Вирок від 16 червня 2026 р. у справі №130/610/24 — Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

1-кп/130/69/2026

130/610/24

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2026 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024025130000028 від 07 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с.Жмеринка, Жмеринського району, Вінницької області та мешканця АДРЕСА_1 , не одруженого, з професійно технічною освітою, працюючого на посаді слюсаря виробничого підрозділу «Експлуатаційне вагонне депо Жмеринка», раніше судимого 05.02.2024 вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області за ч.1 ст.309 КК України, до покарання у виді обмеження волі строком на 1 (один) рік, за ст.75 та 76 звільненого від відбування покарання з випробуванням, терміном на 1 (один) рік, з покладенням ряду обов`язків, тобто має не зняту та не погашену судимість, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України,

учасники кримінального провадження:

прокурор ОСОБА_4 ,

обвинувачений ОСОБА_3 ,

захисник ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 діючи умисно, посягаючи на встановлені чинним законодавством України суспільні відносини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів, суспільні відносини, що охороняють здоров`я населення України, в порушення вимог ст. ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995, Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, постанови Кабінету Міністрів_України № 770 від 06.05.2000 та наказу Міністерства охорони здоров`я України_№ 188 від 01.08.2000 (з наступними змінами та доповненнями до наведених нормативних актів), достовірно знаючи про порядок обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів на території України та відповідальність за їх незаконний обіг, з метою вчинення кримінального правопорушення, пов`язаного з незаконним придбанням, зберіганням наркотичних засобів, без мети збуту 07.02.2024 близько 14:00 год., знаходячись по вулиці Шевченка, буд. 18 в місті Жмеринка, Жмеринського району, Вінницької області, біля сміттєвих баків, знайшов два поліетиленових пакети, які розкрив та зрозумів, що у них знаходиться наркотичний засіб - канабіс. Після чого, вказані два поліетиленові пакети помістив до правої кишені куртки в якій був одягнений, з метою подальшого особистого вживання наркотичних засобів без мети збуту, тобто придбав наркотичний засіб - канабіс та незаконно зберігав його при собі.

Так, 07.02.2024 близько 15:25 год. ОСОБА_3 був помічений працівниками поліції, по вулиці Січових Стрільців, поблизу будинку №38, в місті Жмеринка, Жмеринського району, Вінницької області, оскільки виявляв підозрілу поведінку. У період часу з 14:45 год. по 15:50 год. 07.02.2024 у ході проведення огляду, ОСОБА_3 добровільно видав працівникам поліції два поліетиленових пакети, у яких знаходилася речовина рослинного походження зеленого кольору у висушеному та подрібненому стані.

Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-24/2470-НЗПРАП від 12.02.2024 в наданій на експертизу речовині міститься особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено - канабіс, загальною масою (у перерахунку на висушену речовину) 22,10 г.

Виходячи з аналізу норм ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити такі питання, в тому числі: чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; чи є обставини, що обтяжують або пом`якшують покарання обвинуваченого, і які саме; яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Згідно із ст.8 Конституції України, в Україні діє принцип верховенства права.

Кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.8 КПК України).

Статтею 2 КПК України встановлено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Крім того, відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).

Суд створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 , будучи допитаним під час судового розгляду, в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованому йому правопорушенні, яке передбачено ч.2 ст.309 КК України і викладено в обвинувальному акті від 23.02.2024 року, щиро розкаявся, просив його суворо не карати. Суду показав, що кримінальне правопорушення вчинив за обставин, викладених вище, а саме 07.02.2024 приблизно о 15:20 він знайшов поруч із сміттєвими баками пакет із конопльою на вулиці Шевченка в м.Жмеринка пройшовши далі по вул. Січових Стрільців у напрямку першої школи. Там до нього під`їхали працівники поліції та в ході проведеного огляду виявили та вилучили канабіс, тобто наркотичну речовину. Перед тим як його зупинили поліцейські він викинув пакунок, однак коли працівники поліції під`їхали та сказали підняти те що він викинув, та в подальшому вилучили. Вважає дії працівників поліції правомірними тому вину у вчиненому визнає, оскільки не мав мети на збут знайденого канабісу.

Також на задані запитання адвоката повідомив, що був засуджений за ч.1 ст.309 КК України вироком Жмеринського міськрайонного суду від 05.02.2024 року до іспитового строку у спрощеному порядку без виклику. Однак даний вирок від отримав у прокуратурі при пред`явленні підозри за даний злочину 16.02.2024 року, а також ще раз отримав вирок коли викликали до органу пробації.

Обвинувачений ОСОБА_3 виявляє жаль з приводу вчиненого правопорушення, запевнив суд, що готовий нести покарання за вчинений кримінальний проступок і в подальшому не вчинятиме кримінальних правопорушень.

Вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ч.2 ст.309 КК України також підтверджується відомостями, що містяться у досліджених в судовому засіданні документах:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12024025130000028, з якого вбачається, що відомості про злочин були внесені: 07.02.2024 на підставі повідомлення підприємств, установ, організацій та посадових осіб – усна заява (повідомлення) про кримінальне правопорушення, визначено правову кваліфікацію кримінального правопорушення ч.1 ст.309 КК України; короткий виклад обставин зазначений наступний: 07.02.2024 до Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області надійшло повідомлення від інспектора СРПП ОСОБА_6 , про те, що ним на перехресті вул.Литвиненка та вул.С.Стрільців в м.Жмеринка, Вінницької області, було зупинено гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який повідомив, що зберігає при собі наркотичну речовину канабіс. Також зазначено перелік слідчих та прокурорів, які здійснюють досудове розслідування та процесуальне керівництво. (а.с.87);

- постановою про зміну кваліфікації від 13.02.2024 року дізнавача СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області підполковника поліції ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12023025130000028 від 07.02.2024 року, котрою змінено кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_3 з ч.1 ст.309 на ч.2 ст.309 КК України.

- заявою ОСОБА_3 на ім`я Начальника СД Жмеринського РВП ОСОБА_8 , котрою він добровільно видав працівникові поліціх два поліетиленових пакетики з канабісом (коноплею) для проведення експертизи.( а.с.88);

- протоколом огляду від 07 лютого 2024 року проведеного в період часу з 15:45 год по 15:50 год. в м.Жмеринка Начальником СД Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції ОСОБА_9 у присутності двох понятих, по вул.Шевченко в напрамку вулиці Литвиненко ОСОБА_3 біля мусорних баків знайшов два прозорих поліетиленових пакети із речовиною рослинного походження, у висушеному стані, зеленого кольору, які він залишив для власного вживання. По закінченню огляду вказані дві прозорі поліетиленових пакети із речовиною рослинного походження було вилучено, та вказана подія зафіксована на відеозапис (а.с.89-90); додаток диск із записом (а.с.91)

- висновком експерта № СЕ-19/102-24/2470-НЗПРАП (судово – фізико – хімічної експертизи) від 12.02.2024 року відповідно до якої, надані на дослідження речовини рослинного походження є особливо небезпечним наркотичних засобом, обіг якого заборонено – канабісом загальною масою ( у перерахунку на висушені речовину) 22.10 г (а.с.101-106).

Згідно з п.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, кого, обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не беду доведено згідно закону.

Відповідно статті 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню , доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За таких обставин, виходячи з аналізу обвинувального акту, допитавши обвинуваченого, вивчивши матеріали справи, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Крім того слід зазначити, що у своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

Так, оцінюючи всі досліджені у судовому засіданні докази, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, на підставі всебічного, повного й неупередженого дослідження усіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору взаємозв`язку й достатності для прийняття відповідного процесуального рішення, «поза розумним сумнівом» дійшов висновку про вчинення обвинуваченим ОСОБА_3 незаконного придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, вчинені протягом року після засудження за цією статтею, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч.2 ст.309 КК України.

Відповідно до ст.65 КК України та роз`яснень, що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з послідуючими змінами), суд призначає покарання з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом`якшують і обтяжують покарання, яке має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

В п.3 зазначеної постанови вказано, що, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, судам слід виходити з класифікації злочинів, особливостей конкретного злочину й обставин та способу його вчинення, кількості епізодів злочинної діяльності, характеру і ступеню тяжкості наслідків, що настали, а при дослідженні даних про особу підсудного з`ясовувати його вік, поведінку до вчинення злочину, наявність судимостей і адміністративних стягнень, тощо.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який не є тяжким злочином, особу обвинуваченого.

Так, обвинувачений ОСОБА_3 визнає свою провину у вчиненому, щиро покаявся, за місцем проживання та місцем роботи характеризується з позитивної сторони, на обліку в лікарів нарколога та психаітра не значиться за лікуванням не звертався, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей. Ці обставини суд відносить до обставин, які пом`якшують покарання.

Обставиною, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.

Відповідно до вимог ч.1 ст.368 КПК України (абз.17), ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

З досудової доповіді, складеної Жмеринським РВ філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 від 29.07.2024 року вбачається, що ОСОБА_3 раніше судимий, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, характеризуються за місцем проживання та роботи позитивно. Згідно висновку органу пробації зважаючи на виявлені фактори ризику вчинення повторного правопорушення у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, вважає доцільним крім обов`язків, передбачених ч.1 ст.76 КК України покласти на особу додаткові обов`язки, передбачені ч.3 ст.76 КК України зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації. (а.с.29-32).

Відповідно до ч.2 ст.50 КК України, враховуючи те, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчинення нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_3 покарання в межах санкції інкримінованої статті, із застосуванням вимог ч.1 ст.71 та ст.72 КК України, за сукупністю вироків шляхом приєднання не відбутої частини покарання, а саме позбавлення волі. Оскільки на думку суду за конкретних обставин, таке покарання буде відповідати його загальній меті, а застосування більш м`якшого покарання, не пов`язаного з ізоляцією від суспільства буде не достатнім для його виправлення.

Призначаючи обвинуваченому зазначене вище покарання, суд виходить із того, що воно є достатнім для його виправлення і перевиховання, запобігання вчиненню нових злочинів, що відповідає його особі та є достатнім для досягнення передбачених ч.2 ст.50 КК України цілей покарання.

Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлявся.

Відповідно до п.13 ч.1 ст.368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити: на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що по справі понесені процесуальні витрати за проведення експертизи у зв`язку із залученням стороною обвинувачення експерта спеціалізованої державної установи.

Процесуальні витрати слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.

Питання про долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.

Крім того, відповідно до вимог ст.331 КПК України, враховуючи відсутність клопотань учасників судового розгляду про обрання обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу, підстав для його обрання – немає.

Керуючись статтями 373, 374 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.309 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ч.1 ст.70, ст.72 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання не відбутої частини покарання за вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 05.02.2024 року, остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у вигляді 2 (двох) років 2 (двох) місяці позбавлення волі.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 відраховувати з часу затримання в порядку виконання цього вироку, після набрання ним законної сили.

Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили не застосовувати.

Речові докази, а саме: прозорий поліетиленовий пакет із речовиною рослинного походження зеленого кольору у висушеному та подрібненому стані, яку поміщені до спец пакету НПУ PSP 1503016, та які зберігаються в камері зберігання речових доказів Жмеринського РВП ГУНП у Вінницькій області знищити ( а.с.92;106).

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експертів у сумі 3786 (три тисячі сімсот вісімдесят шість) гривень 64 коп.

Згідно зі ст.ст.376,392, 393, 395, 532 КПК України вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1