Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №199/8372/26 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Справа № 199/8372/26

(3/199/2193/26)

ПОСТАНОВА

іменем України

02.07.2026 місто Дніпро

Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм ПП «Фаворіт Торг Бут», який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-

за участі: захисника – адвоката Різника С.Г., який діє в інтересах особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 25.05.2026 о 07:30 годині на автодорозі Т051 22 км+50м, яка розташована в Покровському районі Донецької області, керував транспортним засобом марки «DAF XF 460FT», державний номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки за допомогою газоаналізатора «Drager Alcotest», а також в умовах медичного закладу ОСОБА_1 відмовився, що зафіксовано на нагрудні відеореєстратори співробітників поліції. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, неодноразово був сповіщений про дату та час слухання справи судовими SMS-повістками, які він отримав: 16.06.2026 о 14:37:07 годині, 23.06.2026 о 09:14:44 годині, а також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.

Заяв чи клопотань від останнього про розгляд справи за його участю не надходило.

24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з`їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.

02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.08.2018 (справа №11-237сап18) звертає увагу на те, що право особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката встановлена ч. 1ст. 268 КУпАП, не є абсолютним, а суддям необхідно дотримуватися необхідного балансу між забезпеченням права особи на участь у розгляді справи та самим розглядом з дотриманням, як строків розгляду справи судом, так і строку можливого притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов`язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).

Відповідно до договору на надання правничої допомоги № 1906-1 від 19.06.2026 інтереси ОСОБА_1 в суді представляє адвокат Різник С.Г.

За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпро, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 , будучі неодноразово повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, не з`явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов`язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, враховуючи і те, що інтереси ОСОБА_1 в суді представляє адвокат Різник С.Г.

В судовому засіданні захисник-адвокат Різник С.Г., який діє в інтересах ОСОБА_1 , заявив клопотання про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вказаного клопотання адвокат не заперечуючи факт керування водієм ОСОБА_1 25.05.2026 о 07:30 годині на автодорозі Т051 22 км+50м, яка розташована в Покровському районі Донецької області, транспортним засобом марки «DAF XF 460FT», державний номерний знак НОМЕР_1 , вказує, що долучений до матеріалів справи відеозапис не є безперервним, оскільки даний запис не містить усіх подій за вищевказаною датою, а лише має відображення спонукань працівником поліції до відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці, так і в закладі охорони здоров`я, при цьому працівник поліції не перевіряв у водія ознак на стан сп`яніння.

Адвокат стверджує, що водію ОСОБА_1 в порушення відповідної Інструкції не було надано на огляд газоаналізатор «Драгер», так і певні документи, які б підтверджували його сертифікацію на відповідність технічним вимогам, як і не було надано ОСОБА_1 направлення щодо проходження стану сп`яніння у медичному закладі, з урахуванням того, що такий медичний заклад на твердження адвоката був розташований на відстані 68,7 км – 80,6 км від місця зупинки самого ОСОБА_1 , котрий здійснював рух вантажним автомобілем, який мав вміст «лісу».

Також сторона захисту убачає, що поліцейським не було роз`яснено ОСОБА_1 те, що при відмові проходження огляду на стан сп`яніння, водій також несе аналогічну відповідальність, як при керуванні транспортним засобом особою, котра перебуває у стані сп`яніння, а тому відмовившись від огляду, поліцейським й склав даний матеріал.

Захисник зауважує, що навіть після складання протоколу по відношенню водія ОСОБА_1 , останнього не було відсторонено від керування транспортним, а також не було у нього вилучено посвідчення водія, у зв`язку з чим останнім було продовжено рух транспортним засобом «DAF XF 460FT», державний номерний знак НОМЕР_1 , що на переконання адвоката свідчить про те, що ОСОБА_1 не мав жодних ознак алкогольного сп`яніння.

З урахуванням позиції сторони захисту, яка відповідно до клопотання не заперечує факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом «DAF XF 460FT», АЕ9604ХА25.05.2026 у ранковий час (07:30 година) на автодорозі Т051 22 км+50м, яка розташована в Покровському районі Донецької області, просить суд закрити провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП згідно з п. 1) ч. 1 ст. 247 КУпАП, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, в межах пред`явленого протоколу, за обставин, викладених у постанові, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 940135 від 25.05.2026, який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений уповноваженою особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти ОСОБА_1 звинувачення. Відповідно до протоколу убачається, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (ОСОБА_1 ), роз`яснено його права та обов`язки, передбачені ст. 63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП, про що свідчить підпис останнього у відповідних графах. Протокл містить пояснення водія: « Керував т.з. «DAF XF 460FT», НОМЕР_1 , алкоголь не вживав так як маю хворобу на шлунок»;

- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.05.2026, складеного на ім`я ОСОБА_1 ;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, складеного на водія ОСОБА_1 , відповідно до якого працівником поліції встановлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння обличчя). А також зафіксована відмова ОСОБА_1 проходити огляд на місці за допомогою технічного приладу «Драгер»;

- відеозаписом з нагрудних камер патрульних поліцейських, де зафіксовано, що водій ОСОБА_1 підтверджує та самостійно пояснює працівнику поліції про те, що 25.05.2026 о 07:30 годині на автодорозі Т051 22 км+50м, яка розташована в Покровському районі Донецької області, він керував транспортним засобом марки «DAF XF 460FT», державний номерний знак НОМЕР_1 . Надалі, в ході спілкування із водієм у працівника поліції виникає підозра, що ОСОБА_1 має таку ознаку алкогольного сп`яніння, як різкий запах алкоголю з порожнини рота, та на питання поліцейського щодо вживання спиртних напоїв, ОСОБА_1 повідомляє, що алкоголь він не вживав, він має хворий шлунок. Після, працівник поліції пропонує ОСОБА_1 пройти огляд у встановленому законному порядку, а саме: пройти огляд на місці за допомогою технічного приладу «Драгер» або проїхати до лікарні. ОСОБА_1 на вказані питання поліцейського виказує свою чітку відмову. У зв`язку з вищевказаним, працівником поліції було оголошено, що відносно ОСОБА_1 будуть складатися матеріали за ч. 1 ст. 130 КУпАП та подальших роз`яснень останньому його прав та обов`язків згідно КУпАП та Конституції України.

Відповідно до ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване, законне рішення.

Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» убачається, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Порядок дорожнього руху на території України, згідно з положеннями ст. 41 Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.

Згідно п. 1.10 Правил дорожнього руху водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі; транспортним засобом є пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом «DAF XF 460FT», державний номерний знак НОМЕР_1 , тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно з нормами, встановленими законами держави Україна.

Як слідує з вимог п. 1.9 Правил дорожнього руху особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 Правил дорожнього руху передбачає, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Згідно вимог ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, ст. 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.

Положеннями ст. 16 Закону України «Про дорожній рух» (із змінами та доповненнями) водій, серед іншого, зобов`язаний: виконувати розпорядження поліцейського, а водії військових транспортних засобів - посадових осіб військової інспекції безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КК України, знайшла своє повне підтвердження в процесі судового розгляду.

Судом достатньо досліджені всі обставини справи про адміністративне правопорушення в їх сукупності, які підтверджують встановлені судом обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.

Суд, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, відповідно до КУпАП, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в межах протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 940135 від 25.05.2026.

Дії ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом та відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доводи адвоката про те, що долучений відеозапис є перервним, оскільки не містить усіх подій за вищевказаною датою, при цьому працівник поліції не перевіряв у водія ознак на стан сп`яніння, суд вважає хибними з наступних підстав.

На переконання суду, на наданих відеофайлах зафіксовані фактичні обставини, а також зміст викладеної у протоколі про адміністративне правопорушення інформації, що спростовують твердження сторони захисту, про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суд встановив, що відеозапис зафіксував усі необхідні моменти вказаної події від 25.05.2026 (ранковий час) саме за участю водія ОСОБА_1 , зокрема: підтвердження останнім керування ним у вищевказану дату транспортним засобом «DAF XF 460FT», державний номерний знак НОМЕР_1 на автодорозі Т051 22 км+50м, яка розташована в Покровському районі Донецької області, встановлення його особи, роз`яснення прав, пропозиції пройти огляд на стан сп`яніння, відмова від такого проходження, поведінка водія, яка від початку зупинки виражалася в уникненні проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння.

На переконання суду, вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "Про Національну поліцію".

Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення водія ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом та відмовилась від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому Законом порядку.

Суд встановив вищевказаний факт, відповідає нормам процесуального права.

На переконання суду, підстав уважати, що даний відеозапис є перервним, що призвело до істотних порушень вимог Інструкції, як про те зазначає сторона захисту у суду відсутні.

Водночас суд зауважує, що працівник поліції під відеозапис і встановив у водія ознаку алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, а також й мало місце почервоніння обличчя в останнього), що спростовує твердження сторони захисту про зворотне.

Твердження сторони захисту, що в порушення відповідної Інструкції ОСОБА_1 не було надано на огляд газоаналізатор «Драгер», так і певні документи, які б підтверджували його сертифікацію на відповідність технічним вимогам, як і не було надано ОСОБА_1 направлення щодо проходження стану сп`яніння у медичному закладі, суд вказує, що працівником поліції був складений відносно ОСОБА_1 протокол саме за відмову від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичній установі, а тому вищевказане на переконання суду, як на окрему підставу для закриття провадження у справі, є невмотивованими.

Посилання адвоката про те, що поліцейським не було роз`яснено ОСОБА_1 , що при відмові проходження огляду на стан сп`яніння, водій також несе аналогічну відповідальність, як при керуванні транспортним засобом особою, котра перебуває у стані сп`яніння, суд зазначає, що ОСОБА_1 є особою молодого віку, котрий має посвідчення водія. Більш того останній отримав відповідну категорію, яка дозволяє здійснювати рух вантажним автомобілем (в даному випадку транспортний засіб «DAF XF 460FT», державний номерний знак НОМЕР_1 ), тобто останній є водієм та повинен керуватися Правилами дорожнього руху, котрі є обов`язковими по всій Україні.

Щодо відсутності в матеріалах справи доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, та вилучення посвідчення водія, то це не спростовує висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.

Твердження захисника з приводу спонукань працівником поліції до відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, як на місці, так в закладі охорони здоров`я, суд вважає їх надуманими та такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Суд констатує, що будь-якого психологічного чи фізичного тиску з боку працівників поліції по відношенню до ОСОБА_1 на чому наполягала сторона захисту, судом не встановлено, та адвокатом не надано будь-яких доказів на підтвердження таких обставин, як і не надано відповідних рішень суду про оскарження дій працівників поліції.

З приводу письмових посилань ОСОБА_1 , котрі зазначені у протоколі, а саме: про наявність у нього певної хвороби (хворий шлунок), на переконання суду вказане може й мати місце, однак ані стороною захисту, ані самим водієм підтверджуючих медичних документів не надано, а тому суд розцінює дане, як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення (в даному випадку складання матеріалів справи за вищевказаною статтею Закону) та подальшого уникнення від відповідальності. На переконання суду вказане не потребує детального аналізу, оскільки правова оцінка та мотиви суду викладені вище.

Суд зауважує, що на момент розгляду справи в суді, сторона захисту не оскаржувала дії працівників поліції після зупинки ОСОБА_1 та матеріали справи дійсно не містять таких доказів оскарження у встановленому законом порядку дій працівників поліції під час складання останніми протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати факт керування транспортним засобом особою з явними ознаками алкогольного сп`яніння.

Судом встановлено, що жодних самостійних дій на проходження огляду ОСОБА_1 не вчиняв, доказів того, що він пройшов огляд на стан сп`яніння в медичному закладі протягом двох годин або більше суду не надано.

Доказів неправомірних дій працівників поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення стороною захисту не надано, правомірність їх дій водієм у встановленому порядку адміністративного судочинства не оспорювалася.

З огляду на вищевказане, перевіряючи доводи адвоката щодо недоведеності вини ОСОБА_1 , суд прийшов до висновку, що вони зводяться до особистого тлумачення стороною захисту норм матеріального, процесуального закону та аналізу і переоцінки одиничних непрямих доказів. При цьому, вказані учасники провадження, оцінюють і тлумачать такі докази на свій лад, вибірково, спотворюючи їх зміст та відособлено від інших доказів, ігноруючи всю їх сукупність та системність.

Наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження, а ОСОБА_1 щодо неспроможності обвинувачення, висунутого йому, про порушення норм права, Наказів, Інструкцій, суд належним чином перевірив.

Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні та прийти до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП. При цьому, суд зауважує, що від початку розгляду даного матеріалу ОСОБА_1 реалізовував свої процесуальні права, передбачені чином законодавством. Упродовж розгляду адміністративного матеріалу інтереси його представляв адвокат Різник С.Г., котрий знайомився з матеріалами адміністративної справи, подавав клопотання.

Оцінюючи доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого адміністративного правопорушення, суд враховує практику Європейського суду з прав людини. Так, при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою. (ЄСПЛ, справа «Кобець проти України», N 16437/04, п.43, рішення від 14.02.2008).

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду.

Аналіз вищенаведених досліджених письмових доказів у їх сукупності, які суд визнає належними та допустимими, дозволяє суду зробити висновок про доведеність винуватості водія ОСОБА_1 у керуванні транспортним засобом та відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, випливає із сукупності вищевстановлених ознак та неспростовних презумпцій достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, що дозволяє суду поза розумним сумнівом дійти до висновку, що вина особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 в суді у скоєнні вищевказаних дій, зазначених у постанові, доведена повністю.

Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд враховує характер та суспільну небезпеку вчиненого правопорушення, особу порушникаОСОБА_1 , який свою провину не визнав, працює офіційно водієм, ступінь його вини, майновий стан, істотність наслідків вчиненого правопорушення, відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують його відповідальність.

У зв`язку з чим, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 занеобхідне призначити адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665,60 гривень.

На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Окрім того, суд зазначає, що транспортний засіб є джерелом підвищеної небезпеки, кожен несе індивідуальну відповідальність за те, щоб рух був безпечним.

Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000,00 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.

Роз`яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначеного правопорушення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.

Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська.

Суддя: І.В. Дяченко