Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №945/2071/25 — Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/1531/2026 Справа № 945/2071/25

Центральний районний суд м. Миколаєва

__________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року Центральний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді –Гуденко О.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

16 вересня 2025 року позивач звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовом до відповідача про стягнення суми недоплаченого страхового відшкодування майнової шкоди в розмірі 66213,08 грн та витрати на проведення експертизи (дослідження) в розмірі 5 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог , а також в обгрунтування підсудності позивач посилається на порушення його прав споживача.Позивач зареєстрований в с. Весняне Миколаївського району Миколаївської області , а отже, посилаючись на ч. 5 ст. 28 ЦПК України : позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору - визначив підсудність за своїїм вибором, а саме за своїм місцем проживання/реєстрації.

Також в обгрунтування позову посилається на те, що 26.02.2024 року сталася ДТП з вини водія ОСОБА_2 , внаслідок якої належний йому автомобіль Фольксваген Тігуан, д/н НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.

Позивач зазначає, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент ДТП була астрахована у ПАТ НАСК «Оранта». Згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних асобів, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000 грн. Страховою компанією було визнано подію страховою та прийнято рішення про виплату позивачу у якості страхового відшкодування 93 786,92 грн.

Позивач не погодився з розміром стархового відшкодування щодо вартості відновлювального ремонту та звернувся до сертифікованого експерта ОСОБА_3 та складено Звіт про оцінку вартості/ розміру збитків, за я проведення якого позивачем було спалчено 5000 грн, експертом зроблено висновок , що розмір збитків, завданих пошкодження автомбіля скаладає 181 511,08 грн.

О же, з врахуванням суми встановленої Постановою Правління НБУ № 109, страховик повинен додатково доплатити позивачееві різницю між розміром страхової суми та фактично виплаченої суми стархового відшкодування , тобто 160 000 грн – 93 786,92 грн= 66 213,08 грн.

Також позивач вважає, що страховик повинен відшкодувати йому виртати на проведення експертизи( дослідження) у розмірі 5000 грн.

Ухвалою судді Миколаївської районного суду Миколаївської області Войнарівського М.М. від 18.09.2025 року дану цивільну справу направлено до Центрального районного суду м.Миколаєва на підставі ч.6 ст. 28 ЦПК України, за місцем заподіяння шкоди.

Ухвалою від 21.10.2025 року судді Центрального районного суду м. Миколаєва Черенкова Н.П.постановлено матеріалицієї цивільної справи - передати за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Миколаївського районного суду Миколаївської області.

Проте, ухвалою судді Миколаївської районного суду Миколаївської області Павленко І.В. від 21.11.2025 року вказану цивільну справу передано за підсудністю до Центрального районного суду м. Миколаєва.Як вбачається з вказаної ухвали суду , суддею суду першої інстанції зроблено висновок, що "направляючи справу до Миколаївського районного суду Миколаївської області Центральним районним судом м.Миколаєва було порушено правила підсудності, виходячи з такого. Посилання в ухвалі Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2025 року на ч. 5 ст. 28 ЦПК України з метою визначення підсудності є помилковими.

Ухвалою судді Центрального районного суду м.Миколаєва Гуденко О.А. від 22.12.2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - залишено без руху.

Ухвалою судді Центрального районного суду м.Миколаєва Гуденко О.А. від 26.12.2025 рокуприйнято до розгляду та відкрито провадження у справі , постановлено, що справа розглядатиметься суддею одноособово, за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін .

Представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, проте відзиву на позов не подав, клопотання про розгляд справи з ивкликом сторін не заявляв.

Дослідивши матеріалаи справи, встановивши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного.

Як встановлено судом, 26.02.2024 року о 07 год. 50 хв в м. Миколаїв, водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом Renault 440, державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом, по вул. Весилинівська, на перехресті вул. Травнева був неуважний не врахував дорожню обстановку під час перелаштування в праву смугу для руху не надав перевагу т.з. VOLCWAGEN державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався в попутному напрямку, у крайній правій смузі для руху після первинного контакту самовільно виїхав на крайню ліву смугу для руху, де відбулось зіткнення з автомобілем марки VOLCWAGEN, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_4 ,який рухався в попутному напрямку вказаних автомобілів по крайній лівій смузі для руху по вул. Веселинівська. Внаслідок ДТП водій автомобіля VOLCWAGEN реєстраційний ОСОБА_5 отримав тілесні ушкодження , транспортний засіб отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п. 2.3 б;10.1;10.3 Правил дорожнього руху.

Постановою від 28 травня 2024 судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень 00 коп.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу - автомобіляRenault 440, державний номерний знак НОМЕР_2 з напівпричепом, на час дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» відповідно до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 28.08.2023 року № АТ/4666676.

14.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся страхової компанії із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про страхову виплату.

Згідно зі страховим Актом № ОЦВ-СП-24-14-3708/1 НАСК ОРАНТА 04.06.2024 року позивачу було здійснено страхове відшкодування в сумі 58479,42 грн (60979,42 грн – 2500 грн франшизи. При розрахунку страхового відшкодування стрховою компанією був врахований коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, що дорівнював 0,7, оскільки строк експлуатації атвомбіля Фольксваген Тігуан перевищував 7 років

Як вбачається з розрахунку страхового відшкодування, наданого страховою компанією:

- знос транспортного засобу надень ДТП =70%

- вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу – 135 484,47 грн

- вартість деталей, що замінюються, без врахування зносу- 106 435,79 грн

- вартість деталей, що замінюються, з врахуванням зносу-31930,74 грн

- вартість ремонтних робіт 17050 грн

- вартість матеріалів для ремонту – 11998 грн

- розмір збитку з врахуванням зносу деталей, що замінюються -60979,42 грн

–2500 грн франшизи.

Згідно Звіту № 228/03-24 від 25.03.2024 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 21.11.2025 року ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLCWAGEN, д/н НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу складає 181 511 грн 08 коп (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали, фарбування).

Як вбачається з розрахунку вартості:

- знос транспортного засобу на день ДТП =63,02 %

- вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу – 380 257,16 грн

- вартість деталей, що замінюються, без врахування зносу- 315 369,85 ( з ПДВ) грн

- - вартість ремонтних робіт 31440 грн

- вартість матеріалів для ремонту – 33447,31 ( з ПДВ) грн.

Суд звертає увагу, що до вказаного звіту додано протокл огляду ТЗ від 21.03.2024 року, з якого вбачається, що автомобіль має пошкодження як задньої частини ( бампер та ліва частина), так і переднього бампера, та інші.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордера від 25.03.2024 року ОСОБА_1 , сплачено 5000 грн ФОП ОСОБА_6 .

Як вбачається з відповіді відповідача від 12 липня 2024 року на звернення позивача – страховою компанією було розглянуто поданий ним Звіт , але Страхова компанія не вбачала підстав для доплати страхового відшкодування у заявленому розмірі.

Натомість, відповідачем було замовлено Звіт №10-Д/15/06 від 02.07.2024, складеного на замовлення ПАТ НАСК «Оранта», відповідно якого розмір матеріального збитку, завданого автомобілю позивача VOLCWAGEN, д/н НОМЕР_1 , внаслідок пошкодження при ДТП, склав 111 991,10 грн ( з ПДВ).

Згідно зі Страховим Актом № ОЦВ-ЗГ-24-14-3708/2 НАСК ОРАНТА 10.07.2024 року позивачу було здійснено доплату страхового відшкодування в сумі 35 316,50 грн (без ПДВ).

Як вбачається з розрахунку страхового відшкодування, наданого страховою компанією:

- знос транспортного засобу надень ДТП =57,53%

- вартість відновлювального ремонту без врахування фізичного зносу – 208 766,80 грн

- вартість деталей, що замінюються, без врахування зносу- 168 217,80 грн

- вартість деталей, що замінюються, з врахуванням зносу-70 651,48 грн

- вартість ремонтних робіт 17 820 грн

- вартість матеріалів для ремонту – 22 729 грн

- розмір збитку з врахуванням зносу деталей, що замінюються -111 991,10 грн

–2500 грн франшизи

- сума зменшеного страхового відшкодування на ПДВ - 15 695,18 грн ПДВ

- сума попередньо сплаченого страхового відшкодування 58 479,42 грн

Отримання вказаних сум страхового відшкодування позивач не заперечує, про що надав відповідні докази.

За положеннями статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно довикладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України і обраний позивачем.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.

Згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Статтями 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, це шкода, пов`язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров`я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП.

При цьому у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» роз`яснено, що якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Вказані роз`яснення знайшли своє закріплення і у постановах Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 та Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі № 757/54513/16.

Отже, відшкодування майнової шкоди в розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу без урахуванням фізичного зносу його складових (деталей) є можливим виключно за умови належного документального підтвердження факту реального проведення такого ремонту, під час якого, зокрема були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів.

За відсутності в матеріалах справи доказів фактичного виконання ремонтних робіт, понесення витрат на придбання нових деталей, розмір реальних збитків, що підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдану шкоду, має визначатись обов`язково з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого майна, оскільки протилежне призведе до безпідставного поліпшення стану речі та збагачення потерпілого за рахунок правопорушника.

У цій справі, вирішуючи спір, суд звертає на вищевказане увагу, враховуючи роз`яснення пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», зазначає про відсутність у матеріалах справи жодних доказів на підтвердження факту проведення позивачем ремонту пошкодженого автомобіля , отже відсутні підстави здійснювати розрахунок розміру відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, виходячи із вартості відновлювального ремонту без урахування зносу .

Відповідно до звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 02.07.2024 року, виготовленим за замовленням, вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLCWAGEN державний номерний знак НОМЕР_1 , 2013 року випуску , з урахуванням фізичного зносу деталей становить 111 911,10 грн, включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали фарбування.

Згідно Звіту № 228/03-24 від 25.03.2024 року про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 21.11.2025 року ФОП ОСОБА_3 на замовлення ОСОБА_1 , вартість відновлювального ремонту автомобіля VOLCWAGEN, д/н НОМЕР_1 , з урахуванням фізичного зносу складає 181 511 грн 08 коп (включаючи ПДВ на запасні частини, матеріали, фарбування).

Суд звертає увагу, що згідно Звіту страховї компанії вартість деталей, що замінюються, без врахування зносу- 168 217,80 ( з ПДВ) грн, натомість згідно Звіту, зробленого на замовлення потерпілої особи - вартість деталей, що замінюються, без врахування зносу- 315 369,85 ( з ПДВ) грн.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ( в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) , якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства ПДВ.

При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

Ставка ПДВ встановлюється від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт «а» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).

Тож, вартість ремонту автомобіля з урахуванням ПДВ стягується судом лише після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, а також понесення позивачем витрат зі сплати ПДВ.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22 грудня 2020 року у справі № 565/1210/19, від 21 грудня 2020 року у справі № 911/286/20 від 12 липня 2023 року у справі № 591/1861/22.

Позивач у цій справі, всупереч положенням статей 12, 81 ЦПК України, не надав суду належних та допустимих доказів понесених фактичних витрат на ремонт автомобіля після ДТП і вони в матеріалах справи відсутні. Тому сума відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок вчинення ДТП, підлягає обов`язковому зменшенню на суму ПДВ (20 %) .

Так, проаналізувавши наданий позивачм Звіт№ 228/03-24, судом встанволено, що вартість деталей, що підлягають заміні, з врахуванням фізичного зносу становить 116 685, 99 грн , а отже без ПДВ – 93 348,79 грн., та вартість матеріалів 26 757,84 грн (- 33447,31 х20%).

За такого, загальний розмір матеріального збитку не мав би перевищувати 151 646,63 грн, як-то стверджує позивач.

Разом з тим, суд ще раз зазначає, що позивачем не надано суду докази оплати проведеного ремонту, а також позивачем суду не надано жодного підтвердження того, що враховані ФОП ОСОБА_6 пошкодження, наявні у автомобіля Фольксваген, виникли саме внаслідок ДТП, що сталася 26.02.2024 року.

Так, очевидно , існує велика розбіжність саме в обсягу деталей, що підлягають заміні, та обсягу ремонтних робіт для відновлення пошкодженого автомобіля – між Звітом, зробленим на замовлення позивача, та Звітом відповідача, який проведений на підставі огляду від 29.02.2024 року . Позивачем не надано ні матеріалів адмінстративного провадження ( акт огляду автомобіля, який складений на місці ДТП працівникам поліції, схеми ДТП тощо) для надання суду можливості пересвідчитися, що враховані оцінювачем пошкодження різних частин автомобіля та необхідність заміни вартісних деталей ( обидва фари, бампер, капот, захист двигуна тощо) виникли саме внаслідок ДТП, яка сталася з вини застрахованого водія ОСОБА_2 .

Крім того, зі Звіту № 228/03-24 вбачається що оцінювачем здійснено дослідження вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля Фольксваген д/н НОМЕР_1 , але не пошкодженням, завданим саме внаслідок ДТП, що сталася 26.02.2024 року.

Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (з подальшими змінами), передбачено, що вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та вищезазначеної Методики.

За приписами п 33.3 ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1961-IV, в редакції цієї статті із змінами, внесеними згідно із Законом № 1909-IX від 18.11.2021, передбачено, що водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком представник (працівник, або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Підпункт 34.2 ст. 34 Закону, в редакції цієї статті із змінами, внесеними згідно із Законом № 1909-IX від 18.11.2021, визначає, що страховик протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Виходячи з аналізу наведених вище положень Закону України №1961-IV, зокрема ст.ст.33,34 цього Закону, випливає, що для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком може бути залучено свого представника, яким може бути працівник страхової компанії, або експерт.

Статті 34 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулює дії страховика та МТСБУ після отримання інформації про ДТП, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати). На страховика покладений обов`язок направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків і у випадку невиконання цього обов`язку і обрання потерпілим самостійно експерта для визначення збитків, на страховика покладається обов`язок також щодо оплати послуг такого експерта.

Разом із тим, наведена норма не забороняє потерпілій особі самостійно запрошувати експерта або оцінювача для визначення розміру збитків.

Суд зазначає, що експертний висновок, зроблений за ініціативою потерпілого, є одним із доказів, який суд оцінює нарівні з іншими доказами (зокрема, з актом огляду та розрахунком страховика). Право потерпілого на самостійне визначення розміру збитків, у тому числі шляхом залучення власного експерта, не залежить від того, чи проводив огляд представник страховика, і чи була здійснена попередня виплата страхового відшкодування.

Отже, позивачем не доведено, що проведене страховою компанією дослідження вартості завданого збитку саме внаслідок страхової події - ДТП, що сталася 26.02.2024 року за участі транспортного засобу Renault 440, державний номерний знак НОМЕР_2 , та транспортного засобу VOLCWAGEN державний номерний знак НОМЕР_1 - складене з порушеннями положень Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»та Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженою спільним Наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (з подальшими змінами), та висновки не відповідають дійсним обставинам справи, натомість наданий позивачем Звіт № 228/03-24.є належним та достеменним доказом вартості завданих збитків.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин), та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.

Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПКУкраїни предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Щодо стягнення витрат на проведення Звіту.

Велика палата Верховного Суду у постанові №712/4126/22 від 22.11.2023 зазначила, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.

Разом з тим, суд зазначає, що наданий стороною позивача Звіт № 228/03-24 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 25.03.2024 року не покладений судом в основу рішення, таким чином, витрати за проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 5000,00 грн, не підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, в разі відмови у задволенні позову судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 81, 141, 178, 265, 268, 279 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП - відмовити.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя О.А. Гуденко