Постанова від 24 червня 2026 р. у справі №902/207/25(902/1101/25) — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 червня 2026 року

м. Київ

cправа № 902/207/25(902/1101/25)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г., суддів: Жукова С. В., Погребняка В. Я.

за участю секретаря судового засідання Багнюка І. І.,

представники учасників справи:

ліквідатор ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" арбітражний керуючий Бобрук Т. В. - особисто (в режимі відеоконференції)

представник ТОВ "САНПАРК - В" - Світличний А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" - арбітражного керуючого Бобрука Тараса Володимировича

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026

та на рішення Господарського суду Вінницької області від 28.11.2025

у справі № 902/207/25 (902/1101/25)

за заявою розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" - арбітражного керуючого Бобрука Тараса Володимировича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНПАРК - В"

про визнання недійсним правочину

в межах справи № 902/207/25

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРОІЛСИСТЕМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА"

про банкрутство, -

ВСТАНОВИВ

На розгляд суду постало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу як фраудаторного.

Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

1. 09.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (далі - ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "САНПАРК-В" (далі - ТОВ "САНПАРК-В", Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна.

2. Відповідно до п. 1.1. договору Продавець продав, а Покупець купив комплекс будівель та споруд, що розташований за номером 3 по вул. Польовій у м. Немирів, Вінницького району (колишній Немирівський район), Вінницької області.

3. Відповідно до п. 1.2. договору вищезазначене нерухоме майно належить Продавцю на праві приватної власності на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Виконавчим комітетом Немирівської міської ради 14.12.2011, згідно з рішенням № 215 від 12.12.2011 року. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27625337, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1629009305230.

4. Відповідно до документу, який посвідчує право власності та інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на 09.12.2024, загальна площа об`єкта нерухомого майна становить 617.1 кв.м.

5. Опис об`єкта: Адміністративний будинок А. загальна площа 170.4 кв.м.; тамбур, а, загальна площа 18.7 кв.м.: ганок, а1, ганок, а2, підвал. A/під. загальна площа 59.4 кв.м.; вхід в підвал, а3, насосна, Б, загальна площа 21.3 кв.м.; ангар, В, загальна площа 347.3 кв.м.; цистерна, 400 м3, 1; цистерна, 400 м3, 2; цистерна, 400 м3, 3; цистерна, 75 м3, 4; цистерна, 75 м3, 5: цистерна, 75 м3, 6: цистерна, 75 м3. 7; цистерна, 75 м3, 8; цистерна, 75 м3, 9; цистерна, 75 м3, 11; цистерна, 75 м3, 12; цистерна, 75 м3, 13: огорожа, 378,3 п.м.14.

6. Вищезазначене нерухоме майно розташоване на земельній ділянці площею 0,6813 га. кадастровий помер 0523083800:02:001:0729, яка перебуває в користуванні Продавця (п. 1.3. договору).

7. Пунктом 2.1. договору передбачено, що за домовленістю сторін продаж вчинено за 5 548 385,64 грн.

8. Відповідно до п. 2.2. договору згідно з довідкою ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" залишкова балансова вартість об`єкта нерухомості станом на 09.12.2024 становить 5 548 385,64 грн.

9. Розрахунок за цим договором, сторони здійснюють в безготівковій формі шляхом перерахування коштів, зазначених в п. 2.1. цього договору на розрахунковий рахунок Продавця, який зазначений в розділі 9 цього договору "підписи сторін", в строк до 01 грудня 2025 (п. 2.3. договору).

10. Відповідно до п. 2.5. договору Продавець зобов`язується передати Покупцеві нерухоме майно, яке є предметом цього договору , а також технічну документацію на нього по акту приймання-передачі після отримання повного розрахунку за цим договором.

11. Згідно з п. 2.6. договору підписання акту приймання-передачі буде свідчити про те, що розрахунки за нерухоме майно здійснені повністю та про відсутність зі сторони Продавця до Покупця будь-яких претензій майнового та фінансового характеру.

12. Право власності на відчужуване за цим договором нерухоме майно переходить до Покупця у відповідності до ст. 334 Цивільного кодексу України - з моменту державної реєстрації цих прав. Сторони погоджуються, що реєстрація права власності на нерухоме майно, зазначене в п. 1 договору, відбувається до проведення повних розрахунків, в день укладення та посвідчення цього договору (п. 3.1. договору).

13. Відповідно до п. 8.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення та є підставою для реєстрації права власності на нерухоме майно.

14. Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Безпалюк Л. С. та зареєстровано в реєстрі за № 1422.

15. Відповідно до фільтрованої виписки за період з 01.01.2024 по 31.12.2024 ТОВ "САНПАРК-В" 11.12.2024 перераховано на рахунок ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" 508 062,77 грн, 450 000,00 грн, 550 000,0 грн, 400 000,00 грн, 390 000,00 грн, 380 000,00 грн, 400 000,00 грн, 360 000,00 грн, 400 000,00 грн, 400 000,00 грн, 350 000,00 грн, 400 000,00 грн, 380 000,00 грн, 390 000,00 грн, 400 000,00 грн, 400 000,00 грн, 100 000,00 грн з призначенням платежу "купівля комплексу будівель та споруд, згідно договору № НТР 275233 від 09.12.2024, що розташований за номером 3 по вул. Польовій в місті Немирів, Вінницького району (колишній Немирівський район) Вінницької області".

16. 04.11.2024 ПП "КТ ГРЕЙДИНГ" звернулося з позовом до ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" про стягнення 3 670 929,58 грн, рішення у справі № 90/1151/24 прийнято 23.01.2025.

17. 13.11.2024 ТОВ "КУСТО АГРО ФАРМІНГ" звернулося з позовом до ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" про стягнення 9807961,55 грн, рішення у справі № 902/1184/24 прийнято 04.02.2025.

18. 17.04.2025 ухвалою Господарського суду Вінницької області відкрито провадження у справі № 902/207/25 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" (далі - ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА"), введено процедуру розпорядження майном боржника, призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Бобрука Т.В.

19. 12.12.2025 ПП "АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО" звернулося з позовом до ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" про стягнення 5 020 190,58 грн, рішення у справі № 902/1324/24 прийнято 12.02.2025.

20. Також, розпорядником майна ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" до позовної заяви додано копію ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду міста Чернівці Стоцької Л. А. від 03.06.2025 у справі № 725/4683/25, яка постановлена за наслідком розгляду клопотання слідчого СВ ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області Сачик Д. В. про надання дозволу на проведення обшуку за місцем здійснення господарської діяльності ТОВ "Санпарк-В" та ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА".

21. В тексті ухвали зазначено: "Поряд з цим до СУ ГУНП в Чернівецькій області на виконання доручення надійшли оперативні матеріали перевірки УСР в Чернівецькій області ДСР НП України, відповідно до яких встановлено, що ОСОБА_1 контролює діяльність ряду підприємств, зокрема ПП "Трім", ТОВ "ГлобалЕнерджи Транс", ТОВ "Глобаленерджи, ПП "Біонафтобуд", ПП "Нафтіма", ТОВ "Газбон", ТОВ "Маркет Енерджи", ТОВ "Санпарк-В", ФГ "Блек Даймонд", ТОВ "Немирів Нафтобаза", ТОВ "Ярд-2021", ПП "ТінікОіл", які останній використовує для створення видимості законної господарської діяльності у сфері придбання, зберігання та реалізації нафтопродуктів, однак в дійсності, залучивши у якості номінальних директорів та засновників осіб - ОСОБА_2 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 . ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_7 . ІНФОРМАЦІЯ_8 , які на виконання вказівок ОСОБА_1 укладають від імені юридичних осіб цивільно-правові угоди щодо поставки та зберігання нафтопродуктів, отримуючи на рахунки зазначених підприємств кошти у якості оплати товарів та послуг, однак, в подальшому, під приводом дії правового режиму воєнного стану, логістичних проблем, змін в податковій політиці та державного регулювання цін повідомляють контрагентам про неможливість виконання підконтрольними юридичними особами взятих на себе домовленостей, чим накопичують вказаними юридичними особами значні суми фінансових зобов`язань, не маючи наміру їх виконувати".

Стислий виклад позовних вимог

22. 08.08.2025 розпорядник майна ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" - арбітражний керуючий Бобрук Т. В. звернувся до господарського суду з заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "САНПАРК-В" (далі - ТОВ "САНПАРК-В") про визнання недійсним правочину, в якій заявник просить:

- визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2024, укладений між ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" та ТОВ "САНПАРК-В", що посвідчений приватним нотаріусом Безпалюк Л.С. та зареєстрований в реєстрі за № 1422.

- витребувати у власність ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" з незаконного володіння ТОВ "САНПАРК-В" комплекс будівель та споруд, що розташований за номером 3 (третім) по вул. Польова в місті Немирів, Вінницького району (колишній Немирівський район), Вінницької області, загальною площею 617.1 кв.м., (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1629009305230).

23. Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок укладення спірного договору нерухоме майно вибуло з власності боржника, продавець кошти за договором має отримати в строк, що становить більше 1 року з моменту продажу та які станом на день звернення до суду з цією позовною заявою не були отримані ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА". На момент укладення договору купівлі-продажу ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" було обізнане про наявність у товариства невиконаних грошових зобов`язань перед низкою контрагентів, зокрема перед ПП "КТ ГРЕЙДИНГ", ТОВ "КУСТО АГРО ФАРМІНГ", ПП "АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО", що свідчить про те, що боржник вчинив дії з переоформлення нерухомого майна з метою уникнення в подальшому виконання рішення суду.

24. Позивач доводив, що ціна продажу нерухомого майна боржника становила 5 548 385,64 грн, однак вказана вартість суттєво відрізняється від ринкової вартості аналогічних об`єктів нерухомості. Арбітражним керуючим було здійснено запит до ТОВ "ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС" щодо надання інформації стосовно оголошень з продажу комерційної нерухомості, розташованої в межах території Вінницької області, площею від 600 до 700 кв.м., що були розміщені користувачами сайту DOM.RІA.com. на який було отримано відповідь за №05/08/2025-01 від 05.06.2025 з переліком об`єктів нерухомості та їх вартості. Аналіз наданої інформації дає підстави стверджувати, що протягом 2024 року комерційна нерухомість, розташована безпосередньо у м. Вінниця, площею від 600 до 700 кв.м. мала середньоринкову вартість від 16 300 000грн до 53 300 000 грн, що в декілька разів перевищує вартість продажу нерухомого майна за оскаржуваним договором.

25. Позивач доводив, що сума заявлених вимог кредиторів (88 294 996 грн, з яких визнано боржником та арбітражним керуючим - 41 162 588,40 грн ще розглядаються судом - 47 132 408,50 грн) на багато перевищує суми активів (2 828 439,39 грн) боржника, що створює реальну загрозу неможливості задоволення вимог кредиторів у подальшому та свідчить про умисне та свідоме вчинення боржником дій (у вигляді відчуження належного йому нерухомого майна), спрямованих на унеможливлення задоволення вимог кредиторів.

26. На переконання позивача, вказані дії боржника суперечать принципам цивільного обороту та свідчать про спрямованість та використання спірного договору на цілі, відмінні від отримання прибутку, що в свою чергу доводить фраудаторність оспорюваного договору.

27. Також позивач зазначав, що спірний договір укладено із заінтересованою особою.

28. Правовою підставою позову розпорядник майна зазначав ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), ст. 13, 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

29. 28.11.2025 рішенням Господарського суду Вінницької області у справі № 902/207/25 (902/1101/25) відмовлено у задоволенні заяви розпорядника майна ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" - арбітражного керуючого Бобрука Т. В. про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 09.12.2024, укладеного між ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" та ТОВ "САНПАРК-В", в порядку статті 42 КУзПБ та витребування у власність ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" з незаконного володіння ТОВ "САНПАРК-В" комплексу будівель і споруд. Скасовано заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Господарського суду Вінницької області від 22.08.2025 у справі № 902/207/25 (902/1101/25).

30. 24.02.2026 постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (повну постанову складено 04.03.2026) рішення Господарського суду Вінницької області від 28.11.2025 у справі №902/207/25(902/1101/25) залишено без змін.

31. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що розпорядником майна не доведено обставин щодо неправомірності укладення оспорюваного договору та не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність ознак фраудаторності такого договору. З огляду на відмову в задоволенні вимоги про визнання недійсним договору, суд відмовив і в задоволенні вимоги про витребування майна, при цьому вказавши, що розпорядником майна не подано належних доказів недобросовісності ТОВ "САНПАРК-В" як набувача спірного майна.

