Рішення від 01 червня 2026 р. у справі №475/354/26 — Доманівський районний суд Миколаївської області

Доманівський районний суд Миколаївської області

вул.Центральна, 35 м. смт. Доманівка Вознесенський район Миколаївська область Україна 56400

e-mail: inbox@dm.mk.court.gov.ua

Справа № 475/354/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

02.06.2026смт. Доманівка

Доманівський районний суд миколаївської області у складі:

головуючої судді Кривенко О.В.,

секретаря судового засідання Куш О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої злочином.

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення шкоди завданої злочином

Позовні вимоги мотивує тим, що вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 20.11.2024 відповідача, ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням на нього згідно ст.76 КК України обов`язків.

Зазначеним вироком суду встановлено, що 28 жовтня 2023 року, близько 17:00 год., ОСОБА_2 знаходився за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де допомагав по господарству. Помітивши на території домоволодіння припаркований вантажний автомобіль «КАМАЗ» д.н.з. « НОМЕР_1 », належний ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 відразу виник злочинний умисел на викрадення дизельного пального із вказаного транспортного засобу.

Реалізуючи задумане, розуміючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 , діючи в умовах воєнного стану, пішов до автомобіля свого брата ОСОБА_3 , що був припаркований неподалік, звідки взяв три пластикові каністри ємкістю 20 л. кожна, з якими повернувся до автомобіля «КАМАЗ» д.н.з. « НОМЕР_1 », та у подальшому за допомогою шлангу викрав з баку дизельне пальне у кількості 60 л., вартістю 51 грн. за 1 л., з яким покинув територію домоволодіння ОСОБА_1 , маючи реальну змогу розпорядитись викраденим на власний розсуд.

У результаті крадіжки, ОСОБА_1 завдано матеріального збитку на загальну суму 3060 грн.

Оскільки в результаті неправомірних та винних дій обвинуваченого . ОСОБА_3 було заподіяно позивачу ОСОБА_1 майнової шкоди у вигляді крадіжки майна, спричинено майнову шкоду, які є збитками (шкодою) та підлягають стягненню з ОСОБА_2 у сумі 3 060 грн.

В добровільному порядку шкода, спричинена кримінальним правопорушенням, відповідачем ОСОБА_2 не відшкодована.

Окрім матеріальної шкоди неправомірними суспільно-небезпечними діями ОСОБА_2 позивачу ОСОБА_1 завдано немайнових втрат, тобто моральної шкоди, яку позивач оцінює в 2 500 грн.

Спричинена моральна шкода полягає у спричинених моральних стражданнях, які потягли негативні зміни у житті позивача: періодичні думки та спогади про наслідки крадіжки, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреби в уникненні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, знижений та нестійкий настрій,

порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Адже довіряючи ОСОБА_2 , надавши йому можливість для під заробітку позивач спіткнувся з таким його вчинком, що позивач змушений захищатися в суді.

Враховуючи вищенаведені обставини просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Позивач ОСОБА_1 , у судове засідання, не з`явився. Поряд з цим, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 , у засідання жодного разу не не з`явився. Про день час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно та належним чином. Відзиву на позов не подавав.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не проводилось.

Дослідивши матеріали справи, суд, приходить до наступного висновку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.15 та п.8 і 9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Судом встановлено, що вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 20.11.2024 відповідача, ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.185 ч.4 КК України і призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 (один) рік з покладенням на нього згідно ст.76 КК України обов`язківі.

Вирок набрав законної сили 23.12.2024.

Як вбачається з вказаного вироку, 28 жовтня 2023 року, близько 17:00 год., ОСОБА_2 знаходився за місцем мешкання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , де допомагав по господарству. Помітивши на території домоволодіння припаркований вантажний автомобіль «КАМАЗ» д.н.з. « НОМЕР_1 », належний ОСОБА_1 , у ОСОБА_2 відразу виник злочинний умисел на викрадення дизельного пального із вказаного транспортного засобу.

Реалізуючи задумане, розуміючи протиправний характер своїх дій, переслідуючи корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_2 , діючи в умовах воєнного стану, пішов до автомобіля свого брата ОСОБА_3 , що був припаркований неподалік, звідки взяв три пластикові каністри ємкістю 20 л. кожна, з якими повернувся до автомобіля «КАМАЗ» д.н.з. « НОМЕР_1 », та у подальшому за допомогою шлангу викрав з баку дизельне пальне у кількості 60 л., вартістю 51 грн. за 1 л., з яким покинув територію домоволодіння ОСОБА_1 , маючи реальну змогу розпорядитись викраденим на власний розсуд.

У результаті крадіжки, ОСОБА_1 завдано матеріального збитку на загальну суму 3060 грн.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , який є потерпілим від вчинення кримінального правопорушення, цивільного позову в кримінальному провадженні №1202415221000002 про обвинувачення ОСОБА_2 , не пред`являв.

В позовній заяві позивач ОСОБА_1 вказано, що діями відповідача ОСОБА_2 йому було завдано матеріальної шкоди на суму 3 060 гривень. Зазначена сума майнової шкоди також підтверджна і вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2024 року.

У добровільному порядку шкода, спричинена кримінальним правопорушенням, відповідачем ОСОБА_2 , не відшкодована.

Частиною 1 ст.22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Згідно до положень ст.1166 ЦК України єдиною підставою для цивільно - правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв`язок між ними, а також вину заподіювача шкоди.

Статтею 1177 ЦК Українивизначено, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Крім того, з огляду на положення статті 509 та з урахуванням приписів статей 11, 22, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

Зазначене підтверджується правовою позицією Верховного Суду України №6-954цс 16 від 26 жовтня 2016 року.

Особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.7 постанови Пленуму ВСУ №14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», розглядаючи позов, який випливає з кримінальної справи, суд не вправі обговорювати вину відповідача, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування.

Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди`роз`яснив, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою №48553/99 «Совтрансавто - Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342 /95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст.1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Позивач правомірно звернувся до суду із даним позовом у порядку цивільного судочинства про відшкодування шкоди, завданої злочинними діями ОСОБА_2 і саме останній, має нести відповідальність за завдану позивачу матеріальну та моральну шкоду.

Суду надано належні докази, що підтверджують факт завдання шкоди позивачу ОСОБА_1 за участю відповідача ОСОБА_2 , розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Водночас, відповідач, незважаючи на надання судом можливості навести власні доводи, спираючись при цьому на докази, таких суду не надав.

Оскільки, вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 Кримінального кодексу України вже була встановлена вироком Доманівського районного суду Миколаївської області від 20 листопада 2024 року, ухваленого на основі викладених у ньому доказів, а також враховуючи надані стороною позивача письмові докази, суд приходить до висновку, що вимоги позивача в частині відшкодування відповідачем матеріальної шкоди завданої вищевказаним

правопорушенням на суму 3 060 гривень, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Окрім матеріальної шкоди, неправомірними діями відповідача також завдано позивачу немайнових втрат, тобто моральної шкоди. Відшкодування моральної шкоди передбачене статтею 23 Цивільного кодексу України.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Позивач ОСОБА_1 стверджує, що у зв`язку з неправомірними діями відповідача ОСОБА_2 позивачу, також завдано моральної шкоди, які потягли негативні зміни у житті позивача: періодичні думки та спогади про наслідки крадіжки, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреби в уникненні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні реакції при згадуванні, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, почуття образи, обурення, приниженої гідності. Адже довіряючи ОСОБА_2 , надавши йому можливість для під заробітку позивач спіткнувся з таким його вчинком, що позивач змушений захищатися в суді.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала, у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, на підставі ч. 1ст. 1167 ЦК України, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Верховний суд України в п.1 Постанови Пленуму «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4(з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що встановлене Конституцією та законами України право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із законом, вирішення справ, пов`язаних з відшкодуванням такої шкоди.

У відповідності до ч.3 ст.23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Верховним судом України в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року за №4 (з подальшими змінами та доповненнями) звернув увагу судів на те, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При ньому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв`язку між порушенням та моральною шкодою. При цьому, обов`язок доведення наявності підстав для відшкодування моральної шкоди покладається на особу, що вимагає її відшкодування, що відповідає змісту ст.ст.12, 81 ЦПК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України).

Відповідно до положень ч.1, 3 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом достовірно встановлено, що винні дії відповідача ОСОБА_2 знаходяться в прямому причинному зв`язку із заподіяною позивачу матеріальною та моральною шкодою.

Вирішуючи позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди суд враховує характер та обсяг моральних страждань позивача, їх тривалість, інші конкретні обставини справи, а саме те, що дана шкода була понесена в результаті злочинних та умисних дій відповідача, порушення в результаті укладу життя позивача, виходячи з міркувань розумності та справедливості, суд вважає за необхідне визначити розмір відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 2 500 грн.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення .

Таким чином, позивач ОСОБА_1 при зверненні до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої злочином, звільнений від сплати судового збору, а тому, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст.4, 12, 13, 82, 141, 263-265, 268, 280-282, 355 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 23, 1166, 1167, 1177 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди завданої злочином і моральної шкоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого по АДРЕСА_1 та проживаючого по АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РОНКПП НОМЕР_2 — 3 060 (три тисячі шістдесят) гривень матеріальної шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення та 2 500 (дві тисячі п“ятсот) гривень моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрованого по АДРЕСА_1 та проживаючого по АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір, в сумі 1331.20 грн

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення у апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, неподані заяви про перегляд заочного рішення, або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи

Суддя Доманівського районного суду Миколаївської області О. В. Кривенко