Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №160/646/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 рокуСправа №160/646/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ» до Державної податкової служби України про визнання протиправною, скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ» (далі - ТОВ «ТД АВ», позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України (далі - ДПС України, відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправною та скасувати Індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №5421/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК від 10.10.2025;

- зобов`язати Державну податкову службу України надати нову Індивідуальну податкову консультацію з питань, поставлених у зверненні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ» про надання індивідуальної податкової консультації від 02.09.2025.

В обґрунтування позову зазначено, що 02.09.2025 ТОВ «ТД АВ» звернулося до ДПС України із письмовим зверненням про надання індивідуальної податкової консультації щодо порядку проведення розрахунків за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями. Листом від 26.09.2025 №28194/6/99-99-09-04-03-06 ДПС України повідомила про продовження строку розгляду звернення на 15 календарних днів. 10.10.2025 ДПС України надала індивідуальну податкову консультацію №5421/ІПК/99-00-09-04-03, яка є предметом оскарження у даній справі. Позивач є суб`єктом господарювання, який здійснює оптову торгівлю алкогольними напоями на підставі відповідної ліцензії. У зв`язку із набранням чинності Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 18.06.2024 №3817-ІХ (далі – Закон №3817-ІХ), який замінив Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі – Закон №481/95-ВР), який втратив чинність 01.01.2025, у позивача виникла необхідність з`ясувати правомірність застосування альтернативних форм розрахунків, зокрема: взаємозаліку зустрічних вимог, припинення зобов`язань зустрічними однорідними вимогами, використання векселів. Позивач звертає увагу, що на відміну від попереднього Закону №481/95-ВР, який містив пряму заборону сплати акцизного податку у формах, що не передбачають грошових коштів, Закон №3817-ІХ такої прямої заборони не містить. Водночас, частиною 1 статті 19 Закону №3817-ІХ передбачено, що розрахунки за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями здійснюються виключно у безготівковій формі. Частина 2 цієї ж статті встановлює, що не є порушенням вимоги щодо розрахунків випадки припинення зобов`язань з підстав, передбачених законом або договором. На думку позивача, чинне законодавство допускає припинення грошових зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що є загальновизнаним механізмом у господарській практиці. Безготівкові розрахунки можуть включати не лише банківські перекази, але й інші форми припинення грошових зобов`язань, зокрема взаємозалік, тому відсутність прямої заборони у Законі №3817-ІХ свідчить про можливість застосування таких форм розрахунків за умови дотримання загальних норм цивільного та господарського законодавства. З метою належного виконання вимог податкового законодавства та уникнення можливих порушень позивач звернувся за індивідуальною податковою консультацією з чітко сформульованими питаннями. Однак, на переконання позивача, надана ДПС України індивідуальна податкова консультація не містить конкретних відповідей на поставлені питання, а фактично зводиться до загального викладення норм законодавства із застереженням про необхідність аналізу кожного окремого випадку. Зокрема, у спірній консультації зазначено, що наданої інформації недостатньо для формування остаточної відповіді, та що кожна ситуація має оцінюватися індивідуально з урахуванням первинних документів. При цьому контролюючий орган не надав жодної правової позиції щодо: допустимості взаємозаліку; можливості використання векселів; тлумачення положень статті 19 Закону №3817-ІХ у контексті поставлених питань. Таким чином, позивач вважає, що спірна індивідуальна податкова консультація: не містить чітких та однозначних відповідей на поставлені запитання; не виконує функцію правової визначеності для платника податків; не забезпечує можливість належного застосування податкового законодавства позивачем у своїй діяльності. Позивач зауважує, що оскільки оскаржувана консультація не містить належного правового аналізу та фактично не надає відповіді на поставлені питання, вона не відповідає вимогам податкового законодавства щодо змісту та мети індивідуальної податкової консультації. У зв`язку з викладеним, позивач вважає, що індивідуальна податкова консультація ДПС України №5421/ІПК/99-00-09-04-03 від 10.10.2025 підлягає скасуванню як така, що не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та законні інтереси платника податків.

Ухвалою суду від 19.01.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

04.02.2026 ДПС України подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог. У відзиві зазначено, що платник податків просив надати індивідуальну податкову консультацію з наступних запитань: 1. Чи дозволений чинним законодавством розрахунок за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями у формі взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або векселями? 2. Чи передбачається частиною першою статті 19 Закону №3817-ІХ можливість розрахунку за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями у формі взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або векселями? 3. Чи є, в розумінні частини першої статті 19 Закону №3817-ІХ, одними із варіантів безготівкового розрахунку: взаємний залік, зустрічні зобов`язання або розрахунок векселями? 4. Чи буде порушенням Закону №3817-ІХ, ПК України та іншого законодавства не проведення розрахунку за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями у формі взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або векселями, якщо в договорі між суб`єктами господарювання буде передбачено можливість взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або оплата векселями? ДПС України на звернення ТОВ «ТД АВ» надано індивідуальну податкову консультацію від 10.10.2025 №5421/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК (далі – ІПК) з урахуванням фактичних обставин викладених у листі, яка внесена до Єдиного реєстру податкових консультацій. Відповідно до частини першої статті 19 Закону №3817-ІХ суб`єкти господарювання при здійсненні діяльності з оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями зобов`язані проводити розрахунки за операціями оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями виключно у безготівковій формі, в тому числі у випадках, якщо розрахунки проводяться з іншою особою після заміни сторони у зобов`язанні чи при виконанні обов`язку боржника третьою особою. Враховуючи викладене, при здійсненні діяльності з оптової торгівлі алкогольними напоями розрахунки за такі товари мають бути проведені покупцем виключно в безготівковій формі, в т.ч. у випадках, якщо розрахунки проводяться з іншою особою після заміни сторони у зобов`язанні чи при виконанні обов`язку боржника третьою особою. Доводи позивача про можливість використання заліків, зустрічних зобов`язань або векселями ґрунтується на помилковому тлумаченні норм права, позаяк загальні норми щодо свободи господарської діяльності не можуть нівелювати спеціальні імперативні обмеження, встановлені статтею 19 Закону №3817-ІХ, які спрямовані на забезпечення публічного правопорядку та прозорості ринку підакцизних товарів. Тож, господарська практика не може суперечити публічному порядку. Отже, оскільки алкогольні напої є товарами з обмеженим оборотом, а розрахунок за алкогольні напої – це об`єкт державного нагляду, то в силу статі 19 Закону №3817-ІХ суб`єкт господарювання не може своєю угодою (на власний розсуд) змінити встановлену законом публічну норму форми розрахунку. У цьому контексті системне тлумачення положень статті 19 Закону №3817-ІХ виключає можливість проведення негрошовий розрахунків у сфері оптової торгівлі алкогольними напоями. Приписи частини 2 статті 19 Закону №3817-ІХ не встановлюють альтернативних форм оплати, а лише визначають випадки відсутності складу правопорушення, коли розрахунок не проводиться в силу вимог закону. В усіх інших випадках діє лише безготівкова форма розрахунку. Тому, невірне трактування позивачем частини 2 статті 19 Закону №3817-ІХ, як дозволу на заміну безготівкових платежів іншими формами розрахунку, безпідставно позбавляє частину 1 статі 19 Закону №3817-ІХ її правового змісту та практичного значення, фактично нівелюючи встановлену державою імперативну вимогу щодо прозорості обігу підакцизної продукції. Незгода позивача з висновками наданої консультацією через інше (суб`єктивне) розуміння ним змісту тієї чи іншої норми не є підставою для визнання її протиправною у порядку пункту 53.1 статті 53 ПК України, як наслідок скасування.

17.03.2026 до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач підтримує доводи, викладені у позовній заяві та зазначає, що запитання №1-3 в комплексі стосуються аспекту того, чи є взаємний залік, зустрічні зобов`язання або оплата векселями одними із варіантів безготівкового розрахунку. На переконання позивача, у спірній ІПК відсутня відповідь на зазначені питання позивача. Відповідач в ІПК лише посилається на норму права та в кінцевому результаті зазначає термін «безготівкового розрахунку». Проте, зазначення цього терміну не є відповіддю, яку відповідач повинен надати позивачу. Якщо відповідач вважає, що зазначені способи не є варіантами безготівкового розрахунку, він мав про це зазначити в ІПК. Питання № 4 стосується форм припинення зобов`язання, які можуть бути встановлені в договорі. Відповідач зазначає, що частина 2 статті 19 Закону №3817-ІХ не є альтернативною формою оплати. В той же час, позивач в питанні №4 просив надати консультацію: чи не буде порушенням, як це передбачено частиною 2 статті 19 Закону №3817-ІХ, не проведення розрахунку, якщо в договорі передбачено припинення зобов`язання з певних підстав (взаємний залік, зустрічні зобов`язання або оплата векселями).

26.02.2026 ДПС України подано до суду заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких зазначає, що ДПС України у спірній ІПН проінформовано ТОВ «ТД АВ», що інформації, наведеної у його зверненні, недостатньо для надання ґрунтовної і остаточної відповіді на поставлені питання. Позаяк, кожен конкретний випадок необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувалися такі операції, що дозволяє ідентифікувати їх фактичну сутність. При цьому, нормами податкового законодавства при наданні індивідуальної податкової консультації позбавлено ДПС України права вільно трактувати викладені платником податків обставини, запитувати уточнюючі данні або норми, які фактично вимагають консультації, оскільки це відповідальність заявника у реалізації ним права на отримання ІПК. Тому, твердження ДПС України про необхідність дослідження документів у тексті ІПК не є ознакою неповноти відповіді на поставлені у запиті платника питанні. Податковий орган роз`яснив загальну заборону при здійсненні розрахунків за операціями оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями, але зауважив, що правомірність застосування частини 2 статті 19 Закону №3817-ІХ залежить від змісту первинних документів. У цьому контексті застереження про необхідність дослідження первинних документів за операціями оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями є не ухиленням від надання відповіді, а є дотримання принципу правової визначеності. Таким чином, оскільки позивач не надав до запиту конкретних первинних документів, ДПС України надано ІПК в межах викладеної у запиті інформації.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

02.09.2025 ТОВ «ТД АВ» звернулося до ДПС України із письмовим зверненням про надання індивідуальної податкової консультації щодо порядку проведення розрахунків за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями, поставши такі питання:

1. Чи дозволений чинним законодавством розрахунок за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями у формі взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або векселями?

2. Чи передбачається частиною першою статті 19 Закону №3817-ІХ можливість розрахунку за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями у формі взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або векселями?

3. Чи є, в розумінні частини першої статті 19 Закону №3817-ІХ, одними із варіантів безготівкового розрахунку: взаємний залік, зустрічні зобов`язання або розрахунок векселями?

4. Чи буде порушенням Закону №3817-ІХ, ПК України та іншого законодавства не проведення розрахунку за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями у формі взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або векселями, якщо в договорі між суб`єктами господарювання буде передбачено можливість взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або оплата векселями?

Листом від 26.09.2025 №28194/6/99-99-09-04-03-06 ДПС України повідомлено про продовження строку розгляду звернення на 15 календарних днів.

10.10.2025 ДПС України надано індивідуальну податкову консультацію №5421/ІПК/99-00-09-04-03.

Зі змісту спірної ВПК вбачається таке.

ДПС України на звернення ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ» надано індивідуальну податкову консультацію від 10.10.2025 № 5421/ІПК/99-00-09-04-03 з урахуванням фактичних обставин викладених у листі, яка внесена до Єдиного реєстру податкових консультацій.

Щодо зазначених питань.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №3817-ІХ суб`єкти господарювання при здійсненні діяльності з оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями зобов`язані проводити розрахунки за операціями оптової торгівлі спиртом етиловим, спиртовими дистилятами, біоетанолом, алкогольними напоями виключно у безготівковій формі, в тому числі у випадках, якщо розрахунки проводяться з іншою особою після заміни сторони у зобов`язанні чи при виконанні обов`язку боржника третьою особою.

Згідно із частиною другою статті 19 Закону №3817-ІХ не вважається порушенням вимог частини першої цієї статті не проведення розрахунків у зв`язку з припиненням зобов`язання з підстав, передбачених законом або договором між суб`єктами господарювання.

Стаття 19 Закону №3817-ІХ є спеціальною та встановлені нею обмеження щодо форми розрахунків при здійсненні оптової торгівлі алкогольними напоями не містять виключень.

Оптова торгівля алкогольними напоями – діяльність з реалізації власно вироблених, ввезених або придбаних алкогольних напоїв іншим суб`єктам господарювання, що мають ліцензію на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями, іншим суб`єктам господарювання, які не мають ліцензії на право оптової та/або роздрібної торгівлі алкогольними напоями та використовують їх для виробничих потреб (пункт 60 частини першої статті 1 Закону №3817-ІХ).

Безготівкові розрахунки – це перерахування коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів, а також перерахування надавачами платіжних послуг коштів, внесених платниками готівкою, на рахунки отримувачів (пункт 3 частини першої статті 1 Закону України від 30.06.2021 № 1591-IX «Про платіжні послуги» зі змінами).

Відповідно до частини першої статті 1088 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV зі змінами (далі – ЦК України) під час здійснення безготівкових розрахунків допускається застосування платіжних інструкцій, передбачених законодавством України, банківськими правилами та звичаями ділового обороту.

Безготівкові розрахунки провадяться через банки, небанківських надавачів платіжних послуг, в яких відкрито відповідні рахунки, якщо інше не випливає із закону та не обумовлено видом безготівкових розрахунків (частина третя статті 1088 ЦК України).

Враховуючи викладене, при здійсненні діяльності з оптової торгівлі алкогольними напоями розрахунки за такі товари мають бути проведені покупцем виключно в безготівковій формі, в т. ч. у випадках, якщо розрахунки проводяться з іншою особою після заміни сторони у зобов`язанні чи при виконанні обов`язку боржника третьою особою.

Разом з цим інформації, наведеної у зверненні, недостатньо для надання ґрунтовної і остаточної відповіді на поставлені питання. Кожен конкретний випадок необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувалися такі операції, що дозволяє ідентифікувати їх фактичну сутність.

Вважаючи спірну індивідуальну податкову консультацію протиправною як таку, що не розкриває суті поставлених у зверненні позивачем питань, останній звернувся до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до норм частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються положеннями ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.172. пункту 14.1. статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 14.1.172-1. пункту 14.1. статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до статті 52 ПК України за зверненням платників податків у паперовій або електронній формі контролюючий орган, визначений підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, надає їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Пунктом 52.2. статті 52 ПК України передбачено, що індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Згідно із пунктом 52.3. статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній, у паперовій або електронній формі. Індивідуальна податкова консультація, надана у паперовій або електронній формі, обов`язково повинна містити назву - індивідуальна податкова консультація, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Положеннями статті 53 ПК України встановлено, що у разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Отже, податкова консультація (індивідуальна), як методична й практична допомога платнику податків при виконанні ним податкового обов`язку:

- надається платнику податків для правильності практичного застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності;

- має індивідуальний характер і може використовуватися лише платником податків, якому така консультація надана;

- не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування;

- має на меті викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Тож, з наведеного слідує, що податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання й повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його правомірної поведінки у визначеному колі податкових правовідносин, яка не може встановлювати (змінювати чи припиняти) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування, тобто, офіційне розуміння контролюючим органом змісту конкретної правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

При цьому, обов`язковими складовими письмової податкової консультації є опис питань, що порушуються платником податків, обґрунтування застосування норм законодавства з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.

Головним є те, що індивідуальна податкова консультація має надати відповідь на поставлені у запиті платника податків питання щодо офіційного тлумачення норм законодавства з питань оподаткування, адже такий запит надсилається до податкового органу з практичною метою, а не просто має в собі містити загальні посилання на ПК України чи частково відповідати на поставлені питання.

З наявних у справі матеріалів судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача за отриманням індивідуальної податкової консультації з питань:

1. Чи дозволений чинним законодавством розрахунок за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями у формі взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або векселями?

2. Чи передбачається частиною першою статті 19 Закону №3817-ІХ можливість розрахунку за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями у формі взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або векселями?

3. Чи є, в розумінні частини першої статті 19 Закону №3817-ІХ, одними із варіантів безготівкового розрахунку: взаємний залік, зустрічні зобов`язання або розрахунок векселями?

4. Чи буде порушенням Закону №3817-ІХ, ПК України та іншого законодавства не проведення розрахунку за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями у формі взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або векселями, якщо в договорі між суб`єктами господарювання буде передбачено можливість взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або оплата векселями?

Разом з тим, аналіз змісту спірної індивідуальної податкової консультації свідчить про її формальний характер та відсутність належного вирішення поставлених позивачем питань.

Зокрема, у наданій консультації відповідач обмежився цитуванням положень статті 19 Закону №3817-ІХ, а також загальним висновком про те, що розрахунки за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями повинні здійснюватися виключно у безготівковій формі.

Водночас відповідачем не надано правової оцінки щодо конкретно поставлених позивачем питань, а саме:

- чи охоплює поняття «безготівкові розрахунки» такі форми як взаємозалік зустрічних вимог;

- чи допускається припинення зобов`язань шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог;

- чи можливе використання векселів як форми розрахунку у спірних правовідносинах.

Фактично, у спірній ІПК відсутні будь-які висновки щодо можливості або неможливості застосування: взаємних заліків; зустрічних зобов`язань; векселів, як варіантів безготівкових розрахунків у розумінні частини першої статті 19 Закону №3817-ІХ.

Таким чином, відповідач, зазначивши лише загальну вимогу щодо безготівкової форми розрахунків, не конкретизував зміст цієї вимоги та не розкрив, які саме способи виконання грошових зобов`язань відповідають (або не відповідають) такій формі.

За відсутності такої конкретизації індивідуальна податкова консультація не дає можливості платнику податків однозначно зрозуміти правомірність застосування конкретних господарських механізмів, належним чином організувати свою господарську діяльність та, відповідно, уникнути ризиків порушення законодавства.

Окремо слід звернути увагу, що спірна індивідуальна податкова консультація не містить відповіді і на четверте питання, поставлене ТОВ «ТД АВ»: чи буде порушенням вимог Закону №3817-ІХ, Податкового кодексу України та іншого законодавства не проведення розрахунку за операціями оптової торгівлі алкогольними напоями у формі взаємних заліків, зустрічних зобов`язань або векселями у разі, якщо така можливість прямо передбачена договором між суб`єктами господарювання.

Однак у тексті ІПК відповідач: не проаналізував зазначену правову ситуацію, не надав оцінки можливості договірного врегулювання таких способів припинення зобов`язань та не визначив, чи утворює така поведінка склад правопорушення.

Натомість, відповідач обмежився загальним посиланням на вимогу здійснення розрахунків у безготівковій формі, що не розкриває зміст поставленого питання, оскільки воно стосується саме правових наслідків не проведення розрахунку у зв`язку з припиненням зобов`язань.

Крім того, суд зауважує, що у поданому відзиві на позовну заяву, а також у запереченнях на відповідь на відзив, відповідач більш детально виклав свою правову позицію, зокрема щодо: співвідношення імперативних та диспозитивних норм спеціального законодавства, можливості застосування взаємозаліків, зустрічних зобов`язань та векселів у відповідних правовідносинах.

Однак, такі пояснення та аргументація відсутні у спірній індивідуальній податковій консультації.

Фактично відповідач доповнює аргументацію спірної індивідуальної податкової консультації вже в межах судового процесу, розширюючи її зміст новими доводами та тлумаченням норм права, які не були викладені у самій ІПК.

Така поведінка свідчить про те, що первісно надана консультація не містила належного правового обґрунтування та чітких висновків щодо поставлених ТОВ «ТД АВ» питань, а отже не відповідала вимогам податкового законодавства щодо її змісту та призначення.

При цьому слід наголосити, що індивідуальна податкова консультація має оцінюватися саме за її змістом на момент надання платнику податків, оскільки саме вона є актом індивідуальної дії, який визначає межі правомірної поведінки платника.

Відтак, подальше розширення правової позиції контролюючого органу у відзиві чи інших процесуальних документах не може виправити недоліки спірної ІПК та не спростовує факту її невідповідності вимогам законодавства.

Суд зазначає, що метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування. Податкова консультація обов`язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства

Отже, спірна ІПК №5421/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК від 10.10.2025 фактично не містить відповіді на ключові питання позивача, а тому не відповідає вимогам до змісту індивідуальної податкової консультації та не виконує її основної функції - забезпечення правової визначеності платника податків.

Відповідно, ефективним механізмом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання ДПС України надати індивідуальну податкову консультацію з питань, поставлених у зверненні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ» про надання індивідуальної податкової консультації від 02.09.2025, з урахуванням висновків суду.

Таким чином, позовні вимоги ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №8195 від 08.01.2026.

Враховуючи задоволення позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ДПС України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ» (адреса: вул. Каштанова, буд. 18-В, кімн. 9, м. Синельникове, Дніпропетровська обл., 52500; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 40975633) до Державної податкової служби України (адреса: Львівська пл., 8, м. Київ, 04053; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 43005393) про визнання протиправною, скасування індивідуальної податкової консультації та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати індивідуальну податкову консультацію Державної податкової служби України №5421/ІПК/99-00-09-04-03 ІПК від 10.10.2025.

Зобов`язати Державну податкову службу України надати індивідуальну податкову консультацію з питань, поставлених у зверненні Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ» про надання індивідуальної податкової консультації від 02.09.2025, з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ АВ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України судові витрати на сплату судового збору розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар