Рішення від 30 червня 2026 р. у справі №227/1805/24 — Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Суд: Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: споживчого кредиту

Дата: 30 червня 2026 р.

Справа: №227/1805/24

Суддя: СПАЇ В. В.

Справа № 227/1805/24

(2/199/421/26)

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2026

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючого судді Спаї В.В.,

секретар судового засідання Воробйов О.С.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін у порядку заочного розгляду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 13 листопада 2018 року, 05 квітня 2018 року та 20 липня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори №С-500-003031-18-980, № С-500-001761-18-980 та №С-500-002285-18-980 відповідно, за умовами яких відповідачу були надані кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути кредит, сплачувати проценти за користування ним та виконувати інші зобов`язання, передбачені договорами.

07 липня 2023 року та 17 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та позивачем були укладені договори факторингу №07072023 та №17112023, відповідно до яких ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача за вказаними кредитними договорами на загальну суму 122 072,13 грн.

Відповідач умови кредитних договорів належним чином не виконував, у зв`язку із чим утворилась заборгованість, тому з метою захисту прав нового кредитора позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.

Суд ухвалює рішення на підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини..

Судом на підставі доказів, наданих у порядку ст.ст. 76 – 80 ЦПК України, встановлено, що 13 листопада 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № С-500-003031-18-980, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов`язання на умовах, визначених договором.

17 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17112023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №2 до договору факторингу №17112023 від 17.11.2023 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С-500-003031-18-980 від 13.11.2018 року у сумі 29 395,83 грн., з яких: 9 870,33 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 19 525,50 грн. – заборгованість за відсотками.

05 квітня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № С-500-001761-18-980, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним.

07 липня 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №07072023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №3 до договору факторингу №07072023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С-500-001761-18-980 від 05.04.2018 року у сумі 53 708,62 грн., з яких: 19 228,76 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 34 479,86 грн. – заборгованість за відсотками.

20 липня 2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № С-500-002285-18-980, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти, а останній зобов`язався повернути кредит та сплачувати проценти за користування ним.

07 липня 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №07072023, відповідно до якого АТ «Ідея Банк» відступило, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до боржників, зазначених у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №3 до договору факторингу №07072023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № С-500-002285-18-980 від 20.07.2018 року у сумі 38 967,68 грн., з яких: 14 980,10 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 23 987,58 грн. – заборгованість за відсотками.

Згідно з умовами кредитних договорів відповідач зобов`язувався своєчасно та в повному обсязі повернути отримані кредитні кошти, сплачувати проценти за користування кредитами та виконувати інші передбачені договорами зобов`язання.

За підрахунком позивача загальна заборгованість відповідача за кредитними договорами становить 122 072,13 грн., з яких: заборгованість за кредитним договором № С-500-003031-18-980 від 13.11.2018 року – 29 395,83 грн. (9 870,33 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 19 525,50 грн. – заборгованість за відсотками); заборгованість за кредитним договором № С-500-001761-18-980 від 05.04.2018 року – 53 708,62 грн. (19 228,76 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 34 479,86 грн. – заборгованість за відсотками); заборгованість за кредитним договором № С-500-002285-18-980 від 20.07.2018 року – 38 967,68 грн. (14 980,10 грн. – заборгованість за основною сумою боргу, 23 987,58 грн. – заборгованість за відсотками).

Правовідносини між учасниками справи виникли з захисту прав кредитора у грошовому зобов`язанні, яке виникло на підставі договору, та відповідальності за його невиконання, та регулюються ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11, ч. 1 та ч. 3 ст. 14, ч. 1 та ч. 2 ст. 207, ст.ст. 626, 628, ч. 1 ст. 633, ст.ст. 634, 638, 526, ч. 1 ст. 1048, ст. 1049, ч. 1 ст. 1054, ч. 1 ст. 1048, ч. 1 та ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України.

Суд, дослідивши докази в межах заявлених суду вимог, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договір, який є обов`язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов`язково укладається в письмові формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживче кредитування»). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Зокрема, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку позивач).

Оскільки умови договорів приєднання розробляються позикодавцем, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим позикодавець має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно статті 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При зверненні до суду з даним позовом позивач посилається на те, що кредитні кошти за кредитними договорами були надані відповідачу та перераховані на банківські рахунки, визначені умовами відповідних договорів, а саме: за кредитним договором № С-500-001761-18-980 від 05.04.2018 року – на рахунок № НОМЕР_1 , за кредитним договором № С-500-002285-18-980 від 20.07.2018 року – на рахунок № НОМЕР_2 , за кредитним договором № С-500-003031-18-980 від 13.11.2018 року – на рахунок № НОМЕР_3 , які були зазначені в укладених відповідних кредитних договорах.

Втім, суд позбавлений можливості встановити дану обставину через відсутність доказів перерахування грошових коштів у спосіб, вказаний позивачем.

Водночас, наданий позивачем розрахунок заборгованості само по собі не є доказом користування відповідачем грошовими коштами та наявної заборгованості.

Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розміру, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Отже підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунку позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

Відповідно до частини четвертої статті263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.

Згідно з частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (у редакції станом на день звернення позивача до суду) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Такі докази суду не надані.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Вимоги щодо належності, допустимості, достатності та достовірності доказів сформульовані у статтях 77-80 ЦПК України.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Обов`язок доказування позивачем не виконаний: наданий позивачем доказ (а.с. 20-23) не підтверджує отримання кредитів на умовах, визначених відповідними договорами, а також заборгованість.

Суд, безпосередньо дослідивши зібрані докази, оцінивши їх на предмет належності і допустимості, достатності та достовірності кожний окремо та в сукупності і логічному взаємозв`язку, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю, судові витрати підлягають віднесенню на рахунок позивача

Керуючись ч. 1 та ч. 3 ст. 13, ч. 1 та п. 2 ч. 2 ст. 19, ст.ст. 23, 89, ч. 1 ст. 141, п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 258, ст.ст. 264, 265, 273, п. 1 ч. 1 ст. 274, ст.ст. 279, 280-282 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити повністю.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Дата виготовлення повного судового рішення 01.07.2026 р.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В.Спаї

Оригінал: reyestr.court.gov.ua