Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №405/2134/25 — Подільський районний суд міста Кропивницького

Справа № 405/2134/25

Провадження № 1-кп/405/94/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Подільський районний суд міста Кропивницького у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

при секретарях ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький кримінальне провадження за №12025121010000462 за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Новоград-Волинський Житомирської області, із середньою спеціальною освітою, неодруженого, такого, що не має на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей, офіційно не працевлаштованого, особи з інвалідністю третьої групи, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 19.03.2024 Ленінським районним судом міста Кіровограда визнаного винним за ч.1 ст.121 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, на підставі ст. 75 КК України, звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки;

- 11.04.2025 Кіровським районним судом м. Кіровограда за ч.3 ст.369 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 5 років 2 місяці,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК України,

за участі:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

потерпілого ОСОБА_9 ,

захисника – адвоката ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 350 КК України, а саме погрозу вбивством щодо службової особи, застосовану з метою припинення діяльності службової особи, за таких обставин.

Так, 24 лютого 2022 року Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ, на всій території України введено правовий режим воєнного стану, дія якого станом на 20 лютого 2025 року була продовжена та тривала.

У зв`язку із запровадженням та дією на території України правового режиму воєнного стану відповідно до вимог Законів України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про військовий обов`язок і військову службу» та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року, військовослужбовці територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки спільно з працівниками правоохоронних органів здійснюють заходи щодо ведення військового обліку, перевірки військово-облікових документів та забезпечення виконання громадянами військового обов`язку.

20 лютого 2025 року приблизно о 11 годині 55 хвилин військовослужбовець ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , перебуваючи при виконанні службових обов`язків у складі групи оповіщення спільно з дільничним офіцером поліції ОСОБА_11 та співробітником УСБУ, здійснював заходи щодо перевірки військово-облікових документів громадян та забезпечення виконання ними військового обов`язку.

Під час здійснення зазначених заходів було перевірено відомості щодо ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , після чого встановлено, що ОСОБА_12 є порушником правил військового обліку, у зв`язку з чим йому було запропоновано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 для уточнення військово-облікових даних та усунення виявлених порушень.

Погодившись із зазначеною вимогою, ОСОБА_12 повідомив про необхідність попередньо пройти до місця свого проживання за документами та мобільним телефоном. Після цього ОСОБА_9 , виконуючи покладені на нього службові обов`язки, супроводжував ОСОБА_12 та ОСОБА_5 до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .

Прибувши до зазначеного домоволодіння, ОСОБА_12 та ОСОБА_5 зайшли на територію подвір`я, тоді як ОСОБА_9 , який перебував у форменому одязі військовослужбовця із відповідними розпізнавальними знаками, залишився поблизу входу до домоволодіння, продовжуючи виконувати покладені на нього службові обов`язки щодо супроводження ОСОБА_12 для подальшого проходження заходів військового обліку.

ОСОБА_5 , який був присутній під час перевірки військово-облікових документів, спостерігав спілкування представників групи оповіщення з ОСОБА_12 , усвідомлював, що ОСОБА_9 є військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_2 та перебуває біля домоволодіння у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

ОСОБА_5 також достовірно знав, що сигнальний пістолет марки «ANSAR 1071», який знаходився у домоволодінні та використовувався мешканцями будинку для відлякування собак, не є бойовою вогнепальною зброєю та не призначений для заподіяння смерті чи тілесних ушкоджень, небезпечних для життя людини.

Після того, як ОСОБА_12 зайшов за ріг будинку, а ОСОБА_9 залишився поблизу входу до домоволодіння, ОСОБА_5 , діючи умисно та з метою припинення подальшого виконання ОСОБА_9 службових обов`язків щодо супроводження ОСОБА_12 та перевірки його військово-облікових документів, вигукнув на адресу потерпілого: «Назад!», після чого вигукнув у його бік ще декілька слів, пов`язаних із вимогою відійти, і одразу здійснив із сигнального пістолета марки «ANSAR 1071» один постріл у напрямку ОСОБА_9 .

Внаслідок вказаних дій ОСОБА_9 , не будучи обізнаним про технічні характеристики зазначеного пістолета та сприймаючи його як вогнепальну зброю, сприйняв дії ОСОБА_5 як реальну погрозу позбавлення його життя.

Побоюючись за своє життя та здоров`я, ОСОБА_9 припинив подальше виконання службових обов`язків безпосередньо біля домоволодіння, відійшов від місця свого перебування та очікував прибуття працівників поліції.

Обвинувачений ОСОБА_5 під час судового розгляду свою вину за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 КК не визнав повністю, просив винести виправдувальний вирок та надав показання, зазначивши, щоподії розпочалися з того, що їх з ОСОБА_13 зупинив зелений «Ланос». З машини вийшли військовий та поліцейський, які були у форменому одязі. Він пояснив, що вони з ОСОБА_14 попросили у цих осіб з авто документи. Представник ТЦК повідомив, що він їх забув, а працівник поліції не надав. У працівника ТЦК не було шевронів.

Обвинувачений вказав, що він не міг знати точно, що це дійсно представник ТЦК та працівник поліції, оскільки, за його словами, наразі може кожний другий купити форму та представлятися ТЦК. Авто було на цивільних номерах, посвідчення в них не було, і він припустив, що можливо це були бандити. Йому та ОСОБА_14 не було відомо, хто ці люди. Дійсно він з ОСОБА_14 запропонували пройти до домоволодіння, щоб взяти документи та телефон. Після цього обвинувачений з ОСОБА_14 та потерпілим ОСОБА_15 пішли пішки до будинка. Зайшов до будинка ОСОБА_14 , потім зайшов до будинка він, а за ним зайшов ОСОБА_15 , який переступив через поріг. Тобто ОСОБА_15 зайшов до подвір`я, а машина «Ланос» в цей момент розверталась за парканом. Обвинувачений, коли дійшов до дальнього куту будинку та розвернувся, побачив потерпілого ОСОБА_15 на подвір`ї та запитав у нього: «Що ти робиш у мене в подвір`ї? Вийди назад». На підвіконні біля кута будинку, де стояв обвинувачений, лежав пістолет і у останнього рука дотягувалась до нього. Потерпілий не хотів виходити з подвір`я та зробив пару кроків в бік обвинуваченого. Обвинувачений взяв цей пістолет, який він не перезаряджав, та зробив постріл у гору. Потерпілий вибіг за калитку та підійшов до машини, яка стояла за парканом та вони там почали спілкуватися. Обвинувачений наголосив, що не мав наміру йому якось зашкодити, а був переляканий, оскільки невідомі люди без посвідчень пішли за ними та ще й зайшли до подвір`я.

На запитання прокурора обвинувачений надав показання про те, що їх зупинили біля «Шиномонтажа» по вул. Бобринецький шлях. Номер авто він не пам`ятає. Була зима, приблизно 12:00 години. Він описав, що був одягнутий у спортивне чорного кольору: низ — спортивні штани, верх – спортивна тепла олімпійка, взутий у кросівки. До будинку від шиномантажки вони йшли близько 10 хвилин. У них з братом не було із собою документів, які посвідчують їх особу та не було телефонів, щоб можна було через «Дію» перевірити документи. Після чого йому з братом дані особи запропонували проїхати з ними. Він не намагався збігати, а вирішив, що піде до дому візьме телефон і повідомить родичам, що його забрали якісь невідомі люди, щоб вони знали з ким і куди він їде. Усно представник ТЦК та поліцейський представились, але документи їм свої не надали. Обвинувачений не пам`ятає, яким чином дані особи перевірили, що у брата ( ОСОБА_14 ) були проблеми з військовим обліком, і чи був у них при собі планшет. Жодного фізичного примусу дані особи до них не застосовували. Першим до подвір`я зайшов ОСОБА_14 , а обвинувачений йшов прямо за ним. Коли ОСОБА_14 зайшов за кут будинку, обвинувачений підійшов до даного кута будинку та розвернувся, так як почув як стукнулась калитка, та побачив як у двір зайшов потерпілий. Обвинувачений спитав у нього, чого той зайшов у подвір`я. Потерпілий не відповідав та зробив 2-3 шаги у напрямку обвинуваченого. Потерпілий в цілому в глиб двору від калитки зайшов близько на 5-ть метрів. Між потерпілим і обвинуваченим була відстань близько 15 метрів. Потерпілому обвинувачений сказав: «Вийди з мого подвір`я. Назад». Обвинувачений зазначає, що пістолет дістав з підвіконня за кутом, і свідок ОСОБА_16 ніяк не міг бачити, звідки він дістав пістоліт. Авто зі свідком стояло біля воріт, а потерпілий – біля калитки. Він наголосив, що не знає, як вони в машині могли це бачити цю подію. Обвинувачений описав пістолет з якого він зробив постріл, як шумовий пістолет чорного кольору. Раніше він у дворі використовував пістолет, коли забігали собаки. Пістолет після пострілу поклав назад на підвіконня. Після пострілу обвинувачений знаходився на подвір`ї, чекав ОСОБА_14 . Через приблизно 30 хвилин приїхала поліція. Він зазначає, що сам вийшов до поліції та поїхав з ними, також перебуваючи у переляку.

На запитання захисника обвинувачений зазначив, собак відлякував, стріляючи з пістолета прямо у дворі. Також бувало, що виходив стріляв дід, щоб відлякати собак. За його словами, він стріляв, щоб потерпілий вийшов із подвір`я, із метою налякати потерпілого. Думки зашкодити потерпілому, як стверджує обвинувачений, у нього не було. Він знав, що цей пістолет небойовий, «він просто робить хлопок».

На запитання суду обвинувачений повідомив, що обвинувачений з особами, які їх зупинили раніше не був знайомий, неприязних стосунків між ними не було. Обвинувачений не підтвердив наявність підстав у потерпілого і свідка, щоб обмовити його. Після пострілу він на потерпілого зброю не наводив та відразу поклав зброю на підвіконня. Іншої зброї у будинку не було. Він ознайомлювався з матеріалами кримінального провадження та може підтвердити, що саме з пістолета, який був вилучений працівниками поліції, ним було здійснено постріл під час події.

На додаткові запитання прокурора обвинувачений зазначив, що, коли вони йшли до дому, то відчував загрозу від людей, які їх зупинили з братом та їхали за ними на машині, а саме думав, що їх заламають, посадять в машину і кудись увезуть.

Під час одночасного допиту обвинуваченого, потерпілого та свідків (ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 ) у своїх вільних показаннях обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що, на його думку, свідок ОСОБА_16 порушив вимоги Закону України «Про Національну поліцію», оскільки під час подій у нього була відсутня відеофіксація. Також обвинувачений висловив позицію про те, що ОСОБА_16 і потерпілий є зацікавленими особами, оскільки працюють разом.

Обвинувачений пояснив, що потерпілий був у балаклаві, без розпізнавальних знаків, у них не було документів, у зв`язку з чим він сприйняв їх як бандитів. За словами обвинуваченого, коли потерпілий зайшов на територію домоволодіння, він сказав йому вийти з двору та здійснив постріл угору. Інших дій, за твердженням обвинуваченого, після цього не відбувалося.

Обвинувачений повідомив, що перебував безпосередньо біля дальнього кута будинку від входу у двір, при цьому частина його тіла знаходилася за рогом будівлі. Він простягнув руку та взяв пістолет. До будинку, зі слів обвинуваченого, він не заходив.

Також обвинувачений пояснив, що крикнув потерпілому, щоб той повернувся назад, після чого потягнувся за пістолетом. При цьому він побачив, що його брат тримається рукою за двері та намагається їх відчинити. Повернувшись у бік потерпілого, він знову кричав йому, щоб той відійшов назад. За словами обвинуваченого, потерпілий проігнорував його вимоги.

Обвинувачений зазначив, що гільзи були виявлені біля підвіконня. При цьому він стверджував, що не мав наміру завдавати будь-кому шкоди. За його словами, на момент пострілу відстань між ним та потерпілим становила приблизно три з половиною метри.

Також обвинувачений повідомив, що ні перед ким не вибачався та вибачення не просив. Після події він разом із братом вийшов із домоволодіння, після чого їх посадили до автомобіля. Його доставили до відділу поліції, а брата – до територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

На запитання захисника ОСОБА_10 про те, чи заходив потерпілий на територію подвір`я та як далеко він зайшов від паркану, обвинувачений відповів, що потерпілий дійсно зайшов на територію домоволодіння. За його словами, на відеозаписі огляду місця події від 20.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 /т.2 а.с. 19/ на 02 хв. та 29 сек., що відповідає «Малюнку 2. подвір`я» фототаблиці до протоколу огляду місця події /т.1 а.с.13/., видно автомобіль «Таврія» білого кольору, а потерпілий підійшов майже до багажника цього автомобіля, як раз перед вікном кімнати де перебувала свідок ОСОБА_18 . Орієнтовно, як зазначив обвинувачений, потерпілий зайшов на подвір`я приблизно на два метри.

На запитання захисника про те, у якому напрямку був направлений пістолет під час пострілу, обвинувачений пояснив, що після того, як зайшов на подвір`я, почув скрипіння снігу та звук калитки. Озирнувшись, він побачив потерпілого та крикнув йому, щоб той вийшов з двору. Оскільки потерпілий, зі слів обвинуваченого, проігнорував цю вимогу, він здійснив постріл угору, після чого потерпілий вибіг за хвіртку та викликав поліцію.

Також обвинувачений пояснив, що пістолет знаходився на підвіконні за рогом будинку, яке відображено на відеозаписі огляду місця події від 20.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 /т.2 а.с. 19/ на 05 хв. 06 сек. При цьому підвіконня, з якого він узяв пістолет, не належало до кімнати його бабусі.

На запитання суду обвинувачений уточнив, що почув звук калитки, відразу обернувся та побачив, що потерпілий вже стояв біля багажника автомобіля. Він сказав потерпілому вийти з подвір`я, але останній проігнорував вимогу. Далі він взяв пістолет і зробив постріл вверх. Обвинувачений ствердно сказав, що після його слова: «Назад!», потерпілий продовжував стояти і не реагував на вимогу, тому вистрілив у гору. Далі обвинувачений змінив свої покази та сказав, що після першого попередження потерпілий не стояв на місці біля багажника автомобіля, а зробив у його напрямку декілька кроків і після цього він вистрілив вверх. Обвинувачений додав, що потерпілий не очікував такого розвитку подій. Після першого його слова: «Назад!» та подальшою вимогою до потерпілого вийти з подвір`я, та пострілом зі слів обвинуваченого пройшло пару секунд. У дворі було слизько, тому швидко ходити було важко. Обвинувачений знав, що це за пістолет, і що він нікому загрозу не становить. Він не бажав завдати шкоду потерпілому.

Далі обвинувачений уточнив покази та сказав, що після його слова: «Назад!» потерпілий зробив півкроку до нього і далі він вистрілив.

На запитання суду про те, чому він у свої перших показів зазначав, що між ним та потерпілим під час вистрілу була відстань приблизно 15 метрів, а під час одночасного допиту він зазначив вже відстань – три з половиною метрів, обвинувачений зазначив, що він помилився у своїх первинних показах.

На запитання суду чи може обвинувачений підтвердити показання його бабусі – свідка ОСОБА_17 з приводу того, що після події до приїзду поліції він (обвинувачений) стояв у дворі біля осіб, які стояли перед двором її будинку, потім прихилився до поліцейських та сказав: «Вибачте», він заначив, що виходив з двору до місця, де зокрема стояв свідок ОСОБА_11 та потерпілий ОСОБА_9 , але не пам`ятає точно чи казав до них щось. Після обвинувачений додав, що він не міг вибачатись перед ними за даних обставин. Чому свідок ОСОБА_19 дала такі покази він не знає.

Також на запитання суду обвинувачений повідомив, що він, коли зайшов з братом до двору, не збирався виходити з двору та їхати з невідомими йому людьми. Чому він раніше в показах казав, що він не намагався збігати, а вирішив, що піде до дому візьме телефон і повідомить родичам, що його забрали якісь невідомі люди, щоб вони знали з ким і куди він їде, обвинувачений пояснити не зміг.

Потерпілий ОСОБА_9 дав показання про те, що із обвинуваченим до події знайомим не був, родинних або інших особистих зв`язків із ним не мав. 20.02.2025, тобто в день події, він був у складі групи здійснював мобілізаційні заходи, зокрема він мав право на вручення повісток та перевірку військово-облікового документів в м. Кропивницький. Потерпілий разом із працівником поліції зустріли двох чоловіків, серед яких був і обвинувачений. Чоловіки назвались і, перевіривши по базі, було встановлено, що ОСОБА_12 , який є особою призовного віку, був у «розшуку», тобто рахувався як порушник правил військового обліку чи мобілізації. Друга особа назвала себе як ОСОБА_5 . Потерпілий та поліцейський були у форменому одязі зі знаками розрізнення. Поліцейський звернувся до чоловіків із проханням пред`явити військово-облікові документи, що підтверджують особу. У відповідь чоловіки повідомили, що документи знаходяться у них вдома, і вони самі запропонували пройти з ними до місця проживання, аби їх пред`явити. Поліцейський згодився на їх пропозицію.

Патрулювання здійснювалось на службовому автомобілі. Він пішов пішки з обвинуваченим та його братом, а працівник поліції та СБУ прямували за ними на автомобілі. Зупинились безпосередньо перед домоволодінням, яке вказали чоловіки.

Обвинувачений з братом зайшли до двору, свідок їх тримав постійно у полі зору. Тахір зайшов за кут будинку, а ОСОБА_20 зупинився, розвернувся, достав пістолет, перезарядив останній, сказав: «Ну, куди ти?» і вистрілив в потерпілого, після цього ОСОБА_20 зник. Далі свідок підійшов до поліцейського, який як раз розвернувся на автомобілі.

На запитання прокурора, потерпілий повідомив, що ОСОБА_5 та ОСОБА_21 вони зустріли близько 11.45 до 12.00 години біля шиномантажки в м. Кропивницький по вул. 40 років Перемоги. Поліцейським перед тим, як звернутися до них належним чином представився. Коли він тримав рукою калитку, працівники поліції та СБУ сиділи в машині та розвертались з правої сторони від нього. Після цього обвинувачений зайшов за кут будинку. Через мить обвинувачений вийшов із-за кута будинку, гукнув слово: «Назад!», і одразу після цього пересмикнув затвор та, націливши безпосередньо на нього пістолет чорного кольору схожий на «ТТ», здійснив постріл. Після чого обвинувачений сховався за кут будинку і потерпілий його не бачив. До моменту пострілу жодної зброї в руках обвинуваченого потерпілий не бачив, і передбачити такий розвиток подій не міг. Сприйняв цей постріл для себе як загрозу життю. Чи був поліцейський та працівник СБУ безпосередніми свідками даної події він точно сказати не може, вони були правіше від нього, та виходили з машини, коли він після пострілу підійшов до них. Питання щодо міри покарання потерпілий залишив на розсуд суду. Між ним та ОСОБА_20 під час пострілу була відстань приблизно 4-5 метрів. Потерпілий в судовому засіданні однозначно впізнав обвинуваченого як стрільця та підтвердив, що саме ця особа здійснила постріл в нього.

На запитання захисника потерпілий повідомив, що вони з поліцейським були у формі, представились ОСОБА_14 та ОСОБА_22 . У нього зокрема було службове посвідчення, в якому було зазначено право на вручення повісток. Патрулювання відбувалось на службовій машині. Протокол затримання не складався, оскільки осіб не затримували, а лише супроводжували до місця їх проживання з метою встановлення особи. У потерпілого був ступор, коли було здійснено постріл безпосередньо в нього. Звук схожий на влучання кулі він не чув.

На запитання суду потерпілий зазначив, що зупинився десь в калитці. Точно не пам`ятає, але як мінімум його (потерпілого) рука могла опинитись у дворі будинку, куди зайшов обвинувачений з іншою особою, так як він притримав калитку у двір. Притримуючи калитку, міг зробити шаг у двір «туди-сюди», що могло статись із-за того, що його «підшатує» після контузії. Він не мав наміру заходити у двір далі та перебував в районі калитки. Потерпілий проходить службу у районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки орієнтовно з вересня 2024 року. На момент події перебував у службовому відрядженні у ІНФОРМАЦІЯ_3 з метою виконання мобілізаційних завдань, так як не вистачало людей у міському ТЦК та СП. ОСОБА_20 сам запропонував пройти до домоволодіння для пред`явлення документів. Ніяких конфліктів у під час бесіди не було, вели всі себе коректно, ніхто не висловлював обурення. Який саме був верхній одяг у обвинуваченого він не пам`ятає. Як саме у ОСОБА_20 опинився в руці пістолет він не бачив, та як останній був відразу до нього спиною, і тільки коли обвинувачений розвернувся потерпілий побачив у нього в руці пістолет.

Під час одночасного допиту обвинуваченого, потерпілого та свідків (ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 ) потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні у своїх вільних показаннях зазначив, що все, про що повідомив свідок ОСОБА_16 , відповідає дійсності. Він пояснив, що рухався пішки, і коли ОСОБА_23 та ОСОБА_24 зайшли до подвір`я, він зупинився біля калитки та трохи її привідчинив, оскільки вона самостійно зачинялась.

За словами потерпілого, коли ОСОБА_14 зайшов за ріг будинку, ОСОБА_20 зупинився, розвернувся, крикнув: «Назад!» та здійснив постріл прямо в нього (потерпілого).

Потерпілий зазначив, що між ним та обвинуваченим була відстань – від калитки до протилежного кута будинку, тобто приблизно довжину будинку. Також він пояснив, що міг робити незначні кроки вперед і назад. Крім того, потерпілий повідомив, що під час події він утримував рівновагу на хвіртці, оскільки має наслідки контузії, що впливають на рівновагу та викликають запаморочення.

На запитання захисника ОСОБА_10 про те, чи перетинав він межу паркану, потерпілий відповів, що не перетинав.

На запитання захисника про напрямок пострілу потерпілий відповів, що постріл було здійснено безпосередньо в його бік, прямо в нього.

На запитання обвинуваченого про те, чому на ньому не було розпізнавальних знаків, потерпілий пояснив, що на початку, тобто ще біля шиномонтажу, вони представилися. Також зазначив, що на ньому завжди наявні шеврони та знаки належності до роду військ, що є обов`язковою вимогою. Крім того, він повідомив, що пред`являв службові документи уповноваженої особи.

На запитання обвинуваченого про наявність балаклави під час руху до домоволодіння потерпілий відповів, що балаклави на ньому не було.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні надав показання про те, що працює на посаді дільничний офіцер поліції в секторі взаємодії з громадами Кропивницького РУП з серпня 2022 року. З потерпілим ОСОБА_15 знайомий по роботі, а саме разом з ним, як працівником ТЦК та СП та представником СБУ входили у мобільну групу по охороні порядку та перевірці документів осіб чоловічої статі від 18 до 60 років згідно ч.2 ст.32 ЗУ «Про національну поліцію» . З обвинуваченим до цього знайомий не був, дізнався про нього під час даної події.

За словами свідка, відпрацювання відбувалося 20.02.2025 близько 12:00 на адресі ОСОБА_25 шлях, де були зупинені дві особи, які назвались як ОСОБА_12 та ОСОБА_5 . Даних осіб було перевірено по ІКС «Оберіг» та ІКС «Армор» та було встановлено, що ОСОБА_12 є порушником військового обліку, у зв`язку з чим ОСОБА_12 було запропоновано з`явитися в міський ТЦК та СП з метою складання протоколу. На це він погодився, але попросив пройти додому, щоб взяти документи, телефон, можливо інші речі. Йому не відмовили, і потерпілий пішов з ними пішки, тоді як свідок разом із працівником СБУ поїхали на авто за ними. Після цього ОСОБА_12 зайшов до подвір`я. За ним зайшов ОСОБА_26 , а потерпілий стояв біля двору, під хвірткою, але до подвір`я не заходив. Свідок із працівником служби безпеки під`їхали на машині в цей момент якраз до хвіртки. Свідок стверджує, що він побачив, як обвинувачений дістав пістолет наче з під куртки, дослав патрон до патронника та здійснила постріл у бік потерпілого ОСОБА_15 . Після цього ним було здійснено дзвінок на «102». Далі прибули представники патрульної служби та слідчо-оперативна група, яка почала здійснювати заходи по встановленню особи, яка стріляла, так як вони зачинились у будинку.

На запитання прокурора свідок повідомив, що і він, і потерпілий були у форменому одязі встановленого зразку, тобто він у поліцейській формі, а потерпілий ОСОБА_15 у військовій формі. Усе відбувалося за адресою: АДРЕСА_1 . Потерпілий до подвір`я не заходив, він зупинився перед відкритою калиткою, контролював як ОСОБА_14 і ОСОБА_20 у двох зайшли й чекав. Коли вони їхали, то свідок повернувся навпроти відчиненої калитки та побачив з машини як ОСОБА_26 достав предмет схожий на пістолет, дослав патрон до патронника, потім почув постріл, відразу проїхали трохи далі та припарковали машину. Вибігли до ОСОБА_15 , щоб встановити чи не заділо його, чи не поранений він. Постріл був один. Чи казав щось ОСОБА_20 свідок не чув, бо вікна машини були закриті. Пістолет був направлений в бік потерпілого. В момент пострілу обвинувачений був на краю будинку, а потерпілий перед калиткою, відповідно між ними відстань була десь 10-15 метрів. Потім свідок уточнив, що відстань в момент пострілу між обвинуваченим та потерпілим складалась із довжини будинку - десь 6 метрів та десь ще 2-х метрів між будинком та калиткою. В той момент ОСОБА_14 вже зайшов за ріг будинку, тобто його вже в полі зору не було, свідок його не бачив. Коли вони підійшли відразу до потерпілого після події, останній був шокований. Після події з-за будинку вийшла похила жінка та почала розмовляти зі свідком та іншими. Також через хвилини три підійшов сусід, який почув постріл.

На запитання захисника та обвинуваченого свідок дав покази про те, що, коли вони зупинили ОСОБА_14 та ОСОБА_20 , то він відразу представився як поліцейський останній відповідно до вимог закону. Свої документи він їм не показував, оскільки вони не просили, а він зобов`язаний відповідно до закону надати свої документи лише на вимогу. У ході перевірки анкетних даних особи представились усно як ОСОБА_5 (обвинувачений) та ОСОБА_12 , документів з собою у останніх з їх слів не було. Свідок уточнив, що прибули вони на зеленому Ланосі, службовому авто служби безпеки, за кермом був працівник служби безпеки. На машині вони рухались прямо за ОСОБА_20 та ОСОБА_14 зі швидкістю приблизно 5 км/г. Між тим як зайшов ОСОБА_14 , а потім і ОСОБА_20 , за паркан двору будинку і до вистрілу пройшло не більше 15-20 секунд. ОСОБА_20 перед пострілом розвернувся обличчям в бік потерпілого, виставив пістолет перед собою і здійснив постріл в бік потерпілого та калитки.

На запитання суду свідок зазначив, що відстань на якій вони їхали на машині за ОСОБА_20 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які йшли поряд один з одним, складала близько 5-ти метрів. ОСОБА_27 розвертався в бік ОСОБА_15 вже з пістолетом в руці, якій він на думку свідка скоріш за все дістав з під куртки, але точне не бачив відкіля він взяв пістолет. Свідок також стверджує, що бачив саму зброю: пістолет чорного кольору, приблизно 20 сантиметрів, не барабанний, так як ОСОБА_20 перед пострілом дослав патрон у патронник характерним рухом. Обвинувачений наче щось промовив, коли розвернувся до потерпілого, було нерозбірливо. Перед пострілом потерпілий просто стояв перед калиткою десь на відстані приблизно 30-50 см. зі сторони дороги, а після пострілу потерпілий стояв у ступорі також, тому свідку довелось відвести його у бік, в більш безпечне місце, щоб не повторились подібні дії. Після пострілу десь 1 секунду свідок загубив обвинуваченого з поля зору й не бачив, куди той пішов, так як далі машина проїжджаючи зупинилась біля воріт. ОСОБА_20 та ОСОБА_14 на вигляд підпадали під вік 18-60 років, тому було прийнято рішення про перевірку у них облікових документів.

На додаткове запитання захисника свідок пояснив, що потерпілий ОСОБА_15 не займав весь простір відчиненої калитки, тому він бачив з машини, що відбувається у дворі.

Під час одночасного допиту обвинуваченого, потерпілого та свідків (ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 ) свідок ОСОБА_11 дав показання про те, що від нього не вимагали пред`явлення документів обвинувачений та свідок ОСОБА_12 . За його словами, відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» він зобов`язаний надати документи на вимогу, однак оскільки такої вимоги не надходило, документи ним не пред`являлися.

У своїх вільних показаннях свідок повідомив, що після перевірки документів ОСОБА_14 сказав, що йому необхідно забрати з дому деякі документи та телефон. Після цього вони направилися до домоволодіння. Свідок пояснив, що разом із працівником управління служби безпеки рухався на автомобілі позаду ОСОБА_14 , ОСОБА_28 та ОСОБА_15 . Відстань від місця проведення перевірки документів до домоволодіння становила приблизно 200 метрів.

За словами свідка, першим на територію домоволодіння зайшов ОСОБА_14 , за ним – ОСОБА_20 , тоді як ОСОБА_15 зупинився біля калітки. У цей час автомобіль, у якому перебував свідок, проїжджав повз домоволодіння з невеликою швидкістю, приблизно зі швидкістю ходьби. Свідок зазначив, що ОСОБА_20 почав щось голосно кричати, після чого здійснив постріл у напрямку хвіртки, біля якої знаходився ОСОБА_15 . Також свідок повідомив, що на момент пострілу ОСОБА_14 уже зайшов за ріг будинку, де, як він розуміє, знаходиться вхід до житлового будинку.

На запитання прокурора про те, у якому одязі він перебував під час події, свідок відповів, що був одягнений у формений одяг із усіма розпізнавальними знаками та бронежилет.

На запитання прокурора щодо транспортного засобу, на якому він рухався, свідок пояснив, що пересувався на автомобілі марки «ЗАЗ-Daewoo Lanos» зеленого кольору.

На запитання прокурора про зовнішній вигляд потерпілого ОСОБА_15 свідок відповів, що останній був одягнений у формений піксельний одяг та мав при собі сумку.

На запитання прокурора про те, чи впевнений він у тому, що постріл був здійснений саме в бік потерпілого, а не в інший напрямок або вгору, свідок відповів, що постріл був направлений у бік хвіртки, тобто в напрямку місця, де перебував потерпілий. При цьому свідок зазначив, що в момент пострілу автомобіль, у якому він знаходився, під`їжджав до домоволодіння та якраз перетинав ділянку навпроти хвіртки.

На запитання захисника ОСОБА_10 про те, чи бачив він потерпілого зі спини, свідок відповів ствердно.

На запитання захисника про те, чи особисто він бачив зі спини потерпілого, як ОСОБА_29 здійснював постріл безпосередньо в потерпілого та в його бік, свідок відповів ствердно. При цьому пояснив, що потерпілий своєю комплекцією був меншим за ширину калитки та не перекривав собою весь прохід, тому він мав можливість бачити події. Також свідок зазначив, що потерпілий перебував у межах калитки, далі у двір останній не проходив.

На запитання захисника про напрямок руху автомобіля свідок пояснив, що транспортний засіб рухався у напрямку перехрестя.

На запитання захисника про те, якою стороною автомобіль був розташований до домоволодіння, свідок відповів, що до домоволодіння була звернена ліва, водійська сторона автомобіля. При цьому він перебував на передньому пасажирському сидінні.

На запитання обвинуваченого про причини відсутності відеофіксації події свідок пояснив, що це було зазначено ним у рапорті та поясненнях. За його словами, на той момент був уже післяобідній час, бодікамера розрядилася, оскільки протягом дня нею було відзнято значний обсяг матеріалу.

На запитання свідка ОСОБА_12 про те, яким чином він міг бачити момент пострілу та його напрямок, якщо автомобіль рухався, а потім був припаркований, свідок пояснив, що в момент здійснення пострілу автомобіль саме проїжджав повз паркан та калитку домоволодіння. Також зазначив, що він не був водієм транспортного засобу та не здійснював його паркування.

На запитання суду про те, чому він зазначив у своїх первинних показаннях про те, що між викриком ОСОБА_20 : «Назад» та пострілом пройшло приблизно 15-30 секунд, свідок пояснив, що це він сказав приблизно.

Після повторного прослуховування розмови між оператором екстреної служби «102» та свідком ОСОБА_11 /т.1 а.с.44/ на запитання суду про те, чому під час телефонного повідомлення на лінію «102» він не бачив події на території домоволодіння, а тільки чув звук схожий або на петарду, або на постріл, а вже під час показів в суді свідок зазначив, що чітко бачив особу, яка здійснила постріл у бік потерпілого з пістолета, свідок пояснив, що під час дзвінка перебував у стані розгубленості та намагався зрозуміти, що він побачив і що трапилось. За його словами, оператор ставив уточнюючі запитання, а він у той момент намагався з`ясувати, чи не постраждав потерпілий, та чи все з ним гаразд. При цьому свідок зазначив, що все ж бачив направлений на потерпілого пістолет та чув звук схожий на постріл. Під час дзвінка була задача передати суть події на лінію «102», щоб приїхав наряд поліції, але із-за хвилювання та розгубленості (так як не кожен день потрапляєш в таку ситуацію) йому чітко не вдалось повідомити оператору служби «102» про обставини події, які на той час відбулись, крім того він не знав на той момент, яка то була зброя (травматичної дії, бойова тощо) та паралельно намагався з`ясувати стан потерпілого.

Свідок ОСОБА_17 надала показання про те, що обвинувачений є її онуком. Подія відбулася в один з днів на початку 2025 року у дворі її будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у прохолодну пору року, з 12:00 до 13:00 години. У цей час свідок перебувала у спальні. Вікна цієї кімнати виходять безпосередньо у двір, вікно велике, відчинене, розташоване одразу біля входу у двір, тому події було добре видно.

Свідок зазначила, що бачила, як ОСОБА_14 зайшов у двір, а одразу за ним ішов ОСОБА_20 . Почула, що ОСОБА_20 кричить: «Назад!». Потім побачила як заходить військовий після ОСОБА_20 . Вона почала кричати: «Що це таке?! Чого ОСОБА_20 кричить?!». Крім криків ОСОБА_20 більше ніяких звуків не чула.

Після вільних показів свідок на запитання прокурора зазначила, що військовий у момент, коли кричав ОСОБА_20 , був навпроти її вікна. ОСОБА_20 стояв трохи далі від вікна і ще далі від вікна стояв ОСОБА_14 .

Свідок пояснила появу до події, що трапилась, в їх домі пістолета, зазначивши, що раніше по вулиці ходив п`яний чоловік, який сказав: «Нате вам, бабушка, нехай діти граються». Вона його взяла та поклала його на вікно, на віконниці стояв та він там завжди лежав. Будь-хто міг його взяти.

Чому кричав ОСОБА_20 : «Назад!», свідок заначила, що не знає.

До приїзду поліції ОСОБА_20 стояв у дворі, біля осіб, які стояли перед двором її будинку. Бачила, як ОСОБА_20 прихилився до поліцейських та сказав: «Вибачте». До приїзду поліції ОСОБА_20 та ОСОБА_14 у дім не заходили, замітали та прибирали у дворі.

Коли вже приїхала поліція, то на прохання поліцейських вона віддала пістолет, який лежав на віконниці зі сторони двору.

Ніяких гучних звук крім крику ОСОБА_20 вона не чула.

На запитання суду свідок уточнила, що у її спальні, де вона перебувала під час події, одне велике вікно, яке розташоване прямо як заходити у калитку, через яке, як стверджує свідок їй видно двір. Ставні вікна були відкриті, щоб йшло повітря.

Відстань від хвіртки до місця, де ОСОБА_20 кричав «назад», становила приблизно 3–4 метри. Потім зайшов військовий пройшов у двір близько 3 метрів від калитки.

Скільки між ОСОБА_20 і військовим була відстань, коли останній зайшов у двір, свідок повідомила, що не знає точно – може метрів 2, може менше.

Потім свідок повідомила, що бачила як ОСОБА_20 стрельнув у гору. Що було у руках в цей момент у ОСОБА_20 вона не бачила. Вона почула шум. Під час пострілу ОСОБА_20 стояв боком до військового.

Чому приїхала поліція після події через 1 – 2 години вона не знає. Коли поліцейські попросили видати пістолет, то вона його взяла з вікна, на якому він завжди лежить. Це вікно не її спальні, а те, яке іде далі у двір.

Крім того, свідок зазначила, що не бачила, коли ОСОБА_20 взяв пістолет, який завжди лежав на віконниці.

Після події вона у ОСОБА_20 спитала, чого він кричав, на що останній пояснив, що: «Той зайшов, а він стрельнув». Більше він їй не пояснював, що трапилось.

Під час одночасного допиту обвинуваченого, потерпілого та свідків (ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 ) у своїх вільних показаннях свідок ОСОБА_17 повідомила, що під час подій перебувала у спальні будинку. Через вікно їй було видно осіб, які заходили на територію домоволодіння. Спочатку до двору зайшов ОСОБА_14 , потім ОСОБА_20 , а після них зайшов ще один чоловік, прізвища якого вона не знає. Побачивши це, вона почала кричати та запитувати, чому вони заходять на подвір`я, оскільки у дворі знаходяться собаки. За словами свідка, вказані особи зайшли самовільно та не питали дозволу зайти на територію домоволодіння. Вона чула, що між ними відбувалася розмова та крики. Також свідок повідомила, що третій чоловік побоювався заходити у двір, бо собака могла його покусати. Свідок зазначила, що кричала на них через те, що вони зайшли до двору без дозволу.

На запитання захисника ОСОБА_10 про те, чи бачила вона, як потерпілий заходив на територію двору, свідок відповіла, що бачила, як за її онуками зайшов третій чоловік.

На запитання захисника ОСОБА_10 про те, чи бачила вона, як ОСОБА_20 здійснив постріл, свідок відповіла, що бачила та зазначила, що він стріляв угору.

На запитання потерпілого про те, де саме в будинку знаходиться кімната, в якій вона перебувала та з якої бачила події, свідок пояснила, що це спальня — кутова крайня кімната, найближча до воріт, з вікна якої видно подвір`я.

На запитання потерпілого про кількість вікон у кімнаті та напрямок їх розташування свідок повідомила, що у кімнаті є одне велике вікно, яке виходить безпосередньо на калитку, тобто біля входу у двір, тому їй видно хто заходить у двір. Далі свідок вікно спрямоване на двір та хвіртку.

На запитання потерпілого про те, на якому ліжку вона спить, свідок відповіла, що це звичайне одноярусне ліжко.

На запитання потерпілого про те, як вона могла бачити осіб, які заходили на подвір`я, лежачи на ліжку, свідок пояснила, що вікно велике та невисоке. Вона почула розмову у дворі, після чого підвелася з ліжка.

На запитання суду про місце розташування вікна її кімнати, свідок повідомила, що її вікно прямо біля калитки, тобто, де заходять у двір.

На запитання суду про місце розташування ліжка в кімнаті свідок відповіла, що ліжко знаходилося біля вікна, безпосередньо під ним.

На уточнююче запитання суду про те, біля якої саме стіни стояло ліжко, свідок відповіла, що зліва, біля вікна.

На запитання суду про те, чи проводився після події огляд місця події та чи заходили працівники поліції з відеокамерою до будинку, свідок відповіла, що працівники поліції заходили, серед них була жінка. Під час проведення огляду вона перебувала надворі, а в будинку залишався її дід. За словами свідка, працівники поліції поставили їй запитання, після чого вона вийшла разом із ними.

Під час повторного перегляду відео огляду місця події від 20.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 /т.1 а.с.19/ на 02 хв. 05 сек. запису свідок вказала вікно своєї кімнати, в якій вона знаходилась під час події, а саме найближче до калитки вікно та виходить у двір злів від працівника поліції, який стояв біля калитки. За її словами, з цього вікна видно як вулицю, так і подвір`я. Вказане вікно свідком відповідає вікну на « ОСОБА_30 житлової кімнати 2» фототаблиці до протоколу огляду місця події /т.1 оборот а.с.14/. За її словами вікно в кімнаті велике, не має однієї шибки, не має решіток та має гарний огляд, тому її добре видно було хто заходить у двір. В її кімнаті є ліжко, килим, шкаф, вішалка та двері.

Після цього під час перегляду відео запису огляду місця події від 20.02.2025 за адресою: АДРЕСА_1 /т.1 а.с.19/ на 2 хв. та 29 сек. свідок змінила свої показання та вказала вже на інше вікно з решітками та вставленими картонками, яке є далі від калитки та виходить у двір, саме як на вікно своєї кімнати, в якій вона знаходилась під час події, що відповідає «Малюнку 7 житлова кімната 1» фототаблиці до протоколу огляду місця події /т.1 зворот а.с.14/.

На запитання суду чи впізнає свідок свою кімнату під час перегляду зазначеного відео огляду місця події з 12 хв. 25 сек. по 12 хв. 37 сек. ствердно відповіла: «Так», що відповідає «Малюнку 8 житлової кімнати 2» фототаблиці до протоколу огляду місця події /т.1 оборот а.с.14/.

Потім свідок під час продовження перегляду зазначеного відео огляду місця події з 13 хв. 08 сек. по 13 хв. 39 сек. вказала вже іншу кімнату як свою та вікно, що відповідає «Малюнку 7 житлова кімната 1» фототаблиці до протоколу огляду місця події /т.1 зворот а.с.14/. На запитання суду про те, як вона могла бачити осіб через зачинене вікно останньої кімнати («Малюнку 7 житлова кімната 1» фототаблиці до протоколу огляду місця події /т.1 зворот а.с.14/), яке має решітку та майже все закрито від огляду трафаретками/картонками, свідок відповіла, що калитка поряд і вона бачить хто заходить у двір. Вона пояснила, що лежала, почула крики, після чого підвелася та побачила, як на подвір`я зайшли ОСОБА_14 , ОСОБА_20 та третій чоловік. Після цього вона вийшла на двір та почала кричати. На запитання суду про те, чи не заважало ліжко огляду через вікно, свідок відповіла, що ліжко коли вона встала не заважала огляду через вікно. На запитання суду щодо того, що на відеозаписі з 13 хв. 08 сек. по 13 хв. 39 сек.видно розташування ліжка безпосередньо біля вікна, свідок пояснила, що її ліжко біля стіни, а не безпосередньо під вікном, тому вона могла підійти до вікна.

На запитання суду про послідовність подій свідок пояснила, що спочатку побачила, як особи пройшли, а вже потім почула їхню розмову. Також зазначила, що всі троє пройшли повз її вікно у двір.

На запитання суду про те, чи були у когось із цих осіб будь-які предмети в руках, свідок відповіла, що нічого не бачила.

На запитання суду про те, чи бачила вона безпосередньо подію пострілу та чи чула звук пострілу, свідок відповіла, що чула звук схожий на постріл, однак самого моменту пострілу не бачила.

На запитання суду щодо її висловлювань на відеозаписі про місцезнаходження зброї свідок пояснила, що зброя знаходилася біля неї, а потім її взяли та гралися нею онуки, а також стріляли по собаці, оскільки собака була великою.

На запитання суду про те, чи бачила вона, щоб хтось заходив до будинку під час подій, свідок відповіла, що до будинку заходив ОСОБА_14 , який шукав документи. При цьому свідок зазначила, що не пам`ятає, чи зайшов він до будинку одразу після того як зайшов у двір, однак підтвердила, що він заходив та шукав документи.

Свідок ОСОБА_12 під час надання показань повідомив, що обвинувачений ОСОБА_31 є його двоюрідним братом. 20 лютого 2025 року свідок разом із обвинуваченим перебував біля шиномантажки, неподалік місця події, точної адреси не знає. У цей час до них під`їхав автомобіль «Ланос», з якого вийшли «ТЦКашники». «Пробили» їх по базі, останні представились та спитали у них з братом документи. Працівник ТЦК повідомив свідку, що той перебуває у розшуку, та сказав, що необхідно проїхати з ними. Свідок пояснив, що при собі не має документів, і запропонував пройти до будинку, де він надасть документи. Працівник ТЦК пішов за ними пішки, а автомобіль рухався слідом. Він перший зайшов до двору, а заним ОСОБА_20 . Коли свідок вже майже завернув за кут будинку, він почув, як ОСОБА_20 крикнув: «Назад!», а після почув постріл.

На запитання прокурора свідок зазначив, що було приблизно з 12:00 до 12:30 години. З «Ланоса» вийшла одна людина у військовій формі, ще одну особу він бачив у цивільному одязі. Вони представились що з ТЦК, він з ОСОБА_20 також назвались їм. Він зрозумів, що це були представники ТЦК. Далі «ТЦКашники» після перевірки по планшету, повідомили про те, що він ( ОСОБА_14 ) по їх базам перебуває у «розшуку» та запропонували проїхати з ними до ТЦК та СП. На що свідок сам запропонував представнику ТЦК пройти з ними пішки за документами до нього до дому, так як можливо у нього є відстрочка, як особи, у якої загинув брат на війні. Вони прослідували до адреси: АДРЕСА_1 , де також проживає бабуся та дідусь. ОСОБА_20 , коли зайшов у двір був на відстані 2-3 метрів за мною. Свідок зайшов за кут будинку та почув один постріл. Звідки у ОСОБА_20 взявся пістолет в руці свідок не бачив. До цього він знав, що пістолет для відлякування собак був у них в будинку. ОСОБА_20 не казав свідку, чи брав в той день він з собою даний пістолет. ОСОБА_20 був одягнутий у чорні штани, зверху олімпійка, чи була зверху куртка він не пам`ятає. Після пострілу свідок спустився зі сходів та вийшов із за кута будинку, побачив, що «ТЦКашник» був за калиткою, тобто за межами двору на вулиці, а ОСОБА_20 був у дворі і в руці побачив у нього чорний пістолет. Даний пістолет раніше лежав на різних місцях, зокрема і на вікні, постійно на видному місці і про нього всі знали. Використовувався для відлякування собак. До цього він не бачив, щоб саме у дворі з даного пістолета стріляли. Після цього ОСОБА_20 залишався у дворі та просто стояв, у будинок не заходив. Почув як за калиткою викликали поліцію. Свідок зайшов до будинку, взяв документи та вийшов назад у двір, чекав приїзд поліції. Через приблизно 30 хвилин після події приїхала поліція. Під час огляду поліцією двору він знаходився поряд разом із ОСОБА_20 , а бабуся і дід були у будинку. Спальня, де перебувала бабуся, має одне вікно, яке виходить на вулицю і двір (показує зліва) на калитку, вже за кут будинку з її вікна нічого не видно. Куди саме ОСОБА_20 подів пістолет після події, свідок не бачив. Свідок побачив лише той момент, коли бабуся винесла пістолет. Він припускає, що ОСОБА_20 поклав пістолет назад на підвіконня, яке виходить у двір за рогом, де той лежав постійно.

На запитання захисника свідок повідомив, що, коли їх зупинив біля шиномантажки військовий з особою в цивільному одязі, то в машині ще сидів один працівник поліції у формі. Вони представилися лише усно, жодних документів не показували. Він бачив, як за ним і ОСОБА_20 у двір будинку військовий зробив 1-2 шаги. Він ще не повернув за ріг будинку, та після слів ОСОБА_20 : «Відійдіть» побачив як останній, тримаючи пістолет у правій руці, здійснив постріл у гору. Військовий у нас не питав, чи можна зайти до подвір`я. Він сказав військовому: «Зачекайте тут, я зараз винесу вам документи».

На додаткові запитання прокурора, свідок, повідомив, що ще не встиг повернути за кут будинку, та боком бачив, як все відбувалось. Між словом « ОСОБА_32 », яке сказав ОСОБА_20 та пострілом на його думку пройшло приблизно 15-30 секунд. Він побачив постріл. Нестір, ще секунд 15 тримав після пострілу пістолет у гору. Після пострілу свідок відразу забіг в будинок за документами, не залишився відразу у дворі, бо знав, що це шумовий пістолет.

На запитання суду свідок повідомив, що коли він повернувся на крик ОСОБА_20 , то побачив, що останній стояв до нього спиною та тримав у гору пістолет, а військовий стояв 1-2 шаги від калитки у дворі. Нестір поклав пістолет на підвіконня, яке поряд вхідних дверей до будинку, за кутом будинку, перед сходами. ОСОБА_20 перед пострілом сказав: «Вийди з двору. Назад». Після події ОСОБА_20 сказав йому, що злякався, що ще казав, то він не пам`ятає. Нестір в будинок не заходив. Приблизно за місяць до події свідок уперше побачив пістолет, який постійно лежав на підвіконні в одному й тому ж місці. За словами бабусі, його приніс якийсь п`яний чоловік. Пістолет є шумовим, тобто небойовим, і вони використовували для відлякування собак.Набої для даного пістолету не бойові, які вони купували на ринку. В магазин даного пістолету вміщується 7 набоїв. Дозволів на зброю у нас не має. Згадав, що раніше у дворі стріляли, неділі дві назад до події, відлякували собак. Гільзи залишались у дворі. До нас підійшов представник ТЦК та представник поліції. Він знає, що необхідно при собі мати документи під час воєнного стану, але вони були недалеко від будинку. Жодної агресії в їх бік зі сторони працівника ТЦК та поліцейського до них не було, розмовляли спокійно. Машина з працівником поліції та особою у цивільній одежі їхала прямо за ними і фактично одночасно під`їхала до двору. Коли вони підійшли до двору, то працівнику ТЦК він сказав: «Зараз я винесу документи» і зайшов після цього свідок у двір.

Під час одночасного допиту обвинуваченого, потерпілого та свідків (ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 ) ОСОБА_12 у своїх вільних показаннях свідок повідомив, що у нього попросили документи, на що він відповів, що вони знаходяться вдома. Після цього він зайшов через калитку на територію домоволодіння та сказав, що зараз винесе документи. За його словами, він попрямував до будинку за документами, а потерпілий він думає, що зайшов за ним слідом на подвір`я. Свідок зазначив, що мав намір лише відкрити двері та принести документи, однак почув, як ОСОБА_20 кричить: «Вийди з двору!», після чого зробив постріл угору. При цьому він ще не встиг винести документи, а лише відкрив двері будинку. Свідок пояснив, що перебував у дверях та бачив, як ОСОБА_20 взяв пістолет.

На запитання захисника ОСОБА_10 про те, чи заходив потерпілий на подвір`я та чи перетинав межі огородженої території, свідок відповів, що потерпілий зайшов на територію двору приблизно на 2–4 метри за калитку. Потім уточнив, що, коли він сказав потерпілому, що зараз винесе документи, то останній, після того як побачив, що він ( ОСОБА_12 ) їде, зробив крок за калитку.

На запитання захисника ОСОБА_10 про напрямок пострілу свідок відповів, що як він зрозумів, то ОСОБА_20 здійснив постріл угору. Потім свідок уточнив, що бачив, що ОСОБА_20 вистрілив вверх.

На запитання потерпілого про порядок руху до подвір`я свідок пояснив, що на територію домоволодіння вони з братом зайшли разом, при цьому спочатку зайшов він, а за ним – ОСОБА_20 . Свідок сказав, що зараз винесе документи та прикрив калитку, зайшов за ріг будинку. Далі він почув як відкрилась калитка та як ОСОБА_20 сказав: «Вийди з двору» та здійснив постріл верх.

На запитання потерпілого про те, де перебував ОСОБА_20 під час пострілу та чи дійшов він до дальнього кута будинку, свідок відповів, що ОСОБА_20 дійшов до кута будинку та перейшов його.

На запитання потерпілого про те, що він робив у момент пострілу, свідок пояснив, що відкривав двері будинку для того, щоб зайти всередину. При цьому зазначив, що потерпілий уже намагався зайти на подвір`я в той момент, коли вони підійшли до домоволодіння.

На запитання потерпілого про те, яким чином він міг бачити потерпілого, якщо вже перебував за кутом будинку, підійшов до дверей та привідчинив їх, свідок пояснив, що потерпілий намагався зайти на подвір`я одразу після їхнього прибуття. Він відкрив двері, почув шум, після чого відійшов та побачив, як потерпілий вибіг із двору.

На запитання суду, свідок зазначив, що під час пострілу він був біля дверей будинку. Почувши крик, він розвернувся та побачив, як ОСОБА_20 бере пістолет, говорить: «Назад», після чого здійснює постріл. Він підійшов до ОСОБА_20 та сказав останньому: «Не стріляй. Поклади пістолет. Це ж ТЦКашники. Я зараз винесу документи». За словами свідка, на той момент він уже зайшов за ріг будинку та дійшов до дверей.

На запитання суду чи міг свідок після пострілу встигнути від двері будинку вийти за ріг будинку та побачити потерпілого який вибігав, свідок ствердно зазначив, що так. Раніше він не казав, що бачив вибачаючого з двору потерпілого, так як зі слів свідка він міг не зрозуміти питання.

На запитання про те, чому він у первинних показаннях вказав, що під час викрику ОСОБА_20 : «Назад!» свідок не дійшов до дверей, а обернувшись побачив, що потерпілий стоїть на місці за декілька шагів від калитки у дворі, а ОСОБА_20 взяв пістолет та тримав останній у гору та здійснив постріл, тобто те, що він безпосередньо після крику ОСОБА_20 і до пострілу бачив одночасно і обвинуваченого, і потерпілого, який стояв у дворі? На що свідок відповів, що він спустився зі сходів біля входу у будинок вже після пострілу і тільки тоді побачив, що вибігає потерпілий. Чому його покази розходяться свідок пояснив тим, що раніше помилявся.

Свідок ОСОБА_33 в судовому засіданні, надаючи показання зазначив, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Зі свого двору він бачить будинок ОСОБА_34 навскоси, з іншого боку. Подія відбулося в 2025 році, точну дату він не пам`ятає. Це був день. Обвинуваченим - це його сусід через декілька будинків. Неприязних стосунків з ним не має.

Зі слів свідка, він йшов у себе у дворі, коли почув один постріл. Після цього він вибіг на вулицю. Між тим, як він почув постріл та вийшов на вулицю, пройшло секунд 30. Коли вибіг, то побачив, що біля будинку 38 стоять військові, один під відчиненою хвірткою з боку вулиці, поліцейський та ще хтось у цивільному одязі. Також було авто «Ланос». У дворі будинку 38 нікого не було видно. Потім почали з`їжджатися патрульні поліцейські. Що відбувалося в подвір`ї свідок не бачив.

Обличчя потерпілого свідкові є знайомим, раніше він його бачив. Він зрозумів, що там стояли військовий і поліцейський, оскільки вони були у формі. Поліцейський повідомив, що почали стріляти. Вони стояли перелякані, але в деталі не вдавалися. У тих, хто був поза межами двору, зброю він не бачив.

Свідок зазначив, що обвинувачений ОСОБА_35 непогана людина, але є свої нюанси: іноді він порушував громадський порядок (крики у ночі, шум), тому до нього неодноразово викликали поліцію. Він запальна людина, яка швидко заспокоюється. Раніше пострілів з того двору свідок не чув та не бачив, щоб хтось носив зброю.

В одному дворі з обвинуваченим проживають дідусь з бабусею, ОСОБА_14 , ОСОБА_36 . Раніше постріли свідок не чув, не бачив, щоб хтось носив зброю.

