Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №350/1252/25 — Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 350/1252/25

Номер провадження 2-др/350/13/26

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2026 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

секретаря судового засідання Левицького Р.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Жовніра Миколи Йосифовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, -

установив:

07 листопада 2025 року Рожнятівським районним судом Івано-Франківської області ухвалено рішення у цивільній справі №350/1252/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 жителя АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , жительки АДРЕСА_1 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в твердій грошовій сумі у розмірі по 3300 (три тисячі триста ) гривень на кожну дитину, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 28.08.2025 і до досягнення дітьми повноліття.

Під час ухвалення зазначеного рішення судом не було вирішено питання про розподіл судових витрат, а саме витрат позивачки на професійну правничу допомогу.

19 червня 2026 року представник позивачки – адвокат Жовнір М.Й. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.

Сторони по справі в судове засідання не з`явилися, про час та день розгляду питання розподілу судових витрат повідомлялися в установленому законом порядку, тому суд вважає за можливе ухвалити рішення без присутності сторін, при наявних матеріалах справи.

Відповідно до вимог ч.4 ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу внаслідок розгляду справи за відсутності її учасників не здійснюється згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.

Суд, дослідивши заяву про ухвалення додаткового рішення, додані до неї документи, матеріали цивільної справи, дійшов до висновку про задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо (серед іншого) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, на підтвердження понесених витрат позивачкою подано:угоду про надання професійної правничої (правової) допомоги від 26 серпня 2025 року, укладену між ОСОБА_1 та адвокатом Жовніром Миколою Йосифовичем; квитанцію від 27 серпня 2025 року про оплату професійної правничої допомоги у розмірі 5000 грн, оригінал якої міститься в матеріалах цивільної справи.

Наведені документи підтверджують фактичне понесення позивачкою витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач будь-яких заперечень щодо заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу не подав, клопотання про їх зменшення не заявив та неспівмірності таких витрат не довів.

Таким чином, вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку, що заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу документально підтверджені, є реальними, співмірними зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, відповідають критеріям розумності та необхідності, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки у повному заявленому розмірі - 5000 грн.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 247, 270, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника позивачки ОСОБА_1 – адвоката Жовніра Миколи Йосифовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей – задовольнити.

Доповнити рішення Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 07 листопада 2025 року у цивільній справі №350/1252/25, номер провадження 2/350/691/2025, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок.

Додаткове рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: