Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №643/15265/24 — Основ’янський районний суд міста Харкова

Справа № 643/15265/24

№ провадження 2/646/900/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 липня 2026 року м.Харків

Основ`янський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Янцовської Т.М.,

за участю секретаря Зубкової В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 643/15265/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення збитків,

в с т а н о в и в :

Представник позивача звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідачів 25 750 доларів США з кожного, на загальну суму 2133645 гривень, посилаючись на те, що 21.02.2018 р. між позивачем та відповідачами укладено договір купівлі - продажу житлового будинку та земельної ділянки з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,1, житловою площею 39,1 кв.м. Тобто відповідачі передали, а позивач прийняв у власність зазначений житловий будинок та земельну ділянку за 582 005, 00 гривень, що є еквівалентом 21 500 доларів США. Майно належало на праві спільної часткової власності відповідачам на підставі Договору купівлі - продажу. Крім того, 21.02.2018 р. в день укладення Договору від 21.02.2018 р. ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 одержав від позивача грошові кошти в сумі 15 000 доларів США, як додаткову оплату до вартості житлового будинку та земельної ділянки, що підтверджується розпискою. До того ж, в цей же день, ОСОБА_4 одержав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 15 000 доларів США, як додаткову оплату до вартості житлового будинку та земельної ділянки, що підтверджується розпискою. У лютому 2018 р. ОСОБА_6 звернувся до Основ`янського районного суду м. Харкова з позовом до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області Малахової Г.І., ОСОБА_2 , ТОВ «КЕЙКО ЛЕКТ» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (реєстрацію права власності) та витребування майна з чужого незаконного володіння. Постановою Харківського апеляційного суду від 21.11.2024 у справі № 646/857/18 витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . За таких обставин позивача позбавлено як придбаного нерухомого майна, так і сплачених ним грошових коштів, а тому він змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 вимоги, викладені в позові, підтримала у повному обсязі і просила задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені в ньому.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у судове засідання не з`явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, у відповідності до ст. 178 ЦПК України своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористались.

За наявності одночасного існування умов, передбачених положеннями ст. 280 ЦПК України, суд вважав можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Ухвалою від 20.01.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 22.04.2025 року цивільну справу призначено до судового розгляду.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Судом встановлено, що за договором купівлі-продажу від 21.02.2018 р., посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Харитоновою Я.М., зареєстрованого в реєстрі за № 622, відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 передали, а позивач ОСОБА_2 прийняв у власність житловий будинок з надвірними будівлями та земельну ділянку за адресою АДРЕСА_1 . Продаж вчинено на суму 582 005, 00 гривень, що є еквівалентом 21 500 доларів США. З договору також убачається, що зазначене майно належить продавцям на праві спільної часткової власності на підставі Договору купівлі – продажу, посвідченого 31.01.2018 р. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Ємець І.О., за реєстровим № 457.

Згідно розписок від 21.02.2018 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 одержали від позивача грошові кошти в сумі 15 000 доларів США кожний в рахунок вартості житлового будинку та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 .

Постановою Харківського апеляційного суду від 21.11.2024 р. рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2021 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 24 квітня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «КЕЙ-КОЛЕКТ» про визнання протиправним та скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав на нерухоме майно (реєстрацію права власності) та витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено частково. Витребувано у ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 житловий будинок з надвірними будівлями: сарай літ. К. дві вбиральні літ. Ж, Г, душ літ. Л, льох літ. Д, огорожа № 4, 5, 6, 8, 9 за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,092 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за адресою АДРЕСА_1 (кадастровий номер 6310138800:09:052:0004).

Довідкою про орієнтовну ринкову вартість майна від 14.06.2026 р. встановлено вартість домоволодіння житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,1, житловою площею 39,1 кв.м. – 43678582 доларів США, що є еквівалентом 1937080 гривень, та земельної ділянки - 7000 доларів США, що є еквівалентом 310446 гривень.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду.

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників сторін, та інших обставин, які мають значення для справи.

Частинами 6, 7 статті 81 ЦПК України встановлено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтями 6, 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав (частина перша статті 661 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм закону свідчить про те, що положення статті 661 ЦК України є частиною системи правил про наслідки евікції товару (тобто відсудження у покупця придбаного ним майна, товару на підставі того, що продаж був незаконним).

Унаслідок евікції покупець позбавляється можливості панування над річчю в обсязі, що набувався ним на підставі відповідного договору купівлі-продажу, або обмежується в такому пануванні. А тому не має значення, чи річ витребувана у набувача (покупця) у цілому, чи він лише позбавився статусу одноосібного власника і натомість став співвласником, речі у певній частці (чи навіть в режимі спільної часткової власності). Відтак, у будь-якому з наведених варіантів є підстави для стягнення збитків із продавця за правилами статті 661 ЦК України.

У статті 661 ЦК України законодавець закріпив право покупця вимагати від продавця відшкодування збитків, завданих продавцю евікцією товару. При цьому спеціальних правил щодо визначення складу та розміру таких збитків стаття 661 ЦК України не містить, фактично відсилаючи до загальних положень статей 22 і 623 ЦК України.

Положення частини третьої статті 623 ЦК України конкретизують загальний принцип повного відшкодування (частина третя статті 22 ЦК України), а тому є справедливими й для будь-яких інших правовідносин, крім зобов`язальних. Оскільки у будь-якому випадку йдеться про те, що кредитор має отримати рішення про присудження відшкодування, реальна грошова цінність якого є адекватною економічній ситуації в суспільстві та цінності відповідних матеріальних благ на момент ухвалення судом відповідного рішення. При ухваленні рішення про стягнення збитків, суд має найбільш повно відновити порушене право кредитора.

Отже, суд має підстави визначити розмір збитків саме за правилами другого речення частини третьої статті 623 ЦК України, якщо на момент ухвалення рішення відповідні ціни істотно зросли порівняно із датою подачі позову. Але застосування цього правила здійснюється не за ініціативою суду (що було б порушенням: принципу диспозитивності процесу), а лише за позовом кредитора (позивача).

Розмір збитків у разі вилучення товару за рішенням суду визначається судом за правилами частини третьої статті 623 ЦК України: якщо вимога кредитора не була задоволена боржником добровільно, то збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували у місці, де зобов`язання має бути виконане, на день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення, керуючись при цьому загальними принципами повного відшкодування збитків, справедливості, добросовісності та розумності.

Такі правові висновки викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03 липня 2023 року у справі № 369/6092/20 (провадження № 61-1447сво22).

Суд приходить до висновку про те, що покупець (позивач) на час укладення договору купівлі-продажу домоволодіння та земельної ділянки за адресою АДРЕСА_1 , не знав і не міг знати про наявність підстав, які виникли до їх продажу, для вилучення у нього в подальшому придбаного нерухомого майна за рішенням суду на користь третіх осіб (попереднього власника квартири).

Таким чином, відповідачі, як продавці спірного нерухомого майна, мають відшкодувати позивачу завдані йому збитки відповідно до положень статті 661 ЦК України, з урахуванням частини третьої статті 623 ЦК України, у вигляді дійсної вартості майна, а саме у розмірі ринкової вартості на день ухвалення рішення.

Позивачем надано довідку про орієнтовну ринкову вартість майна від 14.06.2026 р., за якою вартість домоволодіння житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 68,1, житловою площею 39,1 кв.м. становить 43678582 доларів США, що є еквівалентом 1937080 гривень, та земельної ділянки - 7000 доларів США, що є еквівалентом 310446 гривень.

Відповідачами відповідно до вимог статті 13 ЦПК України не спростовано, що вони не можуть бути відповідальними особами перед позивачем. Відповідачі віжчужили спірне майно позивачу на підставі оплатного договору купівлі-продажу і в подальшому таке майно було витребувано у покупця на підставі судового рішення.

З урахуванням вищевказаних норм права та судової практики Верховного Суду, особа, з володіння якого витребувано нерухоме майно, відновлює свої порушені права на підставі частини першої статті 661 ЦК України, пред`явивши вимогу до особи, в якої було придбано майно, про відшкодування збитків. У свою чергу, відповідачі не позбавлені можливості відновити своє порушене право, у разі такого порушення, перед`явивши вимогу про відшкодування збитків (стаття 661 ЦК України) до особи, у якої вони придбали це майно.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з урахуванням дійсної вартості майна на день ухвалення рішення.

Як убачається з умов договору купівлі-продажу від 21.02.2018 р. продаж нерухомого майна вчинено в грошовій одиниці України - гривні, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню саме у грошові одиниці України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 6 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. ст. 661, 623 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 82, 259, 263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в:

Позовні ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення збитків задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з кожного збитки у розмірі 1123763 гривень та судовий збір у сумі 7300 гривень.

Відповідачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення може бути подана письмова заява про перегляд заочного рішення відповідно до вимог ст. ст. 284-285 ЦПК України.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення може бути оскаржене позивачем в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення складено 01.07.2026 р.

Відомості щодо учасників справи:

позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

відповідач - ОСОБА_4 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

відповідач - ОСОБА_3 АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: Т.М. Янцовська