Рішення від 17 червня 2026 р. у справі №344/13249/25 — Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13249/25

Провадження № 2/344/875/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

18 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 10.06.2014 року між сторонами було зареєстровано шлюб. Від шлюбу у сторін народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.10.2021 року шлюб між сторонами розірвано, дочку залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_4 .

В серпні 2022 року відповідачка вивезла дочку ОСОБА_5 за межі України, та системно створювала перешкоди позивачу у його участі у спілкуванні та вихованні дитини, зокрема не повідомляючи адресу свого перебування з дитиною.

07.07.2016 позивач звертався до суду із позовом до відповідача про зобов`язання не чинити йому перешкод у спілкуванні з дочкою та у її вихованні, та встановлення форми участі батька у спілкуванні та вихованні. Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.04.2024 року було зобов`язано відповідача не чинити перешкод у спілкуванні та вихованні дочки та визначено форму участі позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною. Попри рішення суду, враховуючи проживання дитини за кордоном, участь позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною обмежувалась.

Позивач вважає, що місце проживання дитини слід визначити з батьком на території України, оскільки у червні 2025 року відповідач разом з дитиною повернулась в Україну у зв`язку з хворобливим станом здоров`я відповідача, в тому числі психічного, що було зумовлено зловживанням спиртними напоями. У період з 29.06.2025 по 18.07.2025 відповідач перебувала на стаціонарному лікуванні в клініці «Актуальна Медицина Захід» з діагнозом F10.4- розлад психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром відміни з делірієм. Виписана по заяві не дотримавшись рекомендованих термінів лікування.

Позивач зазначає, що випадки зловживання алкоголем відповідачем мали місце ще за час спільного проживання однією сім`єю, що було встановлено під час розгляду справи №344/5416/23.

Таким чином вважає, що визначення місця проживання дитини з матір`ю за межами України за невідомою адресою, яка зловживає алкогольними напоями та з огляду на це має проблеми із психічним здоров`ям, ставить під загрозу як життя так і здоров`я малолітньої дитини, що є самостійною та достатньою підставою для задоволення позовних вимог та визначення місця проживання дитини з позивачем.

Окрім цього, ще під час проживання дитини за кордоном позивач помітив певні поведінкові зміни у дитини з огляду на що дистанційно залучав до профілактичних бесід онлайн з дитиною психологів та оплачував їх послуги.

Згідно консультативного висновку невролога від 03.07.2025 констатовано, що на момент огляду дитини наявні проблеми у вигляді неврологічного розладу (покліпування, посимикування), порушене засипання, підвищена тривожність. Діагноз: невроз нав`язливих дій.

Згідно консультативного висновку спеціаліста – дитячого психіатра від 07.07.2025 року ОСОБА_5 перебуває в стані емоційного стресу, який зумовлений обставинами проживання з матір`ю за межами України та її зловживанням алкоголем, що супроводжувалось конфліктами, сварками та образами. У процесі приватної бесіди з психіатром дитина зазначила що хоче проживати з батьком в Україні та не бажає повертатись за межі держави.

Наведені вище відомості підтверджуються батьками відповідача, які також хвилюються за долю онуки.

Позивач є фізично здоровою людиною, яка здатна в повній мірі забезпечити повноцінне виховання, життя та розвиток дочки. Має житло, де фактично проживає з дитиною. ОСОБА_1 є самозайнятою особою, має більш ніж достатній рівень доходу, який дозволяє забезпечувати належні умови життя та навчання дитини.

Крім того, з огляду на те, що дочку ОСОБА_5 було залишено на проживання з відповідачем, рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.12.2022 року по справі №344/10158/22 вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти у розмірі 2400 грн. щомісячно. У разі задоволення позову просить суд припинити стягнення раніше визначених аліментів на утримання дитини, які стягуються на користь відповідача (а.с.1-4).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 08.08.2025 року позовну заяву залишено без руху (а.с.35).

25.08.2025 року позивачем усунуто недоліки позовної заяви (а.с.37).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 27.08.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі (а.с.40).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 20.11.2025 року зобов`язано Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради надати письмовий висновок про визначення місця проживання дитини. Закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.58).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30.03.2026 року залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.85).

20.04.2026 року представник ІНФОРМАЦІЯ_3 подала письмові пояснення.

На даний час позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , користується правом на відстрочку від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період згідно п. 9 ч. 1 статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (догляд за батьком, який потребує постійного стороннього догляду згідно рішення лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я).

В даному випадку вирішення приватноправового спору між позивачем та відповідачем у зв`язку з пред`явленням вимоги про визначення місця проживання дитини, може в подальшому перебувати у сфері виконання публічного обов`язку із захисту незалежності та територіальної цілісності України, тобто стосуються інтересів саме держави.

У даній справі позов може бути пред`явлено з метою штучного створення умов та обставин, що може бути підставою для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Отже, добросовісність сторін у справі при застосуванні способів захисту сімейних прав, інтересів дітей, з метою звільнення від виконання військового обов`язку (проходження військової служби), може бути встановлена судом в процесі розгляду справи.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї доказів, встановлено, що донька позивача та відповідача проживає разом з батьком, що підтверджується свідками, однак вказана обставина жодним чином не підтверджує факт ухилення матері від участі у вихованні дитини. Також є не освітленою і не встановленою позиція відповідача, щодо фактичного проживання дитини із батьком.

Дитині позивача та відповідача ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 , виповниться 10 років 07.07.2026 року, можливо ще до постановлення рішення суду по суті у вказаній справі.

Спір у цій справі щодо місця проживання дитини ініційований батьком дитини (позивачем), з яким дитина і так проживає, і від якого мати дитини (відповідачка) не вимагає зміни її місця проживання. І в розумінні частини третьої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, та не потребує встановлення як окремого юридичного факту (а.с.111-117).

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали просили задоволити.

Представник Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради заперечила щодо задоволення позову.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_3 у судове засідання не з`явилася, скористалась правом на подання письмових пояснень, які просила суд взяти до уваги.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причину неявки суд не повідомила.

У строк встановлений судом відповідач відзив на позов не подала, будь-яких інших клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вважає за можливе провести розгляд справи за наявними у справі матеріалами.

З урахуванням положень ст. 280 ЦПК України суд ухвалив провести заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи судом встановлено наступне.

Згідно копії свідоцтва про народження (повторно) серії НОМЕР_1 від 05.04.2022 року ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьки ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (а.с.10).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.10.2021 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано.

Після реєстрації розірвання шлюбу ОСОБА_4 відновлено дошлюбне прізвище ОСОБА_7 .

Неповнолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_8 (а.с.15-16).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 07.12.2022 року стягнуто з ОСОБА_1 щомісячно аліменти на користь ОСОБА_4 на утримання доньки ОСОБА_3 в сумі 2400 грн., але не менше 50 процентів прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (а.с.17-18).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 14.11.2023 року визнано двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

В порядку поділу визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності по 1/2 частині квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.19-21)

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29.04.2024 року зобов`язано ОСОБА_8 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та у її вихованні. Встановлено графік побачень ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, у рішенні встановлено:

«Згідно відповіді Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради» від 27 листопада 2023 року, 14 вересня 2021 року о 00 годин 36 хвилин було здійснено виїзд бригади Е (Ш) МД № 10 до громадянки ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Привід до виклику: непритомність/порушення свідомості. На час огляду патології не виявлено. Встановлено діагноз: Практично здорова.

18 вересня 2021 року о 23 годині 43 хвилини здійснено виїзд бригади НОМЕР_2 до громадянки ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 . Привід до виклику: невідома причина (не реагує). Встановлено діагноз: Передозування гідазепаму. Алкогольне сп`яніння. Суїцидальна спроба?. Доставлена до Комунального некомерційного підприємства «Обласний клінічний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Івано-Франківської обласної ради».

У відповідності до листа Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров`я Івано-Франківської обласної ради» від 17 листопада 2023 року, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , перебувала на стаціонарному лікуванні у даному закладі з 19 вересня 2021 року по 21 вересня 2021 року з діагнозом: Гостра реакція на стрес, тривожний синдром. Гостре ентеральне отруєння невідомою спиртовмісною речовиною.» (а.с.22-28).

Згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» від 19.10.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є особою стосовно якої відомості про наявність незнятої чи непогашеної судимості відсутні (а.с.9).

Згідно виписки з історії хвороби №988 від 18.07.2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 перебувала на стаціонарному лікуванні в клініці «Актуальна Медицина Захід» з 29.06.2025 по 18.07.2025 з діагнозом F10.4 – розлади психіки та поведінки внаслідок вживання алкоголю, синдром відміни з делірієм. Виписана по заяві не дотримавши рекомендованих термінів лікування (а.с.29).

Згідно заяви свідка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вона є рідною матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Повідомляє, що враховуючи інтереси малолітньої внучки ОСОБА_5 , їй доцільно постійно проживати з батьком ОСОБА_1 , оскільки він здатен забезпечити нормальне утримання, навчання, виховання, розвиток власної дочки. Матір дитини ОСОБА_2 не в змозі забезпечити такі умови життя та розвитку дочки, оскільки через певні життєві обставини у неї трапляються нервові зриви, що супроводжуються зловживанням алкоголем, як наслідок лікуванням у спеціалізованих закладах, що має негативний вплив як на психоемоційний стан дитини так і на її умови проживання, розвиток, навчання, виховання. Також внучка ОСОБА_5 бажає проживати з батьком в Україні, а не за межами держави Україна, де практично останніх три роки проживає її матір ОСОБА_2 . При таких обставинах проживання дитини з матір`ю за межами держави, на значній відстані від інших близьких та родичів зумовлює небезпеку для ОСОБА_5 (а.с.30).

Згідно заяви свідка ОСОБА_10 , він є рідним батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Повідомляє, що враховуючи інтереси малолітньої внучки ОСОБА_5 , їй доцільно постійно проживати з батьком ОСОБА_1 , оскільки він здатен забезпечити нормальне утримання, навчання, виховання, розвиток власної дочки. Матір дитини ОСОБА_2 не в змозі забезпечити такі умови життя та розвитку дочки, оскільки через певні життєві обставини у неї трапляються нервові зриви, що супроводжуються зловживанням алкоголем, як наслідок лікуванням у спеціалізованих закладах, що має негативний вплив як на психоемоційний стан дитини так і на її умови проживання, розвиток, навчання, виховання. Також внучка ОСОБА_5 бажає проживати з батьком в Україні, а не за межами держави Україна, де практично останніх три роки проживає її матір ОСОБА_2 . При таких обставинах проживання дитини з матір`ю за межами держави, на значній відстані від інших близьких та родичів зумовлює небезпеку для ОСОБА_5 (а.с.31).

Згідно довідки Ліцею №25 Івано-Франківської міської ради від 24.07.2025 року №323 ОСОБА_3 дійсно буде навчатися в 4-Е класі Ліцею (а.с.13).

Відповідно до консультативного висновку спеціаліста ОСОБА_3 розповіла що бажає жити з батьком в Україні, матір вона любить, але через часте 2-3 рази на тиждень вживання матір`ю алкоголю їй некомфортно. Зі слів дитини матір випивала зі своїм співмешканцем, після чого вони сварилися, співмешканець періодично залишав їх з матір`ю, а потім повертався, що постійно супроводжувалось сварками.

Також дитина розповіла, що матір могла її іноді вдарити, але вкрай рідко, та називала «ізгой», останній раз таке було коли дитину не перевели до 4 класу у Бельгії ( де дитина проживала з матір`ю останні 3 роки).

Зі слів дитини вона важко переживала останній випадок вживання матір`ю алкоголю, так як матір почала неадекватно себе вести, та говорити не зв`язні між собою речі яких дівчинка не розуміла, матір кричала на неї, дитина подзвонила батьку і попросила їй допомогти, в той же час до дівчинки з матір`ю приїхала бабуся (зі сторони матері) та забрала їх обох в Україну. Бабуся передала дівчину під опіку батька, чим дитина задоволена (а.с.13).

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 Сімейного кодексу України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і треба прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено право батьків на визначення місця проживання дитини. Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Статтею 161 СК України передбачено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частинами 4-6 статті 19 Сімейного кодексу України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Судом на виконання вимог частин 4-6 статті 19 Сімейного кодексу України до участі у справі було залучено Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради як орган опіки і піклування.

Органом опіки та піклування на виконання вимог закону надано на адресу суду затверджений рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 03.04.2026 року №451 висновок про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради вважає за доцільне рекомендувати виконавчому комітету Івано-Франківської міської ради відмовити у визначенні місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з відсутністю спору між батьками.

Крім того, у висновку встановлено, згідно листа КНП «ЦПМКДД» від 06.10.2025 №486/69 ОСОБА_3 на обліку з приводу хронічних захворювань не перебуває. Декларацію про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, укладено 11.02.2019 року із лікарем-педіатром СП «МДП» ОСОБА_11 . Останній огляд лікарем-педіатром проведено 18.08.2025 року.

До березня 2022 року на прийом до лікаря дитину супроводжували обоє батьків батько та мати, рекомендації лікарів виконували. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, мати з дитиною виїхала за кордон до Бельгії. Під час літніх канікул дитина перебувала в Україні, проживала з батьком, до лікаря супроводжував батько, рекомендації виконував. Влітку 2025 року дитина остаточно повернулася до України. У серпні пройшла медичний огляд у педіатра та спеціалістів, видана довідка ф.086/о в ліцей №25. На прийом до лікарів дитину супроводжував батько, рекомендації виконував.

Відповідно до акта оцінки потреб сім`ї від 10.10.2025 року №47.5-08/519. фахівцем з соціальної роботи КЗ «МЦСС» Івано-Франківської міської ради відвідано сім`ю Страшок за адресою: АДРЕСА_2 . Сім`я Страшок не повна. Батько з донькою проживає у власній 2-х кімнатній квартирі, умови проживання задовільні. Базові потреби дитини забезпечені. Складні життєві обставини відсутні.

Згідно характеристики від 14.10.2025 року, наданої Ліцеєм №25 Івано-Франківської міської ради, відомо що ОСОБА_3 навчається у школі з першого класу. З вересня 2022 року по вересень 2024 року перебувала на сімейній формі здобуття освіти. З вересня 2025 року приступила до очної форми навчання. Зарекомендувала себе як дисциплінована учениця. Має навчальні досягнення достатнього рівня. Достатньо добре запам`ятовує навчальний матеріал, на уроках зосереджена та активно працює, виконує домашнє завдання. Виразно декламує вірші, аналізує зміст прочитаних творів, будує зв`язані висловлювання. Добре засвоює матеріал з математики. ОСОБА_12 працює в парі чи під час групової роботи, допомагає товаришам. Дівчинка весела, товариська, активна, має дружні відносини з однолітками. Всі доручення виконує сумлінно і старанно. До вчителів та дорослих ставиться з повагою. Уроки без поважних причин не пропускає. Тато ОСОБА_1 відвідує батьківські збори та з розумінням ставиться до рекомендацій вчителя. Цікавиться навчанням доньки, приводить та забирає доньку зі школи, супроводжує під час екскурсії. Забезпечує дитину необхідним шкільним приладдям. Завжди на зв`язку та оперативно відповідає на дзвінки чи повідомлення вчителя. Мати ОСОБА_2 не контактувала з класним керівником та зв`язок не підтримує. ОСОБА_1 не дав згоду на індивідуальну роботу практичного психолога Ліцею №25 Івано-Франківської міської ради з дитиною ОСОБА_3 тому, що це створить негативне емоційне навантаження на дитину, оскільки вона вже проходить курс психологічної реабілітації у психолога в державному закладі охорони здоров`я.

Відповідно до акта обстеження умов проживання від 07.01.2026 року, складеного працівниками Служби у справах дітей за адресою: АДРЕСА_1 , житло розміщене на другому поверсі дев`ятиповерхового будинку, складається з двох житлових кімнат, кухні, роздільного санвузлу, лоджії. Умови проживання належні, наявне центральне водо-газопостачання, квартира облаштована меблями та побутовою технікою. У квартирі проведено ремонт, дотримано чистоту та порядок. Для виховання та розвитку дитини є окрема кімната, яка облаштована всім необхідним для навчання, сну та відпочинку. Наявне місця для навчання, а саме робочий стіл, шафа для зберігання одягу та речей. ОСОБА_5 відвідує репетиторів з математики, читання, української мови. Дівчинка сказала, що їй подобається проживати з батьком в Україні, за кордоном жити не бажає. За даною адресою зареєстрована, але не проживає ОСОБА_2 (мама), ІНФОРМАЦІЯ_6 . Зареєстровані та проживають ОСОБА_1 (батько), ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 (дитина), ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стосунки у сім`ї хороші, дружні. У сім`ї є традиції це спільні ігри, ввечері, та похід у гості.

05.02.2026 року працівниками Служби у справах дітей здійснено телефонний дзвінок до ОСОБА_2 з метою з`ясування її позиції, як відповідача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до неї про визначенні місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У ході телефонної розмови з`ясовано, що ОСОБА_2 не відомо про даний цивільний позов. Відповідач повідомила, що на даний час дитина проживає з батьком ОСОБА_1 . ОСОБА_13 додає, що вона кожного дня спілкується з донькою ОСОБА_5 , також передає подарунки. Останній раз на 600-700 євро. Останній раз була в Україні 1,5 місяці тому та бачилася з донькою, вони проводили спільно час. Стосовно позиції у даній цивільній справі вона не може визначитися, оскільки їй потрібно ознайомитися з позовом.

ОСОБА_4 за допомогою системи обміну повідомленнями «Вайбер» 11.02.2026 року направила заяву в якій вказала, що перебуває за кордоном та заробляє кошти для повернення в Україну. У спільній квартирі проживають колишній чоловік з дочкою. Мати зазначає, що ОСОБА_14 є чудовим батьком для їх доньки, гарно її виховує та дуже любить, вона нічого немає проти того, щоб ОСОБА_5 з ним проживала. Христина ОСОБА_15 додає, що також дуже любить свою дитину, хоче її виховувати та давати свою любов, не уявляє життя без доньки. Востаннє матір приїжджала до дочки 10.11.2025 року, також спілкується з дитиною в телефонному режимі та через відеозв`язок, предає дитині речі та смаколики.

Питання розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини 12.02.2026 року (протокол №3) у присутності батька ОСОБА_1 . Матір ОСОБА_4 направила на адресу Служби у справах дітей за допомогою системи обміну повідомленнями «Вайбер» заяву, в якій просила врахувати раніше надані нею пояснення та розглядати дане питання на засіданні комісії з питань захисту прав дитини без її участі (а.с.88-94).

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

Враховуючи обставини даної цивільної справи, Суд не погоджується з висновком органу опіки та піклування щодо недоцільності визначення місця проживання дитини з батьком.

У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, суд зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі потрібно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76).

У параграфі 54 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору.

Норми міжнародного права та національне законодавство не містять положень, які б наділяли одного з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди передусім повинні враховувати інтереси самої дитини, оцінюючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.

У постанові Верховного Суду від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18 (провадження № 61-44680св18) зазначено, що тлумачення частини першої статті 161 СК України дає підстави для висновку, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема, особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №402/428/16-ц (провадження № 14-327цс18) викладено висновок про те, що положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях стосовно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню наступні базові елементи: (а) погляди дитини, (б) індивідуальність дитини, (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин, (г) піклування, захист і безпека дитини, (ґ) вразливе положення, (д) право дитини на здоров`я, (е) право дитини на освіту (постанова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19 (провадження № 61-19210св20).

В ході розгляду даної цивільної справи Суд дійшов висновку, що інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 буде відповідати проживання її саме з батьком, оскільки в матеріалах справи містяться докази на підтвердження того, що залишення дитини на проживання з матір`ю на даний час є небезпечним для неї.

Відповідач ОСОБА_8 вивезла дитину за кордон без погодження позивача, на підставі рішення суду від 25.10.2021 року про залишення ОСОБА_3 на проживання з матір`ю ОСОБА_8 .

Перебуваючи за кордоном психоемоційний стан дитини погіршився, батько помітив тикозний розлад (покліпування, посимикування), порушене засипання, підвищену тривожність, у зв`язку з чим звертався на консультацію до невролога.

Крім того, дитина повідомила дитячому психіатру, що мати ОСОБА_8 зловживала алкоголем 2-3 рази у тиждень, у крайній раз при зловживанні алкоголем ОСОБА_8 почала вести себе неадекватно, чим налякала дитину. Матір відповідача привезла її та дитину в Україну. Дитину передала на виховання батькові ОСОБА_1 , а ОСОБА_8 проходила лікування від алкоголізму, однак за заявою виписана, не пройшовши повний курс, та виїхала за кордон.

У матеріалах справи містяться докази, що відповідач ОСОБА_8 вже тривалий час зловживає алкоголем, зокрема у рішенні від 29.04.2024 року встановлено, що у 2021 році було кілька викликів швидкої медичної допомоги, у зв`язку з непритомністю/ порушенням свідомості, передозуванням гідазепаму, алкогольним сп`янінням, підозрою на суїцидальну спробу.

Матеріалами справи також підтверджено, що малолітня ОСОБА_3 негативно реагує на зловживання алкоголем ОСОБА_8 , часті сварки між ОСОБА_8 та її співмешканцем. Також дитина розповіла, що матір інколи могла її вдарити, але вкрай рідко та називала «ізгой», коли дитину не перевели в 4 клас у Бельгії.

Крім того, батьки відповідача ОСОБА_8 – ОСОБА_10 та ОСОБА_9 підтвердили, що на даний час їх дочка не в змозі забезпечити нормальні умови життя та розвитку дочки, оскільки у неї трапляються нервові зриви, що супроводжуються зловживанням алкоголем, а тому дитині буде краще з батьком.

Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Враховуючи зазначене, Суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 є обґрунтованим та підлягає задоволенню, оскільки у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Протягом часу, поки матір не вирішить свої проблеми зі здоров`ям.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Щодо позовної вимоги про припинення стягнення аліментів, варто зазначити наступне.

Згідно ч. 3 ст.181, ст.183 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За змістом наведених правових норм аліменти присуджуються з метою утримання дитини на користь того з батьків, з ким проживає дитина, і який здійснює утримання цієї дитини.

З аналізу норми частини 2 статті 181 СК України випливає, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину той з батьків, хто проживає окремо від неї.

Оскільки дитина проживає разом з батьком, перебуває на його повному утриманні, суд вважає позовні вимоги про припинити стягнення аліментів є такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141,160,161 СК України, ст.ст.10, 60, 209, 212, 224 - 227 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визначення місця проживання дитини, припинення стягнення аліментів - задоволити.

Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Припинити стягнення аліментів за рішенням Івано-Франківського міського суду від 07.12.2022 року у справі №344/10158/22 за позовом ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 до ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 29.06.2026 року

Суддя Пастернак І.А.