Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №213/460/25 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 213/460/25

2/212/287/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В., за участі секретаря судових засідань Терещук М. В., позивачки за первісним позовом та відповідачки за зустрічним ОСОБА_1 , представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним ОСОБА_3 , представника ОСОБА_3 - Кравинської Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в місті Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Виконавчий комітет Покровської районної у місті ради про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільного спілкування з дитиною батьком, який проживає окремо від неї шляхом встановлення графіку зустрічей з дитиною, та зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні та спілкування з малолітнім сином,

встановив таке.

14 квітня 2025 року суд відкрив провадження за первісним позовом. Розгляд здійснювався у загальному провадженні.

Ухвалою від 05.06.2025 суд прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_4 до ОСОБА_1 та об`єднав в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 .

Сторони обмінялися змагальними документами; брали безпосередню участь у розгляді справи.

Суд задовольнив клопотання ОСОБА_3 та викликав для показань свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ( ОСОБА_5 не з`явилася для надання показань; ОСОБА_6 не змогла приєднатися до ВКЗ).

19 червня 2025 року суд повернув клопотання представниці ОСОБА_1 про заборону виїзду дитини за межі України без згоди матері.

29 жовтня 2025 року суд відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про зупинення провадження у справі.

08 січня 2026 року суд закрив підготовче провадження та перейшов до розгляду справи по суті.

Позиції сторін.

У позовній заяві (в уточненій редакції від 03.04.2025; а. с. 34-36 т1), поданій представником ОСОБА_7 , позивач ОСОБА_1 просила суд зобов`язати батька їхньої спільної дитини ОСОБА_3 не перешкоджати їй брати участь у вихованні та вільному спілкуванні з сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступним чином: безперешкодні зустрічі з дитиною без участі будь-яких інших осіб – щосуботи та щонеділі цілодобово; безперешкодне проведення відпустки з дитиною без участі ОСОБА_3 – щороку у літній період строком на 45 діб; безперешкодна участь у спільному святкуванні дня народження ОСОБА_9 (з можливою участю інших осіб) – кожного року 25 вересня з 10:00 до 20:00 години; у дні, коли немає особистих побачень, здійснювати спілкування засобами телефонного, відео та інших засобів зв`язку, в соціальних мережах, що не передбачає безпосереднього фізичного спілкування між матір`ю та дитиною з 17:00 години до 21:00 години; зобов`язати ОСОБА_3 за два дні до дня її зустрічі з сином надати точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомити її про це особисто на наступний день з дня настання таких обставин. В обґрунтування вимог послалася на таке.

Вона протягом 11 років перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 . У них народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З моменту введення воєнного стану на території України, для забезпечення сприятливих умов для розвитку дитини та особистої безпеки, ОСОБА_1 була вимушена разом з сином ОСОБА_10 змінити місце проживання та переїхала разом з ним у Грецьку Республіку та 18.05.2022 року оформила тимчасовий захист. Майже одразу після переїзду ОСОБА_1 з сином до Грецької Республіки між нею та батьком дитини, який з моменту по повномасштабного вторгнення проходить службу в ЗСУ, виникли непорозуміння та розбіжності щодо виховання дитини і пов`язані з цим конфлікти. При цьому ОСОБА_1 ще до моменту виїзду за кордон та під час перебування разом із сином на території Грецької Республіки завжди надавала можливість батьку дитини спілкуватися з сином. ОСОБА_4 також не заперечував, щоб його син разом із матір`ю проживав за кордоном, поки йде війна та існує певна загроза ракетних чи інших атак та триває військовий стан на всій території України. У березні 2024 року за попередньою домовленістю з ОСОБА_1 . ОСОБА_4 приїхав до Грецької Республіки, де мав можливість особисто безпосередньо проводити час з сином ОСОБА_10 . ОСОБА_1 не перешкоджала участі батька у вихованні сина, а навпаки, часто наполягала на цьому. Однак 25.03.2024, коли ОСОБА_1 перебувала на роботі, а малолітній син ОСОБА_10 проводив час з батьком, ОСОБА_4 , зловживаючи довірою матері дитини, без її згоди разом з дитиною повернувся на територію України. Тобто фактично викрав сина у матері ОСОБА_1 . Станом на сьогоднішній день син залишається проживати зі своїм батьком, а між нею та ОСОБА_4 як батьком дитини не досягнуто згоди щодо її участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, зі сторони відповідача створюються штучні перешкоди у її спілкуванні з сином, що унеможливлює підтримку повноцінного зв`язку між нею та сином і негативно впливає на психологічний стан дитини. Попри всі її спроби врегулювати цю ситуацію у мирному порядку, досягти взаєморозуміння не вдається, оскільки відповідач не виявляє готовності до конструктивного діалогу та відмовляється йти на компроміс у питаннях, що стосуються виховання сина. Такі обставини призводять до постійних конфліктів та роблять неможливими регулярні зустрічі матері з дитиною, чим порушуються її батьківські права та право дитини на рівноцінне спілкування з обома батьками. На обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах ОСОБА_1 не перебуває. Як свідома громадянка вона розуміє свій батьківський обов`язок приймати участь у вихованні дитини, а як людина, яка має почуття, має дуже велике бажання виховувати свого сина, спілкуватися з ним, віддаючи своє тепло і батьківську любов. Однак, окрім цього обов`язку, як мати, вона керується глибокими почуттями та щирою любов`ю до своєї дитини. Її прагнення бути поруч із сином, спілкуватися з ним, брати активну участь у його житті, підтримувати його у складні моменти, ділитися радісними подіями, дарувати йому своє тепло, турботу та материнську ласку є природним та непорушним. Створення перешкод ОСОБА_3 спілкуванню матері з сином порушує не тільки її права я к матері, а в першу чергу порушує права та суперечить інтересам дитини. Перешкоджання спілкуванню з одним із батьків може мати негативні наслідки для психологічного та емоційного стану дитини, оскільки дитина має право на рівноцінний контакт та виховання обома батьками. Через неможливість вирішити дане питання мирним шляхом та систематичне порушення моїх прав і прав дитини вона була змушена неодноразово звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення. Вона також зверталася до Чинадіївської селищної ради служби у справах дітей, щодо надання допомоги у встановленні графіка зустрічей та спілкування матері ОСОБА_1 з сином; до Покровської районної в місті ради виконавчого комітету щодо захисту прав ОСОБА_1 та інтересів дитини.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , поданому представником ОСОБА_3 адвокатом Кравинською Ю. В. 22.04.2025, позивач просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю (а. с. 70-74 т1). Заперечення проти задоволення вимог обґрунтував таким.

