Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №644/5504/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа №644/5504/26

Провадження № 3-зв/638/9/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м.Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі судді Зінченка О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові заяву захисника Нечитайло Маргарити Олегівни про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Хайкіна В.М. від розгляду справи №644/5504/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,

в с т а н о в и в:

Під головуванням судді Шевченківського районного суду м. Харкова Хайкіна В.М. здійснюється розгляд справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

22 червня 2026 року захисником ОСОБА_1 адвокатом Нечитайло М.О. заявлено відвід головуючому судді у справі Хайкіну В.М., посилаючись на п. 4 ст. 75 КПК України, згідно з яким суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Як зазначає захисник, нею 15.06.2026 було подано клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду. 18.06.2026 Шевченківським районним судом м. Харкова була винесена ухвала про відмову в проведенні судового засідання в режимі відеоконференції поза межами суду, оскільки діючими нормами КУпАП не визначено порядку вирішення питання щодо здійснення дистанційного провадження в режимі відеоконференції і для цього немає виключних підстав. Таку відмову захисник Нечитайло М.О. вважає неправомірною, та такою, що фактично позбавляє сторону захисту права взяти участь у судовому засіданні, надати пояснення, тощо. Така поведінка судді, на думку захисника, є порушенням доступу до правосуддя та грубим нехтуванням гарантіями передбаченими ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року. Вказані відомості є тими обставинами, які викликають сумнів у неупередженості та безсторонності судді у даній справі.

Захисник ОСОБА_1 адвокат Нечитайло М.О. в судове засідання не з`явилась, подала до суду заяву, в якій просила розгляд заяви здійснювати без її участі.

Суддя Хайкін В.М. в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлявся судом завчасно та належним чином.

Дослідивши матеріали справи та заяву про відвід судді, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.

Кодекс України про адміністративні правопорушення, положеннями якого регламентується порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, не містить спеціальних норм, що передбачають для учасників судового розгляду можливість заявити відвід судді та відповідно не визначає порядку розгляду заяви про відвід.

Водночас, з метою додержання принципу законності виникла необхідність в застосуванні принципу аналогії закону найбільш близької галузі кримінального процесуального права при вирішенні цього питання.

Згідно ч. 2, 5 ст. 80 КПК України відвід може бути заявлений особами, які беруть участь у кримінальному провадженні. Відвід повинен бути вмотивованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, неупередженість є необхідною умовою належного виконання суддею своїх обов`язків, а у п. 2.5 цих принципів визначено, що об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. При цьому підлягає задоволенню відвід судді від участі в розгляді справи, якщо у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням РСУ від 04.02.2016 № 1, роз`яснено, що суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але повинен бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. Довіра з формуванням суспільної думки націлена на правомірні очікування з боку громадськості певної моделі поведінки від суддів, що втілюється у ефективному відправленні судочинства і виступає мірою реалізації завдань справедливого суду (ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22.02.2013).

Аналізуючи зазначені вимоги, суд приходить до переконання, що головною метою відводу/самовідводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти можливій упередженості судді (суддів) під час розгляду конкретної справи, запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді (суддів), оскільки кожна людина має право на справедливий і відкритий розгляд справи незалежним і безстороннім судом (ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України») наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. Відповідно до суб`єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.

Стосовно суб`єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.

Стосовно об`єктивного критерію при вирішенні того, чи є у кожній конкретній справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній.

При цьому, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що сторони процесу безумовно наділені правом на подання заяви про відвід судді, який здійснює розгляд їх справи, у випадку наявності у них сумнівів в неупередженості останнього, однак така заява має бути належним чином обґрунтована та підтверджена належними доказами.

Такий підхід також кореспондується із принципом диспозитивності, закріпленим у ст. 26 КПК України та положеннями ст. 80 КПК України щодо вмотивованості відводу.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України (норма, на яку посилається заявник як на підставу відводу) слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

При цьому, однієї незгоди сторони захисту із процесуальними рішеннями та діями судді, вчинені ним при здійснення провадження у справі, недостатньо для задоволення заяви про відвід судді, оскільки їх відповідність вимогам чинного законодавства має лише опосередковане значення для обґрунтування наявності сумнівів в неупередженості судді.

Відмова у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, є процесуальним рішенням судді та незгода із ним не може бути підставою відводу.

Будь-яких доказів, які б підтверджували наявність обставин, що викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді Хайкіна В.М. при розгляді даної справи, з матеріалів справи та заяви про відвід суд не вбачає.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що підстави для задоволення заяви захисника Нечитайло М.О. про відвід судді Хайкіна В.М. відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 75,76, 81, 369-372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити в задоволенні заяви захисника про відвід судді Шевченківського районного суду м. Харкова Хайкіна В.М. від розгляду справи №644/5504/26 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Зінченко