Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №638/5502/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/5502/26

Провадження № 2-а/638/127/26

РІШЕННЯ

Іменем України

02 липня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – Агапова Р.О.,

секретаря судових засідань Суслової К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови.

Позовна заяв обґрунтована тим, що 01.03.2026 року відповідачем було винесено постанову № R386303 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП із накладенням штрафу у розмірі 17000 грн.

Зазначену постанову позивач вважає незаконною та такою, що підлягає скасуванню, з огляду на наступне.

Вказав, що постанова винесена без складання протоколу та без виклику позивача для надання пояснень. Фактично справа була розглянута без його участі виключно на підставі заяви (заява про самовизнання порушення), поданої через мобільний застосунок Резерв+.

У постанові зазначено, що позивач не став на військовий облік за новою адресою.

Зазначив, що у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів містяться актуальні відомості про місце проживання позивача у місті Харкові, які були внесені ним 20.06.2025 року.

На думку позивача, висновок відповідача про порушення правил військового обліку не відповідає фактичним обставинам справи.

Так, у постанові зазначено адресу проживання позивача: м. Алчевськ Луганської області.

Водночас у державному реєстрі військовозобов?язаних містяться актуальні дані про його місце проживання у місті Харкові.

Позивач також вказав, що фактично проживає у місті Харкові та повідомив державні органи про зміну місця проживання. Однак, адміністративну постанову виніс ІНФОРМАЦІЯ_2 , який територіально не є органом ведення військового обліку за його місцем проживання.

Таким чином виникає сумнів у належній компетенції відповідача щодо розгляду справи.

Також позивач зазначив, що відомості про нього були внесені до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів у 2025 році.

Таким чином обов?язок, на порушення якого посилається відповідач, виник лише після актуалізації даних у реєстрі. Після внесення інформації до реєстру позивач виконав вимоги законодавства та повідомив про своє місце проживання. Отже твердження відповідача про порушення позивачем правил військового обліку не відповідає фактичним обставинам справи.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 20 березня 2026 року позов був залишений без руху.

Ухвалою суду від 15 квітня 2026 року було відкрито провадження по справі у спрощеному порядку з повідомленням(викликом) сторін.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, надав заяву про проведення судового засідання за його відсутності, свої позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив постанову скасувати та закрити провадження у справі.

Представник відповідача, будучі належним чином повідомленим про час, дату та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не прибув, заяв або клопотань не подавали.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, докази надані сторонами на підтвердження та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з огляду на таке.

ІV. Фактичні обставини встановлені Судом

Судом встановлено, що 01 березня 2026 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № R386303, згідно з якою на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 17000,00 грн. за ч.3 ст. 210 КУпАП.

Згідно зі змістом постанови, ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою (ст. 37 ЗУ "Про військовий обов?язок і військову службу"), чим допустив порушення правил військового обліку.

Судом також встановлено таке:

- згідно копії паспорту ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ;

- згідно військово-облікового документу №010520251458450703064, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , дата уточнення даних 20.06.2025;

- згідно відповіді № 2496649 від 23.03.2026 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Загальні засади проходження в Україні військової служби закріплені в Законі України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Поняття адміністративного правопорушення викладено в частині першій статті 9 КУпАП, за змістом якої адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом першим статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративні правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні, та інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно з статтею 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною третьою статті 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення законодавства про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 затверджений Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі Порядок №1487), який визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації).

Згідно із абзацом 3 пункту 16 Порядку №1487 персонально-первинний військовий облік передбачає облік відомостей стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за місцем їх проживання у відповідній адміністративно-територіальній одиниці. У селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, ведення такого обліку покладається на виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до пункту 3 Порядку №1487 військовий облік ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - інші військові формування) особовим складом у мирний час та в особливий період. Для забезпечення військового обліку громадян України використовується Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів, який призначений для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Згідно пункту 4 Порядку №1487 завданнями військового обліку є: утворення військового резерву людських ресурсів, накопичення військово-навчених людських ресурсів, необхідних для укомплектування Збройних Сил, інших військових формувань у мирний час та в особливий період; проведення аналізу кількісного складу та якісного стану призовників, військовозобов`язаних та резервістів для їх ефективного використання вт інтересах оборони та національної безпеки держави; своєчасне оформлення військово-облікових документів призовників, військовозобов`язаних та резервістів; організація своєчасного бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час; забезпечення контролю за станом військового обліку в державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях; забезпечення контролю за дотриманням призовниками, військовозобов`язаними та резервістами правил військового обліку; забезпечення громадян України інформацією щодо виконання ними військового обов`язку.

За пунктом 20 Порядку №1487 військовий облік ведеться на підставі даних паспорта громадянина України та військово-облікових документів.

Пунктом 23 Порядку №1487 визначено, що призовники, військовозобов`язані та резервісти в разі зміни адреси їх місця проживання або інших персональних даних зобов`язані особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідним органам, де вони перебувають на військовому обліку, зокрема у випадках, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 №265 "Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад", через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-комунікаційні системи. Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які не актуалізували інформацію про себе в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, особисто у семиденний строк з дня внесення змін до персональних даних прибувають із паспортом громадянина України та військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу, який організовує та веде військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці, для взяття їх на військовий облік, зняття з військового обліку або внесення змін до їх облікових даних.

Згідно додатку 2 до Порядку №1487 від 30.12.2022 "Правила військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів", призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні: перебувати на військовому обліку: за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

Призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад; особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік; особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"; звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів; уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" посадові особи, винні в порушенні законів України та інших нормативно-правових актів з питань мобілізаційної підготовки та мобілізації, а також громадяни за невиконання своїх обов`язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України: на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та незараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-закордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань.

Так, постанову від 01.03.2026 винесено за те, що ОСОБА_1 не став на військовий облік за новою адресою.

Разом з тим, у вказаній постанові адреса проживання позивача зазначена як: АДРЕСА_1 .

Однак, згідно військово-облікового документу №010520251458450703064, ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_2 , дата уточнення даних 20.06.2025.

Статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що місце проживання - житло з присвоєною у встановленому законом порядку адресою, в якому особа проживає, а також апартаменти (крім апартаментів у готелях), кімнати та інші придатні для проживання об`єкти нерухомого майна, заклад для бездомних осіб, інший надавач соціальних послуг з проживанням, стаціонарна соціально-медична установа та інші заклади соціальної підтримки (догляду), в яких особа отримує соціальні послуги.

В даному випадку судом враховано, що позивач з 2025 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, Позивач вчасно оновив дані, а саме з 20.06.2025, тому притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови неможливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, що відповідачем не доведено.

Аналогічний висновок міститься у постанові Другого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2025 у справі № 636/11340/24. Водночас, Відповідачем не надано доказів неможливості отримання персональних даних позивача у наведений спосіб.

Відповідно до ст. 62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

У рекомендаціях № R (91) 1 Комітету Ради Європи Державам-Членам стосовно адміністративних санкцій від 13.02.1991 рекомендовано керуватись у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов`язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, у справах «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002, неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення за відсутності розумних підстав для сумніву, що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

Враховуючи постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі № 463/1352/98-а, у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 18 липня 2020 року у справі № 298/5226/98-а, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

Відповідачем не доведено перед судом належними та допустимими доказами факт вчинення Позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.210 КУпАП.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятої ним постанови № R386303 у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП щодо ОСОБА_1 , а тому постанова по справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

За викладених обставин, суд вважає, що адміністративний позов ОСОБА_1 , підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтею 139 КАС України, слід стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати по сплаті судового збору за подання позову.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 98, 325, 328 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови, - задовольнити.

Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 було винесено постанову № R386303, від 01.03.2026 року стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову у розмірі 532,48 грн.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Другого апеляційного адміністративного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Р.О. Агапов