Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №677/1286/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

справа № 677/1286/24

провадження № 61-16307св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

заявник (позивач) - ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи (відповідачі): Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради,

третя особа - Державне підприємство «Сетам»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2024 року в складі судді Гладій Л. М. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в складі колегії суддів Янчук Т. О., Спірідонової Т. В., Ярмолюка О. І.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), Управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, третя особа: Державне підприємство «Сетам» (далі - ДП «Сетам»), в якому просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 20 грудня 2016 року, згідно з яким вчинено запис про переоформлення права власності на будинок, який належить позивачу, на користь банку.

Позов обґрунтовано тим, що банк не мав права реєструвати за собою право власності на спірний будинок і такі дії порушують право власності позивача на його майно.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що у грудні 2023 року AT КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про припинення права та визнання права власності на земельну ділянку (справа № 677/1765/23), з якого заявнику стало відомо, що AT КБ «ПриватБанк» набуло право власності на предмет іпотеки житловий будинок загальною площею 199,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , але не набуло право власності на земельну ділянку за цією ж адресою.

ОСОБА_1 дізнався, що 20 грудня 2016 року державним реєстратором Роїк І. Д. право власності на житловий будинок перереєстровано за AT КБ «ПриватБанк». Вважав, що перехід права власності на житловий будинок вчинений із порушенням закону, що призвело до позбавлення права власності позивача, у зв`язку із чим він вимушений звернутися до суду з метою захисту свого порушеного права.

19 липня 2024 року було встановлено, що AT КБ «ПриватБанк» здійснює продаж житлового будинку загальною площею 199,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

На офіційному сайті ДП «Сетам» розміщено повідомлення про призначення аукціону з реалізації вказаного житлового будинку, номер лоту: 555824, https://setam.net.ua/auction/552081. Торги з реалізації вказаного майна призначено на 26 липня 2024 року.

В іншій справі № 677/1177/24 Красилівський районний суд Хмельницької області ухвалою від 25 липня 2024 року задовольнив заяву про забезпечення позову до пред`явлення позову, зокрема зупинив проведення електронних торгів на електронному майданчику ДП «Сетам» з реалізації житлового будинку загальною площею 199,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , номер лоту: 555824.

Однак ухвала Красилівського районного суду Хмельницької області від 25 липня 2024 року була проігнорована ДП «Сетам», торги не були зупинені, а лот № 555824 був уцінений та знову виставлений на продаж під номером лоту № 557077, https://setam.net.ua/auction/553327. Торги з реалізації вказаного майна призначено на 14 серпня 2024 року.

З урахуванням викладеного заявник у цій справі просив суд задовольнити заяву про забезпечення позову наступним чином:

- зупинити проведення електронних торгів (добровільний продаж, редукціон) з реалізації житлового будинку загальною площею 199,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , номер лоту: 557077;

- накласти арешт на вказаний житловий будинок.

Банк вчиняє незаконні дії щодо права власності на спірний будинок, тому невжиття заходів забезпечення позову може згодом істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у цій справі.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Красилівський районний суд Хмельницької області ухвалою від 06 серпня

2024 року заяву про забезпечення позову задовольнив.

Зупинив проведення електронних торгів на електронному майданчику

ДП «Сетам» з реалізації житлового будинку загальною площею 199,2 кв. м,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер лоту 557077, https://setam.net.ua/auction/552081.

Наклав арешт на житловий будинок загальною площею 199,2 кв. м,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Красилівський районний суд Хмельницької області ухвалою від 06 серпня

2024 року виправив описки, допущені в ухвалі Красилівського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2024 року про забезпечення позову, зокрема постановлено:

- в ухвалі суду номер лоту читати як «номер лоту: 557077, https://setam.net.ua/auction/553327».

- в другому абзаці резолютивної частини ухвали зазначено: «Зупинити проведення електронних торгів на електронному майданчику ДП «Сетам» з реалізації житлового будинку загальною площею 199,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , номер лоту: 557077, https://setam.net.ua/auction/553327».

- в третьому абзаці резолютивної частини зазначено: «Накласти арешт на житловий будинок загальною площею 199,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ».

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції керувався тим, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у справі, ускладнить ефективний захист прав позивача.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись із судовим рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу.

Хмельницький апеляційний суд постановою від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задовольни частково.

Ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2024 року в частині зупинення електронних торгів на електронному майданчику ДП «Сетам» скасував та відмовив у цій частині в задоволенні заяви. В іншій частині ухвалу суду першої інстанції залишив без змін.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції в частині зупинення електронних торгів на електронному майданчику ДП «Сетам» та відмовлячи у задоволенні заяви в цій частині, апеляційний суд виходив з того, що забезпечення позову шляхом зупинення проведення електронних торгів (добровільний продаж, редукціон) з реалізації спірного майна призведе до унеможливлення виконання рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 08 квітня 2014 року у справі № 2209/2437/13-ц, яким банку надано право на звернення стягнення на предмет іпотеки (спірний будинок) шляхом його продажу банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу. Висновок суду першої інстанції в цій частині вимог суперечить статті 129-1 Конституції України, статті 18 ЦПК України та порушує норми цивільного законодавства щодо обов`язковості судових рішень. Крім того, такий спосіб забезпечення позову не відповідатиме приписам пункту 5 частини першої та частини одинадцятої статті 150 ЦПК України.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції щодо забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок є правильними, співмірні з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цей будинок. Такі вимоги є обґрунтованими, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у цій справі.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала

06 грудня 2024 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині накладення арешту на спірний житловий будинок та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволення цієї вимоги заяви про забезпечення позову.

Як на підставу касаційного оскарження судового рішення заявник у касаційній скарзі посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

АТ КБ «ПриватБанк» указує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував положення статей 149, 150 ЦПК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) та від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Також зазначає, що позивачем до заяви про забезпечення позову не додано належні та достатні докази, які підтверджують неможливість чи ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2025 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.

У квітні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22 червня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Межі касаційного перегляду

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

У касаційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в частині накладення арешту на спірний житловий будинок та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні указаної вимоги заяви про забезпечення позову.

В іншій частині вирішення заяви про забезпечення позову (зупинення електронних торгів на електронному майданчику ДП «Сетам») постанова Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року не оскаржується, у зв`язку із чим справа в цій частині в касаційному порядку не переглядається.

Вивчивши матеріали справи в частині, яка переглядається, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржувані судові рішення в частині, яка переглядається, відповідають.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Зокрема, під арештом майна слід розуміти заборону розпоряджатися цим майном, а в певних випадках - і користуватися ним. Заборона вчиняти певні дії, поряд з іншим, може бути пов`язана з необхідністю збереження об`єкта спору в існуючому стані та збереження його статусу, що має сприяти вирішенню спору та можливості виконання судового рішення.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19), на яку міститься посилання у касаційній скарзі та яку враховано судами, зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) вказано, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо за його застосування забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У цій справі суди встановили, що у серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», управління з питань реєстрації Хмельницької міської ради, третя особа: ДП «Сетам», в якому просив суд скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 20 грудня 2016 року, згідно з яким вчинено запис про переоформлення права власності на будинок, який належить позивачу, на користь банку. Позов обґрунтовано тим, що банк не мав права реєструвати за собою право власності на спірний будинок і вказані дії порушують право власності позивача на його майно.

Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що заявнику стало відомо, що AT КБ «ПриватБанк» набуло право власності на предмет іпотеки житловий будинок загальною площею 199,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , але не набуло право власності на земельну ділянку за цією ж адресою.

20 грудня 2016 року державний реєстратор Роїк І. Д. житловий будинок зареєстрував за AT КБ «ПриватБанк».

Заявник вважав, що перехід права власності на житловий будинок був вчинений з порушенням закону, що призвело до позбавлення права власності позивача у зв`язку із чим він вимушений звернутися до суду з метою захисту свого порушеного права.

Суди установили, що предметом цієї справи є позов про вчинення банком дій щодо права власності на спірний будинок, які позивач вважав незаконними та звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Суди указали, що невжиття заходів забезпечення позову може згодом істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду у цій справі.

У цій справі в частині, яка переглядається, суд апеляційної інстанції зазначив, що висновки місцевого суду про те, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на житловий будинок є співмірним з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цей будинок, у зв`язку із чим погодився із висновками суду першої інстанції про обґрунтованість вимог заяви позивача про забезпечення позову в цій частині, зазначивши про те, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Апеляційний суд виснував, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Із такими висновками апеляційного суду колегія суддів погоджується.

Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують і не дають підстав для скасування судових рішень, які постановлені з додержанням норм процесуального права.

Невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливими виконання рішення суду, тому забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний житловий будинок є співмірним з позовними вимогами про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію права власності на цей будинок і не призводить до невиправданого обмеження прав учасників справи.

Правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду

від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19),

від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20)

та від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, на які посилається представник заявника, не суперечать висновкам судів щодо підстав застосування заходів забезпечення позову у цій справі, застосування загальних засад співмірності вжитих заходів пред`явленому позову та ефективності таких заходів з метою запобігання порушень прав позивача у разі задоволення позову.

Доводи касаційної скарги про те, що позивачем до заяви про забезпечення позову не додано належні та достатні докази, що підтверджують неможливість чи ускладнення виконання рішення суду у разі задоволення позову, є необґрунтованими, суперечать матеріалам справи та висновкам судів. Крім того, у цій справі по суті позовних вимог суд установив обґрунтованість тих обставин, на які посилався позивач при поданні позову.

Колегія суддів звертає увагу, що Красилівський районний суд Хмельницької області рішенням від 10 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 01 вересня 2025 року, позов ОСОБА_1 задовольнив. Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33028362 від 20 грудня 2016 року 09:45:19 державного реєстратора Роїк І. Д., Хмельницька міська рада, згідно з яким вчинено запис про переоформлення права власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на користь ПАТ КБ «ПриватБанк».

08 жовтня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 вересня 2025 року.

Верховний Суд ухвалою від 18 лютого 2025 року відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк».

19 червня 2026 року АТ КБ «ПриватБанк» через підсистему «Електронний суд» подало до Верховного Суду заяву про відмову від касаційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 вересня 2025 року у цій справі, у якій просило задовольнити заяву та закрити касаційне провадження за його касаційною скаргою на указані судові рішення.

Верховний Суд ухвалою від 29 червня 2026 року прийняв відмову АТ КБ «ПриватБанк» від касаційної скарги на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 вересня 2025 року. Закрив касаційне провадження за касаційною скаргою АТ КБ «ПриватБанк» на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 квітня 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 01 вересня 2025 року у цій справі.

Зазначене також спростовує доводи касаційної скарги про недоведеність позивачем відповідних вимог заяви про забезпечення позову в частині, яка переглядається.

Доводи касаційної скарги за своєю суттю стосуються незгоди із оскаржуваними судовими рішеннями, а саме із застосуванням у цій справі заходів забезпечення позову, і такі доводи не дають передбачених законом підстав для скасування оскаржуваних судових рішень у частині, яка переглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування ухвали Красилівського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2024 року та постанови Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в частині накладення арешту на спірний житловий будинок, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення в цій частині без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 06 серпня 2024 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в частині накладення арешту на житловий будинок загальною площею 199,2 кв. м, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара