Постанова від 30 червня 2026 р. у справі №210/3841/26 — Металургійний районний суд міста Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3841/26

Провадження № 3/210/928/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

01 липня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши матеріали, які надійшли з Головного управління державної податкової служби в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, працюючого директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017», що знаходиться за адресою: місто Кривий Ріг, вулиця Степана Бандери, будинок 33,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого за ч.1 ст.163-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ :

03 червня 2026 року на адресу суд з Головного управління державної податкової служби в Дніпропетровській області надійшов протокол про адміністративне правопорушення № 647 від 15 14 травня 2026 року, який складений головним державним інспектором відділу перевірок у сфері обслуговування добувної промисловості та металургійного виробництва управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області Бриліної Я.А. за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017», було складений вказаний протокол відносно директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017» ОСОБА_1 .

З протоколу про адміністративне правопорушення № 647 від 14 травня 2026 року вбачається, що ОСОБА_1 – директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017», вчинив порушення встановленого законом порядку ведення податкового обліку, а саме завищення показників від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) у сумі 2586679 грн, що є порушення п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 163- 1 КУпАП.

Зважаючи на практику ЄСПЛ у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013, заява № 36673/04), «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016, заява № 926/08), що суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

В судовому засіданні ОСОБА_1 присутній не був, від його представника Козаренко С.В.. надійшла заява з якої вбачається, що з вказаним протоколом ОСОБА_1 не згоден, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017» звернулося 08.05.2026 р. до Державної податкової служби України зі скаргою від 08.05.2026 р. № б/н, зареєстроване в ГУ ДПС від 08.05.2026 року №58775/6 на Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки. Отже, оскільки на даний момент триває процедура адміністративного оскарження, а відтак питання обґрунтованості та законності висновків, викладених в акті перевірки щодо допущених головним бухгалтером Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроліга 2017», порушень вимог податкового законодавства в ході ведення податкового обліку, тому сума грошового зобов`язання вважається неузгодженою, відповідно в діях ОСОБА_1 відсутній склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, провадження у справі необхідно закрити.

Дослідивши письмові докази, заперечення захисника, суд вважає, що провадження у справі підлягає закриттю з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Як вбачається із матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення ґрунтується на акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки.

Відповідно до змісту п.86.1 ст.86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, на думку суду, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексу України акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно з положень ст.58 ПК України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Статтями 55-56 ПК України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (п.56.18 ст.56 ПК України).

Із аналізу вказаних норм слідує, що якщо за результатами податкової перевірки складено акт, який містить висновки про встановлення факту порушення податкового законодавства, контролюючим органом приймається повідомлення-рішення, у якому ним визначається сума грошового зобов`язання, яке платник податків має право оскаржити.

Акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм Податкового кодексу України акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Отже, єдиною правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст.163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки.

Не прийняття податкового повідомлення-рішення із визначенням контролюючим органом суми бюджетного відшкодування, позбавляє платника податків права на оскарження такого рішення контролюючого органу, а за відсутності відомостей про узгоджену суму відшкодування немає підстав для притягнення платника податків за порушення порядку податкового обліку.

Таким чином, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Податковим кодексом України передбачено апеляційний порядок узгодження сум податкового зобов`язання. Зазначений порядок узгоджень представляє собою можливість суб`єкту господарювання оскаржити в адміністративному порядку (до вищестоящого податкового органу) податкове повідомлення, у випадку, якщо суб`єкт господарювання не погоджується з рішенням Державної податкової адміністрації України – має право оскаржити його до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Отже, податковим законодавством України передбачено дворівневу процедуру оскарження рішень органів податкової служби та поширено презумпцію невинуватості на процедуру оскарження.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що 08.05.2026 р. до Державної податкової служби України зі скаргою від 08.05.2026 р. № б/н, зареєстроване в ГУ ДПС від 08.05.2026 року №58775/6.

На даний час результати розгляду скарги відсутні, триває процедура її розгляду.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у пп. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний відповідно до вимог п. 57.3 ст. 57 Кодексу сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

В судовому засіданні встановлено, що на теперішній час триває процедура адміністративного оскарження рішення контролюючого органу ТОВ «Агроліга 2017» як платником податків, а відтак питання обґрунтованості та законності висновків, викладених в акті податкової перевірки щодо допущених підприємством порушень вимог податкового законодавства в ході ведення податкового обліку, є предметом розгляду в органах Державної фіскальної служби.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, ст. 62 Конституції, що не можуть бути визнані належним та допустимим доказом відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, у зв`язку з їх не відповідністю нормам ст. 256 КУпАП, та виходячи з того, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказам вини особи в тому чи іншому діяння, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування поза розумним сумнівом (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), n. 161, Series А заява № 25), оскільки не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа Коробов проти України № 39598/03 від 21.07.2011).

Таким чином, суд, не вдаючись до з`ясування питання наявності або відсутності в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності, порушень вимог податкового законодавства під час ведення податкового обліку, приходить до висновку про передчасність висновків особи, що склала адміністративний протокол, щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, а тому провадження в справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

На підставі викладеного, і, керуючись ст.ст. 24, 163-1, 251, 252, 283, 284,287,294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 за ч.1 ст.163-1 КУпАП закрити за відсутності складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Дніпровського апеляційного суду через Металургійний районний суд міста Кривого Рогу.

Суддя: Н. Ю. Вікторович