Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №340/22/25 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/22/25

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кравчук О.В. розглянув у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження адміністративну справу

За позовом керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 02910025; вул. Братів Лисенків, 5, м. Знам`янка, Кіровоградська обл., 27400) в інтересах Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (вул. пирогова, 26, м. Вінниця, Вінницька область, 21018)

до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, вул. Незалежності України, 78, с. Олександрівка, Кропивницький район, Кіровоградська обл.; код ЄДРПОУ - 04364305)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії,

Керівник Знам?янської окружної прокуратури Кіровоградської області звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду, в якому просить суд :

- визнати протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, яка полягає у невинесенні на розгляд сесії ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 04.09.2024 № 02-11/994 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 стаття 57-1 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Олександрівську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області, в межах повноважень розглянути на сесії ради подання Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 04.09.2024 № 02-11/994 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Олександрівська селищна рада Кропивницького району Кіровоградської області допускає бездіяльність щодо віднесення заліснених земельних ділянок, загальною площею 3365,9429 га, до самозаліснених угідь, посилаючись на те що подані Центрально-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства на розгляд відомості про ділянки (посилання на карти Google) загальною площею 3365,9429 га не містили інформації як про кадастрові номери ділянок (тих, що ідентифікуються як самозалісені, у випадку, якщо такі ділянки сформовані, чи найближчих сформованих, якщо такі ділянки не сформовані), так і про права на ділянки, місце розташування ділянок та межі ділянок відносно інших сформованих ділянок, тобто при здійснені «ідентифікації» не дотримано ні норм частини 2 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ні норм частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, то селищна рада вважає твердження Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про «ідентифікацію самозалісених ділянок загальною площею 3365,9429 га» на території Олександрівської селищної ради, як зазначено в його листах № 1511 від 20.11.2023 року та № 02-11/994 від 04.09.2024 p., хибним та таким, що не відповідає дійсності.

У зв`язку з невжиттям компетентними органами заходів, спрямованих на захист інтересів держави у сфері охорони самосійних лісів, прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 27 січня 2025 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін у даній справі, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій.

Представник відповідача заперечував проти задоволенні позовних вимог зазначивши, що оскільки подані Центрально-Західним міжрегіональним управлінням лісового та мисливського господарства на розгляд відомості про ділянки (посилання на карти Google) загальною площею 3365,9429 га не містили інформації як про кадастрові номери ділянок (тих, що ідентифікуються як самозалісені, у випадку, якщо такі ділянки сформовані, чи найближчих сформованих, якщо такі ділянки не сформовані), так і про права на ділянки, місце розташування ділянок та межі ділянок відносно інших сформованих ділянок, тобто при здійснені «ідентифікації» не дотримано ні норм частини 2 статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр», ні норм частини 1 статті 79 Земельного кодексу України, то селищна рада вважає твердження Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства про «ідентифікацію самозалісених ділянок загальною площею 3365,9429 га» на території Олександрівської селищної ради, як зазначено в його листах № 1511 від 20.11.2023 року та № 02-11/994 від 04.09.2024 p., хибним та таким, що не відповідає дійсності.

Розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

У С Т А Н О В И В:

Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об`єднанням ВО «УКРДЕРЖЛІСПРОЕКТ» розроблено карту ідентифікованих самозалісених земель України. За даними карти «Геоінформаційна система лісових ресурсів України», в межах Олександрівської територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області ідентифіковано 946 ділянок загальною площею 3565,9429 га.

За результатами проведеної роботи на підставі ст. ст. 57, 57-1 Земельного кодексу України Центрально-Західне МУЛМГ 20.11.2023 звернулося до Олександрівської селищної територіальної громади Кропивницького району Кіровоградської області з поданням № 1511 щодо ухвалення рішення про віднесення залісених земельних ділянок загальною площею 3565,9429 га до самозалісених земель. До вказаного подання додано схему місцезнаходження самозалісених ділянок та на електронну адресу органу місцевого самоврядування AlexRada42@ukx.net надіслано перелік ділянок у форматі Geojson (оригінальний файл). Крім того, подання містить посилання на офіційний сайт, на якому знаходяться картографічні матеріали щодо місцезнаходження самозалісених ділянок.

10.01.2024 Знам`янською окружною прокуратурою до Олександрівської селищної ради направлено запит за №52/04-261ВИХ-24 про надання інформації чи прийнято Олександрівською селищною радою рішення про віднесення земельних ділянок загальною площею 3365,9429 га до самозалісених ділянок, згідно подання Центрально-Західного МУЛМГ 20.11.2023 за №1512.

Листом від 31.01.2024 за №281/02.1-16, який надійшов на згаданий запит Знам`янської окружної прокуратури Олександрівська селищна рада повідомила, що подання Центрально-Західного МУЛМГ від 20.11.2023 за №1512 повернуто адресанту для доопрацювання та усунення недоліків.

Таким чином, без винесення подання Центрально-Західного МУЛМГ 20.11.2023 за №1512 на розгляд сесії Олександрівської селищної ради, листом від 31.01.2024 за №265/02.1-16 за підписом селищного голови від імені Олександрівської селищної ради вказане подання повернуто його ініціатору на доопрацювання з формальних підстав.

Так, згідно листа від 31.01.2024 за №265/02.1-16 підставами для повернення Центрально-Західному МУЛМГ подання від 20.11.2023 за №1512 для усунення недоліків є :

- відсутність інформації щодо присвоєних кадастрових номерів земельних ділянок, які бажано визнати самозачісеними;

- неможливість точного визначення розташування і площ земельних ділянок, про які йдеться у клопотанні;

- частина земельних ділянок залісена не природнім шляхом, а антропогенним (внаслідок діяльності людини);

- відсутність обгрунтування необхідності та доцільності визнання земельних ділянок самозалісеними, підкріплене належними доказами;

- необхідність перевірки інформації, зазначеної у поданні шляхом обстеження земель на місцевості, що потребує значного фінансового ресурсу.

При цьому у листі Олександрівської селищної ради від 31.01.2024 за №265/02.1-16 не конкретизовано, яким чином відсутність згаданої інформації унеможливлює виконання органом місцевого самоврядування вимог ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Підсумовуючи викладені обставини, Олександрівська селищна рада зазначила, що не вбачає доцільності та наявності необхідного ресурсного потенціалу для подальшого розгляду «Подання щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених» за №1511 від 20.11.2023.

Окрім того, подання Центрально-Західного МУЛМГ 20.11.2023 за №1512 перебувало без розгляду в Олександрівській селищній раді понад два місяці та повернуто адресанту після того, як Знам`янська окружна прокуратура направила запит про результати його розгляду, в один день з датою надання відповіді прокурору, тобто 31.01.2024.

Вивченням інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області за посиланням https://oleks-selrada.gov.ua/ за період з 20.11.2023 (тобто, дати надходження подання Центрально-Західного МУЛМГ) до 31.01.2024, тобто дати його повернення 22.11.2023 відбулося пленарне засідання позачергової сорок сьомої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання, 22.12.2023 відбулося пленарне засідання сорок восьмої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання, 30.01.2024 відбулося пленарне засідання сорок дев`ятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання, на жодне з яких питання про розгляд подання Центрально-Західного МУЛМГ від

20.11.2023 за №1512 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених не виносилося та, відповідно, рішення за результатами розгляду подання не приймалося.

29.08.2024 за №52/04-6679ВИХ-24 Знам`янською окружною прокуратурою до Олександрівської селищної ради направлено запит для з`ясування стану надходжень після доопрацювання аналогічних подань від Центрально-Західного МУЛМГ та результатів їх розгляду.

За інформацією Олександрівської селищної ради, яка надійшла на запит Знам`янської окружної прокуратури листом від 17.09.2024 за №2195/02.1-16,

04.09.2024 до Олександрівської селищної ради надійшло повторне подання Центрально-Західного МУЛМГ за № 02-11/994, яке не мало розбіжностей з попереднім (№1511 від 20.11.2023), у зв`язку з чим листом №2191/02.1.-16 від 17.09.2024 його повернуто адресанту для доопрацювання та усунення недоліків.

Вказане підтверджується інформацією Центрально-Західного МУЛМГ, наданою на запит Знам`янської окружної прокуратури листом від 04.10.2024 за №02-37/1221.

Слід відмітити, що Олександрівською селищною радою подання Центрально-Західного МУЛМГ від 04.09.2024 за № 02-11/994 повернуто на доопрацювання з аналогічних підстав, що й подання №1511 від 20.11.2023.

Крім того, подання Центрально-Західного МУЛМГ від 04.09.2024 за № 02-11/994 повернуто адресанту 17.09.2024, тобто після надходження запиту Знам`янської окружної прокуратури про результати розгляду Олександрівською селищною радою подань Центрально-Західного МУЛМГ щодо віднесення земельних ділянок щодо самозалісених та 17.09.2024 датована відповідь Знам`янській окружній прокуратурі про повернення вищезгаданого подання на доопрацювання.

Вказане свідчить про те, що орган місцевого самоврядування не мав наміру виносити подання Центрально-Західного МУЛМГ на розгляд сесії та повернув їх на доопрацювання задля того, щоб прокурор не вжив заходів прокурорського реагування представницького характеру в інтересах держави шляхом звернення до суду з адміністративним позовом про визнання бездіяльності Олександрівської селищної ради протиправною та зобов`язання вчинити дії, а саме: розглянути подання Центрально-Західного МУЛМГ на. сесії Олександрівської селищної ради.

Обстеження працівниками Олександрівської селищної ради за участю представника Центрально-Західного МУЛМГ заліснених ділянок не проводилось.

Вивченням інформації, розміщеної на офіційному веб-сайті Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області за посиланням https://oleks-selrada.gov.ua/ за період з 04.09.2024 (тобто, дати надходження повторного подання Центрально-Західного МУЛМГ) до даного часу 09.09.2024 відбулося пленарне засідання позачергової п`ятдесят сьомої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання, 27.09.2024 відбулося пленарне засідання п`ятдесят восьмої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання, 25.10.2024 відбулося пленарне засідання п`ятдесят дев`ятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання, 08.11.2024 відбулося пленарне засідання позачергової шістдесятої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання, 22.11.2024 відбулося пленарне засідання шістдесят першої сесії Олександрівської селищної ради восьмого скликання, 19.12.2024 відбулося пленарне засідання шістдесят другої сесії

Олександрівської селищної ради восьмого скликання, на жодне з яких питання про розгляд подання Центрально-Західного МУЛМГ від 04.09.2024 за № 02-11/994 щодо віднесення земельних ділянок до самозалісених не виносилося та, відповідно, рішення за результатами розгляду подання не приймалося.

Вищевказані дії органу місцевого самоврядування не сприяють реалізації державної екологічної ініціативи «Масштабне залісення України» та порушують інтереси держави у сфері охорони лісових ресурсів.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частини 1 статті 1 Земельного кодексу України).

Статтею 2 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Частиною 1 статті 3 Земельного кодексу України (далі ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин другої -п`ятої статті 57-1 ЗК України віднесення земельної ділянки приватної власності до самозалісеної ділянки здійснюється її власником, а щодо земельних ділянок державної та комунальної власності - органом, який здійснює розпорядження нею.

Віднесення земельної ділянки, що перебуває у користуванні, заставі, до самозалісеної ділянки здійснюється за погодженням із землекористувачем, заставодержателем.

Рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки приймається за поданням відповідного територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства.

Віднесення земельної ділянки до самозалісеної ділянки здійснюється шляхом внесення до Державного земельного кадастру відомостей про належність всіх її угідь до угідь самозалісеної ділянки. Земельна ділянка вважається самозалісеною ділянкою з дня внесення зазначених відомостей до Державного земельного кадастру.

Віднесення земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється без розроблення документації із землеустрою.

Віднесення земельної ділянки, несформованої як об`єкт цивільних прав, а також земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, але відомості про яку не внесені до Державного земельного кадастру, до самозалісеної ділянки здійснюється відповідно до документації із землеустрою, на підставі якої відомості про земельну ділянку вносяться до Державного земельного кадастру.

З 10 липня 2022 року редакція статті 36 Закону України від 22 травня 2003 року № 858-IV Про землеустрій передбачає проведення ґрунтових, геоботанічних та інших обстежень земель при здійсненні землеустрою для виявлення самозалісених ділянок та використання цієї інформації для прийняття органами виконавчої влади і органами місцевого самоврядування рішень про передачу в постійне користування державним та комунальним лісогосподарським підприємствам самозалісених ділянок.

Кабінету Міністрів України, згідно з абзацом 2 підпункту 2 пункту 4 розділу ІІ Прикінцеві положення Закону України від 20 червня 2022 року № 2321-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів, надається розпорядження провести інвентаризацію самозалісених ділянок та вжити заходів щодо забезпечення ведення лісового господарства на цих ділянках.

Держлісагентство є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства (пункт 1 Положення № 521), здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин) (підпункт 4 пункту 4 Положення № 521); здійснює моніторинг лісів та приймає рішення про віднесення лісів до відповідної категорії (підпункти 8-9 пункту 4 Положення № 521).

Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 521).

Завданням Міжрегіональних управлінь лісового та мисливського господарства є реалізація повноважень Держлісагентства у сфері лісового та мисливського господарства на території декількох адміністративно-територіальних одиниць, визначених Держлісагентством (пункт 3 Положення № 404), організація ведення лісовпорядкування, забезпечення ведення державного лісового кадастру та облік лісів, здійснює моніторинг лісів, підготовку та подання матеріалів до Держлісагентства для прийняття рішень у межах його компетенції (пункт 4 Положення № 404).

Водночас абзац 3 частини другої статті 57-1 ЗК України передбачає, що рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної приймається органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі подання територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, яким є відповідне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.

У взаємозв`язку з викладеним, відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до частини 1 статті 10 цього Закону сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Положеннями статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності не рідше ніж один раз на місяць.

Сесію сільської, селищної, міської ради відкриває і веде відповідно сільський, селищний, міський голова, а у випадках, передбачених частиною шостою цієї статті, - секретар ради; сесію районної у місті, районної, обласної ради - голова ради або відповідно заступник голови районної у місті, районної ради чи перший заступник, заступник голови обласної ради. У випадку, передбаченому частиною восьмою цієї статті, сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради - один з депутатів цієї ради.

Сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Протоколи сесій сільської, селищної, міської ради, прийняті нею рішення підписуються особисто сільським, селищним, міським головою, районної у місті, районної, обласної ради - головою відповідної ради, у разі їх відсутності - відповідно секретарем сільської, селищної, міської ради, відповідно заступником голови районної у місті, районної ради чи першим заступником, заступником голови обласної ради, а у випадках, передбачених частинами сьомою та дев`ятою цієї статті, - депутатом ради, який за дорученням депутатів головував на її пленарному засіданні.

Частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням. Результати поіменного голосування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". На офіційному веб-сайті ради розміщуються в день голосування і зберігаються протягом необмеженого строку всі результати поіменних голосувань. Результати поіменного голосування є невід`ємною частиною протоколу сесії ради.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Частина третя статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру (далі - Закон № 1697-VII) визначає виключні випадки такого представництва прокурором інтересів держави в суді:

- у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Прокурор, відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 КАС України, звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Тобто прокурор може представляти інтереси держави в адміністративній справі, якщо компетентний орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист цих інтересів, а також у разі відсутності такого органу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16).

Таке звернення прокурора до суду узгоджується з принципами верховенства права, викладеними у Рекомендації CM/Rec (2012) 11 Ради Європи Про роль публічних обвинувачів поза системою кримінальної юстиції (The role of public prosecutors outside the criminal justice system Recommendation CM/Rec(2012)11 adopted by the Committee of Ministers of the Council of Europe on 19 September 2012 and explanatory memorandum), які допускають участь прокурора у судових провадженнях поза межами кримінального процесу, якщо це необхідно для захисту суспільних інтересів і не порушує права сторін.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. При цьому бездіяльність не обмежується лише незверненням до суду вона включає також невжиття будь-яких інших належних заходів для усунення порушення, відновлення порушених прав чи запобігання настанню негативних наслідків.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону № 1697-VII та частиною четвертою статті 53 КАС України, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

У такому разі прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Подібну правову позицію сформулювала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 та Верховний Суд, зокрема, у постановах від 09 жовтня 2023 року у справі № 640/4637/21, від 06 серпня 2024 року у справі № 160/17086/23 щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави.

Також Верховний Суд звертає увагу, що Конституційний Суд України Рішенням від 03 грудня 2025 року № 6-р(ІІ)/2025, визнав неконституційними окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

У пунктах 3 та 4 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України також зазначено, що окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, які визнано неконституційними, втрачають чинність із 01 січня 2027 року, та що це Рішення не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

У мотивувальній частині цього Рішення Суд також наголосив, що представництво інтересів держави в суді, передбачене пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, має винятковий та субсидіарний характер. Прокурор може здійснювати таке представництво лише у випадках, коли цього вимагає захист конституційно значущих інтересів держави та коли компетентний орган не забезпечує такого захисту належним чином. Законодавче регулювання цієї функції повинно відповідати принципам, закріпленим у Конституції України, зокрема принципам верховенства права, рівності сторін у судовому процесі та заборони надмірного втручання держави у сферу прав і свобод людини.

Конституційний Суд України також зазначив, що в умовах правового режиму воєнного стану особливої ваги набуває всебічне забезпечення захисту інтересів держави Україна, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в цей період (пункт 9 мотивувальної частини). Такий конституційний підхід підтверджує правомірність здійснення прокурором представництва інтересів держави у спірних правовідносинах до моменту втрати чинності відповідними нормами або до їх законодавчого врегулювання, за умови наявності визначених законом підстав для такого представництва.

