Вирок від 30 червня 2026 р. у справі №127/18662/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/18662/26

Провадження №1-кп/127/495/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

сторони обвинувачення прокурора ОСОБА_3 ,

сторони захисту: обвинуваченої ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці, кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер: 3483910782, уродженки м. Вінниця, громадянки України, з середньою спеціальною освітою, має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимою,

- 22.12.2025 Вінницьким міським судом Вінницької області за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді одного року пробаційного нагляду,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, відомості про які внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12026025010000169 від 14.05.2026, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 будучи засудженою 22.12.2025 за ч. 1 ст. 309 КК України вироком Вінницького міського суду Вінницької області до покарання у вигляді одного року пробаційного нагляду, який набрав законної сили 22.01.2026, на шлях виправлення не стала та знову вчинила кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Taк, діючи умисно, 14.05.2026 близько 13:00 год» перебуваючи поблизу буд. 71, що по вул. Радіона Скалецького y м. Вінниця, на дорозі помітила згорток обмотаний ізолюючою стрічкою чорного кольору, всередині якого знаходився поліетиленовий зіп-пакет і вмістом кристалічної речовини. Зрозумівши, що там може бути психотропна речовина, ОСОБА_6 підняла вказаний згорток те помістила його до наплічної лівої кишені своєї куртки. Таким чином, ОСОБА_4 незаконно придбала особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено — PVP, яку в подальшому зберігала при собі для власного вживання, без мети збуту.

В подальшому продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконне зберігання психотропних речовин без мети збуту 13.05.2026, близько 13:05 год ОСОБА_4 проходячи поблизу будинку № 71 по вул. Радіона Скалецького у м. Вінниці, з метою перевірки відповідно до ст. 32, 34 Закону України «Про Національну поліцію», була зупинена працівниками відділу кримінальної поліції Вінницького PУП ГУНП у Вінницькій області, на запитання яких про наявність в неї заборонених речовин та засобів, вона, усвідомлюючи, що її дії, спрямовані на незаконне зберігання психотропних речовин будуть викриті, повідомила, що у неї при собі наявний згорток забороненої речовини.

У подальшому, під час проведення огляду місця події 14.05.2026 в період часу з 14 години 18 хвилин до 14 години 26 хвилин, в м. Вінниці по вул. Радіона Скалецького, 71, ОСОБА_6 добровільно видала із наплічної лівої кишені своєї куртки згорток обмотаний ізолюючою стрічкою чорного кольору, всередині якого знаходився поліетиленовий зіп-пакет із вмістом кристалічної речовини.

Згідно висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів від 20.05.2026 в наданій на експертизу кристалічній речовині міститься особливо небезпечна психотропна речовина - PVP. РУР відноситься до особливо небезпечних психотропних речовин, обіг яких заборонено. В кристалічній речовині, загальною масою 0,4517 г, загальна маса PVP становить 0,3392 г.

В судовому засіданні обвинувачена вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнала повністю, суду пояснила, що раніше вживала наркотичні речовини, тому коли знайшла згорток в чорній ізоляційній стрічці, розуміла, що там може бути, тому поставила собі до наплічного карману для власного вживання. Після чого була зупинена працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаюється, про вчинене шкодує, просила суд не позбавляти волі.

Зважаючи на те, що обвинувачена свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнала повністю, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд вважає недоцільним досліджувати фактичні обставини справи, які ніким не оспорюються і проти цього не заперечують учасники процесу. З`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позицій, роз`яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку, на підставі допиту обвинуваченої, дослідження витягу з кримінального провадження №12026025010000169 від 14.05.2026 (т.1 а.с. 33-34), постанови про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання від 14.05.2026, від 21.05.2026 (т.1 а.с. 37-38, 48-49), ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області про накладення арешту від 19.05.2026 (т.1 а.с. 39-40), висновку судової експертизи матеріалів, речовин та виробів №СЕ-19/102-26/9884-НЗПРАП від 20.05.2026 (т.1 а.с. 41-47), постанова про зміну правової кваліфікацій від 21.05.2026 (т.1 а.с. 61-62); копія ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2026 (т.1 а.с. 63-64),суд приходить до висновку, що вина обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення доведена повністю, а її дії слід кваліфікувати за ч. 2 ст. 309 КК України, як незаконне придбання, зберігання психотропних речовин без мети збуту, вчиненому протягом року після засудження за цією статтею.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченій покарання, суд керується вимогами ст. ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз`яснення постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Також, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої та обставини, що обтяжують і пом`якшують покарання.

Суд зважає на те, що обвинувачена раніше судима (т.1 а.с. 53-54), за медичною психіатричною, неврологічною, нейрохірургічною та наркологічною допомогою не зверталась (т.1 а.с. 55), за місцем проживання характеризується негативно (т.1 а.с. 57), має на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей (т.1 а.с. 66-70).

Обставиною, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання обвинуваченої, суд вважає щире каяття.

Обставиною, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання обвинуваченої, суд вважає вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння (т.1 а.с. 56).

З урахуванням наведеного, конкретних обставин справи, особи обвинуваченої, щирого каяття та визнання нею вини, наявності на утриманні чотирьох неповнолітніх дітей, один з яких не досяг трьох річного віку, суд приходить до висновку, що покарання достатнє для перевиховання та виправлення обвинуваченої, а також для запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень в майбутньому слід призначити у виді штрафу у розмірі визначеному в межах санкції передбаченої ч. 2 ст. 309 КК України.

Водночас суд враховує позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду висловлену у постанові від 12.10.2022 (№ 557/970/21), відповідно до якої у разі засудження особи за кримінальне правопорушення, вчинене в період іспитового строку, визначеного за попереднім вироком, і призначення за новим вироком такого покарання, яке на підставі ч. 3 ст. 72 КК не підлягає складанню з іншими видами покарань при призначенні остаточного покарання за сукупністю вироків, суд, керуючись статтями 71, 72, 75 КК, призначає остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання, призначеного за новий злочин, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Суд призначає остаточне покарання за сукупністю вироків, яке складається з поєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком і покарання за новим вироком, та ухвалює рішення про самостійне виконання покарань, що не підлягають складанню одне з одним. У разі вчинення злочину під час іспитового строку покарання, від якого особа була звільнена з випробуванням, вважається невідбутою частиною покарання, що має приєднуватися до покарання за новим вироком.

Також, з правової позиції Верховного Суду України, зазначеної у постанові від 12.10.2022 (справа №369/18964/23), вбачається, що у разі вчинення особою нового кримінального правопорушення під час іспитового строку (ст. 75 КК) призначення покарання у виді штрафу за новим вироком не звільняє суд від обов`язку застосувати правила сукупності вироків. Хоча штраф і підлягає самостійному виконанню згідно з ч. 3 ст. 72 КК, суд повинен застосувати ст. 71 КК та визначити остаточне покарання, яке має бути більшим як від покарання за нове правопорушення, так і від невідбутої частини покарання за попереднім вироком. Суд визначає остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком і покарання за новим вироком та ухвалює рішення про їх самостійне виконання.

Судом враховано, що обвинувачену було засуджено 22.12.2025 за вироком Вінницького міського суду Вінницької області до покарання у виді одного року пробаційного нагляду, а тому остаточне покарання обвинуваченій слід призначити з урахуванням ч. 1 ст. 71 КК України, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за даним вироком, та з огляду на те, що основне покарання у виді штрафу за сукупністю кримінальних правопорушень і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають, його слід виконувати самостійно.

На переконання суду таке покарання відповідає принципам законності, справедливості, індивідуалізації, буде співмірним вчиненому та необхідним для досягнення мети покарання і завдань кримінального судочинства.

Відповідно до вимог ст. ст. 124, 126 КПК України, суд вважає за необхідне стягнути з обвинуваченого вартість проведення криміналістичного дослідження (т.1 а.с. 42), оскільки її проведення було зумовлено розслідуванням вчиненого ним кримінального правопорушення.

Питання про долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України, скасувавши відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою суду на речові докази.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 50, 63, 65-67, 75, 76, 309 КК України, ст. ст. 100, 124, 174, 349, 368, 370, 373, 374 КПК України суд, –

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України та призначити їй покарання у виді штрафу у розмірі двох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить тридцять чотири тисячі гривень.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного за цим вироком покарання приєднати невідбуту частину покарання у виді пробаційного нагляду визначеного вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 22.12.2025.

Покарання у виді штрафу призначене за цим вироком, відповідно до положень ч. 3 ст. 72 КК України виконувати самостійно.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави Україна 2888,16 грн. у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень в кримінальному провадженні.

Арешт, накладений на майно ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 19.05.2026 №127/16780/26, після набрання вироком законної сили – скасувати.

Речові доказ в кримінальному провадженні №12026025010000169, а саме: речовини поміщені до сейф пакету №5688772 та речовини поміщені до спец пакета НПУ №PSP 1448635, поліетиленовий зіп-пакет із вмістом кристалічної речовини, яку надалі було вилучено та поміщено до спеціального пакету НПУ № PSP 1448634 та змивів з поверхні долонь та пальців рук, який разом із контрольним зразком серветки було поміщено до спец. пакету НПУ № PSP 1448635, які зберігається в камері зберігання речових доказів Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області, після набрання вироком законної сили – знищити.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Вінницький міський суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя: