Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №911/1227/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" липня 2026 р. Справа № 911/1227/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши справу

за позовом фізичної особи-підприємця Сидоренко Людмили Борисівни

до фізичної особи-підприємця Олійника Іллі Віталійовича

про стягнення 21281,70 грн,

без виклику (повідомлення) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Сидоренко Людмила Борисівна (далі – позивач, ФОП Сидоренко Л.Б.) звернулася до Господарського суду Київської області через підсистему «Електронний суд» із позовною заявою від 27.04.2026 до фізичної особи-підприємця Олійника Іллі Віталійовича (далі – відповідач, ФОП Олійник І.В.) про стягнення 21281,70 грн заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг № 311 від 09.01.2026.

Господарський суд Київської області ухвалою від 04.05.2026 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи). Цією ухвалою суд також встановив сторонам строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Відповідно до статті 6 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Згідно із частиною одинадцятою статті 242 ГПК України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Суд установив, що ФОП Олійник І.В. не має зареєстрованого Електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд».

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, копія ухвали суду від 04.05.2026 про відкриття провадження у справі № 911/1227/26 надіслана судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: АДРЕСА_1 . Однак, поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої відповідачеві, повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду 28.05.2026 без вручення.

Згідно із відомостями сайту АТ «Укрпошта» щодо статусу відстеження поштового відправлення за номером R088091902102 конверт повернутий з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до пункту 5 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Також, відповідно до усталеної практики Верховного Суду, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку – суду.

Сам лише факт неотримання адресатами кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належними адресами та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням сторонами, вказує на суб`єктивну поведінку цих осіб щодо отримання кореспонденції, яка надходила на їх адресу.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18), а також у постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до частини другої статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки суд вчинив усі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи, однак відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів частини дев`ятої статті 165 та частини другої статті 178 ГПК України.

Відповідно до частини восьмої статті 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно із частиною четвертою статті 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2026 ФОП Олійник І.В. (виконавець) і ФОП Сидоренко Л.Б. (замовник) уклали договір про надання послуг № 311 (далі – Договір), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги розміщення «scholarship» посилань у розмірі не менше 200 шт. (надалі – послуги), а замовник зобов`язується приймати належним чином надані послуги та виплачувати виконавцю винагороду, у розмірі та в порядку, визначеному в цьому Договорі.

Згідно з пунктом 3.1 Договору замовник має право вимагати від виконавця надання послуг, зміст і порядок надання яких повинні відповідати умовам цього Договору.

У розділі 4 Договору визначено обов`язки виконавця: надати замовнику послуги належної якості та змісту передбачені цим договором (пункт 4.1); щомісячно передавати замовнику інформаційну продукцію на паперових або електронних носіях за його вибором (пункт 4.2).

У розділі 6 Договору сторони узгодили розмір та порядок оплати, зокрема:

- вартість послуг за Договором становить 3000 (три тисячі) доларів США (пункт 6.1);

- замовник оплачує послуги виконавця за цим Договором 6 рівними платежами: по 500 доларів (пункт 6.2);

- оплата відбувається у гривні відповідно до курсу валют на момент оплати. Курс валюти вказаний на сайті: https://bank.gov.ua/ua (пункт 6.4);

- послуга вважається наданою після підписання акту приймання-передачі послуг обома сторонами (пункт 6.6).

Звертаючись до суду з позовом, ФОП Сидоренко Л.Б. зазначила, що в межах дії Договору відповідач виставив рахунок на суму 21281,70 грн, що еквівалентно 500 дол. США.

Відповідно до платіжної інструкції № 38 від 12.01.2026 ФОП Сидоренко Л.Б. перерахувала на рахунок ФОП Олійника І.В. 21281,70 грн із призначенням платежу «Оплата зг.дог№311, рахунок №311/1 від 07.12.2025».

Проте, як стверджує позивачка, після отримання коштів відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання і з березня 2026 року припинив будь-яке спілкування з позивачкою. У зв`язку з цим ФОП Сидоренко Л.Б. листом від 20.03.2026 запропонувала відповідачу повернути отримані кошти, однак відповіді на свій лист позивачка не отримала, кошти до цього часу не повернуто, послуги за Договором не надані, що і стало підставою для звернення до суду з метою захисту порушених прав.

Як зазначалось вище, відповідач відзиву на позов не подав, доказів надання послуг або повернення коштів чи інших пояснень, які б спростовували викладені позивачкою обставини, суду не надав, з огляду на що розгляд справи здійснюється за наявними матеріалами.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 626, стаття 627, частина перша статті 628 Цивільного кодексу України).

Спір між сторонами виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг.

Статтею 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, системне тлумачення наведених норм матеріального права свідчить, що обов`язок замовника щодо оплати послуг кореспондується із належним виконанням виконавцем прийнятих на себе договірних зобов`язань.

Суд установив, що позивачка на підставі рахунку № 311/1 від 07.12.2025 та на виконання пункту 6.2 Договору здійснила платіж в розмірі 21287,70 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 38 від 12.01.2026.

Згідно з пунктом 4.2 Договору виконавець зобов`язався щомісячно передавати замовнику інформаційну продукцію на паперових або електронних носіях за вибором останнього.

Таким чином, умовами укладеного сторонами договору передбачено поетапне виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань із щомісячним наданням результату наданих послуг. Отже, обов`язок відповідача не був відкладений до завершення шестимісячного строку дії договору, а підлягав виконанню щомісячно.

Умови пункту 9.2 Договору, яким визначено загальний строк виконання послуг шість місяців, не спростовує наведений висновок, оскільки зазначена умова визначає лише кінцевий строк виконання всього комплексу договірних зобов`язань, тоді як пункт 4.2 Договору встановлює конкретний порядок їх виконання шляхом щомісячного надання замовнику результатів виконаних послуг.

На момент звернення позивача до суду (27.04.2026) з дати укладення договору минуло понад три місяці, протягом яких відповідач відповідно до умов договору повинен був неодноразово передати позивачу інформаційну продукцію. Водночас матеріали справи не містять жодного доказу виконання відповідачем зазначеного договірного обов`язку.

Крім того, пунктом 6.6 Договору сторони погодили, що послуга вважається наданою після підписання акта приймання-передачі послуг обома сторонами.

Будь-яких актів приймання-передачі послуг, інших документів, які підтверджують надання позивачу інформаційної продукції, або доказів виконання відповідачем хоча б частини договірних зобов`язань матеріали справи не містять.

Пунктом 8.3 Договору сторони погодили, що у разі здійснення замовником передоплати послуг та ненадання виконавцем послуг, за які здійснена передоплата, виконавець зобов`язаний повернути суму передоплати пропорційно до невиконаних зобов`язань.

Оскільки відповідач не довів надання будь-яких послуг, які б відповідали здійсненій позивачем оплаті, суд дійшов висновку, що вся сума отриманої відповідачем передоплати підлягає поверненню позивачу відповідно до пункту 8.3 Договору.

Згідно із положеннями статей 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За відсутності будь-яких доказів надання послуг, передбачених договором, а також з урахуванням того, що відповідач не виконав передбачений пунктом 4.2 Договору обов`язок щодо щомісячної передачі замовнику результатів наданих послуг, суд доходить висновку про порушення відповідачем умов договору.

Враховуючи встановлені обставини справи та умови пункту 8.3 Договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 21281,70 грн як суми попередньої оплати за послуги, які відповідачем не надані.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір покладається, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, – на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі – застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

З урахуванням зазначених положень, оскільки позивач подав позовну заяву у цій справі в електронній формі, розмір судового збору за подання цього позову підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 2662,40 грн, який повністю покладається на відповідача у зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі.

Також, відповідно до змісту викладених позовних вимог, позивачка просила суд стягнути з відповідача 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога позивачці надавалась адвокатом Васильняком Романом Івановичем.

Суд установив, що 17.04.2026 ФОП Сидоренко Л.Б. (замовник) та адвокат Васильняк Р.І. (виконавець), що діє на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4679, виданого 25.10.2011 Київською міською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, уклали договір про надання правничої допомоги № 7.

Відповідно до пункту 1.1 вказаного договору клієнт доручає та оплачує, а адвокат на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта в усіх органах державної влади, а також, зокрема, вести від імені клієнта справи у всіх судових установах України з усіма правами, наданими законом потерпілому, скаржнику, третій та зацікавленій особі, стягувачу, свідку, заявнику, та захищати інтереси клієнта у цивільних, господарських справах. Адвокат також надає клієнту послуги: складання процесуальних документів, з правом подавати та підписувати будь-які процесуальні документи; правова допомога при підготовці будь-яких, заяв, позовних заяв, апеляційних та касаційних скарг та інших документів, які необхідні для здійснення захисту прав; представництво та захист інтересів клієнта в судах у судах всіх рівнів та спеціалізацій України тощо.

За умовами пункту 6.1 договору про надання правничої допомоги № 7, вартість послуг адвоката за договором у суді першої інстанції складає 5000,00 грн.

Відповідно до пункту 10.1 договору про надання правничої допомоги № 7 останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору, або достроково припиняється у порядку передбаченому договором.

В рамках виконання зазначеного договору, 20.04.2026 ФОП Сидоренко Л.Б. та адвокат Васильняк Р.І. підписали акт приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги № 7 від 17.04.2026, відповідно до якого замовник прийняв надані юридичні послуги на суму 5000,00 грн.

Надана правнича допомога складається із представництва інтересів в суді першої інстанції щодо стягнення коштів, у тому числі підготовка та подання позовної заяви, процесуальних документів, витрат на правову допомогу.

Досліджуючи подані документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих ФОП Сидоренко Л.Б. доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Васильняком Р.І. професійної правничої допомоги позивачці у цій справі. Отже витрати позивачки на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги – це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд установив, що у пункті 6.1 договору про надання правничої допомоги № 7 від 17.04.2026 сторони погодили фіксований гонорар адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Таким чином, у межах цієї справи розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним (аналогічна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19).

Частиною четвертою статті 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідач не подав до суду заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми таких витрат.

Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази в сукупності з умовами про надання правничої допомоги № 7 від 17.04.2026, суд дійшов висновку, що наданими ФОП Сидоренко Л.Б. доказами підтверджується факт надання позивачці професійної правничої допомоги у цій справі на суму 5000,00 грн, а заявлений до відшкодування розмір витрат є співмірним із характером та обсягом наданих послуг, складністю справи та виконаною адвокатом роботою.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову – на відповідача; 2) у разі відмови в позові – на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову – на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що позовні вимоги задоволено повністю, витрати позивачки на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Олійника Іллі Віталійовича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фізичної особи-підприємця Сидоренко Людмили Борисівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 21281 (двадцять одну тисячу двісті вісімдесят одну) грн 70 коп. заборгованості, 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін