Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №211/4876/26 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/4876/26

Провадження № 2/211/4404/26

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

02 липня 2026 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі :

головуючого судді – Ткаченко С.В.,

за участю секретаря судового засідання – Бодрухіній Є.А.,

у відсутність сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Криворізької міської ради, Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Комунальне підприємство «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради», про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,визнання права власності в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом та просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку, укладений 13 березня 1998 року на товарній біржі «Українська Біржа Нерухомості» за життя між відповідачем ОСОБА_2 та її матір`ю ОСОБА_3 , померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі якого її матір за життя набула право власності на будинок АДРЕСА_1 , визнавши за нею право власності на указане нерухоме майно у порядку спадкування за законом після смерті матері, посилаючись на укладення за життя матір`ю договору купівлі-продажу будинку на товарній біржі без нотаріального посвідчення та неможливість у зв`язку з цим оформити спадщину. В обґрунтування позову зазначено, що після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на указаний будинок, однак при зверненні до нотаріуса вона отримала відмову у зв`язку з недійсністю договору купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрованого 13 березня 1998 року на Криворізькій філії товарної біржі «Українська Біржа Нерухомості». Так, за життя її матір на підставі договору купівлі-продажу 13.03.1998 придбала указаний будинок, правочин було оформлено у Криворізькій філії товарної біржі «Українська Біржа Нерухомості та зареєстровано в Криворізькому БТІ, але нотаріально договір не посвідчено. До того ж за відомостями про технічний стан об`єкту нерухомого майна, змінено літерування житлового будинку літ «А-1» на літеру «А-2», встановлено зміну загальної та житлової площі за рахунок виправлення арифметичної помилки при підрахунку площі приміщення, улаштування мансарди у горищному просторі та переобладнання в житловому будинку без втручання в огороджувальні та несучі конструкції, що відбулося без проведення будівельних робіт. У зв`язку з відсутністю можливості успадкувати та оформити нерухоме майно, позивачка просить задовольнити вимоги.

Ухвалою суду від 04 травня 2026 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено по справі підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті. Встановлено загальний порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та загальний порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються.

У судове засідання сторони та третя особа не з`явилися.

До суду надійшла заява представника позивача адвоката Кафтасьєвої Г.В. про розгляд справи за її та позивача відсутності, вимоги позову підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради Таборовець Н.В. звернулася до суду із заявою про розгляд справи за відсутності представника, заперечень проти вимог, за відсутності інших спадкоємців, не мають.

Представник відповідача Криворізької міської ради Сова Ю.В. звернулась до суду з клопотанням про розгляд справи за участі представника Виконавчого комітету Довгинцівської районної у місті ради на підставі рішення Криворізької міської ради від 31.03.2016№ 381.

Відповідач ОСОБА_2 причини неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подав.

Представник третьої особи КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» письмових заперечень до суду не подав.

Згідно частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачами відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судом та не оспорюється учасниками процесу, 13 березня 1998 року на Товарній біржі «Українська Біржа нерухомості» (Криворізька філія) між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого ОСОБА_3 придбала у власність будинок АДРЕСА_2 з належною частиною надвірних споруд: цегляний сарай Б, підвал Б п/д, вбиральня В, гараж Г, душева Д, забор № 1, забор № 2, вод. К-ка І, замощ. ІІ шл. кам. одклад. цеглею жилий будинок А-І загальною площею 57,6 кв.м., житловою площею 44,10 кв.м., розташований на земельній ділянці 600 кв.м., яка переходить у тимчасове користування ОСОБА_3 та підлягає оформленню в особисту власність відповідно з діючим законодавством.

За відомостями Комунального підприємства «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» Дніпропетровської обласної ради» від 09.04.2024, право власності на житловий будинок з господарчими побудовами за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстроване на праві приватної власності в КП «Криворізьке РБТІ» ДОР» в реєстровій книзі № 105 сторінка 19, запис 25561 на ім`я ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, зареєстрованого 13.03.1998 на Криворізькій філії товарної біржі «Українська Біржа Нерухомості» реєстраційний № 1-347.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець першої черги за законом, 25 грудня 2024 року звернулася до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про прийняття спадщини після смерті матері.

Приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу Дніпропетровської області Кучман І.І. постановою від 14 квітня 2026 року відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , у зв`язку з недійсністю договору купівлі-продажу житлового будинку, зареєстрованого 13 березня 1998 року на Криворізькій філії товарної біржі «Українська Біржа Нерухомості»: відсутність нотаріального посвідчення договору.

За матеріалами спадкової справи, заведеної до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , із заявою про прийняття спадщини після смерті матері звернулася лише донька померлої – ОСОБА_1 .

Відповідно до статей 57, 58 Конституції України, статті 5 ЦК України до застосування підлягають акти цивільного законодавства, що регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Так, згідно пункту 1 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав та обов`язків, що виникли або породжують існувати після набрання ним чинності.

Оскільки договір купівлі-продажу спадкової квартири був фактично укладений у 1998 році, тому до правовідносин, що виникли слід застосовувати ЦК України в редакції, яка діяла з 1963 року (далі – ЦК УРСР).

Пунктом 6 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України 2003 року, що набрав чинності 1 січня 2004 року, визначено, що правила ЦК України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред`явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

У статті 15 Закону України «Про товарну біржу» вказано, що угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.

Разом із тим, згідно з роз`ясненнями Міністерства юстиції України від 10 квітня 1998 року № 17-12/44 «Щодо діяльності товарних бірж» передбачено особливі умови щодо договорів купівлі-продажу будинку (його частини). Якщо хоча б однією із сторін є громадянин, вважається, що такі договори, укладені та зареєстровані біржами з дотриманням закону, підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню. Недотримання цієї вимоги згідно зі ст. 47 ЦК УРСР тягне недійсність договору.

Також у вказаному роз`ясненні звертається увага на те, що угоди, зареєстровані на біржі, не прирівнюються до нотаріально посвідчених.

Згідно зі статтею 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором (стаття 128 ЦК УРСР).

Відповідно до частини першої статті 45, статті 47 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Статтею 227 ЦК УРСР передбачено, що договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією із сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (ст. 47 цього Кодексу).

Як роз`яснено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 28 квітня 1978 року «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин) з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку (квартири) чи його (її) частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією з сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі частини другої статті 47 ЦК УРСР за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 101,102,105, 114, 226 ЦК УРСР).

Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі частини другої статті 47 ЦК УРСР, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач посилалася на те, що її матері за життя не було відомо про необхідність реєструвати біржовий договір у нотаріальній конторі, дізналася про обов`язковість нотаріального посвідчення позивачка лише при зверненні до нотаріуса щодо отримання спадщини, тому просить визнати дійсним спірний договір купівлі-продажу з тих підстав, що між сторонами відбулося повне виконання умов договору.

Відповідно до частини другої статті 47 ЦК УРСР, чинної на час виникнення спірних правовідносин, якщо одна із сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.

Так, умови договору купівлі-продажу від 13 березня 1998 року виконані, однак нотаріально договір не було посвідчено, оскільки оформляючи його на товарній біржі сторони договору були ознайомлені із застереженням у договорі про те, що нотаріальному посвідченню він не підлягає.

Тому суд вважає, що є підстави для визнання вказаного договору дійсним.

Крім того, відповідно до положень статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини п`ятої статті 1268 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України).

Згідно з частинами першою, третьою статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до пункту 4.15 глави 10 «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» затвердженого наказом Мін`юсту від 22 лютого 2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

Згідно роз`яснень, викладених в пункті 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК). Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, в тому числі й у випадку визначення судом за позовом спадкоємця додаткового строку для прийняття спадщини.

За відомостями про технічний стан об`єкту нерухомого майна, до складу житлового будинку садибного типу з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , входить житловий будинок «А-2» загальною площею 83,1 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., сарай Б, гараж Г, водоколонка І, замощення ІІ, огорожі № 1-2. Відповідно до Порядку проведення технічної інвентаризації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, змінено літерування житлового будинку літ. «А-1» на літ. «А-2». За рахунок виправлення арифметичної помилки при підрахунку площі приміщення, улаштування мансарди у горищному просторі та переобладнання в житловому будинку А-2, без втручання в огороджувальні та несучі конструкції, загальна площа змінилась з 57,6 кв.м. на 83,1 кв.м., житлова площа змінилась з 44,1 кв.м. на 31,5 кв.м. Зміна технічних характеристик житлового будинку відбулась без проведення будівельних робіт, що дають право на їх виконання та після закінчення об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію згідно постанови Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 № 406. Підвал «Б п/д» входить до складу сараю Б, вбиральня В, душева Д знесені.

Тобто виходячи з викладеного, проведені будівельні чи ремонтні роботи вказаного домоволодіння були настільки незначними, що їх можна було проводити без дозвільних документів та відповідно, після їх завершення не потрібно проходити жодних додаткових процедур та оформляти акти готовності чи декларації для введення об`єкта в експлуатацію.

Таким чином, аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову та визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті матері.

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати позивач просить покласти на неї.

Керуючись ст. ст. 47, 224, 225, 227 ЦК України (в редакції Закону 1963 року), ст.ст. 1216-1218, 1268 ЦК України, ст.ст. 10, 12,13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна,визнання права власності в порядку спадкування за законом – повністю.

Визнати дійсним договір купівлі-продажу від 13 березня 1998 року, зареєстрованого на Товарній біржі «Українська Біржа нерухомості» (Криворізька філія) за реєстраційним номером 1-347, укладеного між ОСОБА_2 , як продавцем та ОСОБА_3 , як покупцем, відповідно до умов якого ОСОБА_3 придбала у власність будинок АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_4 ) право власності нажитловий будинок з господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який складається з житлового будинку «А-2» загальною площею 83,1 кв.м., житловою площею 31,5 кв.м., сараю Б, гаражу Г, водоколонки І, замощення ІІ, огорожі № 1-2, у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: С. В. Ткаченко