Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №340/5387/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/5387/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді В.В. НАУМЕНКА., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, 5, Держпром, під`їзд 3, поверх 2, м. Харків, 61022; ЄДРПОУ 14099344)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, через уповноваженого представника, звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення ним розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки, а також із зарахуванням до її страхового стажу для пенсії за віком періодів роботи з 15.11.1995 по 07.07.1997, з 08.07.1997 по 09.09.1998, з 10.09.1998 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 31.01.2007, з 01.02.2007 по 01.12.2010, з 1.02.2011 по 07.05.2025 в подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України №1788-XII за її заявою від 03.06.2025;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 03.06.2025 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки та із зарахуванням до її страхового стажу для обчислення пенсії згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі періодів роботи з 15.11.1995 по 07.07.1997, з 08.07.1997 по 09.09.1998, з 10.09.1998 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 31.01.2007, з 01.02.2007 по 01.12.2010, з 01.02.2011 по 07.05.2025 згідно даних довідок №1355/01-19 та №1357/01-19 від 07.05.2025.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що 02.12.2010 їй була призначена пенсія за вислугу років, яку вона отримувала по 01.02.2011, поки знову не почала працювати за фахом. За її заявою від 03.06.2025 року відповідач призначив їй пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

При цьому, на її думку, відповідач протиправно не провів обчислення її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за три календарні роки – 2022, 2023, 2024, що передували року її звернення та не зарахував спірні періоди її роботи в подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України №1788-XII за її заявою від 03.06.2025.

Вважаючи таку бездіяльність протиправною та такою, що порушує її права, звернулась до суду із згаданим позовом.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.28).

На виконання розпорядження керівника апарату Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 року №356 проведено повторний автоматизований розподіл справ, серед яких №340/5387/25 (а.с.42).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 08.01.2026, головуючим суддею по розгляду справи №340/5387/25 визначено суддю Науменка В.В. (а.с.43).

Ухвалою судді від 13.01.2026 року справу прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с.44).

Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначено, що ГУ ПФУ діяло в межах наданих повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідно до частини 3, 4 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон) страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Оскільки, Закон 1058 набрав чинності 01.01.2004, то в подвійному розмірі на підставі ст.60 Закону № 1788-ХІЇ підлягають зарахуванню періоди роботи до 01.01.2004 року. Для періодів роботи після 01.01.2004 року законодавством не встановлено пільг щодо обчислення страхового стажу працівників відділень закладів охорони здоров`я.

Відповідач зауважив, що позивачка перебуває на обліку в управлінні та отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідно особистої заяви позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону 1058 за матеріалами пенсійної справи. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині 1 статті 40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Виключення складають випадки коли особа після призначення пенсії по інвалідності працювала і набула не менш, як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування автоматичного перерахунку, передбаченого абзацом 5 частини 4 статті 42 Закону № 1058) під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною 2 статті 40 Закону №1058 для призначення пенсій, тобто при первинному призначенні. Законодавством не передбачено застосування зазначених норм при переведенні з пенсії за вислугу років на будь-який інший вид пенсії.

Розмір пенсії позивачки обчислено відповідно до вимог чинного законодавства, а тому, на думку відповідача, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В подальшому представником позивачки надано відповідь на відзив, в якій зазначено, що викладені у відзиві заперечення не спростовують наведених у позовній заяві обставин.

Просив позовні вимоги задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 10.04.2026 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зобов`язано надати:

- рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, прийняте за результатом розгляду заяви від 03.06.2025 року;

- письмові пояснення з посиланням на норми чинного законодавства щодо зарахування/незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі періодів роботи з 15.11.1995 по 07.07.1997, з 08.07.1997 по 09.09.1998, з 10.09.1998 по 30.09.2002, з 01.10.2002 по 31.01.2007, з 01.02.2007 по 01.12.2010, з 1.02.2011 по 07.05.2025 згідно даних довідок №1355/01-19 та №1357/01-19 від 07.05.2025 з посиланням на норми законодавства;

- копію пенсійної справи ОСОБА_1 .

17.04.2026 року до суду надійшла заява про виконання ухвали від 10.04.2026 року.

Судом встановлено, що відповідач не у повному обсязі виконав ухвалу суду від 10.04.2026 року, не надавши пояснення щодо зарахування/незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі періодів роботи з 01.10.2002 по 31.01.2007, з 01.02.2007 по 01.12.2010, з 01.02.2011 по 07.05.2025 згідно даних довідок №1355/01-19 та №1357/01-19 від 07.05.2025 з посиланням на норми законодавства, а також не надано рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, прийняте за результатом розгляду заяви від 03.06.2025 року.

Ухвалою суду від 08 травня 2026 року витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області:

- рішення про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком, прийняте за результатом розгляду заяви від 03.06.2025 року;

- письмові пояснення щодо зарахування/незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі періодів роботи з 01.10.2002 по 31.01.2007, з 01.02.2007 по 01.12.2010, з 01.02.2011 по 07.05.2025 згідно даних довідок №1355/01-19 та №1357/01-19 від 07.05.2025, з посиланням на норми законодавства;

- письмові пояснення та докази щодо того, за які роки було застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески при призначенні пенсії ОСОБА_1 , за результатом розгляду заяви від 03.06.2025 року.

Відповідачем відповідно до зазначеної ухвали суду, крім іншого, надано пояснення щодо зарахування/незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 для обчислення пенсії згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі спірних періодів роботи. Так, позивачці зараховано до страхового стажу у подвійному розмірі для обчислення пенсії згідно із ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» період роботи з 01.10.2002 по 31.12.2003 на посаді медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Маловисківської центральної районної лікарні на підставі довідки КНП «Маловисківська лікарня» Маловисківської міської ради Кіровоградської області від 07.05.2025 за №1357/01-19 (розрахунок стажу додається). Інші періоди роботи заявниці до 01.01.2004 у Маловисківської центральної районної лікарні згідно із довідками КНП «Маловисківська лікарня» Маловисківської міської ради Кіровоградської області від 07.05.2025 за №1357/01-19 та №1355/01-19 зараховано в одинарному розмірі (з 15.11.1995 по 09.09.1998 з причини не зазначення відділення медичного закладу, з 10.09.1998 по 30.09.2002 з причини невідповідності назви відділення медичного закладу наказу МОЗ №303).

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивачка, ОСОБА_1 перебуває на обліку в головному управлінні Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

З 02.12.2010 року позивачці призначено пенсію за вислугу років згідно п. "е" ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

З 01.02.2011 по 03.06.2025 позивачка пенсію не отримувала.

03.06.2025 позивачка звернулась до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком та просила застосувати середню по народному господарству заробітну плату за 2022, 2023, 2024 рр., а також зарахувати весь період роботи за ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно довідок №1355/01-19 та №1357/01-19 від 07.05.2025 до її страхового стажу для пенсії у подвійному розмірі.

Враховуючи принцип екстериторіальності, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області розглянуло вказану заяву та 03.06.2025 позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, що підтверджується розрахунком заробітку для обчислення пенсії (а.с.96).

З форми РС-право судом також встановлено, що період роботи з 01.10.2002 по 31.12.2003 позивачці зараховано до страхового стажу в подвійному розмірі, інші спірні періоди – в одинарному. Страховий стаж позивачки складає 43 роки 6 місяців 01 день. (а.с.98, зв.).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), визначено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Згідно частини другої статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 N 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за N 1566/11846.

Перелік документів, що додаються до заяви про призначення, перерахунку та поновлення пенсії визначений Розділом 2 цього Порядку.

Підпунктом 2 пунктом 2.1 Порядку № 22-1 передбачено, що до заяви додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

В пункті 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (надалі за текстом Порядок № 637), також закріплено положення, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За п. 20 вказаного Порядку у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Статтею 60 Закону № 1788-XII передбачено, що робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, закладах (відділеннях) з лікуванням осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, патологоанатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи в подвійному розмірі.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 року № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років» відносяться лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, санаторно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри.

Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР від 19.08.1965 року №605 «Про покращення анестезіологічного-реанімаційної служби в країні», в багатопрофільних республіканських, крайових та обласних лікарнях можуть організовуватись палати для реанімації та інтенсивної терапії. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я СРСР «Про подальше вдосконалення анестезіолого-реанімаційної допомоги населенню» №841 від 11.06.1986 року затверджено Положення про відділення (групу) анестезіології реанімації лікувально-профілактичного закладу, за приписами якого у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували: відділення (групи) анестезіології - реанімації, відділення реанімації та інтенсивної терапії, палати для реанімації та інтенсивної терапії.

Наказом Міністерства охорони здоров`я України №303 від 08 жовтня 1997 року (далі - Наказ МОЗ № 303) проведено реорганізацію анестезіологічної служби у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я. Замість відділень (груп) анестезіології реанімації та відділень реанімації і інтенсивної терапії були створені анестезіологічні відділення або відділення анестезіології, анестезіологічні відділення з ліжками (палатами) для інтенсивної терапії, анестезіологічні групи, відділення інтенсивної терапії, вузькоспеціалізовані відділення інтенсивної терапії.

Пунктом 1 Рекомендацій щодо структури служби анестезіології та інтенсивної терапії в лікувально-профілактичних закладах України, затверджених вищезазначеним Наказом, передбачено організацію анестезіологічних груп в лікувально-профілактичних закладах, де за штатними нормативами повинно бути не більше 3-х лікарів-анестезіологів, разом з відповідною кількістю сестер-анестезисток.

Пунктами 1, 4 Положення про відділення анестезіології з ліжками та без ліжок для інтенсивної терапії, анестезіологічну групу, відділення інтенсивної терапії лікувально-профілактичних закладів, яке також затверджено Наказом МОЗ №303, передбачено створення в лікувально-профілактичних закладах різних підрозділів служби анестезіології, в тому числі анестезіологічні групи.

Таким чином, згідно вищевказаного Наказу МОЗ України відділення реанімації, які існували до його введення, перейменовані у відділення (групи) анестезіології та інтенсивної терапії і відділення інтенсивної терапії відповідно до переліку медичних спеціальностей, зареєстрованих Всесвітньою організацією охорони здоров`я із збереженням функціональних повноважень відділень реанімації.

Згідно роз`яснень, наданих Міністерством охорони здоров`я і Міністерством праці та соціальної політики України у листах від 10 вересня 2002 № 10.03.67/100, від 28 травня 2002 року №10.02.11/450 та від 21 червня 2002 року № 02-886з-08, період роботи працівників у відділеннях анестезіології та інтенсивної терапії зараховуються до стажу у подвійному розмірі, як це передбачено ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17.

У листі МОЗ України на адресу Пенсійного фонду України від 08.12.2006 року №10.01.09/2209 щодо віднесення окремих структурних підрозділів охорони здоров`я до відділень реанімації, робота в яких відповідно до ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі, вказав що відповідно до наказу МОЗ України від 08.10.1997р. №303 «Про регламентацію діяльності анестезіологічної служби України» проведено реорганізацію анестезіологічної служби, у складі лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я повинні створюватися відділення анестезіологічного відділення або відділення анестезіології організовуються у лікувально-профілактичних закладах, в яких за штатними нормативами передбачено більше 4 посад лікарів - анестезіологів з відповідною кількістю посад медичних сестер - анестезистів. Та що у реанімаційній службі закладів охорони здоров`я існували такі відділення: відділення (групи) анестезіології реанімації створювалися в лікарнях, які мали до 80% ліжок хірургічного профілю. В закладках, де кількість хірургічних ліжок менша і таке відділення не може бути створено за встановленими нормативами (пологові будинки з числом ліжок хірургічного профілю 75 і т.д.), організовувалися палати для реанімації і інтенсивної терапії з введенням посад лікарів анестезіологів реаніматологів та медичних сестер анестезіологів (наказ МОЗ СРСР від 19.08.1969 №605 «Про поліпшення анестезіолого реанімаційної служби в державі») та відділення реанімації і інтенсивної терапії.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі №462/1713/17, від 11 грудня 2018 року у справі №310/385/17, від 23 січня 2019 року у справі №485/103/17 та від 4 грудня 2019 року у справі №689/872/17.

Суд зазначає, що одним зі спірних питань, що підлягає вирішенню в межах даної справи є питання зарахування певних періодів роботи в подвійному розмірі згідно ст.60 Закону України №1788-XII за її заявою від 03.06.2025, про що позивач, крім іншого, просить у позові.

У трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_2 наявні записи про роботу на посадах в анестезіології та реанімації в Маловисківській лікарні по періодах:

з 15.11.1995 по 07.07.1997 – медичної сестри по анестезіології і реанімації;

з 08.07.1997 по 09.09.1998 – медичної сестри по анестезіології та реанімації;

з 10.09.1998 по 30.09.2002 – медичної сестри відділення реанімації та інтенсивної

терапії;

з 01.10.2002 по 31.01.2007 – медичної сестри відділення анестезіології з ліжками для

інтенсивної терапії;

з 01.02.2007 по 01.12.2010 – анестезиста відділення анестезіології з ліжками для

інтенсивної терапії;

з 01.02.2011 по 07.05.2025 – сестри медичної-анестезиста відділення анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії.

Відповідачем при розгляді поданих позивачем документів зауважень до записів трудової книжки позивача не висувалось, з чого можна зробити висновок, що вказані записи у трудовій книжці оформлені належним чином та мають необхідні реквізити.

Робота за посадами у вищезазначені періоди дає право на пільги, передбачені ст. 60 Закону України «Про пенсійне забезпечення», про що вказано у довідках №1355/01-19 та №1357/01-19 від 07.05.2025, тому суд не приймає посилання відповідача про не зазначення відділення медичного закладу та невідповідність назви відділення медичного закладу наказу МОЗ №303.

Відповідач також стверджує, що до періодів трудової діяльності позивача після 01.01.2004 року підлягають застосуванню положення Закону №1058-IV, згідно з якими страховий стаж враховується в одинарному розмірі і які не передбачають зарахування стажу роботи в деяких медичних закладах до страхового стажу у подвійному розмірі.

Суд не погоджується з такими доводами та зазначає, що позивач має право на пільги щодо обчислення стажу роботи згідно зі статтею 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення", яка передбачає, що робота в реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Пунктом 16 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії.

Таке правове регулювання визначає, що положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах (в тому числі щодо пільг по обчисленню стажу), станом на час звернення позивача за призначенням пенсії діяли і підлягали застосуванню відповідними суб`єктами під час виконання покладених на них функцій.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 20.04.2022 року у справі №214/3705/17, від 27.04.2023 року у справі №160/14078/22, від 11.02.2025 року у справі №420/8637/24 щодо зарахування до страхового стажу в подвійному розмірі періодів роботи в деяких медичних закладах відповідно до статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" після 01.01.2004 року, тобто після дати набрання чинності Законом №1058-IV.

Отже, відповідач допустив протиправну бездіяльність, оскільки при обчисленні страхового стажу позивачки для призначення пенсії за віком безпідставно не застосував спеціальну норму статті 60 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та не врахував спірні періоди роботи (крім зарахованого у подвійному розмірі періоду з 01.10.2002 по 31.12.2003) до та після 01.01.2004 року у подвійному розмірі. Це призвело до неправильного розрахунку загального страхового стажу (заниження суми місяців страхового стажу) та як наслідок до заниження коефіцієнта страхового стажу та заниження основного розміру пенсії, призначеної та виплачуваної позивачці з 03.06.2025 року. Також це зумовило неправильне обчислення (заниження) кількості років понаднормового стажу та заниження розміру відповідної доплати до пенсії.

Щодо перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Згідно з ч. 2 ст. 7 цього Закону пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію.

Статтею 51 цього Закону визначено, що пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Статтею 52 цього Закону визначено працівників, які мають право на пенсію за вислугу років, та встановлено, що право на пенсію за вислугу років мають:

окремі категорії працівників авіації та льотно-випробного складу;

робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені;

водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих в технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар`єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи;

механізатори (докери-механізатори) комплексних бригад на вантажно-розвантажувальних роботах у портах, а також плавсклад морського, річкового флоту і флоту рибної промисловості (крім суден портових, що постійно працюють на акваторії порту, службово-допоміжних, роз`їзних, приміського і внутріміського сполучення);

працівники експедицій, партій, загонів, дільниць і бригад, безпосередньо зайняті на польових геологорозвідувальних, пошукових, топографо-геодезичних, геофізичних, гідрографічних, гідрологічних, лісовпорядних і розвідувальних роботах;

робітники і майстри (у тому числі старші майстри), безпосередньо зайняті на лісозаготівлях і лісосплаві, включаючи зайнятих на обслуговуванні механізмів і обладнання;

деякі категорії артистів театрів та інших театрально-видовищних підприємств і колективів відповідно до пункту "ж" статті 55;

працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті 55;

спортсмени відповідно до пункту "є" статті 55.

Стаття 53 цього Закону встановлює розміри пенсій за вислугу років

Статтею 55 цього Закону визначені окремі категорії працівників інших галузей народного господарства, які мають право на пенсію за вислугу років.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (Закон України від 05.11.1991 року № 1788-XII) право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (Закон України від 09.07.2003 року № 1058-IV), яка визначає умови призначення пенсії за віком, передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення відповідного віку та за наявності відповідного страхового стажу, що визначений вказаною статтею.

Так, згідно з вказаною статтею починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, при зверненні, зокрема: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

Пунктом 16 розд. XV “Прикінцеві положення” зазначеного Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn ); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 3 ст. 45 зазначеного Закону визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, що передбачена Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Проте при переведенні з пенсії, що призначена згідно із Законом України “Про пенсійне забезпечення”, на пенсію відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 348/2271/16-а, від 23.10.2020 року у справі № 528/196/17, від 17.06.2021 року у справі № 336/7438/16-а.

Позивачка має одночасно право на різні види пенсії:

1) пенсію за вислугу років відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення”, яку вона отримувала;

2) пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, на яку її переведено за її заявою.

Підстави та порядок призначення зазначених пенсій є різними.

Судом встановлено, що за призначенням пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (шляхом переведення на такий вид пенсії з іншої пенсії – пенсії за вислугу років) позивачка звернулася до органу Пенсійного фонду України вперше.

Крім того, після призначення пенсії за вислугу років позивачка продовжувала працювати та сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (підтверджується трудовою книжкою позивача).

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність у позивачки права на обчислення її пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (шляхом переведення на такий вид пенсії), чого відповідачем зроблено не було.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 17.04.2018 року у справі № 348/2271/16-а, від 23.10.2020 року у справі № 528/196/17, від 17.06.2021 року у справі № 336/7438/16-а, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

За вказаних обставин, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн., відповідно до положення частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.

Керуючись статтями 2-17, 19, 20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, 5, Держпром, під`їзд 3, поверх 2, м. Харків, 61022; ЄДРПОУ 14099344) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо нездійснення ним розрахунку пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки, а також із зарахуванням до її страхового стажу для пенсії за віком періодів роботи з 15.11.1995 по 07.07.1997, з 08.07.1997 по 09.09.1998, з 10.09.1998 по 30.09.2002, з 01.01.2004 по 31.01.2007, з 01.02.2007 по 01.12.2010, з 1.02.2011 по 07.05.2025 в подвійному розмірі згідно ст. 60 Закону України №1788-XII за її заявою від 03.06.2025;

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 03.06.2025 перерахунок пенсії за віком ОСОБА_1 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2022-2024 роки та із зарахуванням до її страхового стажу для обчислення пенсії згідно ст.60 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в подвійному розмірі періодів роботи з 15.11.1995 по 07.07.1997, з 08.07.1997 по 09.09.1998, з 10.09.1998 по 30.09.2002, з 01.01.2004 по 31.01.2007, з 01.02.2007 по 01.12.2010, з 01.02.2011 по 07.05.2025 згідно даних довідок №1355/01-19 та №1357/01-19 від 07.05.2025.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (Майдан Свободи, 5, Держпром, під`їзд 3, поверх 2, м. Харків, 61022; ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені витрати зі сплати судового збору у розмірі 968,96 грн. (дев`ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).

Учасникам справи, які зареєстрували електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи. Вказане не позбавляє права таку особу отримати копію судового рішення у паперовій формі за її окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду В.В. НАУМЕНКО