Рішення від 23 червня 2026 р. у справі №160/10272/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2026 рокуСправа №160/10272/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/10272/26 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ), до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_3 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_4 ), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

21 квітня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі – позивач) до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати Наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.04.2026 року, в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової Частини НОМЕР_3 ;

- зобов`язати Військову Частину НОМЕР_3 прийняти рішення про звільнення від проходження військової служби ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та виключити солдата ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зі списків особового складу Військової Частини НОМЕР_3 .

Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність процедури призову позивача на військову службу. Позивач зазначає, що дії відповідача-1 щодо затримання Позивача 10.04.2026 року є грубим порушенням процедури, встановленої ст.ст. 261, 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Адміністративне затримання за порушення правил військового обліку може здійснюватися виключно органами Національної поліції за умови наявності матеріалів, що підтверджують факт вчинення правопорушення (розшук). Позивач у розшуку не перебував, натомість сумлінно виконував розпорядження свого районного ТЦК та СП. Жодного протоколу про адміністративне затримання складено не було. Крім того, відповідачем-1 грубо порушено територіальний принцип ведення військового обліку, встановлений Постановою №1487. Згідно з даними системи «Резерв+» станом на 08.04.2026 р., Позивач законно перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відповідно до п. 21 та п. 38 Порядку №1487, взяття на військовий облік за новим місцем можливе лише після зняття з попереднього, що відбувається у зв`язку зі зміною місця проживання. Позивач місця проживання не змінював.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/10272/26 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2026 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/10272/26, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

28 квітня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-2 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що підставою для видання наказу про зарахування позивача до особового складу до списків військової частини для військовослужбовців є іменні списки команд, приписи і документи, що посвідчують особу військовослужбовця. З матеріалів справи вбачається, що позивач доставлений до військової частини з усіма документами, які були необхідні для його зарахування до списків особового складу військової частини. Військова служба з моменту її початку покладає на її учасників (військовослужбовця та держави) велике коло взаємних прав та обов`язків матеріального, та фінансового забезпечення військовослужбовця, його соціального захисту, виконання ним безпосередньо покладених на нього службових обов`язків та інше. Слід зазначити, що статус позивача у військовій частині НОМЕР_3 , як такий, що самовільно залишив військову частину.

14 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від третьої особи в підсистемі «Електронний Суд». Третя особа зазначає, що відповідно до даних з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) з 09:22 год 10.04.2026 року Позивач перебував на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_5 , та в подальшому знятий з військового обліку на підставі абз. 3 п. 2 ч. 5 ст. 37 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” (мобілізація) як призваний чи прийнятий на військову службу (витяг з Реєстру додаю). В даному витягу наявна інформація щодо п. 1 та п. 2 витребуваних у Третьої особи документів та інформації, доступ до більш повної інформації у Третьої особи відсутній в силу наданих Держателем реєстру можливостей, оскільки Позивач не перебував ( на момент зняття з військового обліку) та не знімався з військового обліку ІНФОРМАЦІЯ_6 , відповідно чого надати більш розширену інформацію наразі не вдається за можливе. Так, розпорядженням № 6952735, на виконання Конституції України, Законів України «Про оборону України», «Про військовий обов`язок і військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з метою проходження ВЛК Позивач був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_7 на 10.04.2026 року о 09:00 год за адресою АДРЕСА_5 . Дане розпорядження за вих. № 4/3510 27.03.2026 року було направлено до ТОВ “АСТРУМСТРОЙ-ЕКО”, працівником якого являвся Позивач. Листом від 10.04.2026 року № 1004/1-ТЦК/ОП ТОВ “АСТРУМСТРОЙ-ЕКО” повідомив Третю особу про те, що останнє видало Наказ № 300326/1-ТЦК від 30.03.2026 року про оповіщення працівника ТОВ “АСТРУМСТРОЙ-ЕКО” ОСОБА_1 , 1999 р.н., щодо його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження ВЛК та ознайомлення під особистий підпис робітника, також ОСОБА_1 надано вихідний день 10.04.2026 року зі збереженням заробітної плати, згідно штатного розпису. Необхідність виклику Позивача обумовлена відсутності пройденої ВЛК станом на дату виклику, відповідно до вимог чинного законодавства України.

25 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». Позивач зазначає, що наказ про призов за мобілізацією та похідний наказ про зарахування до списків особового складу військової частини є актами, що породжують триваючі правові наслідки. Статус військовослужбовця, якого Позивач набув на підставі оскаржуваних протиправних наказів, кардинально змінює його правове становище, обмежує конституційні права (зокрема, право на свободу пересування) та покладає специфічні юридичні обов`язки. Відповідно до сталої практики Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 та від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), рішення органу державної влади, яке не відповідає закону, не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване. Оскільки незаконне рішення продовжує існувати, порушення інтересу у юридичній визначеності є триваючим, а тому акт індивідуальної дії може бути оскаржений протягом усього часу існування такого порушення. Позивач не ухилявся від виконання військового обов`язку, а сумлінно прямував до ІНФОРМАЦІЯ_4 за офіційним розпорядженням. Незаконне позбавлення волі, вилучення засобів зв`язку та примусове переміщення до ВЧ НОМЕР_3 унеможливили реалізацію його законного права на відстрочку через процедуру бронювання. За таких обставин, апелювання Відповідача-2 до факту СЗЧ є спробою перекласти відповідальність за наслідки власного правового нігілізму на особу, яка стала жертвою цього нігілізму. Оскільки первинні дії та наказ Відповідача-1 щодо призову Позивача відбулися із фундаментальним порушенням територіальної юрисдикції, повної фіктивності ВЛК та ігноруванням розпочатої процедури бронювання через портал «Дія», цей первинний акт є юридично нікчемним. Наказ командира Військової частини НОМЕР_3 № 103 від 10.04.2026 року є прямим похідним від протиправного призову. Акти, видані на підставі та на виконання завідомо незаконного рішення, не мають правової сили та підлягають безумовному скасуванню судом, оскільки «отруєний корінь» процедури призову автоматично робить «отруєними» всі подальші правові наслідки перебування особи у списках військової частини.

27 травня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач-1 проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що після 28.08.2024 року: приписне посвідчення позивача втратило актуальність як військово-обліковий документ; позивач уже не мав статусу призовника; позивач був військовозобов`язаним у розумінні Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Сам факт використання позивачем приписного посвідчення у 26-річному віці свідчить про: неналежне виконання правил військового обліку; необхідність уточнення його військово-облікових даних; правомірність проведення щодо нього заходів військового обліку та мобілізації. Позивач стверджує, що його нібито було «незаконно затримано» представниками ТЦК та СП. Однак зазначені твердження є виключно припущеннями та не підтверджені жодним належним доказом. Позивачем не надано: протоколу адміністративного затримання; доказів застосування фізичного примусу; заяв до правоохоронних органів; медичних документів; відеозаписів чи показань свідків. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Позивач посилається на порушення Постанови КМУ №1487 та стверджує про нібито «втручання в чужу територіальну юрисдикцію». Зазначені доводи є юридично неспроможними з огляду на наступне. Положення Постанови КМУ №1487 регулюють порядок ведення військового обліку, однак: не містять заборони щодо здійснення мобілізаційних заходів іншим ТЦК та СП; не визначають недійсність мобілізації у разі уточнення облікових даних; не встановлюють виключної територіальної компетенції ТЦК щодо мобілізації. Позивач посилається на подання роботодавцем заяви через портал Дія від 09.04.2026 року. Разом із тим, подання заявки не є тотожним: наданню відстрочки; прийняттю рішення Мінекономіки; погодженню Міноборони; набуттю статусу заброньованого. Надана позивачем заява підтверджує лише факт перебування «в процесі бронювання». Станом на дату мобілізації: рішення Мінекономіки відсутнє; наказ про бронювання не виданий; витяг про бронювання не наданий; відстрочка оформлена не була. Позивач стверджує, що ВЛК була проведена «формально». Разом із тим слід зазначити та звернути увагу на наступне: жодного доказу непридатності не надано; висновок ВЛК не оскаржений; скарга до ЦВЛК відсутня; альтернативний медичний висновок відсутній. Такої підстави як: «незаконна мобілізація»; «оспорювання наказу ТЦК»; «процедурні порушення призову» — закон не містить. Верховний Суд у постанові від 05.02.2025 у справі №160/2592/23 дійшов висновку: «процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною». Таким чином, вважаємо за необхідне зазначити, що наказ від 10.04.2026 №310, яким позивача призвано та направлено для проходження військової служби за призовом під час мобілізації, є актом індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, який станом на час вирішення справи вичерпав свою дію.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року клопотання ІНФОРМАЦІЯ_1 про поновлення строку для подання відзиву у справі №160/10272/26 задоволено частково. Продовжено ІНФОРМАЦІЯ_1 строк для подання відзиву у справі до дати його фактичного подання. Прийнято відзив ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі №160/10272/26.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2026 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про застосування заходів процесуального примусу відмовлено.

12 червня 2026 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відповідь на відзив, яка надійшла від представника позивача в підсистемі «Електронний Суд». У наданій копії Картки обстеження та медичного огляду в Розділі 8 (Результати додаткових методів обстеження) відсутні будь-які відомості про проведення загального аналізу крові, загального аналізу сечі, аналізу крові на цукор, серологічного аналізу крові на антитіла до ВІЛ, сифіліс та гепатити «В» і «С». Зазначені графи є абсолютно порожніми, що є грубим порушенням пунктів 3.4 та 3.5 Розділу II Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, які визначають цей комплекс обстежень як імперативний мінімум, що передує огляду лікарями-спеціалістами. Зафіксований інтервал у 25 секунд між оглядами та підписами профільних лікарів є беззаперечним і належним доказом у розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України, який математично доводить, що реального медичного огляду Позивача не проводилось, а висновок ВЛК є завідомо фіктивним актів. Щодо дефектності Наказу про призов № 310 Наданий Відповідачем-1 Наказ про призов № 310 від 10 квітня 2026 року містить лише текстову примітку про його підписання начальником ОСОБА_2 в АІТС «Оберіг». Проте на паперовій копії документа відсутня належна візуалізація кваліфікованого електронного підпису та штампу установи, що суперечить статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» щодо вимог до оформлення паперових копій електронних документів. Офіційно заявив про відсутність у нього особової справи Позивача та технічну неможливість надати витяг з Реєстру, Відповідач-1 фактично визнав перед судом свою процесуальну неспроможність виконати вимоги ухвали суду про витребування доказів та довести законність призову громадянина. Технічні особливості відомчих програмних комплексів або внутрішні інструкції Міністерства оборони України не можуть нівелювати імперативні вимоги статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості виконання судових рішень та ухвал суду про витребування доказів.

У відповідності до ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Розпорядженням ІНФОРМАЦІЯ_8 від 27.03.2026 року №4/3510 ТОВ «АСТРУМСТРОЙ-ЕКО» наказано здійснити оповіщення позивача про його виклик до третьої особи на 10.04.2026 року о 09:00 год.

Наказом ТОВ «АСТРУМСТРОЙ-ЕКО» від 30.03.2026 року наказано оповістити позивача щодо його виклику до ІНФОРМАЦІЯ_9 та забезпечити вихідним днем.

Згідно електронного військово-облікового документа позивача «Резерв+» станом на 08.04.2026 року позивач перебував на обліку у третьої особи ІНФОРМАЦІЯ_9 як військовозобов`язаний.

Відповідно до наданих позивачем скріншотів та роздруківок 09.04.2026 року щодо нього ТОВ «АСТУМСТРОЙ-ЕКО» подано заяву про бронювання працівників №20260409-2204671. В наявності повідомлення про результат її розгляду протягом наступних 72 годин.

Листом ТОВ «АСТРУМСТРОЙ-ЕКО» від 10.04.2026 року №1004/1-ТЦК/ОП третю особу повідомлено, що на виконання розпорядження від 27.03.2026 року видано наказ від 30.03.2026 року про оповіщення позивача, а також надано йому вихідний день на 10.04.2026 року для прибуття до третьої особи. Водночас, згідно телефонограми позивача його 10.05.2026 року о 08:00 год затримано групою оповіщення та переміщено в невідомому напрямку, зв`язок з позивачем втрачено, в зв`язку з чим вимоги розпорядження позивачем не можуть бути виконані.

Згідно Картки обстеження та медичного огляду від 10.04.2026 року позивача визнано придатним до військової служби.

Відповідно до довідки ВЛК від 10.04.2026 року №2026-0410-1002-1506-7 позивача визнано придатним до військової служби.

Наказом відповідача-1 від 10.04.2026 року №310 позивача призвано на військову службу під час мобілізації

Згідно електронного військово-облікового документа позивача «Резерв+» станом на 10.04.2026 року позивач знятий з обліку у відповідача-1 в зв`язку з набуттям статусу військовослужбовця.

Наказом відповідача-2 від 10.04.2026 року №103 позивача зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.

Вважаючи процедуру призову на військову службу протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок включає:

підготовку громадян до військової служби;

взяття громадян на військовий облік;

прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу;

проходження військової служби;

виконання військового обов`язку в запасі;

проходження служби у військовому резерві;

дотримання правил військового обліку.

За ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії:

військовослужбовці - особи, які проходять військову службу;

військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби

Частиною другою ст. 2 Закону №2232-XII встановлено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом), за направленням або за призовом

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону №2232-XII початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.

За ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII (далі – Закон №3543-XII) порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі – Порядок №560).

За п. 1 Порядку №560 він, серед іншого, визначає, зокрема:

-організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби;

- процедуру оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

- механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

За п. 72, 73 Порядку №560 рішення щодо придатності резервіста та військовозобов`язаного для проходження військової служби за станом здоров`я визначається військово-лікарською комісією при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

У разі незгоди громадянина з рішенням військово-лікарської комісії при районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки на підставі його заяви громадянин направляється для проходження військово-лікарської комісії при обласному ( ІНФОРМАЦІЯ_10 .

Рішення військово-лікарської комісії при обласному (Київському та ІНФОРМАЦІЯ_10 про придатність резервіста або військовозобов`язаного за станом здоров`я до військової служби під час мобілізації може бути скасовано штатною військово-лікарською комісією вищого рівня або оскаржено у судовому порядку

Наказом Міністерства Оборони України від 14.08.2008 року №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі – Положення №402).

Згідно п. 1.1., 1.2. розділу І Положення №402 Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов`язаних, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.

Військово-лікарська експертиза - це:

- медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, офіцерів запасу, які призиваються на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; працівників Збройних Сил України, які працюють у шкідливих та небезпечних умовах праці та залучаються до роботи з джерелами іонізуючого випромінювання (далі - ДІВ), компонентами ракетного палива (далі - КРП), джерелами електромагнітних полів (далі - ЕМП), лазерного випромінювання (далі - ЛВ), мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами; працівників допоміжного флоту Військово-морських Сил Збройних Сил України (далі - ВМС Збройних Сил України);

- визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ, роботи за фахом;

- установлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів.

Пунктом 1.3. розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є:

- добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України;

- аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я;

- контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи;

- контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи;

- надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам);

- визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть;

- розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі;

- визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням;

- проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи;

- підготовка кадрів для військово-лікарських комісій.

Згідно п. 2.1. розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.

Відповідно до п. 2.2. Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать:

Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК);

ВЛК регіону.

Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах).

Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється.

Відповідно до п. 1.2. розділу ІІ Положення №402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний та воєнний час.

Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності:

до військової служби допризовників, призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти);

військовослужбовців до військової служби;

військовослужбовців до військової служби за військовою спеціальністю;

військовослужбовців до служби в високомобільних десантних військах, плаваючому складі, морській піхоті;

кандидатів на навчання у ВВНЗ, ліцеїстів;

кандидатів до військової служби за контрактом;

кандидатів до участі у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки (далі - МО) та у складі національного персоналу;

військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, працівників Збройних Сил України для роботи з ДІВ, КРП, джерелами ЕМП, ЛВ та мікроорганізмами I-II груп патогенності, особливо небезпечними інфекційними хворобами;

військовослужбовців та працівників Збройних Сил України до служби (роботи) у спеціальних спорудах, працівників допоміжного флоту ВМС Збройних Сил України;

а також з метою визначення:

можливості проходження військової служби військовослужбовцями та проживання членів їх сімей за кордоном;

необхідності в тривалому спеціалізованому лікуванні, медичному спостереженні або в навчанні (вихованні) у спеціалізованих навчальних закладах членів сімей військовослужбовців, транспортабельності їх за станом здоров`я;

потреби у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою або відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва);

потреби у тривалому лікуванні.

Пунктом 2.2. розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Розклад хвороб розроблений відповідно до вимог Міжнародної статистичної класифікації хвороб та споріднених проблем охорони здоров`я 10-го перегляду (далі - МКХ-10).

Застосовуючи вищевикладені положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.

Передусім суд зауважує, що позивачем не оскаржено постанову ВЛК. Зважаючи на використання позивачем професійної правничої допомоги суд не вбачає правових підстав для виходу за межі позовних вимог, оскільки розумні сумніви у волі позивача (в т.ч. небажання оскаржувати постанову ВЛК) відсутні.

