Постанова від 29 червня 2026 р. у справі №910/14941/23 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/14941/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Малашенкової Т.М. (головуючої), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.,

за участю секретаря судового засідання Прокопенко О.В.,

представників учасників справи:

позивача - Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради (далі - Підприємство, позивач, скаржник) - Жерьобкін О.М. (адвокат),

відповідача - Антимонопольного комітету України (далі - АМК, Комітет, відповідач) - Рудченко Є.Д. (самопредставництво),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Підприємства

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 (головуюча - суддя Бондаренко-Легких Г.П.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 (головуючий - суддя Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Сулім В.В.)

у справі за позовом Підприємства

до АМК

про визнання недійсним та скасування рішення.

ВСТУП

Предметом судового розгляду є наявність / відсутність підстав для визнання недійсним та скасування рішення, яке прийняте АМК, відповідно до якого визнано, що Підприємство вчинило порушення, передбачене пунктом 1 частини другої статті 13 та пунктом 2 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - Закон № 2210-III), у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку Послуги евакуації в межах міста Дніпра шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Підприємство звернулося до суду з позовом до АМК про визнання недійсним та скасування рішення від 10.08.2023 № 40-р/тк у справі № 54/16-22 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу» (далі - Рішення АМК).

1.2. З посиланням, зокрема, на приписи статті 59 Закону № 2210-III Підприємство зазначає про те, що Рішення АМК є необґрунтованим, оскільки:

- за відсутності належно проведеного Комітетом дослідження при визначенні позивача таким, що займав монопольне (домінуюче) становище на ринку Послуги евакуації та внаслідок порушення вимог Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, яка затверджена розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 № 49-р, визнання Комітетом позивача таким, що зловживає монопольним (домінуючим) становищем на цьому ринку не може вважатися належним чином установленим, як і сам факт зайняття Підприємством монопольного становища;

- амортизаційні відрахування включені Підприємством до калькуляції вартості послуги обґрунтовано, ураховуючи, що транспортні засоби спеціального призначення придбані Підприємством за кошти, що були внесені його засновником (міською радою) як внески до статутного капіталу, а отже, є власними коштами комунального підприємства, а не цільовим фінансуванням капітальних інвестицій, як помилково зазначає Комітет. Водночас на основні засоби, придбані за власні кошти Підприємства, амортизація нараховується у загальному порядку.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Господарський суд міста Києва рішенням від 11.11.2025, яке Північний апеляційний господарський суд постановою від 07.04.2026 залишив без змін, у задоволенні позову відмовив.

2.2. Судові рішення попередніх інстанцій обґрунтовані, зокрема, тим, що Рішення АМК прийняте відповідно до вимог Закону № 2210-III, Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 № 5 (у редакції, чинній станом на час прийняття оскаржуваного рішення), у зв`язку з чим всебічно, повно, об`єктивно розглянуто обставини справи, і, як наслідок, відсутні підстави для визнання недійсним або скасування Рішення АМК, що передбачені статтею 59 Закону № 2210-III.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Підприємство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 910/14941/23, ухвалити нове рішення про задоволення позову.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Узагальнені доводи касаційної скарги

4.1. З посиланням на пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник зазначає про неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права за відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

- пункту 1 частини першої статті 115 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якого господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

- пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 14.12.1999 № 860/4153 (далі - П(С)БО 15 «Дохід»), що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена;

- пункту 16 П(С)БО 15 «Дохід», що цільове фінансування не визнається доходом доти, доки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування;

- пункту 17 П(С)БО 15 «Дохід», що отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування;

- пункту 18 П(С)БО 15 «Дохід», що цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об`єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційної сумі нарахованої амортизації цих об`єктів.

4.2. За доводами скаржника, щодо обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики стосовно наведених норм права для правильного вирішення справи, то у цій справі наявна виключна правова проблема щодо визначення правової природи коштів, внесених органом місцевого самоврядування до статутного капіталу комунального підприємства, та правових наслідків такого внесення для цілей бухгалтерського обліку, формування витрат і застосування законодавства про захист економічної конкуренції.

5. Позиція інших учасників справи

5.1. У відзиві на касаційну скаргу АМК заперечує проти доводів скаржника, зазначаючи про їх незаконність та необґрунтованість, і просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм права.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1. Тимчасовою адміністративною колегією АМК 10.08.2023 у справі № 54/16-22 прийнято рішення № 40-р/тк, відповідно до якого:

- визнано Підприємство суб`єктом господарювання, який у період з 05.04.2021 до 10.08.2023 займав монопольне (домінуюче) становище на ринку послуги з доставки (транспортування, евакуації) тимчасово затриманих інспекторами з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради транспортних засобів на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціальних автомобілів-евакуаторів (далі - Послуга евакуації) у межах міста Дніпра із часткою 100%;

- визнано дії Підприємства, які полягають у прийнятті наказу від 12.03.2021 № 46 «Про затвердження вартості послуги із транспортування транспортних засобів» (зі змінами, внесеними наказом від 07.04.2021 № 60 «Про внесення змін до Наказу № 46 від 12.03.2021р. «Про затвердження вартості послуги із транспортування транспортних засобів»), яким встановлено з 05.04.2021 завищену вартість послуги з доставки (транспортування, евакуації) тимчасово затриманих інспекторами з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради транспортних засобів на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціальних автомобілів-евакуаторів на 502,02 грн, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

- за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, на Підприємство накладено штраф у розмірі 6 472 700 грн;

- зобов`язано Підприємство припинити порушення законодавства про захист економічної конкуренції, зазначене в пункті 2 резолютивної частини цього рішення, у двомісячний строк.

6.2. Під час прийняття оскаржуваного рішення Комітет, зокрема, виходив з такого.

6.2.1. Підприємство у розумінні статті 1 Закону № 2210-ІІІ є суб`єктом господарювання.

6.2.2. Визначення становища Підприємства на ринку Послуги евакуації здійснено Комітетом відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб`єктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Комітету від 05.03.2002 № 49-р, яка зареєстрована у Міністерстві юстиції України 01.04.2002 за № 317/6605 (далі - Методика), з урахуванням пункту 2.2 Методики та статті 12 Закону № 2210-ІІІ.

6.2.3. Суб`єктом господарювання, який є об`єктом аналізу щодо визначення монопольного (домінуючого) становища, є Підприємство (раніше - КП «Міськавтопарк»).

6.2.4. Відповідно до пункту 1.1 Статуту Підприємство є комунальним унітарним комерційним підприємством.

6.2.5. Згідно з пунктом 2.2 Статуту одним з предметів господарської діяльності Підприємства є виконання функцій з блокування (розблокування) коліс та примусового переміщення транспортних засобів, власники яких порушили правила паркування транспортних засобів.

6.2.6. Відповідно до пункту 3.1 Статуту джерелами формування майна Підприємства є грошові та матеріальні внески, передані Підприємству Дніпровською міською радою; доходи, отримані від господарської діяльності; надходження від здачі в оренду майнових об`єктів; кредити банків та інших установ; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, згідно з чинним законодавством України; амортизаційні відрахування; прибуток від позареалізаційних операцій; кошти, отримані з бюджету Дніпровської міської територіальної громади на виконання державних або місцевих програм, затверджених міською радою; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

6.2.7. Конкретним товаром, який продається, а в цьому випадку послугою, яка надається Підприємством, є Послуга евакуації.

6.2.8. Послуга евакуації надається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2018 № 990 «Про затвердження Порядку тимчасового затримання інспекторами з паркування транспортних засобів та їх зберігання» (далі - Постанова № 990) та договору про надання послуг з доставки (транспортування) тимчасово затриманих інспекторами з паркування Дніпровської міської ради транспортних засобів на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціальних автомобілів-евакуаторів від 31.12.2020, укладеного між Інспекцією та Підприємством.

6.2.9. Відповідно до листа від 09.09.2021 № 18/18-2 Підприємством надано Комітету договір від 31.12.2020 про надання послуг з доставки (транспортування) тимчасово затриманих інспекторами з паркування Дніпровської міської ради транспортних засобів на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціальних автомобілів-евакуаторів, з терміном дії до 31.12.2022 (далі - Договір 1).

6.2.10. Згідно з листом від 22.06.2023 № 16/16-4 Підприємством надано договір від 02.01.2023 про надання Послуги евакуації з терміном дії до 31.12.2024 (далі - Договір 2).

6.2.11. У зазначених договорах визначено такий предмет: надання Підприємством за завданням (викликом) Інспекції послуги з доставки (транспортування) тимчасово затриманих інспекторами з паркування Інспекції з питань контролю за паркуванням Дніпровської міської ради транспортних засобів на спеціальний майданчик чи стоянку за допомогою спеціальних автомобілів- евакуаторів, які на базі вантажного автомобіля обладнані краном маніпулятором та евакуатором з лебідкою і належать Підприємству.

6.2.12. Послуга евакуації, що є предметом цих договорів, є послугою, щодо якої визначається монопольне (домінуюче) становище Підприємства.

6.2.13. Із листа Дніпровської міської ради від 08.09.2021 № 7/15-2308 встановлено, що згідно з Постановою № 990 Підприємство визначено суб`єктом господарювання, відповідальним за надання Послуги евакуації, відповідно до вказаних договорів.

6.2.14. Згідно з названими вище договорами Інспекція не сплачує Підприємству за Послугу; вартість Послуги евакуації згідно з Постановою № 990 сплачує особа, зазначена в частині першій статті 142 Кодексу України про адміністративні правопорушення, або особа, яка ввезла затриманий транспортний засіб на територію України, або особа, яка керувала транспортним засобом на момент учинення правопорушення.

6.2.15. За наданою Інспекцією інформацією (лист від 20.06.2023 № 2/9-12784), Інспекція не укладала договори про надання Послуги евакуації з будь-якими іншими суб`єктами господарювання, окрім Підприємства.

6.2.16. Отже, надавачем Послуги евакуації фізичним і юридичним особам, тимчасово затриманих інспекторами з паркування Інспекції транспортних засобів, є Підприємство.

6.2.17. З огляду на те, що згідно з Постановою № 990 Інспекція уклала договори з Підприємством, споживачі Послуги евакуації не можуть легко перейти від споживання Послуги евакуації до споживання іншого товару. У зв`язку з цим, товарними межами ринку є Послуга евакуації.

6.2.18. Територіальними (географічними) межами ринку Послуги евакуації визначено територію міста Дніпра, оскільки Інспекція проводить тимчасове затримання транспортних засобів у місті Дніпрі, а Підприємство надає Послугу евакуації на спеціальні майданчики чи стоянки в місті Дніпрі.

6.2.19. Для розрахунку вартості послуги з транспортування транспортних засобів та її складових елементів (зокрема вартості комплексу допоміжних послуг) Підприємство звернулося до Державного підприємства «Інженерний центр» (далі - ДП «Інженерний центр»), яке входить до складу Української державної будівельної корпорації «Укрбуд» (договір від 01.03.2021 № 15).

6.2.20. За результатами розрахунків, наданий ДП «Інженерний центр», Підприємство установило своїм наказом від 12.03.2021 № 46 «Про затвердження вартості послуги із транспортування транспортних засобів» (далі - Наказ № 46) з 05.04.2021 [зі змінами, внесеними згідно з наказом від 07.04.2021 № 60 «Про внесення змін до Наказу № 46 від 12.03.2021 «Про затвердження вартості послуги із транспортування транспортних засобів» (далі - Наказ № 60)] з 05.04.2021 вартість послуги із транспортування транспортних засобів повною масою, у розмірі:

до 2000 кг включно - 2 110,00 грн за послугу;

від 2000 до 3000 кг - 2 230,00 грн за послугу;

від 3000 кг - 2 410,00 грн за послугу.

6.2.21. Згідно з проведеними ДП «Інженерний центр» розрахунками, вартість 1 завантаження, розвантаження та подачі автомобілів-евакуаторів із краном-маніпулятором на 01.03.2021 визначено на рівні 1 390,42 грн, з урахуванням податків, зборів та обов`язкових платежів (далі - Калькуляція вартості), і включає в себе, зокрема, таку статтю витрат, як «вартість подачі автомобілів-евакуаторів з краном-маніпулятором на 1 авто-годину (прямі затрати) 867,94 грн» (поз. 6 Калькуляції вартості), що складається, у тому числі, з амортизаційних нарахувань у розмірі 352,76 грн.

6.2.22. На вимогу Відділення від 01.12.2022 № 54-02/2336 про надання інформації Підприємство надало відповідь згідно з листом від 02.12.2022 № 18/18-7 (вх. Відділення № 54-01/1671 від 14.12.2022), у якому зазначило, що з 15.09.2022 під час застосування вартості Послуги евакуації керується рішенням виконавчого комітету Дніпровської міської ради від 13.09.2022 № 776 «Про затвердження граничних розмірів плат для КП «Транспортна інфраструктура міста» ДМР за надання послуг з транспортування транспортних засобів у м. Дніпрі», яким затверджено вартість Послуги евакуації на тому ж рівні, який встановлено в Наказі № 46 з 05.04.2021 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом № 60).

6.2.23. Ураховуючи те, що Підприємство надає Послуги евакуації відповідно до названих вище договорів, а також те, що у Комітеті відсутня інформація про визнання таким, що втратив чинність Наказу № 46, яким встановлено вартість Послуги евакуації з 05.04.2021, часовими межами ринку Послуги евакуації визначено період з 05.04.2021 до 10.08.2023, протягом якого відносини між Підприємством і споживачами утворюють ринок зі сталою структурою.

6.2.24. Інспекція не укладала договорів про надання Послуги евакуації з будь-якими іншими суб`єктами господарювання, окрім Підприємства. Ураховуючи положення Постанови № 990, це є бар`єром вступу на ринок Послуги евакуації, конкуренція на ринку вказаного товару відсутня.

6.2.25. Отже, Підприємство у період з 05.04.2021 до 10.08.2023 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку Послуги евакуації в межах міста Дніпра із часткою 100%.

6.2.26. Підприємство протягом 2019 року отримало кошти міського бюджету на суму 23 400 000 грн як внески до статутного капіталу, з цієї суми 19 262 400 грн спрямувало на придбання 6 одиниць транспортних засобів спеціального призначення через процедуру закупівель. Отже, транспортні засоби спеціального призначення (автоевакуатори) придбані за рахунок коштів міського бюджету.

6.2.27. Згідно з висновками Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури ДМР (головного розпорядника коштів) щодо внесків до статутного капіталу на звернення від 01.04.2019 № 314/4 (обсяг бюджетних коштів 4 951 361,00 грн), № 4/4-91 та № 4/4/92 від 03.07.2019 (обсяг бюджетних коштів 7 500 000,00 грн), № 4/4/-282 від 18.09.2019 (обсяг бюджетних коштів 3 000 000,00 грн), № 4/4-322 від 10.10.2019 (обсяг бюджетних коштів 3 700 000,00 грн), № 4/4-357 від 06.11.2019 (обсяг бюджетних коштів 4 300 000,00 грн), 4/4-379 від 25.11.2019 (обсяг бюджетних коштів 16 352 303,00 грн), № 4/4-88 від 12.06.2020 (обсяг бюджетних коштів 13 500 000, 00 грн) бюджетні кошти вносились до статутного капіталу Підприємства з напрямом спрямування: здійснення закупівлі транспортних засобів спеціального призначення, у зв`язку з нестачею власних коштів.

6.2.28. Відповідно до пункту 16 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153 [далі - П(С)БО 15 «Дохід»], цільове фінансування не визнається доходом доти, доки не існує підтвердження того, що воно буде отримане та підприємство виконає умови щодо такого фінансування.

6.2.29. Згідно з пунктом 17 П(С)БО 15 «Дохід» отримане цільове фінансування визнається доходом протягом тих періодів, у яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування.

6.2.30. Відповідно до пункту 18 П(С)БО 15 «Дохід» цільове фінансування капітальних інвестицій визнається доходом протягом періоду корисного використання відповідних об`єктів інвестування (основних засобів, нематеріальних активів тощо) пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об`єктів.

6.2.31. Згідно з пунктом 6 Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 № 65, калькулювання собівартості послуги - це визначення розміру витрат у грошовій формі на виробництво одиниці певного виду

робіт (послуг) по окремих видах витрат.

6.2.32. Фактично Підприємство не понесло витрат власних коштів на придбання транспортних засобів спеціального призначення (автоевакуаторів), а останні були придбані за рахунок бюджетних коштів, тобто за кошти платників податків.

6.2.33. З огляду на викладене, амортизаційні нарахування повинні відображатися відповідно до вимог пункту 18 П(С)БО 15 «Дохід» у складі доходу протягом періоду корисного використання цих транспортних засобів пропорційно сумі нарахованої амортизації цих об`єктів.

6.2.34. Отже, Підприємство не мало включати до Калькуляції вартості (як витрати для відшкодування / оплати споживачами) амортизаційні відрахування, нараховані на транспортні засоби спеціального призначення, придбані за бюджетні кошти (кошти платників податків), що суперечить пункту 18 П(С)БО 15 «Дохід».

6.2.35. Підприємство завищило вартість подачі автомобілів-евакуаторів з краном-маніпулятором на 1 авто-годину (прямі затрати) на суму амортизаційних відрахувань у розмірі 352,76 грн. Отже, вартість 1 завантаження, розвантаження та подачі автомобіля-евакуатора з краном-маніпулятором станом на 01.03.2021 мала б становити 888,40 грн, що на 502,0 грн менше.

6.2.36. Домінуюча компанія (Підприємство) стала для покупців Послуги евакуації єдиним торговельним партнером, взаємовідносин з яким неможливо уникнути для альтернативних джерел постачання необхідної Інспекції Послуги евакуації.

6.2.37. Згідно з листом від 21.10.2022 № 41010-06-5/4407 (вх. № 6-05/8139 від 24.10.2022) Міністерство фінансів України підтвердило позицію щодо особливостей нарахування та одночасного відображення в бухгалтерському обліку у складі доходів амортизації на транспортні засоби, придбані за рахунок цільового фінансування капітальних інвестицій (за бюджетні кошти) з кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку операцій, пов`язаних з амортизацією основних засобів, зокрема в сумі, пропорційній нарахованій амортизації, за об`єктами основних засобів, отриманих безоплатно, придбаних (створених) за рахунок коштів цільового фонду, визнається дохід з відображенням за дебетом субрахунку 424 «Безоплатно одержані необоротні активи» і кредитом субрахунку 745 «Дохід від безоплатно одержаних активів» (пункт 24 додатка до Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Міністерством фінансів України від 30.09.2003 № 561).

6.2.38. Таким чином, дії Підприємства, які полягають у встановленні згідно з Наказом № 46 з 05.04.2021 (зі змінами, внесеними згідно з Наказом № 60) завищеної вартості Послуги евакуації на 502,02 грн, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 частини другої статті 13, пунктом 2 статті 50 Закону № 2210-ІІІ, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку Послуги евакуації в межах міста Дніпра в період з 05.04.2021 до 10.08.2023 шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку.

6.3. Підприємство не погодилося з Рішенням АМК та оскаржило його у судовому порядку.

6.4. Під час розгляду справи № 910/14941/23 місцевим господарським судом, ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу документів бухгалтерського обліку, оподаткування і звітності, на вирішення якої поставлено такі питання:

- чи підтверджується документально та нормативно відображення у бухгалтерському та податковому обліку Підприємства амортизаційні відрахування станом на 01.03.2021, що нараховані на транспортні засоби спеціального призначення, придбані за бюджетні кошти?

- як саме підлягають формуванню в бухгалтерському та податковому обліку Підприємства інформація про доходи / витрати (та її розкриття у фінансовій звітності), що стосується амортизаційних відрахувань станом на 01.03.2021, що нараховані на транспортні засоби спеціального призначення, придбані за бюджетні кошти?

6.5. Відповідно до висновку експерта від 26.09.2024 № 916-24 за результатами проведення судової економічної експертизи, експерт дійшов таких висновків:

- щодо питання першого: в обсягах наданих документів, документально та нормативно підтверджується відображення у бухгалтерському обліку Підприємства амортизаційні відрахування станом на 01.03.2021, що нараховані на транспортні засоби спеціального призначення, придбані за бюджетні кошти, які отримані як внески до статутного капіталу Підприємства зі спеціального фонду міського бюджету - бюджету розвитку. Підтвердити документально та нормативно відображення у податковому обліку Підприємства амортизаційні відрахування станом на 01.03.2021, що нараховані на транспортні засоби спеціального призначення, придбані за бюджетні кошти, які отримані як внески до статутного капіталу Підприємства зі спеціального фонду міського бюджету - бюджету розвитку, не видається за можливе (оскільки, як зазначив експерт у дослідницькій частині висновку, за його клопотанням не було надано документи податкового обліку);

- щодо питання другого: інформація про доходи / витрати (та її розкриття у фінансовій звітності), що стосується амортизаційних відрахувань станом на 01.03.2021, що нараховані на транспортні засоби спеціального призначення, придбані за бюджетні кошти, які отримані як внески до статутного капіталу Підприємства зі спеціального фонду міського бюджету - бюджету розвитку, в бухгалтерському та податковому обліку Підприємства підлягають формуванню згідно з приписами Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік», П(С)БО 15 «Доходи», П(С)БО 16 «Витрати», П(С)БО 25 «Спрощена фінансова звітність».

6.6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним та скасування Рішення АМК, суди попередніх інстанцій виходили, зокрема, з того, що отримання бюджетних коштів як внеску до статутного капіталу не є доходом для цілей оподаткування (не збільшує фінрезультат до оподаткування), тобто внесення коштів до статутного капіталу Підприємства розглядається як вкладення власника (учасника), а не як дохід від звичайної операційної діяльності, а, відтак, не є власними коштами комунального підприємства, а є цільовим фінансуванням капітальних інвестицій. Бюджетні кошти надані Підприємству виключно на конкретне спрямування (зокрема здійснення закупівлі транспортних засобів спеціального призначення), а відображення цих коштів як внесків до статутного капіталу є способом їх обліку, а не їх правовою природою, що не змінює її та не робить їх через це такими, що отримані як результат провадження підприємницької діяльності, довільними для використання. У Рішенні АМК не заперечується необхідність нарахування амортизації на такі транспортні засоби, а йдеться саме про недопустимість її включення до Калькуляції вартості за такою статтею витрат як «вартість подачі автомобілів-евакуаторів з краном-маніпулятором» (стаття 6 Калькуляції витрат), яка підлягає сплаті споживачами (тобто безпосередньо стосується витрат на придбання транспортних засобів спеціального призначення за бюджетні кошти - кошти платників податків, які в такому разі зобов`язані оплачувати ще й амортизаційні нарахування). Рішення АМК не встановлює безпосередньо порушення чи дотримання Підприємством правил бухгалтерського обліку, а стосуються саме ущемлення прав споживачів у складі порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку шляхом встановлення таких цін реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку. Підприємство не понесло витрат власних коштів на придбання транспортних засобів спеціального призначення (автоевакуаторів), а останні були придбані за рахунок бюджетних коштів, тобто за кошти платників податків і є цільовим фінансуванням капітальних інвестицій. Отже, Підприємство не мало включати до Калькуляції вартості (як витрати для відшкодування / оплати споживачами) амортизаційні відрахування, нараховані на транспортні засоби спеціального призначення, придбані за бюджетні кошти (кошти платників податків), які є цільовим фінансуванням капітальних інвестицій.

7. Порядок та межі розгляду справи судом касаційної інстанції

7.1. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.05.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/14941/23 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М., суддів Бенедисюка І.М., Власова Ю.Л.

7.2. Розпорядженням в.о. заступника керівника Апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 01.06.2026 № 32.2-01/794 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 910/14941/23 у зв`язку з відпусткою судді Власова Ю.Л.

7.3. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 для розгляду касаційної скарги у справі № 910/14941/23 визначено колегію суддів у складі: головуючої судді - Малашенкової Т.М., суддів Бенедисюка І.М., Булгакової І.В.

7.4. Верховний Суд ухвалою від 01.06.2026 відкрив касаційне провадження у справі № 910/14941/23 за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 3 другої статті 287 ГПК України.

7.5. Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

7.6. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Джерела права та акти їх застосування. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій.

8.1. Предметом касаційного перегляду є рішення суду першої інстанції, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено, та постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за результатами перегляду рішення суду першої інстанції.

8.2. Верховний Суд зазначає, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

8.3. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України.

8.4. У контексті підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України та доводів касаційної скарги (означені у пунктах 4.1. - 4.2. цієї постанови), Верховний Суд зазначає таке.

8.5. Відповідно до приписів пункту 3 частини третьої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

8.6. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц зазначила, що правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

8.7. Отже, формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних конкретних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами під час розгляду справи обставини. При цьому формування правового висновку не може здійснюватися поза визначеними статтею 300 ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

8.8. Слід зазначити, що висновки Верховного Суду відносно питання застосування норм матеріального права, які зазначені скаржником, у подібних правовідносинах, ураховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, відсутні. Отже, з огляду на відсутність таких висновків, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Водночас неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 311 ГПК України).

8.9. За доводами касаційної скарги скаржник фактично просить Верховний Суд сформулювати правові висновки щодо застосування норм права, означених у пункті 4.1. цієї постанови.

8.10. У зазначеному аспекті Верховний Суд зазначає таке.

8.11. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право комунальної власності - це право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

8.12. Відповідно до частини першої статті 24 Господарського кодексу України (далі ГК України в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) управління господарською діяльністю у комунальному секторі економіки здійснюється через систему організаційно-господарських повноважень територіальних громад та органів місцевого самоврядування щодо суб`єктів господарювання, які належать до комунального сектора економіки і здійснюють свою діяльність на основі права господарського відання або права оперативного управління.

8.13. У відповідності до частини першої статті 63 ГК України залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні можуть діяти підприємства, зокрема, комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади.

8.14. Згідно з частиною четвертою статті 63 ГК України унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

8.15. Відповідно до частин першої, третьої та четвертої статті 78 ГК України (у наведеній вище редакції) комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Майно комунального унітарного підприємства перебуває у комунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підприємство). Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою.

8.16. За змістом частини третьої статті 71 Бюджетного кодексу України до витрат бюджету розвитку місцевих бюджетів належать внески органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування до статутного капіталу суб`єкта господарювання.

8.17. За змістом статті 115 ЦК України господарське товариство є власником, зокрема, майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу. Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

8.18. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 996-XIV) національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку в державному секторі - нормативно-правовий акт, яким визначаються принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності для розпорядників бюджетних коштів, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, та фондів загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування, розроблений на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку для державного сектору та затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.

8.19. Згідно з частиною третьою статті 12-1 Закону № 996-XIV підприємства, крім тих, що зазначені в частині другій цієї статті, самостійно визначають доцільність застосування міжнародних стандартів для складання фінансової звітності та консолідованої фінансової звітності.

8.20. Як установлено у Рішенні АМК, відповідно до пункту 1.1 Статуту Підприємство є комунальним унітарним комерційним підприємством.

8.21. Згідно з пунктом 3.1 Статуту джерелами формування майна Підприємства є грошові та матеріальні внески, передані Підприємству Дніпровською міською радою; доходи, отримані від господарської діяльності; надходження від здачі в оренду майнових об`єктів; кредити банків та інших установ; майно, придбане в інших суб`єктів господарювання, згідно з чинним законодавством України; амортизаційні відрахування; прибуток від позареалізаційних операцій; кошти, отримані з бюджету Дніпровської міської територіальної громади на виконання державних або місцевих програм, затверджених міською радою; інші джерела, не заборонені чинним законодавством України.

8.22. За змістом Рішення АМК, Підприємство згідно з Постановою № 990 визначено суб`єктом господарювання, відповідальним за надання Послуги евакуації, відповідно до укладених догорів між Інспекцією та Підприємством; джерелом придбання позивачем транспортних засобів спеціального призначення (у кількості 6 штук / див. підпункт 6.2.26. пункту 6.2. цієї постанови) є кошти міського бюджету, які протягом 2019 року вносились органом місцевого самоврядування до статутного капіталу Підприємства з конкретним напрямом спрямування: здійснення закупівлі транспортних засобів спеціального призначення, у зв`язку з нестачею власних коштів (див. підпункт 6.2.27. пункту 6.2. цієї постанови).

8.23. До вказаних висновків АМК дійшов з огляду на висновки Департаменту транспорту та транспортної інфраструктури ДМР (див. підпункт 6.2.27. пункту 6.2. цієї постанови), а також з урахуванням листа Дніпровської міської ради від 08.09.2021 № 7/15-2308 (підпункт 6.2.13. пункту 6.2. цієї постанови). Та як свідчить зміст Рішення АМК, Інспекція не укладала договорів про надання Послуги евакуації з будь-якими іншими суб`єктами господарювання, окрім Підприємства. За висновком Комітету, ураховуючи положення Постанови № 990, це є бар`єром вступу на ринок Послуги евакуації, конкуренція на ринку вказаного товару відсутня (див. підпункт 6.2.24. пункту 6.2. цієї постанови).

8.24. Отже, визначальним у цій справі є встановлення: правового статусу коштів, переданих з міського бюджету Підприємству як внесок до статутного капіталу; підстав для подальшого розпорядження Підприємством таким коштами для закупівлі транспортних засобів спеціального призначення; їх правової приналежності певній особі, відповідно, наявність / відсутність у Підприємства права на включення до ціни Послуги евакуації амортизаційних відрахувань основних засобів (транспортних засобів), придбаних за рахунок коштів, які є внеском до статутного капіталу Підприємства. Також підлягає встановленню: загальна кількість машин спеціального призначення, наявних у Підприємства протягом досліджуваного періоду, з них - кількість машин спеціального призначення, які придбані за рахунок коштів, переданих з міського бюджету Підприємству як внесок до статутного капіталу, якими доказами підтверджується, що саме ці транспортні засоби спеціального призначення придбані за рахунок коштів, переданих з міського бюджету Підприємству як внесок до статутного капіталу, чи є такі докази належними, з огляду на інші докази, які містяться у матеріалах прави.

8.25. Проте зазначених обставин суди попередніх інстанцій не установили, як і не надали оцінки у цьому аспекті висновку експерта від 26.09.2024 № 916-24 за результатами проведення судової економічної експертизи.

8.26. Зі змісту рішень першої та другої інстанцій убачається, що суди попередніх інстанцій зазначили про те, що висновок експерта від 26.09.2024 № 916-24 є належним та допустимим доказом, проте не спростовує висновків Комітету, що викладені у рішенні. Втім суди не навели жодних мотивів, за яких визнали, чому висновок експерта не спростовує висновків АМК.

8.27. Таким чином, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою положення статей 86, 76-78, 236, 237 ГПК України щодо обов`язку, визначеного процесуальним законом, стосовно повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

8.28. З огляду на викладене вище, передчасним є надання висновку Верховного Суду щодо застосування норм права, означених у пункті 4.1. цієї постанови.

8.29. Верховний Суд наголошує, що згідно з послідовними та сталими правовими позиціями Верховного Суду у справах у сфері економічної конкуренції:

- за приписами частин першої та другої статті 12 Закону № 2210-III суб`єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо: на цьому ринку у нього немає жодного конкурента; не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб`єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб`єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;

- частиною першою статті 13 Закону № 2210-III передбачено, що зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб`єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку.

- на АМК або його територіальне відділення, яке є стороною у справі, крім того, що покладено обов`язок з доведення у суді факту зайняття суб`єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку, також покладено обов`язок доведення наявності у діях суб`єкта господарювання зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Адже саме по собі займання монопольного (домінуючого) становища суб`єктом господарювання на ринку не вважається правопорушенням та не може бути підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, у вигляді накладення штрафу відповідно до статті 52 Закону № 2210-III;

- під час вирішення спорів про скасування та/або визнання недійсним рішень органів АМК щодо порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу за відповідне порушення, господарським судам необхідно здійснити перевірку та надати належну оцінку доводам кожної зі сторін у справі, зокрема, суди мають перевіряти правильність застосування органами АМК відповідних правових норм, в тому числі, й Методики, щодо наявності чи відсутності монопольного (домінуючого) становища суб`єкта господарювання на ринку, щодо товарних, територіальних (географічних), часових меж ринку так і наявності чи відсутності факту зловживання відповідачем антимонопольної справи таким становищем.

8.30. Проте наведене також залишилося поза увагою судів попередніх інстанцій.

8.31. Зі змісту судових рішень не убачається, щоб суди надали оцінку періоду, за який Комітетом визначено монопольне (домінуюче) становище Підприємства на досліджуваному ринку та які з конкретних дій визначені як зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, з огляду на період, означений у Рішенні АМК.

8.32. Верховний Суд в силу імперативних положень частини другої статті 300 ГПК України позбавлений права самостійно досліджувати, перевіряти та переоцінювати докази, самостійно встановлювати по-новому фактичні обставини справи, певні факти або їх відсутність.

8.33. З урахуванням наведеного та зазначених положень матеріального і процесуального законодавства, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги про порушення норм права судами попередніх інстанцій під час ухвалення судових рішень є частково обґрунтованими, з означених у цій постанові міркувань.

8.34. Верховний Суд відхиляє доводи, викладені у відзиві АМК на касаційну скаргу, з огляду на вказані вище міркування Верховного Суду, наведені у цій постанові.

8.35. З огляду на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зазначені у цій постанові та порушили норми процесуального права (статті 73-79, 86, 236, 237 ГПК України), що мало своїм наслідком не встановлення обставин, на підставі наданих сторонами доказів, що є визначальними, вагомими і ключовими у цій справі у вирішенні цього спору, ураховуючи доводи касаційної скарги, які є нерозривними у їх сукупності, межі розгляду справи судом касаційної інстанції, імперативно визначені статтею 300 ГПК України, судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

8.36. Колегія суддів касаційної інстанції, враховуючи рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» та у справі «Трофимчук проти України» (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010), зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи скаржника про порушення судами попередніх інстанцій норм права при прийнятті оскаржуваних судових рішень в оскаржуваній частині за результатами перегляду справи в касаційному порядку знайшли своє часткове підтвердження з мотивів і міркувань, викладених у розділі 8 цієї постанови.

9.2. Порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права унеможливило, з огляду на доводи та докази, надані учасниками справи, встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення цієї справи, не можуть бути усунуті Верховним Судом самостійно в силу меж розгляду справи судом касаційної інстанції передбаченими статтю 300 ГПК України.

9.3. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

9.4. У силу приписів частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

9.5. Ураховуючи, що спочатку суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми права, означені у цій постанові, а суд апеляційної інстанції не усунув вказані порушення, то за таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, судові рішення у справі скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

9.6. Під час нового розгляду суду слід звернути увагу на викладене у розділі 8 цієї постанови, надати належну правову кваліфікацію спірним правовідносинам, перевірити доводи та докази, а також вагомі (визначальні) аргументи сторін у справі, дати їм належну правову оцінку, і, в залежності від встановленого, вирішити спір відповідно до закону.

10. Судові витрати

10.1. У Верховного Суду відсутні правові підстави для розподілу судового збору, сплаченого Підприємством за подання касаційної скарги, оскільки Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, а скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу на новий розгляд до суду першої інстанції, тому за результатами нового розгляду має бути вирішено й питання щодо понесених судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 310, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Комунального підприємства «Транспортна інфраструктура міста» Дніпровської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 910/14941/23 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.04.2026 у справі № 910/14941/23 скасувати.

3. Справу № 910/14941/23 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Т. Малашенкова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова