міністерства оборони N 399 ( z1091-09 ) від 04.08.2009 Командир автотранспортної роти (взводу) підпорядкований заступнику командира частини з тилу. Крім того, він повинен забезпечити постійну готовність автотранспорту та особового складу до виконання завдань щодо перевезення матеріальних засобів; забезпечити своєчасне і повне виконання завдань щодо перевезення матеріальних засобів та вести облік перевезених вантажів; своєчасно ставити завдання підпорядкованому особовому складу щодо якісного та своєчасного виконання перевезень, ефективного використання автотранспорту та засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт; організовувати після закінчення перевезень заправку, технічне обслуговування, ремонт автотранспорту та підготовку підрозділів до виконання наступних завдань перевезення матеріальних засобів; знати стан доріг, пунктів завантажування та розвантажування, особливості руху автотранспорту на маршрутах перевезення, норми та схеми завантажування (розвантажування) різних матеріальних засобів та правила їх перевезення; проводити заходи щодо попередження дорожньо-транспортних пригод; контролювати правильність оформлення шляхових листків, ведення книг обліку роботи автотранспорту та витрат пального і мастильних матеріалів; забезпечити зберігання матеріальних засобів, які перевозяться.

Згідно функціональних обов`язків командира автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_2 та доведених до відома під підпис до ОСОБА_38 , командир автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 , особисто відповідає за бойову готовність роти, за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти, за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті, за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, за успішне виконання ротою бойових завдань, за ведення ротного господарства.

Командир автомобільної роти підвозу боєприпасів підпорядковується командиру військової частини НОМЕР_2 і є прямим начальником усього особового складу роти.

Більш того, відповідно до функціональних обов`язків командира автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 , зокрема, зобов`язаний вести встановлений облік занять з бойової підготовки та облік особового складу роти, знати чисельність (наявність і відсутність) особового складу за списком, а також наявність і стан озброєння, боєприпасів, техніки, пального та інших матеріальних засобів; керувати господарством роти; організовує один раз на місяць проведення перевірок та документальних ревізій господарської діяльності, а також інвентаризацію матеріальних засобів в роті матеріального забезпечення.

Ротне господарство організовує командир роти. Він керує ротним господарством і несе відповідальність за його стан та забезпечення особового складу належними матеріальними засобами.

Згідно функціональних обов`язків командира автомобільного взводу підвозу боєприпасів автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 , затверджених командиром військової частини НОМЕР_2 , командир взводу підпорядковується командирові та старшому техніку роти і є прямим начальником усього особового складу взводу.

Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 20.09.2025 №44 введено в штат автомобільного взводу підвозу боєприпасів автомобільної роти підвозу боєприпасів наступні автомобілі - MAN HX2 38.545 в/н № НОМЕР_4 ; MAN НОМЕР_5 38.545 в/н № НОМЕР_6 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_3 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_7 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_8 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_9 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_10 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_11 .

У свою чергу, як слідує з акту службового розслідування та доданих до нього матеріалів, у ході службового розслідування було проведено фактичне знята залишків пального у баках машин АРПБП Військової частини НОМЕР_2 , за результатами чого встановлено розбіжність фактичної наявності обліковим даним служби ПММ, що підтверджується актом зняття залишків ПММ від 17.10.2025 № 111, а саме:

- нестачу ДП-Л-Євро5-В0 - 163 кг;

- надлишок ДП-Арк-Євро5-В0 - 253 кг.

На підставі вищевказаного ВПК військової частини НОМЕР_2 проведено аналіз використання автомобільного транспорту АРПБП та прикомандированого підрозділу АРПВТМ за період з 01.04.2025 по 14.10.2025 за результатами якого встановлено, що існують дорожні листи до яких протягом зазначеного вище періоду вносилась неправдива інформація, що у подальшому призвело до незаконної витрати ПММ, а саме: матеріальні засоби за класом забезпечення V надходили до місць зберігання військової частини НОМЕР_2 транспортом вантажовідправника, в той же час посадовими особами військової частини НОМЕР_2 планувалась та відповідно дорожніх листів зафіксовано рух автомобільної техніки АРПБП та АРПВТМ для підвозу МТЗ з місць перевантаження до складів військової частини НОМЕР_2 : MAN HX2 38.545 в/н № НОМЕР_4 ; MAN НОМЕР_5 38.545 в/н № НОМЕР_6 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_3 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_7 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_8 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_9 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_10 ; DAEWOO NOVUS в/н № НОМЕР_11 .

Суд вважає, що посада, яку обіймає позивач, обумовлює виконання обов`язків, пов`язаних з організацією діяльності підпорядкованих підрозділів та служб з метою здійснення безпосереднього контролю за наявністю ТМЦ, їх якістю, правильним та ощадливим витрачанням.

Однак, ОСОБА_1 , як прямий начальник роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 , в яку входить взвод, не в повній мірі виконував свої функціональні обов`язки командира автомобільної роти підвозу боєприпасів військової частини НОМЕР_2 , що у свою чергу призвело до незаконної витрати ПММ.

В той же час, неналежне виконання позивачем своїх посадових обов`язків підтверджується самим фактом нестачі паливних матеріалів при використанні їх, зокрема, автомобільним взводом підвозу боєприпасів автомобільної роти підвозу боєприпасів.

Крім того, як слідує з акту службового розслідування та доданих до нього матеріалів: "З пояснень командира автомобільного взводу АРПБП старшого сержанта ОСОБА_10 , з`ясовано, що з квітня 2025 року йому надавались усні вказівки лейтенантом ОСОБА_12 стосовно створення економії дизельного палива із розрахунку 600-700 літрів на добу, а ним особисто у свою чергу визначались завдання водіям АРПБП, а саме: - ОСОБА_13 , Олегу ДРОГОВОЗУ, ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ДОНСЬКИХ, ОСОБА_18 ДРЕЛЮШУ, ОСОБА_19 , створення надлишків дизельного палива здійснювати шляхом приписки кілометражу у дорожніх листах автомобільної техніки з подальшим змотуванням кілометражу одометру за допомогою спеціального електронного засобу, у таких випадків водій отримував від нього 50% об`єму надлишкового дизельного палива, також ним проводились особисто змотування одометру та заповнення дорожні документації. Таким чином автомобіль фактично не виїжджав, а пальне списувалось як використане. Створені надлишки зберігались на пункті заправки пальним АРПБП в районі населеного пункту Златопіль, Харківської обл., у заздалегідь заготовлених лейтенантом ОСОБА_12 вільних ємностях об`ємом 1 м3. В подальшому створені надлишки дизельного палива реалізовувались старшими солдатами ОСОБА_5 та ОСОБА_20 , невідомим цивільним особам. Кошти які отримувались після реалізації дизельного палива передавались старшому сержанту ОСОБА_9 , з подальшою передачею ним частини коштів лейтенанту ОСОБА_21 , частини водіям, які проводили приписку у дорожніх листах, частину витрачав на ремонту автомобільної техніки. При цьому, у схемі реалізації дизельного палива приймав участь старший водій заправної машини старший солдат ОСОБА_22 , але чи отримував він кошти йому не відомо, оскільки лейтенант КУЗУБ спілкувався з ним особисто. Разом з тим, що 14.10.2025 року представниками правоохоронних органів під час обшуку у нього були вилучені кошти готівкою у сумі 264000,00 грн, які йому передали від реалізації дизельного палива старші солдати ОСОБА_5 , та ОСОБА_20 . Крім того, також за командою лейтенанта ОСОБА_6 здійснювалось заправлення дизельним пальним сторонні цивільні автомобілі об`ємом до 2 м3.

У своєму пояснені головний сержант-командир відділення взводу підвозу боєприпасів АРПБП сержант ОСОБА_23 , повідомив, що отримував неправомірні вказівка від лейтенанта ОСОБА_6 та старшого сержанта ОСОБА_24 , щодо фіктивного відправлення резервних та технічно не справних автомобілів у рейси з метою створення надлишку пального, яке перекачувалось у вільні ємності об`ємом 1 м3, які належали лейтенанту ОСОБА_21 : з подальшою реалізацією, також сержант ОСОБА_23 підтверджує, що у разі відсутності старшого сержанта ОСОБА_25 виконував неправомірні вказівки командира роти, чим підтверджує пояснення старшого сержанта ОСОБА_25 .

У своїх поясненнях, водії АРПБП солдати: ОСОБА_18 ДРЕЛЮШ, ОСОБА_26 ДРОГОВОЗ, ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_17 ДОНСЬКИХ, ОСОБА_29 підтверджують факти втручання в одометри службових автомобілів, з метою накручення кілометражу та внесення неправдивих даних в шляхові листи, але при цьому стверджують, що коштів від реалізованого дизельного палива не отримували, що підтверджує пояснення старшого сержанта ОСОБА_25 .

З пояснень старшого водія-машиніста заправної машини взводу матеріального забезпечення старшого солдата ОСОБА_32 , з`ясовано, що ним за вказівкою командира АРПБП лейтенанта ОСОБА_6 та командира взводу АРПБП старшого сержанта ОСОБА_25 організовував дозаправлення ОВТ АРПБП на меншу кількість дизельного палива чим вказував у дорожньому листі. Таким чином утворені надлишки дизельного палива перекачував у вільну ємність об`ємом 1 м3, які належать лейтенанту ОСОБА_21 . Також старший солдат ОСОБА_22 повідомив, що за вказівкою лейтенанта ОСОБА_6 здійснював дозаправлення цивільних автомобілів загальною кількість до 2000 літрів, чим підтверджує пояснення старшого сержанта ОСОБА_25 ".

Суть військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців, а також військовозобов`язаних та резервістів під час проходження зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначено Дисциплінарним статутом Збройних Сил України, затвердженим Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24.03.1999 № 551-XIV.

Відповідно до статей 1, 2 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Згідно статті 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за стан дисципліни у військовому з`єднанні, частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов`язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення. Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів (начальників) підтримувати на належному рівні військову дисципліну. Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків. Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов`язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни. Кожний військовослужбовець зобов`язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни. Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.

Відповідно до статті 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України право командира - віддавати накази і розпорядження, а обов`язок підлеглого - їх виконувати, крім випадку віддання явно злочинного наказу чи розпорядження. Наказ має бути виконаний сумлінно, точно та у встановлений строк. Відповідальність за наказ несе командир, який його віддав.

Відповідно до пункту 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Оскільки в ході службового розслідування встановлено неналежне виконання ОСОБА_1 службових обов`язків у керівника Військової частини НОМЕР_1 виникли правові підстави для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності відповідно до статті 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Щодо обрання виду дисциплінарного стягнення, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 83 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.

Дисциплінарна влада командира, визначається статтями 49-74, з урахуванням статті 8 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України та полягає, зокрема, у наявності повноважень притягнути військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності і накласти на нього певний вид дисциплінарного стягнення.

Відповідно до статті 86 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Суд зазначає, що для притягнення до дисциплінарної відповідальності, достатньо, щоб був зафіксований сам факт порушення та невиконання (неналежне виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку.

Відповідно до приписів Дисциплінарного статуту Збройних Сил України підставою для притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності є наявність самого дисциплінарного порушення, при цьому вид дисциплінарного стягнення визначається особою, яка вирішує питання про його накладення.

Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленими частиною 2 КАС України критеріям, суд не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень. Єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Суд зазначає, що застосування дисциплінарного стягнення, у тому числі попередження про неповну службову відповідність, здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.

Дискреція це не є обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки згідно з частиною другою статті 19 Конституції України «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України».

Зв`язаність дискреції адміністративного органу законом (правом) робить можливим здійснення адміністративними судами перевірки рішень (дій), прийнятих адміністративним органом внаслідок реалізації дискреційних повноважень.

У рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (див. рішення у справі 2Hasan and Chaush v.Bulgaria" № 30985/96).

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої 11.03.1980, державам-членам стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень як дискреційне повноваження слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою дискреції, тобто, коли такий орган може обрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не слід ототожнювати лише з формалізованими повноваженнями, вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тому, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Отже, вибір одного із видів дисциплінарного стягнення належить до дискреційних повноважень органу (керівника), що має право приймати таке рішення.

Тому, обираючи позивачу вид дисциплінарного стягнення – попередження про неповну службову відповідність, керівник діяв в межах своїх дискреційних повноважень.

Зазначене вище свідчить про те, що оскаржуваний Наказ №358/нагд в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення "попередження про неповну службову відповідність", є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Щодо визнання протиправним та скасування наказу №229/нагд від 08.11.2025, в частині притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 розділу VIII Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого, наказом Міністерства оборони України 21.11.2017 № 608 у разі виявлення факту завдання шкоди державі командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає службове розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Під час проведення такого службового розслідування додатково необхідно з`ясувати: наявність шкоди; протиправну поведінку особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; ступінь нанесення матеріальної шкоди (пошкодження, псування або втрата військового майна); умисність чи необережність дій (бездіяльність) винної особи та обставини, за яких заподіяно шкоду (пункт 2 Порядку № 608).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи командиром військової частини НОМЕР_1 15.10.2025 винесено наказ №330/нагд про призначення службового розслідування та затвердження складу комісії.

Підставою для винесення вищевказаного наказу слугував рапорт начальника логістики - заступника командира військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_39 щодо встановлення причин та передумов, які виникли 15.10.2025 під час проведення слідчих дій Службою безпеки України разом із Державним бюро розслідування відповідно до ухвали суду про кримінальне провадження від 11.04.2025 №42025222750000504 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 410 КК України за фактом реалізації військовослужбовцями військової частини НОМЕР_2 дизельного палива у кількості 8-9 м3 , подано командиру військової частини НОМЕР_1 рапорт про призначення службового розслідування.

Нормативно-правовим актом, який визначає підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов`язків, є Закон України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" від 03.10.2019 № 160-IX (далі – Закон № 160-IX).

Матеріальна відповідальність - вид юридичної відповідальності, що полягає в обов`язку військовослужбовців та деяких інших осіб покрити повністю або частково пряму дійсну шкоду, що було завдано з їх вини шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків, а також додаткове стягнення в дохід держави як санкція за протиправні дії у разі застосування підвищеної матеріальної відповідальності (пункт 4 частини першої статті 1 Закону № 160-IX).

Пряма дійсна шкода (далі - шкода) - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов`язків військової служби або службових обов`язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано (пункт 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX).

За приписами частини першої статті 3 Закону № 160-IX, підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону № 160-IX, умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність шкоди;

2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків;

3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи в завданні шкоди.

Відповідно до частини третьої статті 3 Закону № 160-IX, притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

За правилами частини другої статті 5 Закону № 160-IX, командир (начальник), який своїм рішенням чи бездіяльністю порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних осіб до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше п`ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 160-IX особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані сп`яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин;

4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення;

5) якщо особою надано письмове зобов`язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону № 160-IX розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб`єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства або за рішенням суду.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 608 до матеріалів службового розслідування долучається довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.

Як слідує з акту службового розслідування та доданих до нього матеріалів, в ході службового розслідування встановлено незаконне списання ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 30507 кг.

Відповідно до довідки-розрахунку майна служби паливно-мастильних матеріалів Військової частини НОМЕР_2 на відшкодування завданих збитків від 29.10.2025 №1847/4515 всього завдано збитків на суму 1107099,03 грн.

Вищевказана довідка складена і засвідчена підписами начальника служби ПММ та начальником ФЕС - головним бухгалтером та затверджена командиром військової частини НОМЕР_2 .

Згідно частини першої статті 10 Закону № 160-IX відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.

Враховуючи, що в ході службового розслідування встановлено, що ОСОБА_1 не забезпечено належної організації внутрішнього порядку у підпорядкованій роті, невжито дієвих заходів щодо організації належного використання матеріальних засобів та збереження пального, що призвело до умисного розкрадання матеріальних засобів служби пально-мастильних матеріалів та нанесення шкоди державі, з урахуванням того, що командир роти відповідає за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти, зобов`язаний організовувати своєчасне одержання, правильну експлуатацію, збереження, технічне обслуговування і ремонт озброєння, техніки, казарменого інвентарю, речового, технічного та іншого майна роти, є матеріально відповідальною особою, командиром військової частини НОМЕР_2 прийнято наказ №229/нагд від 08.11.2025 про притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, надали до суду достатньо належних і достовірних доказів, а відтак, довели правомірність своїх рішень. Належних і достатніх доказів, які б спростовували доводи відповідачів, позивач суду не надав.

Враховуючи викладене у сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_12 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_13 , АДРЕСА_2 ), Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_14 , АДРЕСА_3 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.07.2026.

Суддя С.О. Удовіченко