Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №909/1482/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2026 року

м. Київ

Справа № 909/1482/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Власова Ю. Л. - головуючого, Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Савьолової Уляни Петрівни

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2026 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя Орищин Г. В., судді: Галушко Н. А., Желік М. Б.)

у справі № 909/1482/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер"

до Фізичної особи - підприємця Савьолової Уляни Петрівни

про стягнення 455 994,00 грн.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовної заяви

1. У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Хаглер" (далі - ТОВ "Хаглер", позивач) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Савьолової Уляни Петрівни (далі - ФОП Савьолова У. П., відповідач, скаржник) про стягнення заборгованості за Договором поставки від 01 серпня 2022 року № 15/07/2022 (далі - Договір) в сумі 455 994,00 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору позивач оплатив поставку 4 партій товару на загальну суму 414 540,00 грн, проте відповідач вказаний товар не поставив. Позивач звернувся до відповідача з відповідною претензією, якою вимагав сплатити на користь позивача суму коштів, сплачену останнім відповідачу за товар, який фактично поставлений не був, проте будь-яких активних дій, спрямованих на повернення грошових коштів позивачу, відповідач не вчинив. На переконання позивача, відповідач, крім повернення грошових коштів за непоставлений та оплачений позивачем товар, має також сплатити штраф у розмірі 41 454,00 грн.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

3. 01 серпня 2022 року між позивачем та відповідачем укладено спірний Договір, згідно з умовами якого ФОП Савьолова У. П. зобов`язалася передати у власність ТОВ "Хаглер" продукцію паливних пелет з деревини (деревних пелет), а ТОВ "Хаглер" - прийняти і оплатити вартість цієї продукції.

4. За змістом пункту 1.2 Договору асортимент, кількість і ціна кожної партії товару вказується в рахунках-фактурах.

5. Відповідно до пункту 2.2 Договору поставка здійснюється на умовах FCA або відповідно до виставлених рахунків-фактур.

6. Передача ФОП Савьоловою У. П. товару ТОВ "Хаглер" здійснюється після отримання оплати відповідно до пункту 3.3 Договору на відвантаження товару транспортному засобу та його передачу перевізнику (пункт 2.3 Договору).

7. Відповідно до пункту 2.4 Договору дата поставки: 2022-2023 роки. Конкретна дата поставки узгоджується сторонами в заявці.

8. Датою поставки товару є дата, зазначена в товарно-транспортній накладній ФОП Савьолової У. П., підписаній останньою і ТОВ "Хаглер" (його представником) і/або перевізником (пункт 2.5 Договору).

9. Комплект товаросупровідних документів повинен містити: набір товарно-транспортних накладних, оригінал рахунку-фактури із зазначенням реквізитів продавця, відправника, покупця, загальної кількості, ціни та вартості товару, оригінал видаткових накладних, копію підписаного договору (пункт 2.6 Договору).

10. Ціна вказується у виставлених продавцем рахунках-фактурах, які є невід`ємними частинами цього Договору, та повинна бути узгоджена з покупцем (пункт 3.1 Договору).

11. Оплата товару здійснюється ТОВ "Хаглер" у вигляді банківського переказу на рахунок ФОП Савьолової У. П. на умовах 100 % передоплати (пункт 3.3 Договору).

12. При прийнятті товару ТОВ "Хаглер" (його представник) зобов`язаний поставити свій підпис із зазначенням ініціалів та дати отримання товару на товарно-транспортній накладній (пункт 4.1.2 Договору).

13. У разі якщо ФОП Савьолова У. П. не доставить товар протягом строку, передбаченого цим Договором, крім форс-мажорних обставин, то вона сплатить ТОВ "Хаглер" штраф за кожен день прострочення в розмірі 0,3 % від суми товару, недоставленого вчасно але не більше 10 % від загальної суми такої партії. Якщо будь-які відправлення за цим Договором затримуються, або затримуються більш ніж на 45 днів, будь-яка сторона може розірвати цей Договір щодо таких відправлень, письмово повідомивши про це іншу сторону. ФОП Савьолова У. П. зобов`язана повернути ТОВ "Хаглер" прийнятий авансовий платіж щодо цих відправлень протягом 5 банківських днів з моменту розірвання Договору (пункт 5.3 Договору).

14. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року. У разі якщо після закінчення дії Договору сторони не виконали жодних взаємних зобов`язань, Договір діє до повного виконання взаємних зобов`язань і остаточних розрахунків між сторонами. За відсутності офіційного письмово повідомлення, надісланого однією зі сторін іншій стороні про намір розірвати договірні відносини, термін дії Договору вважається автоматично продовженим на кожен наступний календарний рік (пункти 8.1, 8.2 Договору).

15. Матеріали справи містять рахунки від 01 серпня 2022 року № 10, 11, 12, 13 на загальну суму 414 540,00 грн, виставлені відповідачем позивачу, які були оплачені, що підтверджується платіжними інструкціями від 01 серпня 2022 року № 347, 348, 349, 350. Водночас суд апеляційної інстанції встановив, що документи, які підтверджують поставку товару на зазначену суму, у матеріалах справи відсутні.

16. Суди також встановили, що згідно з актом звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня 2022 року до 23 липня 2025 року, підписаним позивачем в односторонньому порядку, заборгованість відповідача на користь позивача визначена у розмірі 414 540,00 грн.

17. Позивач звернувся до відповідача з претензією від 08 серпня 2025 року № ПпД-43, в якій вимагав у строк 14 днів з дня її отримання сплатити на користь позивача 414 540,00 грн вартості попередньо оплаченого товару, який фактично поставлений не був. Зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

18. Наведені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 414 540,00 грн попередньої оплати за товар та 41 454,00 грн штрафу на підставі пункту 5.3 Договору.

Короткий зміст судових рішень

19. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року у справі № 909/1482/25 (суддя Шкіндер П. А.) відмовлено у задоволенні позову ТОВ "Хаглер" до ФОП Савьолової У. П. про стягнення заборгованості за Договором в сумі 455 994,00 грн.

20. Суд першої інстанції, дослідивши умови Договору та надавши оцінку його положенням, виснував про неможливість встановити дату поставки товару, а відтак суд дійшов висновку, що вимога про повернення суми попередньої оплати не підлягає задоволенню, приймаючи також до уваги дійсність Договору. Місцевий суд також зазначив, що з моменту виставлення відповідачем рахунків до моменту звернення позивача до відповідача з претензією жодної претензії або вимоги стосовно порушення відповідачем умов Договору у матеріалах справи не міститься. При цьому суд констатував те, що позивач не дотримався умов пункту 5.3 Договору.

21. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2026 року рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року у справі № 909/1482/25 скасовано; позовні вимоги задоволено; стягнуто з ФОП Савьолової У. П. на користь ТОВ "Хаглер" 414 540,00 грн попередньої оплати за товар та 41 454,00 грн штрафу.

22. Суд апеляційної інстанції встановив, що висновки місцевого господарського суду є помилковими, оскільки суд першої інстанції фактично ототожнив право позивача на повернення попередньої оплати з процедурою розірвання Договору, яка передбачена пунктом 5.3 вказаного Договору.

23. Також апеляційний суд зазначив, що хоча позивач формально заявив вимогу про стягнення заборгованості, зі змісту позовної заяви, фактичних обставин справи та правового обґрунтування вбачається, що спірна сума є попередньою оплатою за непоставлений товар. Позивач у позовній заяві посилається на частину другу статті 693 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як на правову підставу заявлених вимог, що виключає можливість перекваліфікації таких вимог як звичайної грошової заборгованості поза межами правової конструкції договору поставки. Таким чином, апеляційний суд виснував, що відповідач отримав від позивача попередню оплату, однак товар на відповідну суму не поставив; належні докази виконання зобов`язання у матеріалах справи відсутні. За таких обставин апеляційний суд виснував, що у відповідача виник обов`язок повернути відповідну частину попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 ЦК України. Враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару в частині сплаченої позивачем попередньої оплати та порушення строків виконання договірного зобов`язання, передбачених умовами Договору, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про наявність підстав для застосування передбаченої пунктом 5.3 Договору відповідальності у вигляді штрафу. Оскільки факт непоставки товару у визначеній частині підтверджений матеріалами справи, а строк виконання зобов`язання порушено, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню у межах договірно встановленого обмеження відповідальності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

24. ФОП Савьолова У. П. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій за основною вимогою просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2026 року у справі № 909/1482/25, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року у цій справі залишити в силі. Як альтернативну вимогу (на випадок незадоволення основної вимоги) скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2026 року та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 лютого 2026 року, а справу № 909/1482/25 направити на новий розгляд в суд першої інстанції.

25. Підставами касаційного оскарження скаржник визначив пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу.

Порядок розгляду та рух справи у суді касаційної інстанції

26. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 травня 2026 року для розгляду касаційної скарги у справі № 909/1482/25 визначено колегію суддів у складі: Власов Ю. Л. - головуючий, Булгакова І. В., Малашенкова Т. М.

27. Верховний Суд ухвалою від 08 червня 2026 року відкрив касаційне провадження у справі № 909/1482/25 на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу. Також цією ухвалою суд касаційної інстанції вирішив здійснювати перегляд оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у справі № 909/1482/25 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, оскільки ціна позову у цій справі не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

28. 12 та 15 червня 2026 року від ФОП Савьолової У. П. до Верховного Суду надійшли заява про зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2026 року у справі № 909/1482/25 та доповнення до неї відповідно, які розглядаються Верховним Судом спільно із касаційною скаргою на вказану постанову апеляційного господарського суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

29. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми частини другої статті 693, статті 712 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у:

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 911/969/24 (провадження № 12-38гс25);

- постанові Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22;

- постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 916/499/20 та від 04 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17.

30. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України та зазначає, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема:

- не оцінив відсутність у матеріалах справи заявок покупця на поставку конкретних партій товару як обов`язкової умови виникнення строку виконання зобов`язання з поставки (пункт 2.4 Договору);

- не дав належної правової оцінки односторонньому характеру акта звіряння взаємних розрахунків як доказу заборгованості;

- не встановив період прострочення зобов`язання, від якого залежить розрахунок штрафу за пунктом 5.3 Договору;

- не врахував обмеження строку нарахування штрафних санкцій, передбачене частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК України, у редакції, що діяла на момент укладення Договору).

Заперечення позивача на касаційну скаргу відповідача

31. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Хаглер" просить касаційну скаргу ФОП Савьолової У. П. залишити без задоволення, а постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2026 року у справі № 909/1482/25 - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

32. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

33. Нормами частини другої статті 300 ГПК України встановлені межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Джерела права. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

34. Предметом спору цієї справи є питання про наявність або відсутність підстав для стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар.

35. Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, встановив, що відповідачем не було виконано обов`язок, передбачений умовами Договору, стосовно передання покупцеві товару, а тому ФОП Савьолова У. П. зобов`язана повернути попередню оплату, з огляду на умови Договору та приписи статті 693 ЦК України.

36. Не погоджуючись із вказаним висновком суду апеляційної інстанції, скаржник стверджує, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права без урахування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а судом апеляційної інстанції не досліджено усіх доказів у справі.

37. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, вони є пов`язаними між собою, тому колегія суддів Верховного Суду розглядає їх у взаємній і логічній послідовності.

38. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

39. Також Верховний Суд наголошує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, він виконує функцію "суду права", а не "факту", отже, відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

40. Верховний Суд позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

41. Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо підстав касаційного оскарження за пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України

42. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

43. В обґрунтування наявності підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми частини другої статті 693, статті 712 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у:

- постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 911/969/24 (провадження № 12-38гс25);

- постанові Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22;

- постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 916/499/20 та від 04 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17.

44. За змістом пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

45. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

46. В обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник посилається на пункт 1 частини третьої статті 310 цього Кодексу та зазначає, що апеляційний суд не дослідив належним чином зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, зокрема:

- не оцінив відсутність у матеріалах справи заявок покупця на поставку конкретних партій товару як обов`язкової умови виникнення строку виконання зобов`язання з поставки (пункт 2.4 Договору);

- не дав належної правової оцінки односторонньому характеру акта звіряння взаємних розрахунків як доказу заборгованості;

- не встановив період прострочення зобов`язання, від якого залежить розрахунок штрафу за пунктом 5.3 Договору;

- не врахував обмеження строку нарахування штрафних санкцій, передбачене частиною шостою статті 232 ГК України.

47. Обґрунтовуючи свою позицію, скаржник зазначає, що у пункті 5.3 Договору сторони конкретизували порядок повернення попередньої оплати на випадок прострочення поставки, а саме: встановили строк, після спливу якого виникає право на розірвання Договору - 45 днів затримки; встановили форму реалізації такого права - письмове повідомлення іншій стороні; встановили строк повернення авансового платежу після розірвання - 5 банківських днів з моменту розірвання Договору. При цьому скаржник зазначив, що сторони не виключили право покупця на повернення попередньої оплати за частиною другою статті 693 ЦК України, а лише узгодили механізм його реалізації. Цей механізм обов`язковий для виконання сторонами в силу статті 629 ЦК України. На переконання скаржника, апеляційний суд, проігнорувавши пункт 5.3 Договору, фактично: звільнив позивача від обов`язку дотримуватися узгоджених сторонами умов Договору; проігнорував принцип "договір - закон для сторін" (стаття 629 ЦК України); визнав за позивачем право вимагати повернення авансу через лише 7 днів після оплати, хоча узгоджена сторонами умова - не менше 45 днів затримки.

48. Колегія суддів Верховного Суду, дослідивши наведені твердження, вважає їх помилковими, оскільки позивач звернувся до відповідача з претензією про повернення попередньої оплати 25 серпня 2025 року засобами поштового зв`язку, а не через 7 днів після оплати, яка відбулася 01 серпня 2022 року, як про це зазначає скаржник, з огляду на що наведені скаржником твердження спростовуються матеріалами справи, де міститься претензія від 08 серпня 2025 року вих. № ПпД-43.

49. Щодо доводів скаржника про те, що апеляційний суд проігнорував відсутність у матеріалах справи доказів настання строку виконання зобов`язання з поставки товару, що виключає можливість висновку про прострочення з боку скаржника, колегія суддів зазначає таке.

50. Апеляційний суд встановив, що матеріали справи містять рахунки від 01 серпня 2022 року № 10, 11, 12, 13 на загальну суму 414 540,00 грн, виставлені відповідачем позивачу, які були оплачені, що підтверджується платіжними інструкціями від 01 серпня 2022 року № 347, 348, 349, 350. Водночас документи, що підтверджують поставку товару на зазначену суму у матеріалах справи відсутні.

51. При цьому згідно з доводами скаржника, у неї наявні докази поставки товару позивачу. Зі змісту рішення місцевого господарського суду вбачається, що у судовому засіданні 17 лютого 2026 року відповідач заявила усні клопотання про долучення до матеріалів справи доказів виконання нею договірних зобов`язань щодо поставки товару позивачу у повному обсязі згідно з оплаченими позивачем рахунками. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні клопотання відповідача про долучення доказів та не прийняв ці докази до розгляду, оскільки відповідачем не зазначено причин неподання нею доказів у встановлений процесуальним законодавством строк.

52. Отже, ФОП Савьолова У. П. зазначила два протилежні доводи. З одного боку вона зазначає, що матеріали справи не містять заявок на поставку товару відповідачем позивачу, що сприймається як факт непоставки товару через відсутність зазначених заявок, з іншого боку - у неї є докази поставки товару.

53. Зі змісту спірного Договору, зокрема пункту 2.2, вбачається, що поставка здійснюється на умовах FCA або відповідно до виставлених рахунків-фактур. При цьому судами встановлено, що матеріали справи містять рахунки від 01 серпня 2022 року № 10, 11, 12, 13 на загальну суму 414 540,00 грн, виставлені відповідачем позивачу, які були оплачені. Водночас документи, якими відповідач, на її думку, підтверджує факт поставки товару позивачу, підписані лише з одного боку - ФОП Савьолової У. П.

54. Відповідно до пункту 2.5 Договору датою поставки товару є дата, зазначена в товарно-транспортній накладній ФОП Савьолової У. П., підписаній останньою і ТОВ "Хаглер" (його представником) і/або перевізником.

55. Зі встановлених і допустимих судами фактів і обставин можна дійти висновку, що позивач підтвердив належними доказами факт перерахування відповідачу 100 % суми попередньої оплати за товар, а відповідач належними доказами не підтвердила факт поставки товару позивачу. Тому висновок апеляційного суду про те, що продавцем, не було виконано обов`язок, передбачений умовами договору стосовно передання покупцеві товару, а тому відповідач зобов`язаний повернути попередню оплату, з огляду на умови Договору та приписи статті 693 ЦК України є правильним, що свідчить про те, що доводи скаржника про відсутність заявок в матеріалах справи є необґрунтованими.

56. Твердження скаржника про те, що апеляційний суд помилково надав преюдиційного значення односторонньому акту звіряння взаємних розрахунків як доказу заборгованості, порушивши усталену правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 916/499/20 та від 04 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17, є необґрунтованими, оскільки зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що апеляційний суд зазначив лише, що суд першої інстанції допустив помилку при оцінці акта звіряння взаємних розрахунків. Суд апеляційної інстанції не надавав преюдиційного значення вказаному акту, а дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог на основі поданих позивачем рахунків від 01 серпня 2022 року № 10, 11, 12, 13 на загальну суму 414 540,00 грн, оплату яких підтверджують платіжні інструкції від 01 серпня 2022 року № 347, 348, 349, 350 та за відсутності в матеріалах справи належних документів, що підтверджують поставку товару на зазначену суму. Тому доводи скаржника про неврахування апеляційним судом висновку, викладеного у постановах Верховного Суду від 21 грудня 2020 року у справі № 916/499/20 та від 04 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17, є необґрунтованими та спростовуються змістом оскаржуваної постанови.

57. Щодо тверджень скаржника про те, що апеляційний суд застосував частину другу статті 693 ЦК України без урахування правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 911/969/24, та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22, колегія суддів зазначає таке.

58. За змістом частини другої статті 693 ЦК України у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

59. Суд апеляційної інстанції встановив, що матеріали справи містять рахунки від 01 серпня 2022 року № 10, 11, 12, 13 на загальну суму 414 540,00 грн, виставлені відповідачем позивачу, які були оплачені, що підтверджується платіжними інструкціями від 01 серпня 2022 року № 347, 348, 349, 350. Водночас документи, що підтверджують поставку товару на зазначену суму, у матеріалах справи відсутні.

60. Колегія суддів встановила, що у справі № 927/211/22, на яку посилається скаржник, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 серпня 2023 року не робила висновок щодо питання застосування частини другої статті 693 ЦК України. Крім того, правовідносини у вказаній справі та справі, що розглядається, мають відмінні риси. Так, у справі № 927/211/22 перед Верховним Судом були поставлені такі питання: 1) що таке попередня оплата товару за договором купівлі-продажу; 2) чи має право продавець стягнути з покупця попередню оплату за товар, у розмірі, передбаченому договором купівлі-продажу, якщо продавець ще не передав товар у власність покупця. Натомість у справі, що розглядається покупець стягує суму попередньої оплати з продавця, оскільки останній не поставив товар, при тому, що сума попередньої оплати була в розмірі 100 % передоплати. Враховуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду вважає посилання скаржника на неврахування висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22 щодо питання застосування частини другої статті 693 ЦК України необґрунтованим.

61. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування апеляційним судом висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 911/969/24 (провадження № 12-38гс25), щодо застосування частини другої статті 693 ЦК України. У вказаній справі суд касаційної інстанції зазначив таке:

"112. Водночас Велика Палата зробила висновок, що положення частини другої статті 693 ЦК України, яке передбачає право покупця "вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати", якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, неявно включає і право покупця прийняти повернення суми попередньої оплати, здійснене за ініціативою продавця (погодитися на пропозицію продавця щодо такого повернення) або заперечити проти цього і вимагати від продавця передачі товару.

113. У разі прийняття покупцем повернутої з ініціативи продавця суми попередньої оплати (за обставин подібних до цієї справи) взаємні зобов`язання сторін вважаються припиненими за домовленістю сторін (частина перша статті 604 ЦК України). Однак повернення суми попередньої оплати, у тому числі після закінчення строку договору купівлі-продажу (поставки), здійснене з ініціативи продавця (за відсутності передбачених законом або договором підстав), не має наслідком припинення зобов`язання продавця передати (поставити) товар, якщо покупець без невиправданої затримки недвозначно заперечив проти такого повернення і висунув вимогу передати (поставити) товар (наприклад, направив продавцю претензію, лист, подав позов до суду тощо)".

62. Тобто Велика Палата Верховного Суду своїм висновком підтвердила право покупця "вимагати повернення суми попередньої оплати", якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, що і сталося у спірних правовідносинах. При цьому у цій справі, що розглядається суди встановили, що сума попередньої оплати не була повернута з ініціативи продавця. Таким чином, висновок апеляційного суду у цій справі не суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, а тому в цьому контексті посилання скаржника також є необґрунтованими.

63. Таким чином, доводи скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм частини другої статті 693, статті 712 ЦК України без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2026 року у справі № 911/969/24 (провадження № 12-38гс25) та постановах Верховного Суду від 18 серпня 2023 року у справі № 927/211/22, від 21 грудня 2020 року у справі № 916/499/20 та від 04 грудня 2019 року у справі № 916/1727/17 не знайшли свого підтвердження.

64. Верховний Суд не раз наголошував, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

65. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права має місце, коли суд першої чи апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій подібній справі.

66. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження.

67. Крім того, колегія суддів відхиляє доводи скаржника з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України про те, що апеляційний суд безпідставно стягнув штраф у розмірі 41 454,00 грн (10 % від 414 540,00 грн) без встановлення періоду прострочення та з порушенням частини шостої статті 232 ГК України, оскільки у цій справі не підтвердилася визначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України. Таким чином, Верховний Суд не вбачає правових підстав для розгляду доводів касаційної скарги ФОП Савьолової У. П. за пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України, які стосуються недослідження апеляційним судом зібраних у справі доказів.

68. Разом з тим колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що враховуючи встановлений судом факт невиконання відповідачем зобов`язання з поставки товару у частині сплаченої позивачем попередньої оплати та порушення строків виконання договірного зобов`язання, передбачених умовами Договору, наявні підстави для застосування передбаченої пунктом 5.3 Договору відповідальності у вигляді штрафу. Згідно з умовами Договору, у разі затримки поставки товару понад встановлений строк продавець зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 0,3 % від вартості непоставленого товару за кожен день прострочення, але не більше 10 % від загальної вартості відповідної партії. Оскільки факт непоставки товару у визначеній частині підтверджений матеріалами справи, з моменту сплати позивачем 100 % передоплати за товар до моменту звернення позивача із претензією до відповідача пройшло більше трьох років, беручи до уваги, що строк виконання зобов`язання порушено, вимога позивача про стягнення штрафу є обґрунтованою, доведеною та такою, що підлягає задоволенню у межах договірно встановленого обмеження відповідальності.

69. Законність, обґрунтованість та вмотивованість судового рішення обумовлюється, зокрема, порядком оцінки доказів і визначенням відповідно до статті 86 ГПК України їх якості з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

70. За таких обставин доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, з огляду на що відсутні підстави для скасування оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду. Враховуючи зазначений висновок суду касаційної інстанції, беручи до уваги, що постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2026 року у справі № 909/1482/25 переглянуто в касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги, причини для зупинення виконання постанови Західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2026 року у справі № 909/1482/25 відпали, тому подані ФОП Савьоловою У. П. заява про зупинення виконання оскаржуваної постанови та доповнення до неї залишаються судом без задоволення.

71. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі аргументовано не доведено.

72. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

73. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

74. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

75. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися та не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, а тому касаційну скаргу відповідача слід залишити без задоволення.

Судові витрати

76. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Савьолової Уляни Петрівни залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 30 квітня 2026 року у справі № 909/1482/25 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Л. Власов

Судді І. В. Булгакова

Т. М. Малашенкова