Під час одночасного допиту обвинуваченого, потерпілого та свідків (ОСОБА_12 , ОСОБА_11 , ОСОБА_17 ) потерпілий ОСОБА_9 у судовому засіданні у своїх вільних показаннях зазначив, що все, про що повідомив свідок ОСОБА_16 , відповідає дійсності. Він пояснив, що рухався пішки, і коли ОСОБА_23 та ОСОБА_24 зайшли до подвір`я, він зупинився біля калитки та трохи її привідчинив, оскільки вона самостійно зачинялась.

За словами потерпілого, коли ОСОБА_14 зайшов за ріг будинку, ОСОБА_20 зупинився, розвернувся, крикнув: «Назад!» та здійснив постріл прямо в нього (потерпілого).

Потерпілий зазначив, що між ним та обвинуваченим була відстань – від калитки до протилежного кута будинку, тобто приблизно довжину будинку. Також він пояснив, що міг робити незначні кроки вперед і назад. Крім того, потерпілий повідомив, що під час події він утримував рівновагу на хвіртці, оскільки має наслідки контузії, що впливають на рівновагу та викликають запаморочення.

На запитання захисника ОСОБА_10 про те, чи перетинав він межу паркану, потерпілий відповів, що не перетинав.

На запитання захисника про напрямок пострілу потерпілий відповів, що постріл було здійснено безпосередньо в його бік, прямо в нього.

На запитання обвинуваченого про те, чому на ньому не було розпізнавальних знаків, потерпілий пояснив, що на початку, тобто ще біля шиномонтажу, вони представилися. Також зазначив, що на ньому завжди наявні шеврони та знаки належності до роду військ, що є обов`язковою вимогою. Крім того, він повідомив, що пред`являв службові документи уповноваженої особи.

На запитання обвинуваченого про наявність балаклави під час руху до домоволодіння потерпілий відповів, що балаклави на ньому не було.

Наведені показання обвинуваченого, потерпілого та свідків суд оцінює у сукупності з дослідженими під час судового розгляду письмовими доказами, які підтверджують окремі обставини події, дають можливість перевірити достовірність показань учасників кримінального провадження та мають значення для встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення.

Зокрема, судом досліджено такі письмові докази:

- протокол огляду місця події від 20.02.2025 (з фототаблицею), згідно якого була оглянута ділянка місцевості, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Ділянка місцевості знаходиться біля хвіртки вказаної адреси, місцевість має бетонне покриття. Біля хвіртки знаходиться ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка добровільно видала предмет ззовні схожий на вогнепальну зброю (пістолет) чорного кольору, який було вилучено та упаковано до спец. пакету №WAR2049459. В ході огляду нікого не виявлено. Також, при вилучені предмету ззовні схожого на пістолет (вогнепальну зброю) з поверхні останнього вилучено змив, який поміщено до спец.пакету №G 17-0436282 (т.1 а.с. 7-10).

- протокол огляду місця події від 20.02.2025 (з фото таблицею), згідно якого з добровільного дозволу власника була оглянута територія домоволодіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Вхід до території домоволодіння здійснюється через металеву хвіртку, яка на момент огляду знаходиться у відчиненому стані. За нею розташована територія, а саме двір, який складається з бетонного покриття. Прямуючи прямо на бетонному покритті на відставні в 1 метр було виявлено 1 предмет ззовні схожий на гільзу. В подальшому прямуючи прямо по подвір`ю приблизно в 2 м. було виявлено предмет ззовні схожий на гільзу. Також на подвір`ї біля входу до будинку було виявлено предмет ззовні схожий на гільзу. В подальшому біля входу було виявлено ще один предмет ззовні схожий на гільзу. Територія домоволодіння складається з подвір`я та жилого будинку середнього розміру. Вхід до приміщення будинку здійснюється через одностворчості металеві двері, які на момент огляду знаходяться у відчиненому стані, за входом розташована кімната, з правої сторони та з лівої сторони також присутні кімнати, при огляді будинку та кімнат будинку нічого не виявлено. Під час огляду місця події виявлені чотири предмети ззовні схожі на гільзи вилучені до спец пакетів, крім того застосовувались технічні засоби фото- та відеозйомки. Відео огляду місця події на карті пам`яті формату «micro SD» марки «goodram» було оглянуто в судовому засідання (т.1 а.с. 12-19);

- протокол огляду предметів від 20.02.2025, згідно якого об`єктами огляду є: одяг підозрюваного ОСОБА_5 : жилетка, олімпійка, штани; 4- (чотири) предмети схожі на гільзи; змив з предмету зовні схожого на пістолет; предмет зовні схожий па пістолет з маркуванням «ANSAR». Так, під час огляду предмету виявлено: 1) непрозорий спеціалізований паперовий крафт-пакет коричневого кольору. Отвір пакету опломбований інтегрованою в середину липкою стрічкою та оклеєний спеціалізованою пакувальною биркою № G17-0436282. З написом: «…до протоколу ОМП від 20.02.2025 р. за адресою м. Кропивницький провул. Надєждіна 38. Вилучено: змив з предмету зовні схожого на пістолет… .»; 2) непрозорий спеціалізований поліетиленовий пакет № ICR 0203757. Отвір пакунку опломбований інтегрованою в середину липкою стрічкою. На бічній поверхні присутній пояснювальний напис: «… до протоколу ОМП від 20.02.2025 р. за адресою м. Кропивницький провул. Надєждіна 38. Вилучено: 4 предмети зовні схожі на гільзи… .»; 3) непрозорий спеціалізований поліетиленовий пакет № WAR 2049459. Отвір пакунку опломбований інтегрованою в середину липкою стрічкою. На бічній поверхні присутній пояснювальний напис, виконаний частково поліграфічно та частково від руки: «…до протоколу ОМП від 20.02.2025 р. за адресою м. Кропивницький провул. Надєждіна 38. Вилучено: предмет зовні схожий на пістолет з маркуванням «ANSAR»… .»; 4) непрозорий спеціалізований поліетиленовий пакет № 7297928. Отвір пакунку опломбований інтегрованою в середину липкою стрічкою. На бічній поверхні присутній пояснювальний напис, виконаний частково поліграфічно та частково від руки: «…до протоколу затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину. Вилучено: жилетка чорного кольору; 5) непрозорий спеціалізований поліетиленовий пакет № 7297927. Отвір пакунку опломбований інтегрованого в середину липкою стрічкою. На бічній поверхні присутній пояснювальний напис, виконаний частково поліграфічно та частково від . руки: «… до протоколу затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину. Вилучено: спортивна олімпійка чорного кольору… .»; 6) непрозорий спеціалізований поліетиленовий пакет № 7297926. Отвір пакунку опломбований інтегрованою в середину липкою стрічкою. На бічній поверхні присутній пояснювальний напис, виконаний частково поліграфічно та частково від руки: «… до протоколу затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочину. Вилучено: штани чорного кольору... » (т.1 а.с.29);

- протокол огляду предмету від 26.03.2025, згідно якого було оглянуто аудіо-файл під назвою «1740045680.181718» формату «.mp3», який надійшов до СВ Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області системою електронного документообігу за № 16807-2025 від 26.03.2025 (78106). Аудіо-файл має розмір 432 Kb. та тривалість 1 хв. 35 сек. При прослуховуванні даного файлу на ньому зафіксовано телефонний дзвінок до поліції по спєцлінії «102» щодо виклику 20.02.2025 поліції за адресою АДРЕСА_1 з приводу звуку схожого на постріл. Вказаний аудіо-файл, який записаний на оптичний диск формату «DVD-R» об`ємом 4.7 Gb. білого кольору з фабричним написом «MyMEDIA DVD+R 4.7 GB», було досліджено під час судового розгляду та який містить наступну розмову між оператором екстреної служби «102» та свідком ОСОБА_11 з вказівкою часового відрізку:

Екстрена служба «102» (0:01) «… слухаю вас. Алло».

Свідок ОСОБА_11 (0:02) « ОСОБА_37 , доброго дня».

Екстрена служба «102» (0:04) «Доброго дня».

Свідок ОСОБА_11 (0:05) « ОСОБА_38 , моє прізвище. Місто Кропивницький, вулиця Надєждіна, 38. Чутно постріли».

Екстрена служба «102» (0:16) « ОСОБА_39 , правильно? Чи яка?»

Свідок ОСОБА_11 (0:17) «Так, так, колишній провулок Грибоєдова. Зараз провулок Надєждіна. Чутно постріли».

Екстрена служба «102» (0:26) «І номер який?»

Свідок ОСОБА_11 (0:27) «38».

Екстрена служба «102» (0:30) «Це ви там на місці, чи що?»

Свідок ОСОБА_11 (0:32) «Да, на місці. Зараз спільне відпрацювання з працівниками військкомату. Чутно або взрив, або постріл, точно сказати не можу».

Екстрена служба «102» (0:41) «Це за цією адресою, чи де?»

Свідок ОСОБА_11 (0:43) «Да, да, да».

Екстрена служба «102» (0:52) «Так, потрібно сюди на ряд, правильно?»

Свідок ОСОБА_11 (0:54) «Так, так, так. Поки потрібно. Якщо зараз вирішите все і буде зрозуміло, я перетелефоную і скажу. Дякую вам».

Екстрена служба «102» (1:04) «Це ви на відпрацюванні, так виходить?»

Свідок ОСОБА_11 (1:06) «Да, да, да».

Екстрена служба «102» (1:08) «Ну, ви не бачите нічого, це ви просто чуєте?»

Свідок ОСОБА_11 (1:11) «Ні, це на території домоволодіння. Тобто просто чутно постріл. Постріл, можливо то петарди, можливо ще щось, не зрозуміло. Але чутний хлопок схожий на постріл».

Екстрена служба «102» (1:25) «Це один?»

Свідок ОСОБА_11 (1:27) «Да, один, один».

Екстрена служба «102» (1:30) «Добре, добре, чекайте» (т.1 а.с.43, 44);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 27.03.2025, згідно якого під час проведення слідчого експерименту по провулку Андрія Надеждіна в м. Кропивницький потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що 20.02.2025 близько 11 год. 50 хв. в ході спільного відпрацювання працівників ТЦК, поліції та СБУ були зупинені дві людини біля шиномонтажки по вул. Бобринецький шлях в м. Кропивницький. При цьому потерпілий ОСОБА_9 вказав рукою у напрямку згаданої ним шиномантажки. Далі потерпів ОСОБА_9 пояснив: один із зупинених був ОСОБА_12 , який перебував у розшуку за Кропивницьким МТЦК через те, що не з`явився за повісткою. Іншим виявився ОСОБА_5 . Він попрохав у ОСОБА_13 та ОСОБА_26 цифрові або у паперовому вигляді документи. На що останні пояснили, що їхні документи вдома та запропонували пройти до їхнього будинку, щоб вони могли надати документи. Ми погодилися. Працівники поліції та СБУ сіли до автомобіля, а він з ОСОБА_14 та ОСОБА_20 пішли пішки до провулку ОСОБА_40 . ОСОБА_13 та ОСОБА_26 підійшли до їхнього будинку, а працівники поліції та СБУ, перебуваючи в автомобілі, розверталися біля вказаного будинку. Нестір та ОСОБА_14 відчинили хвіртку двору, він стояв з ними. Потім у подвір`я зайшов ОСОБА_14 , за ними пішов ОСОБА_20 , а він залишився біля хвіртки. Він тримав хвіртку відчиненою та спостерігав за ОСОБА_14 і ОСОБА_41 зайшов за будинок, а ОСОБА_20 , не доходячи до кута будинку, розвернувся до нього, при цьому в руках тримав пістолет, який перезарядив, направив пістолет на нього та вистрілив у напрямку нього. Після цього потерпілим ОСОБА_15 було запропоновано показати на домоволодіння, де це трапилось, та показати обставини вказаного кримінального правопорушення. На це ОСОБА_9 відповів згодою та запропонував учасникам слідчої дії пройти за ним. Під час руху по вулиці потерпілий ОСОБА_9 вказав на домоволодіння АДРЕСА_1 та пояснив, що саме на території вказаного домоволодіння відбулося вчинення відносно нього злочину. На момент слідчого експерименту хвіртка до вказаного подвір`я відчинена. Після цього потерпілий ОСОБА_9 вказав на місце біля хвіртки зі сторони вулиці та пояснив, що це місце, де він знаходився, коли ОСОБА_13 та ОСОБА_26 зайшли в подвір`я. Потім потерпілий вказав у напрямку кута будинку, що розташований зліва від входу на територію вказаного подвір`я та пояснив, що там знаходився ОСОБА_26 , коли здійснював постріл. Далі потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що в той момент не був одягнений у бронежилет, пістолет дулом був спрямований безпосередньо на нього та такі дії він оцінював як безпосередню загрозу для свого життя, так як бачив у руках пістолет, з якого в подальшому і був здійснений постріл. Після цього потерпілому ОСОБА_9 було запропоновано казати та відтворити обставини пострілу. Потерпілий дав згоду та поставивши статиста, відійшов від статиста на відстань приблизно 4 метри та пояснив, що на такій відстані він перебував від ОСОБА_26 , коли той робив постріл. Після цього потерпілий взяв кобуру (як макет пістолета) у праву руку, витягнув праву руку вперед, звернувся умовним дулом макет у напрямку статиста та пояснив, що саме так ОСОБА_26 тримав пістолет та здійснив постріл. Після цього потерпілий ОСОБА_9 пояснив, що постріл був один. Коли ОСОБА_26 заходив у двір, то в руках нічого не тримав, а пістолет дістав з-під свого одягу спереду, коли був до нього звернутий спиною, тому звідки саме ОСОБА_20 дістав пістолет він не побачив. Працівники поліції та СБУ в цей момент перебували в автомобілі та розверталися на ньому по вулиці. На цьому свідки слідча дія та відеофіксація слідчої дії завершується (т. 1 а.с.50-52);

- додаток до протоколу проведення слідчого експерименту від 27.03.2025, а саме оптичний диск DVD-R для лазерних систем зчитування, з відеозаписом слідчого експерименту, який було досліджено під час судового розгляду. Дане відеофалі зафіксовані в цілому всі обставини зазначені у протоколі слідчої дії. Крім того, на відео потерпілий ОСОБА_9 зазначив, що зупинився безпосередньо перед входом до двору будинку АДРЕСА_1 , за ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , та лівою рукою притримав хвіртку воріт, щоб їх бачити. Після цього зазначив, що вказуючи на територію вже у дворі будинку за хвірткою: «Ну, може шаг туди,…», далі продовжив вказуючи рукою на територію за межами двору: «…шаг сюди. Мене «шатає» після контузії. Ну, вибачте, я вже неповноцінна людина». Крім того, на відео потерпілий ОСОБА_9 на запитання слідчого пояснив, вказуючи на місцевість перед двором будинку (тобто поза межами відкритої хвіртки воріт), що поліцейський з працівником СБУ, в момент, коли все трапилось, розвертались на машині. Він підійшов до них і на їх запитання про те, що трапилось, сказав, що треба викликати наряд, так як в нього був постріл, загроза життю (т.1 а.с.53);

- копія службового посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки №569, що видано на ім`я ОСОБА_9 , який має право вручати повістки на території міста Кропивницький. Посвідчення дійсне при пред`явленні документа, що посвідчує особу. Дійсне до кінця воєнного стану. Видано начальником Кропивницької районної військової адміністрації ОСОБА_42 (т.1 а.с.55);

- витяг з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №47 від 16.02.2025, згідно якого солдат ОСОБА_9 , водій ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув у відрядження з метою повного виконання покладених на МТЦК та СП мобілізаційних завдань. Підстава: розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 № 938/1809 від 15.02.2025, посвідчення про відрядження №124 від 15.02.2025 (т.1 а.с.56);

- копія наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №44 від 19.02.2025 про призначення уповноважених осіб на перевірку документів та вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним станом на 20.02.2025 (з додатками), згідно якого призначено уповноважених осіб, яких 20.02.2025 наділено повноваженнями відповідно до Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1456 щодо перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану», та Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 щодо вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним з числа представників територіального центру комплектування та соціальної підтримки згідно додатку 1 (на території м. Кропивницький), зокрема солдата ОСОБА_9 .

Крім того, наказано уповноваженим вручати повістки, здійснювати оповіщення громадян як самостійно, так і у складі груп оповіщення.

Вручення повісток резервістам та військовозобов`язаним здійснювати цілодобово за адресою місця проживання або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, в ІНФОРМАЦІЯ_7 , на пунктах пропуску (блок-постах), мобільних блок-постах.

Під час вручення повістки здійснювати фото - і відеофіксацію із застосуванням технічних приладів та засобів фото - та відеофіксації (за можливості) представником територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейським.

Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_5 або його відділу, у разі вручення повістки вважати – особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акту відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.

Право на перевірку військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у резервістів та військовозобов`язаних під час мобілізації надається представникам ІНФОРМАЦІЯ_8 , уповноваженим вручати повістки (далі – уповноважені представники).

Перевірка військово-облікового документа (військово-облікового документа в електронній формі) у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років здійснювати, за місцем проживання, роботи, навчання, у громадських місцях, громадських будинках та спорудах, місцях масового скупчення людей, на пунктах пропуску (блок-постах), мобільних блок-постах – уповноваженими представниками ІНФОРМАЦІЯ_8 або поліцейськими (т.1 а.с.57-61);

- копія наказу начальника Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області №90 від 05.02.2025 про проведення спільних фільтраційно-профілактичних заходів та охорони громадського (публічного) порядку, згідно якого наказано начальникам відділів, секторів КРУП, начальнику ВП№2 (м.Кропивницький) КРУП ( ОСОБА_43 ) починаючи з 06.02.2025 та в подальшому щоденно з 06.00 год. до окремого розпорядження та з 16.00 год. до окремого розпорядження забезпечити виділення поліцейських із числа підпорядкованого особового складу, для участі у проведенні відповідних фільтраційно-профілактичних заходів та охорони громадського (публічного) порядку спільно з УСБУ в Кіровоградській області та військовослужбовцями ТЦК та СП на в`їздах, виїздах в складі мобільних блок постів, піших-, автопатрулях на території м. Кропивницький та Кропивницького району (т.1 а.с.62, 63);

- копія посвідчення КГП №011928 видане 09.05.2023 на ім`я ОСОБА_11 , дільничного офіцера поліції сектору дільничних офіцерів поліції Кропивницького РУП (т.1 а.с.64);

- протокол огляду предмету від 27.03.2025, згідно якого оглянуто оптичний диск формату «DVD-R» об`ємом 4,7 Gb білого кольору з фабричними написами «PATRON DVD-R 4,7 Gb». При запуску диску на персональному комп`ютері «FryLine» з процесором «Intel Core ІЗ 9100» за допомогою зовнішнього USB-DVD дисководу «External ODD&HDD Device POWER SUPPLY: DC 5V» на ньому виявлено два відео-файл:

1) відео-файл під назвою «video5417862989183218601» формату «.тр4» розміром 14,9 Mb. тривалістю 1 хв. 00 сек. При перегляді даного файлу на ньому у верхньому правому куті відеозапису зафіксована дата та час «2025-02-20 09:59:50». Також на відеозаписі як по пров. Андрія Надєждіна в м. Кропивницький проходять ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 . При перегляді відеозапису на 0 хв. 43 сек. відеозапису зафіксовані дата та час «2025-02-20 09:59:50» та зафіксовано звук схожий на постріл.

2) відео-файл під назвою «video5417862989183218609» формату «.тр4» розміром 8,99 Mb. тривалістю 36 сек. При перегляді даного файлу на ньому у верхньому правому куті відеозапису зафіксована дата та час «2025-02-20 09:59:38». Також на відеозаписі як по пров. Андрія Надєждіна в м. Кропивницький проходять ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 (т.1 а.с.73);

- оптичний диск формату «DVD-R» об`ємом 4,7 Gb білого кольору з фабричними написами «PATRON DVD-R 4,7 Gb» з двома відео файлами, які містять обставини зазначені у протоколі огляду предмету від 27.03.2025 (т.1 а.с.73), що були також оглянуті під час судового розгляду. Так, сторони не заперечували, що на відеозаписі від 20.02.2025 зафіксовано як по пров. Андрія Надєждіна в м. Кропивницький проходять ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 , ідуть спокійно та спілкуються між собою, а також відразу за ними їде автомобіль Ланос. ОСОБА_9 одягнутий у військову форму, на якій присутні знаки розрізнення (шеврони), обличчя останнього відкрито. Далі зафіксовано приблизно через тридцять секунд голосний вигук слова на 41 сек. запису, після цього вигук ще декількох слів та відразу звук схожий на постріл на 43 сек. запису (т.1 а.с.74);

- висновок експерта від 17.03.2025 №СЕ-19/112-25/2627-БЛ, згідно якого експерт під час проведення експертизи зброї дійшов до наступних висновків:

1) Предмет схожий на пістолет, який був вилучений 20.02.2025 в ході проведення огляду місця події відкритої ділянки місцевості біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , вогнепальною зброєю не являється;

2) Наданий пістолет є сигнальним самозарядним пістолетом моделі "ANSAR 1071" калібру 9 mm P.A.K., серійний номер НОМЕР_1 , промислового виготовлення, виробництва фірми "SUR" (Туреччина), призначеним для стрільби шумовими (холостими) патронами калібру 9 мм Р.А.К., та в наданому на дослідження вигляді придатний для стрільби;

3) Надані чотири предмета схожі на гільзи, які були вилучені 20.02.2025 в ході проведення огляду місця події території домоволодіння, за адресою: АДРЕСА_1 , боєприпасами не являються, а є частинами (стріляними гільзами з капсулями) пістолетних шумових (холостих) патронів, калібру 9 мм Р.А.К., промислового виготовлення, які використовуються для стрільби з пістолетів калібру 9 ммР.А.К. (Retay 17, Stalker 914, Ekol Major та in.), які призначені для стрільби шумовими (холостими) патронами, калібру 9 мм Р.А.К.;

4) Надані чотири гільзи від патронів калібру 9 мм Р.А.К. стріляні з наданого пістолету "ANSAR 1071", серійний номер НОМЕР_1 .

Крім того, у дослідницькій частині висновку зазначено, що на момент проведення дослідження в каналі ствола пістолета (моделі "ANSAR 1071" калібру 9 mm P.A.K., серійний номер НОМЕР_1 ) розташована суцільна металева заглушка, яка не видаляється з каналу ствола без руйнування конструкції пістолета чи заглушки (т.1 а.с.91-100).

- висновок експерта від 28.03.2025 №СЕ-19/112-25/4208-ФХВР, який було складено по результатам проведення судової вибухотехнічної експертизи. Так, в ході виконання судової експертизи зброї № СЕ-19/112-25/2627-БЛ від 17.03.2025 була проведена протирка каналу ствола пістолету моделі "ANSAR 1071" калібру 9 mm P.A.K., серійний номер НОМЕР_1 , промислового виготовлення, виробництва фірми "SUR" (Туреччина), призначеним для стрільби шумовими (холостими) патронами калібру 9 мм Р.А.К. Протирка каналу ствола була упакована до спеціалізованого поліетиленового пакету № 6052882. На вирішення експертизи поставити наступні запитання: 1) Чи є на наданому об`єкті сліди продукту пострілу? 2) Якщо так то яких саме?

Експерт під час проведення експертизи прийшов до наступних висновків: в складі нашарувань на наданому на дослідження предметі-носію (фрагмент марлі білого кольору) виявлено окисники, нітрит, нітрат іони, та дифеніламін, який використовується як стабілізатор бездимних порохів (т.1 а.с.105-109);

- висновок експерта від 28.02.2025 №СЕ-19/112-25/2635-ФХВР, який було складено по результатам проведення судової вибухотехнічної експертизи. Так, 20.02.2025 було проведено отримання зразків для проведення експертизи в ході якого у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відібрано змиви з рук, які були упаковані до спеціалізованих поліетиленових пакетів: змив з внутрішньої частини правої руки, змив з зовнішньої частини правої руки, змив з внутрішньої частини лівої руки, змив з зовнішньої частини лівої руки. Також було влучено контрольний змив (марля). На вирішення експертизи поставлено наступні запитання: 1) Чи є на наданих об`єктах сліди продукту пострілу? 2) Якщо так то яких саме?

Експерт під час проведення експертизи прийшов до наступних висновків:

1)В складі нашарувань на наданих на дослідження предметах-носіях (чотири фрагменти марлі білого кольору з нашаруванням речовини сірого кольору) виявлено окисники, нітрит, нітрат іони, та дифеніламін (який використовується як стабілізатор бездимних порохів);

2)В складі нашарувань на наданому на дослідження предметі-носію (один фрагмент марлі білого кольору без видимих нашарувань - контрольний змив) компонентів продуктів пострілу не виявлено.

Відповідно до дослідницької частини експертизи виявлено окисники, нітрит, нітрат іони, та дифеніламін (який використовується як стабілізатор бездимних порохів) в об`єктах 1-4 – змиви з внутрішніх та зовнішніх частин як правої так і лівої рук ОСОБА_5 (т.1 а.с.116-123);

- висновок експерта від 28.02.2025 №СЕ-19/112-25/2647-ФХВР, який було складено по результатам проведення судової вибухотехнічної експертизи. Так, 20.02.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та під час особистого обшуку затриманого у ОСОБА_5 було виявлено та вилучено одяг, а саме: жилетка чорного кольору, спортивна олімпійка чорного кольору, штани чорного кольору. На вирішення експертизи поставлено наступні запитання: 1) Чи є на наданих на дослідження предметах сліди продуктів пострілу? 2) Якщо так, то яких саме?

Експерт під час проведення експертизи прийшов до наступних висновків:

1)В складі нашарувань на наданих на дослідження предметах-носіях (жилет чорного кольору, кофта з капюшоном чорного кольору) виявлено окисники, нітрит, нітрат іони, та дифеніламін (який використовується як стабілізатор бездимних порохів).

2)В складі нашарувань на наданому на дослідження предметі-носію (штани темно-синього кольору) компонентів продуктів пострілу не виявлено (т.1 а.с.128-134);

- протокол затримання, особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 20.02.2025, згідно якого під час затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було здійснено обшук останнього та вилучено: жилетка чорного кольору, спортивна олімпійка чорного кольору та штани чорного кольору (т.1 а.с.142-144);

- протокол отримання зразків для проведення експертизи від 20.02.2025, згідно якого у ОСОБА_5 були відібрані зразки букального епітелію на двох тампонах з бавовни з дерев`яним аплікатором (т.1 а.с.147);

- протокол отримання зразків для проведення експертизи від 20.02.2025, згідно якого у ОСОБА_5 були відібрані зразки змивів із зовнішньої та внутрішньої сторони долоней правої та лівої рук, контрольний змив (т.1 а.с.149);

Також судом були дослідженні надані стороною обвинувачення витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025121010000462 (т. 1 а.к.п. 1,2), рапорти уповноважених службових осіб (т. 1 а.к.п. 4), однак в розумінні ст. 84 КПК України вони не є доказами.

Суд не бере до уваги надані стороною обвинувачення як докази винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 висновок лікаря КНП «Обласна клінічна психіатрична лікарня КОР» від 20.02.2025 №115 складений о 16 год. 25 хв., згідно якого у ОСОБА_5 ознак алкогольного, наркотичного сп`яніння не виявлено (т.1 а.с.151) та копію консультативного висновку спеціаліста форми №028/о від 20.02.2025, згідно якого у ОСОБА_5 тілесних ушкоджень не виявлено (т.1 а.с.152), оскільки вони не містять фактичних даних, які б викривали ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, а лише вказують на те, що ОСОБА_5 під час вчинення інкримінованого злочину не знаходився у стані сп`яніння та не мав тілесних ушкоджень.

Відповідно до положень ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадку можливості зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні незакінченого замаху на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, наступними фактичними обставинами:

20.02.2025 приблизно о 11:55 год. дільничний офіцер поліції Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_11 , перебуваючи на службі спільно із представниками ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовцем ОСОБА_9 та співробітником УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_44 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 49 постанови Кабінету міністрів №560 від 16.05.2024 «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період» та ст. 32 ЗУ «Про Національну поліцію» здійснювали у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років перевірку військово-облікових документів. В цей час ними були помічені ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , до яких дільничний офіцер поліції Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_11 , спільно із представником ІНФОРМАЦІЯ_5 військовослужбовцем ОСОБА_9 та співробітником УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_45 підійшли та представившись попрохали пред`явити військово-облікові документи для перевірки.

В ході перевірки військово-облікових документів у ОСОБА_12 було виявлено, що останній є порушником військового обліку відповідно до ІКС «Оберіг» та йому було запропоновано прибути до МТЦК та СП з метою усунення недоліків, на що ОСОБА_12 погодився, однак попередньо попросив пройти до місця свого мешкання, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , з метою взяти особисті документи та мобільний телефон.

В подальшому представник ІНФОРМАЦІЯ_5 , військовослужбовець ОСОБА_9 в пішому супроводі провів ОСОБА_12 та ОСОБА_5 до місця їх мешкання за адресою АДРЕСА_1 , де в цей час дільничний офіцер поліції Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_11 , спільно із співробітником УСБУ в Кіровоградській області ОСОБА_45 рухалися слідом на службовому транспорті.

Дійшовши до місця мешкання ОСОБА_12 , представник ІНФОРМАЦІЯ_5 військовослужбовець ОСОБА_9 , який під час виконання своїх службових обов`язків під час забезпечення заходів правового режиму воєнного стану, перебував у форменому одязі зі специфічними розпізнавальними знаками, після того як ОСОБА_12 та ОСОБА_5 зайшли в двір, залишився стояти біля входу до подвір`я домоволодіння.

В подальшому ОСОБА_5 знаходячись на подвір`ї домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 достовірно знаючи, що ОСОБА_9 являється представником ІНФОРМАЦІЯ_5 та є службовою особою, яка спеціально уповноважена на виконання таких обов`язків згідно із законодавством, діючи умисно та цілеспрямовано реалізовуючи мету позбавлення життя військово-посадової особи, у зв`язку із виконанням нею своїх службових обов`язків, усвідомлюючи та візуально спостерігаючи за нею, дістав з під одягу предмет ззовні схожий на пістолет та тримаючи у долоні правої руки, демонстративно відвів затвор у крайнє заднє положення, привівши в бойову готовність, при цьому спрямувавши ствол зброї в бік ОСОБА_9 здійснив постріл, однак останній в свою чергу розуміючи виникнення реальної загрози життю та здоров`ю, відійшов та сховався за ворота на безпечну відстань, що не дозволило ОСОБА_5 довести свій злочинний умисел до кінця.

В подальшому ОСОБА_5 зачинився в приміщенні будинку, в якому знаходився та проживав, до моменту затримання працівниками спеціального підрозділу.

Оцінюючи досліджені у судовому засіданні докази відповідно до вимог статті 94 КПК України, суд виходить із того, що жоден доказ не має наперед встановленої сили, а кожний доказ підлягає оцінці з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

При цьому суд враховує послідовність показань обвинуваченого, потерпілого та свідків, їх узгодженість між собою та з письмовими доказами, а також об`єктивну можливість кожного із них безпосередньо сприймати ті чи інші обставини події.

З урахуванням викладеного суд надає наступну оцінку дослідженим доказам.

Так, суд критично оцінює показання обвинуваченого ОСОБА_5 у тій частині, де він стверджував, що не був упевнений у тому, що особи, які зупинили його та ОСОБА_12 , дійсно є представниками ТЦК та СП та працівниками поліції, а також вважав, що це могли бути сторонні особи або «бандити», які незаконно проникли на територію його домоволодіння.

Такі твердження спростовуються сукупністю досліджених судом доказів. Зокрема, потерпілий ОСОБА_9 та свідок ОСОБА_11 послідовно пояснили, що під час спілкування представилися, перебували у форменому одязі зі знаками розрізнення та виконували службові обов`язки у складі групи оповіщення. Ці обставини підтвердив і свідок ОСОБА_12 , який прямо зазначив, що зрозумів, що перед ними перебувають саме представники ТЦК та СП та працівники поліції, а після пострілу звернувся до обвинуваченого зі словами: «Не стріляй. Це ж ТЦКашники. Я зараз винесу документи».

Крім того, саме ОСОБА_12 запропонував пройти до місця проживання для отримання документів, а будь-яких конфліктів чи агресивних дій з боку представників мобільної групи до моменту пострілу, як встановлено судом, не відбувалося. Навпаки, спілкування між сторонами відбувалося спокійно, а обвинувачений добровільно супроводжував свого двоюрідного брата до домоволодіння.

За таких обставин суд доходить висновку, що обвинувачений достовірно усвідомлював службовий статус потерпілого та інших учасників групи оповіщення, а його твердження про можливу належність зазначених осіб до сторонніх осіб або «бандитів» є способом захисту від пред`явленого обвинувачення та не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Критично суд оцінює і показання обвинуваченого про те, що потерпілий ОСОБА_9 зайшов углиб подвір`я приблизно на п`ять метрів та наблизився до нього на відстань близько трьох метрів, оскільки такі твердження не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються сукупністю інших досліджених доказів.

Такі пояснення суперечать послідовним показанням потерпілого ОСОБА_9 , який зазначив, що перебував безпосередньо біля хвіртки, притримуючи її рукою, оскільки вона самостійно зачинялася, а через наслідки отриманої контузії міг незначно зміщуватися вперед або назад, однак не мав наміру заходити углиб подвір`я та фактично залишався в районі входу до домоволодіння.

Показання потерпілого в цій частині узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 , який послідовно стверджував, що ОСОБА_9 перебував біля відкритої хвіртки та не заходив углиб подвір`я, а також із показаннями свідка ОСОБА_12 , який у різний час повідомляв лише про можливість того, що потерпілий зробив один крок або зайшов на 1–2 метри за калитку, однак його пояснення щодо подальшого місця перебування потерпілого були суперечливими та змінювалися.

Крім того, версія обвинуваченого про перебування потерпілого біля багажника автомобіля, що знаходився у дворі, фактично не підтверджується жодним іншим доказом та суперечить як показанням потерпілого, так і свідка ОСОБА_11 .

Суд також критично оцінює пояснення обвинуваченого про те, що його бабуся ОСОБА_17 нібито могла бачити всю подію через вікно своєї кімнати.

Як встановлено під час дослідження відеозапису огляду місця події від 20.02.2025 та безпосереднього допиту свідка, остання неодноразово змінювала свої показання щодо того, у якій саме кімнаті перебувала під час події та через яке саме вікно спостерігала за тим, що відбувалося.

При цьому найбільш детальний опис власної кімнати свідок надала саме щодо кімнати, яка відповідає «Малюнку 8 житлова кімната 2» фототаблиці до протоколу огляду місця події (т.1 а.с.14), зазначивши, що у кімнаті є велике вікно без решіток, яке виходить безпосередньо на калитку, а також знаходяться ліжко, шкаф, вішалка та двері.

Разом із тим навіть із зазначеного місця огляду можливо було бачити лише осіб, які проходили повз вікно та заходили у двір, однак неможливо спостерігати за подіями, що відбувалися за рогом будинку, біля протилежного кута та входу до житлового будинку.

Вказане підтверджується також показаннями самого свідка ОСОБА_12 , який повідомив, що з вікна кімнати бабусі за рогом будинку нічого не видно.

Тому суд не приймає посилання обвинуваченого на показання ОСОБА_17 як на підтвердження того, що вона безпосередньо бачила момент пострілу, його напрямок та точне місце перебування учасників події під час здійснення пострілу, оскільки такі твердження не відповідають фактичним можливостям огляду з кімнати, у якій вона перебувала.

Щодо обставин знаходження та використання пістолета суд виходить із такого.

Так, ОСОБА_5 стверджував, що шумовий пістолет постійно лежав на підвіконні біля входу до будинку, використовувався для відлякування собак та був взятий ним уже після того, як потерпілий зайшов на подвір`я.

У цій частині показання обвинуваченого загалом узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_12 та частково зі свідком ОСОБА_17 , а також із тим, що саме ОСОБА_17 добровільно видала працівникам поліції вказаний пістолет після події.

Разом із тим наведені обставини свідчать і про те, що обвинувачений достовірно знав про технічні характеристики вказаного пістолета та усвідомлював, що він є сигнальним (шумовим), а не бойовою вогнепальною зброєю. Як встановлено судом, зазначений пістолет тривалий час знаходився у домоволодінні, використовувався мешканцями будинку для відлякування собак, у тому числі самим обвинуваченим та ОСОБА_12 , а тому будь-яка помилка ОСОБА_5 щодо його властивостей та можливості заподіяння ним смерті виключається.

Водночас суд відхиляє твердження обвинуваченого про те, що він одразу після взяття пістолета здійснив виключно попереджувальний постріл угору.

Так, потерпілий ОСОБА_9 послідовно вказував, що ОСОБА_24 розвернувся в його бік, вигукнув: «Назад!», пересмикнув затвор та, направивши пістолет безпосередньо на нього, здійснив постріл, який потерпілий сприйняв як реальну загрозу своєму життю.

Показання потерпілого у цій частині узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що під час руху автомобіля зі швидкістю пішохода повз калитку побачив через вільний простір у відкритому прорізі хвіртки, що обвинувачений здійснив постріл саме у напрямку потерпілого.

Суд бере до уваги ту обставину, що під час телефонного дзвінка на лінію «102» свідок ОСОБА_11 не повідомив усіх деталей події та не зазначив, що особисто бачив момент пострілу.

Разом із тим такі пояснення суд не розцінює як істотну суперечність його подальшим показанням, оскільки одразу після події свідок перебував у стані хвилювання, перевіряв стан потерпілого та повідомляв оператору насамперед про сам можливий факт застосування зброї та необхідність реагування поліції.

З огляду на загальну послідовність його показань, відсутність істотних суперечностей щодо механізму події, а також їх узгодженість із показаннями потерпілого, суд не вбачає підстав не довіряти поясненням свідка у цій частині.

Натомість показання ОСОБА_12 щодо напрямку пострілу суд оцінює критично.

Так, первинно свідок зазначав, що, коли почув крик ОСОБА_20 , він уже зайшов за ріг будинку та почув постріл, не бачачи самого моменту його здійснення.

Надалі він почав стверджувати, що ще не встиг зайти за ріг будинку, бачив, як ОСОБА_20 здійснив постріл угору, а потім повідомив, що вже перебував біля дверей будинку, почув крик, повернувся та побачив момент пострілу.

Також свідок по-різному пояснював місце перебування потерпілого, спочатку стверджуючи, що той зайшов углиб подвір`я на декілька метрів, а пізніше зазначаючи, що потерпілий лише зробив крок за калитку.

Крім того, саме свідок повідомив, що після пострілу сказав обвинуваченому: «Не стріляй. Це ж ОСОБА_46 зараз винесу документи».

Зазначена обставина свідчить про те, що як сам свідок, так і обвинувачений усвідомлювали, що перед ними перебувають саме представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки, а не сторонні особи.

З урахуванням родинних зв`язків із обвинуваченим, наявності численних внутрішніх суперечностей та зміни показань у ході судового розгляду суд не бере до уваги показання ОСОБА_12 у частині того, що він безпосередньо бачив постріл угору та достеменно знав його напрямок.

При цьому суд приймає його показання у тій частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами у справі, а саме щодо того, що саме він запропонував пройти до будинку за документами, знав про наявність проблем із військовим обліком, розумів, що перед ним перебувають представники ТЦК та СП, а також щодо місця постійного знаходження шумового пістолета.

Загалом показання обвинуваченого ОСОБА_5 суд оцінює як обраний ним спосіб захисту та прагнення надати своїм діям правомірного характеру, однак у частині, що суперечить сукупності інших досліджених доказів, не приймає їх як достовірні.

Також, суд визнає показання потерпілого ОСОБА_9 послідовними, логічними та такими, що в основній своїй частині узгоджуються як між собою, так і з іншими дослідженими доказами у справі, а тому бере їх за основу при встановленні фактичних обставин кримінального правопорушення.

Так, потерпілий послідовно зазначав, що 20.02.2025 він у складі мобільної групи спільно із працівником поліції ОСОБА_11 та працівником СБУ здійснював заходи з перевірки військово-облікових документів та оповіщення громадян у місті Кропивницькому.

Зазначені обставини підтверджуються письмовими доказами, дослідженими судом, зокрема наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 про уповноваження ОСОБА_9 на здійснення відповідних заходів, його службовим посвідченням, а також наказом начальника Кропивницького РУП щодо залучення працівників поліції до роботи у складі мобільних груп.

Показання потерпілого про те, що після перевірки облікових даних ОСОБА_12 було встановлено наявність порушень правил військового обліку, а сам ОСОБА_12 запропонував пройти до місця проживання для отримання документів, повністю узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , які підтвердили як сам факт перевірки через відповідні електронні бази, так і добровільну пропозицію останнього пройти до будинку для отримання документів та телефону.

У цій частині суд не приймає доводи сторони захисту про самовільне проникнення потерпілого на територію домоволодіння, оскільки саме ОСОБА_12 , усвідомлюючи наявність у нього проблем із військовим обліком, добровільно запропонував представникам ТЦК та СП пройти до місця проживання для отримання документів та мобільного телефону.

Суд також бере до уваги послідовні показання потерпілого про те, що він та працівник поліції перебували у форменому одязі, представилися, а у нього при собі було службове посвідчення уповноваженої особи.

Такі показання узгоджуються з поясненнями ОСОБА_11 , який підтвердив, що представився відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію», а також з іншими дослідженими судом доказами, які свідчать про усвідомлення учасниками події належності потерпілого до складу мобільної групи оповіщення.

Послідовними та узгодженими з іншими доказами є й показання потерпілого щодо місця його перебування під час події.

Так, ОСОБА_9 як під час основного, так і під час одночасного допиту послідовно пояснював, що не заходив углиб подвір`я, а перебував у районі калитки, притримуючи її рукою, оскільки вона самостійно зачинялася. При цьому він допускав, що міг зробити незначний крок уперед або назад через наслідки контузії, які впливають на його рівновагу.

Такі показання узгоджуються із показаннями свідка ОСОБА_11 , який послідовно стверджував, що потерпілий перебував безпосередньо біля відкритої калитки та не заходив углиб двору.

Водночас суд критично оцінює показання свідка ОСОБА_12 у частині того, що потерпілий нібито зайшов на територію двору на 2–4 метри, оскільки такі пояснення є непослідовними та змінювалися протягом судового розгляду. Зокрема, у різний час свідок зазначав, що потерпілий зробив лише один крок за калитку, перебував за декілька кроків від неї або ж узагалі вибігав із двору після пострілу, хоча сам свідок на той момент, за його ж словами, перебував біля дверей будинку за рогом та не міг безпосередньо спостерігати за цими подіями.

Показання потерпілого в цій частині також узгоджуються із конфігурацією місця події, встановленою під час огляду місця події та зафіксованою у фототаблиці до відповідного протоколу (т.1 а.с.14, 19).

Суд бере до уваги і пояснення потерпілого про те, що він не може достеменно стверджувати, чи бачили ОСОБА_11 та працівник СБУ безпосередньо момент пострілу, оскільки останні знаходилися правіше від нього та виходили з автомобіля.

Зазначене свідчить про відсутність у потерпілого прагнення штучно посилити обвинувачення або надати показанням інших учасників подій обставини, яких він достеменно не знав.

Суд також враховує, що потерпілий послідовно стверджував, що після того, як ОСОБА_14 зайшов за ріг будинку, обвинувачений розвернувся до нього, вигукнув: «Назад!», пересмикнув затвор пістолета та здійснив постріл безпосередньо у його бік.

У цій частині показання потерпілого узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_11 , який пояснив, що під час руху автомобіля зі швидкістю пішохода повз калитку через вільний простір у її прорізі побачив, як обвинувачений здійснив постріл саме у напрямку потерпілого.

При цьому показання потерпілого про слова обвинуваченого «Назад!» також узгоджуються з поясненнями самого обвинуваченого та свідка ОСОБА_12 , які підтвердили, що саме такі слова або подібні за змістом висловлювання були адресовані потерпілому безпосередньо перед пострілом.

Разом із тим суд бере до уваги, що потерпілий не бачив, звідки саме обвинувачений дістав пістолет, оскільки той стояв до нього спиною, а також не чув звуку влучання кулі чи інших наслідків пострілу.

Такі пояснення, навпаки, свідчать про послідовність та об`єктивність його показань, оскільки потерпілий повідомляв лише ті обставини, які особисто сприймав та пам`ятав.

Крім того, потерпілий прямо зазначив, що до моменту пострілу жодної зброї у руках обвинуваченого не бачив і не очікував такого розвитку подій, а сам постріл сприйняв як реальну загрозу власному життю та здоров`ю.

Зазначені обставини також свідчать про відсутність у потерпілого будь-яких мотивів для безпідставного обвинувачення ОСОБА_5 , оскільки до події вони знайомі не були, неприязних відносин між ними не існувало, а питання про міру покарання потерпілий залишив виключно на розсуд суду.

У сукупності наведене дає суду підстави визнати показання потерпілого ОСОБА_9 достовірними та покласти їх в основу вироку у тій частині, в якій вони узгоджуються з іншими доказами у справі та підтверджують обставини вчинення кримінального правопорушення.

Також суд оцінює показання свідка ОСОБА_17 з урахуванням її родинних відносин з обвинуваченим, похилого віку, а також інших досліджених у справі доказів.

Суд бере до уваги, що ОСОБА_17 є рідною бабусею обвинуваченого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_12 , а тому заінтересована у результатах розгляду справи, що саме по собі не виключає можливості використання її показань як доказу, однак вимагає їх перевірки та зіставлення з іншими доказами у справі.

Під час судового розгляду свідок неодноразово змінювала свої показання щодо того, у якій саме кімнаті будинку вона перебувала під час події та через яке саме вікно спостерігала за подіями у дворі.

Так, під час первинного допиту свідок зазначала, що перебувала у своїй спальні, яка знаходиться біля входу у двір, має одне велике відкрите вікно, через яке добре видно подвір`я. Крім того, свідок пояснила, що у її кімнаті знаходяться ліжко, килим, шафа, вішалка та двері, а саме вікно є великим, не має однієї шибки та не обладнане металевими решітками.

Під час перегляду відеозапису огляду місця події від 20.02.2025 (т.1 а.с.19) на 02 хв. 05 сек. свідок вказала саме на найближче до калитки вікно як на вікно своєї кімнати та пояснила, що з нього їй було видно як вулицю, так і подвір`я. Зазначений опис повністю відповідає «Малюнку 8 житлова кімната 2» фототаблиці до протоколу огляду місця події.

Натомість під час подальшого перегляду цього ж відеозапису на 02 хв. 29 сек., а також у подальших поясненнях, свідок вже вказувала на іншу кімнату та інше вікно, яке обладнане металевими решітками та майже повністю закрите картонними вставками, що відповідає «Малюнку 7 житлова кімната 1» фототаблиці до протоколу огляду місця події.

Суд вважає такі пояснення суперечливими, оскільки вони не узгоджуються з первинним описом самої свідка щодо розташування її кімнати, наявних у ній предметів та зовнішнього вигляду вікна.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що під час події свідок фактично перебувала у кімнаті, яка відповідає «Малюнку 8 житлова кімната 2» фототаблиці до протоколу огляду місця події, вікно якої розташоване найближче до калитки домоволодіння.

Разом з тим, з урахуванням розташування зазначеного вікна відносно калитки та стіни будинку, суд вважає, що свідок об`єктивно могла спостерігати лише момент проходження ОСОБА_12 , ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_9 повз її вікно у напрямку подвір`я, що узгоджується з її показаннями про те, що вона бачила, як ці особи пройшли повз її вікно, а вже потім почула розмову та крики..

Водночас після того, як зазначені особи пройшли повз вікно, свідок була позбавлена можливості безпосередньо спостерігати подальше місцезнаходження та дії учасників події, оскільки калитка безпосередньо примикає до стіни будинку, а подальші події відбувалися за межами прямої видимості із зазначеного вікна.

За таких обставин суд не може покласти в основу своїх висновків показання свідка в частині того, що потерпілий ОСОБА_9 зайшов углиб подвір`я на певну відстань, оскільки свідок об`єктивно не мала можливості встановити, чи залишився потерпілий у межах прорізу калитки, притримуючи її у відкритому положенні, чи зробив незначний крок у межі подвір`я.

Крім того, суд критично оцінює показання свідка щодо напрямку пострілу та взаємного розташування учасників події.

Так, під час первинного допиту свідок зазначала, що не бачила, коли ОСОБА_20 взяв пістолет, не бачила, що саме було у нього в руках, а лише почула шум, схожий на постріл. Водночас надалі вона повідомила, що бачила, як ОСОБА_20 стрельнув угору та перебував боком до потерпілого.

Під час одночасного допиту свідок знову пояснила, що самого моменту пострілу не бачила, а лише чула звук, схожий на постріл.

З огляду на встановлене судом місце перебування свідка під час події та обмеженість огляду з відповідного вікна, суд вважає, що свідок об`єктивно не могла достовірно сприймати взаємне розташування ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та потерпілого ОСОБА_9 , напрямок пострілу та положення тіла обвинуваченого під час його здійснення.

У зв`язку з цим суд не бере до уваги показання ОСОБА_17 в частині тверджень про те, що постріл був здійснений угору, а також щодо точного місця перебування потерпілого та інших учасників події в момент пострілу, оскільки вони не узгоджуються з об`єктивною обстановкою місця події та можливостями безпосереднього сприйняття свідком зазначених обставин.

Разом із тим суд бере до уваги показання ОСОБА_17 в частині того, що вона чула, як ОСОБА_20 вигукував слово «Назад!», а також у частині знаходження шумового пістолета у домоволодінні та добровільної видачі цього пістолета працівникам поліції після події, оскільки зазначені обставини узгоджуються з показаннями інших учасників кримінального провадження та матеріалами справи.

Також показання свідка ОСОБА_12 суд оцінює з урахуванням його близьких родинних зв`язків з обвинуваченим, заінтересованості у результатах розгляду справи, а також у сукупності з іншими дослідженими доказами.

Так, суд бере до уваги показання свідка в тій частині, що 20.02.2025 їх із обвинуваченим зупинили представники мобільної групи, які представилися працівниками ТЦК та СП та поліції, перевірили їхні дані за допомогою планшета та повідомили йому про порушення правил військового обліку.

Під час допиту свідок прямо зазначив, що зрозумів, що це саме представники ТЦК та СП, назвав їх « ОСОБА_47 », підтвердив, що один із них був у військовій формі, інший працівник поліції перебував у форменому одязі, а також повідомив, що йому було відомо про обов`язок мати при собі документи під час воєнного стану.

Крім того, саме свідок ОСОБА_12 запропонував представнику ТЦК пройти до місця його проживання для пред`явлення документів, пояснюючи це тим, що, можливо, має право на відстрочку у зв`язку із загибеллю брата на війні. Вказані обставини узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_9 , свідка ОСОБА_11 та обвинуваченого ОСОБА_5 і свідчать про відсутність будь-якого конфлікту чи примусу з боку представників мобільної групи до моменту пострілу.

Суд також бере до уваги показання свідка про те, що працівники ТЦК та поліції поводилися спокійно, жодної агресії не проявляли, а автомобіль із працівником поліції та співробітником СБУ рухався безпосередньо за ними зі швидкістю пішохода та фактично одночасно під`їхав до домоволодіння.

Наведене спростовує твердження сторони захисту про те, що обвинувачений не усвідомлював належності потерпілого та інших учасників мобільної групи до представників ТЦК та СП і правоохоронних органів.

Разом із тим, суд критично оцінює показання свідка щодо безпосереднього механізму пострілу та розташування потерпілого у момент його здійснення.

Так, під час первинного допиту свідок пояснював, що після того, як зайшов за ріг будинку, почув слова ОСОБА_20 : «Назад!», а потім почув постріл. При цьому він прямо зазначав, що джерела появи пістолета у руках обвинуваченого не бачив.

У подальшому свідок вже повідомляв, що ще не встиг повернути за ріг будинку та після слів ОСОБА_20 : «Відійдіть» побачив, як той, тримаючи пістолет у правій руці, здійснив постріл угору.

Під час одночасного допиту свідок виклав іншу версію подій, зазначивши, що вже перебував біля дверей будинку, відкривав їх, почув крик ОСОБА_20 , розвернувся та побачив, як останній бере пістолет, говорить: «Назад!» і здійснює постріл. При цьому свідок пояснив, що сказав обвинуваченому: «Не стріляй. Це ж ТЦКашники. Я зараз винесу документи».

Ці показання додатково підтверджують усвідомлення свідком та самим обвинуваченим того, що потерпілий перебував біля домоволодіння як представник ТЦК та СП у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

Разом із тим, пояснення свідка щодо того, що постріл був здійснений саме угору, суд оцінює критично.

Показання свідка у цій частині є непослідовними та взаємовиключними. В різний час він повідомляв, що:

-уже зайшов за ріг будинку та лише чув постріл;

-не встиг зайти за ріг і безпосередньо бачив постріл;

-перебував біля дверей будинку, почув крик, розвернувся та лише тоді побачив дії обвинуваченого.

Крім того, свідок спочатку пояснював, що після пострілу вийшов із-за рогу будинку та побачив потерпілого вже за межами подвір`я, тоді як під час одночасного допиту стверджував, що потерпілий до цього перебував на 2–4 метри всередині двору та вибігав із нього вже після пострілу, пояснивши попередні розбіжності власною помилкою.

Такі істотні зміни показань щодо місця перебування самого свідка, потерпілого та послідовності розвитку подій свідчать про відсутність їх послідовності та знижують доказове значення цих пояснень.

Суд також критично оцінює твердження свідка про те, що після пострілу обвинувачений ще близько 15 секунд тримав пістолет у піднятому догори положенні.

Зазначена обставина була повідомлена свідком лише під час подальших допитів та не згадувалася ним раніше. При цьому вона не підтверджується іншими доказами у справі та суперечить його первинним поясненням, відповідно до яких події розвивалися фактично миттєво після вигуку обвинуваченого.

Крім того, якщо виходити із останньої версії свідка, він повинен був одночасно перебувати біля дверей будинку, почути крик, розвернутися, побачити, як обвинувачений бере пістолет, спостерігати близько 15–30 секунд до пострілу, після чого ще приблизно 15 секунд бачити пістолет, піднятий угору. Така послідовність подій не узгоджується з його попередніми показаннями та викликає обґрунтовані сумніви у їх достовірності.

У зв`язку з цим суд не покладає зазначені пояснення свідка в основу висновку про напрямок пострілу та тривалість утримання пістолета у піднятому положенні після його здійснення.

Водночас суд бере до уваги пояснення свідка про те, що пістолет, який використовував обвинувачений, був шумовим, тривалий час лежав на підвіконні біля входу до будинку та використовувався мешканцями домоволодіння для відлякування собак. Ці показання узгоджуються з поясненнями обвинуваченого, показаннями свідка ОСОБА_17 , а також з матеріалами огляду місця події та вилученням саме цього предмета працівниками поліції.

Отже, суд приймає показання свідка ОСОБА_12 у тій частині, в якій вони підтверджують, що обвинувачений усвідомлював належність потерпілого до ТЦК та СП, знав про встановлені щодо ОСОБА_12 порушення правил військового обліку, а також про службову мету перебування потерпілого біля домоволодіння. Разом із тим показання свідка щодо точного місця перебування потерпілого, напрямку пострілу та подальших дій обвинуваченого після його здійснення суд оцінює критично через їхню непослідовність, істотні суперечності та прагнення пом`якшити відповідальність свого близького родича.

Крім того, суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_11 та визнає їх послідовними й такими, що в основній частині узгоджуються як із показаннями потерпілого ОСОБА_9 , так і з іншими дослідженими доказами у справі.

Так, свідок підтвердив, що 20.02.2025 входив до складу мобільної групи разом із потерпілим ОСОБА_9 та працівником СБУ, здійснюючи заходи з перевірки військово-облікових документів і забезпечення публічного порядку. Вказані обставини узгоджуються з дослідженими письмовими доказами, а також із показаннями потерпілого.

Послідовними та такими, що взаємно підтверджуються, суд вважає показання ОСОБА_11 про те, що після перевірки інформації в інформаційних системах «Оберіг» та «Армор» було встановлено наявність порушень правил військового обліку з боку ОСОБА_12 , який сам запропонував пройти до місця свого проживання для отримання документів та телефону. Аналогічні обставини підтверджували як потерпілий ОСОБА_9 , так і свідок ОСОБА_12 .

Показання ОСОБА_11 також узгоджуються з іншими доказами у тій частині, що він та потерпілий перебували у форменому одязі та виконували службові обов`язки у складі мобільної групи, а учасники події усвідомлювали належність потерпілого та свідка до представників ТЦК та СП і Національної поліції.

Суд бере до уваги послідовні показання свідка про порядок руху учасників подій до домоволодіння. Так, ОСОБА_11 пояснював, що автомобіль «Ланос», у якому він перебував разом із працівником СБУ, рухався позаду потерпілого, ОСОБА_12 та обвинуваченого зі швидкістю руху пішохода. Зазначені пояснення узгоджуються із відеозаписом з камери зовнішнього спостереження, на якому зафіксовано, що транспортний засіб фактично супроводжував зазначених осіб та рухався на незначній відстані від них.

Послідовними є також показання ОСОБА_11 про те, що потерпілий ОСОБА_9 перебував біля калитки та не заходив углиб подвір`я. Такі обставини узгоджуються з поясненнями самого потерпілого, який зазначав, що лише притримував калитку рукою, оскільки вона самостійно зачинялася, та міг зробити лише незначний крок уперед або назад через наслідки отриманої контузії.

Суд враховує, що під час повідомлення на спецлінію «102» ОСОБА_11 не повідомив усіх деталей події та не зазначив, що особисто бачив напрямок здійсненого пострілу. Разом із тим, такі пояснення суд не розцінює як істотну суперечність його подальшим показанням, оскільки одразу після події свідок перебував у стані хвилювання, перевіряв стан потерпілого та повідомляв оператору насамперед про сам факт застосування зброї та необхідність негайного реагування поліції.

При цьому під час судового розгляду ОСОБА_11 послідовно пояснював, що в момент пострілу автомобіль рухався навпроти калитки зі швидкістю пішохода, а потерпілий не перекривав собою весь її проріз, що давало можливість спостерігати події, які відбувалися на подвір`ї. Такі показання є логічними, узгоджуються з відеозаписом руху автомобіля, показаннями потерпілого щодо свого місця перебування біля калитки та іншими дослідженими доказами.

Крім того, показання ОСОБА_11 узгоджуються з поясненнями потерпілого, обвинуваченого та свідка ОСОБА_12 у тій частині, що безпосередньо перед пострілом обвинувачений звертався до потерпілого зі словами «Назад!» або іншими аналогічними за змістом вимогами залишити територію домоволодіння.

Отже, у своїй сукупності показання ОСОБА_11 підтверджують показання потерпілого щодо обставин виконання мобільною групою службових повноважень, добровільного проходження ОСОБА_12 до місця проживання для отримання документів, перебування ОСОБА_9 біля калитки, а також загального механізму події та спрямованості дій обвинуваченого безпосередньо щодо потерпілого.

Також, суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_48 як незаінтересованого особи, який очевидцем подій, який не перебуває у родинних чи службових відносинах із учасниками кримінального провадження та будь-яких неприязних стосунків з обвинуваченим не має.

Із показань свідка вбачається, що він особисто моменту пострілу не спостерігав, оскільки перебував на території власного домоволодіння та лише почув один постріл, після чого приблизно через 30 секунд вийшов на вулицю.

Тому суд враховує показання ОСОБА_48 виключно в тій частині, у якій він безпосередньо сприймав події після здійснення пострілу.

Так, свідок підтвердив, що біля будинку №38 перебували особи у військовій та поліцейській формі, а також автомобіль «Ланос», що узгоджується з показаннями інших учасників події щодо складу мобільної групи та способу її пересування.

Крім того, ОСОБА_33 пояснив, що один із військовослужбовців перебував біля відкритої калитки з боку вулиці, тоді як у дворі нікого не було видно. Вказані обставини узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_9 про те, що після пострілу він відійшов до працівників поліції та СБУ, а також із показаннями ОСОБА_11 щодо місця перебування потерпілого після події.

Показання свідка про те, що особи у формі виглядали переляканими та повідомили йому про стрілянину, також узгоджуються з поясненнями потерпілого про стан шоку після пострілу та з показаннями ОСОБА_11 , який зазначав, що відводив потерпілого у більш безпечне місце та перевіряв, чи не отримав той поранень.

Водночас суд враховує, що ОСОБА_33 безпосередньо не бачив подій, які відбувалися у дворі, не спостерігав моменту здійснення пострілу, не бачив зброї у будь-кого із присутніх та не може повідомити про напрямок пострілу чи взаємне розташування його учасників під час самої події.

Тому показання ОСОБА_48 не можуть бути використані для встановлення механізму здійснення пострілу чи його напрямку, однак підтверджують сам факт одного пострілу, перебування біля домоволодіння представників ТЦК та СП і поліції, а також загальну обстановку, яка склалася безпосередньо після події.

Крім того, суд бере до уваги показання ОСОБА_48 щодо особи обвинуваченого, який охарактеризував ОСОБА_49 як запальну людину, яка іноді порушувала громадський порядок, хоча неприязних стосунків із ним свідок не мав. Разом із тим зазначені відомості не стосуються безпосередньо обставин інкримінованого кримінального правопорушення та враховуються судом лише як загальна характеристика особи обвинуваченого, без покладення їх в основу висновків про його винуватість.

Отже, у своїй сукупності показання ОСОБА_48 підтверджують перебування біля домоволодіння представників ТЦК та СП і поліції, факт здійснення одного пострілу та обстановку, що склалася безпосередньо після події, однак не можуть бути використані для встановлення механізму чи напрямку пострілу.

Наведені висновки суду щодо показань потерпілого, свідків та обвинуваченого узгоджуються з дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, які як підтверджують окремі обставини події, так і дають можливість перевірити достовірність та послідовність показань учасників кримінального провадження.

У зв`язку з цим суд вважає за необхідне надати окрему оцінку письмовим доказам, дослідженим під час судового розгляду.

Так, копія службового посвідчення особи, уповноваженої вручати повістки №569, витяг із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №47 від 16.02.2025 про направлення ОСОБА_9 у службове відрядження та наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 №44 від 19.02.2025 про визначення уповноважених осіб на перевірку військово-облікових документів та вручення повісток на 20.02.2025 підтверджують, що потерпілий ОСОБА_9 на момент події був військовослужбовцем територіального центру комплектування та соціальної підтримки та виконував покладені на нього службові обов`язки щодо здійснення заходів мобілізації та перевірки військово-облікових документів (т.1 а.с.55-56).

Наведені письмові докази узгоджуються з показаннями потерпілого та свідків щодо виконання ОСОБА_9 службових обов`язків у складі мобільної групи та правових підстав його перебування біля домоволодіння ОСОБА_29 20.02.2025.

Дослідженими судом матеріалами також підтверджується, що саме ОСОБА_12 запропонував пройти до місця його проживання для отримання документів, які посвідчують особу та підтверджують право на відстрочку. Вказана обставина послідовно підтверджується показаннями потерпілого, свідка ОСОБА_11 , свідка ОСОБА_12 та самого обвинуваченого, а тому доводи сторони захисту про самовільне проникнення представників мобільної групи на територію домоволодіння не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду.

Крім того, стороною захисту на підтвердження пояснень свідка ОСОБА_12 щодо причин необхідності пройти до місця проживання були надані та досліджені судом витяг з наказу про виключення військовослужбовця ОСОБА_50 зі списків особового складу військової частини у зв`язку із загибеллю та свідоцтво про його смерть (т.1 а.с.195-196), з яких убачається, що брат свідка ОСОБА_12 – ОСОБА_51 , будучи військовослужбовцем, загинув ІНФОРМАЦІЯ_10 під час виконання обов`язків військової служби.

Зазначені документи суд враховує як підтвердження пояснень ОСОБА_12 про те, що він мав намір отримати за місцем проживання документи, які, на його думку, могли мати значення для вирішення питання щодо його військового обліку або можливої відстрочки. Водночас ця обставина не спростовує правомірності перевірки його військово-облікових даних представниками мобільної групи та не змінює висновку суду про те, що ОСОБА_9 перебував біля домоволодіння у зв`язку з виконанням службових обов`язків.

Протоколом огляду місця події від 20.02.2025 та доданою до нього фототаблицею зафіксовано розташування домоволодіння, житлових кімнат, вікон, хвіртки та інших об`єктів на території будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.12-19).

Зазначені матеріали мають істотне значення для перевірки показань свідка ОСОБА_17 щодо місця її перебування під час події та можливості спостереження за подіями у дворі.

Досліджені фототаблиця та відеозапис огляду місця події підтверджують висновки суду щодо місця перебування свідка ОСОБА_17 під час події та обмеженості її можливостей безпосередньо спостерігати подальший розвиток подій після того, як учасники пройшли повз вікно її кімнати. Зазначені письмові докази узгоджуються з оцінкою показань свідка, наведеною судом вище.

Протоколом огляду місця події від 20.02.2025 також встановлено, що ОСОБА_17 добровільно видала працівникам поліції предмет, зовні схожий на пістолет чорного кольору, який був вилучений та поміщений до спеціального пакета (т.1 а.с.7-10).

Під час огляду території домоволодіння було вилучено чотири предмети, зовні схожі на стріляні гільзи, які знаходилися на території двору (т.1 а.с.12-19).

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/112-25/2627-БЛ від 17.03.2025 вилучений предмет є сигнальним самозарядним пістолетом моделі «ANSAR 1071» калібру 9 mm P.A.K., який не є вогнепальною зброєю та призначений для стрільби шумовими патронами. Крім того, встановлено, що чотири вилучені гільзи були відстріляні саме з цього пістолета (т.1 а.с.91-100).

Вказані обставини узгоджуються з показаннями обвинуваченого, ОСОБА_12 та ОСОБА_17 про те, що зазначений пістолет тривалий час знаходився у домоволодінні та використовувався для відлякування собак.

Висновком експерта №СЕ-19/112-25/4208-ФХВР від 28.03.2025 встановлено наявність продуктів пострілу на внутрішній поверхні каналу ствола зазначеного пістолета, що підтверджує факт його використання (т.1 а.с.105-109).

Крім того, згідно з висновком експерта №СЕ-19/112-25/2635-ФХВР від 28.02.2025 на змивах з рук ОСОБА_5 виявлено компоненти продуктів пострілу, а висновком експерта №СЕ-19/112-25/2647-ФХВР від 28.02.2025 такі ж компоненти виявлені на його жилеті та спортивній олімпійці (т.1 а.с.128-134).

Наведені письмові докази об`єктивно підтверджують, що саме ОСОБА_5 безпосередньо контактував із вилученим сигнальним пістолетом та здійснював із нього постріл незадовго до проведення відповідних слідчих дій.

Досліджений судом аудіозапис повідомлення ОСОБА_11 на спецлінію «102» свідчить, що безпосередньо після події останній повідомив про один звук, схожий на постріл або вибух петарди, який пролунав на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , та про необхідність прибуття працівників поліції (т.1 а.с.43-44).

Зазначений доказ підтверджує сам факт здійснення одного пострілу та негайного реагування на подію, однак не містить детального опису напрямку пострілу, що саме по собі не спростовує подальших показань ОСОБА_11 , а підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами.

Також суд враховує досліджений відеозапис із камери зовнішнього спостереження, на якому зафіксовано рух потерпілого ОСОБА_9 , ОСОБА_12 та ОСОБА_5 у напрямку домоволодіння, а також автомобіля «Ланос», який рухався за ними зі швидкістю пішохода. На відеозаписі видно, що потерпілий перебуває у військовій формі зі знаками розрізнення та без будь-яких засобів, які б приховували його обличчя або унеможливлювали ідентифікацію його службового статусу.

Зазначені обставини узгоджуються з висновками суду про те, що обвинувачений мав можливість усвідомлювати службовий статус потерпілого та інших учасників мобільної групи.

Таким чином, досліджені письмові докази узгоджуються з показаннями потерпілого, свідків та обвинуваченого у тій частині, в якій суд визнав їх достовірними, та об`єктивно підтверджують встановлені судом фактичні обставини кримінального правопорушення.

Оцінивши кожен доказ окремо з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також усі досліджені докази у їх взаємозв`язку та сукупності, суд приходить до наступних фактичних висновків щодо обставин кримінального правопорушення.

Судом встановлено, що 20.02.2025 приблизно об 11 год. 55 хв. потерпілий ОСОБА_9 , будучи військовослужбовцем територіального центру комплектування та соціальної підтримки, перебував при виконанні службових обов`язків у складі мобільної групи разом із дільничним офіцером поліції ОСОБА_11 та співробітником УСБУ.

Повноваження ОСОБА_9 на здійснення заходів оповіщення, перевірки військово-облікових документів та вручення повісток підтверджуються дослідженими письмовими доказами, зокрема службовим посвідченням та наказами начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 (т.1 а.с.55-56), що узгоджується з показаннями потерпілого та свідка ОСОБА_11 . Судом також встановлено, що під час таких заходів були зупинені ОСОБА_12 та ОСОБА_5 , яким представники мобільної групи представилися та запропонували надати документи для перевірки. Під час перевірки за інформаційними системами «Оберіг» та «Армор» було встановлено, що ОСОБА_12 є порушником правил військового обліку, у зв`язку з чим йому було запропоновано прибути до ТЦК та СП для уточнення даних і усунення порушень.

Судом встановлено, що саме ОСОБА_12 , після повідомлення про порушення правил військового обліку, запропонував пройти до місця свого проживання для отримання документів та мобільного телефону. Потерпілий супроводжував його виключно з метою виконання покладених на нього службових обов`язків щодо уточнення військово-облікових даних.

При цьому суд бере до уваги, що пояснення ОСОБА_12 про намір отримати вдома документи, які, на його думку, могли мати значення для вирішення питання щодо його військового обліку або можливої відстрочки, підтверджуються дослідженими судом документами щодо загибелі його брата під час виконання обов`язків військової служби. Разом із тим зазначена обставина не спростовує того, що ОСОБА_9 діяв у межах службових повноважень щодо перевірки та уточнення військово-облікових даних.

Показання потерпілого ОСОБА_9 про те, що він разом із ОСОБА_12 та ОСОБА_5 пішов пішки до домоволодіння, а автомобіль «Ланос» із працівником поліції та співробітником СБУ рухався позаду, узгоджуються з показаннями ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та відеозаписом із камери зовнішнього спостереження, дослідженим судом, на якому зафіксовано, що ОСОБА_9 , ОСОБА_5 та ОСОБА_12 ідуть спокійно та спілкуються між собою, а за ними рухається автомобіль «Ланос». На цьому ж відеозаписі видно, що ОСОБА_9 перебуває у військовій формі зі знаками розрізнення, а його обличчя є відкритим (т.1 а.с.74).

Зазначене спростовує показання обвинуваченого в частині того, що він міг сприймати потерпілого як невідому сторонню особу або «бандита». Навпаки, до прибуття до домоволодіння обвинувачений був присутній під час перевірки його та ОСОБА_12 , бачив формений одяг працівників мобільної групи, знав про встановлені щодо ОСОБА_12 порушення правил військового обліку та про намір представників ТЦК та СП супроводити останнього для подальшого уточнення даних.

Додатково суд бере до уваги показання ОСОБА_12 , який під час одночасного допиту повідомив, що після пострілу сказав обвинуваченому: «Не стріляй. Це ж ТЦКашники. Я зараз винесу документи». Незважаючи на те, що ці слова не наводилися ним під час первинного допиту, вони узгоджуються з іншими його поясненнями про те, що він розумів службовий статус осіб, які його зупинили, а також із загальною обстановкою події. Тому суд розцінює цю обставину як додаткове підтвердження усвідомлення обвинуваченим службового статусу потерпілого.

Судом достовірно встановлено, що під час події ОСОБА_9 перебував біля відкритої калитки та не заходив углиб подвір`я, допускаючи лише незначне зміщення вперед або назад через наслідки контузії. Показання сторони захисту щодо перебування потерпілого на значній відстані всередині двору суд відхиляє з підстав, наведених під час оцінки доказів.

Факт здійснення саме одного пострілу підтверджується сукупністю доказів: показаннями потерпілого, ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_48 , телефонним повідомленням ОСОБА_11 на спецлінію «102», а також письмовими доказами.

Так, під час прослуховування аудіозапису телефонного повідомлення на «102» встановлено, що ОСОБА_11 повідомив про один звук, схожий на постріл або петарду, який був чутний на території домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.43-44).

ОСОБА_33 , який не є родичем обвинуваченого та не перебуває у службових відносинах з потерпілим, також підтвердив, що почув один постріл, після чого приблизно через 30 секунд вийшов на вулицю та побачив біля будинку №38 військових, поліцейського, особу в цивільному одязі та автомобіль «Ланос». Його показання не підтверджують механізм пострілу, однак узгоджуються із загальною картиною події після пострілу.

Факт використання саме сигнального пістолета «ANSAR 1071» підтверджується протоколами огляду місця події та висновками експертів, відповідно до яких вилучений предмет не є вогнепальною зброєю, призначений для стрільби шумовими патронами, а виявлені на руках та одязі обвинуваченого продукти пострілу свідчать про його безпосередній контакт із цим предметом та здійснення ним пострілу.

Судом встановлено, що після того, як ОСОБА_12 зайшов за ріг будинку, обвинувачений вигукнув на адресу потерпілого: «Назад!», після чого вигукнув у його бік ще декілька слів, пов`язаних із вимогою відійти, і одразу здійснив із сигнального пістолета марки «ANSAR 1071» один постріл у напрямку ОСОБА_9 . Суд бере до уваги послідовні показання потерпілого та свідка ОСОБА_11 , які підтверджують адресність цих дій саме щодо потерпілого, а доводи сторони захисту про здійснення пострілу виключно вгору відхиляє з мотивів, наведених під час оцінки показань ОСОБА_12 та ОСОБА_17 .

Показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_17 про те, що постріл був здійснений угору, суд оцінює критично, оскільки вони є непослідовними, змінювалися під час судового розгляду та не узгоджуються з об`єктивними можливостями сприйняття події цими свідками.

Так, ОСОБА_12 у різний час по-різному пояснював суду як власне місце перебування під час події, так і те, чи безпосередньо бачив момент пострілу, що детально наведено судом під час оцінки його показань. Крім того, його твердження про тривале утримання обвинуваченим пістолета у піднятому положенні після пострілу не підтверджується іншими доказами та суперечить загальному механізму розвитку подій.

ОСОБА_17 також змінювала свої показання щодо обставин сприйняття події, а встановлене судом місце її перебування та обмежені можливості огляду виключають можливість достовірного спостереження нею напрямку пострілу, що детально обґрунтовано під час оцінки її показань.

Суд також бере до уваги, що сам обвинувачений не заперечував факту вигуку «Назад!» у бік потерпілого, висловлення йому вимоги відійти та факту здійснення пострілу з метою налякати потерпілого. Отже, навіть у власних показаннях обвинувачений підтвердив адресність своїх дій щодо ОСОБА_9 .

За таких обставин сукупність досліджених доказів свідчить, що дії обвинуваченого були безпосередньо спрямовані саме на потерпілого ОСОБА_9 як представника ТЦК та СП, який виконував службові обов`язки щодо супроводження ОСОБА_12 та перевірки його військово-облікових документів. Вигук «Назад!», подальші слова, пов`язані з вимогою відійти, а також здійснений одразу після цього постріл із сигнального пістолета підтверджують адресність і цілеспрямованість таких дій.

При цьому суд враховує, що обвинувачений достовірно знав про технічні характеристики використаного ним пістолета, оскільки, за його ж показаннями, зазначений предмет тривалий час знаходився у домоволодінні та використовувався для відлякування собак. Такі обставини підтверджуються також показаннями ОСОБА_12 та ОСОБА_17 . Отже, ОСОБА_5 усвідомлював, що використовує саме сигнальний пістолет, який не є бойовою вогнепальною зброєю та не призначений для ураження людини.

Водночас суд враховує, що використаний предмет є шумовим пістолетом, не є бойовою вогнепальною зброєю, а тілесних ушкоджень потерпілому заподіяно не було. Після пострілу обвинувачений не здійснював повторних пострілів, не переслідував потерпілого, не намагався наблизитися до нього та не вчиняв інших активних дій, які б свідчили про прямий умисел на позбавлення потерпілого життя.

Таким чином, у сукупності досліджені докази підтверджують, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи службовий статус потерпілого ОСОБА_9 та законний характер його дій, вигукнув на адресу потерпілого: «Назад!», висловив інші слова, пов`язані з вимогою відійти, та одразу здійснив постріл із шумового пістолета у напрямку потерпілого в обстановці, яка ОСОБА_9 обґрунтовано була сприйнята як реальна погроза позбавлення його життя.

Водночас ця ж сукупність доказів не підтверджує поза розумним сумнівом наявність у ОСОБА_5 прямого умислу саме на позбавлення потерпілого життя.

Разом із тим, встановлені судом фактичні обставини свідчать про те, що дії обвинуваченого були безпосередньо пов`язані із виконанням потерпілим ОСОБА_9 своїх службових обов`язків та були спрямовані на припинення подальшого здійснення ним таких повноважень.

Судом встановлено, що ОСОБА_9 на момент події виконував покладені на нього службові обов`язки щодо здійснення заходів оповіщення, перевірки військово-облікових документів та вручення повісток, а тому є особою, кримінально-правова охорона якої забезпечується положеннями ч. 1 ст. 350 КК України.

Судом встановлено, що після того, як ОСОБА_12 зайшов за ріг будинку, обвинувачений вигукнув на адресу потерпілого: «Назад!», після чого вигукнув у його бік ще декілька слів, пов`язаних із вимогою відійти, і одразу здійснив із сигнального пістолета марки «ANSAR 1071» один постріл у напрямку ОСОБА_9 .

Незалежно від того, чи перебував потерпілий безпосередньо у прорізі калитки або зробив незначний крок у межі подвір`я, судом достовірно встановлено, що зазначені слова та подальший постріл були адресовані саме ОСОБА_9 як представнику ТЦК та СП, який виконував свої службові обов`язки.

Суд вважає доведеним, що дії обвинуваченого були спрямовані саме на припинення подальшого виконання потерпілим службових обов`язків щодо супроводження ОСОБА_12 та перевірки його військово-облікових документів. Про це свідчать вигук обвинуваченого: «Назад!», інші слова, пов`язані з вимогою відійти, а також подальше здійснення пострілу у напрямку потерпілого одразу після цих слів.

При цьому під інтересами особи, яка погрожує, у розумінні ч. 1 ст. 350 КК України слід розуміти не лише її особисті інтереси, а й інтереси інших осіб, у долі яких вона зацікавлена. У даному випадку дії обвинуваченого були спрямовані на недопущення подальшого виконання потерпілим службових обов`язків щодо його двоюрідного брата ОСОБА_12 , якого супроводжували для перевірки військово-облікових документів та уточнення його правового статусу.

Суд виходить із того, що визначальним у поведінці обвинуваченого було не припинення перебування потерпілого на території домоволодіння, а бажання перешкодити подальшому виконанню ОСОБА_9 покладених на нього службових обов`язків щодо супроводження ОСОБА_12 та перевірки його військово-облікових документів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що умисел ОСОБА_5 був спрямований не на позбавлення потерпілого життя, а на припинення діяльності службової особи та недопущення подальшого виконання нею службових повноважень щодо ОСОБА_12 , що повністю відповідає обов`язковим ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України.

При цьому злочин, передбачений ч. 1 ст. 350 КК України, є закінченим з моменту доведення відповідної погрози до відома потерпілого незалежно від того, чи була вона сприйнята як реальна та чи вдалося винному фактично припинити або змінити службову діяльність потерпілого. Разом із тим, у даному випадку після здійснення пострілу потерпілий фактично припинив подальше просування за ОСОБА_12 , а виконання відповідних службових повноважень було перерване до прибуття працівників поліції.

За таких обставин суд вважає, що пред`явлене ОСОБА_5 обвинувачення за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду, а його дії підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст. 350 КК України.

Здійснюючи перекваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 350 КК України, суд виходить із того, що така зміна правової кваліфікації здійснюється в межах тієї самої фактичної події, яка була предметом висунутого обвинувачення та судового розгляду, а саме події 20.02.2025 біля домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , пов`язаної із здійсненням ОСОБА_5 одного пострілу із сигнального пістолета у напрямку ОСОБА_9 .

При цьому суд не встановлює нових фактичних обставин, які б збільшували обсяг обвинувачення або погіршували становище обвинуваченого, а лише надає іншу кримінально-правову оцінку тим обставинам, які були предметом дослідження у судовому засіданні. Зазначена перекваліфікація покращує становище ОСОБА_5 , оскільки ч. 1 ст. 350 КК України передбачає відповідальність за менш тяжке кримінальне правопорушення порівняно з інкримінованим йому замахом на умисне вбивство за ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України.

Отже, дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 350 КК України як погрозу вбивством щодо службової особи, застосовану з метою припинення діяльності службової особи.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, ОСОБА_5 вчинив кримінальний проступок (ч.2 ст.12 КК України).

Обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого (ст.66 КК України), відсутні.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , відповідно до п.1 ч. 1 ст. 67 КК України суд визнає рецидив кримінальних правопорушень.

Такий висновок суду ґрунтується на тому, що ОСОБА_5 вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024 був засуджений за умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, із звільненням від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки. Нове умисне кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 350 КК України, він вчинив 20.02.2025, тобто після постановлення зазначеного вироку, у період іспитового строку, коли судимість за попереднім вироком не була погашена чи знята.

Отже, на момент вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України, ОСОБА_5 мав незняту та непогашену судимість за раніше вчинене умисне кримінальне правопорушення, що відповідно до ст. 34 КК України утворює рецидив кримінальних правопорушень.

Обвинувачений ОСОБА_5 проживає разом за місцем проживання характеризується позитивно, проживає з бабусею (1939 р.н.) та дідусем (1942 р.н.), є особою з інвалідністю третьої групи (т.1 а.с.188-190), осудний (т.1 а.с.222), на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, однак в період з 2016 року по 2018 рік тричі звертався на консультацію до дитячого лікаря-психіатра з приводу змішаного розладу шкільних навичок, раніше неодноразово судимий:

1) вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024 за ч. 1 ст. 121 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 років, на підставі ст. 75 КК України звільненого з іспитовим строком 2 роки;

2) вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025 за ч. 3 ст. 369 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років 2 (два) місяці з конфіскацією всього майна, яке належить обвинуваченому на праві приватної власності. На підставі ч.4 ст.70 КК України, вказаний вирок та вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024 стосовно ОСОБА_5 ухвалено виконувати самостійно.

З урахуванням наведеного, встановлених фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 , суд вважає, що останньому слід призначити покарання у межах санкції ч. 1 ст. 350 КК України, а саме у виді обмеження волі в середньому розмірі.

При вирішенні питання про визначення остаточного покарання суд враховує, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 350 КК України, 20.02.2025, тобто після постановлення вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024, яким його було засуджено за ч. 1 ст. 121 КК України до 5 років позбавлення волі та на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 78 КК України у разі вчинення засудженим протягом іспитового строку нового кримінального правопорушення суд призначає йому покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72 цього Кодексу.

Оскільки кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 350 КК України, вчинене ОСОБА_5 у період іспитового строку, встановленого вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України визначити покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного зазначеним вироком.

При цьому, з огляду на те, що за ч. 1 ст. 350 КК України ОСОБА_5 призначається покарання у виді обмеження волі, а за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024 йому було призначено покарання у виді позбавлення волі, при складанні цих покарань підлягають застосуванню правила співвідношення покарань, визначені підпунктом «б» пункту 1 частини 1 статті 72 КК України.

Суд також враховує, що вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025 ОСОБА_5 засуджено за ч. 3 ст. 369 КК України до покарання у виді 5 років 2 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві приватної власності, та постановлено вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025 і вирок Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024 виконувати самостійно.

Разом із тим зазначене рішення про самостійне виконання вироків було ухвалене в іншій кримінально-правовій ситуації, а саме у зв`язку з тим, що кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_5 засуджено вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025, було вчинене до постановлення вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024, тоді як звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням на той час продовжувало діяти.

У цьому ж кримінальному провадженні судом встановлено, що ОСОБА_5 вчинив нове кримінальне правопорушення 20.02.2025, тобто після постановлення вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024 і під час іспитового строку, що зумовлює застосування положень ч. 3 ст. 78, ст. 71 та ст. 72 КК України і реальне відбування покарання, призначеного цим вироком.

Водночас кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 350 КК України, було вчинене ОСОБА_5 до постановлення вироку Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 22.01.2024 у справі № 236/4167/20 (провадження № 51-1565кмо23) сформулювала алгоритм визначення остаточного покарання у випадку, коли після постановлення вироків встановлено, що засуджений винен у кримінальних правопорушеннях, частина яких вчинена до постановлення першого вироку, а інша – між першим і другим вироками. Із зазначеного висновку випливає, що при визначенні остаточного покарання суд має виходити з часу вчинення кожного кримінального правопорушення та послідовно застосовувати правила ст. 70 і ст. 71 КК України відповідно до конкретної кримінально-правової ситуації.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 призначається покарання за кримінальне правопорушення, вчинене після постановлення першого вироку – вироку Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024, але до постановлення другого вироку – вироку Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025.

Тому суд спочатку визначає покарання за ч. 1 ст. 350 КК України, після чого відповідно до ч. 3 ст. 78, ч. 1 ст. 71 та підпункту «б» пункту 1 частини 1 статті 72 КК України визначає покарання за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024.

Надалі, враховуючи, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 350 КК України, було вчинене до постановлення вироку Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025, суд відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України визначає остаточне покарання шляхом часткового складання покарання, визначеного за правилами ст. 71 КК України, з покаранням, призначеним вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025, а також приєднання додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке належить ОСОБА_5 на праві приватної власності.

Суд враховує, що вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025 початок строку відбування покарання ОСОБА_5 визначено з 11.04.2025. Тому період перебування ОСОБА_5 під вартою з 11.04.2025 охоплюється фактичним відбуванням покарання за зазначеним вироком і підлягає зарахуванню у строк остаточного покарання саме як покарання, частково відбуте за попереднім вироком відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України. Повторне зарахування цього ж періоду як строку попереднього ув`язнення у цьому кримінальному провадженні призвело б до подвійного зарахування одного й того самого строку.

У зв`язку з цим у строк остаточного покарання як строк попереднього ув`язнення відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України підлягає зарахуванню період з 20.02.2025 до 10.04.2025 включно, тобто до початку відбування покарання за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України у строк остаточного покарання підлягає зарахуванню покарання у виді позбавлення волі, частково відбуте ОСОБА_5 за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025, а саме з 28.02.2024 по 04.03.2024 та з 11.04.2025 до 01.07.2026 включно.

Саме таке покарання, на переконання суду, відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації та співмірності покарання, є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , а також для попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Підстав для звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до вимог ст. 75 КК України, або ж застосування ст. 69 КК України до обвинуваченого, суд не знаходить, у зв`язку з відсутністю передумов, за яких дані правові норми мають змогу бути застосовані, враховуючи відсутність декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили, враховуючи вид остаточного покарання, необхідно застосувати у вигляді тримання під вартою, взявши його під варту у залі суду.

Згідно ст.ст. 118, 122, 124 КПК України з ОСОБА_5 підлягають стягненню документально підтвердженні процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів при проведенні у кримінальному провадженні судових експертизи на загальну суму 15 122 грн. 10 коп.: судової експертизи зброї (висновок експерта від 17.03.2025 №СЕ-19/112-25/2627-БЛ) в сумі 7 959 грн. 00 коп, судової вибухотехнічної експертизи (висновок експерта від 28.03.2025 №СЕ-19/112-25/4208-ФХВР) в сумі 2387 грн. 70 коп., судової вибухотехнічної експертизи (висновок експерта від 28.02.2025 №СЕ-19/112-25/2635-ФХВР) в сумі 2387 грн. 70 коп., судової вибухотехнічної експертизи (висновок експерта від 28.02.2025 №СЕ-19/112-25/2647-ФХВР) в сумі 2387 грн. 70 коп. (т.1 а.с.90, 104, 115, 128).

Цивільний позов в даному кримінальному провадженні не пред`являвся.

Питання щодо речових доказів необхідно вирішити відповідно до положень ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 369-376 КПК України, суд –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 350 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 71, п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання, призначеного вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.03.2024, визначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 (шість) місяців.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання покарання, визначеного за правилами ст. 71 КК України, з покаранням, призначеним вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років з конфіскацією всього майна, яке належить йому на праві приватної власності.

У строк остаточного покарання зарахувати строк попереднього ув`язнення з 20.02.2025 до 10.04.2025 включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України.

Крім того, відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України у строк остаточного покарання зарахувати покарання у виді позбавлення волі, частково відбуте ОСОБА_5 за вироком Кіровського районного суду м. Кіровограда від 11.04.2025, а саме: з 28.02.2024 по 04.03.2024 та з 11.04.2025 до 01.07.2026 включно.

Строк відбування остаточного покарання ОСОБА_5 обчислювати з дня винесення вироку – 02 липня 2026 року.

До ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, негайно взявши його під варту в залі суду.

Стягнути з ОСОБА_5 процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів при проведенні у кримінальному провадженні судових експертизи на загальну суму 15 122 (п`ятнадцять тисяч сто двадцять дві) гривні 10 копійок.

Речові докази:

- жилетка чорного кольору, спортивна олімпійка чорного кольору, штани чорного кольору у поліетиленовому спеціалізованому пакеті №6269909 (т.1 а.с.37, 38, зворот а.с.130), які зберігаються у камері зберігання речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, після набрання вироком законної сили – повернути власнику, а саме ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- змиви з рук ОСОБА_5 у поліетиленовому спеціалізованому пакеті №6077544 (т.1 а.с.37, 38, 119), які зберігаються у камері зберігання речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, після набрання вироком законної сили – знищити;

- сигнальний самозарядний пістолет моделі «ANSAR 1071» калібру 9 mm Р.А.К., серійний номер НОМЕР_1 , промислового виготовлення, виробництва фірми «SUR» /Туреччина/ (т.1 а.с. 39, 40), який зберігається у камері зберігання речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, після набрання вироком законної сили – знищити;

- чотири предмети схожі на гільзи боєприпасами не являються, а є частинами (стріляними гільзами з капсулями) пістолетних шумових (холостих) патронів, калібру 9 мм Р.А.К. (т.1 а.с. 39, 40), які зберігаються у камері зберігання речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, після набрання вироком законної сили – знищити;

- оптичний диск формату «DVD-R» об`ємом 4.7 Gb. білого кольору з фабричним написом «MyMEDIA DVD+R 4.7 GB» з записаним на ньому аудіо-файлом, який зберігається при судових матеріалах кримінального провадження (т.1 а.с.44,45), після набрання вироком законної сили – зберігати при судових матеріалах кримінального провадження;

- оптичний диск формату «DVD-R» об`ємом 4,7 Gb білого кольору з фабричними написами «PATRON DVD-R 4,7 Gb» з записаним на ньому відеофайлами, який зберігається при судових матеріалах кримінального провадження (т.1 а.с.74, 75), після набрання вироком законної сили – зберігати при судових матеріалах кримінального провадження;

- протирка каналу ствола у поліетиленовому спеціалізованому пакеті №3774003 (т.1 а.с.110), які зберігаються у камері зберігання речових доказів Кропивницького РУП ГУНП в Кіровоградській області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок суду згідно зі ст.ст. 395, 396 КПК України може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду через Подільський районний суд м. Кропивницького протягом 30 діб з моменту його проголошення, а особою, яка тримається під вартою, з дня вручення копії вироку.

Згідно зі ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Подільському районному суді м. Кропивницького копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Суддя Подільського районного суду

міста Кропивницького ОСОБА_52