Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №160/2883/26 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 рокуСправа №160/2883/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) від 01.09.2025 року №256 про призупинення виплати грошового забезпечення з 31 серпня 2025 року у зв`язку з самовільним залишенням частини.

- визнати протиправним та скасувати наказ командира ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) «Про результати службового розслідування за фактом вчасного нез`явлення з відпустки штаб-сержанта ОСОБА_1 » від 24.09.2025 року №1795, щодо притягнення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКПП НОМЕР_3 ) до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього дисциплінарного стягнення "догана".

- зобов`язати ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОКП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 05 липня 1996 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) грошове забезпечення з урахуванням усіх його складових та додаткової винагороди, передбаченої Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі встановленому законодавством, з урахуванням виплачених сум.

- зобов`язати ВІЙСЬКОВУ ЧАСТИНУ НОМЕР_1 МІНІСТЕРСТВА ОБОРОНИ (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код РНОКП НОМЕР_3 , паспорт НОМЕР_4 , виданий Петриківським РВ УМВС України в Дніпропетровській області 05 липня 1996 року, місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) щомісячну премію відповідно до його особистого внеску в загальні результати служби за вересень 2025 року передбаченої Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260 та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168, в розмірі встановленому законодавством, з урахуванням виплачених сум.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_1 та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військової агресією рф проти України. Позивача 21.10.2025 року звільнено з військової служби у запас за пп.б (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) ВЛК про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців). Вважаючи, що з позивачем при звільненні не були проведені належним чином всі розрахунки, представник позивача звернувся з адвокатським запитом до ВЧ НОМЕР_1 . Після отримання відповіді на адвокатських запит, позивачем та його представником встановлено, що позивача не виплачені всі належні суми грошового забезпечення у зв`язку з наявністю догани по факту самовільного залишення ВЧ, що нібито підтверджується відповідним наказами. Позивач вказує, що факт нібито самовільного залишення в/ч 31.08.2025 року спростовується тим, що останній проходив ВЛК, що підтверджується відповідним документами. Натомість без проведення службового розслідування ВЧ НОМЕР_1 винесено наказ №256 про призупинення виплати грошового забезпечення з 31.08.2025 у зв`язку із самовільним залишення в/ч. В подальшому відповідно до витягу із наказу від 24.09.2025 №1795 про результати службового розслідування за фактом вчасного нез`явлення з відпустки на позивача накладено догану. Позивач вказує на помилки у наказі, а також те, що наказ командира про проведення службового розслідування виданий раніше дати нібито не явки позивача на службу. Також позивач вказує, що він проходив ВЛК за результатами якої відповідно до довідки ВЛК від 18.09.2025 №2025-0918-1111-3185-0 зазначено, що позивач потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 28 календарних днів. Враховуючи зазначене, 19.09.2025 позивач звернувся до командира ВЧ НОМЕР_1 через СЕДО через перший відділ ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується рапортом з вихідним номером. Жодної інформації щодо розгляду рапорту не міститься у витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.09.2025 №1795. Поновлено виплату грошового забезпечення позивачу тільки з 21.09.2025 відповідно до витягу з наказу від 25.09.2025№282.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

Від представника позивача надійшли додаткові докази.

Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2025 № 779 на підставі рапорту командира 311 запасної роти призначено службове розслідування за фактом самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 (вчасного нез`явлення з відпустки) 31.08.2025 військовослужбовця ОСОБА_1 . Під час службового розслідування факт невчасного прибуття ОСОБА_1 з відпустки 31.08.2025 не підтвердився, оскільки ОСОБА_1 надав медичні документи, що свідчать про поважність причин його нез`явлення. Натомість під час службового розслідування було встановлено факт відсутності ОСОБА_1 на службі без поважних причин в період з 19.09.2025 по 21.09.2025, тобто менше 3 діб, що згідно не охоплюється диспозицією ст. 407 КК України, але вказує на наявність дисциплінарного проступку за порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби ЗС України та статті 4 Дисциплінарного статуту ЗС України, що в свою чергу зобов`язує командира в порядку статті 45 Дисциплінарного статуту ЗС України притягнути до дисциплінарної відповідальності. Наказом командира військової частини НОМЕР_5 від 24.09.2025 № 1795 "Про результати службового розслідування" сержанта резерву 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержанта ОСОБА_1 визнано таким, що не з`явився вчасно з лікувального закладу та був відсутній у період з 19.09.2025 по 21.09.2025 на місці службі без поважних причин в умовах воєнного стану. Враховуючи, що командир військової частини НОМЕР_1 відповідно до Пункту 5 розділу III Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 № 608, може проводити службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб з будь-яких інших підстав, тобто перелік підстав для призначення службового розслідування не є вичерпним, то під час призначення службового розслідування командир діяв у межах та у спосіб, передбачений нормативними документами. Враховуючи, що поважності причин відсутності ОСОБА_1 у період з 19.09.2025 по 20.09.2025 на місці служби не встановлено, то командир військової частини НОМЕР_1 прийняв правомірне рішення про наявність в діях позивача ознак дисциплінарного правопорушення – вчасне нез`явлення до розташування військової частини терміном 2 доби, а тому притягнув до дисциплінарної відповідальності та наклав стягнення В матеріалах службового розслідування наявне пояснення позивача ОСОБА_1 (надаються до позову), в яких він пояснити поважність причини неприбуття з 19 по 20 вересня 2025 року не може, а лише посилається на те, що невірно зрозумів рішення ВЛК та мав бажання продовжити якесь «надумане лікування» за місцем проживання. Що в свою чергу виключає поважність причин для вчасного нез`явлення. Факт отримання пояснення ОСОБА_1 свідчить про забезпечення гарантованого права на захист, а його доводи про порушення його прав у ході проведенні службового розслідування є необґрунтованими. Окрім того, ОСОБА_1 мав можливість і обов`язок відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби ЗСУ доповісти 19.09.2025 своєму командиру про отримання висновку ВЛК та припинення лікування у медичному закладі для з`явлення вчасно на службу, однак цією можливістю не скористався та покладений на нього обов`язок не виконав. Звернення ж позивача 20.09.2025 засобами телефонного зв`язку щодо з`ясування необхідності прибуття до місця служби, свідчить лише про момент початку вчинення активних дій з боку позивача, який не пов`язаний із часом коли позивач усвідомлював, що припинив лікування та зобов`язаний прибути до військової частини. Таким чином, позивач ОСОБА_1 19.09.2025 не з`явившись вчасно з лікувального закладу був відсутній на місці служби в період з 19.09.2025 по 21.09.2025 без поважних причин в умовах воєнного стану (самовільне залишення військової частини строком, що не перевищує межу кримінальної відповідальності), проводив час на власний розсуд, чим вчинив також порушення військової дисципліни. Така кваліфікація діянь ОСОБА_1 підтверджена матеріалами службового розслідування та оформлена наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 № 1795 "Про результати службового розслідування", який виданий на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Дисциплінарним статутом ЗСУ. Заходи фінансового характеру щодо невиплати ОСОБА_1 премії та додаткової винагороди обумовлені пунктом 15 розділу I, пунктом 5 розділу XVI та пунктом 15 розділу ХХXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оброни України від 07.06.2018 № 260. Такі заходи є похідними від факту вчинення ОСОБА_1 протиправних дій.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що без проведення службового розслідування Військовою частиною НОМЕР_1 виноситься Наказ №256 про призупинення виплати грошового забезпечення з 31 серпня 2025 року у зв`язку з нібито фактом самовільного залишення військової частини. В подальшому відповідно до Витягу із Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 року №1795 про результати службового розслідування за фактом вчасного нез`явлення з відпустки Позивача на нього накладеного ДОГАНУ. НАГОЛОШУЮ, що Позивача під підпис не ознайомлювали з вказаним Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 року №1795. Позивач дізнався про наявність відносно нього вказаного Наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 року №1795 та про накладення на нього ДОГАНИ та фінансових стягнень, тільки після того, як адвокат Бабка Г.Г. отримала відповідь на адвокатський запит, а саме листом від 11.01.2026 року вих. №1656/1143. Пояснення Позивач надавав 21.09.2026 року виключно щоб просто роз`яснити військовій частини НОМЕР_1 порядок своїх дій після отримання довідки ВЛК. І в своїх поясненнях Позивач вказує, що отримав висновок ВЛК 19.09.2025 року, направився в ІНФОРМАЦІЯ_3 для подання вказаної довідки через СЕДО до військової частини НОМЕР_1 з метою продовження відпустки для лікування (вихідний від 19.09.2025 року №1859/919), що само по собі вже свідчить про те, що в Позивача не було наміру самовільно залишати військову частину або ухилитись від військовоїслужби. Такожж, Позивач повідомляв командирів про те, що проходить військово-лікарську комісію за допомогою месенджера WhatsApp, що підтверджується скріншотами переписки, які додаються до позовної заяви. Тобто був з командирами на зв`язку.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року продовжено строк розгляду справи на 90 днів.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 є громадянином України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_4 від 05.07.1996 року.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії від 12.09.2023р.

Згідно копії військового квитка НОМЕР_6 від 07.10.1987 року ОСОБА_1 проходив військову службу зокрема у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 27.05.2022 №8, згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію", відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом нижчепойменованих осіб рядового і сержантського складу вважати призначеними до військової частини НОМЕР_7 - старшину запасу ОСОБА_1 .

Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_7 (по стройовій частині) від 27.05.2022 №9, нижчепойменованих осіб рядового і начальницького складу відповідно до мобілізаційного призначення вважати призначеними з 27.05.2022 року зарахувати до списків особового складу військової частини та на всі види забезпечення ... старшину ОСОБА_1 .

Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 21.10.2025 №309, штаб-сержанта ОСОБА_1 ... звільнено з військової служби у запас за пп.б (за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6 місяців).

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_1 від 06.01.2026 №1656/620 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України, штаб-сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 29.06.2022 по 03.08.2022, з 25.08.2022 по 26.10.2022, з 01.11.2022 по 08.01.2023, з 13.01.2023 по 19.01.2023, з 01.02.2023 по 13.03.2023, з 17.03.2023 по 25.10.2023, з 02.11.2023 по 21.11.2023, з 02.12.2023 по 31.03.2024, з 13.04.2024 по 24.07.2024, з 06.08.2024 по 31.08.2024, з 02.09.2024 по 21.11.2024, з 04.12.2024 по 24.03.2025, з 11.04.2025 по 11.05.2025 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України перебуваючи Липецькій сільській ТГр (Харківська обл.), Бахмутській міській ТГр (Донецька обл.), Торецькій міській ТГр (Донецькій обл.), Білопілльській міській ТГр (Сумській обл.), Малинівській сільській ТГр (Запорізька обл.), Липецькій сільській ТГр (Харківська обл).

Згідно довідки ВЧ НОМЕР_7 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 22.05.2025, видана ОСОБА_1 в тому, що 12.05.2025 він отримав поранення, а саме: МВТ (12.05.2025). ВОСП правої стопи з дефектом п`яткової кістки та відкритими переломами кісток стопи (згідно первинної медичної карти (форма №001/о) №601 від 12.05.2025р.). За обставин: під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, 12.05.2025 отримав поранення (травму) внаслідок ворожого обстрілу з боку противника - окупаційних військ рф.

Згідно довідки №1486 військово-лікарської комісії від 01.07.2025 року, ОСОБА_1 , проведено медичний огляд позаштатною ВЛК ДУ "ІПХС ім. пров. М.І. Ситенка НАМН України" 01.07.2025 року. Стан після повторної хірургічної обробки ран, стабілізації фрагментів правої п`яткової кістки компресійно-дистракційним апаратом зовнішньої фіксації (від 16.05.2025) повторної хірургічної обробки ран, накладення вторинних швів (від 13.06.2025), демонтажу апарату зовнішньої фіксації, фіксації фрагментів правої п`яткової кістки шпицями (від 30.06.2025) ... . Тимчасове порушення функції правої нижньої кінцівки. Травма, ТАК, пов`язана з захистом Батьківщини. На підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб: Потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів.

Згідно довідки ВЛК №2025-0730-1218-0527-7 від 30.07.2025, ОСОБА_1 , проведено медичний огляд "Позаштатна постійно діюча гарнізонна ВЛК №3 в/ч НОМЕР_8 " 30.07.2025. Опис діагнозу: стан після вибухової травми (12.05.2025) вогнепального осколкового поранення правої стопи з багатоуламковим переломом п`яткової кістки зі змішенням кісткових фрагментів з дефектом ... . Травма, Поранення, ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. Травма відносить до тяжких. На підставі статті 81 графи ІІ розкладу хвороб, потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 30 календарних днів.

26.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону Направлення на медичний огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_8 №4965 - штаб сержанта ОСОБА_1 .

Згідно довідки ВЛК від 18.09.2025 №2025-0918-1111-3185-0, ОСОБА_1 , проведено медичний огляд ВЛК Позаштатною постійно діючою гарнізонною ВЛК №1 в/ч НОМЕР_8 18.09.2025. Стан після вибухової травми (12.05.2025) вогнепального осколкового поранення правої п`яткової кістки з дефектом кісткової тканини ... . На підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 28 календарних днів.

18.09.2025 складено Свідоцтво про хворобу №2025-0918-1110-3488-7, згідно якого на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб: непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців (постанова приймається під час дії воєнного стану).

Згідно Протоколу засідання штатної ВЛК від 04.10.2025 №2025-1004-1205-3123-0 НОМЕР_9 ІНФОРМАЦІЯ_6 ) щодо ОСОБА_1 , постановлено на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб - Непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців - Затверджується.

В період перебування позивача на лікуванні та в подальшому в період проходження декількох ВЛК, командиром ВЧ НОМЕР_1 прийнято наступні накази.

Так, згідно витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2025 №256, нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів 2 корпусу Національної гвардії України " ІНФОРМАЦІЯ_7 ": штаб-сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що 31.08.2025 року самовільно залишив частину (не прибув з відпустки для лікування до розташування військової частини). Призупинено виплату грошового забезпечення з 31.08.2025. Знято з усіх видів забезпечення.

Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 24.09.2025 №1795 "Про результати службового розслідування за фактом вчасного нез`явлення з відпустки штаб-сержанта ОСОБА_1 ):

"Відповідно до Порядку проведення службових розслідувань у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 21.11.2017 № 608 та на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2025 № 779 проведено службове розслідування за фактом вчасного не з`явлення з відпустки сержанта резерву НОМЕР_10 запасної роти військової частини НОМЕР_1 штаб-сержанта ОСОБА_2 .

Службовим розслідуванням встановлено, що сержант резерву 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, який зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та накази командирів, в порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 19.09.2023 вчасно не з`явився з лікувального закладу та був відсутній на місці служби в період з 19.09.2023 по 21.09.2023 без поважних причин в умовах воєнного стану, проводячи час на власний розсуд, чим вчинив порушення військової дисципліни.

Враховуючи, що тривалість вчасного нез`явлення до місця служби штаб-сержанта ОСОБА_4 складає менше 3-х діб, а також те, що самовільне залишення місця служби вважається кримінальним правопорушення за відсутності військовослужбовця на місці служби більше 3 діб, то слід прийти до висновку про відсутність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Причиною скоєного правопорушення стало недбале ставлення до обов`язків військової служби штаб-сержанта ОСОБА_1 .

Керуючись статтею 85 Дисциплінарного статуту ЗСУ наказано:

1. Вину сержанта резерву 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержанта ОСОБА_2 щодо вчасного нез`явлення 19.09.2025 з лікувального закладу до місця служби та відсутності на службі в період з 19.09.2025 по 21.09.2025 без поважних причин в умовах воєнного стану, вважати доведеною.

2. Штаб-сержанта ОСОБА_5 вважати таким, що 19.09.2025 не з`явився вчасно до місця служби з лікувального закладу та був відсутній на службі в період з 19.09.2025 по 21.09.2025 без поважних причин та в умовах воєнного стану.

3. Сержанта резерву 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержанта ОСОБА_5 , за порушення вимог абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виразилось у невчасному з`явленні з лікувального закладу та відсутності у період з 19.09.2025 по 21.09.2025 на місці служби без поважних причин, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти стягнення ДОГАНА

4. Командиру 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 облікувати стягнення військовослужбовця у встановленому порядку.

5. Начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :

на підставі пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення штаб-сержанту ОСОБА_6 з 19.09.2025 по 20.09.2025 не виплачувати, як такому, що був відсутній на місці служби без поважних причин одну добу і більше;

на підставі пункту 5 розділу XVI та пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не виплачувати штаб-сержанту ОСОБА_6 щомісячну премію відповідно до його особистого внеску в загальні результати служби в повному обсязі та додаткову винагороду за вересень 2025 року у зв`язку із невчасним прибуттям з лікувального закладу та відсутністю на службі без поважних причин.

6. Контроль за виконанням наказу покласти на заступника командира частини з психологічної підтримки персоналу начальника відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 .

7. Начальнику адміністративної групи штабу військової частини НОМЕР_1 наказ довести до особового складу згідно з розрахунком доведення."

Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2025 №282, штаб-сержанта ОСОБА_1 , який самовільно залишив частину, вважати таким, що 21.09.2025 повернувся до підрозділу для подальшого проходження військової служби та прибув до складу сил та засобів 2 корпусу Національної гвардії України " ІНФОРМАЦІЯ_7 ". Поновлено виплату грошового забезпечення з 21.09.2025. Зараховано на усі види забезпечення, на котлове забезпечення з 26.09.2025 року.

Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.03.2026 №64, скасовано пункт 16 наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 01.09.2025 №256 щодо самовільного залишення частини штаб-сержантом ОСОБА_1 . Внесено зміни до наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 19.09.2025 №276, додати пункт щодо вчасного не повернення з лікування штаб-сержанта ОСОБА_1 та викласти в наступні редакції: "28. Штаб-сержанта ОСОБА_1 сержанта резерву 311 запасної роти, вважати таким що, 19 вересня 2025 року самовільно залишив частину (не повернувся з лікувального закладу). Призупинити виплату грошового забезпечення з 19 вересня 2025 року. Зніти з усіх видів забезпечення"

29.12.2025 року представником позивача подано адвокатський запит в інтересах до командира ВЧ НОМЕР_1 щодо надання документів по ОСОБА_1 .

Листом від 11.01.2026 року ВЧ НОМЕР_1 розглянула адвокатський запит представника позивача та направила запитувані документи щодо ОСОБА_1 ,

Також судом встановлено, що згідно листа ТУ ДБР у м.Полтава №7767-26/15-04/4841-26/п від 05.02.2026 представника позивача повідомлено, що у провадженні слідчих ТУ ДБР у м.Полтава відсутні кримінальні провадження щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно листа від 12.02.2026 №53-1556ВИХ-26 Харківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, останнім не здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини.

Під час розгляду справи судом досліджено: рапорт позивача від 19.09.2025 року, акт передачі військового, відносно якого є відомості про самовільне залишення в/ч або місця несення служби, доповідна записка про отримання поранення (травми), виписки із медичної карти стаціонарного хворого, грошовий атестат, довідки про нарахування та утримання грошового забезпечення, виписки банка, скріншоти з мобільного телефону, письмові пояснення позивача від 21.09.2025, повідомлення ВЧ НОМЕР_1 про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення від 13.10.2025 №1656/13675.

Позивач вважаючи протиправними накази відповідача про призупинення виплати грошового забезпечення у зв`язку з самовільним залишенням частини, про притягнення до дисциплінарної відповідальності та накладення дисциплінарного стягнення "догана" звернувся з їх оскарженням до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).

Частиною 1 статті 1 Закону № 2232-ХІІ визначено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно із частиною 1 статті 2 Закону № 2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

За приписами частин другої-четвертої статті 2 Закону України № 2232-ХІІ, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом. Громадяни України, які проходять військову службу, є військовослужбовцями.

Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Загальні права та обов`язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов`язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначаються Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі Статут внутрішньої служби).

У відповідності до статті 11 розділу 1 частини 1 Статуту внутрішньої служби, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Статтею 16 розділу 1 частини 1 Статуту внутрішньої служби передбачено, що кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

За правилами статті 49 розділу 1 частини 1 цього Статуту військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов`язані завжди пам`ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону №2232-XII, визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби:

1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);

2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;

3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);

4) під час виконання державних обов`язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов`язки не були пов`язані з військовою службою;

5) під час виконання обов`язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі Порядок №260), відповідно до пункту 8 розділу І грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України). Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника) (далі - командир).

Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку №260 військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.

Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.

Своєю чергою, умови призупинення виплати грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення, передбачені, зокрема, у Законі № 2232-XII.

Так, відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 2232-XII у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Початком призупинення військової служби є день внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Підставою для призупинення військової служби є отримання військовою частиною письмового повідомлення правоохоронного органу про внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального правопорушення (витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань).

Військовослужбовці, військову службу яких призупинено, звільняються з посад та вважаються такими, що не виконують (не несуть) обов`язків військової служби. Контракт про проходження військової служби, а також виплата грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям призупиняються.

Час призупинення військової служби військовослужбовцям не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому званні та до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років і призначення пенсії. На них не поширюються пільги та соціальні гарантії, встановлені законодавством для військовослужбовців.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено, не входять до чисельності Збройних Сил України та інших військових формувань.

Військовослужбовці, військову службу яким призупинено та стосовно яких обвинувальні вироки суду набрали законної сили, підлягають звільненню з військової служби відповідно до пункту "г" частини другої, пункту "г" частини третьої, підпункту "д" пункту 1, підпункту "в" пункту 2 частини четвертої, підпунктів "е" пунктів 1 і 2, підпункту "в" пункту 3 частини п`ятої та підпункту "е" пункту 1, підпункту "д" пункту 2, підпункту "в" пункту 3 частини шостої статті 26 цього Закону, крім військовослужбовців, яким вироком суду визначено міру покарання у виді службового обмеження, арешту з відбуттям на гауптвахті або триманням у дисциплінарному батальйоні.

За весь час необґрунтованого призупинення військової служби таким військовослужбовцям виплачується недоотримане грошове та здійснюються недоотримане продовольче, речове та інші види забезпечення.

Порядок призупинення та продовження військової служби визначається положеннями про проходження військової служби.

Схожі приписи містяться і у пунктах 144-1 144-6 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі Положення про проходження служби), відповідно, зокрема, до пункту 144-1 якого, для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Військова служба для такого військовослужбовця призупиняється з дня внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі заяви, повідомлення командира (начальника) військової частини про вчинене кримінальне правопорушення, поданих відповідно до частини четвертої статті 85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.

Тобто і зазначеним Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України дата внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення є датою призупинення військової служби військовослужбовця, відносно якого внесено запис.

Сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг визначає Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який затверджений Законом України Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України від 24 березня 1999 року № 551-XIV (далі - Дисциплінарний статут ЗСУ).

Так, за приписами статей 1, 2 Дисциплінарного статуту ЗСУ військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених військовими статутами та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов`язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.

Статтею 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ передбачено, що військова дисципліна зобов`язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів; бути пильним, зберігати державну та військову таємницю; додержуватися визначених військовими статутами правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов`язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України "Про оборону України" (частина третя статті 5 Дисциплінарного статуту ЗСУ).

Згідно з частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту ЗСУ у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов`язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.

Відповідно до ст. 48 Дисциплінарного статуту на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення:

а) зауваження

б) догана;

в) сувора догана;

г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти);

ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби);

д) пониження в посаді;

е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу);

є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу);

ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов`язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).

Наведені норми Дисциплінарного статуту ЗСУ дають підстави дійти висновку, що суть дисциплінарного правопорушення полягає у невиконанні чи неналежному виконанні військовослужбовцем своїх службових обов`язків, порушенні військової дисципліни чи громадського порядку.

Відповідно до вимог статей 83-85 Дисциплінарного статуту ЗСУ на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення (стаття 83).

Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини (стаття 84).

Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.

Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.

Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.

Якщо під час службового розслідування буде з`ясовано, що правопорушення військовослужбовця містить ознаки кримінального правопорушення, командир військової частини письмово повідомляє про це орган досудового розслідування (стаття 85).

Статтею 86 Дисциплінарного статуту ЗСУ встановлено, що якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.

Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.

Відповідно до ст. 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці.

Згідно зі ст. 91 Дисциплінарного статуту заборонено за одне правопорушення накладати кілька дисциплінарних стягнень або поєднувати одне стягнення з іншим, накладати стягнення на весь особовий склад підрозділу замість покарання безпосередньо винних осіб.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач 12.05.2025 року отримав поранення, а саме: МВТ (12.05.2025). ВОСП правої стопи з дефектом п`яткової кістки та відкритими переломами кісток стопи (згідно первинної медичної карти (форма №001/о) №601 від 12.05.2025р.). За обставин: під час виконання бойового завдання у зв`язку з виконанням конституційного обов`язку щодо оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості, 12.05.2025 отримав поранення (травму) внаслідок ворожого обстрілу з боку противника - окупаційних військ рф.

01.07.2025 року було проведено медичний огляд ВЛК позивача, та на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб вказано, що потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів, що підтверджується довідкою №1486 ВЛК від 01.07.2025 року.

30.07.2025 року було проведено медичний огляд ВЛК позивача, та на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб вказано, що потребує відпустки для лікування після травми на 30 календарних днів, що підтверджується довідкою ВЛК №2025-0730-1218-0527-7 від 30.07.2025.

26.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону Направлення №4965 на медичний огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_8 - штаб сержанта ОСОБА_1 .

Згідно картки обстеження та медичного огляду №882390 позивач розпочав проходження оглядів у лікарів з 29.08.2025 року.

В цей же час, командиром ВЧ НОМЕР_1 прийнято наказ від 01.09.2025 №256, згідно якого нижчепойменованих військовослужбовців вважати такими, що вибули зі складу сил та засобів 2 корпусу Національної гвардії України " ІНФОРМАЦІЯ_7 ": штаб-сержанта ОСОБА_1 вважати таким, що 31.08.2025 року самовільно залишив частину (не прибув з відпустки для лікування до розташування військової частини). Призупинено виплату грошового забезпечення з 31.08.2025. Знято з усіх видів забезпечення.

Тобто виключно на підставі доповіді про факт самовільного залишення частини (вих.№1656/10107 від 01.09.2025), та без проведення службового розслідування.

Службове розслідування за фактом вчасного нез`явлення з відпустки позивачем було призначено пізніше згідно наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 06.09.2025 №779.

Оскаржуваним наказом №256 від 01.09.2025 позивача визнано таким, що вибув зі складу сил та засобів 2 корпусу Національної гвардії України " ІНФОРМАЦІЯ_7 ", що самовільно залишив частину та знятий з усіх видів забезпечення. При чому вказаний наказ був підставою призупинення виплати грошового забезпечення, що підтверджується копією витягу з наказу.

Суд зазначає, що зняття з усіх видів забезпечення, за обставин самовільного залишення військової частини не передбачено нормами Порядку №260.

У той же час, відповідач не надав суду доказів щодо внесення станом на 01.09.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей стосовно кримінального провадження відносно ОСОБА_1 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення частини 5 статті 407 Кримінального кодексу України (самовільне залишення частини або місця служби), що відповідно до ч.2 ст.24 Закону № 2232-XII є підставою для призупинення: військової служби, виплати грошового та здійснення продовольчого, речового, інших видів забезпечення таким військовослужбовцям.

Судом під час розгляду справи встановлено, що згідно листа ТУ ДБР у м.Полтава №7767-26/15-04/4841-26/п від 05.02.2026 представника позивача повідомлено, що у провадженні слідчих ТУ ДБР у м.Полтава відсутні кримінальні провадження щодо військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно листа від 12.02.2026 №53-1556ВИХ-26 Харківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Східного регіону, останнім не здійснюється процесуальне керівництво у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 за фактом самовільного залишення військової частини.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд також враховує, що згідно із статтею 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Частиною 2 статті 2 Кримінального кодексу України також визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (ч.1 ст.1 Кримінального процесуального кодексу України).

Таким чином, єдиним належним та допустимим доказом вчинення особою кримінального правопорушення може бути постанова/вирок суду про визнання цієї особи винною у вчиненні такого правопорушення, яка/який набрала/в законної сили.

За відсутності підтвердження станом на 01.09.2025 факту самовільного залишення військовослужбовцем військової частини чи місця проходження служби та саме у встановленому законом порядку, у військової частини відсутні законодавчо визначені підстави для призупинення виплати позивачу грошового забезпечення та зняття з усіх видів забезпечення.

Таким чином, наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 №256, прийнято передчасно, без дотримання положень частини 2 статті 24 Закону № 2232-XII, Порядку №260, Положення про проходження служби, а відтак, не відповідає критеріям правомірності, визначених в частиною 2 статті 2 КАС України, у зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправним та скасування цього наказу підлягають задоволенню.

Щодо оскаржуваного наказу командира ВЧ НОМЕР_1 від 24.09.2025 №1795 «Про результати службового розслідування за фактом вчасного нез`явлення з відпустки штаб-сержанта ОСОБА_1 », суд зазначає наступне.

Так, згідно даного наказу, службовим розслідуванням встановлено, що сержант резерву 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержант ОСОБА_3 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України, який зобов`язаний додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України та накази командирів, в порушення вимог статті 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 19.09.2023 вчасно не з`явився з лікувального закладу та був відсутній на місці служби в період з 19.09.2023 по 21.09.2023 без поважних причин в умовах воєнного стану, проводячи час на власний розсуд, чим вчинив порушення військової дисципліни.

У зв`язку із зазначеним, наказано зокрема:

1. Вину сержанта резерву 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержанта ОСОБА_2 щодо вчасного нез`явлення 19.09.2025 з лікувального закладу до місця служби та відсутності на службі в період з 19.09.2025 по 21.09.2025 без поважних причин в умовах воєнного стану, вважати доведеною.

2. Штаб-сержанта ОСОБА_5 вважати таким, що 19.09.2025 не з`явився вчасно до місця служби з лікувального закладу та був відсутній на службі в період з 19.09.2025 по 21.09.2025 без поважних причин та в умовах воєнного стану.

3. Сержанта резерву 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , штаб-сержанта ОСОБА_5 , за порушення вимог абзацу другого статті 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, статей 11, 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке виразилось у невчасному з`явленні з лікувального закладу та відсутності у період з 19.09.2025 по 21.09.2025 на місці служби без поважних причин, притягнути до дисциплінарної відповідальності та накласти стягнення ДОГАНА;

5. Начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру військової частини НОМЕР_1 :

на підставі пункту 15 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення штаб-сержанту ОСОБА_6 з 19.09.2025 по 20.09.2025 не виплачувати, як такому, що був відсутній на місці служби без поважних причин одну добу і більше;

на підставі пункту 5 розділу XVI та пункту 15 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, не виплачувати штаб-сержанту ОСОБА_6 щомісячну премію відповідно до його особистого внеску в загальні результати служби в повному обсязі та додаткову винагороду за вересень 2025 року у зв`язку із невчасним прибуттям з лікувального закладу та відсутністю на службі без поважних причин.

Вирішуючи правомірність прийняття оскаржуваного наказу зокрема в частині накладення на позивача дисциплінарного стягнення у вигляді "догани" за невчасне з`явлення з лікувального закладу та відсутності у період з 19.09.2025 по 21.09.2025, суд зазначає наступне.

Матеріалами підтверджено, що 26.08.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_5 направлено до Військово-медичного клінічного центру Східного регіону Направлення №4965 на медичний огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_8 - штаб сержанта ОСОБА_1 .

Як зазначалось вище, згідно картки обстеження та медичного огляду №882390 позивач розпочав проходження оглядів у лікарів з 29.08.2025 року.

Окрім того, суд зазначає, що згідно копії акту передачі військового, відносно якого є відомості про самовільне залишення військової частини або місця несення служби складеного щодо позивача, наявна відмітка про те, що позивач проходить ВЛК №4965 від 26.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Зазначене свідчить про те, що відповідач був обізнаний про те, що позивача станом на 01.09.2025 було направлено на проходження ВЛК згідно направлення ІНФОРМАЦІЯ_2 від 26.08.2025 №4965.

18.09.2025 року було проведено медичний огляд ВЛК Позаштатною постійно діючою гарнізонною ВЛК №1 в/ч НОМЕР_8 та на підставі статті графи ІІ Розкладу хвороб вказано, що ОСОБА_1 потребує звільнення від виконання службових обов`язків на 28 календарних днів, що підтверджується довідкою ВЛК від 18.09.2025 №2025-0918-1111-3185-0.

Також 18.09.2025 складено Свідоцтво про хворобу №2025-0918-1110-3488-7, згідно якого на підставі статті 81 графи ІІ Розкладу хвороб: непридатний до військової служби з переоглядом через 6 місяців (постанова приймається під час дії воєнного стану).

Судом встановлено, що 19.09.2025 року позивачем було подано рапорт командиру ВЧ НОМЕР_1 про надання відпустки для лікування згідно довідки ВЛК від 18.09.2025 №2025-0918-1111-3185-0, який просив направити через систему електронного документообігу ІНФОРМАЦІЯ_8 (вх.1859/919 від 19.09.2025).

Згідно Витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2025 №282, штаб-сержанта ОСОБА_1 , який самовільно залишив частину, вважати таким, що 21.09.2025 повернувся до підрозділу для подальшого проходження військової служби та прибув до складу сил та засобів 2 корпусу Національної гвардії України " ІНФОРМАЦІЯ_7 ". Поновлено виплату грошового забезпечення з 21.09.2025. Зараховано на усі види забезпечення, на котлове забезпечення з 26.09.2025 року.

Не зважаючи на зазначене, відповідач за результатами проведеного розслідування дійшов висновку, що позивач в період з 19.09.2025 по 21.09.2025 без поважних причин не з`явився з лікувального закладу.

Проте суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості щодо дати, коли позивач повинен був повернутись до ВЧ, враховуючи проходження ним ВЛК на підставі направлення від 26.08.2025, що свідчить про протиправність висновку відповідача щодо вчасного нез`явлення позивача 19.09.2025 з лікувального закладу до місця служби та відсутності на службі в період з 19.09.2025 по 21.09.2025 без поважних причин в умовах воєнного стану.

На переконання суду, відповідачем не взято до уваги всі встановлені судом обставини у своїй сукупності, зокрема те, що позивач дійсно проходив лікування у зв`язку з отриманим пораненням під час захисту Батьківщини та в подальшому проходив декілька ВЛК, повідомляв про всі етапи проходження ВЛК, зокрема медичну частину ВЧ. Позивач повернувся до військової частини 21.09.2025, що не заперечується сторонами, що за сукупністю встановлених обставин свідчить про відсутність умислу з боку позивача щодо не повернення на службу після лікування.

Відтак, суд дійшов висновку, що відповідачем протиправно визнано позивача таким, що 19.09.2025 не з`явився вчасно до місця служби з лікувального закладу та був відсутній на службі в період з 19.09.2025 по 21.09.2025 без поважних причин та в умовах воєнного стану та на підставі вказано притягнуто до дисциплінарної відповідальності із накладанням стягнення у вигляді догани.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що службове розслідування призначене на підставі наказу від 06.09.2025 відносно позивача, проведено поверхнево, без урахування всіх обставин, які важливі для прийняття обґрунтованого рішення.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що оскаржуваний наказ «Про результати службового розслідування за фактом вчасного нез`явлення з відпустки штаб-сержанта ОСОБА_1 » від 24.09.2025 року №1795 не відповідає критеріям правомірності, а відтак є протиправним та підлягає скасуванню.

З врахуванням того, що суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваного наказу від 24.09.2025 року №1795, то позовні вимоги позивача щодо зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату грошового забезпечення, щомісячну премію відповідно до його особистого внеску в загальні результати служби в повному обсязі та додаткову винагороду за вересень 2025 року, підлягають також задоволенню судом.

Решта доводів позивача висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Згідно частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до ст.139 КАС України, суд зазначає, що позивач у справі, що розглядається, звільнений від сплати судового збору, тому судовий збір останнім сплачено не було, а отже відсутні підстави для здійснення розподілу судових витрат у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст.241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії,- задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 16 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 від 01.09.2025 року №256 (по стройовій частині), відповідно до якого штаб-сержанта ОСОБА_5 , сержанта резерву 311 запасної роти військової частини НОМЕР_1 , вважати таким, що 31 серпня 2025 року самовільно залишив частину (не прибув з відпустки для лікування до розташування військової частини), призупинено виплату грошового забезпечення з 31 серпня 2025 року та знято з усіх видів забезпечення.

Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.09.2025 року №1795 (з основної діяльності) «Про результати службового розслідування за фактом вчасного нез`явлення з відпустки штаб-сержанта ОСОБА_1 ».

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, грошове забезпечення з 19.09.2025 по 20.09.2025 з урахуванням виплачених сум.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260, щомісячну премію відповідно до його особистого внеску в загальні результати служби в повному обсязі та додаткову винагороду за вересень 2025 року, з урахуванням виплачених сум.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Н.В. Турлакова