Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №160/33259/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 рокуСправа №160/33259/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В., розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі – ВЧ НГУ НОМЕР_1 , відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України що полягають у невиплаті ОСОБА_1 грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 Національної Гвардії України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу за призовом під час мобілізації в умовах дії воєнного стану з 30.03.2022 ВЧ НОМЕР_2 НГУ; з 27.04.2023 позивач перебував у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_3 . Станом на день подання цього позову, позивач проходить військову службу у складі ВЧ НОМЕР_1 НГУ на посаді стрільця 2-го відділення 2-го стрілецького взводу стрілецької роти (резервної). Позивач вказує, що у період з 10.04.2022 до 28.06.2022 він безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах збройної агресії російської федерації проти України у зоні активних бойових дій - у місті Слов`янськ Краматорського району Донецької області та АДРЕСА_1 . У зв`язку з наслідками бойового стресу з 29.06.2022 до 19.07.2022 року проходив реабілітацію, після чого повернувся до виконання службових обов`язків. Згодом, у зв`язку з погіршенням психоемоційного стану, з 23.08.2022 по 22.09.2022 ОСОБА_1 проходив стаціонарне лікування у Державній установі «Дніпропетровська базова клінічна лікарня з питань психіатрії» Дніпропетровської обласної ради з діагнозом: посттравматичний стресовий розлад у особистості. Повторне лікування з аналогічним діагнозом здійснювалося у період з 29.04.2024 до 25.05.2024, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №5683/2024 від 25.05.2024. Крім того, з 26.05.2024 до 12.07.2024 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному некомерційному підприємстві «Хмельницький обласний заклад з надання психіатричної допомоги» Хмельницької обласної ради, що свідчить про продовження терапії з метою стабілізації психоемоційного стану. 01.10.2024 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії ДУ ТМО МВС України по Дніпропетровській області, за результатами якого визнаний придатним до проходження служби у військових частинах забезпечення, вищих військових навчальних закладах, навчальних центрах, медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення та охорони. Факт участі позивача у бойових діях підтверджується довідкою №40/35/10/1-4057 від 12.07.2025. Представник позивача засобами поштового зв`язку направив на адресу ВЧ НОМЕР_1 НГУ адвокатський запит та заяву, в яких порушувалося питання щодо виплати одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, передбаченої абзацами другим та четвертим пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» від 11.02.2025 №153 (далі – Постанова №153). У відповідь на зазначене звернення відповідач листом № 2/21/12-Т-45-Аз від 18.11.2025 повідомив, що станом на дату надання відповіді позивач не був включений до наказів про виплату одноразової грошової допомоги, оскільки у військової частини відсутні відомості щодо його участі у виконанні завдань у бойових умовах. Крім того, відповідач послався на те, що позивач не укладав контракт про проходження військової служби відповідно до пункту 15 Постанова №153. Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду адміністративної справи №160/33259/25 визначено суддю Златіна С.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

05.12.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ВЧ НОМЕР_1 НГУ проти задоволення позову заперечує, зазначаючи, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 09.05.2023 №137, зараховано в списки особового складу військової частини та на всі види забезпечення солдата ОСОБА_1 , який прибув для проходження військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період із військової частини НОМЕР_3 та зарахованого згідно наказу начальника ЦТУ НГУ від 03.05.2023 №28 о/с у розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 з 09.05.2023. Згідно з витягом з наказу командира військової частини (по стройовій частині) від 25.11.2024 №344, солдат ОСОБА_1 уважається таким, що приступив до виконання обов`язків за посадою. Під час воєнного стану в рамках реалізації експериментального проекту на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу строком на один рік можуть бути прийняті громадяни України віком від 18 до 25 років. Норми Постанови №153 передбачають, що обов`язковою умовою для виплати одноразової грошової винагороди має бути не лише укладення контракту про проходження військової служби під час воєнного стану віком до 25 років, а й те, що такі особи брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою. З відповіді військової частини на адвокатський запит представника позивача вбачається, що у ВЧ НОМЕР_1 НГУ відсутня інформація про безпосередню участь ОСОБА_1 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Однак, у позовній заяві зазначено про те, що в період з 10.04.2022 до 28.06.2022 позивач безпосередньо брав участь у заходах із забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави в умовах збройної агресії російської федерації проти України. В той час для призначення відповідної виплати на підставі Постанови №153 важливим є не лише належність військовослужбовця до осіб, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, а й безпосередня участь у таких заходах, строком не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією Постановою, тобто до 11.02.2025.

Відповідно до розпорядження Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 №70д «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи», у зв`язку з призначенням судді Златіна С.В. суддею іншого суду, на підставі Указу Президента України від 13.12.2025 № 958/2025 призначено повторний автоматизований розподіл справи №160/33259/25, за допомогою автоматизованої системи документообігу.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.01.2026 дана адміністративна справа передана судді Бондар М.В. для розгляду.

Ухвалою суду від 12.01.2026 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

19.01.2026 до суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, в яких позивач зауважує, що 30.03.2022 у віці 20 років ОСОБА_1 був призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 військовою частиною НОМЕР_2 відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_2 №82 с/ч від 30.03.2025. Позивач у період з 10.04.2022 до 28.06.2022, тобто 80 днів, брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Слов`янськ Краматорського району Донецької області та м. Рубіжне Сіверськодонецького району Луганської області. Під час проходження військової служби позивач отримав захворювання, пов`язане із захистом Батьківщини, а саме: посттравматичний стресовий розлад помірно виражений, хронічний перебіг у акцентуйованої особистості за емоційно-нестійким типом. F43.1 (довідка Медичної (військово-лікарської) комісії ДУ «Територіальне медичне об`єднання МВС України по Дніпропетровській області» №1123-с/НГУ від 08.10.2025). Солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час повної мобілізації по день подання цих пояснень. Під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 НГУ солдат ОСОБА_1 до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не притягувався. Таким чином, позивач вважає, що він, як громадянин України з числа осіб рядового складу Збройних Сил, який у віці до 25 років був призваний на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №2102-IX, проходить військову службу та брав безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності Постановою №153, у зв`язку із наявністю у нього захворювання, одержаного під час захисту Батьківщини, на підставі абзацу пункту 4 Постанови №153, має законні підстави для виплати йому одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у повному розмірі, тобто 1 млн. гривень.

21.01.2026 до суду від представника відповідача надійшли пояснення, в яких ВЧ НОМЕР_1 НГУ заперечує проти задоволення позову з підстав, визначених у позовній заяві.

Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, виданим 26.04.2023.

З витягу із послужного списку військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 солдата ОСОБА_1 вбачається, що позивач 30.03.2022 призваний на військову службу під час мобілізації на підставі Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 до складу ВЧ НОМЕР_2 .

З 27.04.2023 до 08.05.2023 ОСОБА_1 перебував у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_3 , а з 09.05.2023 до 12.05.2023 – у розпорядженні командира ВЧ НОМЕР_1 .

З 12.05.2023 ОСОБА_1 проходить військову службу у складі ВЧ НОМЕР_1 НГУ.

Згідно з довідкою №416-с/НГУ від 01.10.2024 медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ ПО ДНІПРОПЕТРОВСЬКІЙ ОБЛАСТІ», 01.10.2024 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 . Рішенням медичної (військово-лікарської) установлено, що захворювання позивача: «Посттравматичний стресовий розлад з тривалою стійкою фармакорезистентістю, помірно виражений. F43.1.» - ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Відповідно до довідки №1123-с/НГУ від 08.10.2024 медичної (військово-лікарської) комісії Державної установи «СХІДНЕ ТЕРИТОРІАЛЬНЕ МЕДИЧНЕ ОБ`ЄДНАННЯ МІНІСТЕРСТВА ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ», 08.10.2024 проведено медичний огляд солдата ОСОБА_1 . Рішенням медичної (військово-лікарської) установлено, що захворювання позивача: «Посттравматичний стресовий розлад помірно виражений, хронічний перебіг у акцентуйованої особистості за емоційно-нестійким типом. F43.1.» - ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Також, матеріали справи містять копії відповідних медичних документів щодо проходження позивачем лікування.

З довідки від 12.07.2025 №40/35/10/1-4057 ВЧ НОМЕР_2 НГУ про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України випливає, що ОСОБА_1 у період з 10.04.2022 до 28.06.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Слов`янськ Краматорського району Донецької області, м. Рубіжне Сіверськодонецького району Луганської області.

На відповідне звернення представника позивача, ВЧ НОМЕР_1 НГУ листом від 18.11.2025 №2/21/12-Т-45-Аз повідомлено, що військовою частиною рішення щодо виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах відповідно до Постанови №153 не приймалось. У військовій частині відсутня інформація про безпосередню участь військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Відповідно до пункту 15 Постанови №153 військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби, у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами. ОСОБА_1 не підпадає під вимоги пункту 15 Постанови №153, оскільки контракт ним укладений не був. Також, у ВЧ НОМЕР_1 НГУ відсутня інформація щодо наявності у солдата ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, та притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення.

Крім того, на відповідне звернення представника позивача, ВЧ НОМЕР_2 НГУ листом від 02.12.2025 №25/35/10/1Т163Аз повідомлено:

1) відповідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, солдат ОСОБА_1 приймав безпосередню участь в період з 10.04.2022 до 15.06.2022, перебуваючи в м. Рубіжне, Сіверськодонецького району, Донецької області;

2) відповідно довідки за час проходження служби солдат ОСОБА_1 (Г-141820), до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не притягувався, службова картка військовослужбовця зберігається за поточним місцем проходження служби;

3) за наявною у військовій частині інформацією за час проходження служби вищевказаний військовослужбовець поранення (травми, контузії, каліцтва) не отримував.

Матеріали справи містять копію довідки ВЧ НОМЕР_2 НГУ від 28.11.2025 №2/10/2-11798, відповідно до якої ОСОБА_1 до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не притягувався.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги у розмірі 1 000 000 грн, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли, суд виходить з такого.

Відповідно до частин 1-3 статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає, у тому числі, проходження військової служби.

Приписами частини 6 статті 2 Закону №2232-XII передбачено такі види військової служби: базова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти; військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-ХІІ встановлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з пунктом 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією держави-терориста Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

В подальшому строк дії воєнного часу неодноразово продовжувався та триває на дату розгляду даної справи. Отже, як у спірний період, так і нас час розгляду даної справи на території України діє особливий період.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 11.02.2025 № 153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану» (далі – Постанова №153) та затверджено Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – Порядок №153).

Згідно з пунктом 3 Постанови №153, учасниками експериментального проекту є:

громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу;

Збройні Сили;

Національна гвардія;

Державна прикордонна служба;

Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ;

військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до пункту 4 Постанови № 153, громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу “молодший лейтенант”;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Із аналізу норм Постанови № 153 вбачається, що особам рядового, сержантського і старшинського складу, які у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу, зокрема, до Національної гвардії України, проходять військову службу під час воєнного стану та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, або строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 млн грн.

Суд зазначає, що кваліфікуючими умовами для набуття права на отримання одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у порядку пункту 4 Постанови №153 є одночасна сукупність таких факторів як:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою або строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Вирішуючи питання щодо призначення військовослужбовцю одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах військова частина має дослідити наявність усіх перелічених вище обставин.

Водночас, матеріали справи свідчать, що ВЧ НОМЕР_1 НГУ листом від 18.11.2025 №2/21/12-Т-45-Аз повідомила представника позивача, що відповідно до пункту 15 Постанови №153 військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби, у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами. ОСОБА_1 не підпадає під вимоги пункту 15 Постанови №153, оскільки контракт ним укладений не був. Також, у ВЧ НОМЕР_1 НГУ відсутня інформація щодо наявності у солдата ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, та притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення.

Отже, підставою для відмови позивачу у виплаті спірної одноразової грошової винагороди була наявність двох обставин:

- позивач не укладав контракт відповідно до «пункту 15 Постанови №153»;

- у відповідача відсутня інформація щодо наявності у солдата ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, та притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення.

Досліджуючи підстави для відмови у виплаті винагороди позивачу, суд звертає увагу на некоректність застосування до спірних правовідносин «пункту 15 Постанови №153», оскільки текст Постанови №153 містить лише 5 пунктів.

Пунктом 2 Постанови №153 затверджений Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі – Порядок №153).

Пунктом 1 Порядку №153 визначено, що цей Порядок визначає механізм реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Держприкордонслужбі під час воєнного стану (далі - експериментальний проект) та особливості залучення під час воєнного стану на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії та Держприкордонслужби на посади рядового складу громадян України віком від 18 до 25 років, проходження ними військової служби, а також створення для цього відповідних умов.

Відповідно до пункту 15 Порядку №153 військовослужбовцям, які уклали контракт відповідно до цього Порядку, виплачується одноразова грошова допомога після укладення контракту, проходження відповідної підготовки та вступу до виконання обов`язків за посадою у військових частинах відповідно до переліку, затвердженого Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії або Адміністрацією Держприкордонслужби (далі - одноразова грошова допомога), у розмірі 1 млн. гривень, яка виплачується трьома частинами.

Водночас, спірні у цій справі правовідносини регулюються не Порядком №153, а пунктами 3, 4 Постанови №153.

В частині доводів відповідача щодо відсутності на час розгляду спірного питання інформації щодо наявності у солдата ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, та притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення, суд погоджується, що встановлення цього факту має значення для вирішення спірного питання.

В матеріалах справи наявна довідка ВЧ НОМЕР_2 НГУ №2/10/2-11798-вн-2025 від 28.11.2025, в якій зазначено, що під час проходження військової служби у ВЧ НОМЕР_2 солдат ОСОБА_1 до дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не притягувався.

Суд зазначає, що вказана довідка надана ВЧ НОМЕР_2 НГУ адвокату Трунілову Я.О. листом від 02.12.2025 №25/35/10/1-Т-163-Аз на відповідний адвокатський запит.

Таким чином, суд приходить до висновку, що станом на час розгляду відповідачем питання щодо виплати спірної одноразової грошової винагороди позивачу, у відповідача дійсно була відсутня інформація щодо наявності у солдата ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, та притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення, що перешкоджало позитивному вирішенню спірного питання.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши правомірність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачеві одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою №153, внаслідок не укладання позивачем контракту відповідно до «пункту 15 Постанови №153», суд приходить до висновку, що вказані дії відповідача є протиправними, необґрунтованими, вчиненими без врахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв`язку із чим відповідачем були порушені права та інтереси позивача у наведеній частині, які підлягають судового захисту шляхом визнання вищенаведених дій відповідача протиправними.

Що стосується позовних вимог позивача щодо зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу одноразову грошову винагороду на підставі Постанови КМУ №153, то у цій частині позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, виходячи з такого.

Відповідно до пункту 4 частини другої та частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення на користь позивача лише за умови, що:

- позивач виконав усі вимоги закону для отримання відповідного рішення;

- орган влади не має дискреції, тобто не має права обирати між кількома варіантами поведінки.

Якщо ж для вирішення питання орган влади повинен здійснити оцінку документів, перевірити їх відповідність, витребувати додаткові відомості, усунути розбіжності або використати інші інструменти, що належать до його компетенції, суд не вправі підміняти собою адміністративний орган, а має лише зобов`язати його розглянути заяву та ухвалити рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Така правова позиція є усталеною і узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду України від 09.05.2024 у справі № 580/3690/23, від 08.12.2025 у справі № 420/13975/24.

Так, як уже зазначалося судом вище, право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Постановою КМУ №153 мають військовослужбовці, які відповідають наступник критеріям, а саме:

1) належність здобувача виплати до осіб рядового, сержантського і старшинського складу;

2) призов або прийняття здобувача виплати на військову службу після оголошення воєнного стану у віці до 25 років;

3) безпосередня участь особи у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою або строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни;

4) відсутність притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності під час проходження військової служби, а також діючих дисциплінарних стягнень.

Разом з тим, із листа відповідача від 18.11.2025 №2/21/12-Т-45-Аз випливає, що підставою для відмови позивачу у виплаті спірної одноразової грошової винагороди була наявність двох обставин: позивач не укладав контракт відповідно до «пункту 15 Постанови №153»; у відповідача відсутня інформація щодо наявності у солдата ОСОБА_1 дисциплінарних стягнень, та притягнень до адміністративної відповідальності за військові правопорушення.

Тобто, із встановлених вище судом обставин слідує, що за вище наведеними всіма критеріями перевірка наявності права позивача на виплату спірної винагороди, відповідачем не проводилась.

Отже, відповідачем не було здійснено всебічного, повного та об`єктивного розгляду питання щодо наявності у позивача права на спірну виплату, що свідчить про передчасність та необґрунтованість прийнятого рішення про відмову.

Враховуючи наведене та те, що станом на час розгляду спірного питання у відповідача була відсутня уся необхідна інформація для з`ясування наявності у позивача права на отримання одноразової грошової винагороди за критеріями, переліченими у пункті 4 Постанови № 153, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути питання про нарахування та виплату позивачу одноразової грошової винагороди, передбаченої Постановою № 153 з урахуванням висновків суду, викладених в цьому судовому рішенні.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання відповідача виплатити позивачеві спірну одноразову грошову винагороду без дотримання вказаної вищеописаної судом процедури перевірки поданих позивачем документів за всіма наведеними критеріями, що віднесено виключно до дискреційних повноважень відповідача, позивачеві слід відмовити.

Приймаючи до уваги все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача, підлягають задоволенню частково.

Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини 1 статті 5 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір», а у матеріалах справи відсутні докази понесення ним інших судових витрат, розподіл судових витрат не проводиться.

На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (адреса: АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: НОМЕР_5 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України повторно розглянути питання щодо здійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

У задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Бондар