Рішення від 29 червня 2026 р. у справі №340/3274/26 — Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3274/26

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сагуна А.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 112650005226 від 30 березня 2026 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 , та призначити йому пенсію з урахуванням періодів: навчання з 01.09.1981 по 21.07.1984 року, роботи з 03.12.1987 по 01.06.1988 рік, навчання з 15.09.1988 по 09.03.1989 року, роботи з 01.01.1992 по 20.06.1992, з 01.08.1992 по 24.09.1992, з 15.10.1992 по 01.06.1993, з 05.05.1994 по 24.01.2001 рік, з дня звернення з заявою про призначення пенсії.

В обґрунтування вимог зазначає, що рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії № 112650005226 від 30.03.2026 року позивачу повторно було відмовлено у призначенні пенсії, з підстав того, що його стаж складає 25 років 3 дні і до страхового стажу не зараховані періоди навчання з 25.09.1988 по 06.06.1989, оскільки відсутня інформація про набуття кваліфікації та Красноярський навчальний комбінат " ІНФОРМАЦІЯ_1 " не є навчальним закладом. Інших підстав не врахування позивачу до страхового стажу періодів роботи, що підтверджені трудовою книжкою і дипломом, про які було зазначено у рішенні Головного управління пенсійного фонду України у Рівненській області про відмову у призначенні пенсії від 05.03.2026 року, в рішенні про відмову у призначенні пенсії № 112650005226 від 30.03.2026 року, винесеному Головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не зазначено, але і періоди ці до стажу не зараховані.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву ( а.с.34-35), в якому зазначив, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком. При прийнятті оскаржуваного рішення, за результатом досліджених документів, до страхового стаж позивача не зараховано періоди: навчання 1988-1989, оскільки відсутня інформація про набуття кваліфікації та Красноярський навчальний комбінат «Красноярсктройтранс» не є навчальним закладом. В призначені пенсії за віком на підставі статті 26 Закону № 1058 відмовлено в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи (33 роки).

Фактичні обставини справи встановлені судом.

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України у Рівненській області про відмову у призначенні пенсії № 112650005226 від 05.03.2026 року позивачу відмовлено у призначені пенсії за віком, оскільки відсутній необхідний страховий стаж ( а.с.18).

Позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсі, яку в порядку екстериторіальності розглянуто Головним управлінням пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Рішенням Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 112650005226 від 30.03.2026 позивачу відмовлено у призначенні песії ( а.с.6).

Так, у рішенні зазначено, що вік заявника – 60 років 0 місяців 2 дні.

Страховий стаж позивача становить 25 років 03 дні.

До страхового стаж позивача не зараховано періоди: навчання з 25.09.1988 по 06.03.1989, оскільки відсутня інформація про набуття кваліфікації та Красноярський навчальний комбінат «Красноярсктройтранс» не є навчальним закладом.

В призначені пенсії за віком на відмовлено в зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи.

Вважаючи протиправним рішення відповідача, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Статтею 1 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років.

Відповідно до ст. 62 Закону України законі «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 №1788-XII ( далі – Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На момент первісного заповнення трудової книжки діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (в редакції постанови Держкомпраці СССР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Державним комітетом СССР з праці та соціальних питань від 19.10.1990 №412).

Відповідно до п.1.2 вказаної Інструкції прийом на роботу без трудової книжки не допускається.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.

Відповідно до пункту 1.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки в спірні періоди роботи) питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців та даною Інструкцією.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 Про трудові книжки робітників та службовців встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови Про трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

При цьому, відповідно до пункту 18 вказано постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.

У подальшому, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до п.4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Предметом спору у даній справі є правомірність рішення Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 112650005226 від 30.03.2026, а саме не включення до страхового стаж позивача періоду навчання з 25.09.1988 по 06.03.1989, оскільки відсутня інформація про набуття кваліфікації та Красноярський навчальний комбінат «Красноярсктройтранс» не є навчальним закладом.

Оцінюючи такі твердження відповідача, суд виходить з наступного.

Пунктом «д» ч. 3 ст. 56 Закону №1788-ХІІ передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Як вже йшлося вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 637 період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Так, згідно запису у трудовій книжці НОМЕР_2 від 09.08.1984, позивач з 15.09.1988 по 09.03.1989 проходив навчання на курсах водіїв категорії «ВС» у Красноярському навчальному комбінаті «Красноярсктройтранс» ( а.с.9 зв).

Вказані записи виконано без перекреслень, виправлень, у чіткій послідовності та відповідності до дати, завірені підписом та печаткою.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо даних періодів навчання відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги Головним управлінням Пенсійного фонду.

Згідно свідоцтва №118485 від 06.03.1989 виданого Красноярським навчальним комбінатом «Красноярсктройтранс» позивач з 25.09.1988 по 06.03.1989 проходив навчання по програмі підготовки водія транспортних засобів категорії «ВС».

Також, позивачем надано екзаменаційну карточку водія та талон до водійського посвідчення ( а.с.15,17).

Оскільки період навчання позивача на курсах водіїв підтверджується як свідоцтвом про навчання, так і записом в трудовій книжці, то такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

Водночас суд звертає увагу, що присвоєння кваліфікації не є обов`язковою умовою для зарахування періоду навчання до страхового стажу, а тому незарахування позивачу у страховий стаж цього періоду навчання з мотивів відсутності інформації про присвоєння кваліфікації свідчить про протиправність рішення відповідача в цій частині.

Крім того, відповідачем не надано до суду доказів, що Красноярський навчальний комбінат «Красноярсктройтранс» не є навчальним закладом.

Відтак, враховуючи зазначене у сукупності рішення № 112650005226 від 30 березня 2026 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком підлягає скасуванню, як протиправне.

Як наслідок підлягає задоволенню вимога про зарахування періоду навчання позивача з 15.09.1988 по 09.03.1989 до його страхового стажу.

Щодо інших позовних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Відповідачем не приймалось рішення щодо незарохвання до страхового стажу позивача періодів: навчання з 01.09.1981 по 21.07.1984 року, роботи з 03.12.1987 по 01.06.1988 рік, роботи з 01.01.1992 по 20.06.1992, з 01.08.1992 по 24.09.1992, з 15.10.1992 по 01.06.1993, з 05.05.1994 по 24.01.2001 рік.

Отже, відповідачем не порушувалися права позивача, вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в цій частині.

Щодо позовних вимог позивача в частині зобов`язання призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає наступне.

Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 №21-87а13.

Так, обрахунок страхового стажу та призначення пенсії є дискреційними повноваженнями пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

У силу положень ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, суд з метою ефективного захисту права позивача на пенсію за віком вважає за необхідне зобов`язати належний орган Пенсійного фонду України повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком.

За таких обставин, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 1 331,20 грн ( а.с.23).

Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 1 000 грн.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (вул. набережна Перемоги, буд. 26, м. Дніпро, 49094, ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язати вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії № 112650005226 від 30 березня 2026 року, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період навчання з 15.09.1988 по 09.03.1989.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та зарахованого цим судовим рішенням періоду навчання.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Пенсійного фонду в Дніпропетровській області (ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 1 000 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. САГУН