Суд: Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адмінправопорушення
Категорія: Вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, невиконання термінового заборонного припису або неповідомлення про місце свого тимчасового перебування
Дата: 01 липня 2026 р.
Справа: №345/3788/26
Суддя: Онушканич В. В.
Справа №345/3788/26
Провадження № 3/345/430/2026
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02.07.2026 року м. Калуш
Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Онушканич В.В., розглянувши матеріали, які надійшли з Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , військовослужбовця, громадянина України, за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,
в с т а н о в и в:
Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №738851 від 19.06.2026 року, в якому зазначено, що 19.06.2026 року близько 18 год. 05 хв. в АДРЕСА_2 ОСОБА_1 висловлював погрози (ображав нецензурним словами) в сторону своєї дочки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , чим завдав шкоду психологічному здоров`ю та вчинив домашнє насильство психологічного характеру.
ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, однак подав письмову заяву, в якій зазначив, що не може взяти участь в розгляді справи через те, що відбуває по місцю проходження військової служби.
Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не перешкоджає розгляду справи за його відсутності.
В своїй письмовій заяві ОСОБА_1 просить не притягувати його до адміністративної відповідальності, адже хуліганських дій він не вчиняв. Зазначив, що дійсно 19.06.2026 близько 18 години знаходився на балконі своєї квартири і обговорював з сусідами, які сиділи на лавочці, ситуацію щодо того, що один колишній віськовослужбовець вигулює собаку. В цей час його дочка почала викрикувати в його сторону нецензурні образи. Він крикнув їй у відповідь щоб закрила свого рота. Після цього дочка почала ще більше виражатись в його сторону нецензурними словами. У відповідь він нагадав дочці, як вона декілька років назад травмувала його ножем. Проте, жодних погроз він в сторону дочки не висловлював. Твердження дочки і її подруги ОСОБА_3 є надуманими та неправдивими. В нього з дочкою неприязні відносини вже більше п`яти років. Після цього конфлікту чоловік дочки писав йому погрози в меседжері.
ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що з батьком вона вже більше ніж п`ять років не спілкується. Проживають вони в одному будинку в сусідніх під`їздах. В їхньому дворі часто вигулює свою собаку один військовослужбовець. Ця собака лякає людей і дітей. 19.06.2026 в кінці дня вона зробила зауваження власнику собаки і після цього її батько зі свого балкону заступився за власника собаки та почав висловлювати в її сторону погрози і нецензурні образи. Далі вона викликала поліцію. Стверджує, що образ в сторону батька вона не висловлювала.
Заслухавши пояснення потерпілої, беручи до уваги письмові пояснення особи, відносно якої складено протокол про адмінправопррушення, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно диспозиції ст. 173-2 КУпАП особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачає, що психологічне насильство є формою домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Суть даного правопорушення, зокрема, зводиться до вчинення таких дій, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій або бездіяльності фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, який являється членом сім`ї, тобто особи, яка проживає разом або об`єднані законними правами чи обов`язками щодо утримання.
Отже, для визнання факту домашнього насильства слід звернутися до його ознак:
- умисність (з наміром досягнення бажаного результату);
- спричинення шкоди;
- порушення прав і свобод людини;
- значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов`язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Якщо в діях немає хоча б однієї з чотирьох наведених ознак, вони не є насильством.
Отже, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Однак важливо розрізняти поняття «сварка», «конфлікт», «насильство».
Особливостями ознак домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися.
Конфлікт: особливий вид взаємодії, в основі якого лежать протилежні і несумісні цілі, інтереси, типи поведінки людей та соціальних груп, які супроводжуються негативними психологічними проявами; зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що призводить до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями.
Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин, але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
Таким чином, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою домашнє насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
Суд, вважає, що зазначені у протоколі серії ВАД № 440803 від 03.09.2025 року обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення не знайшли свого підтвердження.
Невід`ємною складовою інкримінованого адміністративного правопорушення повинно бути таке насильство, яке проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, яке завдало шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
Жодним із здобутих доказів у справі, у тому числі долученим до матеріалів справи відеозаписом, не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства, як завдання шкоди психічному здоров`ю потерпілої особи. Звернення ОСОБА_2 до правоохоронних органів свідчить про наявність конфлікту між сторонами, а саме спору щодо того чи має право і як саме третя особа вигулювати свою собаку у дворі між будинками, але саме по собі не підтверджує факту вчинення домашнього насильства. Висловлення одне одному претензій, навіть в грубій формі, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП. Крім того, поведінка потерпілої, зафіксовані на відеозаписі, не свідчить про те, що вона стала жертвою домашнього насильства.
З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст. 173-2 КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Зі змісту ст. 251 КУпАП вбачається, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків.
При цьому, відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ч.2 ст.6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Таким чином, враховуючи, що до матеріалів справи не долучено жодних доказів, які поза розумним сумнівом підтверджують факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, з урахуванням вимог ст. 62 Конституції України та ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, суддя тлумачить сумніви щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на її користь.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
З урахуванням вищевикладеного, суддя дійшов до висновку, що провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП слід закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 283-285 КУпАП,
п о с т а н о в и в:
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в його діях складу вказаного адміністративного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду через Калуський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Суддя
Оригінал: reyestr.court.gov.ua