32. Апеляційний господарський суд погодився із висновками місцевого господарського суду.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи касаційної скарги

33. 22.03.2026 (через підсистему "Електронний суд") ліквідатором ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" - арбітражним керуючим Бобруком Т. В. подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.11.2025 у справі № 902/207/25(902/1101/25); передати справу № 902/207/25 (902/1101/25) на новий розгляд до Господарського суду Вінницької області.

34. Скаржник доводить неправильне застосування судами ст. 42 КУзПБ, ст. 3, 13, 203, 215 ЦК України, порушення ст. 13, 73 80, 86, 119, 236, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), не врахування правових висновків Верховного Суду щодо критеріїв фраудаторності правочинів у процедурах банкрутства, викладені в постановах Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №905/2030/19 (905/2445/19), від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16, від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/1410/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17), від 09.02.2022 у справі № 912/2007/18, від 18.12.2024 у справі № 916/379/23; порушення принципів змагальності та рівності сторін; не дослідження всіх істотних обставини справи; безпідставно відмовили у прийнятті та дослідженні ключових доказів, які мають значення для правильного вирішення спору.

35. На переконання скаржника, у даній справі наявна сукупність обставин, які свідчать про можливу фраудаторність спірного правочину, оскільки договір укладено менш ніж за п`ять місяців до відкриття провадження у справі про банкрутство, з власності боржника вибув ключовий актив, який міг бути використаний для задоволення вимог кредиторів, укладення спірного правочину істотно вплинуло на можливість задоволення вимог кредиторів, боржник передав майно без отримання негайного зустрічного виконання, майно було відчужено за ціною, значно нижчою за ринкову, існують обґрунтовані підстави вважати, що оплата за договором могла бути здійснена коштами самого боржника через ланцюг фінансових операцій.

36. Скаржник доводить, що судами не було досліджено економічну сутність спірного правочину, суди помилково ототожнили наявність боргу з наявністю судового рішення про його стягнення. Доводить, що суди неправильно підійшли до оцінки ціни спірного правочину, звевши надані позивачем докази про істотне відхилення ціни від цін на аналогічні об`єкти комерційної нерухомості до формального висновку про відсутність експертизи.

37. Суди безпідставно відмовили в прийнятті копій банківських документів (виписок) ПП "ТРІМ", ТОВ "САНПАРК-В" та ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА", а апеляційний суд визнав оплату реальною лише на підставі виписки самого покупця, але не дослідив джерело походження цих коштів.

38. Скаржник також стверджує, що апеляційний суд не надав належної оцінки доводам апеляційної скарги та не дослідив економічну доцільність спірного правочину; наслідки вибуття майна для кредиторів; обставини фінансування покупки; співвідношення активів та зобов`язань боржника та передчасно дійшов висновку про добросовісність ТОВ "САНПАРК-В" як набувача майна.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

39. 08.06.2026 від ТОВ "САНПАРК-В" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просить закрити касаційне провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 296 ГПК України, оскільки судом апеляційної інстанції правильно враховані висновки Верховного Суду щодо критеріїв фраудаторності правочинів, викладені у подібних правовідносинах. Вважає касаційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення попередніх інстанцій такими, що повністю відповідають закону, ухваленими з дослідженням всіх обставин справи з наданням їм належної правової позиції.

40. Арбітражним керуючим Бобруком Т. В. подано відповідь на відзив ТОВ "САНПАРК-В", в якому він заперечує проти доводів відповідача та просить відмовити в закритті касаційного провадження, а касаційну скаргу - задовольнити.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

41. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

42. Предметом касаційного перегляду у цій справі стало питання щодо наявності або відсутності підстав для визнання недійсним договору купівлі-продажу як фраудаторного.

43. Здійснивши перевірку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, оцінивши доводи касаційної скарги та позицію відповідача, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

44. Верховний Суд неодноразово зазначав, що інститут визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб, які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника в межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливого справедливого задоволення вимог кредиторів.

45. Частинами першою, другою статті 42 КУзПБ передбачено, що господарський суд у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора, поданою в порядку, визначеному статтею 7 цього Кодексу, може визнати недійсними правочини або спростувати майнові дії, вчинені боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, якщо вони порушили права боржника або кредиторів, з таких підстав: боржник виконав майнові зобов`язання раніше встановленого строку; боржник до відкриття провадження у справі про банкрутство взяв на себе зобов`язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами повністю або частково стало неможливим; боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник оплатив іншій особі або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів до боржника перевищувала вартість майна; боржник узяв на себе заставні зобов`язання для забезпечення виконання грошових вимог. Правочини, вчинені боржником протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, можуть бути визнані недійсними господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або кредитора також з таких підстав: боржник безоплатно здійснив відчуження майна, взяв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог; боржник уклав договір із заінтересованою особою; боржник уклав договір дарування.

46. Стаття 42 КУзПБ визначає спеціальні підстави для заявлення вимог про визнання недійсними правочинів за участю боржника, вчинених ним після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство.

47. Однак згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду викладеною, зокрема, в постановах від 28.10.2021 у справі №911/1012/13, від 02.06.2021 у справі №904/7905/16, на яку посилається скаржник, укладення боржником договору поза межами відповідного "підозрілого періоду" (одного або трьох років, що передували відкриттю справи про банкрутства), визначеного, відповідно, статтею 20 Закону про банкрутство або статтею 42 КУзПБ, не виключає можливості звернення зацікавлених осіб (арбітражного керуючого або кредитора) з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України чи інших законів.

48. Звернення в межах справи про банкрутство з позовом про визнання недійсними правочинів боржника на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правом є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість захисту порушених прав кредиторів та боржника (постанова Верховного Суду у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 24.11.2021 у справі № 905/2030/19(905/2445/19), на яку посилається скаржник в касаційній скарзі).

49. Так, однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

50. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які мають право розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

51. Частиною 3 статті 13 Цивільного кодексу України визначено, що не допускаються дії особи, які вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

52. Правочини, які укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Правочин не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення.

53. Обираючи варіант добросовісної поведінки, боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, й це передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор має право розраховувати, що всі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Доброчесний боржник повинен мати на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення (сатисфакцію) прав та правомірних інтересів кредитора.

54. Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимог іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора.

55. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

56. Боржник, який відчужує майно (вчиняє інші дії, пов`язані зі зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора.

57. Правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом, спрямованим на недопущення (уникнення) задоволення вимог такого кредитора.

58. Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності з огляду на презумпцію фраудаторності правочину, вчиненого боржником на шкоду кредиторам.

59. Верховний Суд у низці постанов (зокрема, постанови від 08.12.2021 у справі № 910/8357/18, від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, від 02.05.2023 у справі № 904/648/22, від 29.01.2026 у справі № 920/1167/23(920/292/24)) сформував правову позицію, згідно з якою дії боржника мають оцінюватися крізь критерії добросовісності, момент вчинення правочину, співмірності зустрічного виконання, характер відносин із контрагентом і наслідки для кредиторів.

60. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.12.2024 у справі № 916/379/23, на яку також зроблено посилання в касаційній скарзі, наголосила, що остаточну кваліфікацію певного правочину як фраудаторного повинен здійснювати суд в кожній конкретній справі, виходячи із встановлених обставин.

61. Звертаючись із позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" та ТОВ "САНПАРК-В", розпорядник майна доводив, що такий є фраудаторним, укладеним менше ніж за рік до відкриття провадження у справі про банкрутство ТОВ "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" при існуванні у боржника заборгованості перед кредиторами, вчинений із заінтересованою особою та на умовах, які суперечать ринковим.

62. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за умовами вказаного правочину ціна продажу об`єкту нерухомості склала 5 548 385,64 грн, а факт проведення розрахунку між сторонами в межах визначеного договором строку підтверджується банківською випискою. Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, що боржник передав майно без отримання негайного зустрічного виконання, оскільки такі твердження спростовуються встановленими судами обставинами справи.

63. На підтвердження своїх тверджень про невідповідність ціни, за якою боржником було відчужено майно, ринковій, розпорядником майна було подано суду лист ТОВ "ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС" з переліком оголошень з продажу комерційної нерухомості, розташованої в межах території Вінницької області, площею від 600 до 700 кв. м., що були розміщені користувачами сайту ДОМ.РІА, в період з 01.01.2014 по 25.07.2025.

64. Судами обох інстанцій було досліджено наданий позивачем доказ та виснувано, що такий не підтверджує реальної вартості майна, оскільки вказані відомості не містять підтвердження тотожності об`єктів (площа, технічний стан, місцезнаходження, інфраструктура, стан ремонту, правовий статус, тощо), що унеможливлює їх використання для порівняння; виражають суб`єктивні побажання продавців, а не фактичну ціну укладених правочинів, а ТОВ "ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС" не є експертом у сфері ціноутворення на нерухомість; зазначені відомості не є офіційними даними щодо ринкової або оціночної вартості майна й самі по собі не можуть слугувати доказом заниження ціни.

65. Суди також вказали, що розпорядник майна не подав жодного експертного висновку, оціночного звіту, або інших документів, які могли б додатково підтвердити, що ціна оспорюваного договору не відповідає ринковій.

66. Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

67. Скаржник в касаційній скарзі наполягає, що суди формально відхилили вказаний доказ, що суперечить принципу оцінки доказів у сукупності, проте інших доказів позивачем подано не було, як і не заявлено про проведення судової експертизи, а зазначений вище лист був оцінений як судом першої, так і апеляційної інстанцій. Протилежні твердження скаржника свідчать про незгоду із наданою судами оцінкою листу ТОВ "ДІМ.РІА МАРКЕТПЛЕЙС" та не доводять порушення судами норм процесуального закону, зокрема ст. 86 ГПК України. Водночас, Верховний Суд звертає увагу, що в силу ч. 2 ст. 300 ГПК України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

68. Щодо доводів скаржника про недослідження судами попередніх інстанцій наявності ознак фінансування покупки коштами самого боржника, колегія суддів зазначає, що зі змісту позовної заяви розпорядника майна не вбачається наведення ним таких доводів.

69. З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2025 позивачем було подано суду першої інстанції доповнення до матеріалів справи з проханням долучити до матеріалів справи копії отриманих банківських виписок та клопотання про поновлення строку для подання додаткових письмових пояснень. Ухвалою суду першої інстанції від 28.11.2025, залишеною без змін постановою апеляційного господарського суду від 18.02.2026, судом відмовлено у задоволенні клопотання арбітражного керуючого Бобрука Т. В. від 27.10.2025 про поновлення строку на подання додаткових письмових доказів та долучення до матеріалів справи поданого 27.10.2025 доповнення до матеріалів справи, яке містить копії отриманих банківських документів.

70. Отже, Верховний Суд не бере до уваги зазначені аргументи скаржника, адже такі не були предметом розгляду судами попередніх інстанцій з тих підстав, що доля поданих позивачем додаткових доказів та доводів поза встановленим строком вже вирішена судовими рішеннями, які набрали законної сили.

71. Колегія суддів також вважає помилковим посилання скаржника на порушення судами принципу рівності сторін, оскільки відповідачу було поновлено строк на подання відзиву, а позивачу відмовлено у поновленні строку на подання доказів. Верховний Суд звертає увагу, що питання поновлення процесуальних строків врегульовано нормами статті 119 ГПК, згідно з частиною першою якої суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. З правового аналізу цієї норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язку суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає він поновленню.

72. Водночас сам по собі відмінний результат вирішення відповідних клопотань, поданих різними сторонами в межах однієї справи не свідчить про порушення судом принципу рівності сторін, оскільки суд вирішує питання про наявність або відсутність підстав для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі оцінки поданих кожним заявником доказів та доводів в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

73. Також, стверджуючи про те, що суди попередніх інстанцій не перевірили можливу пов`язаність сторін правочину, скаржник в позовній заяві, як правильно вказали суди, взагалі не обґрунтовував в чому полягає та чим підтверджується пов`язаність осіб. Долучену до позову копію ухвали слідчого судді Чернівецького районного суду міста Чернівці Стоцької Л. А. від 03.06.2025 у справі № 725/4683/25 було досліджено судами обох інстанцій та встановлено, що судом не було надано жодної оцінки цьому твердженню та не підтверджено факту, щодо заінтересованих осіб. В касаційній скарзі скаржник також не вказує які докази не були досліджені судами попередніх інстанцій або досліджені з порушенням закону щодо підтвердження обставин заінтересованості (пов`язаності) сторін спірного правочину.

74. Колегія суддів наголошує, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (див. висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19).

75. Водночас, встановивши, що до боржника 04.11.2024 ПП "КТ ТРЕЙДИНГ" та 13.11.2024 ТОВ "КУСТО АГРО ФАРМІНГ" були подані позови про стягнення заборгованості (справи №902/1151/24 та № 902/1184/24 відповідно), тобто до укладення спірного договору 09.12.2024, а також 12.12.2025 подано позов ПП "АЙ-ЕНД-Ю ЕНЕРГО", суди обох інстанцій дійшли висновку, що наявність позовних заяв в суді не означає, що існує підтверджена заборгованість.

76. Верховний Суд не погоджується із таким висновком та звертає увагу, що такий критерій фраудаторності правочину як момент вчинення правочину не ставиться в безпосередню залежність від наявності судового рішення про задоволення вимог кредитора. У даному контексті щодо критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами оцінці підлягають мета та дії боржника, спрямовані на виведення належного йому майна після настання строку виконання своїх зобов`язань перед кредитором задля уникнення звернення на нього стягнення (постанова Верховного Суду від 26.07.2023 у справі № 905/2030/19 (905/2429/19).

77. При цьому, слід зауважити на тому, що факт укладення боржником договору за наявності зобов`язань не є автоматично підставою для визнання такого договору недійсним, якщо відсутні ознаки зловживання правом чи мети завдати шкоди кредитору за рахунок відчуження майна за заниженою ціною, оскільки боржник отримує конгруентне покриття внаслідок такого правочину, тобто співмірне ринкове відшкодування. Якщо ж, наприклад, мало місце відчуження майна за ринковою ціною, але з одночасним виведенням отриманих коштів на іншу (пов`язану) особу, то в такому випадку слід оспорювати одночасно обидва такі правочини (майнові дії).

78. Позаяк, судами у цій справі встановлено, що оплата за спірним правочином відбулася, позивачем не доведено, що продаж був здійснений за цінами нижче ринкових, не доведено наявності заінтересованості сторін правочину, позивачем не доведено, а судами не встановлено наявності ознак зловживання правом чи мети завдати шкоди кредиторам спірним у цій справі правочином. У зв`язку з таким, колегія суддів вважає обґрунтованими оскаржувані судові рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

79. Верховний Суд наголошує, що принципами господарського судочинства є змагальність та диспозитивність, що покладає на позивача обов`язок з доведення обґрунтованості та підставності усіх заявлених вимог. Саме на позивача покладається обов`язок надати належні та допустимі докази на доведення власної правової позиції.

80. Застосовуючи принцип диспозитивності, закріплений у статті 13 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Отже, позивач, як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.

81. У цій справі зміст оскаржуваних судових рішень свідчить про те, що судами попередніх інстанцій було розглянуто позовні вимоги розпорядника майна в межах доводів позовної заяви, зокрема, підстав заявлених вимог та наданих на обґрунтування таких доводів доказів. Доводи касаційної скарги свідчать про незгоду скаржника із наданою судами попередніх інстанцій оцінкою доказів та прийнятими рішеннями, однак не доводять порушення судами норм процесуального закону чи неправильне застосування норм матеріального права.

82. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо критеріїв фраудаторності правочинів також не підтверджують неправильного застосування судами норм матеріального права. Скаржник лише цитує загальні висновки Верховного Суду та не обґрунтовує та не конкретизує, в чому полягає невідповідність висновків судів попередніх інстанцій висновкам Верховного Суду.

83. Отже доводи касаційної скарги про наявність підстав для скасування ухвалених судових рішень під час касаційного перегляду не підтвердилися і Суд таких не встановив, а тому дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових актів - без змін.

84. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть різнитися залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 указаної Конвенції, може бути визначене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення від 18 липня 2006 року у справі "Проніна проти України", заява № 63566/00, пункт 23).

85. Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

86. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).

87. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 ГПК України, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова та рішення судів попередніх інстанцій - залишенню без змін.

В. Розподіл судових витрат

88. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕМИРІВ НАФТОБАЗА" - арбітражного керуючого Бобрука Тараса Володимировича залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 24.02.2026 та рішення Господарського суду Вінницької області від 28.11.2025 у справі № 902/207/25(902/1101/25) залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді С. Жуков

В. Погребняк