Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №160/10184/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 рокуСправа №160/10184/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії

УСТАНОВИВ:

21.04.2026 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 , в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з 29.01.2020 по 12.12.2020, 26.02.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.03.2026 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025, 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 , за період з 29.01.2020 по 12.12.2020, 26.02.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.03.2026 нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025, 01.01.2026 років, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виготовити та направити ОСОБА_1 новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період з 29.01.2020 по 12.12.2020, 26.02.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.03.2026;

- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2022, 2023 та2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2022, 2023 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 13.06.2016 по 12.12.2020 та з 26.02.2022 по 13.03.2026. Наразі переміщений до ВЧ НОМЕР_4 . При переміщенні з`ясувалось, що відповідач протиправно не нараховував та не виплачував йому за період з 29.01.2020 по 12.12.2020, 26.02.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.03.2026 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025, 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704. З урахуванням обставин, викладених у позові, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою від 29 квітня 2026 року суд відкрив провадження у справі №160/10184/26 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

Відповідач, на виконання ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України, 16.05.2026 надіслав до суду письмовий відзив на адміністративний позов в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначив, що нарахування та виплати індексації грошового забезпечення проводилось у межах та відповідності до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Застосування до спірних правовідносин норми, за якою обчислення грошового забезпечення позивачу здійснюється із використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного є протиправним. Факт порушення прав позивача відповідачем відсутній.

Згідно з ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), проходив слжбу у військовій частині НОМЕР_2 у період з 13.06.2016 по 12.12.2020 та з 26.02.2022 по 13.03.2026, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.06.2016 №122, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 12.12.2020 №267, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 26.02.2022 №49, витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 13.03.2026 №82.

30.03.2026 року позивач звернувся до ВЧ НОМЕР_2 щодо перархування та виплати йому грошового забезпечення, на яку відповіді не отримав.

Відповідач заперечує проти позову та азначає, що нарахування та виплати індексації грошового забезпечення проводилось у межах та відповідності до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб». Застосування до спірних правовідносин норми, за якою обчислення грошового забезпечення позивачу здійснюється із використанням величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного є протиправним.

Позивач вважає протиправними дії військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з 29.01.2020 по 12.12.2020, 26.02.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.03.2026 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025, 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, у зв`язку з чим звернувся до суду з вищезазначеним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, а також доводам відповідача у відзиві, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діють на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела прав.

Згідно із ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII) порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Статтею 40 Закону №2232-XII визначено, що гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Зокрема, ст.1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) встановлено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ст. 9 Закону №2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

Згідно з ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Відповідно до ч.3 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

За правилом ч.4 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

З 01.01.2008 розміри грошового забезпечення військовослужбовців були установлені постановою КМУ від 07.11.2007р. №1294.

30.08.2017р. з питання визначення розмірів грошового забезпечення військовослужбовців КМУ було прийнято постанову №704 (далі за текстом постанова КМУ 704). Згідно з п.10 Постанови Кабінету Міністрів України 704 згадане нормативне рішення набирало чинності з 01.01.2018р.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, Урядом України було запроваджено дві розрахункові величини обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2017р. №1052 до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України 704 були внесені зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено з 01.01.2018р. на 01.01.2019р.

Таким чином, станом на 01.01.2018 року Постанови Кабінету Міністрів України 704 не діяла, а питання розмірів грошового забезпечення військовослужбовців було регламентовано постановою КМУ від 07.11.2007 №1294.

Постановою КМУ від 21.02.2018 №103 до п.10 Постанови Кабінету Міністрів України 704 були внесені чергові зміни в частині календарної дати набуття чинності і строк початку дії цього нормативного акту було перенесено на 01.03.2018.

Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України 704 у редакції Постанови Кабінету Міністрів Українивід 21.02.2018 №103 було установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.

Отже, з 01.03.2018р. Урядом України було запроваджено одну розрахункову величину обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Пункт 4 Постанови Кабінету Міністрів України 704 у редакції Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018р. №103 діяв до моменту скасування п.6 постанови КМУ від 21.02.2018р. №103 у межах справи №826/6453/18 (постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020), тобто до 29.01.2020.

З 29.01.2020р. була відновлена юридична дія п.4 Постанови Кабінету Міністрів України 704 у первісній редакції, де передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Отже, з 29.01.2020р. знов почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

Проте, згідно з п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Відтак під час розв`язання колізії між нормами п.3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016р. №1774-VІІІ та п.4 Постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018р. №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.

Водночас із цим, з 29.01.2020р. була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018р.

Звідси слідує, що 29.01.2020р. настала подія підвищення розміру винагороди за службу діючого військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб`єкта владних повноважень органу фінансового забезпечення обов`язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 02.08.2022 у справі №440/6017/21, від 12.09.2022 у справі №500/1813/21, від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, у яких суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що після скасування пункту 6 постанови №103 органи військового управління зобов`язані застосовувати при обчисленні грошового забезпечення військовослужбовців прожитковий мінімум, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року.

У постанові Верховного Суду від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21 сформовано правовий висновок, відповідно до якого з 29 січня 2020 року положення пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 підлягають застосуванню у редакції, яка діяла до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103.

Верховний Суд зазначив, що оскільки пункт 6 постанови №103, яким було змінено порядок визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом застосування прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, визнано протиправним та скасовано, відновилася дія попередньої редакції пункту 4 постанови №704.

Таким чином, для визначення розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням військовослужбовців з 29.01.2020 має застосовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01 січня відповідного календарного року, а не прожитковий мінімум станом на 01.01.2018.

Таким чином, після набрання законної сили зазначеним судовим рішенням підлягає застосуванню пункт 4 постанови №704 у редакції, яка передбачає визначення посадових окладів та окладів за військовим званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Водночас відповідачем не надано доказів здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року.

Посилання відповідача на правомірність застосування фіксованої величини прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 суд відхиляє, оскільки після скасування відповідних положень постанови №103 нормативне регулювання було відновлено у попередній редакції.

Отже, невикористання відповідачем при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням позивача належної розрахункової величини призвело до визначення складових грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж це передбачено чинним законодавством.

Враховуючи, що позивач проходив військову службу у відповідача у періоди, за які заявлено вимоги, а саме з 29.01.2020 по 12.12.2020, з 26.02.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.03.2026, суд вважає, що відповідач був зобов`язаний здійснювати розрахунок посадового окладу та окладу за військовим званням позивача із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Щодо вимог позивача про перерахунок грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2022, 2023 та 2025 роки, суд зазначає про таке.

Відповідно до статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям при наданні щорічної основної відпустки виплачується грошова допомога для оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.

Оскільки розмір такої допомоги безпосередньо залежить від складових грошового забезпечення військовослужбовця, неправильне визначення посадового окладу та окладу за військовим званням має наслідком неправильне визначення і розміру одноразової грошової допомоги на оздоровлення.

Відтак, встановивши протиправність визначення відповідачем складових грошового забезпечення позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для здійснення перерахунку та виплати різниці грошової допомоги на оздоровлення за відповідні роки.

Щодо вимоги про виготовлення та направлення нового грошового атестата суд зазначає, що грошовий атестат є документом, який відображає фактично нараховані та виплачені військовослужбовцю види і розміри грошового забезпечення.

Оскільки судом встановлено неправильність визначення окремих складових грошового забезпечення позивача, належним способом відновлення порушеного права є також зобов`язання відповідача оформити грошовий атестат із зазначенням оновлених розмірів грошового забезпечення, визначених з урахуванням висновків суду у цій справі.

При цьому суд враховує, що відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевірці підлягає не лише факт прийняття рішення суб`єктом владних повноважень у межах компетенції, а й те, чи діяли такі суб`єкти обґрунтовано, добросовісно, пропорційно та з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

За таких обставин суд доходить висновку, що бездіяльність військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення з урахуванням належних розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням є протиправною, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Окремо суд вважає за необхідне надати оцінку доводам відповідача щодо застосування до спірних правовідносин пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 у редакції після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481.

Суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 пункт 4 постанови №704 було викладено у новій редакції, якою передбачено визначення посадових окладів та окладів за військовими званнями шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнта на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, але не менше 1762 гривень.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України або іншому нормативно-правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Законами України про Державний бюджет України на відповідні роки законодавець встановлював розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 1 січня відповідного року. При цьому зазначені закони не передбачали можливості застосування зменшеного або іншого фіксованого показника для визначення розмірів посадових окладів військовослужбовців.

Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2026 у справі №520/5814/24 дійшов висновку, що положення постанови Кабінету Міністрів України №481, якими пункт 4 постанови №704 фактично змінено шляхом встановлення сталої розрахункової величини 1762 грн, не підлягають застосуванню, оскільки суперечать нормативно-правовим актам вищої юридичної сили.

Верховний Суд також звернув увагу, що первинна редакція пункту 4 постанови №704 передбачала використання саме прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, як динамічної соціальної гарантії, яка має враховувати зміну економічних умов та забезпечувати належний рівень грошового забезпечення військовослужбовців.

За таких обставин суд робить висновок, що при визначенні розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача за період з 18.06.2025 по 13.03.2026 відповідач також повинен був застосувати розрахункову величину у вигляді прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.

Таким чином, бездіяльність відповідача щодо неврахування при нарахуванні грошового забезпечення позивача актуального розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 2025 та 2026 роки є протиправною, оскільки призвела до виплати грошового забезпечення у меншому розмірі, ніж передбачено законодавством.

Решта доводів учасників справи на спірні правовідносини не впливають та висновків суду по суті спору не змінюють.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно достатті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду з цим позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», відтак питання щодо розподілу витрат на сплату судового збору судом не розглядається. Інші судові витрати позивачем не заявлено.

Керуючись ст. 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , за період з 29.01.2020 по 12.12.2020, 26.02.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.03.2026 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025, 01.01.2026, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести ОСОБА_1 , за період з 29.01.2020 по 12.12.2020, 26.02.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.03.2026 нарахування та виплатити грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2022, 01.01.2023, 01.01.2025, 01.01.2026 років, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 виготовити та направити ОСОБА_1 новий грошовий атестат виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704 за період з 29.01.2020 по 12.12.2020, 26.02.2022 по 19.05.2023 та з 18.06.2025 по 13.03.2026.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2022, 2023 та2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року №704.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 провести нарахування та виплату ОСОБА_1 , грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2022, 2023 та 2025 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 року № 704, з урахуванням раніше виплачених сум.

Судовий збір розподілу не підлягає.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук