Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №612/523/26 — Близнюківський районний суд Харківської області

612/523/26

1-кп/612/57/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року с-ще Близнюки

Близнюківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Близнюки Харківської області кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, українця, громадянина України, з середньою-спеціальною освітою, одруженого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та фактично мешкаючий за адресою: АДРЕСА_2 , військовослужбовця відділення підвозу 1 самохідного артилерійського взводу 3 самохідної артилерійської батареї 1 самохідного артилерійського дивізіону військової частини, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України,-

встановив:

Згідно ст. 68 Конституції України ОСОБА_4 , зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції країни покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. Органи військового управління забезпечують неухильне додержання вимог Конституції України стосовно того, що Збройні Сили України не можуть бути використані для обмеження прав і свобод громадян або з метою повалення конституційного ладу, усунення органів державної влади чи перешкоджання їх діяльності. Ніякі надзвичайні обставини, накази чи розпорядження командирів і начальників не можуть бути підставою для будь-яких незаконних дій по відношенню до цивільного населення, його майна та навколишнього середовища. За віддання і виконання явно злочинного розпорядження чи наказ військовослужбовці несуть відповідальність згідно з законом. Права і обов?язки військовослужбовців, які залучаються до здійснення заходів, передбачених частиною четвертою цієї статті, визначаються законом.

Відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 49, 50, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ОСОБА_4 , був зобов?язаний додержуватись Конституції і Законів України, бути прикладом високої культури, скромності та витримки, з повагою відноситися до спів службовців, поважати чужу гідність, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від їх вчинення інших, додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство, виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; берегти державне майно, дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, вести бойові дії ініціативна, наполегливо, до повного виконання поставленого завдання та виконувати службові обов?язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, досконало володіти зброєю і технікою, тримати їх справними, чистими та готовими до бою, неухильно виконувати правила безпеки під час використання зброї.

Однак, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, вирішив стати на злочинний шлях та вчинити кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 289 КК України.

Так, 08.04.2026 року, у темний час доби (точний час не встановлено), ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем зобов?язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, перебуваючи на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_3 , будучи достовірно обізнаним про те, що в гаражному приміщенні, розташованому на території зазначеного домоволодіння, знаходяться транспортні засоби, які належать ОСОБА_5 , а саме мопед марки «Delta», 2007 року випуску, з двигуном об?ємом 49 см3, без державного номерного знаку, та мотоцикл марки «Yamasaki», моделі «RoadWanderer 150», 2007 року випуску, з двигуном об?ємом 150 см, без державного номерного знаку, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, вирішив незаконно заволодіти вказаними транспортними засобами.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на незаконне заволодіння транспортними засобами, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, користуючись відсутністю власника майна та сторонніх осіб, підійшов до гаражного приміщення розташованого на території вказаного домоволодіння, та розуміючи, що навісний замок був залишений незамкненим, зняв його та відкрив двері, тим самим незаконно проник до вказаного приміщення.

Перебуваючи у приміщенні гаража та продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на незаконне заволодіння транспортними засобами, ОСОБА_4 умисно, протиправно, без дозволу та відома власника, незаконно заволодів транспортним засобом — мотоциклом марки «Yamasaki», моделі «RoadWanderer 150», 2007 року випуску, оснащеним рамою № LANPCK 4B870100008 та двигуном № 162FMJ07022244, об?ємом 150 см3, без державного номерного знаку, вартістю згідно з висновком експерта 17 767 гривень 34 копійки, а також транспортним засобом — мопедом марки «Delta», 2007 року випуску, оснащеним рамою № Х8XLB2A87E285503 та двигуном № 1P39PMB07285503, об?ємом 49 см3, без державного номерного знаку, вартістю згідно з висновком експерта 8 539 гривень 20 копійок.

В подальшому ОСОБА_4 перемістив мотоцикл марки «Yamasaki» та мопед марки «Delta» з місця їх зберігання та доставив до місця свого тимчасового мешкання, тим самим отримавши реальну можливість користуватися та розпоряджатися вказаними транспортними засобами на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 26 306 гривень 54 копійки.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_4 , вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, розкаявся у скоєному, погодився із кваліфікацією органом досудового розслідування вчиненого ним діяння, не оспорював встановлених в ході досудового розслідування фактичних обставин справи на підставі яких йому пред`явлені обвинувачення. Пояснив про обставини справи, як викладено вище у вироку.

Прокурор не висловив жодних заперечень щодо встановлених обставин.

Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_4 , в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, судом відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясував, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, що немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив учасникам кримінального провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд, переконавшись у правильності розуміння вказаних положень закону сторонами кримінального провадження, визнав недоцільним дослідження доказів, поданих на підтвердження події кримінального правопорушення, а також винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Вина обвинуваченого у скоєнні вище зазначеному кримінальному правопорушенні доведена в повному обсязі.

Дії обвинуваченого ОСОБА_4 суд кваліфікує за ч.2 ст. 289 КК України – незаконне заволодіння транспортним засобом, вчинене з проникненням у приміщення.

При вирішенні питання про вид і міру покарання ОСОБА_4 суд враховує відсутність обтяжуючих обставин відповідно ст. 67 КК України. Щире каяття та активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення відповідно до ст. 66 КК України є обставиною, що пом`якшує його покарання.

Згідно класифікації кримінального правопорушення, передбаченої ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_4 , за ч. 2 ст. 289 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Вивченням особи ОСОБА_4 судом встановлено, що він раніше не судимий, військовослужбовець, за місцем несення служби характеризується формально позитивно, не одружений, раніше не судумий.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує, що ним скоєно тяжкий злочин, характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного кримінального правопорушення, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, які його обтяжують.

Враховуючи вказані обставини, суд дійшов висновку про необхідність і достатність призначення ОСОБА_4 покарання для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі без конфіскації майна в межах санкції ч. 2 ст. 289 КК України.

При цьому, суд враховуючи характер та ступінь суспільної небезпеки діянь, тяжкість кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття, відсутність обставини, що обтяжує покарання, суд вважає можливим виправлення ОСОБА_4 без відбування покарання, та дійшов висновку про звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, застосувавши ст. 75 КК України.

На думку суду, призначене покарання відповідає характеру та ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також є достатнім для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

На період іспитового строку суд покладає обов`язки на ОСОБА_4 , передбачені ст. 76 КК України.

Вирішуючи питання щодо обрання міри запобіжного заходу ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили, суд враховує те, що ОСОБА_4 засуджується до покарання з іспитовим строком, отже, суд не знаходить підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не пред`являвся.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Згідно ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, суд стягує з ОСОБА_4 процесуальні витрати за проведення експертиз.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років без конфіскації майна.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

У відповідності до вимог ст. 76 КК України на період іспитового строку, покласти на ОСОБА_4 такі обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-дактилоскопічна експертиза № СЕ-19/121-26/10929-Д від 21.04.2026 у сумі 3850грн (три тисячі вісімсот п`ятдесят) 88 коп; судово-транспортно-товарознавчої експертиза № СЕ-19/121-26/10975-АВ від 21.04.2026 у сумі 2888 грн (дві тисячі вісімсот вісімдесят вісім) 16 коп; судово-транспортно-товарознавча експертиза № СЕ-19/121-26/10645-АВ від 16.04.2026 у сумі 2674грн (дві тисячі шістсот сімдесят чотири) 20 коп.

Арешт на майно, а саме: на зламаний навісний замок зі слідами корозії корпусу, мотоцикл «Yamasaki Road Wanderer 150» та мопед «Delta», накладений ухвалою слідчого судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 15.04.2026– скасувати.

Речові докази: зламаний навісний замок зі слідами корозії корпусу, мотоцикл «Yamasaki Road Wanderer 150» та мопед «Delta» – повернути ОСОБА_5 як власнику.

Речові докази – два шматки клейкої стрічки, на яких містяться папілярні візерунки пальців рук, змиви з поверхонь транспортних засобів – знищити.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя ОСОБА_1