Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №380/6862/26 — Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/6862/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої - судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (далі також - відповідач), у якій просить суд:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) щодо нарахування ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно із застосуванням іншого, ніж березень 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця) та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2024 року по день фактичної виплати індексації.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 у справі № 380/12956/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити таку індексацію, тоді як у задоволенні вимоги про визначення березня 2018 року як базового місяця відмовлено з мотивів передчасності, оскільки відповідач у спірний період індексацію взагалі не нараховував і питання базового місяця ним не вирішувалося. Позивач зазначає, що 27.02.2026 на виконання зазначеного рішення суду відповідач виплатив йому заборгованість з індексації грошового забезпечення у загальній сумі 307582,44 грн., що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ “ПриватБанк”. За результатами адвокатського запиту від 03.03.2026 відповідач листом від 05.03.2026 № 09/5352-26-Вих надав довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення, зі змісту якої вбачається, що поточну індексацію за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно військова частина НОМЕР_1 нарахувала, визначивши грудень 2023 року як місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць). Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо визначення іншого, ніж березень 2018 року, базового місяця, оскільки підвищення посадових окладів військовослужбовців відбулося саме у березні 2018 року у зв`язку з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, а в подальшому до дня звільнення позивача чергового підвищення тарифних ставок (окладів) на законодавчому рівні не відбувалося. Покликаючись на положення ст. ст. 3, 4 Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, п. п. 1-1, 5 Порядку № 1078, а також на правові позиції Верховного Суду та Конституційного Суду України, позивач наголошує, що положення ст. 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому базовим місяцем має залишатися березень 2018 року. Крім того, позивач просить нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації, а також грошову компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою від 13.04.2026 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою від 20.04.2026 суддя відкрила провадження у справі та вирішила проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

24.04.2026 та 28.04.2026 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №№ 33904, 35233), у яких проти задоволення позову заперечено повністю. Відзив обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 є бюджетною установою, утримується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України та розраховує грошове забезпечення у межах виділених коштів. Відповідач зазначає, що з урахуванням приписів ст. 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік”, якою встановлено обчислення індексу споживчих цін наростаючим підсумком починаючи з 01.01.2024, базовим місяцем для розрахунку поточної індексації за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 правомірно визначено грудень 2023 року. Крім того, відповідач наголошує, що індекс споживчих цін з січня по травень 2024 року не перевищував порогу індексації 103 %, а тому індексація у цей період фактично не нараховувалася, та що позовні вимоги про компенсацію втрати частини доходів і компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб є передчасними і безпідставними.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що ОСОБА_1 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2024 у справі № 380/12956/24, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.01.2026, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зокрема, визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно та зобов`язано відповідача нарахувати і виплатити позивачу поточну індексацію грошового забезпечення за вказаний період із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Мотивуючи рішення у цій частині, суд зазначив, що оскільки відповідач у спірний період індексацію не нараховував і не виплачував, питання визначення місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), відповідачем не вирішувалося, у зв`язку з чим вимога про зобов`язання врахувати березень 2018 року як базовий місяць є передчасною.

27.02.2026 військова частина НОМЕР_1 на виконання рішення суду у справі № 380/12956/24 виплатила ОСОБА_1 заборгованість з індексації грошового забезпечення у загальній сумі 307582,44 грн, що підтверджується випискою по надходженням по картці/рахунку АТ КБ “ПриватБанк”.

На адвокатський запит представника позивача від 03.03.2026 відповідач листом від 05.03.2026 № 09/5352-26-Вих повідомив про виконання рішення суду та надав Довідку-розрахунок індексації грошового забезпечення.

Зі змісту цього розрахунку вбачається, що поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно військова частина НОМЕР_1 нарахувала, визначивши грудень 2023 року як місяць, з якого починається обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць).

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо визначення базовим місяцем грудня 2023 року замість березня 2018 року, а також з огляду на несвоєчасність виплати індексації, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ) до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін регламентуються Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” (далі - Закон № 1282-ХІІ).

У розумінні ст. 1 цього Закону індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 1282-ХІІ індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Статтею 3 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлюється в розмірі 103 відсотка.

За змістом ч. ч. 2-4 ст. 4 Закону № 1282-ХІІ обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону; для проведення подальшої індексації обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі - Порядок № 1078), визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення.

Відповідно до абз. 1 п. 5 Порядку № 1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Згідно з абз. 2 п. 5 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що визначення базового місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення, пов`язується саме із зміною (підвищенням) розміру тарифної ставки (посадового окладу) військовослужбовця, а нарахування індексації здійснюється до наступного підвищення розміру посадового окладу. Збільшення інших складових грошового забезпечення без підвищення тарифної ставки (окладу) не зумовлює зміни базового місяця для обрахунку суми індексації.

Схеми посадових окладів військовослужбовців були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 “Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб”, яка була чинною з 01.01.2008 до 01.03.2018.

Посадовий оклад військовослужбовців змінився лише з 01.03.2018 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб” (далі - Постанова № 704), якою встановлені нові розміри окладів військовослужбовців і яка набрала чинності 01.03.2018.

Таким чином, з урахуванням того, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою змінено (підвищено) розміри посадових окладів, окладів за військовим (спеціальним) званням відповідних категорій військовослужбовців, та з огляду на правила п. п. 5, 10-2 Порядку № 1078, саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовця (базовим місяцем), за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. У період із березня 2018 року до дня звільнення позивача чергового підвищення посадових окладів військовослужбовців на законодавчому рівні не відбувалося, що підтверджується особистими картками грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2018-2024 роки, у яких посадовий оклад нараховувався з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.

Наведені висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 та від 10.04.2024 у справі № 200/564/23, згідно з якими саме березень 2018 року є місяцем підвищення доходу військовослужбовця, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.

Положеннями п. 3 розділу “Прикінцеві положення” Закону України “Про Державний бюджет України на 2023 рік” від 03.11.2022 № 2710-IX зупинено на 2023 рік дію, зокрема, Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, у зв`язку з чим у 2023 році поточна індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася.

Статтею 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” від 09.11.2023 № 3460-IX установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року. Саме на підставі цієї норми відповідач, нараховуючи позивачу поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024, визначив базовим місяцем грудень 2023 року.

Суд відхиляє такий підхід відповідача з огляду на таке. Зі змісту положень ст. 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” убачається, що зазначеними нормами встановлено нові правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, які суперечать як положенням Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, так і положенням Порядку № 1078, котрі пов`язують обчислення індексу споживчих цін зі зміною тарифних ставок (окладів) військовослужбовців.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував, що предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов`язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України (абз. 8 п. 4 мотивувальної частини рішення від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007). У рішенні від 27.02.2020 № 3-р/2020 Конституційний Суд України дійшов висновку, що спеціальним законом не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію або скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

Отже, у разі суперечності між правовими нормами Закону України про Державний бюджет України та правовими нормами спеціальних законів України, якими врегульовано ті ж самі правовідносини, застосуванню підлягають правові норми спеціальних законів України. Зміна правового регулювання правил обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, передбачених Порядком № 1078, а також зміна правової природи індексації можливі виключно у разі внесення відповідних змін до Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078. Разом з тим ні до Закону України “Про індексацію грошових доходів населення”, ні до Порядку № 1078 змін у частині, що регулює спірні правовідносини щодо правил обчислення індексу споживчих цін, не вносилося.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України; у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Верховний Суд у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19 наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 09.06.2022 у справі № 520/2098/19.

З огляду на викладене, положення ст. 39 Закону України “Про Державний бюджет України на 2024 рік” не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, а тому поточна індексація грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно мала нараховуватися та виплачуватися позивачу з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця).

За таких обставин суд вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно із застосуванням іншого, ніж березень 2018 року, місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Доводи відповідача про те, що індекс споживчих цін з січня по травень 2024 року не перевищував порогу індексації 103 %, не спростовують протиправності визначення базового місяця, оскільки правильність обчислення суми поточної індексації безпосередньо залежить від правильного визначення базового місяця, з якого індекс споживчих цін обчислюється наростаючим підсумком. Належним способом захисту порушеного права позивача у цій частині є визнання протиправними дій відповідача та зобов`язання його нарахувати і виплатити позивачу поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно з урахуванням березня 2018 року як базового місяця.

При цьому суд зазначає, що визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення, який підлягає виплаті на користь позивача, належить до компетенції відповідача; суд не наділений повноваженнями здійснювати такий розрахунок до моменту його проведення відповідачем, а лише перевіряє правильність такого розрахунку в контексті застосування нормативно-правових приписів, що регулюють спірні правовідносини.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21.

Щодо вимоги про виплату індексації грошового забезпечення із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд зазначає таке.

Відповідно до п. п. 2-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44 (далі - Порядок № 44), грошова компенсація виплачується громадянам України, які мають статус військовослужбовця, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці підлягає обов`язковому нарахуванню та виплаті.

Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення позивачу має бути проведена відповідачем із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до Порядку № 44.

Аналогічний підхід застосував Верховний Суд у постановах від 27.06.2024 у справі № 580/602/22, від 10.10.2024 у справі № 500/8015/23, від 08.05.2025 у справі № 380/6610/24.

Щодо вимоги про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, суд зазначає таке.

Спірні правовідносини щодо компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати регулюються Законом України від 19.10.2000 № 2050-III “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати” (далі - Закон № 2050-III) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (далі - Порядок № 159).

Згідно зі ст. ст. 1, 2 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи); така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. До доходів у розумінні цього Закону належать грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) та суми індексації грошових доходів громадян.

Відповідно до ст. 3 Закону № 2050-III сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.

Згідно зі ст. 4 цього ж Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що основними умовами для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та виплата таких нарахованих доходів, при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Компенсація за порушення строків виплати доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування - самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

\Відповідні висновки викладені Верховним Судом, зокрема, у постановах від 20.10.2022 у справі № 140/862/19, від 01.05.2023 у справі № 380/23651/21 та від 16.10.2023 у справі № 200/18159/21.

Таким чином, за наявності визначених Законом № 2050-III умов присуджена за рішенням суду сума індексації грошового забезпечення підлягає компенсації у тому ж порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним нарахуванням та виплатою такого доходу. Оскільки індексація грошового забезпечення, право на яку визнано рішенням суду у справі № 380/12956/24, була виплачена позивачу із порушенням установлених строків (у лютому 2026 року), у позивача виникло право на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати на суму такої індексації.

Водночас суд враховує, що компенсація втрати частини доходів нараховується та виплачується за період невиплати періодичних платежів, тобто безпосередньо за той період, у який вони підлягали виплаті, по день фактичної виплати заборгованості. З огляду на викладене, вимога позивача про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати по день фактичної виплати індексації є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що ненарахування та невиплата уповноваженим органом державної влади індексації грошового забезпечення, а також несвоєчасна її виплата прямо впливають на соціальне забезпечення позивача та купівельну спроможність його грошових доходів в умовах зростання цін, що ставить під сумнів дотримання таким органом принципу належного врядування. Юридична природа соціальних виплат пов`язується з принципом захисту законних очікувань та принципом правової визначеності, що є невід`ємними елементами принципу верховенства права.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, правових висновків Верховного Суду та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 2, 6-9, 19-20, 22, 25-26, 72, 77, 90, 139, 143, 241-246, 255, 257-258, 293, 295, п.п. 15.5 п. 15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) щодо нарахування ОСОБА_1 поточної індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно із застосуванням іншого, ніж березень 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) поточну індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 16.05.2024 включно з урахуванням березня 2018 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), та виплатити із одночасною компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; адреса: АДРЕСА_2 ) компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за весь час затримки виплати з лютого 2024 року по день фактичної виплати індексації.

Судові витрати в цій справі розподілу не підлягають.

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 01.07.2026.

Суддя Потабенко В.А.