Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №164/549/23 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

справа № 164/549/23

провадження № 61-3366св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачка - ОСОБА_2 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кушнірук Анатолій Валерійович, на постанову Волинського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року в складі колегії суддів Осіпука В. В., Карпук А. К., Федонюк С. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст вимог позовної заяви

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.

Позов обґрунтовано тим, що на підставі судового наказу, виданого Маневицьким районним судом Волинської області 07 серпня 2020 року, з нього на користь відповідачки ОСОБА_2 стягуються аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу) як платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 червня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття.

Позивач вказував, що під час видання наказу не було враховано його матеріальний стан, зокрема, не взято до уваги те, що крім спільної з відповідачкою ОСОБА_2 дитини на його утриманні перебувають неповнолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мати ОСОБА_5 , яка є пенсіонеркою і хворіє на цукровий діабет 2-го типу та потребує постійного лікування.

Також позивач ОСОБА_1 зазначав, що він як військовослужбовець перебуває на службі у Збройних Силах України та під час проходження військової служби отримав поранення, що спричинило розлади здоров`я, у зв`язку з чим він несе додаткові витрати на лікування.

Позивач просив суд зменшити присуджений судовим наказом розмір аліментів і надалі стягувати з нього на користь відповідача ОСОБА_2 аліменти на неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/6 частини від його заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно та до досягнення дитиною повноліття.

Маневицький районний суд Волинської області ухвалою від 07 червня 2023 року постановив розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Маневицький районний суд Волинської області рішенням від 02 листопада 2023 року відмовив у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач у судовому засіданні наданими суду доказами не довів факт погіршення свого матеріального стану, що відбулося внаслідок об`єктивних і незалежних від його волі причин після видання судового наказу про стягнення з нього аліментів. Також суд вважав, що розмір стягуваних аліментів не є завищеним, оскільки не перевищує десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку та відповідає вимогам статті 182 СК України, а зміна розміру аліментів на малолітню ОСОБА_3 шляхом їх зменшення погіршить матеріальне становище дитини та унеможливить забезпечення належного рівня життя, необхідного для розвитку дитини.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Не погодившись із судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , оскаржив його в апеляційному порядку.

Волинський апеляційний суд постановою від 06 лютого 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , задовольнив, рішення Маневицького районного суду Волинської області від 02 листопада 2023 року скасував та ухвалив нове судове рішення.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів задовольнив.

Зменшив розмір аліментів, що стягуються на підставі судового наказу від 07 серпня 2020 року, виданого Маневицьким районним судом Волинської області, з боржника ОСОБА_1 на користь стягувача ОСОБА_2 аліменти на малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частки всіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення нею повноліття.

Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що внаслідок отриманого поранення стан здоров`я позивача ОСОБА_1 погіршився, йому була встановлена третя група інвалідності, пов`язана з проходженням військової служби, період лікування та реабілітації потребує додаткових матеріальних витрат, що свідчить про погіршення матеріального стану останнього. Також на утриманні позивача перебуває неповнолітня дитина від першого шлюбу і ця обставина не бралася до уваги судом під час видання наказу про стягнення аліментів, що дає йому право на звернення з позовом до суду про зменшення розміру аліментів. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи особи, яка її подала

07 березня 2024 року ОСОБА_2 , в інтересах якої діє Кушнірук А. В. , через систему «Електронний Суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Волинського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року у цій справі, в якій представник заявниці, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Волинського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року та залишити в силі рішення Маневицького районного суду Волинської області від 02 листопада 2023 року.

У касаційній скарзі як на підставу касаційного оскарження судових рішень представник заявниці посилається:

- на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (провадження № 11-989заі18), у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18 (провадження № 61-18612св19), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

- на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (судове рішення оскаржується

з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу),

а саме вказує, що суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (пункт 2 частини третьої статті 411 ЦПК України).

Заявник зазначає, що у справі № 164/844/20 позивач уже повідомляв суду обставини, за наявності яких просив зменшити розмір аліментів у цій справі та звертав увагу на утримання ним іншої дитини і складний матеріальний стан, що виключає право позивача посилатися на ці обставини як на підставу зменшення розміру аліментів. Перебування позивача у Збройних Силах України та отримання ним поранення не вплинуло на матеріальний стан позивача, а навпаки призвело до збільшення розміру доходу у вигляді заробітної плати та пенсії, хоча на момент видачі судового наказу у позивача взагалі не було будь-якого доходу. Тому наведені обставини не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Крім того, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, однак така категорія справ не може розглядатися у порядку спрощеного позовного провадження, що залишено без уваги апеляційним судом.

Доводи відзиву на касаційну скаргу

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє Ковальчук С. Л., у відзиві на касаційну скаргу вказує на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції та просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Верховний Суд ухвалою від 23 квітня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження у цій справі, витребував справу із суду першої інстанції.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 травня 2026 року цю справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Осіян О. М., Сакара Н. Ю.

Фактичні обставини, встановлені судами

03 квітня 2018 року сторони спору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб та мають спільну дитину - дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 22 серпня 2019 року шлюб між ними розірвано.

На підставі судового наказу, виданого Маневицьким районним судом Волинської області 07 серпня 2020 року, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 червня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття. Заборгованість ОСОБА_1 за аліментами, які стягуються на користь ОСОБА_2 , відсутня.

ОСОБА_1 натепер отримує заробітну плату від Військової частини НОМЕР_1 , а також отримує пенсію по інвалідності, що підтверджено дослідженими в судовому засіданні довідками за №№ 9886, 3688, 6332, 7815 про розмір пенсії та № 430/1 від 04 вересня 2023 року про заробітну плату.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги та врахувавши позиції усіх учасників справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване судове рішення відповідає з огляду на таке.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

За положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом.

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен враховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України.

Відповідно до частини першої статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них (частина четверта статті 273 СК України).

Згідно із пунктом 4 частини першої статті 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов`язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб.

Відповідно до вимог частини сьомої статті 170 СК України у разі видачі судового наказу відповідно до пункту 4 частини першої статті 161 цього Кодексу боржник має право звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

Положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: зміни і сімейного, і матеріального стану. Однак зміна матеріального стану платника аліментів, викликана погіршенням його здоров`я, є самостійною, не залежною від зміни сімейного стану, підставою для зміни розміру аліментів.

ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру присуджених аліментів, вказував, що під час видання судового наказу про стягнення з нього аліментів на утримання малолітньої дитини судом першої інстанції не було враховано ті обставини, що на його утриманні перебуває дитина від першого шлюбу - неповнолітня дочка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та мати пенсійного віку ОСОБА_5 , яка хворіє на цукровий діабет 2-го типу.

Також позивач зазначав, що він перебуває на службі у Збройних Силах України і під час проходження військової служби отримав поранення, що спричинило погіршення його стану здоров`я та потребу у лікуванні і реабілітації, на що він несе додаткові матеріальні витрати.

Відповідно до вимог статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частина перша статті 89 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд першої інстанції, відмовляючи у позові, вказав, що зазначені фактичні обставини та надані сторонами докази справи не свідчать про погіршення матеріального стану позивача, а навпаки підтверджують, що матеріальний стан позивача покращився, а тому не знайшов підстав для задоволення позовних вимог.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, зазначив, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не врахував та не надав належної оцінки тому, що внаслідок отриманого поранення стан здоров`я позивача ОСОБА_1 погіршився, йому встановлена третя група інвалідності, пов`язана з проходженням військової служби, період лікування та реабілітації потребує додаткових матеріальних витрат, що свідчить про погіршення матеріального стану останнього. Також на утриманні позивача знаходиться неповнолітня дитина від першого шлюбу і ця обставина не бралася до уваги судом під час видання наказу про стягнення аліментів, що дає йому право на звернення з позовом до суду про зменшення розміру аліментів.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції, повно і всебічно встановивши фактичні обставини справи, оцінивши докази, надані сторонами, на предмет їх належності та допустимості у їх сукупності, виснував про задоволення позову.

З таким висновком апеляційного суду колегія суддів погоджується.

Доводи касаційної скарги про те, що у справі № 164/844/20 позивач уже повідомляв суду обставини, за наявності яких просив зменшити розмір аліментів у цій справі та звертав увагу на утримання ним іншої дитини і складний матеріальний стан, що виключає право позивача посилатися на ці обставини як на підставу зменшення розміру аліментів, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вказав, що під час перебування позивача у Збройних Силах України він отримав поранення, внаслідок чого стан здоров`я позивача погіршився, йому була встановлена третя група інвалідності, пов`язана з проходженням військової служби, період лікування та реабілітації потребує додаткових матеріальних витрат, що свідчить про погіршення матеріального стану останнього.

На підтвердження наведеного позивач надав відповідні докази, зокрема, довідку військово-лікарської комісії від 03 лютого 2023 року, медичну картку, довідку Волинської МСЕК про втрату 60 % працездатності (захворювання, пов`язане з проходженням військової служби), виписку із медичної картки хворого, довідку до акта огляду МСЕК про встановлення ІІІ групи інвалідності, довідку ВЛК, пенсійне посвідчення (вид пенсії - по інвалідності, 3 гр., інвалідність армії), а також довідку, видану пенсіонеру ОСОБА_1 про отримання пенсії по інвалідності (а. с. 9-11, 59, 60, 62, 64, 71, 72).

Крім того, позивач надав докази хвороби його матері ОСОБА_5 , зокрема виписку з медичної карти, згідно з якою ОСОБА_5 встановлено діагноз: цукровий діабет, 2 тип, середня форма важкості, стан медичної субкомпенсаії ДЕП І-ІІ ступеня з розсіяною неврологічною симптоматикою; заключення - потребує лікування (а. с. 14).

Оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд апеляційної інстанції обґрунтовано виснував про задоволення позовних вимог.

Щодо посилання у касаційній скарзі на те, що позивач у справі № 164/844/20 просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього за судовим наказом, виданим Маневицьким районним судом Волинської області від 07 серпня 2020 року, на користь ОСОБА_2 на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і йому в цьому було відмовлено, не спростовує правильності висновків суду апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, оскільки відповідно до частини першої статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати.

Щодо доводу про те, що справа, яка переглядається, помилково розглянута у суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження, так як підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, колегія суддів зазначає, що такий довід касаційної скарги не дає достатніх підстав для скасування судового рішення апеляційного суду, висновки якого зводяться до задоволення вимог заявника, оскільки скасування судового рішення лише з наведених вище підстав призведе до надмірного формалізму у застосуванні процесуального закону, що у цій справі є невиправданим.

Крім того, у касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, однак посилається на порушення норм процесуального права саме судом першої інстанції, рішення якого уже скасовано апеляційним судом.

Колегія суддів також звертає увагу, що відповідачка ОСОБА_2 не була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права, зокрема, її представником адвокатом Кушніруком А. В. подано відзив на позовну заяву (а. с. 34-35), а представник відповідачки брав участь у судовому засіданні суду першої інстанції (а. с. 81-83). За таких обставин розгляд справи в суді першої інстанції у порядку спрощеного позовного провадження не призвів до порушення прав відповідачки як учасника справи.

Верховний Суд також враховує, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Сутяжник проти росії» (заява № 8269/02, рішення від 23 липня 2009 року) зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.

Подібні висновки викладені ЄСПЛ у рішенні у справі Esertas v. Lithuania від 31 травня 2012 року (заява № 50208/06), згідно з яким у справах можуть бути обставини, які свідчать про відсутність соціальної потреби чи нагальної суспільної необхідності, які б виправдовували відхилення від принципу правової визначеності. Тобто не потрібно скасовувати правильне по суті рішення суду лише заради правового пуризму. Аналогічні за своєю суттю висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 235/3619/15-ц (провадження 14-11цс18).

Посилання у касаційній скарзі на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України та зазначення про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року (провадження № 11-989заі18), у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 30 березня 2021 року у справі № 542/1428/18 (провадження № 61-18612св19), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), колегія суддів до уваги не бере, оскільки висновки апеляційного суду не суперечать висновкам, викладеним у вказаних заявником постановах Верховного Суду, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги.

У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції в межах доводів апеляційної скарги переглянув рішення місцевого суду, надав відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин.

Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені апеляційним судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого оскаржуваного судового рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника, що у цій справі є безпідставним.

ЄСПЛ зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (справа «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування постанови Волинського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін.

Щодо судових витрат

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Кушнірук Анатолій Валерійович, залишити без задоволення.

Постанову Волинського апеляційного суду від 06 лютого 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. В. Сердюк

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара