Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №160/9970/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 рокуСправа №160/9970/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

20.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України. Під час проходження служби отримав поранення. Відповідач протиправно невиплатив йому одноразову грошову винагороду у розмірі 1 млн. гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153, чим порушив його законне право та з урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 28 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/9970/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 13.05.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно до довідки від 12.05.2026 № 08/3753/26-Вн позивач проходить службу з 10.01.2024 року, досягнув 24 років. Згідно довідки від 12.05.2026 № 08/3759/26-Вн позивач з 15.02.2024 по 29.02.2024 та з 10.03.2024 по 16.03.2024 брав безпосередню участь у бойових діях. Умови постанови № 153 передбачають, що період прийняття безпосередньої участі у бойових діях має бути також з 24.02.2022 по 13.02.2025. Однак позивачу 17.03.2024 року виповнилось 25 років. Всі інші періоди зазначені позивачем крім 15.02.2024 виходять за межі строку визначеного Постановою № 153. Крім того позивач двічі притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення. Тож, відповідно до положень абз.5 пункту 4 Постанови № 153 наведені обставини позбавляють позивача права на виплату йому грошової винагороди передбаченої постановою № 153.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), з 11.05.2022 проходив службу у військовій частині НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України, що підтверджується даними військового квитка серії НОМЕР_4 .

Під час проходження військової служби ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в період 16.02.2024, 01.03.2024, 15.03.2024, 16.03.2024 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що підтверджується довідкою про безпосередню участь, виданою військовою частиною НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України 11.11.2024 №08/1175.

15.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав поранення, пов`язане захистом Батьківщини, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 419/о від 15.03.2024 року, де зазначено, що за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях , під час захисту Батьківщини отримав травмування. Підстава: Витяг із журналу бойових дій другої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер 26-8 ДСК від 01.01.2024).

Згідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.10.2024 №972-ОС Про особовий склад, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виключено з особового складу військової частини на підставі наказу про звільнення з військової служби в запас за станом здоров`я.

Згідно до листа ВЧ НОМЕР_5 ДПСУ №02.5/5601-26-Вих від 28.01.2026, встановлено, що ОСОБА_1 за час проходження ним служби у НОМЕР_6 прикордонному загоні з 11.05.2022 року по 09.01.2024: випипадків притягнення до кримінальної відповідальності , адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або, на підставі письмового наказу, до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни не обліковано.

20.01.2026 Позивач через свого представника звернувся до військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України щодо виплати йому передбачених Постановою №153 коштів.

29.01.2026 за вихідним № 04.2/2228-26-Вих військовою частиною НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України надано відповідь на звернення позивача в якій зазначено, що у виплаті коштів прередбаченх Постановою №153 ОСОБА_1 відмовлено.

Відповідач у відзиві наголосив на тому, що згідно до довідки від 12.05.2026 № 08/3753/26-Вн позивач проходить службу з 10.01.2024 року, досягнув 24 років. Умови постанови № 153 передбачають, що період прийняття безпосередньої участі у бойових діях має бути також з 24.02.2022 по 13.02.2025. Однак позивачу 17.03.2024 року виповнилось 25 років. Всі інші періоди зазначені позивачем крім 15.02.2024 виходять за межі строку визначеного Постановою № 153.

Відповідач зазначив, що позивач двічі притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №495/2724/23 за ст.172-15 ч.2 КУпАП, Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 28.06.2023 у справі №495/6747/23 за ст.172-15 ч.2 КУпАП. Тож, відповідач вважає, що відповідно до положень абз.5 пункту 4 Постанови № 153 наведені обставини позбавляють позивача права на виплату йому грошової винагороди передбаченої постановою № 153.

У відповіді на відзив позивач зазначив що вказані обставини є безпідставними, оскільки відповідно до ст.39 КУпАП він наразі вважається таким, що не був підданий адміністративному стягненню. Станом на дату набрання чинності Постановою №153 та станом на дату подання позовної заяви позивач не притягувався до адміністративної відповідальності.

Позивач вважає протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України у формі ненарахування та невиплати йому одноразової грошової винагороди у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153, у зв`язку з чим звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.92 №2232-XII (далі - Закон України №2232-XII) передбачено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Одночасно, військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування постановлено запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024, №740/2024 від 28.10.2024, №26/2025 від 14.01.2025, №235/2025 від 15.04.2025, №478/2025 від 14.07.2025, №793/2025 від 20.10.2025 строк дії режиму воєнного стану продовжувався.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснюється Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон №2232-XII).

