Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №643/23779/25 — Салтівський районний суд міста Харкова

Справа № 643/23779/25

Провадження № 2/643/3282/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 м. Харків

Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Афанасьєва В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Романенко Михайло Едуардович, який діє в інтересах позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» (04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, ЄДРПОУ 42649746) звернувся до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 07.02.2023 відповідач уклав кредитний договір № 1303848498232 від 07.02.2023 з ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та на підставі платіжного документа відповідачу перераховані кредитні кошти на картковий рахунок в сумі 4000 грн. 00 коп.

04.10.2023 згідно умов Договору факторингу № 04102023/2, ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1303848498232 від 07.02.2023 на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуто права вимоги до відповідача.

Згідно Договору відступлення сума боргу перед новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 12276 грн. 76 коп., з яких, заборгованість за тілом кредиту – 3999 грн. 40 коп., 8277 грн. 36 коп. - заборгованість за відсотками.

Просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за Кредитним договором № 1303848498232 від 07.02.2023 в розмірі 12276 грн. 76 коп., судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат за надання правничої допомоги у розмірі 6000,00 грн.

08.01.2026 ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

26.01.2026 через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 надав Відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що вважає подану позовну заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Вказує, що на підтвердження позовних вимог позивач подав до суду копію договору № 100747816 від 28.05.2021 року. При цьому, приєднаний до матеріалів справи Договір не містить підписів сторін Договору. Доказів укладення такого договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства позивачем не надано.

Вказує, що позивачем не надано доказів того, що наявна в матеріалах справи копія договору створювалася в порядку, визначеним ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» та що вона підписувалася електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов`язковим реквізитом електронного документа.

Також зазначив, що не підписані Відповідачем умови кредитування не можуть бути застосовані до правовідносин Сторін.

Зауважив, що первісний кредитор коштів по договору не переказував, Позивачем не доведено факту видачі позики Первісним кредитором, а відтак у нього не виникало прав, які він міг передати Позивачу. Крім того, зазначив, що набуття права вимоги Позивачем до Відповідача не є доведеним, нарахування процентів після закінчення строку кредитування, у період військового стану є безпідставним. Має місце недоведеність позовних вимог з точки зору процесуального права, а всі сумніви мають тлумачитись на захист прав споживача кредитних послуг. Крім того, зауважив, що відсотки за користування кредитом позивачем нараховані неправомірно.

Відносно витрат позивача на правову допомогу, вважає, що витрати, які поніс позивач під час розгляду справи, не є співмірними із ціною позову та/або значенням справи для сторони, складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

16.02.2026 через систему «Електронний суд» Буряченко Ангеліна Володимирівна, яка діє в інтересах позивача, надала додаткові пояснення у справі.

19.02.2026 ухвалою суду витребувано інформацію від АТ «АКЦЕНТ-БАНК».

08.04.2026 ухвалою суду витребувано інформацію від ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ».

Суд, дослідивши та вивчивши письмові матеріали справи, встановив.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Частиною другою статті 95 ЦПК України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 55 Конституції України та ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст. 5 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно із ч. 1 ст.633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 07.02.2023 між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінансового кредиту продукту «Старт» № 1303848498232.

Відповідно до п. 1.1. Договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит, в розмірі 4000 грн. 00 коп. (Чотири тисячі гривень нуль копійок) на умовах строковості, зворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит та сплатити проценти за користування Кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту "СТАРТ" ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" (далі - «Правила»).

Відповідно до п. 1.3. Договору, Кредитодавець надає Позичальнику кошти за Договором в сумі 4000 грн. 00 коп. (Чотири тисячі гривень нуль копійок) одразу після укладення Договору, які мають бути повернені до 21.02.2023 р.

Відповідно до п. 1.6. Договору, дата видачі кредиту: 07.02.2023 (7 лютого 2023 р.).

Відповідно до п. 1.7., кредит надається строком на 14 (Чотирнадцять днів) днів від дати отримання Кредиту Позичальником, а саме до 21.02.2023 р. (Термін платежу). У випадку надання Кредиту в день укладення Договору, строк дії Кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання Кредиту за Договором.

Відповідно до п. 5.1, невід`ємною частиною цього Договору є Правила, затверджені Наказом № 01/08/22 ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ВІВА КАПІТАЛ" від 01 серпня 2022 року та Паспорт споживчого кредиту, які надано Позичальнику до укладення Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується з Правилами і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: dodam.com.ua.

Відповідно до п 5.2. Договору, строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п. 1.5. Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.7. та п. 1.10. Договору. У будь-якому разі зобов`язання, що виникли під час дії Договору, діють до повного їх виконання.

Відповідно до п. 5.4. Договору, Сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між Позичальником та Кредитодавцем в якості підпису Позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис Клієнта (Позичальника).

Відповідно до п. 5.21. Договору, Цей Договір є електронним документом, створеним і збереженим в Інформаційно – телекомунікаційній системі Кредитодавця та перетвореним електронними засобами у візуальну форму.

Відповідач у своєму Відзиві зазначає, що приєднаний до матеріалів справи Договір не містить підписів сторін договору.

В судовому засіданні встановлено, що Договір про надання фінансового кредиту продукту «Старт» № 1303848498232 від 07.02.2023 підписаний електронним підписом відповідача, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора Q6S7G7.

Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно- комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Так, пунктами 5, 6, 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Правилами ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентовано, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

А тому, суд приходить до висновку що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом, наприклад, у постановах від 12 січня 2021 у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до змісту Договір про надання фінансового кредиту продукту «Старт» № 1303848498232 від 07.02.2023 у розділі «Реквізити сторін. Позичальник вказано - ОСОБА_1 , ІПН: НОМЕР_1 ; паспорт: Паспорт: НОМЕР_2 , Орган, що видав: Московським МВ України ХМУ УМВС у Харківській області, Дата видачі: 09.12.2003; адреса місця реєстрації (проживання): АДРЕСА_1 ».

Тобто, на думку суду, відповідачем ОСОБА_1 під час укладання Договір про надання фінансового кредиту продукту «Старт» № 1303848498232 від 07.02.2023 пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankId Національного банку.

В судовому засіданні встановлено, що Договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету.

На думку суду, проаналізований договір, що укладений в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису, є належним доказом на користь існування між сторонами договірних відносин щодо кредитування позичальника. Ці правочини відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі, та укладення цих договорів у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі №234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що Договір про надання фінансового кредиту № 1303848498232 від 07.02.2023, на підставі якого позивачем заявлено про стягнення заборгованості, був укладений в електронній формі із застосуванням верифікації та наданням персональних даних відповідача.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19 (провадження № 61-7203св20).

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що укладений між сторонами Договір про споживчий кредит № 1303848498232 від 07.02.2023 відповідачем не оспорювався та не визнавався судом недійсним.

У разі не спростування презумпції правомірності договорів всі права, набуті сторонами правочинів за ними, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

При вирішенні спору судом взято до уваги, що відповідач в порушення взятих на себе зобов`язань своєчасно не здійснив погашення основної суми заборгованості та не повернув грошові кошти, отримані в кредит.

Сторона відповідача у своєму Відзиві зазначає, що позивачем не надано належних доказів видачі кредитних коштів.

Відповідно до п. 2.1. Договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

В матеріалах справи є Довідка № 504/10 від 09.10.2023, видана директором ТОВ 2Платіжні рішення», з якої вбачається, що ТОВ «Платіжні рішення» як технологічний оператор платіжних послуг на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція. Номер транзакції: 37577-91827-74684, сума транзакції: 4000,00 грн, дата та час проведення транзакції: 2023-02-07 16:13:06, номер карти: НОМЕР_3 , код: 82АD2, банк – емітент A-BANK.

Також, АТ «Акцент-Банк», на запит суду, надано Лист № 20.1.0.0.0/7-20260225/0163, з якого вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 . Також, надано виписку по рахунку, з якої вбачається, що 07.02.2023 було зарахування на суму 4000 грн. 00 коп.

Суд наголошує, що відповідачем не надано доказів того, що кошти йому зараховані не були.

Крім того, відповідачем ОСОБА_1 не спростовано належними та допустимими доказами даного розрахунку та не надано свого розрахунку заборгованості.

Згідно з частиною другою статті 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Згідно з умовами Кредитного договору позичальник зобов`язується вчасно повернути Кредит, сплатити відсотки за користування Кредитом в порядку, визначеному цим Договором.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк, або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Статтею 1050 ЦК України встановлено обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Згідно ст.548 ЦК виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором. Видами забезпечення виконання зобов`язання, в контексті ст.ст.546 ,549 ЦК України є неустойка у вигляді штрафу або пені.

Відповідно до ст. 611 ЦК України за порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд приходить до висновку, що між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ОСОБА_1 був укладений Договір про споживчий кредит № 1303848498232 від 07.02.2023, підписаний ним за допомогою електронного підпису, відповідачем кошти були отримані, позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав повністю, відповідач не виконав свої кредитні зобов`язання щодо повернення коштів.

Відповідно до п. 5.1 Договору, невід`ємною частиною Договору є Правила, затверджені Наказом №01/08/22 ТОВ «Фінансова компанія «ВІВА КАПІТАЛ» від 01.08.2022 року та Паспорт споживчого кредиту, які надані Позичальнику до укладання цього Договору. Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується з Правилами і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Кредитодавця: dodam.com.ua.

Таким чином, підписання Кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором є прямою і безумовною згодою Відповідача з умовами Кредитного договору, Правилами надання грошових коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту, з яким він ознайомився перед підписанням Кредитного договору та отриманням кредиту.

Також, в судовому засіданні встановлено, що 04.10.2023 між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 04102023/2.

Відповідно до п. 2.1. Договору, в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі, Фактор зобов`язується передати (сплатити) Клієнту Суму Фінансування, а Клієнт зобов`язується відступити Факторові Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно Реєстру Боржників, в обсязі та на умовах, що існують на Дату відступлення Прав Вимоги.

Як вбачається з Витягу з Реєстру боржників до Договору факторингу № 04102023/2 від 04.10.2023, підписаного між ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» та ТОВ «Діджи Фінанс», на виконання Договору факторингу № 04102023/2, укладеного між ними 04.10.2023, містяться відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , кредитний договір № 1303848498232 від 07.02.2023 в загальному розмірі 12276 грн. 76 коп., заборгованість по основному боргу - 3999 грн. 40 коп., заборгованість по відсоткам - 8277 грн. 36 коп.

Відповідно до платіжної інструкції № 4855 від 12.10.2023 ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» здійснено оплату за договором факторингу ТО «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» на суму 274867,25 грн. з призначенням платежу: «Оплата згідно з Договір факторингу №04102023/2 від 04.10.2023 без ПДВ.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

У частині другій статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За висновками Верховного Суду України, що викладені у постанові № 6-979цс15 від 23 вересня 2015 року, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.

Якщо боржник не сплачував заборгованість за кредитним договором ні новому, ні старому кредитору, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість, правильним є стягнення заборгованості на користь нового кредитора, оскільки неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі. ( постанова Верховного Суду України справа № 667/11010/14-ц, провадження № 61-10349св18)

Доказів належного виконання кредитного зобов`язання ОСОБА_1 на користь первісного кредитора ТОВ «ФК «ВІВА КАПІТАЛ» матеріали справи не містять, а тому суд приходить до висновку щодо належності позивача у справі та стягнення боргу на його користь.

Відповідно до вимог ст. ст. 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Керуючись ст. ст. 512-514, 516 ЦК України та у зв`язку з істотними порушеннями відповідачем умов Кредитного договору, позивачем, який набув права грошової вимоги, на адресу відповідача, зазначену в Кредитному договорі, направлено досудову вимогу, у якому міститься повідомлення про відступлення права вимоги до ТОВ «Діджи фінанс», зазначивши інформацію про порядок погашення заборгованості по Кредитному договору.

На час розгляду справи судом, відповідачем не надано доказів, що свідчать про повне погашення заборгованості.

З відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «ФК» Віва Капітал» за кредитним договором № 1303848498232, встановлено, що 21.02.2023 відповідач здійснив платіж у сумі 1115,00 грн, який зарахований ТОВ «ФК» Віва Капітал» як «сплата процентів по кредиту» у розмірі 1114,40 грн., та платіж у сумі 0,60 грн, який зарахований ТОВ «ФК «Віва Капітал» як «сплата за тілом кредиту»; Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.

Зі змісту відомості про щоденні нарахування та погашення, сформованою ТОВ «ФК «Віва Капітал» за кредитним договором № 1303848498232, убачається, що станом на дату повернення кредиту 21.02.2023 відповідач не здійснив повного погашення заборгованості, у зв`язку з чим йому було нараховано відсотки за користування кредитом відповідно до п.1.9.3 Договору за період з 07.02.2023 до 21.02.2023 включно.

Щодо нарахування відсотків за період з 22.02.2023 по 04.10.2023, суд зазначає наступне.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред`явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.

Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд зазначає, що конструкція кредитного договору вказує на те, що у спірних правовідносинах сторони погодили строк кредитування 14 днів, після яких у позивача з`явилося право вимагати повернення кредиту разом із процентами. Доказів продовження строку дії договору з відповідачем (зокрема, шляхом підписання додаткової угоди) згідно з умовами, визначеними п.1.8 договору, позивачем не надано.

Відтак, заборгованість за кредитом та відсотками повинна бути нарахована в межах строку дії договору, тобто за період з 07.02.2023 по 21.02.2023 року у розмірі 1114,40 грн.

Як убачається з розрахунку заборгованості відповідачем 21.02.2023 сплачено відсотки за користування кредитними коштами у розмірі 1114,40 грн. та 0,60 грн. внесені грошові кошти в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту, про що також зазначає представник позивача у своїх письмових поясненнях поданих до суду 16.02.2026.

Нарахування відсотків поза межами цього строку є безпідставним, а захист порушеного права внаслідок неналежно виконаного грошового зобов`язання повинен здійснюватися в порядку ст.625 ЦК України.

Отже, нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період за 22.02.2023 до 04.10.2023 позивачем здійснено неправомірно.

Враховуючи, що відповідачем відсотки за користування кредитними коштами за період з 7.02.2023 до 21.02.2023 сплачені, загальний розмір заборгованості відповідача за кредитом становить 3999,40 грн.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, в судовому засіданні встановлено факт укладання кредитного договору, отримання відповідачем коштів з цим договором та факт їх неповернення відповідачем у відповідності до умов вказаних у договорі та у строки визначені сторонами, набуття позивачем права вимоги до відповідача.

А тому, суд приходить до висновку, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основної суми боргу за тілом кредиту в розмірі 3999 грн. 40 коп. підлягає задоволенню.

Позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за відсотками в розмірі 8277 грн. 36 коп. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір», стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем ТОВ «Діджи Фінанс» при зверненні до суду з даним позовом за вимогу майнового характеру було сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп., що підтверджується платіжною інструкцією в національній валюті № 17120302 від 17 грудня 2025 року.

Таким чином, оскільки, позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задоволено частково на суму 3999 грн. 40 коп. (32,58 % позовних вимог), то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 789 грн. 22 коп. (2422 грн. 40 коп. х 32,58 %/100%).

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У відповідності до положень п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року в справі №922/1964/21 також дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Правнича допомога позивачу надавалася на підставі договору № 42649746 від 01.01.2025, укладеного між ТОВ «Діджи Фінанс» та адвокатом Лівак І.М., додаткової угоди № 1303848498232 до договору №42649746 від 01.01.2025, Акту № 1303848498232, згідно якого вартість робіт становить 6 000,00 грн.

Відповідач звернувся до суду з клопотанням у якому просив зменшити розмір витрат на надання правничої допомоги, вважає їх необґрунтованими та неспівмірними пред`явленим вимогам та не відповідають критеріям, визначеним Європейським судом з прав людини та Верховним Судом.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази на підтвердження цих витрат не є безумовною підставою для їх стягнення судом з відповідача у визначеному позивачем розмірі.

Понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 1954,62 грн (6000 х3999,4/12276,76).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 10, 12, 13, 19, 76-81, 141, 259, 265, 268, 273, 274, 277, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту № 1303848498232 від 07.02.2023 в розмірі 3999 грн. 40 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» судовий збір в розмірі 789 грн. 22 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи фінанс» витрати на надання професійної правничої допомоги у розмірі 1954,62 грн.

У задоволенні іншої частини позову, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.О. Афанасьєв