Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №642/1962/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

Справа № 642/1962/26

Провадження № 2/642/1183/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 р. м. Харків

Холодногірський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Балабая С.С.,

за участю секретаря судового засідання Ажиппо О.О.,

розглянувши у залі суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕБТ ФОРС” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕБТ ФОРС” звернулася з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти та зобов`язався своєчасно повернути їх і сплатити проценти. У подальшому право вимоги за вказаним кредитним договором неодноразово відступалося, унаслідок чого позивач набув статусу нового кредитора. Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором та наявність заборгованості, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, а також понесені судові витрати.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, так як відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З матеріалів справи встановлено, що 06.12.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5063356515, згідно умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» надав позичальнику ОСОБА_1 кредит у сумі 25200 гривень. Умови кредитного договору, зокрема, умови про сукупну вартість кредиту/кредитів, йому роз`яснені та зрозумілі. Засвідчує, що повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12.07.2001 №2664-111, ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 № 1023-ХП, ч. 4 ст. 6, ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про споживче кредитування» від 15.11.2016 №1734-VIII, та їх зміст, а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Зобов`язується виконувати кредитний договір і регулярно ознайомлюватися з його змінами на зазначеному веб-сайті.

07 жовтня 2016 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «ТАСКОМБАНК» укладено Договір про відступлення права вимоги № ТАС ЦФР-10-2016, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» передає (відступає) АТ «ТАСКОМБАНК» за плату, а АТ «ТАСКОМБАНК» приймає належні ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками (портфель Заборгованості), що підтверджено копією Договору факторингу, доданим до матеріалів позову та витягом з реєстру боржників.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того є роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст. 525-527 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).

Зі змісту Договору про відступлення права вимоги № ТАС ЦФР-10-2016 від 07.10.2016 вбачається, що ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» відступило ПАТ «Таскомбанк» належне йому право вимоги до боржника за кредитним договором, зазначеному у Реєстрі прав вимоги.

Вказаний Договір про відступлення права вимоги був укладений між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк» 07.10.2016.

Пунктом 2.2 договору про відступлення права вимоги № ТАС ЦФР-10-2016 від 07.10.2016 визначено, що сторони погодили, що первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов`язаний набувати такі права вимоги шляхом підписання відповідних реєстрів прав вимоги (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього договору) із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників.

Разом з цим, суд зважає на те, що кредитний договір № 506356515 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений 06.12.2018. У свою чергу, Договір про відступлення права вимоги № ТАС ЦФР-10-2016 між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк», на який як на доказ набуття ПАТ «Таскомбанк» права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 506356515 від 06.12.2018 посилається позивач, був укладений 06.12.2018 року. Таким чином, вбачається, що Договір відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ПАТ «Таскомбанк» був укладений 07.10.2016, тобто ще до того, як ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 506356515 від 06.12.2018 з ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень».

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно з п. 1.4 договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 заборгованість - це невиконані позичальником грошові зобов`язання перед первісним кредитором в частині залишку суми заборгованості відповідно до умов кредитного договору, станом на дату відступлення права вимоги новому кредитору згідно графіку, зазначеному в п. 3.1.2 цього договору.

Також, як вбачається з п.п. 9.2. Договору про відступлення права вимоги № ТАСЦФР-10-2016 від 07.10.2016 року, він діє протягом одного календарного року, а тому станом на 06.12.2018, коли між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 5063356515, строк договору відступлення права вимоги сплив.

Таким чином, позивач не надав суду жодних доказів на підтвердження відступлення ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» права вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5063356515 від 06.12.2018 ПАТ «Таскомбанк».

З огляду на вищевикладене, враховуючи, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами перехід від ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» до АТ «Таскомбанк» прав вимоги за договором № 5063356515 від 06.12.2018, укладеним між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 , відтак суд приходить до висновку про відмову у задоволені позовних вимог ПАТ «Таскомбанк».

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, в разі відмови у задоволенні позовних вимог, судовий збір покладається на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 12, 13, 81, 89, 141, 247, 263-265, 268, 279 ЦПК України,-

ухвалив:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕБТ ФОРС” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю “ДЕБТ ФОРС” (Код ЄДРПОУ: 43577608, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 6, прим. 369, оф. 1).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя С.С. Балабай