Постанова від 02 червня 2026 р. у справі №357/3080/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року

м. Київ

справа № 357/3080/24

провадження № 61-3449св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Фаловської І. М.,

суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Ситнік О. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма «Світанок»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2024 року у складі судді Ярмоли О. Я. та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2025 року у складі колегії суддів Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» (далі - ПСП «Агрофірма «Світанок») про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом її повернення.

Позов мотивовано тим, що вона після смерті батька успадкувала земельну ділянку з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017, площею 5,2447 га, яка розташована на території Сорокотязької сільської ради, Білоцерківського району, Київської області, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

21 травня 2015 року вона уклала з ПСП «Агрофірма «Світанок» договір оренди землі, а 28 вересня 2015 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інше речове право.

Вказувала, що відповідно до умов договору оренди земельна ділянка була передана в оренду відповідачу на 7 років.

Зазначала, що оскільки термін дії договору оренди спливав 21 травня 2022 року, то 05 квітня 2021 року вона направила відповідачу лист-повідомлення про те, що після закінчення строку дії договору оренди вона не має наміру поновлювати його на новий строк з орендарем, просила повернути належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017, площею 5,2447 га, після закінчення строку дії договору.

Вказувала, що на свій лист вона отримала відповідь, в якій відповідач посилався на те, що з 01 січня 2019 року набрали чинності зміни до Закону України «Про оренду землі» на підставі Закону України від 10 липня 2018 року№ 2498-VII, які передбачають, що особа, якій належить право користування істотною частиною земель сільськогосподарського призначення (більше ніж 75 % масиву) має право орендувати інші земельні ділянки сільськогосподарського призначення, розташовані у такому масиві, а у разі якщо інші земельні ділянки перебувають в оренді, - на одержання їх в суборенду, за умови передачі їх власнику (орендарю) у користування (оренда, суборенда) іншої земельної ділянки, розташованої в цьому масиві, на такий самий строк та на таких самих умовах, якщо внаслідок черезсмужжя невикористання таких земельних ділянок створює перешкоди у раціональному використанні земельних ділянок, що перебувають у користуванні цієї особи. Право оренди (суборенди) земельних ділянок, що набувається особою, якій належить право користування істотною частиною масиву земель сільськогосподарського призначення, з передачею взамін права користування іншою земельною ділянкою. За таких обставин відповідач повідомив, що в межах одного земельного масиву ПСП «Агрофірма «Світанок» має право самостійно визначати, на якій саме земельній ділянці позивачу потрібно виділяти земельну ділянку.

Посилалася на те, що, оскільки вона не мала бажання в подальшому надавати земельну ділянку в оренду, то 11 серпня 2022 року після збору врожаю було встановлено межі земельної ділянки з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017, площею 5,2447 га, які закріплені межовими знаками встановленого зразка у кількості 4 штук та передані їй на зберігання.

Вона звернулась до державного реєстратора з листом-повідомленням про заперечення щодо поновлення договору оренди та про припинення права оренди.

Посилалася на те, що 19 жовтня 2022 року припинено речове право щодо договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017, площею 5,2447 га, про що 26 жовтня 2022 року було внесено відповідні відомості до реєстру.

Вказувала, що ПСП «Агрофірма «Світанок» земельну ділянку їй не повернуло та продовжує на цей час користуватись спірною земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивачка звернулась до правоохоронних органів і 26 травня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 356 КК України.

На підставі викладеного ОСОБА_1 просила суд:

усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, площею 5,2447 га, з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області;

зобов`язати ПСП «Агрофірма «Світанок» повернути вказану земельну ділянку.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області рішенням від 23 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 задовольнив.

Усунув ОСОБА_1 перешкоди у користуванні її земельною ділянкою, площею 5,2447 га, з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району; зобов`язав ПСП «Агрофірма «Світанок» повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 5,2447 га, з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017.

Стягнув з ПСП «Агрофірма «Світанок» на користь ОСОБА_1 судові витрати у справі в сумі 26 211,20 грн.

Київський апеляційний суд постановою від 14 лютого 2025 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2024 року в частині стягнення з ПСП «Агрофірма «Світанок» на користь ОСОБА_1 судових витрат змінив, зменшив суму судових витрат з 26 211,20 грн до 16 211,20 грн.

Рішення судів мотивовано тим, що переважне право ПСП «Агрофірма «Світанок» на поновлення договору оренди земельної ділянки не є порушеним, оскільки немає складових юридичних фактів, що надають відповідачу право претендувати на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною п`ятою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а саме відсутня воля орендодавця на укладення такого договору, яка повідомляла орендаря про небажання поновлювати договір оренди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у березні 2025 року, ПСП «Агрофірма «Світанок» просить рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на:

пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, а саме, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 563/376/22-ц;

пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах).

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди помилково не застосували пункт 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі - ЗК України) з урахуванням змін, внесених Законом України від 24 березня 2022 року № 2145-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» (далі - Закон № 2145-ІХ), який набрав чинності 07 квітня 2022 року, та відповідно до якого з 21 травня 2022 року договір оренди землі від 21 травня 2015 року вважається поновленим на один рік без волевиявлення його сторін і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Доводи інших учасників справи

У травні 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мельник О. Ф., подала відзив на касаційну скаргу ПСП «Агрофірма «Світанок», в якому посилаючись на необґрунтованість та безпідставність доводів заявника, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Зазначає про те, що судові рішення є законними та обґрунтованими, висновки судів відповідають обставинам справи, а тому підстав для їх скасування немає.

Рух справи у суді касаційної інстанції

У березні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПСП «Агрофірма «Світанок» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2025 року.

Верховний Суд ухвалою від 05 травня 2025 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи.

У грудні 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

На підставі розпорядження заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 31 березня 2026 року № 316/0/226-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року справу призначено судді-доповідачеві Фаловській І. М., судді, які входять до складу колегії: Карпенко С. О., Мартєв С. Ю.

Верховний Суд ухвалою від 27 травня 2026 року призначив справу до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 серпня 2011 року є власником земельної ділянки, площею 5,2447 га, з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017, що розташована на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області.

21 травня 2015 року між позивачем та ПСП «Агрофірма «Світанок» укладено договір оренди землі б/н, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована за межами населеного пункту на території Сорокотязької сільської ради Білоцерківського району Київської області, кадастровий номер 3220486200:03:007:0017, площею 5,2447 га.

28 вересня 2015 року відбулась державна реєстрація права оренди на вказану земельну ділянку, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

05 квітня 2021 року ОСОБА_1 направила на адресу відповідача лист-повідомлення про припинення договору оренди землі від 21 травня 2015 року, в якому просила після закінчення строку дії договору - 21 травня 2022 року повернути їй за актом земельну ділянку з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017, площею 5,2447 га. Направлення підтверджується накладною 0910809888394 від 09 квітня 2021 року, видавник АТ «Укрпошта», та фіскальним чеком АТ «Укрпошта».

Позивач у позовній заяві вказувала на те, що оскільки вона не бажала надавати ПСП «Агрофірма «Світанок» в оренду земельну ділянку, тому 11 серпня 2022 року після збору врожаю було встановлено межі земельної ділянки, з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017, площею 5,2447 га, які закріплені межовими знаками встановленого зразка у кількості 4 шт. та передані їй на зберігання, що підтверджується актом приймання-передавання межових знаків на зберігання ОСОБА_1 від 11 серпня 2022 року.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права відомо, що на підставі листа-повідомлення про заперечення щодо поновлення договору оренди землі, виданий 14 червня 2022 року, опис поштового відправлення, серія та номер 0911311991127, виданий 14 червня 2022 року, видавник АТ «Укрпошта», накладна, серія та номер 0910809888394, виданий 09 квітня 2021 року, видавник АТ «Укрпошта», лист-повідомлення про припинення договору оренди, виданий 05 квітня 2021 року, видавник ОСОБА_1 ; накладна, серія та номер 09113119991127, виданий 14 червня 2022 року, видавник АТ «Укрпошта»; відомості з ДЗК, серія та номер 58100183, виданий 19 жовтня 2022 року, видавник ДЗК, були внесені відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 26 жовтня 2022 року 15:12:26 про припинене право оренди ПСП «Агрофірма Світанок» на земельну ділянку, площею 5,2447 га, з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017.

Відповідно до листа-відповіді від 14 березня 2023 року відповідач ПСП «Агрофірма «Світанок», з посиланням на частину четверту статті 37-1 Закону України «Про оренду землі», повідомив позивача, що в межах одного земельного масиву ПСП «Агрофірма «Світанок» має право самостійно визначати, на якій саме земельній ділянці потрібно виділити земельну ділянку позивачу.

На вказаний лист відповідача ОСОБА_1 23 жовтня 2023 року направила на адресу ПСП «Агрофірма «Світанок» заперечення у поновленні договору оренди землі, вимогу про повернення земельної ділянки та заборону відповідачу вчиняти будь-які дії на її земельній ділянці.

Направлення вказаного листа підтверджується описом, на якому міститься штамп АТ «Укрпошта» від 23 жовтня 2023 року, та накладною АТ «Укрпошта».

26 травня 2023 року внесено відомості до ЄРДР № 12023116030000952 за фактом незаконного знищення посіву та оброблення працівниками ПСП «Агрофірма «Світанок» земельної ділянки з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У частині першій статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону рішення судів відповідають не повною мірою.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

У статті 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У частині першій статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем (частина четверта статті 124 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У статті 1 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (далі - Закон про оренду землі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно з частиною першою статті 6 вказаного Закону орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до статті 17 Закону про оренду землі об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

16 січня 2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» (а відповідні положення пункту 8 цього Закону з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень - з 16 липня 2020 року), який істотно змінив редакцію статті 33 Закону України «Про оренду землі», яка тепер стосується лише переважного права орендаря (частини перша-п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»). Поновлення ж договору (частина шоста попередньої редакції статті 33) регулюється статтею 126-1 ЗК України.

Відповідно до абзацу 4 правила, визначені статтею 126-1 ЗК України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення (постанова Верховного Суду від 23 липня 2025 року у справі № 724/1084/24)

Згідно зі статтею 33 Закону про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Звертаючись з позовом у справі, що переглядається, позивачка посилалася на те, що 21 травня 2015 року між нею і ПСП «Агрофірма «Світанок» укладено договір оренди землі, а 28 вересня 2015 року було зареєстровано право оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, строк дії договору 7 років.

Зазначала, що оскільки термін дії договору оренди спливав 21 травня 2022 року, то 05 квітня 2021 року вона направила відповідачу лист-повідомлення про те, що після закінчення строку дії договору оренди вона не має наміру поновлювати його на новий строк з орендарем, просила повернути належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017 після закінчення строку дії договору.

26 жовтня 2022 року внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди відповідача.

На свій лист позивачка отримала відповідь від 14 березня 2023 року, в якій відповідач з посиланням на Закон України № 2498-VII від 10 липня 2018 року повідомив, що в межах одного земельного масиву ПСП «Агрофірма «Світанок» має право самостійно визначати, на якій саме земельній ділянці позивачці потрібно виділяти земельну ділянку.

Оскільки вона не мала бажання в подальшому надавати земельну ділянку в оренду, то 11 серпня 2022 року після збору врожаю встановила межі земельної ділянки та звернулась до державного реєстратора з листом-повідомленням про заперечення щодо поновлення договору оренди та про припинення права оренди.

ПСП «Агрофірма «Світанок» земельну ділянку їй не повернуло та продовжує на час звернення безпідставно користуватись її земельною ділянкою.

Суди, задовольнивши позов у справі, що переглядається:

врахували, що орендодавець заперечила щодо поновлення договору оренди та завчасно, як передбачено умовами договору оренди землі, до закінчення строку його дії повідомила про це орендаря в письмовій формі; зокрема, 05 квітня 2021 року вона направила відповідачу лист-повідомлення про те, що після закінчення строку дії договору оренди вона не має наміру поновлювати його на новий строк з орендарем, просила повернути належну їй земельну ділянку з кадастровим номером 3220486200:03:007:0017 після закінчення строку дії договору; 23 жовтня 2023 року вона направила відповідачу письмові заперечення у поновленні договору оренди землі та вимогу про повернення земельної ділянки із забороною відповідачу вчиняти будь-які дії на земельній ділянці;

взяли до уваги, що після направлення позивачу листів-повідомлень про небажання продовжувати дію договору оренди власник земельної ділянки мала законне очікування щодо звільнення і повернення їй земельної ділянки, а бажання орендаря продовжити орендні правовідносини не породжують для орендодавця нових обов`язків, ніж ті, що були нею виконані;

встановили, що ПСП «Агрофірма «Світанок», яке бажало поновлення договору оренди землі, всупереч вимогам частин другої, третьої статті 33 Закону про оренду землі не повідомло орендодавця про бажання укласти договір оренди на новий строк та не надіслало орендодавцю проєкт додаткової угоди про поновлення договору, а орендодавець вчинила дії з повідомлення орендаря про припинення строку дії договору, а отже, не відбулося поновлення договору оренди земельної ділянки з позивачем на новий строк;

погодилися з тим, що реєстрацію припинення права оренди ПСП «Агрофірма «Світанок» 26 жовтня 2022 року здійснено на підставі того, що строк дії договору оренди закінчився;

встановили, що орендар, знаючи про реєстрацію припинення його права оренди 26 жовтня 2022 року, земельну ділянку позивачці не повернув та не виділив у масиві земель іншу земельну ділянку відповідно до частини четвертої статті 37-1 ЗК України.

Верховний Суд погоджується з наведеними висновками судів про задоволення позову по суті, однак не повною мірою погоджується з їх мотивами з огляду на таке.

Законом № 2145-IX доповнено розділ Х «Перехідні положення» ЗК України пунктами 27, 28, згідно з якими під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей, зокрема вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідні договори і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану, щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення, зокрема приватної власності. Цей Закон набрав чинності 07 квітня 2022 року.

З дня набрання чинності Законом України від 19 жовтня 2022 року № 2698-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель», тобто з 19 листопада 2022 року, автоматичну пролонгацію договорів оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення, укладених з фізичними особами, скасовано.

Подібний правовий висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 563/376/22-ц (провадження № 61-47св23), в якій надавалося тлумачення наведеним вище двом законам України і на яку посилається заявник у касаційній скарзі.

Наведене поновлення договорів оренди землі на період дії воєнного стану не потребує окремого волевиявлення сторін договору та застосовується автоматично.

Отже, суд, вирішуючи питання про правомірність дій орендаря, який не повернув земельну ділянку орендодавцю після закінчення строку дії договору оренди, першочергово має встановити, коли закінчився строк дії договору оренди і чи поширюється дія Закону № 2145-IX на такі орендні правовідносини.

У постанові Верховного Суду від 15 грудня 2025 року у справі № 357/12601/23 зазначено: «80. 01 вересня 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» укладено договір оренди спірної земельної ділянки, строком на 7 років. У пункті 37 договору сторони погодили, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Державна реєстрація права оренди землі була проведена 19 листопада 2015 року. 81. Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19 (провадження № 14-65цс22), з 01 січня 2013 року державній реєстрації підлягає не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки. Такий договір є укладеним з моменту досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов та його підписання у простій письмовій формі, якщо інше не узгоджено між сторонами, тобто за умови дотримання ними вимог статей 638, 759 і 792 ЦК України та статті 15 Закону України «Про оренду землі». З моменту укладення договору оренди землі в орендодавця виникає обов`язок передати орендарю земельну ділянку в користування на визначений у договорі строк, а в орендаря - отримати право користування земельною ділянкою. […] договір оренди землі від 01 вересня 2015 року почав діяти після 19 листопада 2015 року […]».

У постанові Верховного Суду від 25 березня 2026 року у справі № 357/11057/23 вказано: «Апеляційний суд вважав, що укладений між ОСОБА_3 та ТОВ Агрофірма «Білоцерківська» у 2015 році договір є консенсуальним, його дія закінчилася 18 листопада 2022 року […] Проте апеляційний суд не звернув уваги, що договір оренди землі є укладеним з моменту досягнення сторонами в належній формі згоди з усіх істотних умов, а право оренди виникає з моменту його державної реєстрації, отже, з дати державної реєстрації права оренди строк дії договору оренди землі закінчився 08 грудня 2022 року.».

У справі, що переглядається, у пункті 39 договору оренди викладено умову про набрання ним чинності після його державної реєстрації. Водночас згідно з чинним на час підписання договору законодавством після виключення із Закону про оренду землі вимоги про необхідність державної реєстрації договору оренди із вказівкою на необхідність державної реєстрації права оренди з 01 січня 2013 року реєстрації підлягав вже не сам договір оренди землі, а право оренди земельної ділянки.

Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2023 року у справі № 357/8277/19, постанові Верховного Суду від 15 грудня 2025 року у справі № 357/12601/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 902/1207/22 висловлено правовий висновок про те, що виключно з 16 січня 2020 року почала діяти імперативна норма закону, яку сторони не можуть змінити за домовленістю, тоді як у період з 01 січня 2013 року до 16 січня 2020 року такої норми не існувало.

Тому суди помилково не урахували, що строк дії договору оренди від 21 травня 2015 року у цій справі відраховується саме з дати державної реєстрації права оренди ПСП «Агрофірма «Світанок» і мав закінчитися 28 вересня 2022 року.

З урахуванням наведеного суди першої і апеляційної інстанцій залишили поза увагою, що закінчення строку дії договору припало на період до 19 листопада 2022 року, і тому положення Закону № 2145-IX про автоматичну пролонгацію поширює свою дію на договір оренди, укладений між сторонами у цій справі.

Отже, за обставинами цієї справи строк дії договору оренди від 21 травня 2015 року закінчився 28 вересня 2023 року, а позивачка не мала правових підстав для реєстрації припинення права оренди відповідача 26 жовтня 2022 року.

Однак це не вплинуло на результат вирішення справи по суті, враховуючи таке.

Колегія суддів погоджується з висновками судів про те, що позивачка завчасно (05 квітня 2021 року) повідомила відповідача про те, що після закінчення строку дії договору оренди вона не має наміру поновлювати його на новий строк з орендарем, просила повернути належну їй земельну ділянку після закінчення строку дії договору (зокрема і у відповіді від 23 жовтня 2023 року, тобто після закінчення договору оренди), тоді як орендар не виконав передбачених законом, зокрема статтею 33 Закону про оренду землі вимог щодо реалізації свого права на поновлення договору оренди (направлення до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проєктом додаткової угоди), строк якого закінчувався 28 вересня 2023 року, і після закінчення строку дії договору земельну ділянку їй не повернув.

З урахуванням наведеного суди зробили обґрунтовані висновки про задоволення позову, проте частково помилились щодо мотивів. Тому оскаржені судові рішення належить змінити у мотивувальних частинах, виклавши їх у редакції цієї постанови.

Верховний Суд відхиляє посилання заявника на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування підпункту 1 пункту 27 розділу X «Перехідні положення» ЗК України у сукупності із абзацом четвертим розділу ІХ «Перехідні положення» Закону про оренду землі, статтею 32-2 Закону про оренду землі та статтею 126-1 ЗК України, оскільки автоматична пролонгація договору оренди на один рік на підставі Закону № 2145-IX не є підставою вважати такий договір зміненим у розумінні абзацу четвертого розділу ІХ «Перехідні положення» Закону про оренду землі або таким, що містить умову про його поновлення у розумінні статті 126-1 ЗК України, а доводи заявника в цій частині зводяться до власного тлумачення норм матеріального права.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційний суд змінює лише мотиви оскаржуваних судових рішень, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

З підстав вказаного колегія суддів вважає за необхідне задовольнити касаційну скаргу частково, судові рішення змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови, в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Світанок» задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2025 року змінити, виклавши їх мотивувальні частини в редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 23 серпня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді І. М. Фаловська

В. М. Ігнатенко

С. О. Карпенко

С. Ю. Мартєв

О. М. Ситнік