З березня 2024 року малолітній ОСОБА_10 проживає з батьком ОСОБА_3 . Спочатку батько з сином проживали в селі Бистриця Закарпатської області. Наразі відповідач і його син мешкають за адресою належної (в частці) позивачу на праві власності квартири у АДРЕСА_1 . Мати дитини залишилась перебувати та проживати за межами території України і жодним чином не бажала приймати участь в утриманні сина аж допоки ОСОБА_11 не звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини з батьком та стягнення аліментів на утримання дитини – справа №303/4355/24 перебуває у провадженні Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу на стадії розгляду по суті. ОСОБА_11 в повній мірі здійснює належний догляд, виховання сина. Натомість матір ОСОБА_1 не виконувала та не виконує належним чином її материнські обов`язки. Невідоме місце роботи ОСОБА_1 і чи таке наявне, невідомий спосіб життя. Матір дитини не має в Україні належних умов для проживання з дитиною, в тому числі умов на побачення з дитиною хоча б з ночівлею, не кажучи вже про тривале якесь перебування малолітнього сина з нею. Матір дитини не приховує, що не вважає доцільним проживати в Україні, вважає умови небезпечними. Під час перебування сина ОСОБА_10 з матір`ю вона не вчиняла дій для нормального (за віком розвитку дитини). Адже дитина 2020 року народження, лише почавши проживати з батьком, припинив носити памперс та розпочав користування туалетом, розпочав їсти кашу, картопляне пюре, овочеве рагу тощо. Матір фактично до трирічного віку годувала дитину з пляшечки молоком і тільки інколи вводячи у раціон інші продукти, причому не такі, які допускаються дитині (не оброблені термічно морепродукти тощо). Наслідком перебування сина за кордоном з матір`ю став опісторхоз — паразитарне захворювання, яке виникає при проникненні в людський організм черв`яків двуустки. Ці гельмінти вражають підшлункову залозу і печінку, ймовірно, з`явились внаслідок вживання дитиною закордонних море продуктів. Наслідки вживання дитиною неналежної їжі успішно долаються під час проживання сина з батьком. Лише після подання ОСОБА_3 позову про визначення місця проживання дитини з ним та стягнення аліментів, матір дитини почала здійснювати дії по хоч і дуже рідкісних, але побаченнях з сином; почала хоч раз на місяць-два надсилати по одній-три тисячі гривень на утримання сина. ОСОБА_3 вважає, що метою побачень матері з сином за відсутності будь-яких інших осіб є саме вивезення малолітнього ОСОБА_10 за межі території України. ОСОБА_3 заперечує щодо визначення способу участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною конкретно за вказаним матір`ю дитини порядком і на умовах; однак не заперечує проти спілкування позивачки з їх спільним сином та не створює жодних перешкод у спілкуванні позивачки з дитиною, в участі у всіх проявах матері в житті малолітнього сина. З боку ОСОБА_3 відсутнє порушення будь-яких прав позивачки з боку відповідача, а всі її заяви і звернення виконано для створення «картинки» для суду у даній справі, ніби існує порушення прав; насправді порушене право - відсутнє. ОСОБА_3 одночасно подає зустрічний позов, в якому пропонує інший варіант участі матері у житті дитини.

22 квітня 2025 року ОСОБА_3 також подав зустрічний позов про визначення способу участі у вихованні та спілкування з малолітнім сином, обґрунтування якого збігається із зазначеним у відзиві від 22.04.2025 на позов ОСОБА_1 (а. с. 147-151 т1).

У зустрічному позові ОСОБА_3 просив суд встановити спосіб участі батьків: матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з їх спільним сином ОСОБА_8 за наступним порядком (графіком):

- участь матері кожної І та ІІІ неділі щомісяця з 16-00 години до 19-00 години в межах міста Кривого Рогу, Україна, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_12 під час його спілкування з матір`ю, а також з врахуванням стану здоров`я ОСОБА_10 та його особистого бажання;

- проведення відпустки матері з ОСОБА_8 у літній час до 15 (п`ятнадцяти) безперервних календарних днів в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, за умови попереднього надання матір`ю батькові точної інформації (повної адреси) про місце, в якому перебуватиме ОСОБА_12 під час його спілкування з матір`ю, а також з врахуванням стану здоров`я дитини та його особистого бажання;

- участь батька та матері у спільному з іншими особами святкуванні дня народження ОСОБА_13 з 11-00 години по 18-00 годину в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо;

- у дні, коли немає особистих побачень матері та ОСОБА_13 визначити спілкування матері з сином ОСОБА_10 з використанням мережі Інтернет або телефоном у вільний від дошкільних занять, навчання, інших занять дитини час, з врахуванням стану здоров`я дитини та його особистого бажання, а також технічної можливості підключення спілкування;

- зобов`язати ОСОБА_1 попередньо письмово узгоджувати з ОСОБА_3 оформлення (замовлення, виготовлення тощо) на ім`я ОСОБА_13 паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов`язати ОСОБА_1 попередньо (не менше, ніж за сім діб до запланованого перетину дитиною ОСОБА_8 державного кордону України) письмово узгоджувати (отримувати згоду) з ОСОБА_3 перетин дитиною ОСОБА_8 державного кордону України, тимчасово (до досягнення шістнадцятирічного віку) обмежити ОСОБА_13 у праві перетину державного кордону України без попередньої письмової згоди його батька ОСОБА_3 ;

- час, відведений для спілкування матері ОСОБА_1 та дитини ОСОБА_13 , не обмежує ОСОБА_3 в одночасній його (батька) участі у такий час в спілкуванні у будь-який обраний ОСОБА_3 спосіб з сином ОСОБА_8 , у зв`язку чим зобов`язати ОСОБА_1 не створювати перешкод у такому спілкуванні ОСОБА_3 з ОСОБА_8 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 надавати ОСОБА_3 повну та негайну, достовірну інформацію про місце перебування дитини ОСОБА_13 у період, коли дитина ОСОБА_12 перебуває з матір`ю ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_1 письмово (не менше, ніж за одну добу до зміни місця перебування дитини ОСОБА_13 в межах адміністративно-територіальних одиниць України) повідомляти ОСОБА_3 про зміну місця перебування дитини ОСОБА_13 та одночасно повідомляти повну та достовірну інформацію про нове (на яке змінюється) місце, у якому перебуватиме дитина ОСОБА_12 під час його спілкування з матір`ю ОСОБА_1 .

06 травня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З. Я. подала відповідь на відзив (а. с. 164-168 т1), у якій послалася на таке.

Твердження ОСОБА_3 про те, що ОСОБА_1 не виконує материнські обов`язки, є необґрунтованими та не підкріплені жодними належними доказами. Позивачка з моменту народження сина піклується про нього, забезпечує моральну, емоційну підтримку та виявляє зацікавленість у його вихованні та розвитку. Зазначення про «невідоме місце роботи та проживання» є хибним, оскільки ОСОБА_1 з метою забезпечення життєвих потреб та всебічного розвитку свого малолітнього сина офіційно працевлаштувалась у компанію ОК КСЕНОДОХІАКІ. Окрім того вона забезпечена постійним житлом за адресою: АДРЕСА_2 , відповідними умовами для постійного та безпечного проживання дитини. Вона також повторила аргументи про вивезення батьком сина з місця проживання дитини з матір`ю; зазначила, що тим самим ОСОБА_3 свідомо наражає малолітню дитину на серйозну небезпеку, оскільки незаконно вивіз її до України, де триває повномасштабна війна; в умовах постійної загрози ракетних ударів, повітряних тривог, нестабільної безпекової ситуації та загальної соціальної напруги, перебування дитини на території України створює реальну та безпосередню загрозу її життю, здоров`ю й психоемоційному стану. Такий вчинок свідчить про повну байдужість батька до безпеки та благополуччя власної дитини. Адвокат послалася на те, що постійні конфлікти між батьками у присутності дитини мали негативний вплив на психоемоційний стан сина; повторила доводи про створення ОСОБА_3 перешкод у спілкуванні матері та сина. ОСОБА_1 заперечує наведені у відзиві ОСОБА_3 твердження щодо неналежного догляду та харчування дитини під час її перебування з матір`ю. Позивачка завжди забезпечувала дитині належний догляд, включаючи регулярне харчування відповідно до її вікових потреб. Щодо харчування, дійсно, на певному етапі дитина вживала молоко з пляшечки, що є нормальним на ранніх етапах розвитку. Що стосується вживання інших продуктів, всі зміни в раціоні дитини відбувалися поступово, з огляду на рекомендації педіатра. Що стосується захворювання опісторхозом, це паразитарне захворювання не є специфічно пов`язаним з харчуванням закордонними морепродуктами, і можуть бути інші шляхи його передачі. Під час проживання дитини з позивачкою дитина перебувала в атмосфері любові, турботи та емоційної підтримки. Позивачка відповідально ставилася до своїх материнських обов`язків, приділяючи увагу фізичному, емоційному та психічному розвитку дитини. Всі базові потреби дитини — у харчуванні, догляді, медичному обслуговуванні, безпеці та спілкуванні — були задоволені належним чином. Дитина почувалася захищеною, спокійною та щасливою. Дитина відвідувала прогулянки, була одягнена по сезону, отримувала належне харчування та увагу. Коли дитина, перебуваючи з батьком, захворіла ангіною, ОСОБА_1 неодноразово намагалася зв`язатися з батьком дитини для отримання інформації про його стан здоров`я сина, однак він не надавав жодної інформації щодо здоров`я дитини. Твердження ОСОБА_3 щодо аліментів не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 завжди перераховувала кошти на утримання сина, незважаючи на обмежений доступ до нього. Вона також завжди цікавилася його життям та здоров`ям, неодноразово намагаючись зв`язатися з дитиною для отримання актуальної інформації про його стан. Її номер телефону був заблокований, і саме через це вона не могла вільно зв`язуватися з сином. Всі її спроби побачити дитину часто супроводжувались перешкодами з боку ОСОБА_3 . У разі таких відмов, їй доводилося викликати поліцію для того, щоб забезпечити своє законне право на побачення з дитиною. ОСОБА_3 також перешкоджає спілкуванню дитини з її братом та бабусею, що є порушенням прав ОСОБА_10 на підтримку родинних зв`язків. ОСОБА_1 неодноразово намагалася організувати зустрічі між дитиною та її близькими родичами, однак ОСОБА_3 умисно створював перешкоди та унеможливлював ці контакти, що негативно впливає на емоційний стан дитини та її розвиток.

14 травня 2025 року представник ОСОБА_3 адвокат Кравинська Ю. В. подала до суду заперечення на відповідь на відзив (а. с. 188-191 т1), в яких зазначила таке.

Посилання ОСОБА_1 на відсутність доходів у ОСОБА_3 та наявність доходів у самої ОСОБА_1 спростовуються наданими суду доказами: матеріали справи містять цілком конкретні дані щодо працевлаштування ОСОБА_3 і його доходів, натомість ОСОБА_1 жодним чином не підтверджує аналогічну інформацію щодо себе. Твердження ОСОБА_1 про викрадення дитини батьком є абсурдом, оскільки він має такі ж права щодо сина, як і сама ОСОБА_1 . Між батьками виник спір про визначення місця проживання дитини ОСОБА_13 і такий спір вирішується судом в межах справи №303/4355/24. Щодо посилання ОСОБА_1 на небезпеку проживання дитини в Україні: в Україні працюють школи і дитячі садочки, учбові заклади та гуртки для дітей, повноцінно забезпечена діяльність усіх органів і установ на підконтрольній Україні території, яка не в притул до фронту. Позивачка не має в Україні належних умов для проживання з дитиною, в тому числі умов на побачення з дитиною хоча б з ночівлею, не кажучи вже про тривале якесь перебування малолітнього сина з позивачкою, як вона те заявляє у її вимогах у даній справі. ОСОБА_1 лише зараз (після подання ОСОБА_3 ) позову про визначення місця проживання дитини з ним та стягнення аліментів, матір дитини почала здійснювати дії по хоч і дуже рідкісних, але побаченнях з сином. А також почала хоч раз на місяць-два надсилати по одній-три тисячі гривень на утримання сина (загалом перерахувала 17 315,61 грн). Враховуючи, що дитина мешкає з батьком з березня 2024 року, що складає станом на квітень 2025 року 14 місяців, то в середньому на місяць ОСОБА_1 сплачує на утримання дитини - 1 236,83 грн, що усупереч ч. 2 ст. 182 СК України менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (мінімум на даний час - 1281,50 грн.). ОСОБА_3 не створює для матері і дитини ніяких перешкод у спілкуванні.

03 червня 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З. Я. подала письмові пояснення (а. с. 202-204 т1), у яких послалася на аргументи та доводи, висловлені у раніше поданих нею змагальних документах. Зазначила, що позиція ОСОБА_3 є формальною та такою, що не враховує реальний стан безпеки та добробуту дитини в умовах воєнного стану в Україні. Наполягала на створенні ним перешкод для спілкування ОСОБА_1 з сином, в тмоу числі блокування телефону матері.

Ухвалою від 05.06.2025 суд прийняв зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 та об`єднав в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 .

19 червня 2025 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_2 подав відзив на позовну заяву (а. с. 225-228 т1). У них він висловив аргументи та доводи, що наводилися іншим представником ОСОБА_1 у раніше поданих змагальних документах. Додатково зазначив, що факт того, що дитина почала вживати певні продукти або користуватися туалетом саме під час перебування з батьком, не може свідчити про недбале ставлення матері до виховання, а лише про поступовий розвиток дитини відповідно до віку. Щодо тверджень про захворювання на опісторхоз — вони є припущеннями, не підтвердженими медичними висновками або експертними матеріалами. Опісторхоз також може мати різні шляхи зараження, зокрема - побутовий, контактний або через недостатню термічну обробку продуктів харчування, незалежно від місця перебування. Таким чином, встановлення причинно-наслідкового зв`язку між перебуванням дитини з матір`ю за кордоном та можливим зараженням є передчасним і необґрунтованим. Крім того, сам по собі факт можливого захворювання не свідчить про недбале виконання матір`ю обов`язків по догляду за дитиною.

21 липня 2025 року ОСОБА_1 подала заяву про збільшення позовних вимог (а. с. 234-235 т1), в якій просила встановити спосіб участі батьків: матері ОСОБА_1 та батька ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з їх спільним сином ОСОБА_8 за наступним порядком (графіком):

- двічі на рік — надати можливість ОСОБА_1 забирати дитину до себе на період тривалістю 30 (тридцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня, у зимовий період на час зимових канікул, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_12 під час його спілкування з матір`ю;

- кожні два місяці — під час приїзду ОСОБА_1 до України — надати право на зустрічі з дитиною протягом 10 днів, а саме у робочі дні з 16:00 до 20:30 (після дитячого садка); у вихідні дні (субота та неділя) — на весь день, з правом цілодобового перебування дитини з ОСОБА_1 ;

- участь батька та матері у спільному з іншими особами святкуванні дня народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11-00 години по 18-00 годину в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо;

- у дні, коли немає особистих побачень матері та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити спілкування з ОСОБА_8 з використанням мережі Інтернет або телефоном у вільний від дошкільних занять, навчання, інших занять дитини, з врахуванням стану здоров`я дитини, а також технічної можливості підключення спілкування, з підтвердженням поважних вищезазначених причин щодо неможливості забезпечення такого спілкування;

- зобов`язати ОСОБА_3 попередньо письмово узгоджувати з ОСОБА_1 оформлення (замовлення, виготовлення тощо) на ім`я ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорта громадянина України для виїзду за кордон;

- зобов`язати ОСОБА_3 попередньо (не менше, ніж за сім діб до запланованого перетину дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державного кордону України) письмово узгоджувати (отримувати згоду) ОСОБА_1 перетин дитиною ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , державного кордону України, тимчасово (до досягнення шістнадцятирічного віку) обмежити ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у праві перетину державного кордону України без попередньої письмової зголи його матері ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 надавати ОСОБА_1 повну та негайну, достовірну інформацію про місце перебування дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період, коли дитина ОСОБА_12 перебуває з батьком ОСОБА_3 ;

- зобов`язати ОСОБА_3 письмово (не менше, ніж за одну добу до зміни місця перебування дитини ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в межах адміністративно-територіальних одиниць України) повідомляти ОСОБА_1 про зміну місця перебування дитини ОСОБА_13 та одночасно повідомляти повну та достовірну інформацію про нове (на яке змінюється) місце, у якому перебуватиме дитина ОСОБА_12 під час його спілкування/проживання з батьком ОСОБА_3 .

03 серпня 2025 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_14 подала відзив на заяву про збільшення вимог (а. с. 1-4 т. 2), в якому повторила аргументи та доводи, висловлені раніше; зазначила, що заява ОСОБА_1 не є фактично збільшенням позовних вимог, а висунуті нові вимоги, проти розгляду яких ОСОБА_3 в межах цієї справи заперечує; додатково зазначила таке. Місце, в якому планує матір перебувати з дитиною під час побачень з ночівлею, наразі не є визначеним. Не може вирішуватися позитивно питання цілодобового перебування дитини з матір`ю в невідомому місці та в невідомих санітарних, безпекових, інших умовах. Заявляємо про необхідність обстеження Виконавчим комітетом Покровської районної в місті ради місця, в якому матір передбачає перебувати з сином в подальшому при цілодобовому проведенні часу. Невизначене місце перебування дитини під час цілодобових побачень створюватиме для дитини ризики як психологічні (відсутність звичного місця для сну і звичного порядку), так і фізично (неможливо бути впевненим в належних санітарних умовах).

Представник третьої особи Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради заявою від 23.04.2025 (а. с. 68 т1) Деркач Н. просила розглядати справу без участі третьої особи, з урахуванням рішення Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради від 23.04.2025 № 323.

У судових засіданнях сторони та їх представники підтримали кожен свої позовні вимоги та заперечення проти них; просили суд задовольнити власні позови та відмовити у задоволенні позову іншої сторони.

У судових дебатах ОСОБА_1 просила суд задовольнити вимоги за її позовом до ОСОБА_3 , пославшись на те, що вона вже два роки має проблеми у спілкуванні з дитиною, дитині потрібна мама; вона як матір бажає, щоб син був у безпечному середовищі, мав можливість спілкуватися зі страшим братом; вона не хоче везти старшого свого сина і брата ОСОБА_10 в Україну через безпекову ситуацію; послалася на те, що в Афінах – розвинене українське ком`юніті, вона сама проживає біля моря і дитячих майданчиків.

Представник ОСОБА_1 адвокат Боднарчук А. М. у судових дебатах наголосив на тому, що важливим є надання можливості матері дитини спілкуватися з сином без присутності батька, який не сприяє спілкуванню матері з сином.

ОСОБА_3 у судових дебатах звернув увагу суду на те, що він не перешкоджає спілкуванню ОСОБА_1 з сином, натомість вона сама часто цього не бажає і не використовує усі можливості, щоб приїхати до дитини (зокрема, власну відпустку); в Україні вона не має власного житла, залишає дитину на сторонніх осіб без нагляду, недостатньо уважна до потреб і стану здоров`я дитини; почала надсилати кошти на утримання дитини лише після року судових процесів; головна її мета - вивезти дитину за кордон; старшого свого сина ОСОБА_1 двічі залишала в Україні разом зі своєю матір`ю.

Представник ОСОБА_3 адвокат Кравинська Ю. В. у судових дебатах просила відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 , наголосила на тому, що питання про те, де буде перебувати дитина, коли спілкуватиметься з матір`ю в Україні – залишилося відкритим; жодне місце проживання/перебування матері не обстежувалося службою у справах дітей; твердження ОСОБА_1 про перешкоджання їй з боку батька дитини – не підтверджені доказами; категорично заперечувала проти вивезення дитини матір`ю з України, оскільки повернути дитину у такому випадку - проблематично.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_8 , батьками якого вказані: ОСОБА_3 , ОСОБА_1 (а. с. 9 т1).

З травня 2022 року до 25.03.2024 ОСОБА_10 проживав разом матір`ю з ОСОБА_1 у Грецькій Республіці, дата оформлення тимчасового захисту – 18.05.2022 р., дійсна до: 04.03.2023 (а. с. 10-11).

25 березня 2024 року батько дитини ОСОБА_3 вивіз дитину з Грецької Республіки до України, де проживає з ним зараз.

Матір дитини залишилася проживати в Грецькій Республіці. Згідно із заявою ОСОБА_15 від 09.05.2024 ОСОБА_1 мешкала в оселі за адресою: АДРЕСА_3 , як гостя з 15.04.2024 до дати видачі заяви – тобто 09.05.2024 (а. с. 12 т.1). Актуальних даних щодо місця проживання ОСОБА_1 у Грецькій Республіці сама ОСОБА_1 суду та свого статусу не надала. Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу у справі № 303/4355/24 встановив, що ОСОБА_1 з 13.05.2024 р. працювала в Грецькій Республіці у GK Ксенодохіакі ТОВ. У цій праві № 212/460/25 вона не надала суду документів на підтвердження обставини місця роботи та отримання нею доходів. В Україні ОСОБА_1 зареєстрована у АДРЕСА_4 (а.с.7 т1).

ОСОБА_3 зареєстрований та з 05.09.2024 проживає разом з сином ОСОБА_10 в АДРЕСА_1 (Акт № 23 від 06.09.2024, а. с. 103 т1). Квартира за вказаною адресою перебуває у спільній сумісній власності, одним з власників є ОСОБА_3 (свідоцтво про право власності, на спадщину, технічний паспорт, а. с. 104, 105, 108). Як пояснив ОСОБА_3 у судовому засіданні, він проживає у цій квартирі разом з сином та своєю матір`ю ОСОБА_16 – бабусею ОСОБА_10 . Ця обставина не заперечувалася сторонами; підтверджується також Актом обстеження умов проживання, складеним представниками служби у справах дітей виконкому Покровскої районної у місті ради 08.11.2024 (а. с. 99 т1). ОСОБА_3 має третю групу інвалідності. Станом на 06.02.2024 р. він перебував на військовій службі в ЗСУ, має грамоти за службу (а.с. 92, 114-117 т1); 21.08.2024 звільнився зі служби в ЗСУ (а. с. 100 т1). Відповідно до Соціально-психологічної характеристики ОСОБА_3 з місця служби (а. с. 111 т1) він характеризується позитивно, має важкі хвороби, травми, що впливають на службу. Алкоголь, наркотичні засоби не вживає, закон не порушує. Ініціативний, дисциплінований. Чесний, добрий, відповідальний, рішучий. Має гарячкуватий характер, добре мислення, комунікабельний, порядний, доброзичливий. Згідно з Характеристикою ОСОБА_3 з місця роботи у ФОП ОСОБА_17 від 05.11.2024 він також позитивно характеризується як працівник і член колективу (а. с. 98 т1). Працює він з 23.09.2024 водієм автотранспортних засобів з посадовим місячним окладом 20 000 грн (Довідка з місця роботи від 02.10.2024; а. с. 77 т1).

Судом визначено місце проживання дитини ОСОБА_13 разом з батьком (Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24.07.2025 у справі № 303/4355/24, залишене в силі Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23.12.2025).

З 02.09.2024 дитина відвідує дитячий садочок-ясла № НОМЕР_1 у АДРЕСА_5 (а. с. 145 т1).

На сина ОСОБА_10 батьком ОСОБА_3 укладена декларація з лікарем (а.с.102 т1).

У квітні 2024 року ОСОБА_3 звертався з дитиною до лікаря з приводу скарг у дитини на біль в животі, сонливість, скарги протягом 2-х тижнів, останні два роки проживав в Греції, де харчувався переважно морепродуктами. Діагноз: Опісторхоз (Консультативні висновки педіатра, а.с. 93, 95 т1).

Згідно з платіжними інструкціями в період з жовтня 2024 року до квітня 2025 року ОСОБА_1 перераховували ОСОБА_3 на утримання сина по 1 000- 3 000 грн щомісячно (а. с. 169-171 т1); про цю обставину також зазначав сам ОСОБА_3 у відзиві та зустрічному позові.

Як свідчать відповіді з Криворізького районного управління поліції від 16.07.2024 та від 14.02.2025 (а. с. 37, а. с. 19 т1), ОСОБА_1 щодо викрадення сина батьком дитини та неправомірних дій, та згідно відповіді, їй було рекомендовано звернутись до суду для вирішення питання щодо проживання дитини, спілкування з дитиною.

У Витязі з Протоколу № 8 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чинадіївської селищної ради від 14.08.2024 (а. с. 17-18 т1) зафіксовано, що присутній на засіданні комісії ОСОБА_3 пояснив, що вживання з боку ОСОБА_1 під час спілкування нецензурної лексики, вияви агресії з її боку та її неприйнятна поведінка спонукали його заблокувати контакти жінки (а. с. 17 зворот). Вказана комісія розглядала питання встановлення графіка зустрічей матері з дитиною за заявою самої матері ОСОБА_1 ; рекомендувала ОСОБА_3 не чинити перешкод у спілкуванні матері та сина (а. с. 18); запропонувала обом батькам вирішувати питання виховання дитини, виходячи з її інтересів; звернутися до суду для вирішення спірних питань.

Суд дійшов висновку про те, що скріншотами переписки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , наданими ними обома, та визнаною ними у судовому засіданні (а. с. 14-15, 119-141, 172-173 т1) обставина створення перешкод з боку ОСОБА_3 у спілкуванні матері з дитиною не підтверджується. Натомість з неї очевидно, що у батьків – конфлікт та проблеми у спілкуванні; їм важко домовлятися щодо дитини та знаходити компромісні рішення. Водночас матір дитини допускала використання нецензурної лексики під час переписки.

Враховуючи відомості з Протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Чинадіївської селищної ради, суд дійшов висновку про те, що до дати засідання вказаної комісії, тобто до 14.08.2024 існували перешкоди з боку батька дитини для реалізації права матері на спілкування з дитиною. Однак у період після цієї дати – твердження ОСОБА_1 про наявність перешкод з боку батька сукупністю доказів не підтверджені.

Суд відхиляє висновок психолога щодо можливих ризиків для психоемоційного стану дитини від 01.10.2025 (а. с. 50-56 т2), долучений ОСОБА_3 в якості доказу, оскільки: висновок базується на спілкуванні психолога виключно з дитиною та батьком дитини; ОСОБА_1 до участі не залучалася; питання психологу сформульовані виключно батьком дитини; ОСОБА_1 та її представник заперечили проти цього доказу; клопотання про проведення психологічної експертизи ОСОБА_3 не заявив.

За оцінкою суду, надані сторонами фото і відеодокази підтверджують обставини спілкування та проведення часу дитини разом з кожним із батьків; дитина – задоволена та радіє у присутності кожного з батьків; вказані докази не підтверджують обставини створення перешкод у спілкуванні матері з дитиною та не підтверджують обставини байдужості матері до дитини або небажання її спілкуватися з сином, як про це стверджував ОСОБА_3 .

Суд, за клопотанням представника ОСОБА_3 , дослідив показання свідка ОСОБА_18 , які вона надавала 04.06.2025 Інгулецькому районному суду м. Кривого Рогу у справі № 303/4355/24 (спір між батьками щодо визначення місця проживання дитини). Даючи показання у зазначеній справі, свідок пояснила, що вона знайома з ОСОБА_1 , вони - колишні подруги, та з ОСОБА_3 як чоловіком колишньої подруги. Пояснила, що була свідком подій, коли дитина проживала з ОСОБА_1 , негативно характеризувала ОСОБА_1 як матір дитини, вказувала, що остання залишала дитину на інших осіб регулярно вночі, оскільки працювала. Зазначила, що ставлення матері до дитини стало причиною того, що батько забрав дитину. Вказала, що перебувала в Україні, коли ОСОБА_3 привіз дитину в Україну, та для дитини потрібна була нянечка; свідок погодилась та допомагала ОСОБА_3 доглядати дитину, поки тривав процес звільнення його військової служби. Підтвердила, що дитина в той час не була привчена до горщика, та батько відучав від памперсів дитину, також дитина не була привчена до нормального харчування. Позитивно характеризувала ОСОБА_3 як батька дитини, що останній опікується дитиною, утримує, навчає. Свідок уточнила, що не перебуває та не перебувала у близьких стосунках з ОСОБА_3 , та заміжня за його побратимом.

У судовому засіданні 26.05.2026 ОСОБА_3 повідомив, що 17.05.2026 під час побачення матері з сином вона залишила його самого на дитячому майданчику, внаслідок чого його вдарило гойдалкою у щелепу і залишився синець. Матір визнала цю обставину, пояснивши, що відійшла на 5 хвилин до магазину поруч, залишивши сина хрещеним батьком її старшого сина. Суд оцінює цю ситуацію як випадок; разом з тим звертає увагу на те, що відповідальність за безпеку та здоров`я дитини несуть саме батьки.

Згідно з висновком щодо визначення ОСОБА_1 способу участі у вихованні та спілкування з дитиною ОСОБА_8 , затвердженим рішенням Виконавчого комітету Покровської районної у місті ради від 23.04.2025 № 323 (а. с. 66-67 т1; наданий на ухвалу суду) визначено такий спосіб участі матері у вихованні та спілкуванні з дитиною: матері за 3 дні до приїзду в Україну попереджати батька дитини про заплановану зустріч з дитиною (у зв`язку з тим, що мати мешкає за кордоном), указати час, термін та місце перебування в Україні, безперешкодне спілкування матері з дитиною телефонним зв`язком, з урахуванням режиму дня та зайнятості дитини протягом 1 години (брати до уваги різницю в часових поясах), спілкування та проведення часу матері з дитиною, за попередньою домовленістю матері з батьком. Суд вважає, що зазначене рішення органу опіки та піклування – не вмотивоване належним чином.

Статтею 171 СК України визначено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, зокрема, спору щодо її виховання.

У цій справі суд не заслухав думку дитини у зв`язку з малим її віком; сторони про опитування дитини також не клопотали.

Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі – «Конвенція»), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

Батько та мати мають рівні права та обов`язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.

Матір, яка проживає окремо від дитини, зобов`язана брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи її ставлення до виконання своїх батьківських обов`язків, прихильність дитини до матері, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Батько, який проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати матері спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

На відеофайлах, наданих ОСОБА_3 , зафіксовано негативні коментарі самого ОСОБА_3 щодо матері та негативна оцінка її поведінки (коли вона пішла їсти у громадському закладі окремо від них та раніше їде з місця побачення з сином, оскільки їй треба добратися до місця ночівлі громадським транспортом) в присутності дитини, що, за оцінкою суду, не сприятиме налагодженню нормального контакту і спілкування ОСОБА_1 із сином. Усі коментарі та оцінка ОСОБА_3 щодо ОСОБА_1 як матері протягом судового процесу зводяться до того, що вона – погана матір. На відеофайлах, наданих ним, зафіксовано, як він же транслює цю оцінку в присутності сина, фіксуючи на відео поведінку ОСОБА_1 , яка не відповідає саме його ( ОСОБА_3 ) очікуванням (оскільки дитина в цей час поводиться спокійно і не виявляє жодних негативних емоцій).

Саме таке ставлення батька дитини не сприятиме, на переконання суду, налагодженню спокійного контакту і спілкування дитини та матері. У зв`язку з цим суд вважає, що контакти матері та сина ОСОБА_10 у присутності батька – небажані, і можуть шкодити вільному, доброзичливому спілкуванню дитини з матір`ю у спокійній атмосфері.

Суд не встановив систематичної негативної поведінки матері ОСОБА_1 , яка могла б зашкодити дитині в умовах, коли суд визначив місцем проживання дитини разом з батьком і переважну частину часу дитина проводить саме з ним, не встановив також виключних обставин, які свідчили б про необхідність обов`язкової присутності батька дитини під час побачень матері з сином ОСОБА_10 .

Натомість наявність між сторонами неприязних стосунків і конфліктів може негативно впливати на ставлення дитини до матері при проведенні її зустрічей з сином у присутності батька, що може перешкоджати налагодженню їх спілкування.

Отже, враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини, вік дитини, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання матері брати участь у вихованні сина і часткову згоду батька дитини на їх спілкування та проведення зустрічей, суд дійшов висновку про те, що доцільними будуть побачення дитини з матір`ю без присутності батька. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню (відновленню) емоційного зв`язку з матір`ю та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками.

Обставина відсутності належних умов для перебування ОСОБА_1 у будинку її матері в с. Новоселівка Криворізького району у зв`язку з наявністю пічного опалення; відсутності у самої ОСОБА_1 житла та роботи в Україні не повинна мати вирішального значення для реалізації прав дитини та матері на спілкування і виховання. У цьому випадку це - не пов`язано з небажанням матері створити умови для проживання та спілкування з дитиною, асоціальною поведінкою чи способом життя, а лише з тим, що сама ОСОБА_1 з 2022 року зі старшим сином проживає за межами України. ОСОБА_1 у судовому засіданні повідомила, що у неї залишилися друзі та знайомі в Кривому Розі, у яких вона може зупинятися.

Суд також вважає, що батьківство – це процес, в якому є місце змінам та зростанню, залежно від обставин та бажання. Враховуючи малолітній вік ОСОБА_13 , він потребує участі та залученості у своє життя обох батьків; малолітні діти, в силу вікових особливостей, потребують, за можливості, особистих контактів, фізичної присутності безпечних дорослих, тактильності (обіймів, дотиків). Матір дитини ОСОБА_1 , не зважаючи на фактичне проживання за межами України, послідовно демонструє бажання і готовність брати участь у житті ОСОБА_10 , зокрема, шляхом систематичних побачень. Найкращий інтерес дитини у цій ситуації – у тому, щоб її батьки навчилися домовлятися між собою, вирішуючи питання життя і виховання спільної дитини; навчилися поступатися і разом з тим знаходити рішення, які влаштують їх обох і будуть сприятливими, насамперед, для сина.

Щодо можливості перебування матері разом з сином за межами України, оформлення документів дитини для виїзду.

Стаття 157 Сімейного кодексу України регулює, зокрема, питання виїзду за кордон дитини, місце проживання якої визначено з одним з батьків.

Згідно з ч. 1, 2 зазначеної статті СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Згідно з ч. 5 ст. 157 СК України той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, крім того з батьків, до якого застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк, що не перевищує одного місяця, з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, та у разі, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, інформує його шляхом надсилання рекомендованого листа про тимчасовий виїзд дитини за межі України, мету виїзду, державу прямування та відповідний часовий проміжок перебування у цій державі.

Той із батьків, з яким за рішенням суду визначено або висновком органів опіки та піклування підтверджено місце проживання дитини, самостійно вирішує питання тимчасового виїзду за межі України на строк до одного місяця та більше з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, у разі:

1) наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів;

2) наявності заборгованості зі сплати аліментів, підтвердженої довідкою про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три місяці, якщо аліменти сплачуються на утримання дитини з інвалідністю, дитини, яка хворіє на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісне орфанне захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, або на утримання дитини, яка отримала тяжкі травми, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією лікувально-профілактичного закладу в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров`я.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки, не має заборгованості зі сплати аліментів, звертається рекомендованим листом із повідомленням про вручення до того з батьків, з яким проживає дитина, за наданням згоди на виїзд дитини за межі України з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.

У разі ненадання тим із батьків, з яким проживає дитина, нотаріально посвідченої згоди на виїзд дитини за кордон із зазначеною метою, у десятиденний строк з моменту повідомлення про вручення рекомендованого листа, той із батьків, хто проживає окремо від дитини та у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів, має право звернутися до суду із заявою про надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Отже, наведена норма ч. 5 ст. 157 СК України дозволяє тому з батьків, з ким дитина проживає відповідно до рішення суду, самостійно (без згоди іншого з батьків) вирішувати питання виїзду за кордон дитини на строк до 1 місяця; а за наявності заборгованості з аліментів певного розмірі на дитину іншого з батьків та певних захворювань дитини – на строк понад 1 місяць. Ця норма не діятиме у разі, якщо до того з батьків, з яким визначено місце проживання дитини, застосовуються заходи примусового виконання рішення про встановлення побачення з дитиною та про усунення перешкод у побаченні з дитиною. Відповідно, той з батьків, з яким визначено місце проживання дитини, може самостійно на власний розсуд виготовляти документи для виїзду дитини за кордон. Він зобов`язаний лише інформувати іншого з батьків про тимчасовий виїзд дитини, якщо йому відомо місце проживання іншого з батьків, який не ухиляється та належно виконує батьківські обов`язки.

Натомість той з батьків, хто проживає окремо від дитини, має звертатися до того з батьків, з ким проживає дитина, за згодою останнього на виїзд дитини за межі України; у разі ненадання такої згоди – має право звернутися до суду для надання дозволу на виїзд дитини за кордон без згоди другого з батьків.

Суд вважає, що у цій справі для надання дозволу для проведення часу з сином в Грецькій Республіці, де вона зараз проживає, ОСОБА_1 не надала суду достатньо доказів для підтвердження обставини міцного зв`язку між нею та цією країною: докази проживання - надані лише станом на 05.06.2024; дія тимчасового захисту закінчилася 04.03.2023 (доказів продовження статусу не надано); доказів актуального місця роботи та офіційних доходів ОСОБА_1 суду не надала. Крім того, у переписці в месенджерах, досліджених судом, ОСОБА_1 висловила погрозу ОСОБА_3 «влаштувати йому веселе життя» (а. с. 120 т1). У зв`язку з цим суд вважає ризики вивезення матір`ю ОСОБА_1 сина ОСОБА_10 за кордон та неповернення його батькові (всупереч рішенню суду про визначення місця проживання дитини з батьком) з мотивів помсти ОСОБА_3 – високими.

Суд звертає увагу обох сторін на те, що керуватися мотивами помсти іншому, використовуючи спільну дитину – неприпустимо.

Відповідно, суд дійшов висновку про можливість спільних безперервних побачень матері та сина протягом 15 днів поспіль в літній та зимовий періоди лише в межах України – до літа 2028 року; після чого - з можливістю таких побачень за межами України з урахуванням норми ч. 5 ст. 157 СК України (тобто за згодою батька та за умови виконання матір`ю умов, визначених цією статтею; у разі ненадання батьком згоди – можливістю звернення до суду для вирішення цього питання).

У відповідь на аргумент самої ОСОБА_1 про те, що вона не бажає везти в Україну старшого сина та щоби ОСОБА_10 перебував тут через безпекову ситуацію, суд визнає, що безпекова ситуація в Україні – гірша, ніж в Грецькій Республіці або іншій країні Європи. Разом з тим, в Україні є більш безпечні регіони, ніж місто Кривий Ріг, в яких розвинена туристична інфраструктура (зокрема, захід України), і де дитина також зможе відпочити, оздоровитися та спокійно провести час разом з матір`ю.

Враховуючи зазначену норму ст. 157 СК України, визначення місця проживання дитини ОСОБА_19 разом з батьком, суд не має підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 про: зобов`язання батька дитини попередньо письмово узгоджувати з нею оформлення (замовлення, виготовлення тощо) на ім`я сина ОСОБА_10 паспорта громадянина України для виїзду за кордон; зобов`язання батька дитини письмово узгоджувати з матір`ю ОСОБА_1 перетин сином державного кордону України, тимчасово (до досягнення шістнадцятирічного віку) обмежити сина ОСОБА_10 у праві перетину державного кордону України без попередньої письмової згоди його матері ОСОБА_1 .

Понад те, за оцінкою суду, задоволення таких вимог загрожувало би, передусім, інтересам самої дитини, з урахуванням того, що саме дитина з батьком проживають в Україні, де безпекова ситуація – мінлива; саме батько відслідковує її; можливе виникнення обставин, за яких батько прийме рішення, що йому з сином краще виїхати за межі держави; і таке рішення потребуватиме якнайшвидшої реалізації; у такій ситуації потреба узгоджувати з матір`ю виїзд сина за кордон може зашкодити самому виїзду (уповільнити або унеможливити його).

Щодо регулярних побачень дитини з матір`ю за місцем проживання дитини

Матір дитини просила суд надати їй право на зустрічі з дитиною кожні два місяці під час її приїзду до України протягом 10 днів у певні години робочих днів та на весь день у вихідні з правом цілодобового перебування дитини з ОСОБА_1 , а батько - побачення матері кожної І та ІІІ неділі щомісяця з 16-00 години до 19-00 години в межах міста Кривого Рогу, Україна.

Суд вважає, що в умовах, коли матір дитини проживає за кордоном, визначати періодичність її побачень з дитиною у певні години кожної І та ІІІ неділі щомісяця – означає ігнорувати саму обставину віддаленості її проживання та сприяти унеможливленню таких побачень, оскільки реалізація права на спілкування потребуватиме значних ресурсів з боку матері (витрачання часу та коштів).

На переконання суду запропонований матір`ю графік побачень відповідатиме інтересам самої дитини і враховуватиме життєві обставини матері. Цілодобове перебування дитини з матір`ю дозволить матері краще зрозуміти ритм життя дитини, зануритися у нього, відчути інтереси та потреби сина, налагодити контакт із ним.

Відповідно, суд дійшов висновку про доцільність задоволення вимоги матері про її побачення з сином кожні два місяці за умови попереднього надання матір`ю батькові точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_12 під час його спілкування з матір`ю.

Сторони спору висловили однакову вимогу щодо участі батька та матері у спільному з іншими особами святкуванні дня народження сина; не заперечили проти участі у святкуванні іншого з батьків, тому така вимога задовольняється судом.

Щодо вимог ОСОБА_1 про зобов`язання батька дитини письмово (не менше, ніж за одну добу до зміни місця перебування дитини в межах адміністративно-територіальних одиниць України) повідомляти її (матір) про зміну місця перебування сина та одночасно повідомляти повну та достовірну інформацію про нове (на яке змінюється) місце, у якому перебуватиме син під час його спілкування/проживання з батьком, надавати повну та негайну, достовірну інформацію про місце перебування дитини у період, коли дитина перебуває з батьком, слід зазначити таке. Оскільки, відповідно до норм Сімейного кодексу України, питання виховання дитини мають вирішуватися батьками спільно, обидва батьки мають право на інформацію про дитину (місце її перебування, стан здоров`я тощо). Однак не слід розцінювати це як обов`язок того з батьків, з ким проживає дитина, безперервного звітування перед іншим. Судом визначено місце проживання дитини ОСОБА_13 разом з батьком. У такому разі батько має право вільного пересування разом з дитиною без потреби детального звітування перед матір`ю дитини аж до того моменту, поки реалізація такого права перешкоджатиме спілкуванню/побаченням матері з дитиною. Тому така вимога не підлягає задоволенню судом.

Щодо вимоги батька дитини про побачення дитини з матір`ю та спілкування телефоном з урахуванням бажання самої дитини, суд вважає, що встановлення такої умови створює можливість для маніпуляцій та зловживань з боку того з батьків, з ким проживає дитина, а також покладає на 6-річну дитину надмірний тягар відповідальності. Безумовно, бажання дитини – важливе, але не слід недооцінювати можливість впливу на бажання, думки та позицію дитини того з батьків, з ким вона постійно проживає, бажання самої дитини відповідати очікуванням батьків (або одного з них).

Враховуючи зазначене, керуючись ст. 12, 13, 69, 76-81, 89, 244, 259, 263-265 ЦПК України,

суд ухвалив таке.

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною та зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні та спілкування з малолітнім сином - задовольнити частково.

Встановити спосіб участі матері ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні з сином ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за наступним порядком (графіком):

- двічі на рік до літа 2028 року — надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином в межах території України на період тривалістю по 15 (п`ятнадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_3 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_12 під час його спілкування з матір`ю;

- з літа 2028 року - надати можливість ОСОБА_1 проводити час із сином на період тривалістю по 20 (двадцять) безперервних календарних днів у літній період з середини липня по кінець серпня та у зимовий період, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо, та за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_3 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_12 під час його спілкування з матір`ю; можливість виїзду сина разом з матір`ю з України з літа 2028 року визначається відповідно до ст. 157 Сімейного кодексу України;

- кожні два місяці — під час приїзду ОСОБА_1 до України, за умови попереднього надання матір`ю батькові дитини ОСОБА_3 точної інформації (повної адреси) про місце, в якому буде перебувати ОСОБА_12 під час його спілкування з матір`ю — надати право на зустрічі з дитиною протягом 10 днів, а саме у робочі дні з 16:00 до 20:30 (після дитячого садка/школи; у вільний від дошкільних занять, навчання, секцій, гуртків час, з урахуванням стану здоров`я дитини); у вихідні дні (субота та неділя) — на весь день, з правом цілодобового перебування дитини з ОСОБА_1 ;

- участь батька та матері у спільному з іншими особами святкуванні дня народження ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 11-00 години по 18-00 годину в межах території України, якщо інше не буде погоджено письмово між батьком та матір`ю окремо;

- у дні, коли немає особистих побачень матері та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визначити спілкування матері з ОСОБА_8 з використанням мережі Інтернет або телефоном інших занять дитини, з врахуванням стану здоров`я дитини, а також технічної можливості підключення спілкування.

В задоволенні інших позовних вимог сторін – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_6 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_3 ; АДРЕСА_7 ; РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 02 липня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець