Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №340/1705/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/1705/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області, про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить:

- визнати протиправним і скасувати рішення №110130004576 від 18.03.2026 про відмову у здійсненні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- зобов`язати відповідача провести з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, на підставі довідки ТУДСА України в Кіровоградській області № 61 від 30.04.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до вимог статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Посилається на те, що ТУ ДСА України в Кіровоградській області видано довідку від 30.04.2025 № 61 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, визначену виходячи із прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028,00 грн станом на 01.01.2024. На підставі цієї довідки 10.03.2026 він звернувся із заявою про проведення перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, однак спірним у справі рішенням відповідач відмовив у здійсненні такого перерахунку. Позивач вважає зазначене рішення протиправним, оскільки зміна розміру суддівської винагороди є підставою для перерахунку довічного грошового утримання.

Представник відповідача подав відзив, у якому заперечив проти позову. Вказав, що позивач пропустив встановлений законом строк звернення до суду. Також, після 18.02.2020 розмір складових суддівської винагороди у встановленому законом порядку не змінювався, а законами про Державний бюджет України починаючи з 2021 року для визначення базового розміру посадового окладу судді застосовується прожитковий мінімум у розмірі 2102 грн. На його думку, відсутність зміни складових суддівської винагороди виключає і виникнення підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Відтак, відповідачем правомірно прийняло рішення про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.44-49).

Представник третьої особи також подав до суду пояснення по суті спору, у яких просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що позивач звернувся до суду з пропуском строку звернення до суду, а також наголосив на відсутності передбачених законом підстав для перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці, оскільки прожитковий мінімум, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, залишився незмінним. Послався також на положення статей 135, 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", законів України про Державний бюджет України, правове регулювання, запроваджене в умовах воєнного стану, а також на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 у справі № 240/9028/24, відповідно до яких положення законів про Державний бюджет України щодо застосування прожиткового мінімуму у розмірі 2102 грн є чинними і підлягають застосуванню при визначенні посадового окладу судді (а.с.25-31).

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Позивач є суддею у відставці та отримує щомісячне довічне грошове утримання відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

30.04.2025 ТУ ДСА України в Кіровоградській області було видано довідку № 61 про суддівську винагороду станом на 01.01.2024 для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (а.с.11).

10.03.2026 позивач звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України за місцем свого проживання із заявою про проведення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання на підставі зазначеної довідки.

Вказане звернення опрацьовано за принципом екстериторіальності відповідачем, який рішенням від 18.03.2026 року № 110130004576 відмовив позивачу у проведенні відповідного перерахунку у відставці у зв`язку з відсутністю законних підстав (а.с.12).

Не погодившись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Стосовно доводів відповідача та третьої особи про пропуск позивачем строку звернення до суду, суд зазначає таке.

Ухвалою суду від 21 квітня 2026 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з необхідністю подання заяви про поновлення строку звернення до суду щодо позовних вимог про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 та надання доказів поважності причин його пропуску (а.с.77-78).

28.04.2026 позивач подав заяву про поновлення строку звернення до суду, у якій навів обставини, що, на його думку, свідчать про поважність причин його пропуску (а.с.80-81).

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року зазначену заяву задоволено, визнано причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до суду з даним позовом (а.с.87).

Отже, питання щодо дотримання позивачем строку звернення до адміністративного суду вже вирішено у межах цієї справи. Ухвалою суду причини пропуску строку звернення до суду визнано поважними, а позивачу поновлено строк звернення до адміністративного суду відповідно до статті 121 КАС України. З огляду на викладене, суд переходить до оцінки позовних вимог по суті та перевірки правомірності оскаржуваного рішення відповідача.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII (далі – Закон №1402-VIII).

Згідно до частини 3 статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2 % грошового утримання судді.

У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання (частина 4 статті 142 Закону № 1402-VIII).

Отже, розмір отримуваного суддею у відставці щомісячного довічного грошового утримання залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, відповідно до вимог чинного законодавства. І при цьому, у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Згідно до частини 1 статті 4 Закону № 1402-VIII судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.

Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (частина 2 статті 4 Закону №1402-VIII).

Частиною 1 статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 135 Закону № 1402-VIII суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 135 Закону № 1402-VI (в редакції Закону № 1774-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить, зокрема судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Також, частиною 4 статті 135 Закону № 1402-VI передбачено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовується регіональний коефіцієнт 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб.

Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено у 2021 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 – 2 270,00 гривень. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" передбачено у 2022 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 у розмірі 2 481,00 гривень. В статті 7 Закону України "Про Держаний бюджет України на 2023 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2023 встановлено в розмірі 2 684 гривень. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" було передбачено, що в 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2024 становить 3 028,00 гривень.

Згідно зі статтею 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України від 15.07.1999 № 966-XIV "Про прожитковий мінімум" (далі – Закон №966-XIV).

Прожитковий мінімум – вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості (стаття 1 Закону № 966-XIV).

Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, відносно яких визначається прожитковий мінімум.

Відповідно до статті 4 Закону № 966-XIV прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Так, в Законі України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", зокрема в статті 7, разом із встановленням на 01.01.2021 прожиткових мінімумів, у тому числі для працездатних осіб в розмірі 2270,00 гривень, був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", розмір якого становить 2102,00 гривень.

Аналогічні норми містяться в законах України про Державний бюджет на 2022, 2023 та 2024 роки.

Отже, цими нормами фактично змінено складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною 2 статті 130 Конституції України і частиною 3 статті 135 Закону № 1402-VIII.

Водночас, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді", тобто цим законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися, а тому відсутні законні підстави для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Відтак, для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які мають пріоритет стосовно пізніших положень законів України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки.

Закони України про Державний бюджет України на 2021-2024 роки не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.

На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 09.07.2007 № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України).

Отже, Законом № 1402-VIII чітко закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів".

Слід зазначити, що правова позиція щодо застосування статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі №360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі №400/4904/21, від 12 липня 2023 року у справі №140/5481/22, від 24 липня 2023 року в справі №280/9563/21 та від 13.09.2023 у справі №240/44080/21.

Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі № 240/44080/21 сформулював такі правові висновки:

- Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

- суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів";

- зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів.

Зміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено: на 01 січня 2021 року 2270,00 гривень; на 01 січня 2022 року 2481,00 гривень; 01 січня 2023 року 2684,00 гривень; 01 січня 2024 року 3028,00 гривень, - на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена, а саме на прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді 2102,00 гривень згідно з положенням статті 7 Закону № 1082-ІХ, статті 7 Закону № 1928-ІХ, статті 7 Закону № 2710-ІХ, не є правомірною.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 17 лютого 2026 року у справі №200/2309/25 відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 17 листопада 2025 року у справі №520/32171/24, у якій викладено правовий висновок про те, що для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при розрахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, повинен застосовуватись прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2102 гривень відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" та, відповідно, що з 01 січня 2024 року не відбулась зміна розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, а отже відсутні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивачці як судді у відставці. Верховний Суд сформував наступний правовий висновок:

- у зв`язку зі збільшенням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначеного законом про Державний бюджет України на відповідний рік станом на 1 січня, а також зумовленим цим зростанням розміру суддівської винагороди, розрахунок якої здійснюється на основі прожиткового мінімуму, у суддів у відставці виникає право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання;

- для визначення базового розміру посадового окладу судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, підлягає застосуванню прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі, встановленому законом про Державний бюджет України на відповідний рік та, відповідно, у разі його збільшення порівняно з попереднім роком з 01 січня наявні правові підстави для здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

В подальшому зазначену вище правову позицію підтримано Верховним Судом у його постановах, зокрема, від 16.03.2026 по справі № 380/19912/24 та від 08.04.2026 по справі № 340/1792/25.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При цьому суд вважає безпідставним посилання представника третьої особи на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 24.04.2025 року у справі № 240/9028/24, оскільки предмет спору та фактичні обставини цієї справи не є подібними до правовідносин, що є предметом розгляду у даній справі. Зокрема, у справі № 240/9028/24 спір виник щодо правильності обчислення суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення та вихідної допомоги при звільненні судді Вищого адміністративного суду України у відставку та його виключенні зі штату суду.

Натомість спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з відмовою відповідача у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду, виданої уповноваженим органом, та стосуються наявності правових підстав для здійснення такого перерахунку з урахуванням зміни розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.

Таким чином, з огляду на відмінність предмета спору, підстав позову, характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи, правові висновки, на які посилається представник територіального управління Пенсійного фонду України, не можуть бути застосовані при вирішенні цього спору.

25.01.2008 року правлінням Пенсійного фонду України прийнято постанову № 3-1 "Про затвердження Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України", яку зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 за № 200/14891 (далі – Порядок № 3-1).

Пунктом 1 розділу І Порядку № 3-1 передбачено, що судді у відставці, в тому числі судді Конституційного Суду України у відставці, судді Конституційного Суду України, повноваження якого припинено з підстав, встановлених пунктами 1, 2 частини першої статті 149-1 Конституції України, або якого звільнено з підстав, встановлених пунктами 1, 4 частини другої статті 149-1 Конституції України, за наявності стажу роботи, що дає право на відставку (далі - суддя Конституційного Суду України), призначається щомісячне довічне грошове утримання.

Згідно із розділом IV Порядку № 3-1, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", частини другої статті 27 Закону України "Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.

Про наявність підстав для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання (зміну розміру складових суддівської винагороди працюючого судді, винагороди працюючого судді Конституційного Суду України) Пенсійний фонд України повідомляється Конституційним Судом України, Верховним Судом, Вищим судом з питань інтелектуальної власності, Вищим антикорупційним судом - щодо суддів цих судів, Державною судовою адміністрацією України - щодо суддів місцевих та апеляційних судів, судів, що перебувають в процесі ліквідації, у місячний строк з дня виникнення таких підстав.

Пенсійний фонд України протягом трьох робочих днів після отримання повідомлення інформує органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, про підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання та про необхідність підготовки списків одержувачів щомісячного довічного грошового утримання (далі - список).

Органи, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, протягом 5 робочих днів з дня надходження інформації Пенсійного фонду України складають списки за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку та подають їх відповідним судам, ліквідаційним комісіям, що здійснюють заходи із ліквідації відповідних судів, або територіальним органам Державної судової адміністрації України (далі - відповідні органи).

На підставі списків відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді / довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди / винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку.

Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.

З аналізу наведених вказаних норм права випливає, що підставою для вчинення дій, спрямованих на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання, є збільшення розміру суддівської винагороди працюючого судді, що може бути реалізовано шляхом дотримання вищенаведеного алгоритму дій уповноважених органів або шляхом звернення судді у відставці з відповідною заявою та доданими до неї документами.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення № 110130004576 від 18.03.2026 про відмову в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, а також зобов`язання відповідача здійснити з 01.01.2024 перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки ТУ ДСА України в Кіровоградській області № 61 від 30.04.2025, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн (а.с.14), який підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса для листування - АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (площа Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, ЄРДПОУ 13486010, адреса для листування – пр-т Соборний, 126, м. Олександрія, Олександрійський район, Кіровоградська область, 23008), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, ЄДРПОУ 20632802), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 18.03.2026 року № 110130004576 про відмову в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити з 01.01.2024 року перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації України в Кіровоградській області № 61 від 30.04.2025 року, з урахуванням раніше виплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄРДПОУ 13486010) судовий збір в розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН