Постанова від 01 липня 2026 р. у справі №135/1003/26 — Ладижинський міський суд Вінницької області

Справа № 135/1003/26

Провадження № 3/135/331/26

ПОСТАНОВА

іменем України

02.07.2026 м. Ладижин

Суддя Ладижинського міського суду Вінницької області Волошина Т.В., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП),

ВСТАНОВИВ:

07 червня 2026 року інспектор СРПП ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області капітан поліції Джежик О.С. склав протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №672772, згідно з яким ОСОБА_1 07.06.2026 о 16 год 30 хв на вул. Коцюбинського в м. Ладижин Гайсинського району Вінницької області неналежно утримувала собаку, унаслідок чого він вибіг поза межі місця постійного утримання та задушив трьох качок, що належали ОСОБА_2 , спричинивши їй майнову шкоду. Зазначені дії кваліфіковано за ч. 2 ст. 154 КУпАП як вчинені повторно протягом року.

ОСОБА_1 та потерпіла ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися. Повідомлення про дату, час та місце розгляду справи здійснювалося шляхом направлення судових повісток відповідно до ст. 277-2 КУпАП, про що в матеріалах справи містяться відповідні дані. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до ч. 1 ст. 268 КУпАП особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, має право брати участь у розгляді справи. Частина 2 ст. 268 КУпАП передбачає можливість розгляду справи за відсутності особи, якщо є дані про її своєчасне сповіщення та від неї не надійшло клопотання про відкладення справи. Обов`язкова участь особи передбачена лише у вичерпному переліку випадків, до якого ст. 154 КУпАП не входить. З огляду на отримані дані про повідомлення та відсутність клопотань суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на засадах суворого додержання законності. Завдання такого провадження згідно зі ст. 245 КУпАП полягає у всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні обставин кожної справи і вирішенні її у точній відповідності із законом. За ст. 280 КУпАП суд зобов`язаний установити: чи було вчинено адміністративне правопорушення; чи винна особа у його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності; а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами у справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у встановленому законом порядку суд встановлює наявність або відсутність адміністративного правопорушення, винність особи та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Такі дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, потерпілих, свідків, іншими документами та матеріалами. Обов`язок зі збирання доказів покладено на осіб, уповноважених на складання протоколів (ст. 255 КУпАП).

Суд зауважує, що протокол про адміністративне правопорушення є одним із джерел доказів у розумінні ст. 251 КУпАП, проте сам по собі, без підтвердження його відомостей іншими належними та допустимими доказами, не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. Верховний Суд у своїй практиці послідовно наголошує, що недоведеність події або вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути прирівняна до доведеної невинуватості такої особи.

Матеріали справи містять такі докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД №672772 від 07.06.2026; рапорт чергового ВП №3 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області від 07.06.2026 щодо відпрацювання виклику за подією №286261596; письмові пояснення особи, яка притягується до відповідальності, — ОСОБА_1 від 07.06.2026; письмові пояснення потерпілої ОСОБА_2 від 07.06.2026; письмові пояснення свідків — ОСОБА_3 від 07.06.2026 та ОСОБА_4 від 07.06.2026.

Зі змісту наведених пояснень судом встановлено таке. ОСОБА_1 у своїх поясненнях підтвердила, що її собака утримується на подвір`ї, яке має вільний вихід на вулицю, вольєр на подвір`ї відсутній; визнала факт виходу собаки за межі подвір`я та загибель трьох качок, що належали сусідці, однак вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала та відшкодовувати шкоду відмовилася.

Потерпіла ОСОБА_2 у своїх поясненнях зазначила, що 07.06.2026 близько 10 год 30 хв вона побачила сусідського собаку, який бігав по її подвір`ю та у саду за домашніми птахами; після того як вона вигнала собаку з подвір`я, виявила трьох задушених качок; зазначила, що бачила, як собака тримав у щелепі одну з качок; описала постійний характер неналежного утримання тварини, яка «постійно ходить самостійно по вулиці без нагляду».

Допитана судом свідок ОСОБА_3 показала, що перебуваючи 07.06.2026 близько 18 год 30 хв біля свого подвір`я, навпроти будинку АДРЕСА_2 , бачила, як із подвір`я ОСОБА_2 вибіг сусідський собака, який живе за адресою АДРЕСА_3 , а позаду нього вийшла потерпіла, яка повідомила про задушених качок. Також зазначила, що ця собака постійно перебуває на вулиці та кидається на сусідів, а мешканці вулиці не можуть пройти біля будинку АДРЕСА_3 , так як собака вибігає на вулицю або лежить посеред дороги. Вона не знає чи це ця собака задушила свійських тварин ОСОБА_2 .

Свідок ОСОБА_4 у своїх поясненнях підтвердив, що 07.06.2026 о 16 год 30 хв бачив, як із подвір`я ОСОБА_2 вибіг «сусідський собака, який живе за адресою АДРЕСА_3 », а потерпіла, яка вийшла за ним, повідомила, що собака задушив її качок.