Абзац 3 частини другої статті 57-1 ЗК України передбачає, що рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної приймається органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі подання територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, яким є відповідне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства.

Отже, саме на міжрегіональні управління покладено обов`язок ініціювати процедуру віднесення земельних ділянок до самозалісених шляхом підготовки та направлення матеріалів (подань), що є обов`язковою передумовою для прийняття рішення органом місцевого самоврядування.

Обов`язок органу місцевого самоврядування у спірних правовідносинах полягає не у виборі доцільності реагування на подання, а у дотриманні визначеної законом процедури його розгляду та прийнятті рішення за результатами такого розгляду відповідно до статті 57-1 ЗК України. Водночас оцінка відповідності конкретних земельних ділянок критеріям самозалісених здійснюється органом місцевого самоврядування під час такого розгляду.

ЛК України, ЗК України, Положення №521 та №404 прямо не визначають повноваження Держлісагентства чи Міжрегіональних управлінь лісового та мисливського господарства звертатися до суду з позовами до органу місцевого самоврядування у разі неприйняття рішення про віднесення земельних ділянок до категорії самозалісених.

Проте, відповідно до статті 28 Закону № 3166-VI, міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу судів на те, що положеннями нормативно-правових актів, які визначають організацію та діяльність центральних органів виконавчої влади, не можуть встановлюватися конкретні предмети і підстави позовів, з якими відповідний уповноважений орган має право звертатися до суду. Визначення у таких підзаконних актах вичерпного переліку позовних вимог об`єктивно призвело б до неправомірного обмеження повноважень органу у виборі належного способу захисту та фактичного унеможливлення реалізації покладеного на нього обов`язку щодо забезпечення судового захисту інтересів держави. Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19 серпня 2020 року у справі № 923/449/18, від 25 лютого 2021 року у справі № 912/9/20 та від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19.

Держлісагентство як центральний орган виконавчої влади реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а Міжрегіональні управління лісового та мисливського господарства як територіальні органи Держлісагентства діють від його імені та в межах наданих повноважень, безпосередньо реалізуючи державну політику на місцях.

Територіальні органи Держлісагентства формують подання, яке, відповідно до абзацу 3 частини другої статті 57-1 ЗК України, є підставою для ухвалення органом місцевого самоврядування рішення про віднесення земельної ділянки до самозалісеної.

У сфері збереження лісового фонду та самозалісених земель право Держлісагентства та його міжрегіональних управлінь на звернення до адміністративного суду випливає з їхніх публічно-владних (контрольних) повноважень і є належним способом захисту суспільного інтересу.

Така можливість кореспондується з вимогами абзацу 3 частини другої статті 57-1 ЗК України, який покладає на органи місцевого самоврядування обов`язок приймати рішення на підставі подання відповідного територіального органу у сфері лісового господарства.

Обов`язковий характер процедури віднесення земельної ділянки до самозалісеної випливає зі змісту частини другої статті 57-1 ЗК України, де використано формулювання здійснюється, а не може здійснюватися. Тобто після отримання подання від територіального органу Держлісагентства орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

При цьому роль органу місцевого самоврядування у процедурі віднесення земельних ділянок до самозалісених полягає у формалізації рішення, прийнятого на основі фахового висновку спеціалізованого органу у сфері лісового господарства, який володіє необхідною експертизою для визначення, чи відповідає земельна ділянка критеріям самозалісеної.

Така процедура забезпечує виконання державної екологічної політики щодо збереження та раціонального використання лісових ресурсів, затвердженої Законом України від 28 лютого 2019 року № 2697-VIII Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року, а також реалізацію вимог Закону України від 20 червня 2022 року № 2321-IX Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів, спрямованих на збільшення лісистості території України.

Стаття 26 Закону № 280/97-ВР визначає, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема питання регулювання земельних відносин (пункт 34 частини першої).

Відповідно до частини першої статті 59 Закону №280/97-ВР рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Рішення про віднесення земельних ділянок до самозалісених є актом розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, який приймається на пленарному засіданні обговорення більшістю депутатів від загального складу сільської, селищної, міської ради, відповідно до пункту 34 частини першої статті 26 Закону № 280/97-ВР.

Таким чином, рішення про віднесення земельних ділянок комунальної власності до самозалісених має прийматися саме на пленарному засіданні сесії Новосанжарська селищна рада, а не обмежуватися листом селищного голови чи постійної комісії.

Постійна комісія селищної ради є допоміжним органом, який готує питання для розгляду на сесії ради, але не має повноважень приймати остаточні рішення з питань, віднесених до виключної компетенції ради.

Контроль за виконанням повноважень органів місцевого самоврядування щодо віднесення земельних ділянок комунальної власності до самозалісених здійснюється у межах компетенції Держлісагентством та його територіальними органами, які, діючи від імені держави, можуть ініціювати звернення до суду з позовом до органу місцевого самоврядування з метою забезпечення реалізації вимог абзацу 3 частини другої статті 57-1 ЗК України.

Суд звертає увагу представника відповідача, що предметом розгляду у цій справі є дотримання Олександрівською селищною радою процедури реагування на подання територіального органу у сфері лісового господарства, а не оцінка правильності або помилковості фахових висновків, викладених у такому поданні.

Неприйняття відповідачем жодного рішення за результатами розгляду подання від 04.09.2024 № 02-11/994 є бездіяльністю, що суперечить вимогам частини другої статті 57-1 ЗК України, статтям 26 та 59 Закону № 280/97-ВР.

Крім того, Центрально-західне МУЛМГ як територіальний орган Держлісагентства володіє спеціальними знаннями та компетенцією у сфері лісового господарства; до завдань міжрегіональних управлінь належить організація ведення лісовпорядкування, забезпечення ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, здійснення моніторингу лісів (пункт 4 Положення № 404).

Тому висновки Центрально-західного МУЛМГ, оформлені у формі подання, про те, які земельні ділянки відповідають критеріям самозалісених, ґрунтуються на фаховій оцінці відповідного уповноваженого органу і не можуть бути довільно відхилені органом місцевого самоврядування без належного обґрунтування та прийняття відповідного рішення.

Те, що Олександрівська селищна рада не ініціювала розгляд подання від 04.09.2024 № 02-11/994 у встановленому законом порядку (на пленарному засіданні), створює стан триваючої протиправної бездіяльності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.02.2025 у справі № 990/29/22 констатувала, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. В іншому разі суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що на момент звернення прокурора до суду були наявні передбачені пунктом третім частини першої статті 131-1 Конституції України та частиною третьою статті 23 Закону України №1697-VII правові підстави для представництва інтересів держави в суді, оскільки уповноважені органи (Держлісагентство та Центрально-західне МУЛМГ) фактично не здійснювали належного та своєчасного судового захисту інтересів держави, а бездіяльність Олександрівської селищної ради щодо неприйняття рішення за поданням Центрально-західного МУЛМГ від 04.09.2024 № 02-11/994 має триваючий характер.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду, у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц, на яку покликається у касаційній скарзі Олександрівською селищною радою, згідно з якою суд відповідно до принципу jura novit curia (суд знає закони) під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Тоді як висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18, щодо строків звернення до суду не є застосовними до триваючих порушень.

Отже, заявлення у відзиві на позов та запереченні на відповідь на відзив клопотання про залишення позову без розгляду є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки порушення бездіяльності щодо розгляду подання від 04.09.2024 № 02-11/994 на пленарному засіданні є триваючим.

Відповідачем не надано доказів розгляду подання від 04.09.2024 № 02-11/994 і станом на дату ухвалення рішення у даній справі.

Зважаючи на викладене вище, адміністративний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.139, 246, 255, 292-297, 325, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов керівника Знам`янської окружної прокуратури Кіровоградської області (код ЄДРПОУ 02910025; вул. Братів Лисенків, 5, м. Знам`янка, Кіровоградська обл., 27400) в інтересах Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України (вул. пирогова, 26, м. Вінниця, Вінницька область, 21018) до Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області (27300, вул. Незалежності України, 78, с. Олександрівка, Кропивницький район, Кіровоградська обл.; код ЄДРПОУ - 04364305) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язати вчинити певні дії – задовольнити

Визнати протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради Кропивницького району Кіровоградської області, яка полягає у невинесенні на розгляд сесії ради подання Центрально-Західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 04.09.2024 № 02-11/994 з прийняттям рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному частинами 2, 3, 5 стаття 57-1 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Олександрівську селищну раду Кропивницького району Кіровоградської області, в межах повноважень розглянути на сесії ради подання Центрально-західного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства від 04.09.2024 № 02-11/994 та прийняти за результатами розгляду рішення про віднесення земель до самозалісених у порядку, визначеному ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57-1 Земельного кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду О.В. КРАВЧУК