Рішення від 21 червня 2026 р. у справі №215/5840/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/599/2026 Справа № 215/5840/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2026 року м.Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Миколаєві цивільну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

08.07.2025 року ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», в особі свого представника, звернулося до Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути заборгованість за Кредитним договором №108938 від 28.01.2020 р. в сумі 9040,00 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 28.01.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №108938 про надання фінансового кредиту, який підписаний електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» надав відповідачці у тимчасове платне користування грошові кошти на споживчі потреби, а відповідачка зобов`язалася повернути наданий кредит, сплатити проценти за користування кредитом, а також здійснити всі інші платежі за кредитом, у встановлених даним договором розмірах і строках та виконати свої зобов`язання за даним договором в повному обсязі. Сума виданого кредиту: 2000,00 грн, дата надання кредиту: 28.01.2020 року, строк кредиту: 14 днів, валюта кредиту: UAH, стандартна процента ставка: 2 % в день або 730% річних. Згідно розрахунку, станом на 16.04.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 9040,00 грн, яка складається з простроченої заборгованості за сумою кредиту в розмірі 2000,00 грн та простроченої заборгованості за процентами в розмірі 7040,00 грн.

28.10.2021 між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» укладено Договір факторингу №01-28/10/2021 відповідно до умов якого ТОВ «ЗАЙМЕР» відступило ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» за плату належні йому права вимоги боржників вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2021 року, договору факторингу №01-28/10/2021 ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до відповідачки.

Сторона позивача стверджує, що відповідачка ухиляється від сплати своєї заборгованості, що змусило позивача звернутися до суду із вказаним позовом, яким він просив суд стягнути із відповідачки кошти за договором та судові витрати.

Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11.07.2025 року дану цивільну справу передано за підсудністю до Центрального районного суду м.Миколаєва на підставі ч.1 ст. 27 ЦПК України.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.08.2025 року дану справу передано на розгляд судді Черенковій Н.П.

Ухвалою судді від 13.08.2025 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

10.10.2025 року від представника ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» - Пархомчука С.В. надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача понесені витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10 500,00 грн.

Розпорядженням №160 від 13.02.2026 року призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з рішенням Вищої ради правосуддя №101/0/15-26 від 22 січня 2026 року "Про звільнення ОСОБА_2 з посади судді Центрального районного суду м.Миколаєва у зв`язку з поданням заяви про відставку", наказу голови Центрального районного суду м.Миколаєва №4-0с/тр від 22 січня 2026 року про відрахування зі штату суду судді Черенкової Н.П.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.02.2026 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді Центрального районного суду міста Миколаєва Гуденко О.А. від 18.02.2026 року дану цивільну справу прийнято до свого провадження. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

28.04.2026 року на адресу суду від представника ОСОБА_1 адвоката Сіхарулідзе Д.Г. надійшла заява, в якій зазначає, що відповідачка не отримувала жодних коштів від позивача та не укладала жодних угод. Відповідачка не визнає позовні вимоги в повному обсязі. Також зазначає, що за заявою відповідачки була відкрита кримінальна справа щодо шахрайських дій стосовно ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, просив відкласти судове засідання, та постановити ухвалу про розгляд справи в спрощеному провадженні з викликом сторін.

Ухвалою суду від 28.04.2026 року постановлено у задоволенні клопотання про перехід до спрощеного провадження з повідомленням сторін - відмовити.

Також 28.04.2026 року судом постановлено ухвалу, якою витребувано у АБ «УКРГАЗБАНК» строк, що не перевищує 20 днів з дня отримання ухвали: відомості щодо належності банківської картки з номером НОМЕР_1 (власник, дата відкриття рахунку), на який відбулася наступна транзакція: номер транзакції 28021-55192-16088; Сума транзакції, грн 2000; Дата та час проведення транзакції 28.01.2020 о 14:45:22; номер замовлення А180623В103253СLY108938T632906, а також підтвердження чи дійсно відбулася вказана транзакція та вказати (за можливості) платника коштів.

25.05.2026 року від АБ «Укргазбанк», на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2026 року, надійшла витребувана судом інформація.

Оскільки розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, розгляд проводиться по матеріалах справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.

Статтею 174 ЦПК України визначено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Частина 1 ст.15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч.2 ст.15 ЦК України).

Так, за ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків.

28.01.2020 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» та ОСОБА_1 підписано індивідуальну частину договору про надання фінансового кредиту №108938 (далі – Кредитний договір).

Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 2000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з п. 1.2. Кредитного договору кредит надається строком на 14 днів, тобто до 10.02.2020 року. Строк дії договору 14 днів. Але в будь якому випадку, договір діє до повного виконання Клієнтом своїх зобов`язань за цим Договором.

За користування кредитом клієнт сплачує товариству 730 % річних від суми кредиту в розрахунку 2% на добу. Тип процентної ставки- фіксована (п.п. 1.3. Кредитного договору).

Невід`ємною частиною цього договору є публічна пропозиція (оферта) товариства на укладення договору про надання фінансового кредиту за допомогою електронних засобів, яка розміщена на сайті товариства www.cly.com.ua (п.1.6. Кредитного договору).

На підтвердження розміру заборгованості позивачем надано виписку з особового рахунку за Кредитним договором №108938 від 28.01.2020 року згідно якої, станом на 16.04.2025 року загальний розмір заборгованості за кредитним договором становить 9040,00 грн, яка складається з: 2000,00 грн – заборгованість за сумою кредиту; 7040,00 грн – прострочена заборгованість за процентами.

Згідно зі ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, встановлені статтею 203 ЦК України.

Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

Пунктами 5 та 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону України « Про електронну комерцію»).

Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України " Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з п. 6.1 Кредитного договору №108938 від 28.01.2020 року, цей Договір складений українською мовою, підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

Відповідно до довідки про ідентифікацію, наданої директором ТОВ «ЗАЙМЕР», Коновалова А.Г., з якою укладено Кредитний договір №108938 від 28.01.2020 р., ідентифікована ТОВ «ЗАЙМЕР». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора) здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі. Одноразовий ідентифікатор «KL9518», дата відправки ідентифікатора позичальнику: 28.01.2020; номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: 380505753162.

Отже, Кредитний договір №108938 від 28.01.2020 року укладений сторонами шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором «КL9518», що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

28.10.2021 року між ТОВ «ЗАЙМЕР» (Клієнт) та ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» (Фактор) укладено договір Факторингу №01-28/10/2021, за яким Кілєнт відступає Факторові права грошової вимоги (Права Вимоги) до Боржників за Кредитними договорами. .

Згідно Витягу з Реєстру боржників до Договору Факторингу №01-28/10/2021 від 28 жовтня 2021 року, ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 , за Кредитним договором №108938 від 28.01.2020 року в сумі 9040,00 грн, з яких: залишок по тілу кредиту – 2000,00 грн, залишок по відсотках – 7040,00 грн.

Відповідно до статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора; зобов`язання в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

У таких випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Згідно зі статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

У даній справі, встановлено, що відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення Договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ» належне йому право вимоги .

За такого, враховуючи вищевказане, право вимоги до боржника за Кредитним договором №108938 від 28.01.2020 року перейшло до ТОВ «ФК КЕШ ТУ ГОУ», що дає останньому право на стягнення з позичальника в судовому порядку неповернуту суму позики.

Разом з тим, у позовній заяві позивач зазначає, що відповідачка ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ», який є правонаступником первісного кредитора, за Кредитним договором №108938 від 28.01.2020 року у сумі 9040,00 грн, з яких: 2000,00 грн - сума заборгованості за тілом кредиту; 7040,00 грн - сума заборгованості за процентами.

При цьому, сторона відповідачки заперечувала факт укладання кредитного договору та отримання кредитних коштів.

Судом при дослідженні матеріалів справи встановлено, що позивачем не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що відповідачкою були отримані кошти на встановлених у Кредитному договорі умовах, виходячи з наступного.

За п.1.4 Кредитного договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської карти, вказаної клієнтом.

В п.7 Кредитного договору «Реквізити та підписи Сторін» в строці «Клієнт» зазначені анкетні дані ОСОБА_1 , в тому числі, зазначений рахунок Позичальника № НОМЕР_1 .

На підтвердження факту перерахування кредитних коштів позивачем надано інформаційну довідку ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» за вих.№ 8205/05 від 30.05.2025, відповідно до якої ТОВ «ПЛАТЕЖІ ОНЛАЙН» як технологічний оператор платіжних послуг повідомляє, що на сайті Торговця «cly.com.ua», через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна транзакція, а саме: 28.01.2020 р. о 14:45:22 год. на банківську картку № НОМЕР_1 , банк емітент UKRGAS BANK перераховано кредитні кошти в сумі 2000,00 грн.

Однак, як вбачається з інформації, наданої банком-емітентом АБ «Укргазбанк» на виконання ухвали суду (лист №БТ-6774 від 20.05.2026 року), банківська картка з маскою НОМЕР_1 емітована на ім`я ОСОБА_3 , дата відкриття рахунку ІНФОРМАЦІЯ_1 . Також банком підтверджений факт транзакції 28.01.2020 року 14:45:22 на суму 2000,00 грн.

Отже, власником карткового рахунку, зазначеного у Кредитному договорі №108938 від 28.01.2020 року, та на який перераховано кредитні кошти є не відповідачка ОСОБА_1 , а інша особа.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (далі - Закон № 2346-III) в редакції, чинній станом на момент укладення договору, документ на переказ - електронний або паперовий документ, що використовується суб`єктами переказу, їх клієнтами, кліринговими, еквайринговими установами або іншими установами - учасниками платіжної системи для передачі доручень на переказ коштів.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону № 2346-III ініціювання переказу здійснюється за такими видами розрахункових документів: 1) платіжне доручення; 2) платіжна вимога-доручення; 3) розрахунковий чек; 4) платіжна вимога; 5) меморіальний ордер. Національний банк України має право встановлювати інші види розрахункових документів.

Згідно п. 22.4. ст. 22 Закону № 2346-III під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним:

для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника;

для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку.

Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання.

Подання паперових розрахункових документів до банку має здійснюватися клієнтом особисто, якщо інше не передбачено договором.

Подання електронних розрахункових документів може здійснюватися клієнтом як особисто на носіях інформації, так і за допомогою наданих йому обслуговуючим банком програмно-технічних засобів, які забезпечують зв`язок з програмно-технічними засобами цього банку. Програмно-технічні засоби з вбудованою в них системою захисту інформації мають відповідати вимогам, що встановлюються Національним банком України. (п. 22.5. ст. 22 Закону № 2346-III).

Відповідно до п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, в редакції, чинній станом на момент укладення договору, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21) від 25.05.2021 належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Згідно ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в чинній станом на момент укладення договору редакції) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У постанові від 15.06.2023 у справі № 910/15023/21 Верховний Суд зазначив, що виписки з особового рахунка клієнта банку (банківські виписки з рахунку позичальника) є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 26.02.2020 у справі № 911/1348/16, від 19.11.2020 у справі № 910/21578/16, постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).

Отже, належним доказом перерахування позивачем відповідачу коштів є відповідні розрахункові документи, банківські виписки або інші первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Позивачем не були надані суду розрахункові документи, банківські виписки або інші належні та допустимі докази, які підтверджують факт перерахування первісним кредитором саме на рахунок відповідачки ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 2000,00 грн, на виконання умов Кредитного договору №108938 від 28.01.2020 року.

Натомість в матеріалах справи містяться докази перерахунку коштів на картковий рахунок, зазначений в Кредитному договорі, який належить іншій особі.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) зазначила, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

У постанові від 27.05.2020 у справі № 2-879/13 Верховний Суд зазначив, що сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме такі, належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, сама по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.

Крім того, у постанові від 01.11.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду (справа № 462/2056/20, провадження № 61-3758св23) зазначає, що засадничими принципами цивільного судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.

Таким чином, з огляду на положення вказаних вище норм законодавства, докази надання відповідачці коштів є необхідним для доведення вимог позивача про стягнення заборгованості. Позивач повинен був довести ці обставини за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ЦПК України та з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог, зазначених ним обставини.

Враховуючи ненадання позивачем належних та допустимих доказів надання ТОВ «ЗАЙМЕР» ОСОБА_1 кредитних коштів, на виконання умов Кредитного договору №108938 від 28.01.2020 року, а договір кредиту є реальною угодою, за якою взаємні права та обов`язки у сторін виникаються саме з моменту передачи кошщтів від кредитолра до позичальника - відсутні правові підстави для стягненя з відповідачки ОСОБА_1 , заборгованості за цим кредитним договром, а отже у задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що підтверджені належними, достатніми доказами і не підлягають задоволенню.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь позивача судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 549, 610-612, 625, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 13, 77-81, 259, 263-265, 247ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко