Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №420/35425/25 — Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/35425/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області в якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" станом на день її призначення – протиправною.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Позиція позивачки обґрунтовується наступним

Позивачка на обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 23.09.2025 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком та одночасно подала заяву про виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач вказує, що рішенням від 08.10.2025 року їй призначено пенсію за віком, однак питання щодо призначення та виплати зазначеної грошової допомоги відповідачем не вирішено, що, на її думку, свідчить про протиправну бездіяльність органу Пенсійного фонду.

Позивач зазначає, що до досягнення пенсійного віку будь-якого виду пенсії не отримувала, має понад 43 роки страхового стажу, з яких понад 40 років безперервно працює викладачем у комунальному закладі «Олешківська дитяча музична школа» та його правонаступниках. На підтвердження спеціального стажу роботи на посаді, яка дає право на пенсію за вислугу років, до заяви про призначення пенсії була подана відповідна довідка навчального закладу.

Посилаючись на пункт 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 13.03.2018 у справі №234/13835/17, позивач вважає, що виконала всі передбачені законом умови для отримання одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, а тому просить суд визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов`язати його нарахувати і виплатити зазначену допомогу.

Позиція відповідачів обґрунтовується наступним

Відповідачі не погоджується з позовними вимогами ОСОБА_1 , вважають їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначають, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.09.2025 року звернулась з заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. За принципом «екстериторіальності» визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, який уповноважено розглянути подану позивачем заяву. На підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви від 23.09.2025 року та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області винесено рішення від 08.10.2025 №156050029627 про призначення позивачу з 22.08.2025 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та про відмову в нарахуванні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі ї десяти місячних пенсій станом на день її призначення. В підтвердження додається лист-роз`яснення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 05.11.2025 №0900-2303-9/55307.

За результатами розгляду документів доданих до заяви встановлено, що відповідно до довідки від 23.08.2025 року №23 виданої Олешківською міською радою відділу культури комунального закладу «Олешківська дитяча музична школа» позивач працювала з 02.09.1985 (чи працює на даний момент не вказано) на посаді викладача по класу скрипки в Цюрупинській дитячій музичній школі у зв`язку з чим до стажу за вислугу років цей період роботи не зараховано. Враховуючи, що посада викладача в позашкільних закладах освіти в Переліку №909 не передбачена у позивача відсутнє право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року (головуючий суддя Іванов Е.А), відкрито позовне провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

10.11.2025 року від відповідача – Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області до суду надійшов відзив на позов.

Ухвалою суду від 13 квітня 2026 року залучено до участі по справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вулиця Січових стрільців, 15, Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, код ЄДРПОУ 20551088).

04 травня 2026 року від відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до суду надійшов відзив на позов.

Рішенням Вищої ради правосуддя 23 квітня 2026 року № 742/0/15-26 ОСОБА_2 звільнено з посади судді Одеського окружного адміністративного суду у зв`язку з поданням заяви про відставку.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу матеріалів судової справи від 11 травня 2026 року, адміністративну справу за № 420/35425/25 передано на розгляд судді Одеського окружного адміністративного суду Стефанову С.О.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Стефанов С.О.) від 14 травня 2026 року справу № 420/35425/25 прийнято до розгляду. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в порядку ст.262 КАС України.

27 травня 2026 року від відповідача – Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області до суду надійшов відзив на позов.

Станом на 02 липня 2026 року, будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивачки та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

ОСОБА_1 , звернулась з заявою № 1561 від 23.09.2025 р. до Відділу обслуговування громадян №17 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області з приводу призначення пенсії за віком, в заяві вона наполягала призначити та виплатити їй грошову допомогу в розмірі десяти пенсій, як працівнику освіти, для підтвердження посади працівника освіти надала довідку з комунального закладу «Олешківська дитяча музична школа» вих. № 18 від 23.08.2025р.

До заяви про призначення пенсії за віком від 23.09.2025р. позивачка надала заяву на ім`я начальника відділу призначення пенсій на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Також позивачка повідомила, що будь-який вид пенсії не отримувала, з питань призначення пенсії в органи Пенсійного фонду України не зверталась та пенсію не призначала.

Судом встановлено, що згідно наданих до заяви документів про стаж, страховий стаж позивачки складає 43 роки місяців 16 днів, що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_1 .

Довідкою з комунального закладу «Олешківська дитяча музична школа» вих. № 18 від 23.08.2025р. зазначено, що позивачка дійсно працювала викладачем по класу скрипки з 02.09.1985 року в Цюрупинській школі мистецтв (наказ № 24 від 02.09.1985).

02.09.2004 року заклад було перейменовано Цюрупинську дитячу школу мистецтв на Цюрупинську дитячу музичну школу ( наказ № 1 п. 1 від 02.09.2004).

25.09.2006 року позивачка переведена викладачем по класу скрипки з Цюрупинської дитячої музичної школи до Цюрупинської дитячої школи мистецтв, відповідно до ст. 32 КЗпП України (наказ № 80 п. 1 від 25.09.2006).

02.04.2007 року позивачка переведена на посаду викладача по класу скрипки до Цюрупинської дитячої школи мистецтв (наказ № 20-к від 26.03.2007).

03.04.2007 року позивачка прийнята викладачем по класу скрипки та гітари Цюрупинської дитячої музичної школи (наказ № 1-к від 03.04.2007).

До 18.01.2017 року заклад перейменовано на комунальний заклад «Олешківська дитяча музична школа» Олешківської районної ради Херсонської області (наказ №6-к від 18.01.2017).

04.12.2017 року позивачка звільнена з посади викладача по класу скрипки та гітари з дитячої музичної школи відділу культури і туризму Цюрупинської районної державної адміністрації у зв`язку з переведенням (п.5 ст.36 КЗпП України) до комунального закладу «Олешківська дитяча музична школа» Олешківської районної ради Херсонської області (наказ № 104 -к п.1 від 04.12.2017).

05.12.2017 року позивачка прийнята на посаду викладача по класу скрипки та гітари до комунального закладу «Олешківська дитяча музична школа» Олешківської районної ради Херсонської області (наказ № 104 -к п.2 від 04.12.2017).

05.01.2021 року змінено назву закладу на комунальний заклад «Олешківська дитяча музична школа» Олешківської міської ради (наказ № 1 від 05.01.2021).

За час роботи позивачка відпусток за власним бажанням не брала, продовжує працювати в комунальному закладі «Олешківська дитяча музична школа» Олешківської міської ради на посаді викладача по класу скрипки та гітари по теперішній час.

На день звернення до органів ПФУ з заявою від 23.09.2025 р. стаж позивачки в комунальному закладі на посаді викладача по класу скрипки та гітари, складав 40 років 21 день.

За принципом «екстериторіальності» визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію – Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, який уповноважено розглянути подану позивачкою заяву.

За результатом розгляду заяви від 23.09.2025 року та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області винесено рішення від 08.10.2025 року №156050029627 про призначення позивачці з 22.08.2025 року пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та про відмову в нарахуванні грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі ї десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

За результатами розгляду документів доданих до заяви встановлено, що відповідно до довідки від 23.08.2025 року №23 виданої Олешківською міською радою відділу культури комунального закладу «Олешківська дитяча музична школа» позивач працювала з 02.09.1985 (чи працює на даний момент не вказано) на посаді викладача по класу скрипки в Цюрупинській дитячій музичній школі у зв`язку з чим до стажу за вислугу років цей період роботи не зараховано. Враховуючи, що посада викладача в позашкільних закладах освіти в Переліку №909 не передбачена, відповідач зазначив, що у позивача відсутнє право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивачка звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Джерела права та висновки суду

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV (далі – Закон України №1058-IV) особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 вказаного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ передбачено, що право на пенсію мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років.

Переліком (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 року №1436) установлено, що заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

За приписами статті 28 Закону України від 23.05.1991 року №1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон України №1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти.

Згідно зі статтею 29 Закону України №1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту.

Статтею 12 Закону України №1841-III «Про позашкільну освіту» та пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 року №433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші).

Відповідно до статті 21 Закону України №1841-III право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Суд звертає увагу, що на спірні правовідносини розповсюджується також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року №963, який відносить посаду «викладач» до педагогічних посад.

Відповідно до пункту 3 розділу VIII «Прикінцеві положення» Закону України №1841-III до приведення законів України, інших нормативно-правових актів у відповідність до цього Закону вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до статті 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені такою Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.

За приписами частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Основного Закону).

Конституційний Суд України у пункті 3.4 Рішення від 18.06.2007 року №4-рп/2007 зазначив, що неодноразово розглядав проблему, пов`язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами.

У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року №8-рп/99, від 20.03.2002 року №5-рп/2002, від 17.03.2004 року №7-рп/2004).

Конституційне та законодавче регулювання захисту прав і свобод людини узгоджується із міжнародно-правовими актами, а саме Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція), яка була ратифікована Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР, та відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Статтею 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують під час розгляду справ Конвенцію і практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

ЄСПЛ у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З огляду на проаналізовані норми законодавства й ураховуючи наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, визначених у Конвенції, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 року у справі №876/5312/17 та від 13.02.2019 року у справі №233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, у тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв.

Виходячи з наведеного, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти, а тому стаж роботи позивачки на посаді викладача по класу скрипки в Цюрупинській дитячій музичній школі з 02.09.1985 року по теперішній час повинен зараховуватися до її пільгового стажу у розумінні пункту «е» статті 55 Закону України №1788-ХІІ навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909 та має право на має право при призначенні пенсії за віком на отримання грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення такої пенсії.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 24.12.2019 року у справі №462/2743/17.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.10.2025 року №156050029627 в частині відмови у нарахуванні грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день її призначення та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Суд вважає належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, враховуючи ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.245 КАС України, є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 КАС України.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії, та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Так, у п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 року Справа «РуїзТоріха проти Іспанії» (серія А, №303А) Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Частиною 1 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, на підставі ст.8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.9 КАС України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню із виходом за межі позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ч.1 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене та згідно із ст.139 КАС України судові витрати позивачки у розмірі 1211,20 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 7, 9, 12, 77, 139, 242-246, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 08.10.2025 року №156050029627 в частині відмови у нарахуванні ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, що не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» станом на день її призначення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, що не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV.

Стягнути за рахунок бюджетних Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивачка: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду в Одеській області (65012, Одеська область, місто Одеса, вул. Канатна, 83).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вулиця Січових стрільців, 15, Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76000, код ЄДРПОУ 20551088).

Суддя С.О. Cтефанов