Оцінюючи наведені докази в їх сукупності, суд констатує, що письмові пояснення ОСОБА_1 , потерпілої ОСОБА_2 та свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 є узгодженими між собою та підтверджують такі обставини: собака ОСОБА_1 утримується без вольєру, має вільний вихід на вулицю, систематично перебуває поза межами подвір`я власника без нагляду, і саме 07.06.2026 вийшов (вибіг) на вулицю та потрапив на подвір`я ОСОБА_2 , де було виявлено трьох загиблих качок. За таких обставин суд вважає доведеним факт неналежного утримання тварини в розумінні ч. 1 ст. 154 КУпАП.

Водночас у протоколі серії ВАД №672772 діяння кваліфіковано виключно за ч. 2 ст. 154 КУпАП. Для з`ясування наявності або відсутності складу саме цього правопорушення суд виходить із такого.

Частиною 1 ст. 154 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за утримання собак і котів у місцях, де це заборонено відповідними правилами; утримання незареєстрованих собак; приведення їх у громадські місця; вигулювання собак без повідків та намордників (крім порід, не внесених до Переліку небезпечних порід) або в не відведених для цього місцях; неприбирання власником тварини її екскрементів у громадських місцях. Частина 2 ст. 154 КУпАП встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно протягом року; повторність є обов`язковою кваліфікуючою ознакою складу правопорушення за цією частиною. Частина 3 ст. 154 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, якщо вони спричинили заподіяння шкоди здоров`ю людини або її майну.

Відповідно до ст. 35 КУпАП повторним визнається вчинення однорідного правопорушення особою, яка вже піддавалася адміністративному стягненню за такий вид правопорушення і строк, протягом якого особа вважається такою, що зазнала адміністративного стягнення, не закінчився. Отже, повторність може існувати лише за наявності попередньої постанови про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили та не була скасована, і вчинення нового однорідного правопорушення в межах строку, визначеного законом. Таку позицію підтримує усталена судова практика.

У матеріалах цієї справи відсутні будь-які відомості про попереднє притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 154 КУпАП: відсутня попередня постанова суду про накладення адміністративного стягнення, яка набрала законної сили; відсутній витяг з відповідного реєстру або інші документи, що підтверджують факт, дату та правовий статус такого притягнення.

Суд окремо зауважує, що опис «постійного» та «систематичного» перебування собаки на вулиці без нагляду, що міститься в поясненнях свідків і потерпілої, — попри те, що свідчить про тривалий характер порушення правил утримання тварини, — не є рівнозначним юридичному поняттю «повторності» в розумінні ч. 2 ст. 154 і ст. 35 КУпАП та не може замінити документально підтверджений факт попереднього притягнення до адміністративної відповідальності, яке набрало законної сили. Зміст письмових пояснень не містить жодних відомостей про раніше складені протоколи чи постанови про стягнення стосовно ОСОБА_1 за ст. 154 КУпАП.

Отже, незважаючи на доведеність самого факту неналежного утримання собаки ОСОБА_1 та обставин, за яких тварина вийшла на вулицю і завдала шкоди майну ОСОБА_2 , кваліфікуюча ознака повторності як обов`язковий елемент складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП, матеріалами справи не підтверджена.

Суд також бере до уваги, що дії, передбачені ч. 1 ст. 154 КУпАП, якщо вони спричинили заподіяння шкоди майну людини, утворюють склад правопорушення за ч. 3 ст. 154 КУпАП. Однак, суд при розгляді справи позбавлений права виходити за межі кваліфікації, наведеної у протоколі, та самостійно перекваліфіковувати діяння на іншу частину статті, оскільки протокол про адміністративне правопорушення визначає межі провадження; самостійна зміна кваліфікації судом порушувала б право особи на захист та принцип рівності сторін.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою, поки її вину не доведено в установленому законом порядку. Конституційний Суд України зазначав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип in dubio pro reo, за яким усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Цей принцип поширюється і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Верховний Суд наголошує: недоведеність події та вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути прирівняна до доведеної невинуватості такої особи; суд не може ґрунтувати свій висновок про вину виключно на припущеннях чи недостатній сукупності доказів щодо кваліфікуючих ознак правопорушення. Таку позицію підтримує і практика Європейського суду з прав людини: у п. 43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine, заява №16437/04), з посиланням на п. 282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avєar v. Turkey), ЄСПЛ зазначив, що доказування має ґрунтуватися на сукупності ознак або неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою; за відсутності таких ознак вина особи не може бути доведена поза розумним сумнівом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення. У цій справі, встановивши доведеність самого факту неналежного утримання тварини, суд констатує відсутність обов`язкової кваліфікуючої ознаки — повторності в діях ОСОБА_1 , а отже відсутність складу правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП. Провадження підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Керуючись статтями 7, 35, 245, 247, 251, 255, 268, 277-2, 278, 280, 284, 285 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 154 КУпАП за обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД №672772 від 07.06.2026, — закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду через Ладижинський міський суд Вінницької області.

Суддя