При цьому суд зауважує, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.06.2020 року №810/5009/18.

Перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верхоного Суду від 16.04.2025 року у справі №160/31586/23.

Отже, суд в цілому не має повноважень надавати власну оцінку стану здоров`я позивача, натомість має повноваження оцінювати правомірність процедури ВЛК. Однак, як вже вказав суд, в даній справі позивачем постанову ВЛК не оскаржено.

Більш того, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення»; межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття».

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12.09.2024 року у справі №640/21435/22.

Позивачем не надано до суду доказів, які б свідчили, що навіть стверджувані позивачем порушення могли б змінити відповідне рішення (яке прийняв інший суб`єкт, а не відповідачі, і яке позивачем при цьому не оскаржується).

При цьому суд повторює, що позивач постанову ВЛК не оскаржував, в зв`язку з чим при вирішенні спору про правомірність призову позивача відсутні підстави для вирішення спору виходячи з неправомірності постанови ВЛК. Тобто, цей індивідуально-правовий акт є чинним і не оскаржений, в зв`язку з чим належить зважати на його чинність та правові наслідки, які він породжує.

Окремо суд зауважує, що дати накладення кваліфікованих електронних підписів не є та не можуть бути датою проведення медичного огляду відповідною особою.

Щодо обставин затримання суд зауважує, що згідно ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З наведених положень законодавства вбачається, що питання факту сторонами доводяться на засадах рівності, в той час як при вирішенні питання права в частині правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень саме останній доводить правомірність своїх дій.

Обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020 року у справі №520/2261/19.

В межах даної справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про проведення щодо позивача адміністративного затримання та доставлення до ТЦК та СП згідно положень ст. 261, 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Також позивач посилався на обставини його взяття на облік відповідачем-1.

Згідно п. 81 Порядку №560 призов громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюють військовозобов`язаних та резервістів (крім резервістів, які уклали контракти на проходження служби у військовому резерві) - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;

У разі призову військовозобов`язаних та резервістів на військову службу під час мобілізації, на особливий період не за місцем їх перебування на військовому обліку (крім тих осіб, що добровільно виявили бажання проходити військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період) такі особи перед призовом на військову службу беруться на військовий облік у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, який здійснює їх призов. Відомості про взяття таких осіб на військовий облік вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів перед їх направленням на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.

Тобто, призов «не за місцем перебування на військовому обліку» прямо передбачений законодавством, однак за умови попереднього взяття на облік. В даній справі саме такі обставини і мали місце, що вбачається з наданого самим позивачем військово-облікового документа в електронній формі «Резерв +».

Окремо слід зауважити, що позивачем не оскаржено дії щодо його постановки на облік у відповідача-1 як військовозобов`язаного.

Щодо доводів позивача про стан його бронювання суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку.

Згідно п. 30 Порядок бронювання військовозобов`язаних на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.2023 року №76 (далі – Порядок№76) інформація (відомості, дані) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (бронювання) відображається у військово-обліковому документі в електронній формі.

Отже, юридичне значення має саме оформлена відстрочка (завершена процедура бронювання), оскільки йдеться про «заброньованих» осіб, а не про «осіб, щодо яких здійснюється процедура бронювання». Вказане логічно узгоджується з тим, що процедура бронювання сама по собі може бути завершена не лише наданням бронювання (наприклад, при невідповідності п. 29 Порядку №76).

Доводи позивача до вигляду наказу про призов позивача від 10.04.2026 року судом відхиляються як безпідставні з огляду на їх формальний характер.

Зауваження позивача до обсягу наданих доказів у справі судом відхилено, оскільки наявний обсяг доказів повною мірою забезпечує можливість повного та всебічного розгляду справи разом з встановленням усіх обставин, що підлягають доказуванню.

Судом в ході судового розгляду не встановлено істотних порушень процедури мобілізації позивача, які б зумовлювали висновок про те, що вона в цілому є протиправною.

Отже в задоволенні позову до відповідача -1 слід відмовити.

Позовні вимоги до відповідача-2 мали похідний характер, в зв`язку з чим у їх задоволенні також належить відмовити.

Враховуючи викладене, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

В зв`язку з відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до відповідача-1: ІНФОРМАЦІЯ_1 , до відповідача-2: Військової частини НОМЕР_3 , третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправними та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко