Вирок від 01 липня 2026 р. у справі №484/2550/26 — Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 484/2550/26

Провадження: № 1-кп/484/342/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.07.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді - ОСОБА_1

секретар судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м.Первомайську угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025000000003266 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, громадянина України, який одружений, на утриманні осіб не має, працює у ТОВ «НЕОНІКА ХАБ» та обіймає посаду інженера-програміста, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , інвалідності не має, раніше не судимий, за ст. 336, ч.4 ст. 358 КК України

за участю учасників судового провадження

прокурора - ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника - ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , станом на листопад 2024 року, будучи військовозобов`язаним тобто особою, яка перебуває на військовому обліку у відповідному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки та за станом здоров`я визнаний придатним до проходження військової служби відповідно до висновку військово-лікарської комісії, який відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто є особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави.

Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Так, 24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який неодноразово продовжувався відповідними указами та діє на теперішній час. Разом з цим, Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено про проведення загальної мобілізації на території всіх областей та міста Києва. Даний Указ затверджено Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію»». У подальшому, строк проведення загальної мобілізації неодноразово продовжувався Указами Президента України, затвердженими відповідними Законами України і триває до цього часу. Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Збройні Сили України» Збройні Сили України - це військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист ї суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності.

Частинами першою та другою статті 16 Закону України «Про національну безпеку України» визначено, що Збройні Сили України є військовим формуванням, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. Збройні Сили України забезпечують стримування та відсіч збройної агресії проти України, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України, у випадках, визначених законом, беруть участь у заходах, спрямованих на боротьбу з тероризмом.

Відповідно до ст. 4 «Про військовий обов`язок і військову службу» Збройні Сили України та інші військові формування комплектуються військовослужбовцями шляхом: призову (направлення) громадян України на військову службу або прийняття громадян України на військову службу за контрактом.

На військову службу під час мобілізації, на особливий період призиваються резервісти та військовозобов`язані, які придатні до військової служби за станом здоров`я та не мають права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», для комплектування (доукомплектування) з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, навчальних частин Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, у тому числі, зайняті постійним доглядом за хворою дружиною (чоловіком), дитиною та/або своїми батьком чи матір`ю (батьком чи матір`ю дружини (чоловіка), якщо вона сама потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, померла (загинула), визнана зниклою безвісти або безвісно відсутньою, оголошена померлою, і батько чи мати дружини не має інших працездатних членів сім`ї, які зобов`язані та можуть здійснювати за ними догляд), які за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я, чи рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи потребують постійного догляду (п. 9), які мають дружину (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи (п. 11).

У невстановлені досудовим розслідуванням місці, дату та час, але не пізніше 12.11.2024, у військовозобов`язаного ОСОБА_4 виник протиправний умисел на ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, шляхом використання підроблених документів.

З метою реалізації свого злочинного задуму, будучи достеменно обізнаним про відсутність законних підстав для отримання відстрочки від призову в умовах воєнного стану, ОСОБА_4 знаходячись у невстановленому досудовим розслідування місці та у невстановлений час, але не пізніше 12.11.2024, із використанням засобів миттєвого обміну повідомленнями, звернувся до раніше незнайомих Особа 1 та Особа 2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, які діючи спільно, за грошову винагороду, погодилась виготовити підроблені медичні документи щодо оформлення його дружині ОСОБА_7 групи інвалідності по вигаданій хворобі та з цією метою надав цій особі персональні дані своєї дружини.

Використовуючи отримані від ОСОБА_4 дані, Особа 1 та Особа 2, матеріали щодо яких виділені в окреме кримінальне провадження, у невстановлений час, але не пізніше 12.11.2024 підробили наступні офіційні документи, а саме: Довідку до акта огляду медико соціальною-експертною комісією серія: 12 ААВ № 813235, яка нібито видана Обласною МСЕК № 1 м. Одеса, згідно якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено інвалідність II (другої) групи, та заключення ЛКК, видане нібито Медичним центром «ОМП МЕД», про те, що догляд за останньою довірено виконувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Отримавши грошову винагороду, Особа 2, матеріали щодо якої виділені в окреме кримінальне провадження, під вигаданими (не справжніми) анкетними даними іншої особи - ОСОБА_8 , не пізніше 12.11.2024 перебуваючи за адресою: м. Київ, вулиця Сулеймана Стальського, 20, у відділенні ТОВ «Нова Пошта» № 161, поштовим відправленням № 20451037917430, направив зазначені підроблені документи із використанням поштово-логістичної компанії ТОВ «Нова Пошта» до Миколаївської області, м. Первомайськ, вулиця Первомайська, З 7-А, (відділення № 2), на ім`я ОСОБА_9 .

ОСОБА_4 , будучи військовозобов`язаним. після отримання перелічених підроблених документів, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в умовах особливого періоду, з метою ухилитись від призову на військову службу під час мобілізації, 18.11.2024, подав голові комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 , розташованого за адресою: АДРЕСА_3 , заяву, у якій зазначив завідомо неправдиві відомості про наявність у нього підстав, передбачених ч. 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (чинний на момент подання рапорту тобто 18.11.2024), а саме сімейні обставини - необхідність здійснювати постійний догляд за його дружиною ОСОБА_7 , яка є особою з інвалідністю.

До заяви військовозобов`язаний ОСОБА_4 додав завідомо неправдиві документи, а саме: Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія: 12 ААВ № 813235, яка нібито видана Обласною МСЕК № 1 м. Одеса, згідно якої ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено інвалідність II (другої) групи, та заключення ЛКК, видане нібито Медичним центром «ОМП МЕД», про те, що догляд за останньою довірено виконувати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Цього ж дня, вказана заява із долученими до неї документами ІНФОРМАЦІЯ_4 прийнята та зареєстрована за № 23282.

За результатами розгляду вказаної заяви та долучених до неї підроблених документів, військовозобов`язаному ОСОБА_4 у порядку визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 видано довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Отже, ОСОБА_4 обвинувачується в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а аткож у використанні завідомо підроблених документів, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України.

19.05.2026 між прокурором та обвинуваченим за участю захисника ОСОБА_6 укладена угода про визнання винуватості, відповідно до якої прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, всіх істотних для цього кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ст. 336, ч.4 ст. 358 КК України.

ОСОБА_4 беззастережно визнав свою винуватість в обсязі пред`явленого обвинувачення,

Крім того, згідно із вказаною угодою, обвинувачений зобов`язався упродовж 20 днів після затвердження угоди про визнання винуватості зробити внесок на офіційний рахунок, відкритий Національним банком України на підтримку Збройних Сил України (Платфома UNITED 24, рахунок НБУ UA843000010000000047330992708) 50000 (п`ятдесят тисяч) гривень.

Враховуючи викладене сторонами угоди визначене узгоджене покарання за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень, за ст.336 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, встановлені ст. ст. 473, 476 КПК України, які зрозумілі обвинуваченому та прокурору.

Під час підготовчого судового засідання прокурор просив затвердити угоду та призначити покарання, визначене угодою.

Обвинувачений вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 366 КК України та ч.4 ст. 358 КК України, визнав повністю та беззастережно, просив суд про затвердження угоди; зазначив, що цілком розуміє вимоги угоди, його рішення є добровільним та не прийнято під примусом чи обіцянок; погодився на призначення судом узгодженого покарання.

Захисник також просив затвердити угоду про визнання винуватості.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали

Відповідно до ст.. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України є нетяжким злочином, а передбачене ч.4 ст. 358 КК України є проступком, а отже угода про визнання винуватості може бути укладена.

Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

При цьому судом в присутності захисника з`ясовано, що обвинувачений усвідомлює зміст угоди, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені ч.2 ст. 473 КПК України, наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України, розуміє права визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, характер обвинувачення, вид покарання, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.

Судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що взяті обвинуваченим на себе за угодою про визнання винуватості зобов`язання очевидно можливі для виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.

Обвинувачений щиро розкаявся, критично оцінює свою поведінку, активно спряв розкриттю злочину, повідомивши про всі обставини вчинення кримінальних правопорушень, отже повідомив про обставини, які були не відомі досудовому розслідуванню, зокрема щодо осіб, матеріали відносно яких виділені у окреме провадження, здійснював підтримку Збройних Сил України. Крім того, він позитивно характеризується, одружений, вперше притягується до кримінальної відповідальності, має відстрочку від призову, оскільки має бронювання за місцем роботи.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.

Ураховуючи викладене вище, дані про особу обвинуваченого, обставини вчинення кримінальних правопорушень, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування ч.1 ст.69 КК України, а узгоджене сторонами покарання відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особі обвинуваченого, обставинам, що пом`якшують та обтяжують покарання, і є справедливим та співмірним та достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення обвинуваченого.

Отже, умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, кримінального закону та інтересам суспільства. Підстави для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, не встановлені. Умови угоди про визнання винуватості відповідають інтересам суспільства та не порушують права, свободи та інтереси сторін та інших осіб.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.

Цивільний позов у справі не заявлено. Процесуальних витрат у справі немає.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. 314, 368-476, 373-374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену 19.05.2026 між прокурором третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та обвинуваченим ОСОБА_4 , затвердити.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.358, ст.336 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч.4 ст.358 КК України у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень;

- за ст.336 КК України, із застосуванням ч.1 ст.69 КК України, у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі)грн.

На підставі ч.1ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_4 покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (трьох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 (тридцять чотири тисячі) грн.

Речові докази:

- копію довідки до акта огляду МСЕК 813235 на ім`я ОСОБА_7 . Ехокардіографію 39 від 07.10.2024 на ім`я ОСОБА_7 , видана медичним центром «ОМП МЕД» Електрокардіографію 38 від 07.10.2024 на ім`я ОСОБА_7 , видана медичним центром «ОМП МЕД» Консультаційний висновок спеціаліста на ім`я ОСОБА_7 , видана медичним центром «ОМП МЕД»; Висновок про наявність порушень функцій організму..., видана на ім`я ОСОБА_7 , медичним центром «ОМП МЕД» Заключення ЛКК 73 від 08.11.2024 видана на ім`я ОСОБА_7 , видана медичним центром «ОМП МЕД», дві довідки про відстрочку від ТЦК та СП у зв`язку із доглядом на ім`я ОСОБА_4 - зберігати у матерілах справи,

- мобільний телефон марки Xiaomi 12Т, іmеі НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_4 , коробку до стартового пакету vodofone -НОМЕР_5, коробку із стартовим пакетом vodofone - НОМЕР_6, коробку до стартового пакету lifecell- НОМЕР_4 Інформація на А 4 про Є - Сім - НОМЕР_3 - повернути ОСОБА_4 .

Роз`яснити, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку. Клопотання про скасування вироку, яким затверджена угода, може бути подано протягом встановлених законом строків давності притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення відповідного кримінального правопорушення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Вирок суду на підставі угоди між підозрюваним, обвинуваченим і прокурором про визнання винуватості може бути оскаржений з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України: обвинуваченим (його захисником) виключно з підстав призначення судом покарання суворішого ніж узгоджене сторонами угоди, ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання, невиконання судом вимог, встановлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 КПК України, у тому числі не роз`яснення йому наслідків укладення угоди; прокурором виключно з підстав: призначення покарання менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди, затвердження судом угоди у провадженні, в якому, згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України, угода не може бути укладена.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Роз`яснити, що обвинувачений, захисник, мають право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1