Частиною 3 статті 1 Закону №2232-XII визначено, що військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Згідно з частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.

До категорії військовослужбовців прирівнюються іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону проходять військову службу у Збройних Силах України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України.

Призовникам, військовозобов`язаним, резервістам та військовослужбовцям оформлюється та видається військово-обліковий документ, який є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку. Форма, порядок оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначаються Кабінетом Міністрів України, а для військовослужбовців - відповідно Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, розвідувальними органами України, Управлінням державної охорони України та Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №2232-XII Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу; прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII до складу грошового забезпечення входять:

- посадовий оклад, оклад за військовим званням;

- щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);

- одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до статті 12 Закону України №2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом 1 статті 9 Закону України №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Пунктами 2 - 4 вказаної правової норми встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

11 лютого 2025 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №153 «Про реалізацію експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Пізніше у вказану Постанову №153 Кабінетом Міністрів України двічі вносилися зміни:

- Постановою Кабінету Міністрів України №387 від 01.04.2025 року, дата набрання чинності: 08.04.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»);

- Постановою Кабінету Міністрів України №942 від 30.07.2025 року, дата набрання чинності: 07.08.2025 (дата публікації в «Урядовому кур`єрі»).

Абзацом другим пункту 2 Постанови №153 було вирішено затвердити Порядок реалізації експериментального проєкту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану.

Пунктом 3 Постанови №153 визначено, що: учасниками експериментального проєкту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби;

1) координатором експериментального проєкту є Міністерство оборони;

2) фінансування експериментального проєкту здійснюється за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно із абзацем 2 пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №387 від 01.04.2025 року) було встановлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 року» №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Відповідно до абзацу 4 пункту 4 Постанови №153 (в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №387 від 01.04.2025 року) військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі.

Таким чином абзац 2 та 4 пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України №153, як в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №387 від 01.04.2025 (діяла в період з 08.04.2025 по 06.08.2025), так і в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №942 від 30.07.2025 (діє з 07.08.2025 по теперішній час), встановлює 5 (п`ять) обов`язкових умов, в разі виконання яких військовослужбовцю може бути виплачена одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 млн. гривень (диспозиція правової норми), а саме:

1. Приналежність військовослужбовця на дату виплати до певної категорії: особи рядового, сержантського і старшинського складу рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення;

2. Вік на дату прийняття або призову на військову службу до набрання чинності Постановою №153 (11 лютого 2025 року): до 25 років;

3. Факт прийняття або призову на військову службу під час воєнного стану, тобто після 24 лютого 2022 року, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64;

4. Фактичне проходження служби на дату звернення за вказаною виплатою;

5. (абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року);

(абз. 2 п. 4) - безпосередня участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою №153 (11 лютого 2025 року) у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон).

Починаючи з 7 серпня 2025 року (дата набрання чинності Постанови КМУ №942 від 30.07.2025) абзаци 2 та 4 пункту 4 Постанови №153 були викладені в наступних редакціях:

Абзац другий пункту 4 Постанови №153:

«Установити, що громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.»

Абзац 4 пункту 4 Постанови №153: «Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі».

Суд встановиви, що у період 16.02.2024, 01.03.2024, 15.03.2024, 16.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 приймав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, що підтверджується довідкою про безпосередню участь, виданою військовою частиною НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України 11.11.2024 №08/1175.

15.03.2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 отримав поранення, пов`язане захистом Батьківщини, що підтверджується Довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 419/о від 15.03.2024 року, де зазначено, що за обставин безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях , під час захисту Батьківщини отримав травмування. Підстава: Витяг із журналу бойових дій другої прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер 26-8 ДСК від 01.01.2024).

Крім того, у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наявне посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_7 , підставою для видачі якого є довідка про безпосередню участь у бойових діях.

Отже позивач повністю відповідає вимогам п. 3,4 Постанови та має право на виплату відповідної винагороди.

Посилання відповідача на те, що окремі періоди участі позивача у бойових діях нібито не відповідають часовим межам, визначеним Постановою №153, суд вважає необґрунтованими.

З матеріалів справи вбачається, що поранення позивач отримав 15.03.2024 під час безпосередньої участі у заходах із захисту України, тобто в період дії воєнного стану та в межах періоду, охопленого правовим регулюванням Постанови №153.

Саме факт отримання поранення під час виконання завдань із захисту Батьківщини є юридично значущою обставиною для виникнення права на виплату, а не окремі формальні обставини щодо дати досягнення певного віку чи проходження служби.

Щодо посилань відповідача на притягнення позивача до адміністративної відповідальності, суд зазначає наступне.

Разом з тим, суд не приймає до уваги посилання відповідача на наявність у позивача фактів притягнення до адміністративної відповідальності як на безумовну підставу для відмови у виплаті одноразової грошової винагороди.

Відповідно до статті 39 Кодексу України про адміністративні правопорушення особа, яка була піддана адміністративному стягненню, вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню, якщо протягом року з дня закінчення виконання постанови про накладення адміністративного стягнення не вчинить нового адміністративного правопорушення.

Як встановив суд, постанови Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 20.03.2023 у справі №495/2724/23 та від 28.06.2023 у справі №495/6747/23, на які посилається відповідач, стосуються адміністративних правопорушень, вчинених позивачем у 2023 році.

Водночас станом на дату звернення позивача із заявою про виплату винагороди, а також станом на дату виникнення спірних правовідносин, строки, визначені статтею 39 КУпАП, сплинули, у зв`язку із чим позивач не може вважатися таким, що був підданий адміністративному стягненню.

Крім того, суд звертає увагу, що обмеження права військовослужбовця на отримання одноразової грошової винагороди є втручанням у його право на належне грошове забезпечення та соціальний захист, гарантований державою. Таке обмеження повинно ґрунтуватися виключно на чітких та однозначних положеннях нормативно-правового акта.

Положення пункту 4 Постанови №153 передбачають конкретний перелік умов, за наявності яких військовослужбовець набуває право на виплату одноразової грошової винагороди. При цьому сам факт притягнення особи у минулому до адміністративної відповідальності не може автоматично свідчити про втрату такого права, якщо на момент застосування відповідної норми особа не має статусу такої, що піддана адміністративному стягненню.

Суд також враховує, що метою прийняття Постанови №153 було підвищення мотивації до проходження військової служби та додаткове матеріальне стимулювання військовослужбовців, які виконували завдання із захисту держави в умовах збройної агресії Російської Федерації.

У даному випадку позивач проходив військову службу у складі Державної прикордонної служби України, брав безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України, отримав поранення під час виконання завдань із захисту Батьківщини, що підтверджується належними доказами, які містяться у матеріалах справи.

Отже, суд вважає, що позивач виконав визначені пунктом 4 Постанови №153 умови для отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 грн, а відповідач не довів наявності законних підстав для відмови у її нарахуванні та виплаті.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України саме на відповідача покладається обов`язок доведення правомірності своїх дій чи бездіяльності.

Разом із тим, відповідачем не доведено, що зазначені обставини існували на момент виникнення спірних правовідносин, а також що вони відповідно до вимог Постанови №153 безумовно виключають право позивача на отримання одноразової грошової винагороди.

Крім того, суд враховує, що право на отримання спірної виплати виникло у позивача у зв`язку з юридичним фактом отримання поранення під час виконання завдань із захисту держави. Подальші обставини, які виникли після звернення позивача за реалізацією цього права, не можуть автоматично позбавляти його вже набутого права, якщо інше прямо не встановлено законом.

Суд також звертає увагу, що відповідач як суб`єкт владних повноважень повинен діяти добросовісно, розсудливо та пропорційно, забезпечуючи баланс між публічними інтересами та правами особи.

Натомість у цій справі відповідач фактично не спростував наявність у позивача передбачених законодавством підстав для отримання одноразової грошової винагороди, а лише навів формальні заперечення, які не підтверджують правомірність відмови у її виплаті.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно достатті 90 КАС Українисуд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З урахуванням встановлених обставин, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд робить висновок про задоволення позову.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненнідо суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України у формі ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду у розмірі 1000000 (один мільйон) гривень внаслідок поранення одержаного під час захисту Вітчизни у відповідності до пункту 4 Постанови КМУ «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» від 11 лютого 2025 року № 153.

Судовий збір не розподіляється.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук