Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №404/6481/23 — Фортечний районний суд міста Кропивницького

Справа № 404/6481/23

Номер провадження 2/404/1463/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року Фортечний районний суд міста Кропивницького в складі:

головуючого судді Іванової Н.Ю.

при секретарі Коцюбі Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про визнання договору недійсним, зустрічною позовною заявою АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2023 року до суду звернулась з позовом ОСОБА_1 до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про визнання договору недійсним, просила суд визнати недійсним договір кредиту за № 200311850001 від 13 лютого 2023 року, укладений між Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та нею.

Позовна заява мотивована тим, що з телефонного дзвінка працівника АТ «ПУМБ» позивачу стало відомо, що за нею, як за клієнтом банку рахується заборгованість, яка утворилась внаслідок оформлення кредитного договору від 13 лютого 2023 року між нею та АТ «ПУМБ» на загальну суму в розмірі 15 000 гривень.

З урахуванням того, що жодного кредитного договору 13 лютого 2023 року на загальну суму в розмірі 15 000 грн. між нею та АТ «ПУМБ» укладено не було, жодних коштів, які нібито були їй надані АТ «ПУМБ», вона не отримувала, 19 травня 2023 року нею, на адресу АТ «ПУМБ» направлено заяву про надання завірених в установленому порядку копій кредитного договору, що містить номер, дату укладення, реквізити кредитора, реквізити позичальника, а також копії документів, які підтверджують, що саме нею укладено договір кредиту, провести службове розслідування та анулювати кредитний договір.

21 червня 2023 року АТ «ПУМБ» направило лист-відповідь за № КНО-33/90754, де зазначило, що за результатами проведеного банком внутрішнього розслідування було встановлено, що 13 лютого 2023 року у мобільному додатку «ПУМБ Online» оформлено кредитний договір №200311850001.

Як зазначено у листі-відповіді, підписання кредитного договору відбулося з використанням технології 3-D Secure, шляхом надсилання коду на номер НОМЕР_1 . Банк повідомив, що надана нею інформація не знайшла свого відображення за результатами розслідування та у банку не має підстав вважати, що вказаний кредитний договір був укладений не нею, чи без її згоди.

На прохання надати належним чином завірені копії кредитного договору, що містить номер, дату укладення, реквізити кредитора, реквізити позичальника, а також копії документів, які підтверджують, що саме нею укладено договір кредиту, банком надано фотокопію заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за №200311850001 від13 лютого 2023 року, довідку про систему гарантування вкладів фізичних осіб без дати та номеру, паспорт споживчого кредиту від 13 лютого 2023 року. Будь-яких інших документів банком надано не було.

Вказано, що з наданої банком копії заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 13 лютого 2023 року №200311850001 вбачається, що між нею та відповідачем було укладено оферту на укладення угоди про надання кредиту, відповідно до якої у відповідача виникло зобов`язання на надання їй кредиту в сумі 15000 грн.

Аналізуючи зміст заяви, вбачається, що оферта на укладення угоди про надання кредиту відповідачем замінюється поняттям «кредитний договір», що за своєю суттю, формою та змістом є категорично різними документами.

Тобто, оферта, за своїм змістом є лише пропозицією однієї сторони про намір укласти договір з другою стороною, після якої другою стороною необхідно прийняти таку пропозицію (акцептувати). В результаті таких послідовних дій, договір можна вважати укладеним.

Натомість, відповідачем вказано, про те, що шляхом укладення оферти, під яким мається на увазі договір, їй нібито було надано кредит, що суперечить процедурі укладення такого договору, не відповідає нормам ЦК України та не може породжувати обов`язки для однієї чи іншої сторони. З оферти, неможливо встановити згоду двох сторін, щодо істотних умов договору.

При цьому, всупереч зазначеному з наданих відповідачем копій документів вбачається, що нібито вона, ОСОБА_2 13 лютого 2023 року надала банку оферту на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №200311850001, після чого у цей же день, банк прийняв пропозицію на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб № 200311850001, шляхом надання акцепту.

В оферті зазначено, що вона підписуючи цей документ, беззастережно підтверджує, що приймає публічну пропозицію банку на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, яка розміщена на сайті АТ «ПУМБ».

Згідно із п. 6.1.2 та 6.1.3 публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб будь-які операції здійснені з використанням Автентифікаційних даних визнаються здійсненими клієнтом та не підлягають оскарженню, за виключенням випадків, прямо передбачених законодавством України.

Вважає, що відсутні докази того, що саме нею було застосовано будь-яким способом ідентифікатор (СМС повідомлення, код невідомий), зокрема, відсутні докази отримання нею будь-яким чином цього одноразового ідентифікатора, а також відсутні докази реєстрації її у інформаційно-телекомунікаційній системі відповідача. Договір кредиту у формі заяви за допомогою електронного підпису не підписувався.

З оферти не вбачається за можливе встановити її волевиявлення на надання оферти на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, оскільки оферта не містить його засвідчення ні шляхом електронного підпису, ні шляхом підпису від руки. Будь-яких доказів, які б свідчили, про те, що нею було підписано цю оферту електронним підписом, немає.

У даному випадку порушено вимоги ч. 3 ст. 203 ЦК України - на момент укладення договору було відсутнє її волевиявлення та її внутрішня воля на його укладення.

Жодними належними та допустимими доказами також не підтверджується надання банком їй грошових коштів в сумі 15 000 грн., хоча як вбачається з оферти на приєднання до договору та акцепту пропозиції, грошові кошти в сумі 15 000 грн. повинні були бути видані на рахунок № НОМЕР_2 .

Також, паспорт споживчого кредиту, який нібито їй надано відповідачем не містить підпису, що також викликає сумніви щодо підтвердження наміру на укладення договору про споживче кредитування.

Зазначено, що процедура укладення договору суперечить нормам, які викладені в публічній пропозиції на укладення договору, оскільки відповідно до п. 2.2.1 публічної пропозиції договір вважається укладеним після отримання банком від клієнта письмової заяви на приєднання до договору про акцепт публічної пропозиції банку.

Крім того, розміщення на сайті позивача публічної пропозиції не може бути належним доказом укладення оскаржуваного договору, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Павелко І.Л. від 30 серпня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання.

06 вересня 2023 року від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву. Вказано, що доводи викладені у позовній заяві повністю протирічять та не співпадають з діями позивача та умовами укладеного між сторонами договору, отриманого та підписаного позивачем паспорті споживчого кредиту, у зв`язку з чим вимоги є безпідставними, необґрунтованими і такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства України.

13 лютого 2023 року позивач звернулась до банку з метою відкриття рахунку та отримання кредиту. Підтвердженням надання позивачу кредиту є заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №200311850001, яка була підписана позивачем за допомогою електронного підпису, тип підпису ОТП - пароль надісланий на номер телефону НОМЕР_1 , дата та час підписання договору 13 лютого 2023р. 11:23:50. Паспорт споживчого кредиту від 13 лютого 2023 року, який також підписаний позивачем за допомогою електронного підпису.

Згідно договору банком підтверджено, що операцію виконано із установленим механізмом контролю з використанням відповідного програмного забезпечення. Документи на відкриття рахунку містяться у справі з юридичного оформлення рахунку. Відкриття поточного рахунку дозволено. Дата відкриття рахунку 13 лютого 2023 року № рахунку НОМЕР_2 у валюті гривня, № кредитної картки миттєвого випуску (не персоніфікованої) НОМЕР_3 .

В заяві позивачем було зазначено місце проживання, паспорті дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, номер мобільного телефону, електронну пошту. Тобто, позивачем було зазначено всі дані банку для належної ідентифікації клієнта.

Позивач погодилась із запропонованим порядком взаємодії - на запропоновану правову конструкцію кредитування шляхом підписання заяви і ДКБО (індивідуальної та публічної частини договору). У ДКБО міститься перелік банківських послуг і детальні умови банківського обслуговування в розрізі конкретно визначених послуг.

Факт отримання позивачем грошових коштів підтверджується наданими у якості доказів матеріалами - заявою, паспортом споживчого кредиту, випискою з особового рахунку позивача. Умови і паспорт споживчого кредиту містять повну інформацію щодо умов кредитування.

Укладений між банком і позивачем договір відповідає усім нормам закону. Позивач не була позбавлена можливості відмовитися від договору протягом 14 календарних днів від дати його укладення шляхом повідомлення банку у письмовій формі з одночасним поверненням грошових коштів, одержаних згідно умов договору та сплати процентів за період з дня одержання коштів до дня їх повернення за ставкою, встановленою договором, як це передбачено ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування».

Зазначено, що електронна форма договору прирівнюється до письмової, проте з певними особливостями щодо укладення таких договорів. Сторони вільні обрати форму правочину, в тому числі і електронну.

Заява на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №200311850001 була підписана позивачем через систему ПУМБ Online за допомогою електронного підпису, тип підпису ОТП - пароль надісланий на номер телефону НОМЕР_1 ОСОБА_1 , дата та час підписання договору 13 лютого 2023 року 11:23:50.

Тобто без отримання листа на адресу електронної пошти і смс- повідомлення, без здійснення входу на веб сайт банку за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

20 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до керуючого відділення №1 «ПУМБ» у м. Кропивницький з заявами №120/63/028, №120/66/028, №120/61/028, як власника картки НОМЕР_3 з повідомленням про не проведення операцій по картці та не надання згоди на проведення операцій. В даних заявках, які підписані особисто позивачем 20 квітня 2023 року позивачем зазначено свій контактний номер телефону НОМЕР_1 .

17 травня 2023 року позивач направляє протилежного листа на адресу Головного офісу банку у м. Києві де зазначає, що жодного кредитного договору 13 лютого 2023 року не укладала та грошові кошти не отримувала.

Лише власник мобільного телефону міг скористатись кодом підтвердженням проведених транзакцій або з своєї недбалості повідомити дані третім особам. Платежі були здійснені самим позивачем через дистанційні канали обслуговування (без відвідування відділення банку), за допомогою номеру телефону, який зазначено позивачем як фінансовий номер у заявах на приєднання до ДКБО. Є незрозумілими дії та попередня поведінка позивача, яка є прямо протилежною одна одній. Не мають підтвердження й зазначені позивачем факти, що нею не проводилась ідентифікація в АТ «ПУМБ» та відсутність доказів її реєстрації у інормаційно-телекомунікаційних системах банку. Таку ідентифікацію позивач проходила в АТ «ПУМБ» при оформленні попереднього кредитного договору №1002080264701 від 04 лютого 2022 року.

Станом на 10 серпня 2023 року сума боргу за кредитом, виключно у розмірах, які передбачені основними частинами договору складає суму 17 561,26 грн. з яких заборгованість за використаною сумою тіла кредиту у розмірі 14 933,55 грн. та за сумою нарахованих процентів 2627,71 грн.

Представник АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» подав до суду зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість у сумі 148056,71 грн. та понесені судові витрати.

Зустрічний позов мотивовано тим, що між АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, на підставі якого їй на кредитну картку було встановлено кредитний ліміт у сумі 15 000 грн.

Відповідач, не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість за договором станом на 10 серпня 2023 року складає 17 561,26 грн.

Ухвалою суду від 08 лютого 2024 року прийнято зустрічну позовну заяву та об`єднано в одне провадження з первісним позовом, призначено підготовче засідання.

ОСОБА_1 подала до суду відзив на зустрічний позов та вказувала, що з тексту заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №200311850001 від 13 лютого 2023 року вбачається, що дана заява не відповідає вимогам ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», оскільки формуляр заяви в електронній формі не підписаний в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Стороною позивача не надано будь-яких доказів того, що саме її електронним підписом підписана заява від 13 лютого 2023 року №200311850001, оскільки позивачем не надано в ні відомості про сертифікацію ключа ЕЦП, а ні відомості про особистий ключ підписувала, який має відповідати відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті, а ні відомості щодо одноразового ідентифікатора. При тому, що вона, як позивач заперечує факт підписання даної заяви та отримання спірної суми коштів як кредит (позику) взагалі.

Договір кредиту у вигляді заяви на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, не був підписаний позивачем ні за допомогою одноразового ідентифікатора, ні за допомогою електронного цифрового підпису, який би відповідав вимогам ЗУ «Про електронний цифровий підпис» й відповідно не були узгоджені усі істотні умови договору між сторонами.

За таких обставин, вказаний договір не є таким, що укладений у письмовій формі, а отже є нікчемним відповідно до ст. 1055 ЦК України.

Зазначала, що відповідно до прохальної частини позову, позивач просить суд стягнути з неї заборгованість у сумі 148 056,71 грн. З наданого розрахунку заборгованості станом на 10 серпня 2023 року вбачається, що сума простроченої заборгованості за відсотками за користування кредитом становить 2627,71 грн., а сума заборгованості з погашення суми кредиту становить - 14933,55 грн., що в загальному складає суму 17 561,26 грн., натомість стягнути позивач просить 148 056,71 грн.

Ухвалою суду від 06 березня 2024 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2024 року задоволено клопотання представника ОСОБА_1 про витребування доказів.

10 грудня 2024 року від представника ОСОБА_1 до суду надійшли письмові пояснення у справі.

Відповідно до Розпорядження керівника апарату Фортечного районного суду міста Кропивницького № 631 від 07 травня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл цивільної справи № 404/6481/23, номер провадження 2/404/1463/23, у зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 з посади судді Фортечного районного суду міста Кропивницького за рішенням Вищої ради правосуддя від 06 травня 2025 року.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено суддю Іванову Н.Ю. для розгляду цивільної справи № 404/6481/23, номер провадження 2/404/1463/23.

Ухвалою судді Фортечного районного суду міста Кропивницького Іванової Н.Ю. від 16 травня 2025 року цивільну справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 24 липня 2025 року задоволено клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 24 липня 2025 року зустрічну позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Від представника АТ «ПУМБ» до суду надійшов уточнений зустрічний позов, у якому представник банку остаточно просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість у сумі 17 561,26 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 2 684 грн.

25 серпня 2025 року до суду від ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення у справі.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року об`єднано в одне провадження зустрічну позовну заяву з первісним позовом.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні.

Позивач у судове засідання надала заяву про розгляд справи за її відсутності, просила первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічної позовної заяви просила суд відмовити.

Представник відповідача у судове засідання надав заяву про розгляд справи за його відсутності, в задоволенні первісного позову просив відмовити, а зустрічний позов просив задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, прийшов до висновку що первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи виникає спір.

Судом встановлено, що 13 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулась до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» з метою відкриття рахунку та отримання кредиту.

13 лютого 2023 року позивачем було підписано за допомогою електронного підпису заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб №200311850001 та паспорт споживчого кредиту.

Згідно договору банком підтверджено, що операцію виконано із установленим механізмом контролю з використанням відповідного програмного забезпечення.

В заяві позивачем було зазначено місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспортні дані: паспорт НОМЕР_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ; номер мобільного телефону: НОМЕР_1 (для здійснення обслуговування в рамках ДКБО, в тому числі для відправлення повідомлень (паролів, кодів тощо) та/ або послуги по користуванню Системою «Інтернетбанкінг», за виключенням послуги «SMS-банкінг» у випадку зазначення

Клієнтом іншого номеру мобільного телефону);електронну пошту: ІНФОРМАЦІЯ_1 в тому числі для відправлення Заяви на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб).

Позивачу встановлено кредитний ліміт у розмірі 15 000 грн. та викладені у заяві такі умови: розрахунковий день - 30 число місяця; платіжна дата 30 число місяця; строк дії кредитного ліміту 12 місяців, процентна ставка за користування кредитним лімітом 35,88%, реальна річна процентна ставка складає 42,36%, розмір мінімального платежу та інші умови надання та обслуговування кредитної картки встановлюються відповідно до умов ДКБО.

Позивач підписала заяву на приєднання до договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб за допомогою електронного підпису.

Позовні вимоги ОСОБА_1 за первісним позовом про визнання кредитного договору недійсним обґрунтовано тим, що кредитний договір вона не укладала.

Судом встановлено, що доступ до особистого кабінету клієнта має тільки ОСОБА_1 .

Доказів того, що позивач не здійснювала будь-яких дій щодо укладання договору, не надала.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч.1 ст.638 та ст.1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.

Частинами першою-третьою статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

У п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Враховуючи це положення закону, правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Також, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Ст. 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В абз. 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним у зв`язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.

У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні за змістом висновки, викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, постанові від 12 січня 2021 по справі № 524/5556/19, від 09 вересня 2020 по справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 по справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 по справі № 127/33824/19 тощо.

Укладаючи кредитний договір, сторони вчинили дії, визначені ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», хронологія (перелік) таких дій із точним часом їх вчинення міститься в матеріалах справи.

Про реєстрацію свідчить: надання відповідачем своїх особистих/персональних та інших, супутніх даних.

Судом встановлено та підтверджено дослідженими доказами, що сторони договору досягли згоди з усіх істотних умов договору перед його укладанням, тому в силу ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним.

Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 р. дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний ОСОБА_4 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».

Подібна правова позиція міститься і у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020 р., проте у цій справі мова йшла про відсутність відображення електронного підпису на договорі та відсутність доказів отримання такого підпису позичальником: «Без отримання листа на адресу електронної пошти і смс-повідомлення, без здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений. Укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі позивача, цей правочин, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі».

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 та у справі № 732/670/19 від 09 вересня 2020 року.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 09.09.2020 року у справі № 732/670/19 від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 року у справі № 127/337824/18 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму, договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (ст.205, 207 ЦК України).

На підставі укладеного договору позивач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно з ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абз. 1 ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк встановлений договором або Законом (ст. 612 ЦК України).

Ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Заборгованість за договором станом на 10 серпня 2023 року складає 17 561,26 грн., з яких 14 933,55 грн. заборгованість за тілом кредиту, 2627,71 грн. нараховані проценти.

Правильність наданих розрахунків заборгованості не спростована позивачем в установленому законом порядку, вказаний розрахунок суд приймає до уваги як належний, допустимий та переконливий доказ.

А тому суд погоджується з вимогою АТ «ПУМБ» про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 17 561,26 грн.

Враховуючи, що позивач свої зобов`язання за договором не виконала в повній мірі, наявну заборгованість у добровільному порядку не погасила, вимоги банку про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором підлягають задоволенню.

Таким чином, аналізуючи надані докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд дійшов висновку, що в даному випадку первісний позов не підлягає задоволенню, а зустрічну позовну заяву необхідно задовольнити у повному обсязі.

Судом критично оцінюються доводи позивача у первісному позові щодо не укладання договору кредиту, оскільки зазначене спростовується наявними у цій справі доказами у їх сукупності.

Таким чином, підсумовуючи вищевказані обставини справи, суд висновує, що позов АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості є обґрунтованим і підлягає задоволенню, а первісний позов ОСОБА_1 до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про визнання договору недійсним, є таким, що задоволенню не підлягає, з підстав, що наведені судом вище.

На підставі викладено та керуючись ст. 4, 12, 13, 76-83, 89, 141,259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» про визнання договору недійсним - відмовити.

Зустрічну позовну заяву АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість у розмірі 17 561,26 грн. та судові витрати в сумі 2 684,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5

Відповідач: АТ «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», місцезнаходження: 07040, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 4, код ЄДРПОУ 14282829.

Повний текст судового рішення складено 02.07.2026 року.

Суддя Фортечного районного суду

міста Кропивницького Н. Ю. Іванова